Зі спостережень над лексикою весільного обряду: назви молодих в українських закарпатських говірках

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зі спостережень над лексикою весільного обряду: назви молодих в українських закарпатських говірках

Ольга Миголинець

Анотація

У статті наводиться лексико-семантичний та етимологічний аналіз лексики весільної обрядовості, зокрема назв на означення молодих, в українських закарпатських говірках. На різних етапах обрядового переходу зі стану неодружених до стану подружжя їх іменують по-різному, на відміну від інших учасників весільного обряду. Виділяємо назви хлопця і дівчини періоду до сватання, після заручин до весілля, під час весілля, після першої шлюбної ночі. Простежуємо наявність чи відсутність зібраних назв в українській літературній мові та українських говорах.

Ключові слова: лексико-семантична група, лексика весільного обряду, лексема, назви молодих, мотивація, українські закарпатські говірки.

Summary

The article presents lexico-semantic and etymological analysis of the nominations of the wedding ceremony and namely those denoting brides and grooms in Ukrainian Transcarpathian patois. Functioning at different stages of the wedding process (from being unmarried to a married couple) these nominations are different in contrast to the names of other participants of the wedding ceremony. We have singled out the names of bride and groom at different period of the wedding ceremony (from the pre-brocage period, the period of engagement and till the wedding night). The presence or absence of the collective names in Ukrainian literary language and the Ukrainian patois has been traced as well.

Key words: lexico-semantic group, the vocabulary of wedding ritual, lexeme, the names of bride and groom, motivation, Ukrainian, Transcarpathian patois.

весільний обрядовість говірка лексичний

Лексика весільної обрядовості є унікальним пластом словникового складу української мови і вдячним матеріалом для діалектологічних досліджень. Досліджуючи цю лексику, можна простежити різноманітні архаїчні явища сімейно-шлюбних відносин, що формувалися в різні історичні епохи.

Об'єктом нашого аналізу стала лексика на позначення назв учасників весілля в українських закарпатських говірках. Адже без них не відбудеться жодне обрядове дійство.

У центрі дійства весільного обряду головними персонажами є наречені. На різних етапах обрядового переходу зі стану неодружених до стану подружжя їх іменують по-різному, на відміну від інших учасників весільного обряду.

Серед назв парубка періоду до сватання виділяють такі: леґт' (у більшості н.п.), леґінишче, хлопи[е,і]ц' [у більшості н.п.], жених (у більшості н.п.), кавалер, ухажор, фрайі[е]р, фат'у[о,у]у, молоди[ы]й.

Лексема же^иних похідна від імен. жона (псл. zena [ЕСУМ ІІ, 206]). Пор. гуц. жених `парубок до початку весілля' [Біг 2000 132], поділ. жи<sup>е</sup>н'Чх `назва парубка періоду до сватання', `наречений під час весілля' [Тищ 68, 69], східнослобож. же<sup>и</sup>них `т.с.' [Магр Сл 54-55], степ. жених, женЧх `т.с.' [Дроб 203], поліс. женЧх, жиних, жених, жен'ух: 1. `неодружений молодий хлопець'; 2. `парубок, який одружується'; 3. `одружений молодий чоловік' [Арк І, 154]. У словнику за ред. Б.Грінченка вказано, що назва жених використовується на позначення молодого чоловіка до формального сватання, після якого його домінують словом молодий [Грін І, 478]. Назва є літературною нормою української мови [ВТССУМ 366]. В обстежуваних говірках вживається також із знач.: 1. `парубок після заручин до весілля'; 2. `парубок під час весілля'.

Леґт' - запозичення з уг. legeny `хлопець, парубок' [ЕСУМ ІІІ, 209]. Пор. гуц. легінь [лигінь] `парубок, дорослий хлопець' [ГГ 110], бук. леґ/'нь`т.с.' [СБГ 255]. Менш поширеним у закарп. гов. є суфіксальний дериват леґінишче.

