Семантичні вияви субстандартної лексики для надання негативної оцінки газетним текстам

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Размещено на http://www.Allbest.ru/

ДВНЗ

Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди

Кафедра документознавства

Семантичні вияви субстандартної лексики для надання негативної оцінки газетним текстам

Калужинська Ю.В., викладач

м. Переяслав-Хмельницький

Анотація

Ключові слова: мова засобів масової інформації, негативна оцінка, суржик, покручі.

Калужинская Ю.В. Семантические проявления субстандартной лексики для предоставления негативной оценки газетным текстам

В статье проанализировано использование суржика в языке печатных средств массовой информации для предоставления газетным текстам негативной оценки. Выявлено, что суржик не только придает газетной периодики разговорного характера, но и негативно характеризует некоторых лиц и процессы.

Зафиксировано, что суржик в своих статьях используют журналисты для характеристики общественно-политических процессов, политических деятелей, отношений с Россией, определенных военными действиями.

Ключевые слова: язык средств массовой информации, негативная оценка, суржик.

Kaluzhynska Y.V. Semantic manifestation of substandart vocabulary for providing of newspaper's texts by negative evaluation

The article analyzes the use of surzhyk in the language of print media for providing of newspaper's texts a negative evaluation. There was found that surzhyk not only simplifies newspapers, but also negatively characterizes some people and processes.

Key words: language of mass media, a negative evaluation, surzhyk, twisters.

Постановка проблеми

За статистикою, сьогодні в Україні лише 31,8% газет і 10,6% журналів видається українською мовою. Натомість російською - 68,1% газет і 89,4% журналів. На одну українськомовну книгу припадає майже 9 російськомовних. Тенденція до зросійщення спостерігається також на телебаченні, в мережі Інтернет та радіопросторі [4].

Та значно більше занепокоєння викликає мова окремих періодичних видань, які входять в оту третину українськомовних. Сучасна мовна розкутість призвела до того, що шпальти українських газет просто рясніють русизмами, суржиком, недолугими кальками і навіть власне російськомовними фразами.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. В останні роки з'явилися нові спроби теоретичних досліджень суржику в статтях Т. Кузнєцової [5], О. Сербенської [6], М. Феллера [7] та інших. Слушною є думка О. Сербенської, яка пише: «Сьогодні слово «суржик» почали вживати і в широкому розумінні - як назву здеградованого, убогого духовного світу людини, її відірваності від рідного, як назву для мішанини залишків давнього, батьківського із тим чужим, що нівелює особистість, національно-мовну свідомість... Скалічена мова отуплює людину, зводить її мислення до примітива. Адже мова виражає не тільки думку. Слово стимулює свідомість, підпорядковує її собі, формує. Суржик в Україні є небезпечним і шкідливим, бо паразитує на мові, що формувалась упродовж віків, загрожує змінити мову» [1].

Мета статті. У дослідження ставимо за мету виявити сферу функціонування суржику у мові українських газет та визначити його функційні можливості.

Виклад основного матеріалу

Варто погодитися з дослідницею Н. Шумаровою, яка вважає, що сьогодні відбувається «процес демократизації, а може, точніше, лібералізації вибору мовних засобів при передачі будь-якої, навіть офіційної, інформації. На шпальти газет, у радіо й телевізійний ефір прийшло чимало виразів із розмовно-побутової мови, нічим не виправдана кількість запозичень, жаргонізмів, сленгізмів і навіть інвектив. Тенденція до вульгаризації мовлення, що виявляється в Україні, не вирізняється ні новизною, ні інтенсивністю з-поміж аналогічних процесів, що відбуваються на пострадянському просторі або в історичному плані - в мові будь-якої країни, де мали місце революційні чи просто суспільно-вагомі соціальні зрушення. Більше того, в епоху бурхливого розвитку масс-медіа та Інтернету ці процеси активізуються і в мовно-комунікативних сферах стабільних, із політичного та соціокультурного погляду країн, стаючи явищем усеохопним і всепоглинальним» [8].

Однак питання культури і чистоти мови українських засобів масової комунікації сьогодні набуває особливої гостроти, з огляду на активізацію у провладних колах питання привілейованого статусу російської мови.

