Українське комунікативне термінознавство на слов’янському тлі (кінець ХХ - початок ХХІ століть)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Українське комунікативне термінознавство на слов'янському тлі (кінець ХХ - початок ХХІ століть)

Здійснено спробу проаналізувати основні напрями теоретичних досліджень в українському комунікативному термінознавстві на тлі слов'янського досвіду кінця ХХ - початку ХХІ ст. Інвентаризовано й систематизовано фундаментальні дослідження слов'янських термінологів за основними (парадигмальним, крос-парадигмальним, аспектуальним, крос-аспектуальним) напрямами. У цьому ж контексті систематизовано й праці українських дослідників, розпрацьовано визначення комунікативного термінознавства.

Ключові слова: українське термінознавство, комунікативне термінознавство, функціональний, функціонально-комунікативний, комунікативно-стилістичний, когнітивно-комунікативний напрям.

слов'янський термін парадигмальний вербальний

Проблематика комунікативного термінознавства усе частіше привертає увагу дослідників. Сам термін комунікативне термінознавство, який запропонував свого часу ще в 1991 р. І. Р. Мархасєв [6], якнайкраще визначає все розмаїття наукових пошуків в контексті і традиційної (системно-структурної), і функціональної, і когнітивної (за визначенням Л. О. Манерко та О.Й. Голованової, когнітивно-комунікативної [5; 2]) дослідницьких парадигм, зокрема: термін у мові професійної комунікації, термін у професійному тексті / дискурсі, текст / дискурс як одна з форм професійної комунікції, термін і текст у професійній комунікації, професійна комунікація в тексті, термін // текст / дискурс і професійна мовна особистість, функціонально-стилістичні особливості терміна і жанрово-стильова специфіка професійної комунікації, термінологічна і професійна компетенція в професійній внутрішньомовній та міжмовній комунікації, термін і професійне знання тощо.

Отже, комунікативне термінознавство можна визначити як галузь термінознавства, один із його аспектуальних напрямів дослідження, сформований на основі теоретичних положень комунікативної лінгвістики, зокрема теорії комунікації в її тісній взаємодії із теорією інформації, теорією мовленнєвих актів, теорією мовленнєвої діяльності тощо, адаптованих до вивчення комунікативної діяльності у фаховому середовищі на тлі вивчення мов професійного спілкування як мов спеціального призначення.

Аналіз теоретичних досліджень у загальному й галузевому слов'янському комунікативному термінознавстві кінця ХХ - початку ХХІ ст. показав, що їх можна систематизувати за такими основними напрямами:

парадимальним як подальшим розвитком власне функціонального / функціонально-комунікативного термінознавства теоретико-прикладного характеру, що розробляється переважно в галузевому термінознавстві, в якому розрізняємо: а) аспектуальні напрями - текстоцентричний (рос. - Н. В. Дєваєва, А. А. Муравйова, З. Ф. Курбанова; укр. - В. І. Круковський, С. М. Подолкова, В. В. Шабуніна); терміноценричний (рос. - Л. В. Молчкова, Л. В. Прібитова, М. А. Парижева, Ю. А. Гришенкова, Н. В. Лабунець; укр. - С. В. Постриган; болг. - К. Кабакчиєв); мово- й мовленнєвоцентричний (укр. - В. Я. Юкало, Р. Є. Пилипенко; рос. - О. В. Моров, О. М. Малигіна; болг. - В. Г. Таче- ва; словацьк. - Ю. Шарват; б) крос - аспектуальні напрями - номінативно - комунікативний (укр. - Г. О. Хацер); комунікативно -лексикографічний (рос. - І. Є. Волкова);