Фат'уу - з угор. fattyti `байстрюк', діал. `парубок'. Поширена також у гов. с. Сокирниця Хс. р-ну [Саб 398].

Лексеми ухажор, кавалер у не обрядовому значенні є нормою російської літературної мови, остання - й української [ВТССУМ 513]. Ці назви відносимо до обрядових одиниць умовно, оскільки вони характеризують парубка, що залицяється до дівчини. Пор. наддністр. кавалір [Шило 134], схслобож. кавал'ер, ковал'ер [Магр Сл 65],ухажор `хлопець, який залицяється до дівчини' [ССГ 214], зхполіс. кавал'ер: 1. `парубок'; 2. `залицяльник'; 3. `молодий на весіллі' [Арк І, 202].

Субстантивований прикметник молодый, який є літературною нормою української мови, вживається не тільки на означення парубка періоду до сватання, але й у значенні нареченого. Пор. гуц. молодий [Біг 2000 132], бук. молодий [Рус 11], наддністр., надс. мулудий, мо^уло^удий [Гліб 123], поділ. молодий [Тищ 68], східнослобож. молодий, молодий пан [кн'аз'] [Магр 265], степ. молодий, молодик [Дроб 203], поліс. молодец', молодец, му- лудец: 1. `молодий хлопець'; 2. `молодий на весіллі'; 3. `неодружений хлопець' [Арк І, 318].

Лексема фрайе[і]р є запозиченням з нім. мови, можливо, через пол. посередництво; нім. Freeir `наречений', freien `свататися, одружуватися', пов'язані з frei `вільний' [ЕСУМ VI, 126]. Пор. бук. фраєр, фраїр: 1. ірон. `чепурун, зазнайко'; 2. `людина з підступними намірами' [СБГ 599, 600], бойк. фреїр [Лесів 424 ], схслобож. фраєр, храєр `хлопець, який залицяється до дівчини' [ССГ 215], лемк. фраір `той, хто дружить із дівчиною' [Лесів 38].

На означення дівчини періоду до сватання вживаються назви: д 'Чука (у більшості н.п.), д 'Чука на видан Ч, молода (у більшості н.п.), молодиц'а (у більшості н.п.), в'ід[од]аниц'а (у більшості н.п.).

Лексема дЧука з псл. ёёуа [ЕСУМ ІІ, 84] є не обрядовою назвою. Пор. гуц. д 'Чука на в'ід:ан'е[у] [Магр 264], бук. дівка `дочка' [СБГ 96], поділ. дЧука `назва дівчини періоду до сватання' [Тищ 68], поліс. дівка, дєвка `дівчина' [Лис 67], східно- слобож. дЧ[е]ука, дЧука на від[од]:ан'а, дЧука на вйдан':і [Магр 264], лемк. дЧука [там само]. У досліджуваних гов. вживається також на означення дівчини після заручин до весілля та після першої шлюбної ночі. Пор. ще описову назву дЧука на видан Ч.

Метафоричне значення лексеми молода, очевидно, мотивується віковою ознакою основного значення (зазвичай одружувалися і мали весілля молоді люди). Ознака, яку позначає прикметник, перейшла на позначення самої особи - так виник субстантивований прикметник [Дроб 203]. На думку І. Магрицької, субстантиви з коренем молод- належать до розряду традиційних східнослов'янських назв наречених на весіллі; вони з'явилися внаслідок розширення основного значення прикметника молодий [Магр 265]. Назва є літературною нормою української мови [ВТССУМ 685]. Пор. гуц. молода, пан'і молода [Біг 132], над- дністр., надс. мулуда, мо^уло^уда [Гліб 123], поділ. молода [Тищ 68], східнослобож. молода [Магр 264], молодуха `молодиця'[ССГ 129], поліс. мо- лодЧнка: 1. `дівчина, яка щойно вийшла заміж'; 2. `молодиця', молодуха, молодухна `молода на весіллі' [Арк І, 318].

