До питання про класифікацію української соціологічної термінології

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

До питання про класифікацію української соціологічної термінології

У сучасному вітчизняному мовознавстві зростає необхідність унормування галузевих термінів, що обґрунтовано державним статусом української мови. Загальна характеристика українського термінознавства кінця XX - початку XXI ст. подається в наукових працях Т.Р. Кияка,

І. М. Кочан, Г.М. Мацюк, Л.П. Полюги, Т. І. Панько, Л.А. Симоненко та інших термінологів. Класифікаційні ознаки українських галузевих терміносистем докладно розглядалися в дисертаційних дослідженнях: Н.П. Книшенко (термінологія дорожнього будівництва) [5], Г.К. Барвіцької (термінологія обліку й аудиту) [2], Т.В. Лепехи (судово-медична термінологія) [7],

О.В. Чорної (податкова термінологія) [14] та інших лінгвістів.

Соціологічна термінологія як цілісна мовна підсистема не була предметом спеціального лінгвістичного дослідження, а отже в сучасній україністиці немає наукових праць, у яких би детально розглядалися питання тематичної класифікації українських соціологічних термінів, що дає підстави говорити про актуальність теми цього дослідження. Подана стаття є спробою обґрунтувати засади тематичної класифікації українських соціологічних термінів, визначити принципи їх системного впорядкування. Мета статті - аналіз предметно-поняттєвого аспекту українських соціологічних термінів, їхня класифікація за тематичними групами. Об'єкт дослідження - українська соціологічна термінологія. Предмет дослідження - українські соціологічні терміни. Джерельна база дослідження - загальномовні й галузеві словники та підручники із соціології.

Упродовж останніх років в українській лінгвістичній науці переважає думка про необхідність системного вивчення термінології як складника словникового фонду загальнонародної мови. Системність лексики закладена в лінгвістичній природі слова, оскільки словесний знак, що є основним типом номінативних знаків, поєднує дві основні семіологічні функції - уподібнення й розрізнення, передаючи в мові не лише відмінності, але й тотожності, на підставі яких у системі мови виформовуються окремі класи, угрупування та ряди слів [10:10]. На думку А.П. Критенка, система мови складається принаймні з трьох окремих великих систем - фонетичної, граматичної і лексичної, із яких найбільшою, найголовнішою і найскладнішою є лексична система [6:198]. Остання існує за певними законами, характерними для будь-якої природної терміносистеми: вона є відкритою й поповнюється на всіх етапах свого розвитку. Лексична системність виявляється в сукупності слів, об'єднаних у тематичні групи на основі спільності означуваних словами реалій [8:223]. Одним із показників системності галузевої термінолексики виступає наявність тематичних чи лексико - семантичних груп.

У сучасному мовознавстві нерідко ці поняття ототожнюють. Так, у «Словнику лінгвістичних термінів» Д. І. Ганича та І. С. Олійника, семантична група кваліфікується як підгрупа слів у межах однієї частини мови, які об'єднані спільністю значень, а тематична група як ряд слів, які об'єднуються спільністю родових значень, тобто слова, які називають різновиди одного й того ряду предметів: назви птахів, квітів, мінералів [4:55].

Тематичне групування лексики ґрунтується на внутрішніх зв'язках між предметами і явищами дійсності й зумовлене насамперед предметно - логічними ознаками. Тематичні об'єднання в галузевій терміносистемі можуть мати у своєму складі по кілька ядерних (основних) лексико - семантичних груп, а їхні одиниці характеризуються чіткою диференціацією ознак [13:177].

Тематичне групування слів випливає з усвідомленого групування явищ об'єктивної дійсності, у складі яких виділяються логічно окреслені ширші або вужчі їх кола, поєднані між собою спільними ознаками. Кожна група таких слів пов'язана спільними значеннєвими прикметами, за якими ці слова співвідносяться як складники тематичної цілісності [2:55].

Ф.П. Філін, розрізняючи поняття лексико - семантичні і тематичні групи, зазначає, що останнім часом словниковий склад мови вважають системою різних лексико-семантичних груп, але під цими групами розуміють зовсім інші явища: об'єднання слів на основі спільності граматично - семантичних значень, спільності значень словотвірних засобів та ін. [12:227]. На його думку, лексико-семантичні групи слів - це власне мовні одиниці, продукт історичного розвитку тієї чи іншої мови. Слова, виражаючи свої значення, у рамках однієї лексико-семантичної групи водночас стають пов'язаними між собою відношеннями, які не байдужі для їхніх власних значень. Це відношення синонімії, антонімії, різних уточнень тощо [12:237-238].