к р о с - п а р а д и г м а л ь н и м и - а) с т р у к т у р н о - ф у н к ц і о н а л ь н и м як розвитком загального та галузевого к о м у н і к а т и в н о - с т и л і с т и ч н о г о т е р м і н о з н а в с т в а тек- стоцентричного спрямування (укр. - В. М. Артюх, І. Є. Шаргай, О. В. Шаповал; рос. - А. Л. Кого- тижева); б) ф у н к ц і о н а л ь н о -к о г н і т и в н и м / к о г н і т и в н о - ф у н к ц і о н а л ь н и м (за визначенням різних учених) як формуванням загального та галузевого к о г н і т и в н о --к о м ун і к а т и в н о г о т е р м і н о з н а в с т в а, яке з огляду на свою значущість і актуальність деякі вчені відносять до п а р а д и г м а л ь н о г о (рос. - О. Й. Голованова, Н. С. Мілянчук, К. Б. Свойкін, О. А. Слоєва, Н. В. Маланіна, О. В. Федотова, укр. - І. А. Розмаріца, Н. К. Кравченко). Теоретико- прикладним виявом цього аспекту є праці російського дослідника Р. З. Загідулліна;

к р о с - д и с ц и п л і н а р н и м переважно в галузевому термінознавстві, зокрема к о м у - н і к а т и в н о - с е м і о т и ч н и м (болг. - В. Бабанін) та к о м у н і к а т и в н о - п с и х о л і н г в і с- т и ч н и м (рос. - М. С. Саломатіна).

Отже, фундаментальні теоретичні дослідження кінця ХХ - початку ХХІ ст. з проблематики комунікативного термінознавства у слов'янському мовному просторі засвідчують такі тенденції його розвитку: найрозробленішою сьогодні є проблематика власне парадигмально- го функціонально-комунікативного галузевого термінознавства (в Росії, Україні, Болгарії та Словаччині); частково поступається проблематика крос-парадигмального або, на думку деяких дослідників, парадигмального загального та галузевого функціонально-когнітивного / когнітивно-функціонального, зокрема когнітивно-комунікативного термінознавства (в Росії та Україні); менш актуальною є проблематика крос-парадигмального загального та галузевого структурно-функціонального, зокрема комунікативно-стилістичного термінознавства (в Україні та Росії); менш розпрацьованою є проблематика крос-дисциплінарного галузевого термінознавства (в Болгарії та Росії).

Зосереджуючи увагу лише на фундаментальних теоретичних дослідженнях українського комунікативного термінознавства окресленого періоду, можемо констатувати факт активного розпрацювання в галузевому термінознавстві в л а с н е ф у н к ц і о н а л ь н о г о / ф у н к- ц і о н а л ь н о - к о м у н і к а т и в н о г о н а п р я м у, який акумулює в собі проблематику вивчення 1) особливостей функціонування термінів у процесі професійної комунікативної діяльності, у різних ситуаціях професійного спілкування, в професійному мовленні, з прагматичною і лінгводидактичною метою, в ситуаціях фахової підготовки спеціалістів, 2) особливостей функціонування термінів як вербальних засобів комунікативного впливу, як засобів професійного спілкування, як текстотвірних засобів організації фахового тексту (наукового, технічного, виробничого, ділового), як конситуативних засобів професійного спілкування, як одного з маркерів комунікативної компетенції та міжкультурної комунікації у фаховому середовищі, 3) наукових і фахових текстів як знакових форм спілкування, комунікативної функції фахових текстів, комунікативних інтенцій та діалогічної природи фахового тексту як вияву міжособистісної комунікації, 4) мовних кодифікованих і розмовних некодифікорваних стереотипів у професійній сфері спілкування, розвитку мовленнєвої комунікації в часі, функціональних, антропоцентрич- них, соціолінгвальних, жанрових та прагмалінгвістичних способів інтерпретації феноменів мовної комунікації тощо.

Цей напрям наукових пошуків сьогодні в Україні репрезентують лише кілька досліджень т е к с т о ц е н т р и ч н о г о (В. І. Круковський, С. М. Подолкова, В. В. Шабуніна), т е р м і н о ц е н - т р и ч н о г о (С. В. Постриган), м о в о- й м о в л е н н є в о ц е н т р и ч н о г о (В. Я. Юкало, Р. Є. Пилипенко), н о м і н а т и в н о - к о м у н і к а т и в н о г о (Г. О. Хацер) спрямування.