У багатьох н.п. вживається суфіксальний дериват молодйц'а Пор. поділ. молодйц'а `молода в обряді покривання' [Тищ 69], східнослобож. молодйц'а [Магр 267]. Лексеми молода та молодйц'а у досліджуваних гов. вживаються також ще у трьох значеннях: 1. `дівчина після заручин до весілля'; 2. `наречена'; 3. `будь-яка молода заміжня жінка'.

В'ід[од]анйц'а - суфіксальне утворення від відданий `вірний'. Пор. ще гуц. відданйц'и `дівчина на відданні' [Піп Гал 23], бук. відданйца `дівчина на відданні, дівка' [СБГ 53], наддністр. в`даниці `дівчина шлюбного віку' [Шило 73], поліс. в'ід:анйц'а `дівка, яка може виходити заміж' [Арк І, 64], східнослобож. в'ід:ани^ец'а `дівчина періоду до сватання' [Магр 263]. У досліджуваних гов. назви вживаються також на означення дівчини після заручин до весілля. Назва відданиця є нормативною для української літературної мови [ВТССУМ 168].

На означення парубка після заручин до весілля вживають назви: молодй[ы]й (у більшості н.п.), женйх [жин'ух] (у більшості н.п.), женач, наречений, засватаний. На означення дівчини після заручин до весілля вживають назви: молода (у більшості н.п.), молодйц'а (у більшості н.п.), в'ід[од]анйц'а (у більшості н.п.), невЧста (у більшості н.п.), невістка, заручена, засватана (у більшості н.п.), д Чука.

Засватана/-ий, заручена - субстантивовані дієприкметники. Поширені у гуц. [Біг 2000 132], поділ. [Тищ 69], східнослобож. [Магр 265] говорах. Є літературною нормою української мови [ВТССУМ 419].

Лексема наречений також відбиває перенесення ознаки дієприкметника на позначення самої особи: відрив ознаки дієприкметника зумовив закріплення значення слова за іменником. Дієприкметник наречений утворений від дієслова наректи з обмеженим вживанням у сучасній українській мові [В.Дроботенко звертає увагу на стилістичну диференціацію порівняно з поширеним вживанням дієслова назвати]. На її думку, доцільно вживати лексему наречений саме на передвесільному етапі, оскільки після сватання хлопець набуває іншого офіційно не зафіксованого статусу: він уже не хлопець, але напередодні переходу до стану жонатих. На власне весільному етапі було б точніше користуватися лексемою молодйй, тому що протягом цього етапу відбувається офіційна зміна соціального статусу хлопця - він вже молодий голова новоствореної сім'ї [Дроб 203-204].

Більшість учених сходяться на тому, що спільнослов'янське невеста < *ne-vesta “невідома” [Магр 265]. Дослідники припускають, що назва може трактуватися як прояв мовного табу - намагання утаїти від злих духів перехід дівчини в іншу сім'ю [ЕСУМ IV, 60]. На думку Т.М.Тищенко, невідома не тільки дівчина для нової сім'ї, а і її подальша доля в цій сім'ї [Тищ 69]. Пор. рос. невеста, біл. нявеста, пол. niewiasta, чес. nevesta, слц. nevesta, вл., нл. njewjesta, болг. невеста, мак. невеста, схв. невеста, слн. nevesta “т.с.” [ЕСУМ IV, 60], лемк. невкта [Магр 265]. Пор. гуц. невкта `молода на весіллі' [Піп Гал 115], східнослобож. не<sup>и</sup>[і]в'еста, невЧста [Магр 264], поліс. нивЧста `невістка' [Арк І, 346]; ізоглоса форми невЧста `жінка сина', `наречена' продовжується в лемківських говірках [Ніб 122; Магр 265]. У багатьох українських діалектах вона функціонує в не обрядовому значенні [Магр 265].