Тематичні групи - це об'єднання слів, в основу яких покладена класифікація самих предметів і явищ. Ф.П. Філін виділив два типи тематичних груп: 1) тематико-мовні (тематико-семантичні) - на підставі предметно-поняттєвого взаємозв'язку за родовим поняттям; 2) тематико-мовленнєві (ситуативні) - на підставі взаємозв'язку зі сферами застосування мови [12:232].

У словнику О.С. Ахманової семантична група - це 1) слова в межах певної частини мови, об'єднані спільним значенням: любов, ненависть, довір'я, недовір'я, доброзичливість, заздрість; 2) слова, об'єднані спільністю значення, безвідносно до частини мови. Тематична група - це 1) те саме, що й лексична серія: тематична група предметів домашнього вжитку; тематична група кольору; 2) ряд слів, який за своїм основним (стрижневим) значенням належить до того самого семантичного поля: хоробрий, сміливий, відважний, мужній, безстрашний тощо [1:113].

В енциклопедії «Українська мова» йдеться лише про лексико-семантичну групу. Вона виводиться із лексико-семантичного поля - групи слів зі спільною гіперсемою: Лексико-семантичні поля розпадаються семантично на ще тісніші об'єднання - лексико-семантичні групи. Так, у темпоральному лексико-семантичному полі можна виділити назви точних (секунда, хвилина, година, доба, тиждень, рік, століття) і неточних (час, пора, епоха, ера тощо) відтінків часу, назви частин доби, пір року, місяців, днів тижня та ін. У межах лексико-семантичних груп виділяють мінімальні семантичні об'єднання, побудовані на відношеннях синонімії, антонімії, конверсії і гіпонімії [ЕУМ: 283].

Л.М. Васильєв вважає, що терміном «лексико - семантична група» можна позначати будь-який семантичний клас слів (лексем), об'єднаних хоча б однією спільною лексичною парадигматичною семою (або хоча б одним спільним семантичним множником). До тематичної групи, як зазначає дослідник, слід відносити лише такі класи слів, які поєднуються однією типовою ситуацією чи темою (пор. такі теми, як «транспорт», «спорт», «магазин», «театр» тощо), але спільна (ядерна) сема для них є не обов'язковою [3:110].

О.О. Реформатський виводить поняття

лексико-семантичної групи з поняття

«термінологічного поля». Під термінологічним полем дослідник розуміє семантичне поле, одержане на поняттєвій, а не на лінгвістичній основі, що забезпечує той чи інший склад лексико - семантичної групи в певній синхронії розвитку суспільства та мови [9:51].

Д.М. Шмельов підкреслює, що, відображаючи ті чи інші відрізки дійсності, слова, дійсно, пов'язані між собою, як взаємопов'язані і явища самої дійсності, що ними відображаються. Завдяки цим «позамовним» зв'язкам слова об'єднуються в групи, котрі можна назвати тематичними [15:13]. Г.А. Уфімцева розрізняє окремо лексико - семантичні та предметні групи, відзначаючи той факт, що в межах таких груп термінологічні одиниці можуть вивчатися в усіх їхніх формах і значеннях [11:189].

У європейській лінгвістиці оформлення понять семантичної системи пов'язано з іменами Т. Остгоффа, В. Порцига, Й. Тріра. Предметом дослідження останнього були, зокрема, поняттєві і словесні поля. Поняттєвому (концептуальному) полю, за Й. Тріром, у мові відповідає лексичне поле, мовне поле знаків. Словесне поле, на його думку, покриває поняттєве. Й. Трір досліджує питання від поняття до слова й аналізує групу слів через поняття, тотожне значенню, тобто вчений уперше диференціював поняття семантичного та поняттєвого полів. Автор передбачав повний паралелізм між планом змісту і планом вираження, що стало його основною помилкою [16:5].

