Філософія мовного образу європейського українця у прозі І.С. Нечуя-Левицького
Нарощування смислової структури концепту інтелігенція через цілий комплекс текстових структур з домінантою "європейськість". Духовний, матеріальний та соціокультурний простір персонажа-інтелігента на трьох рівнях асоціативного образного мислення.
| Рубрика | Иностранные языки и языкознание |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 30.08.2018 |
| Размер файла | 29,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Філософія мовного образу європейського українця у прозі І.С. Нечуя-Левицького
Художньо-мовна спадщина Івана Семеновича Нечуя-Левицького - важлива сторінка в історії української літературної мови другої пол. XIX - поч. XX ст. Створений за чотири з половиною десятиріччя доробок прозаїка надзвичайно багатий у жанрово-тематичному та стильовому вимірах.
В українському мовознавстві є кілька засадничих положень, яким підпорядковані різні аспекти вивчення мови І. Нечуя-Левицького, зокрема, її аналіз як явища історії української літературної мови, як об'єкта лінгвостилістичних студій, як феномену індивідуальної мовотворчості, художнього мовомислення. Нове прочитання художніх текстів письменника пов'язане із сучасною лінгвокогнітивістикою, що поєднує дослідження тексту з вивченням когнітивної і мовної картин світу, пізнання яких передбачає застосування нових дослідницьких методів. Саме лінгвокогнітивна інтерпретація досліджуваних текстів, оперування поняттями концептів-мотивів, співвідносних із поняттями лексико-семантичних, лексико-асоціативних полів, дає змогу розкрити філософію мови І. Нечуя-Левицького, а також простежити мовний механізм творення концептуального для мовомислення письменника образу інтелігенції.
Мова письменника віддзеркалила культурно-історичні події, суспільні настрої названої доби. Художник слова розгортає широку панораму життя тогочасного українського суспільства, звертаючи особливу увагу на зображення представників інтелігентського середовища. Мовні образи інтелігентів - освічених людей, сучасників письменника - у прозових творах І. Нечуя-Левицького: «Причепа», «Хмари», «Над Чорним морем», «Неоднаковими стежками», «Навіжена», «Гастролі», «На гастролях у Микитянах», «Дивовижний похорон» постають у їхніх самохарактеристиках, в оцінках інших персонажів. З одного боку, вони переймаються новими суспільними ідеями, намагаються їх практично реалізовувати, усвідомлюючи себе духовними лідерами й просвітниками народу, а з другого - вони живуть звичайними, буденними клопотами, мріють, закохуються, радіють і сумують…
У художніх текстах І. Нечуя-Левицького фіксуємо конкретне слововживання інтелігенція. До речі, це слово-поняття так тлумачить загально - мовний словник: `люди розумової праці, що мають спеціальні знання з різних галузей науки, техніки й культури'. Словник української мови в 11 томах ілюструє це значення (серед інших цитат) цитатою І. Нечуя-Левицького: - На бенкеті була вся наша інтелігенція (Н.-Лев., IV, 1956, 114), [9 IV: 36].
І хоч слово інтелігенція у творах І. Нечуя-Левицького не частотне (зафіксовано 17 відповідних слововживань, які об'єднують і форму інтелігенти), проте становить у прозових текстах письменника концептуальний образ, художньо-образну парадигму якого розширює атрибутивне словосполучення: інтелігентні люди.
Словосполучення інтелігентні люди здебільшого актуалізується у тих художніх текстах, у яких констатуємо моральний стан тогочасного суспільства. Маркерами такої оцінки є відповідні номінації: епітетні характеристики - і емотивно-оцінні, й логічно-видільні. Переважає серед таких номінацій книжна лексика. Ціла система абстрактних понять «вплетена» у синтаксично ускладнені конструкції, якими І. Нечуй-Левицький висловлює думки аналітичного характеру, показові для інтелектуальної прози з розлогими висловленнями-роздумами.
