Структурні моделі парцельованих конструкцій

5) the parcelling syntactic role within the simple sentence: near words, determinant and halfpredicative parcelled constructions with appropriate semantics. парцельований висловлення синтаксичний

Key words: parcelling; main part; parcelled constructions; structural models parcelled constructions.

У сучасній українській мові спостерігаємо тенденцію до розширення використання парцеляції. Синтаксичне явище парцеляції є наслідком членування речення на кілька конструкцій-висловлень з метою актуального наголошення виділених компонентів. Парцеляція посилює інформативність вислову, оскільки до об'єктивного змісту додається суб'єктивно- емоційне ставлення автора до висловленого.

Дослідники переконливо доводять, що парцеляція корелює з актуальним членуванням речення, за якого парцельований компонент виступає ремою. Більшість лінгвістів тлумачить парцеляцію як специфічний прийом досягнення певного стилістичного ефекту, отже, парцеляція - це засіб експресивного синтаксису [10, с. 84].

На думку Л. Кадомцевої, парцеляція має семантико- граматичну природу, оскільки за членування зберігають семантичний і граматичний зв'язок парцелята з базовою частиною [5, с. 114].

Усі дослідники парцеляції звертають увагу на специфічну інтонацію, властиву цьому явищу. Ю. Ванников зазначає, що парцеляція - таке членування речення, за якого воно втілюється не в одній, а в кількох інтонаційно-смислових мовленнєвих одиницях [1, с. 38]. Н. Шведова наголошує на особливому інтонаційному малюнкові й інформаційному навантаженні парцеляції як самостійного висловлення [2, с. 621-622]. Н. Плющ дослідила явище парцеляції на рівні інтонаційної будови української мови, порівнявши інтонаційне вираження парцельованих конструкцій і співвідносних з ними непарцельованих, що дало змогу простежити, з одного боку, «видільну», або членувальну, роль інтонації, оскільки саме завдяки інтонації синтаксично єдина структура розпадається на два відрізки, а з іншого боку, саме в інтонації відбивається і смислова залежність між цими відрізками [7, с. 70-71].

На думку А. Загнітка, парцеляція постає похідною від ситуативно-прагматичних завдань, належить до поверхневих процесів синтаксису, які посилюють значущість окремих частин речення, а глибинна сутність реченнєвої структури є системно відтворюваною. Це дає змогу лінгвістові тлумачити парцеляцію як проміжну структуру між мовою і мовленням [4, с. 463-466].

Останнім часом активізовано дослідження специфіки функціонування парцельованих конструкцій у різножанрових текстах [6; 7].

Метою статті є запропонувати критерії для розмежування типів парцельованого членування висловлення й на їх підставі виділити відповідні структурні моделі парцельованих конструкцій.

Парцельовані структури, як відомо, містять основну конструкцію - автосемантичну структуру й парцелят - синсемантичну структуру, що виступає в постпозиції, яка зумовлена актуальним членуванням парцельованого висловлення: нова інформація розташовується після основного повідомлення і вносить певний нюанс у зміст усього повідомлення. Парцелят зв'язаний з основною структурою особливими структурно-семантичними відношеннями.

Здебільшого характеризують два типи парцеляції в межах простого речення, ґрунтуючись на специфіці відношень компонентів синтаксичної конструкції: інтенсіональну

(прогнозовану) й екстенсіональну (непрогнозовану) парцеляцію [1, с. 58]. Парцеляція інтенсіональних компонентів структури речення об'єднує такі групи: підмет - присудок, присудок - додаток, присудок - обставина. Парцеляція екстенсіональних елементів уміщує всі різновиди атрибутивних компонентів, напівпредикативні конструкції, однорідні члени речення.

Охоплюючи структури монопредикативних та поліпредикативних речень, А. Сковородников розмежовує такі парцельовані конструкції:

1) сильна парцеляція, за якої й базова структура, і парцелят не мають структурної і смислової завершеності;

2) середня парцеляція, за якої або базова структура, або парцелят мають показник синтаксичного й семантичного завершення;

3) слабка парцеляція, якої зазнають складні безсполучникові речення, у яких жодна із частин не передбачає іншої [9, с. 60-64].

Особливості взаємодії та співвідношення основної структури й парцелята дають змогу виявити критерії для розмежування типів парцельованого членування висловлення й на їх підставі розрізняти відповідні структурні моделі парцельованих конструкцій. Пропонуємо виділяти структурні моделі парцельованих конструкцій, ураховуючи такі загальні ознаки:

1) віддаленість парцелята від опорного слова та основної частини загалом;

2) позицію щодо основної частини;

3) поширеність парцелята;

4) кількість парцелятів у межах однієї конструкції;

5) синтаксичну роль парцелята в межах простого речення.