Найглибше теорію лексико-семантичної групи подав Л. Вайсгербер, який взяв за основу не значення самих слів, а поняття, яким відповідають ті чи інші поля. Він називає лексико-семантичну групу мовним полем, що співвідноситься із семантичною системою мови, а тематичні групи узгоджуються з поняттями зовнішнього світу. Л. Вайсгербер виходив не з мовного матеріалу, а з абстрактного членування мови на поняттєві сфери, на які, стверджував він, накладається вся лексика. Мовні поля, тобто лексико-семантичні групи, дослідник відмежував від тематичних предметних груп. Перші, на його переконання, співвідносяться із семантичною системою мови, а другі - із зовнішнім світом [17:185].

Ми виходимо з розуміння тематичної групи як сукупності терміноодиниць, об'єднаних однією темою. У галузевій термінології соціологічні терміни позначають елементи, відношення та особливості відповідної терміносистеми. Їх можна поділити на ряд узагальнювальних тематичних найменувань категорійних наукових понять: явищ, процесів, ознак, властивостей, здатностей. У зв'язку з тим, що базовою категорійною тріадою соціології є людина - спільнота - суспільство, виділяємо такі тематичні групи соціологічних термінів:

1. Назви соціально-філософських та загальнометодологічних категорій соціології: базис [СЕ: 39], соціалізм [Примуш: 142], цивілізація [Волович: 676], влада [Бухтеєв: 5], держава [Ржепец.: 31], потреби [СЕ: 297], реформа [Бухтеєв: 25], мета [БКС: 174], культура [СР: 60], ідеологія [БМ: 9], мораль [Ржепец.: 36], народ [Сірий: 80], праця [Примуш: 431], людина [СР: 63], діяльність [СР: 27], комунізм [Бухтеєв: 15] та ін.

2. Назви соціальних спільнот, відносин та соціальної структури: соціальна система [БКС: 250-251], соціальний інститут [Волович: 204], соціальна організація [СЕ: 261], соціальний контроль [БКС: 263-264], соціальні дії [БКС: 256], соціальні відносини [БКС: 267], соціальна сфера [БКС: 296-297], соціальний зв'язок [СР: 37], соціальний факт [БКС: 266], соціальна спільнота [Волович: 591], соціальна група [СЕ: 91], суспільство [Волович: 620-621], соціальний прошарок [Кохан: 46], соціальний шар [Бухтеєв: 34], особистість [Волович: 373], соціальна страта [БКС: 285] та ін.

3. Назви, що розкривають сутність соціальних процесів та соціального розвитку: соціальний процес [СЕ: 309], соціалізація [Волович: 479], соціальна мобільність [БКС: 258], соціальна інтеграція [СР: 44], соціальний конфлікт [БКС: 251], соціальна дезорганізація [БКС: 71], соціальний прогрес [СЕ: 304], соціальна дія [БКС: 256], соціальний рух [СЕ: 320], соціальна самоорганізація [БКС: 245], соціальний розвиток [БКС: 266], соціальна інновація [СЕ: 157], соціальне відчуження [Волович: 72-73], соціальний протест [СЕ: 306], соціальна комунікація [СЕ: 142] та ін.

4. Назви соціальних характеристик, властивостей, здатностей: соціальна активність [БКС: 15], соціальний вік [Волович: 74], соціальна відповідальність [БКС: 256], соціальна ерозія [БКС: 99], соціальний екстремізм [СЕ: 123], соціальна ентропія [БКС: 98], соціальна ефективність [СЕ: 135], соціальний ідеал [СЕ: 147], соціальний імунітет [СЕ: 153], соціальна нерівність [СЕ: 251], соціальна патологія [БКС: 209-210], соціальна амбівалентність [БКС: 16], соціальна безпека [Волович: 42-43], соціальна властивість [Волович: 83], соціальна культура [Волович: 275-276] та ін.

5. Назви галузей соціології, суміжних дисциплін: промислова соціологія [СЕ: 305], соціальна статистика [БКС: 260], соціологія культури [БКС: 273], соціологія села [БКС: 275], соціологія міста [БКС: 273], соціологія праці [БКС: 274], соціологія молоді [БКС: 273-274], соціологія книги [Волович: 538], соціологія політики [БКС: 274], екосоціологія [Волович: 150], соціологія українознавства [БКС: 276], соціологія спорту [СЕ: 372], вікова соціологія [Волович: 528], соціологія професій [Примуш: 439], соціологія науки [Волович: 559], лінгвістична соціологія [Ржепец.: 35-36] та ін.