У діалогах персонажів поряд з емоційно-експресивними розмовними структурами спостерігаємо узагальнені оцінки вдачі, діяльності людей, що протиставлені ознакам справді інтелігентних персонажів, пор.: - Голубчику! не кричіть, бо тепер і стіни й оці миршаві акації слухають. Ви людина палка, щира, одкрита, а ці люде хитрі, потайні. Теперечки навіть такі нікчемні невеличкі людці, як, приміром, Фесенко, з'їдять вас без солі… Ми втратимо луччих людей, людей інтелігентних, і нічого не вдіємо, - обізвався Мавродін стиха.
- Невже нам тільки мовчати та дивитися! - обізвався Комашко вже тихіше. - Куди не глянь, скрізь бачиш здирство, нечесність, грубу матеріальність, егоїстичність [.] [7 V: 249].
У внутрішній мові персонажів - оцінка людей за їхніми діями, типовою поведінкою, що не відповідає ідеальному образу мислячої людини: Невеселі думи думав Комашко, вертаючись од директора додому; він знав, що директор думає одно, говорить друге, а робить третє. Та чи один же директор? - думав Комашко. - Десятки, сотні інтелігентних людей думають і роблять так само. Кругом себе бачу я тільки фальш і машкари, машкари й фальш, не лінивство навіть, а стидку байдужність або гніт зверху і задавленість внизу. Усе виставляє або машкару напоказ, або притаїлось, дрімає поволі і по неволі дрімотою мислі, або ганяється за поживою, за честю. Якийсь чорний хаос скрізь бачу я в сучасному житті; темрява вкриває наш пишний край і не пускає світу [.] [7 V: 309].
Негативно-оцінна семантика атрибутивних словосполучень люде хитрі, потайні; нікчемні невеличкі людці корелює із відповідним несхвальним рівнем лексико-семантичного наповнення текстових одиниць: здирство, нечесність, груба матеріальність, егоїстичність, невеселі думи, фальш і маш - кара (машкара - `зовнішній вигляд, що приховує справжню сутність когось'), лінивство, стидка байдужність, гніт, задавленість, дрімота мислі, чорний хаос, темрява.
Семантика наведених лексем і висловів (текстоситуацій) віддзеркалює тогочасні суспільні настрої, думки про пасивність та бездіяльність людей, які мали б інакше виявляти свою справжню, внутрішню інтелігентність. Словосполучення, що вербалізують позитивну оцінку, у межах конкретного текстового оточення номінують такі риси української інтелігенції, пор.: людина палка, щира, одкрита; луччілюди; люди інтелігентні; сучасне життя; пишний край.
Вислів інтелігентна людина фіксуємо також у мовоописі, за яким можна з'ясувати, якою ж була поведінка персонажа-інтелігента, скласти уявлення про його зовнішність. Характерно, що в таких описах функціонально навантаженими є й інші назви, в яких реалізується та сама сема `інтелігентність, інтелектуальність', напр.: Парафієвський [вчитель школи] завсігди дбав за самопросвітність, любив читати, скрізь доставав книжки та журнали, де тільки можна було їх роздобуть. Чималі розумні карі очі на блідому заниділому широкому обличчі надавали йому вигляд талановитої інтелігентної людини [7 VIII: 323].
Мовний портрет української інтелігенції І. Нечуй-Левицький моделює за допомогою назви європейці. Це слово з'являється в описі позитивних вражень від освічених людей, які уміють поводити себе у колі інших осіб, рівних собі за соціальним статусом. Пор. оцінні вислови, якими автор характеризує культуру студентів: Студенти з України й Білорусії були цивілізованіші, делікатніші. Вони стояли далеко вище од інших, навіть розвиттям розуму, і виглядали паничиками й європейцями між грубими великорусами [7 ІІІ: 9].