Молоде подружжя під час весілля має назви: молодй[ы]й (у більшості н.п.), женЧ[й,у]х (у більшості н.п.) (для парубка), молода (у більшості н.п.), молодйц'а (у більшості н.п.), в'ід[од]анйц'а, нев Чста, н'івеста, невЧстка, наречена (для дівчини).

Більшість із цих назв уже використовувалися під час попередніх обрядів.

Лексема наречена є літературною нормою української мови [ВТССУМ 732]. Фіксується у східнослобож. [Магр Сл 92] гов.

Серед назв на означення молодих після обряду першої шлюбної ночі виділяємо такі: молодЧ (у більшості н.п.), молод'ата (у більшості н.п.), молодожони (у більшості н.п.), молода с 'імйа.

Усі ці назви з'явилися внаслідок розширення основного значення прикметника молодий. Пор. гуц. молодєта [ГГ 125], поділ. молод'ата, молодожони [Тищ 70], східнослобож. молодожони [Магр 267]. Лексема молод'ата є літературною нормою української мови [ВТССУМ 686].

Яскравою синонімікою характеризуються назви молодої, зумовлені обрядом першої шлюбної ночі. Усі назви цієї семантичної групи об'єднуються навколо двох сем: `цнотлива моло- да' і `нецнотлива молода'. У закарп. гов. ми зафіксували такі назви цнотливої молодої: чесна (у більшості н.п.), чиста, непорочна, невин:а, незаймана, нетронута, д'іука, д'іучина, д'евочка, целка, пор'ан:а.

Д'іука, д'іучина - суфіксальні утворення від іменника діва. Запозиченням з рос. мови є лексема д 'евочка.

Целка - у семантиці назви закладений осуд жіночої поведінки; утворена метафоричним шляхом. Пор. східнослобож. целка. Ця назва у весільному контексті виявляє додаткову генітальну символіку [Магр 268].

Усі наступні назви є результатом субстантивації.

Чесна - субстантивований прикметник є похідним від іменника честь (псл. *сы1ь [Фасм IV, 350]). Пор. східнослобожан. ч'есна, ч'есна д'іучина `т.с.' [Магр 268], поділ. чесна молода, хароша молода [Тищ 70]. За свідченням О.Гури, весільні назви (не)чесна (молода), похідні від *сьї-, властиві багатьом слов'янським мовам [Гура 16].

Чиста - субстантивований прикметник (< псл. cistb [ЕСУМ VI, 312]). Назва поширена у східнослобожан. гов. [Магр Сл 155].

Непорочна - субстантивований прикметник (префіксально-суфіксальне утворення від імен. порок < псл. рогокъ [ЕСУМ IV, 524]). Пор. східнослобожан. неопорочена, непорочна, непорочниц 'а `т.с.' [Магр Сл 93].

Невин:а - субстантивований прикметник (споріднений з імен. вина < псл. vina [ЕСУМ І, 377]). Назва поширена у східнослобожан. гов. [Магр Сл 93].

Незаймана - субстантивований дієприкметник (споріднений з дієсл. мати < *jbmati [ЕСУМ III, 414]). Пор. східнослобожан. незаймана, не- зайн'ата `т.с.' [Магр Сл 93].

Нетронута - субстантивований дієприкметник (споріднений з дієсл. трогати; єдиної етимології не має; зіставляється з лтс. treksne `удар, поштовх', дісл. preka `давити, тіснити' [ЕСУМ V, 646]). Назва поширена у східнослобожан. гов. [Магр Сл 94].

Пор'ан:а - субстантивований прикметник (споріднений з імен. ряд < псл. г^ёъ `ряд' [ЕСУМ V, 153]).

На думку І.Магрицької, варіативність назв молодої після першої шлюбної ночі зумовлена необхідністю дати морально-етичну оцінку (позитивну чи негативну) дівчині, яка зберегла / не зберегла цноту до весілля. Привертає увагу активне використання в цій групі не обрядових слів, у семантиці яких закладені схвалення або осуд жіночої поведінки [Магр 268].