6. Назви, що відображають особливості дослідження соціологічних явищ: питання-фільтр [Кохан: 101], дисперсійний аналіз [БКС: 17], пошукове спостереження [Городян.: 551], інтервальна змінна [Волович: 190], номінальна шкала [БКС: 332], вторинний аналіз [СЕ: 23], поштове анкетування [СЕ: 30], вибірковий метод [СЕ: 59], описове дослідження [Білоус: 33], нестандартизоване інтерв'ю [Кохан: 102], телефонне опитування [Волович: 365], оперативне соціологічне дослідження (ОСД) [СЕ: 255], лонгітюдне дослідження [Примуш: 563], порівняльний метод [Танчин: 346], соціометричний метод [Сірий: 156], валідність соціологічної інформації [Волович: 52] та ін.

7. Назви понять, що розкривають характер використання соціологічних знань: соціальне проектування [СР: 85], соціальне прогнозування [СЕ: 349], соціальне планування [СЕ: 279], соціальна технологія [СЕ: 348], соціологічний діагноз [СЕ: 107], соціальна експертиза [СЕ: 121], соціальне передбачення [СЕ:273], соціальне програмування [СЕ: 303], соціальне замовлення [СЕ: 348], соціальне управління [СЕ: 349], соціальний захист [БКС: 263], соціальні послуги [СЕ: 353], соціальні програми [Волович: 506], соціальні гарантії [Волович: 91], соціальна карта [БКС: 258], державні соціальні стандарти [СЕ: 101] та ін.

8. Назви на позначення наукових напрямків, концепцій та шкіл у соціології: географічна школа в соціології [Сірий: 214], теорія соціального обміну [Волович: 632], мікросоціологія [БКС: 163], мікросоціологія [БКС: 178], соціальний дарвінізм [Волович: 493], теорія раціонального вибору [Волович: 631], соціометрія [Волович: 583], феноменологічна соціологія [БКС:314], постмодерністська соціальна теорія [Волович: 407], франкфуртська школа [БКС: 319-320], етнометодологія [Волович: 165] соціобіологія [Волович: 507], доктрина людських відносин [БКС: 86], теорія соціальної установки [Черниш: 479], спеціальні соціологічні теорії середнього рівня [БМ: 6], мезосоціологія [Кохан: 7] та ін.

9. Назви соціальних явищ та станів: соціальна розбалансованість [СЕ: 318], соціальне самопочуття [СЕ: 349], соціальні цінності [БКС: 330], соціальна напруженість [БКС: 258], соціальний час [БКС: 266], соціальний міф [СЕ: 235], соціальний ризик [БКС: 266], соціальний настрій [СЕ: 247], соціальна атомізація [БКС: 27], соціальна безпека [БКС: 30], соціальний агрегат [Волович: 5], соціальна аномія [Волович: 25], соціальне ексклюзія [СЕ: 340], соціальна мімікрія [СЕ: 341], соціальна інтеграція [Волович: 206-207], соціальна катастрофа [Волович: 228-229], соціальна утопія [БКС: 312] та ін.

Зауважимо, що тематичні групи розрізняються не лише за денотативною співвіднесеністю. Вони також дозволяють установити різноструктурність соціологічних термінів, їх кількісну та якісну неоднорідність.

Відношення всередині виділених тематичних груп можуть бути доповнювальними, уточнювальними, а зв'язок між ними здійснюється шляхом перетину всього кола значень однієї групи з колом значень інших груп або за посередництвом різноманітних семантичних зв'язків одного члена групи з термінами, що не входять до цієї групи.

Деякі з досліджуваних соціологічних термінів полісемічні. Найбільше таких термінів (60%) зафіксовано в складі тематичних груп «Назви соціальних явищ та станів» та «Назви властивостей, характеристик, здатностей». Пор., наприклад: соціальний інтерес - 1) особлива форма існування та вияву суспільного інтересу; 2) вираження соціальних потреб суб'єкта (індивіда, групи, класу, нації, народу), через його місце (статус) у системі соціальних відносин та взаємодій з приводу умов та засобів задоволення цих потреб [Волович: 217218]. А також соціальне життя - 1) компонент суспільного життя; 2) сукупність різноманітних форм спільної діяльності людей, спрямованої на забезпечення умов і засобів їх існування, реалізації потреб, інтересів, цінностей; вияв, відтворення та утвердженння соціальних характеристик індивідів і спільнот [Волович: 174]. Такими є і декласованість - 1) утрата індивідом чи соціальною групою основних класових ознак, своєї попередньої соціальної позиції; 2) переміщення індивіда чи соціальної групи на нижчий щабель соціально-класової структури суспільства [БКС: 72]; аристократія - 1) форма державного правління, за якої влада належить представникам родової знаті; 2) вищий прошарок привілейованого стану в рабовласницьких чи феодальних суспільствах [БКС: 25] та ін.