Серед індивідуальних слововживань І. Нечуя-Левицького слово європейці не частотне: зафіксовано 5 випадків уживання цієї назви у значенні `людина високої культури, освіченості' [9 ІІ: 494], проте контексти засвідчують, що назва Європа, а також похідний прикметник європейський належать до частотних слів художньої мови письменника: кількість зафіксованих слововживань відповідно - 70 і 122.
Принагідно відзначимо, що зафіксовані у «Словарі української мови» (1909 р.) за ред. Б. Грінченка слова Європа, європеєць проілюстровано тільки прикладами із творів І. Нечуя-Левицького, а слово європейський подано з цитатою письменника та ілюстраціями з творів інших авторів. Пор. у словнику: Європа, пи, ж. Европа. Ми кланяємося новим гуманним ідеям, які давно розійшлись по Європі й ледві оце добіраються до нас. Левиц. [8 І: 466]; Європеєць, пейця, м. Европеецъ. Ми вже стали європейцями. Левиц. [8 І: 466]; Європейський, а, е. Европейскій. Європейські ідеї. Левиц. [8 І: 466].
Фіксацію лексем Європа, європеєць, європейський у реєстрі словника, підтверджену конкретними прикладами з творів І. Нечуя-Левицького, можна пояснити не лише тим, що ці слова в мові письменника, як зазначалося вище, досить поширені та становлять характерну ознаку його індивідуального стилю, а й актуальністю номінованих понять в тогочасній мовній свідомості українців і входженням їх у літературно-писемну мовну практику.
Україна та Європа, українська інтелігенція та європейський світ - таке поєднання показове для стилю І. Нечуя-Левицького [6]. Особливість його мовомислення полягає в контекстуально-семантичному, асоціативному зближенні цих слів-понять. Для І. Нечуя-Левицького Європа - це високий розвиток культури та суспільства, до якого прагне дійти Україна та її інтелігенція. Підставою для такого твердження є наступний контекст: - Європа вийшла з темряви й дійшла високої культурності через науки та просвітність. Нам треба хоч потроху доганять Європу, щоб не опинитися далеко позаду, і піднімать розвиток сільських і міських мас [7 ІІ: 328].
У мовній картині світу І. Нечуя-Левицького слово-образ інтелігенція набуває багатопланового змісту, формує структурований концепт. Нарощування смислової структури цього концепту забезпечується цілим комплексом текстових структур з домінантою `європейськість' та трьома рівнями асоціативно-семантичних зв'язків слова-поняття інтелігент.
Атрибутивні словосполучення та метафоричні вислови зі стрижневими словами, що окреслюють духовний простір персонажа-інтелігента, становлять перший рівень асоціативного образного мислення, пор.: європейська культура [7 V: 175], європейські принципи [7 V: 204], європейські ідеї [7 ІІ: 131], вищі європейські ідеї [7 ІІІ: 157]; сьогочасні європейські ідеї [7 ІІ: 140], просвітні свіжіші європейські ідеї [7 ІІ: 334], європейські ідеї й наука [7 ІІ: 149]; європейська просвіта, європейські ідеї [7 ІІ: 131]; азбука європейської просвіти [7 І: 200; 7 V: 204], світ вольної європейської мислі [7 V: 309], міра європейських ідей [7 ІІ: 132], стежка європейського достиглого розвитку [7 V: 189], дорога європейського громадянства [7 V: 189], ґрунт європейського космополітизму [7 V: 189].