Т е к с т о ц е н т р и ч н і наукові пошуки увиразнюють кілька аспектів. Насамперед п р а г м а т и ч н и й, якнайкраще представлений у дисертації В. І. Круковського “Комунікативно- прагматичний аспект французьких законодавчих актів (на матеріалі Цивільного кодексу Франції та інших юридичних текстів)” (1996), у якій дослідник звернув увагу на вивчення закономірностей вибору мовних засобів залежно від мети і завдань комунікації, а також від її мовного й екстралінгвістичного оточення, проаналізував систему мовних засобів, в яких зреалізовано комунікативо-прагматичну інтенцію відправника спеціальної юридичної інформації, взаємозв'язок комунікативно-семантичних, лексико-граматичних та стилістичних параметрів, що формують юридичний текст, а також комунікативну ситуацію мовленнєвого акту французького законодавчого тексту. Закцентував увагу В. І. Круковський також на особливостях комунікативної ситуації законодавчого дискурсу, яка полягає в зміні деяких елементів комунікації через специфічні елементи, на основній комунікативній функції будь-якого законодавчого тексту - розпорядчій, приписувальній, на прагматичній меті - регулювальній, яка своєю чергою у кожного закону є різною, залежною насамперед від предмета висловлювання закону, на підпорядкуванні коду комунікації її головній меті [4].

Аспектуальним виявом текстоцентричних досліджень у функціонально-комунікативному термінознавстві є розроблення проблеми реалізації комунікативності у фаховому тексті, зокрема розкритої в дисертації С. М. Подолкової “Засоби реалізації комунікативності у науково- технічних текстах (на матеріалі текстів технічної реклами і анотацій науково-експериментальної статті)” (2001), у якій дослідниця враховує реалізацію основних складників комунікативності (вплив, повідомлення, сприйняття, дія) за допомогою специфічних мовних засобів у науково- технічних текстах. Дослідниця на основі критерію комунікативної інтенції тексту виділяє різні типи текстів, а саме: тексти, що інструктують; тексти, що інформують; тексти, що регулюють офіційно-ділові відносини у сфері науково-технічної комунікації. Наголошено, що використання термінів оптимізує процес комунікації в обраній для дослідження сфері [9].

Л і н г в о д и д а к т и ч н и й а с п е к т текстоцентричних досліджень в українському функціонально-комунікативному термінознавстві увиразнює дисертація В. В. Шабуніної “Засоби діалогічної організації науково-навчальних текстів технічної галузі в сучасній українській мові” (2010), в якій дослідниця розкриває проблему міжособистісної комунікації на тлі діалогічної природи науково-навчального тексту, стверджуючи, що вагомою роллю мовної комунікації в суспільстві, постійним розширенням комунікативного поля, зв'язком різних аспектів людської діяльності з реальним спілкуванням є питання про наявність діалогічності в писемному науковому тексті. Авторка вважає, що особливості діалогічної організації тексту науково-навчального підстилю можуть бути розкриті з урахуванням прагматичної специфіки структури мовленнєвого акту та віддзеркалення в ньому взаємовідносин комунікаторів [14].

Т е р м і н о ц е н т р и ч н е дослідження в його п р а г м а т и ч н о м у а с п е к т і репрезентує дисертація С. В. Постриган “Усталені словосполучення в німецькому інституційному юридичному тексті: лінгвокультурологічний та комунікативно-прагматичний аспекти” (2010), в якому, аналізуючи комунікативно-прагматичні компоненти, що впливають на мовну організацію текстів законів та судових рішень, усталені словосполучення з погляду їх належності до певних класів ілокутивних мовленнєвих актів, а також визначаючи взаємозв'язки між останніми, авторка одним із засобів досягнення комунікативно-прагматичної мети вважає вживання: усталених словосполучень, зокрема аналітичних конструкцій з дієслівним елементом; колокацій, номінативних стереотипів, у тому числі й мовленнєвих штампів / кліше. Особливістю юридичних інституційних текстів, на думку дослідниці, є те, що тими самими лексичними засобами - усталеними словосполученнями - можуть виражатися кілька мовленнєвих актів, що характеризує законодавчі тексти та судові рішення як такі, де наявний один адресант - законодавчий орган або суд, і кілька адресатів, що дає підстави в німецьких юридичних інституційних текстах говорити про феномен поліфункційності [10].

М о в о- й м о в л е н н є в о ц е н т р и ч н и й а с п е к т и в українському функціонально- комунікативному термінознавстві кінця ХХ - початку ХХІ століть більшою мірою знайшли відображення в працях В. Я. Юкала та Р. Є. Пилипенка.