Проблема мовного суржику має цілий ряд об'єктивних передумов, зокрема історичного характеру, пов'язаного з російським фактором. Багатовікове насаджування російської мови не могло не позначитися на чистоті мови української. Тому проблема суржику має здебільшого російське походження.

На жаль, дуже часто наша періодика рясніє помилками різного типу, найпоширенішими з-поміж яких є суржикові покручі, тобто російські слова, вимовлені на український лад, або українські слова, оформлені по-російськи.

Суржик становить загрозу для нормального функціонування української літературної мови, яка й досі перебуває під тиском російської. «Піджинізація мови - типовий наслідок співіснування мов, одна з яких зазнає тривалого й спланованого тиску як упосліджена мова колонізованого народу. Український піджин - суржик, - маючи свою специфіку, став об'єктом лінгвістичних досліджень вже на етапі тотального поширення, загрозливого для життя національної мови» [2].

На сьогодні мовознавці констатують той факт, що використання суржику в мові періодики - постійне явище, яке не так легко викорінити. «Дуже часто наша періодика рясніє помилками різного типу, найпоширенішими з-поміж яких є суржикові покручі, тобто російські слова, вимовлені на український лад, або українські слова, оформлені по-російськи» [3]. суржиковий негативний масовий друкований

Найактивнішого вияву у аналізованих друкованих засобах масової інформації набуває лексема папєрєдніки. Окрім того, що вживання суржиків вже є явищем негативним, так і політичні тексти, де використовується подана лексема набуває ще більшого експресивно-негативного вияву, бо характеризує попередніх владних діячів, які залишили по собі лише розруху. Пор.: «...як ми спромоглися докотитися до таких «європейських стандартів» і кому, окрім «папєрєдніків» маємо за те дякувати» («Україна молода», 3.11.2015); «Якщо вони не хочуть позбутися крісел у такий спосіб, як це зробили їхні «папєрєднікі», саме час припинити узурпацію повноважень і перерозподіл фінансових та ресурсних потоків, про який нещодавно казав Сергій Лещенко» («Україна молода», 11.12.2015); «Так відбувається і з найближчими «папєрєдніками» свіжо призначеного Синютки» («Вільна Україна», 30.01.2015); «Те, що вдалося зробити Арсенію Петровичу, за словами самого Арсенія Петровича. Всього за рік, не вдалося жодному голові-«папєрєдніку» («Сільські вісті», 19.02.2016).

З негативним значенням у політичних текстах вжито й лексему благодєтєлі у контексті про кандидатів у депутати, напр.: «Місцеві «благодєтєлі», що купують голоси за гречку і прикрашають недавно звільнені міста численними біл-бордами зі своїми зображеннями, повинні знайти засоби і для того, щоб повернути українське ім'я регіону» («Український тиждень»).

У текстах на суспільно-політичну тематику натрапляємо на засудження дій деяких політичних діячів:«Небажання давати оцінку діянням Єфремова і його «сотоваріщам» можна пояснити лише одним: живучістю старої системи, конфліктом інтересів у ній» («Високий Замок», 1.03.2016). А в контексті про стосунки Росії й України вжито лексему соотєчествєнніки, котра негативно описує прихильників сусідньої держави, пор.: «Всупереч тому, що казав Путін, в Україні немає однорідної групи «соотєчєствєнніков», охочих повстати проти київської влади і створити нову сатрапію Москви» («Тиждень»).

Подекуди з негативним маркуванням функціонують лексеми, що описують некомпетентість деяких працівників державних установ. Напр.: «Москаль розповів про «баришню», яка керує лісами України» (заг.) («Експрес», 10.02.2017).

З негативним значенням використано й суржик ущемльонні у темі про ту ж таки Росію. Таким чином журналісти описують можливість втручання сусідньої держави до інших країн, як колись вона це зробила на території України, пор.: «Тож цілком імовірно, що незабаром у білорусів з'являться свої «ущемльонні» російськомовні, розп'яті хлопчики і замордовані снігурі» («Сільські вісті», 30.01.2015). Критиці піддаються не лише очільники Кремля, але й прості громадяни Росії. Відомо, що переважна більшість росіян стверджують про могутність і велич своєї держави. Однак українські журналісти не завжди погоджуються з таким твердженням, а тому з іронією використовують суржики вєлікая та нєдєлімая, пор.: «Після щедрої порції «братської любові», якою не втомлюється частувати нашу державу Росія, навіть ті країни пострадянського простору, які досі її підтримували, потроху починають переоцінювати своє ставлення до «вєлікої і нєдєлімої» («Сільські вісті», 30.01.2015).