Смислову та асоціативно-образну концептуалізацію поняття інтелігенція на другому рівні забезпечують вислови, лексична семантика яких окреслює матеріальний простір персонажа-інтелігента, характеризує різні аспекти його життя. У межах цієї групи виокремлюємо атрибутивні словосполучення європейський вигляд [7 І: 247], європейський вплив [7 І: 247], європейська мода [7 IV: 76], європейська цивілізація [7 IV: 224], європейська обстава [7 V: 168], європейська мебіль [7 І: 278]. Зміст наведених висловів стосується оцінки матеріального добробуту інтелігенції і популярних на той час суспільних смаків, що виявлялися у формах інтер'єру. Пор. уривок: Гарно обставила Зося свою кімнату в домі своїх нових батьків! Здавалось, що Європа сіла в сусідах у Лемішок, притулилась до стародавньої їх хати! На всіх трьох вікнах своєї кімнати вона [Зося] почіпляла завіси, плетені з тонких білих ниток. [.] Ліжко було застелене червоним шовковим укривалом. Над ліжком висів килим фабрицькоїроботи, з квітками, багато ближчими до натури [.]. Коло стола, застеленого червоною вовняною з китицями скатертею, стояло чимале крісло, з високою й широкою спинкою, оббите малиновою матерією. На столі стояло дзеркало на точених ніжках [.]. На вікнах стояли вазони. Під стіною лисніла політурою нова шафа… Хатина мала зовсім європейський вигляд… Швидко європейський вплив показався на всьому побуті старосвітського дому [7 I: 247]; Він [Балабуха] вперше був в такім домі, де візантійська обстава вийшла з моди й натомість настала в обставі й в усьому мода європейська, де вже одгонилось панством, шляхетством [7 IV: 76]. Як слушно зауважує С.Я. Єрмоленко, «детально описуючи інтер'єри різних помешкань, оповідач зафіксував зіткнення нової європейської побутової культури із патріархальним традиційним українським побутом, народними звичаями» [2: 8].
Мовний портрет інтелігенції, її інтелектуального життя пов'язаний із актуалізацією таких його реалій, що мають матеріальну й духовну цінність, а також несуть інформацію про рівень освіти, про формування світогляду персонажів-інтелігентів. Напр.: Нові й цікаві європейські наукові книжки розворушили в молодих нові думки та гадки [7 ІІ: 333]; Між тими паперами було багацько писаних і літографованих перекладів нових європейських авторів: Ренана, Бюхнера, Фейєрбаха, Прудона, деякі заборонені цензурою твори Шевченка і багато дечого іншого [7 ІІ: 138].
Прагматичний потенціал наведених висловів в мові досліджуваних текстів пов'язаний з різними аспектами їх конкретного слововживання. По-перше, ці структури забезпечують формування смислової структури концепту інтелігенція за соціокультурним параметром, по-друге, вислів заборонені цензурою твори Шевченка подає важливу інформацію про стан соціальної і культурної ситуації в тогочасному українському суспільстві та фактично свідчить про імперську цензурну політику щодо будь-яких виявів українськості (до речі, як синонім до слова українськість мовна практика письменника актуалізує назву українщина).
Матеріальний простір персонажа-інтелігента у художніх творах І. Нечуя-Левицького репрезентовано атрибутивними словосполученнями, що містять оцінку культури і побуту цієї групи людей, а також виступають вагомою деталлю у зовнішньому портретуванні інтелігенції, пор.: європейське убрання [7 V: 116], європейська одежа [7 І: 246]; європейський костюм [7 IV: 234].