Віддаленість парцелята. Синтаксичне ціле базовано на

смисловому зв'язку парцелятів з основною частиною. Спираючись на це, більшість дослідників виділяє дві позиції парцелятів: контактну й дистантну. Тлумачення контактного й дистантного працелятів потребує певного уточнення, а саме: потрібно розмежувати позиції парцелятів щодо опорного компонента та основної частини як такої. Відповідно до цього підходу пропонуємо розрізняти контактні й дистантні парцеляти щодо опорного компонента. Контактний парцелят - такий, що розташований безпосередньо за компонентом, від якого залежить синтаксично, унаслідок чого набуває додаткового інформаційного навантаження й стає виразнішим у комунікативному плані: Ні, вона молодша. На кілька років (2, с. 22). Дистантний парцелят передбачає дистантне розташування щодо опорного компонента, маючи характер уточнення, доповнення, пояснення: Я довго писала цю книжку... Майже двадцять років (1, с. 33).

Ураховуючи розташування парцелята щодо основної частини, доцільно виділяти контактувальне, дистанційне та абзацне розташування.

Контактувальне розташування означає, що парцелят перебуває безпосередньо близько до основної частини, у цьому разі щодо опорного компонента парцелят може бути як у контактному, так і в дистантному розташуванні, пор.: Іноді наче чую його голос... Живий (1, с. 20); І розбирає до кісток Мій звір мене в мені для мене. Під світлі пахощі зірок (М. Осадчий / 1, с. 349).

Дистанційне розташування характерне для парцелятів, віддалених від основної частини й опорного слова іншим реченням: Кавалки от такі... (Показує руками). Були як моя хустка. Сині й червоні (1, с. 44); У них по тілі розповзлися чорні плями. То з'являться, то зникнуть. З п'ятак завбільшки (1, с. 44). Парцелят може бути віддалений від основної частини підрядним реченням: Він уже навіть замислився про ту проблему, яка несподівано змусила його заночувати в протилежному кінці Львова. Про розв'язання цієї проблеми (2, с. 236). Речення, що йде за основною частиною парцельованої конструкції, подає наступне розгортання думки, однак дистанційно розташований парцелят повертає до попередньо висловленої теми.

Абзацне розташування передбачає винесення парцелята в новий абзац. Така позиція парцелята на початку наступного абзацу сприяє збільшенню його виразності, актуалізації думки основної частини: Поклали в гріб босого...

На моїх очах... (1, с. 25).

Як свідчить аналіз фактичного матеріалу, з-поміж парцелятів переважають (93 %) контактувальні (контактні та дистантні щодо опорного компонента).

Позиція парцелята. За позицією парцеляти можуть розташовуватися в препозиції, інтерпозиції, постпозиції. Препозиція парцелята досить обмежена, оскільки переважно в українській мові комунікативне навантаження інформаційно значущої частини досягають за рахунок порядку слів чи актуалізованими допоміжними словами. У структурному плані препозиція підкреслює граматичну залежність парцелята від основної частини: А тепер... Уявіть порожній п'ятиповерховий будинок (1, с. 12); Вам, кому рокувала доля Смерть солодку за рідний край ... Україна складає шану (Є. Сверстюк, 3, с. 319); Над оболонню тихої води... Снувалася мелодія струнка (А. Малишко, 3, с. 64).

Інтерпозиція парцелята постає в аналізованому матеріалі досить рідко: А ти шукай - червону тінь калини на чорних водах - тінь її шукай, де жменька нас (В. Стус, 3, с. 354); І я захищений, тепер захищений. Своїм знанням, тим, що там... тоді... пережив...(1, с. 42).

Перевага постпозитивних парцелятів в українській мові беззаперечна (їх частка складає 84 % всіх досліджуваних парцельованих конструкцій): В сад заходять вітри. Неспокійні, многовікові, осінні (В. Герасименко, 3, с. 59).

Поширеність парцелята. Аналіз фактичного матеріалу засвідчує, що парцеляти можуть бути як непоширеними, так і поширеними: ...ті сиділи вечорами при скіпці, косили косою, жали серпом, дерево рубали сокирою, зверталися в молитвах до звірів і духів. До Бога (1, с. 36); Тож хай мене, немов билину скосить - Зазубрена коса Старої смерті (Є. Маланюк, 3, с. 319).

Парцеляти можуть зазнавати ускладнення різними граматичними засобами:

1) вставними словами: Іноді в самісінький розпал дня Тарасу вдавалося заснути й непогано виспатися. Звичайно, за двох незмінних умов: втомі й зачиненій кватирці (2, с. 181);

2) однорідними членами речення: Колір лиця... Колір тіла... Синій... Червоний... Сіро-бурий (1, с. 19);

3) уточнювальними членами речення: Рябцев на табуреті всівся. Нагорі, між першим поверхом і голубами (2, с. 169);

4) предикативними частинами: Вони мруть, але їх ніхто по- справжньому не розпитав. Про те, що ми пережили... (1, с. 29).

Такі граматичні засоби не просто ускладнюють і поширюють склад парцелята, але й актуалізують рему висловлення.

За структурною організацією парцелят може бути представлений:

1) окремим словом, що співвідноситься з непоширеним

парцелятом: Останній день нашого того життя...

Дочорнобильського (1, с. 24);

2) словосполученням, що співвідноситься з поширеним парцелятом: Але так кортіло кортіло посидіти за столом...

У старій хаті (1, с. 18);