Серед назв на означення нецнотливої молодої виділяємо: нечесна (у більшості н.п.), гул'ашча (у більшості н.п.), вигул'ана, прогул'ана, погана, спорчена, гр'шна, нечиста, р'ійкан'а, обманчива. Усі вони, крім лексемир'ійкан'а, виникли внаслідок субстантивації.

Нечесна - субстантивований прикметник. Пор. поділ. нечесна молода [Тищ 70], східнослобож. нечесна, нечесна молода [Магр Сл 94].

Гул'ашча, вигул'ана, прогул 'ана - субстантиво- вані дієприкметники (похідні від дієсл. гуляти; єдиного пояснення не мають; виводяться від вигуку гуля, а також від основи гул-). Пор. бук. гулящий `той, хто бере участь у танцях' [СБГ 78], східнослобож. прогул'ана, прогул'ана д 'іука, гул'аш':а д'іука [Магр Сл 43, 121], гульона, гуляща `безпутна жінка' [ССГ 60, 61].

Погана - субстантивований прикметник, який є давнім запозиченням з лат. paganus `сільський; селянський, простий, неосвічений; язичницький' [ЕСУМ IV, 472]. Пор. східнослобожан. погана, погана молода, погана д'іучина [Магр Сл 111].

Спорчена - субстантивований дієприкметник, похідний від рос. испорченный `зіпсований'. Назва поширена у східнослобожан. гов. [Магр Сл 140].

Гр'гшна - субстантивований прикметник, похідний від імен. гріх (< псл. grёхъ [ЕСУМ I, 599]). Пор. східнослобожан. гр'ешна [Магр Сл 41].

Обманчива - субстантивований дієприкметник, похідний від рос. обманчивый `обманливий'.

Етимологічно затемненою є назва р'ійкан 'а.

На думку ІМагрицької, “активна творчість носіїв досліджуваних говірок при утворенні назв дівчини, яка зберегла / не зберегла цноту до весілля, доводить, що питанню збереження дівоцтва до весілля надавалося неабиякого значення”. Дослідниця зазначає, що відсутність подібних назв на позначення цнотливого / нецнотливого парубка є свідченням того, що народна мораль не вимагала від нього дотримання непорочності [Магр 268269].

Як видно з нашого дослідження, більшість зібраних у закарпатських говірках назв на позначення молодих, є власне українськими. Вони сягають своїм корінням у глибину праслов'янської єдності. До складу цієї лексики увійшла значна кількість назв, характерних для інших шарів та тематичних груп. Усі вони свідчать про культуру та давні традиції нашого народу. Лексика на позначення молодої відбиває норми поведінки жінки в суспільстві.

Скорочення назв джерел та літератури

Арк - Аркушин Г. Словник західнополіських говірок: У 2 т. / Г. Аркушин. - Луцьк: Вежа, 2000.

Біг Г ойс - Бігуняк А,, Гойсак О. Лемківський словничок //

Біг 2007 - Бігусяк М. Гуцульсько-покутське суміжжя у світлі лексичних ізоглос / М.Бігусяк // Науковий часопис національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова. - Серія 10: Проблеми граматики і лексикології української мови. Збірник наукових праць. - К.: КНУ ім. М.П. Драгоманова, 2007. - Вип. 3. - Кн. 2. - С. 21-26.

Біг 2000 - Бігусяк М. Із спостережень над весільною лексикою гуцульського говору / М. Бігусяк // Гуцульські говірки: Лінгвістичні та етнолінгвістичні дослідження. - Львів, 2000. - С. 125-148.

ВТССУМ - Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел]. - К.; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2001.

ГГ - Гуцульські говірки: Короткий словник / [відп. ред. Я. Закревська]. - Львів, 1997. - 232 с.