Мовний образ української інтелігенції моделюють вислови, змістове наповнення яких стосується характеристики загальноприйнятого порядку, правил гідної поведінки, манер, запроваджених у середовищі освічених людей під впливом європейської культури. Показові щодо цього такі міні-тексти: Леміщиха [.] сиділа мовчки і тільки роздивлялась, як справляють у просвічених людей весілля. Ні одним словом, ні одним незвичайним вчинком вона не скомпромітувала себе в домі, де були заведені європейські звичаї. Українська женщина [.] має свою природжену вподобу, природжене розуміння делікатного обходіння з людьми і ніколи не поведе себе тривіально між панами [7 І: 246]; - [.] брат моєї мами говоре добре на чотирьох європейських мовах. І мама старається та наймає гувернанток, щоб і ми говорили на трьох мовах [7 VIII: 375]; - А ви в неділю приберіться гарненько, причепуріться і втніть візит не степовий, не чумацький, а європейський, сучасний [7 VI: 24]. Семантичне зближення висловів дама з розумом і не без просвіти, зовсім європейська дама простежуємо у контексті, що фіксує характерну для інтелігенції манеру говорити, поводитися, триматися в товаристві, напр.: - [.] Моя знайома - дама з розумом і не без просвіти: подивитись на неї - зовсім європейська дама; до неї зайшло ще кільки сусід. І подумайте собі, що цілий вечір тільки й було розмови, що за церкви, за монастирі та за чудовні образи, - все розмовляли про чуда од чудовного образа Гербовецької богородиці. Я трохи не вмерла з нудьги! [7 VI: 26]. У наведеній репліці звертаємо увагу на фразеологічне словосполучення тільки й було розмови, функціональне навантаження якого пов'язане з образною характеристикою комунікативної діяльності людини. В індивідуальному слововживанні письменника цей усталений вислів не частотний, автор до нього звертається лише 5 разів. Проте в загальномовному словнику як ілюстрацію до цього фразеологізму використано (серед інших) той самий приклад I. Нечуя-Левицького. Пор.: Тільки й розмови про (за) кого - що - хто-небудь весь час говорить про когось, щось. - Цілий вечір тільки й було розмови, що за церкви, за монастирі (Н.-Лев., VI, 1966, 26), [9 VIII: 747].
Соціокультурний простір персонажа-інтелігента у художніх текстах I. Нечуя-Левицького окреслюють вислови зі стрижневими словами на позначення міста та його об'єктів, що мають рекреаційне призначення. Це стосується атрибутивних словосполучень європейське місто [7 III: 33], великі європейські городи [7 V: 132], великі європейські громадянські парки та садки [7 IX: 84]. Названі структури утворюють третій асоціативно-семантичний рівень, на якому відбувається нарощування смислової структури концепту інтелігенція. Пор.: - Як мені хочеться побачить великі європейські городи, постерегти їх життя, не матеріальне тільки, а й життя вище: прогресивний рух думок, соціальний рух, що прокладає стежки до нового прогресивного життя в наступаючих часах [7 V: 132]; І мені пригадались і спали на думку гулянки в великих європейських громадянських парках та садках. Який там шум та гам од розмови, хоч часом трохи й здержаний! [7 ІХ: 84].
У досліджуваних творах мовний образ української інтелігенції розгортається, зокрема, через образи народовців, націоналів, культурників.
Відзначимо, що в текстах І. Нечуя-Левицького найчастотніше слово народовці вживається 19 разів (у формах народовець - 6 разів, народовці - 13 разів), а слова націонали і культурники мають відповідно таку частотність: 10 і 5. Що ж до лексикографічної фіксації наведених слів, то «Словарь української мови» (1909 р.) за ред. Б. Грінченка подає назви народовець і націонал тільки з цитатами-ілюстраціями І. Нечуя-Левицького, напр.: Народовець, вця, м. Народники. Ми. носимо народню свиту, бо ми, народовці, стаємо набік народа. Левиц. Пов.159 [8 ІІ: 516]; Націонал, ла, м. Націонали. Левиц. Пов. 159 [8 ІІ: 532]. Ілюстрацію вживання слова культурник у текстах письменника подає Словник української мови в 11 томах, пор.: - Треба б нам поговорити про національні й просвітні справи, щоб негайно ставать до праці, коли вже нас продражнили «культурниками» (Н.-Лев., І, 1956, 621), [9 ГУ: 396].
Народовці, націонали, культурники - це люди інтелектуальної праці, представники нової для того часу соціальної групи, яка у своїх прогресивних поглядах відстоювала актуальне для українців питання національної ідентичності, дбала за збереження самобутньої культури, мови.