Характерним для газетної мови на сучасному етапі є тяжіння до розмовних і просторічних елементів, а також до використання жаргонізмів. Прокрадаючись через ЗМІ в систему мови, такі мовні засоби з часом можуть стати приналежністю літературного стандарту. Так, наприклад, ми спостерігаємо помітний вплив соціальних жаргонів (молодіжного сленгу та кримінального арго) на сучасну мову преси. Автори досить вільно вводять у свої тексти арготизми та сленг і таким чином пропагують жаргонне мовлення. На жаль, ненормативна лексика стає нормою не тільки усно-розмовної мови, але й поширюється на мову преси. Помилковою є думка журналістів про те, що необхідно писати мовою, якою люди спілкуються щодня в побуті. Тому і дозволяють вживання в газетних публікаціях розмовних та жаргонних слів. І забувають, що ЗМІ повинні нести в народ культуру мовлення, а не розмовляти зниженою мовою [3].

Проте, у газетних статтях натрапляємо й на такі лексичні одиниці. До прикладу для опису людини, котра покриває злочинні дії іншої людини, використано лексему подєльнік, напр.: «...в якості третейського судді та незалежного юриста пропонують «подєльніка» пана Федорука у цих дерибанних схемах...» («Народна воля», 01.08.2016).

Дії когось, хто може без особливих зусиль вирішити якесь питання описують лексемою порєшати. Негативного маркування вона набуває, коли вживається у темі про уряд, пор.: «Адже український уряд уже все «порєшал» («Україна молода»).

Виявом жаргонного суржику можна вважати й слово бєспрєдєл, особливо у тематиці про бандитські угрупування на території Закарпаття, пор.: «Так трапилось і з Закарпаттям, яке ще до Помаранчевої Революції прославилося як західний бастіон бандитського «бєспрєдєлу» («Високий Замок», 16.07.2015).

Щодо бандитських угруповань, однак, на території Донбасу, вжито суржик-жаргонізм грьобаний, котрий може тлумачитись як проклятий, чортовий, пор.: «Є інформація, що в одного з тих «грьобаних» козачих отаманів був день народження» («Українське слово», 29.10.2014).

У текстах на воєнну тематику, та в таких, що засуджують дії Росії суржики теж активно функціонують. Наприклад, з метою висміювання ополченців у східних регіонах України вжито лексему апалчєнци: «У ДНР «апалчєнци» перекваліфіковуються на гірників» (заг.) («Голос України», 17.07.2015), а для висвітлення ситуації на півострові Крим використано власне російськомовну фразу: «Після «русской-ура-весны» для кримчан настала «русская караул-осень» (заг.) («Високий Замок»). У цій же тематиці вжито й фразу русская земля на український манір, пор.: «Та й Путін добре подумав би, перш ніж назвати Південно-Східну Україну «русской земльой» («Тиждень», 20.11.2014); «Масовий «падьож» «новоросів» триває невпинно» («Високий Замок», 08.02.2017).

Подекуди, аби зробити статтю більш цікавою для читачів, наблизитись до них, журналісти не змінюють мови своїх співрозмовників. Через це у мові засобів масової інформації можна зустріти суржики з вуст простих громадян, напр.: «Дідок твердить, що «Путін на Донбасі не зупиниться», а тітонька заперечує, що це «брєдні» і що «Донбас треба віддати Росії, аби вгамувалася» («Україна молода», 16.04.2015); «Техніка згоріла, палатки з речами. Але тоді я зрозумів: це все вєщі, а головне - життя друзєй» («Газета по-українськи», 9.12.2014); «Я зі списку нікого не знала. Якісь нєізвєстні люди. Галочку поставила за №1 та й пішла» («Газета по-українськи», 27.01.2015).

Проблеми у сфері суспільного життя теж не лишаються поза увагою журналістів. Аби підкреслити абсурдність дій влади, щодо підвищення тарифів використано лексему бантік, напр.: «Кувалда тарифів з «бантіком» субсидій» (заг.) («Вільна Україна», 27.03.15).