В. Я. Юкало в дисертації “Мовні стереотипи в комунікаціях лікаря” (1996) наголошує на проблемі функціонування мовних кодифікованих і розмовних некодифікорваних стереотипів у професійній сфері спілкування. Зважаючи на те, що в українському мовознавстві немає чіткого визначення понять “професійна комунікація” і “наукова комунікація”, хоча майже століття існує традиція застосування терміна наукова мова, В. Я. Юкало здійснив спробу диференціювати мову професійної комунікації медичних працівників - медичну професійну мову, розрізняючи: мову медицини, або медичну наукову мову; медичну розмовну мову; мову медичної документації та мову медичної реклами. За спостереженнями дослідника, кожен різновид професійної мови характеризується наявністю різноманітних стереотипних структур, серед яких терміни і терміносполучення, нетермінологізовані стандартизовані одиниці - мовні кліше, штампи, формули і професіоналізми, які в професійній комунікації функціонують паралельно до термінів.

Автор звертає увагу на таке: з погляду граматичних і лексико-стилістичних норм - на факт застосування в різноманітних жанрах писемної та усної професійної комунікації лікаря мовних стереотипів, які не завжди відповідають кодифікованим у загальномовних і медичних словниках нормам, що засвідчує формування професійних варіантів норми; з погляду загальнолітературної і кодифікованої у медичних словниках норми - на факт застосування етикетних формул, синонімічних медичних термінів і професіоналізмів у контексті висвітлення питання про сильні і слабкі літературні норми, лінгвістичний статус професіоналізмів, формування професійного (медичного) варіанта норми, медичного професійного “офіційного” жаргону і українськомовних розмовно-невимушених стилів спілкування [17].

Р. Є. Пилипенко в дисертаційному дослідженні “Інституційний комунікативний простір Німеччини (фахова мова економіки)” (2007), зважаючи на функціональні, антропоцентричні, соціолінгвальні, жанрові та прагмалінгвістичні способи інтерпретації феноменів мовної комунікації, вважає істотним аспектом функціонального дослідження мовленнєвої комунікації не тільки вивчення сьогоденного розмаїття мовленнєвої діяльності людини, але й суспільно- історичної періодизації розвитку мовленнєвої комунікації, зокрема у сфері економічної діяльності. Дослідник акцентує увагу: на виявленні основних галузей комунікації у сфері економічної діяльності, у яких формується основний лексичний склад професійно спрямованої мови; на основних шляхах термінологічного збагачення німецької мови за рахунок запозичень із інших європейських мов у контексті посилених періодів міжмовних контактів; на мовних характеристиках основних економічних контекстів інституційного комунікативного простору, особливо лексико-фразеологічних [8].

Н о м і н а т и в н о - к о м у н і к а т и в н е с п р я м у в а н н я має дослідження Г. О. Хацер “Номінативний і функціонально-комунікативний аспекти англійської банківської термінології” (2010), у якому авторка наголошує, що сьогодні на перший план висувається проблема міжнаціональної професійної комунікації, де англійська мова фахового спрямування стає важливим засобом спілкування ділових кіл різних лінгвокультур. Дослідниця описала когнітивно-комунікативний простір англомовного банківського дискурсу, основні сценарії функціонування в ньому термінів-домінант, з'ясувала механізми, принципи й закономірності використання фахової термінології у трьох жанрах банківського дискурсу - професійному, академічному та публіцистичному, кожен із яких визначається певним набором реальних текстів, утворених за алгоритмом відповідних текстотипів, серед яких фігурують провідні й другорядні [13].

Менш актуальною в українському галузевому комунікативному термінознавстві кінця ХХ - початку ХХІ століть є проблематика структурно-функціонального, зокрема к о м у н і к а т и в - н о - с т и л і с т и ч н о г о н а п р я м у, в аспекті якого вивчення особливостей адресантно-адре- сатного функціонування термінів у текстах наукового стилю, кореляції мовної норми наукового стилю, синтаксичного оформлення наукового викладу з його комунікативною повноцінністю, стилістично-прагматичного навантаження та стилетвірних ознак термінів в інформаційній структурі фахового тексту відповідно до його комунікативно-стильових параметрів.