Для І. Нечуя-Левицького як для «пропагандиста української національної ідеї» [1: 383] українська мова була живим зв'язком з українськістю, була дієвим, оптимальним інструментом зв'язку інтелігенції з народом.
Українська мова - це наскрізний концепт, константа, що найтісніше пов'язана з інтелектуальним простором персонажа-інтелігента. Тому у моделюванні образу української інтелігенції конструктивну роль відіграють текстові структури любити українську мову, говорити по-українській, вивчити українську мову, культура української мови, що є носіями таких сем: `мова - спілкування', `мова - ознака національної ідентичності. Пор. соціокультурну характеристику персонажів: Комашко, син небагатого батька, зріс в степах, любив свої степи, любив народ, був народовцем, любив українську мову, бажав щастя й добра своєму народові [7 V: 131]; Мавродін був родом з-під Маріуполя, з одного міста коло Азовського моря. Його батько був грек, а мати українка. Він вмів говорить по-українській, зріс середукра - їнського народу й звик до його. Як народовець він присвятив себе на службу українському народові [7 V: 132]; Мурашкова взяла собі місце в народній школі в одному українському селі над самим Дністром, вивчила добре українську мову, стала націоналкою, робила просвітнє діло завзятуще й мала добрий вплив на школу за поміччю народної мови [7 V: 312]; [.] ви маєте діло з культурниками, - сказав [.] Комашко. - Наше діло культура, просвіта й добро нашого краю, культура української мови й літератури [7 V: 279].
У тексті знаходимо тлумачення про народовців, націоналів, де реалізується концептуальний для мовомислення письменника асоціативно-семантичний зв'язок українська інтелігенція, українська мова і народ: - Націонали й народовці - то тепер такі молоді люди, котрі говорять українською мовою, хотять, щоб i жінки й діти говорили тією мовою, хотять злитись з народом… просвічувать темний народ i піднімать його морально й матеріально [7 ІІ: 252].
Персонажі творів І. Нечуя-Левицького розмірковують про свою суспільну роль у популяризації ідеалів народництва. Такі розлогі міркування мають виразний публіцистичний характер, їм властивий популярний, чіткий виклад. Маркери публіцистичності наявні в ампліфікованих текстових структурах із займенниками ми, наш (ми носимо, ми протестуємо; наша свита, наша національність, наша мова, наша література, наше життя, наш народ, наше добро). Відверта, неприхована оцінність міститься також у висловах з прикметником-епітетом чужий (чуже панство, чужа мова, чужа віра). Колорит публіцистичності створюють і книжні, і розмовні висловлення. Пор. такий монолог: - Ми, тату, носимо народну свиту, бо ми народовці, стаємо на бік народу; ми націонали! Ми протестуємо нашою свитою проти деспотизму, який насів на нашу українську національність, на нашу мову, на нашу літературу, на наше життя. Ми тим протестуємо проти всякого деспотизму i стаємо на бік нашого народу, боронячи його од панства, та ще й чужого, од впливу чужих мов, чужої віри, од впливу всіх чортів i бісів, які тільки посміли покласти свою ворожу руку на наше добро, на наш народ!. [7 ІІ: 136].
Отже, стрижневими для мовного образу української інтелігенції були поняття української мови, культури, освіти. Філософія такого мовного образу виявляє зафіксовані в текстових структурах, у конкретних оцінних висловлюваннях персонажів І. Нечуя-Левицького протиставлення, з одного боку, європейської культури з її цінностями, ідеалами, а з другого - темноти, тиску великодержавного деспотичного панування, що гнобило українську культуру, мову, науку, і спонукало європейських українців до активної культурницької діяльності.
Бібліографія
духовний мислення мовний левицький
1. Герасимова Г.П. Нечуй-Левицький Іван Семенович / Г.П. Герасимова // Енциклопедія історії України: Т 7. / Редкол.: В.А. Смолій (голова) та ін. - К.: Наук. думка, 2010. - С. 382-383.