Гліб - Глібчук Н. Із спостережень над весільною лексикою у наддністрянських та надсянських говірках / Н. Глібчук // Вісник Львівського університету. - Серія філологічна. - Вип. 34. - Ч. ІІ. - Львів, 2004. - С. 120-126.

Грінч - Словарь української мови: В 4-ох т. / [за ред. Б. Грінченка]. - Київ: Наукова думка, 1996-1997. Гура - Гура А.В. Терминология севернорусского свадебного обряда на общеславянском фоне: автореф. дис. ... канд. филол. наук. - М., 1978.

Дроб - Дроботенко В. Ареальна характеристика назв осіб-учасників весільного обряду / В. Дроботенко // Волинь - Житомирщина: Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. - Житомир, 2001. - № 6. - С. 202-208.

ЕСУМ - Етимологічний словник української мови: В 7 т. / [за ред. О.С. Мельничука]. - К.: Наукова думка, 1982-2012. - Т. 1-6.

Лесів - Лесів М. Українські говірки у Польщі. - Варшава, 1997.

Лис - Лисенко П.С. Словник поліських говорів / П.С. Лисенко. - Київ: Наукова думка, 1974. - 260 с.

Магр - Магрицька І. З лексики весільного обряду: назви молодих у східнослобожанських говірках / І. Магрицька // Волинь - Житомирщина: Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. - Житомир, 2001. - № 6. - С. 262-273.

Магр Сл - Магрицька І. Словник весільної лексики українських східнослобожанських говірок (Луганська область) / І. Магрицька. - Луганськ: Знання, 2003. - 171 с.

Ніб - Нібак І.А. Зі спостережень над весільною лексикою закарпатських говорів (весільні чини) / І.А. Нібак // Науковий часопис національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова. - Серія 10: Проблеми граматики і лексикології української мови. Збірник наукових праць. - К.: КНУ ім. М.П.Драгоманова, 2007. - Вип. 3. - Кн.. 2. - С. 120-125.

Онишк - Онишкевич М.Й. Словник бойківських говірок: У 2 ч. / М.Й. Онишкевич. - Київ: Наукова думка, 1984.

Піп Гал - Піпаш Ю., Галас Б. Матеріали до словника гуцульських говірок (Косівська Поляна і Росішка Рахівського району Закарпатської області) / Ю. Піпаш, Б. Галас. - Ужгород, 2005.

Рус - Руснак Ю.М. Лексика родинних обрядів у буковинському діалекті: автореф. дис. ... канд. філол. наук / Ю.М. Руснак. - Чернівці, 2010. - 20 с.

Саб - Сабадош І.В. Словник закарпатської говірки села Сокирниця Хустського району / І.В. Сабадош. - Ужгород: Ліра, 2008. - 480 с.

СБГ - Словник буковинських говірок / [за заг. ред. Н.В. Гуйванюк]. - Чернівці: Рута, 2005. - 688 с.

ССГ - Глуховцева К., Лєснова В., Ніколаєнко І., Терновська Т., Ужченко В. Словник українських східно-слобожанських говірок / К. Глуховцева, В. Лєснова, І. Ніколаєнко, Т. Терновська, В. Ужченко. - Луганськ, 2002. - 224 с.

Тищ - Тищенко Т.М. Номінація головних учасників весільного обряду в говірках Східного Поділля / Т.М. Тищенко // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету: Філологічні науки. - Вип. 16. - Т. 1. - Кам'янець-Подільський: Аксіома, 2008. - С. 67-77.

Фасм - Фасмер М. Этимологический словарь русского языка: В 4 т. / М. Фасмер. - М.: Прогресс, 1964-1973. - Т. 1-4.

Шило - Шило Г. Наддністрянський регіональний словник / Г. Шило. - Львів - Нью-Йорк, 2008. - 288 с.

Размещено на Allbest.ru