Отже, українська соціологічна термінологія - це сукупність взаємопов'язаних елементів, організованих на основі мовних і позамовних зв'язків у тематичні групи. Виділені тематичні групи досліджених термінів є найбільш типовими репрезентантами системного впорядкування українських соціологічних терміноодиниць, значеннєва категоризація яких підпорядкована загальним законам мови. Українська соціологічна терміносистема, як і будь-яка інша галузева термінологія, є відкритою та динамічною, про що свідчить активність виникнення нових терміноназв на позначення відповідних галузевих понять.

Література

соціологічний семантичний лексичний термінологія

1. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов / О.С. Ахманова - М.: Сов. энциклопедия, 1966. - 605 с.

2. Барвіцька Г.К. Формування української термінології обліку та аудиту: дис…. канд. філол. наук: 10.02.01 - українська мова / Г.К. Барвіцька - К.: Київський нац. ун-т імені Тараса Шевченка, 2014. - 197 с.

3. Васильев Л.М. Теория семантических полей /Л.М. Васильев // Вопросы языкознания. - 1971. - №5. - С. 105 - 113.

4. Ганич Д. І. Словник лінгвістичних термінів / Д. І. Ганич, І. С. Олійник - К.: Вища шк., 1985. - 360 с.

5. Книшенко Н.П. Українська дорожно-будівельна термінологія: структура і семантичні відношення: автореф. дис.

… канд. філол. наук, спец.: 10.02.01 - українська мова / Н.П. Книшенко. - Х., 2013. - 20 с.

6. Критенко А.П. Тематичні групи слів і синонімія /А.П. Критенко // Слов'янське мовознавство. - К.: Вид-во АН УРСР, 1962. - Вип. 4. - С. 198 - 211.

7. Лепеха Т.В. Лексико-семантичні та словотвірно-структурні особливості судово-медичної термінології: автореф. дис…. канд. філол. наук: 10.02.01 / Т.В. Лепеха - Дніпропетровськ, 2000. - 19 с.

8. Плотников Б.А. Основы семасиологии / Б.А. Плотников - Минск: Высшая школа, 1984. - 223 с.

9. Реформатский А.А. Введение в языкознание / А.А. Реформатский; под ред. В.А. Виноградова. - М.: Аспект Пресс, 1999. - 536 с.

10. Саяхова Л.С. Лексика как система и методика её усвоения /Л.С. Саяхова - Уфа: Изд-во Башкирского ун-та, 1979. - 88 с.

11. Уфимцева А.А. Лексическое значение. Принцип семиологического описания лексики / А.А. Уфимцева. - М.: Наука, 1986. - 240 с.

12. Филин Ф.П. Очерки по теории языкознания / Ф.П. Филин - М.: Наука, 1982. - 336 с.

13. Халіновська Л.А. Тематичні групи лексики на позначення назв літальних апаратів в українській мові / Л.А. Халіновська // Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. праць. Вип. VIII / Відп. ред. Л.О. Симоненко. - К.: КНЕУ, 2009 - С. 176-179.

14. Чорна О.В. Українська термінологія податкової сфери: структура, функціонування, формування: автореф. дис…. канд. філол. наук, спец.: 10.02.01 - українська мова / О.В. Чорна. - К., 2009. - 20c.

15. Шмелев Д.Н. Проблемы семантического анализа лексики: уч. пособ. для студ. высш. уч. завед. / Д.Н. Шмелев. - М.: Наука, 1973. - 280 с.

16. Trier J. Der deutsche Wortschatz im Sinnbezirk des Verstandes. Die Geschichte eines sprachlichen Feldes. - Heidelberg, 1931.

17. Weisigerber L. Gruidzьge der inhaltbezogenen Grammatik. - D^seldorf, 1962.

Размещено на Allbest.ru