2. Єрмоленко С. Етнокультурний і соціальний зміст художньої оповіді Івана Нечуя-Левицького / С. Єрмоленко // Культура слова. - К., 2013. - Вип. 79. - С. 6-15.
3. Єрмоленко С.Я. Ословлений український пейзаж і портрет у творах І. Нечуя-Левицького / С.Я. Єрмоленко // Мовно-естетичні знаки української культури. - К., 2009. - С. 119-130.
4. Єрмоленко С. Філософія мови Тараса Шевченка / С. Єрмоленко // Українська мова. - 2014. - №2 (50). - С. 3-18.
5. Мялковська Л.М. Лексико-асоціативне поле «інтелігенція» в мові творів І. Нечуя - Левицького / Л.М. Мялковська // Лінгвістика: [зб. наук. праць]. - Луганськ: ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2010. - №2 (20). - С. 208-215.
6. МялковськаЛ. «Ми вже зовсім стали європейцями…» (образ інтелігенції у творах І. Нечуя - Левицького) / Л.М. Мялковська // Культура слова. - К.: Вид. дім Дмитра Бураго, 2010. - Вип. 72. - С. 81-87.
7. Нечуй-Левицький І. Зібрання творів: [у 10 томах] / І. Нечуй-Левицький. - К.: Наук. думка, 1965. - Т 1-9.
8. Словарь української мови: У 4-х т. / За ред. Б. Грінченка. - К., 1907-1909.
9. Словник української мови: В 11 т. / За ред. І.К. Білодіда - К.: Наук. думка, 1970-1980.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Десакралізація усталених родинних традицій у повісті І. Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я". Моральна катастрофа у "Вовчисі" Ольги Кобилянської, повна деградація сім'я. Проведення порівняльного аналізу повісті "Кайдашева сім'я" та оповідання "Вовчиха".
курсовая работа [81,8 K], добавлен 18.06.2014Дослідження лексико-семантичних особливостей концепту Beauty на матеріалі англомовних лексикографічних джерел, представлення фреймової структури концепту Beauty. Порівняльний аналіз словникових дефініцій, навколоядерний простір суперфрейму "beauty".
курсовая работа [72,2 K], добавлен 31.03.2019Лінгвокогнітивні основи аналізу англомовних засобів вираження емоційного концепту "страх". Прототипова організація і лексико-семантична парцеляція номінативного простору "страх" у сучасній англійській мові. Способи представлення концепту у художній прозі.
дипломная работа [1,1 M], добавлен 27.03.2011Поняття концепту в мовознавстві. Семантична і структурна будова прислів’їв і приказок та їх репрезентація у мові. Сутність паремії в лінгвістиці. Представлення концепту "життя" у словниках, його істинна (пропозиційна) частина та семантичне наповнення.
курсовая работа [48,2 K], добавлен 03.05.2014Традиційний підхід до лексики. Складність лексичної системи, пошуки підходів та критеріїв її аналізу. Шляхи вивчення системних зв’язків лексичних одиниць є виділення семантичних полів і визначення їх смислової структури. Інтенсифікатори та інтенсиви.
реферат [12,5 K], добавлен 21.10.2008Концепт як когітолінгвокультурне утворення, компонент мовної та концептуальної картин світу. Пісенний дискурс як середовище об’єктивації емоційного концепту. Ціннісна складова емоційного концепту РАДІСТЬ на матеріалі сучасних англомовних пісень.
дипломная работа [131,6 K], добавлен 22.11.2012Категорія ввічливості у лінгвістиці. Мовні засоби реалізації позитивної і негативної ввічливості у мовленнєвих актах, науковій прозі та художній літературі. Оволодіння засобами мовного етикету на заняттях з англійської мови у середніх навчальних закладах.
дипломная работа [110,3 K], добавлен 25.06.2011Співвідношення мови і мислення — одна з центральних проблем не тільки теоретичного мовознавства (філософії мови), а й філософії, логіки, психології. Психофізичні основи зв'язку мови і мислення. Внутрішнє мовлення і мислення. Роль мови у процесі пізнання.