В Україні цей напрям репрезентують праці т е к с т о- й н о р м о ц е н т р и ч н о г о (Н. Ф. Непийвода), п р а г м а т и ч н о г о (А. А. Столярова), т е р м і н о ц е н т р и ч н о г о (О. В. Шаповал), м о в л е н н є в о ц е н т р и ч н о г о (В. М. Артюх), п р а г м а т и ч н о - п е р е к л а д о з н а в ч о - к о н т р а с т и в н о г о (І. Є. Шаргай) спрямування.

Акцентуючи увагу на основних критеріях комунікативної повноцінності наукового викладу, зокрема точності, ясності, мовній унормованості, Н. Ф. Непийвода (щоправда, дуже фрагментарно) в монографії “Мова української науково-технічної літератури (функціонально-стилістичний аспект)” (1997) дає функціонально-стилістичне обґрунтування мовних норм наукового стилю, що увиразнює певні закономірності у співвідношенні синтаксичного оформлення наукового викладу та його комунікативної повноцінності, пов'язує терміни з позамовними факторами в психолінгвістичному аспекті, зважаючи на динамічний підхід у дослідженні спеціальних мовних одиниць та розглядаючи науковий стиль як окремий нейролінгвістичний код, у якому оптимальне породження наукового тексту поєднує два психологічно протилежні механізми - усвідомлення і автоматизм оперування елементами тексту [7, 42].

Одним із аспектів дисертаційного дослідження В. М. Артюх “Дієслівні об'єктні словосполучення англомовної економічної терміносистеми (структурно-семантичний та функціональний аспекти)” (2010) є виявлення особливостей функціонування термінологічних дієслівних об'єктних словосполучень в англомовних економічних текстах наукового та публіцистичного стилів, які за функціонально-комунікативним критерієм представлені первинними текстами, тобто текстами внутрішньої фахової комунікації, а також у спеціальних наукових статтях з економіки, що є текстами зовнішньої спеціальної економічної комунікації, призначеними для спеціалістів та неспеціалістів. Дослідниця зазначає, що аналізовані наукові праці мають високу термінологічну насиченість, адже орієнтовані на певного адресата-фахівця. Тому автор-науковець, який створює науковий текст, має на меті змоделювати знання адресата, задля чого дотримується чотирьох принципів-максимів його мовленнєвої поведінки, розроблених Х. Грайсом - кількості, якості, релевантності, манери мови, що сприяє адекватній комунікації з адресатом. Вторинною сферою функціонування термінів, вважає дослідниця, є мова періодичних видань економічної тематики, які за функціонально-комунікативним критерієм, відповідно до типології Д. Прахнер та Н. Шмацер, призначені для зовнішньої фахової комунікації, потенційним читачем яких може бути і спеціаліст, і неспеціаліст у галузі економіки. Вживання досліджуваних терміноодиниць у цих текстах виявило їх значно меншу кількісну маніфестацію. За спостереженням дослідниці, функціонування термінологічних дієслівних об'єктних словосполучень у публіцистичних текстах показує, що вони слугують маркерами, які активізують у свідомості реципієнта мікроситуації економічної діяльності відповідно до рівня обізнаності [1].

І.Є. Шаргай в дисертаційному дослідженні “Комунікативно-прагматичні особливості французького ділового листа в оригіналі та перекладі” (1998) в п р а г м а т и ч н о - п е р е к л а д о - з н а в ч о - к о н т р а с т и в н о м у аспекті апелює до комунікативних завдань, що вирішуються за допомогою ділового листа, серед яких: встановлення партнерських стосунків, створення атмосфери довіри та співробітництва між партнерами з метою розв'язання часом складних і суперечливих проблем, які виникають у процесі ділового спілкування. Дослідниця інформативну структуру тексту ділового листа розглядає, враховуючи його складники: денотативну інформацію, стилістичну та прагматичну. Вдале поєднання в тексті ділового листа певних стилістичних засобів забезпечує ефективний вплив на адресата, а прагматична інформація реалізується через граматичну категорію модальності та прагматичну категорію ділової ввічливості, що експлікується в гіперболах, кондиціоналові ввічливості та непрямому мовленнєвому акті прохання. І. Є. Шаргай з'ясувала також, що французький діловий лист характеризується високим ступенем поваги до адресата, порівняно з більш нейтральним українським. Згідно з теорією комунікації дослідниця членує текст ділового листа на кілька функціонально-відмінних комунікативних блоків, які є універсальними для обох мов і виконує в тексті свою комунікативну функцію, водночас слугує досягненню загальної комунікативної мети всього мовленнєвого твору: блок звертання і привітання, де вибір мовних засобів залежить від соціального статусу партнерів по листуванню; блок посилання на попереднє листування; блок основного повідомлення, де формулюється головна теза листа, яка відображає інтенцію автора повідомлення; блок спонукання до подальшої комунікації; блок етикетних формулювань та підпису [15].