Висновок

Таким чином, можемо відмітити значне розширення вживання суржику в мові української періодики. Це явище надає журналістським текстам більшої емоційності, оцінності. Однак, варто зазначити, що попри бажання журналістів зацікавити більше коло читачів за допомогою подібної лексики, таким чином вони порушують норми української мови.

Джерела та література

1. Антисуржик. Вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити / за заг. ред. О. Сербенської: посібник. - Львів: Світ, 1994. - 152 с.

2. Дзюбишина-Мельник Н.Я. Суржик і суржикізми: стилістичні ресурси / Н. Я. Дзюбишина-Мельник // Наукові записки: [наук. зб.] / Нац. ун-т «Києво-Могилянська академія». - 2010. - С. 16-20.

3. Євсєєва Г.П. До питань культури мовлення в ЗМІ (на прикладі видань Дніпропетровщини) / Г.П. Євсєєва, В.С. Єгорова // Вісник Дніпропетровського університету. - 2011. - Серія: Мовознавство. - Вип. 17. - Т. 3. - С. 65-72.

4. Копистинська І. Мовні покручі на сторінках української преси: прагнення бути ближчим до читача чи прояв інформаційної експансії (на прикладі «Газети по-українськи»)? / І. Копитинська // Освіта регіону. - 2012. - №1. - С. 3-7.

5. Кузнецова Э.В. Лексикология русского языка / Э.В. Кузнецова: [учеб. пособие для филол. фак-ов. ун-тов. - 2-е изд., испр. и доп.]. - М.: Высш. школа, 1989. - 216 с.

6. Сербенська О.А. Про культуру мови місцевої преси / О.А. Сербенська // Культура слова. - К., 1988. - Вип. 35. - С. 33-38.

7. Феллер М.Д. Стиль и знак: Стиль как способ изображения действительности. - Львов: Вища школа, 1984. - 167 с.

8. Шумарова Н.П. Соціолінгвістика [Текст]: навч. посіб. для студентів ВНЗ / Н.П. Шумарова; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. - Київ: Київський університет, 2015. - 157 с.

References

1. Antysurzhyk. Vchymosia vvichlyvo povodytys i pravylno hovoryty / za zah. red. O. Serbenskoi: posibnyk. - Lviv: Svit, 1994. - 152 s.

2. Dziubyshyna-Melnyk N.Ia. Surzhyk i surzhykizmy: stylistychni resursy / N.Ia. Dziubyshyna-Melnyk // Naukovi zapysky: [nauk. zb.] / Nats. un-t «Kyievo-Mohylianska akademiia». - 2010. - S. 16-20.

3. Ievsieieva H.P. Do pytan kultury movlennia v ZMI (na prykladi vydan Dnipropetrovshchyny) / H.P. Yevsieieva, V.S. Yehorova // Visnyk Dnipropetrovskoho universytetu. - 2011. - Seriia: Movoznavstvo. - Vyp. 17. - T 3. - S. 65-72.

4. Kopystynska I. Movni pokruchi na storinkakh ukrainskoi presy: prahnennia buty blyzhchym do chytacha chy proiav informatsiinoi ekspansii (na prykladi «Hazety po-ukrainsky»)? / I. Kopytynska // Osvita rehionu. - 2012. - №1. - S. 3-7.

5. Kuznetsova E.V. Leksykolohyia russkoho yazbika / E.V. Kuznetsova: [ucheb. posobye dlia fylol. fak-ov. un-tov. - 2-e yzd., yspr. y dop.]. - M.: Vbissh. shkola, 1989. - 216 s.

6. Serbenska O.A. Pro kulturu movy mistsevoi presy / O.A. Serbenska // Kultura slova. - K., 1988. - Vyp. 35. - S. 33-38.

7. Feller M.D. Styl y znak: Styl kak sposob yzobrazhenyia deistvytelnosty. - Lvov: Vyshcha shkola, 1984. - 167 s.

8. Shumarova N.P. Sotsiolinhvistyka [Tekst] : navch. posib. dlia studentiv VNZ / N.P. Shumarova; Kyiv. nats. un-t im. Tarasa Shevchenka. - Kyiv: Kyivskyi universytet, 2015. - 157 s.

Размещено на Allbest.ru