реферат [25,5 K], добавлен 14.08.2008Концепт як основна лінгвокультурологічна основа опису мови. Культурно обумовлені особливості феномена концепту "колір". Функціонування концепту "red" в англійській та українській мовах - емоційно-експресивна фразеологія й міжкультурні особливості.
курсовая работа [41,7 K], добавлен 27.07.2008Особливості контакту мовних систем. Внутрішньонаціональні мовні культури і їх взаємодія. Мовна поведінка різних двомовних носіїв. Соціокультурні умови мовного контакту. Аспекти проблем, пов'язаних з функціями мови в багатомовному та двомовному колективі.
контрольная работа [26,4 K], добавлен 17.01.2011Психологічні особливості емоції страху. Поняття концепту, його семантична структура в англомовній картині світу. Інтонаційні, лінгвокогнітивні та семантичні аспекти засоби вираження концепту страх у англійському мовленні на матеріалах відеофільмів.
дипломная работа [150,2 K], добавлен 04.11.2009Текст як спосіб організації значень, структуризації смислової інформації. Закономірності формування когнітивної структури в семантичній пам'яті на підставі стосунків інтерпретації і репрезентації. Когерентні засоби. Критерії оцінювання зв'язності тексту.
реферат [17,8 K], добавлен 08.04.2011Поняття "концепт" в різних мовах світу. Компоненти концепту "кохання". Концепт "кохання", що вербалізований засобами англійських паремій. Поняття "паремії" в англійській мові. Метафорична репрезентація концепту "кохання" та процес його вербалізації.
курсовая работа [90,4 K], добавлен 07.12.2010Аналіз семантико-етимологічної зміни наповнення концепту "віра", здійснений на матеріалі англійської, української та французької мов. Аналіз етимологічного розвитку концепту, спільних та відмінних рис семантичної зміни в історичній ретроспективі.
статья [35,1 K], добавлен 19.09.2017Ігрова діяльність як поліфункціональний прийом в методиці викладання іноземної мови. Можливість для багаторазового повторення мовного образу в умовах, наближених до реального спілкування. Теми "Знайомство", "Осінь", "Свійські і дикі тварини", "Професії".
реферат [28,6 K], добавлен 30.01.2011Сутність когнітивної лінгвістики як поліпарадигмальної науки. Лінгвокультурна специфіка емоційних концептів як структурно-змістового, фразеологічно вербалізованого утворення. Етнокультурні особливості і понятійні категорії концепту "гнів" в різних мовах.
курсовая работа [65,0 K], добавлен 13.10.2014Литературоведческий текст как объект переводческого анализа. Способы номинационной, оценочно-критической характеристики литературного персонажа и их сохранения в тексте перевода. Языковые средства передачи авторской характеристики литературного персонажа.
курсовая работа [45,8 K], добавлен 30.04.2011Поняття концепту в сучасному мовознавстві, його зміст як основної одиниці ментальності. Особливості мовленнєвої концептуалізації понять "багатство" та "бідність" у складі фразеології української мови. Етносемантичне ядро досліджуваного концепту.
курсовая работа [47,2 K], добавлен 05.11.2013Дослідження синтаксичних особливостей внутрішнього мовлення персонажів у французьких мінімалістичних художніх текстах. Розгляд таких синтаксичних прийомів як еліпсис, інверсія, парцеляція, риторичне запитання у французькій мінімалістичній прозі.
статья [30,9 K], добавлен 31.08.2017Проведення структурного аналізу лексико-семантичного поля концепту, та етимологічного аналізу ряду синонімів лексем-номінацій емоції "гнів" в іспанській мові. Конкретизація та систематизація компонентів внутрішніх форм, які складають цей концепт.
статья [25,2 K], добавлен 31.08.2017