П р а г м а т е к с т о ц е н т р и ч н и й а с п е к т професійної комунікації розкрито також у дисертаційному дослідженні А. А. Столярової “Комунікативно-прагматичні виміри новогрецьких законодавчих документів (на матеріалі кримінального, кримінально-процесуального кодексів Греції та інших юридичних текстів)” (2007), присвяченому розкриттю мовних засобів створення зв'язності й цілісності законодавчих текстів усіх рівнів та принципів їхнього застосування колективним автором законів. Мовні риси і структурну організацію новогрецьких законодавчих текстів розглянуто з урахуванням таких прагматичних компонентів, як адресант, адресат, комунікативна інтенція, прагматична настанова, пресупозиція, контекст, а також специфіки мовної ситуації в Греції. Для виявлення залежності відбору адресантом мовних засобів від специфіки адресата законодавчого тексту у роботі проаналізовано тексти базового законодавства Греції - кримінальний та кримінально-процесуальний кодекси, адресатами яких, окрім органів державної влади, є кожний громадянин, а також тексти спеціальних кримінальних законів, коло адресатів яких є дещо вужчим, та такий різновид процесуальних документів як судові рішення з кримінальних та цивільних справ [12].

О.В. Шаповал у дисертації “Комунікативно-стильові параметри вторинної номінації в газетно-журнальній публіцистиці 80-90-х років XX століття” (2003) зосереджує увагу на реалізації таких функцій мови, як спілкування, повідомлення, вплив, які ґрунтуються на конкретних властивостях лексичних одиниць, фразеології та граматики національної мови. Дослідниця зауважує, що функціональна стилістика, виявляючи загальні закономірності побудови тексту окремого стилю, визначає комунікативно доцільні компоненти, серед яких основними одиницями є різні номінації, використання яких залежить від типу мовомислення комунікантів, що відповідно впливає на вибір номінації в тому чи іншому функціональному різновиді мови, а також на її комунікативно-стильові параметри [16].

Фрагментарно розробленою в Україні, як такою, що лише започатковується в галузевому термінознавстві, є проблематика к о г н і т и в н о - к о м у н і к а т и в н о г о т е р м і н о з н а в с т в а, яка зосереджує свою увагу на вивченні вербальних та невербальних засобів реалізації комунікативних стратегій у професійному дискурсі, його адресантно-адресатної конфігурації, рольової структури, ролі знань у процесі комунікації в різних професійних сферах, когнітивно-комунікатвних ролей адресанта / адресата в міжкультурній комунікації, особливостей концептуального моделювання фахових дискурсів як комунікативних ситуацій.

Представницькими у цьому напрямі є дисертаційні праці І. О. Розмаріци та Н. К. Кравченко.

І. О. Розмаріца у дослідженні “Лінгвокогнітивні особливості комунікації у сфері екології (на матеріалі сучасної англійської мови)” (2004) більшою мірою аналізує засоби та шляхи реалізації комунікативних стратегій в економічному дискурсі, зокрема в природоохоронній сфері англомовних країн, акцентуючи увагу на когнітивних та дискурсивних особливостях спілкування у досліджуваній сфері. Дослідниця вивчає властивості рольової структури екологічного дискурсу та виділяє основні моделі його адресантно-адресатної конфігурації, риторичні та аргументативні прийоми, які сприяють переконанню адресата у межах встановлених моделей адресантно- адресатної комунікації (громадські організації > громадськість, політичні організації > громадськість, громадські організації > посадові особи, комерційні організації > громадськість, громадські організації > комерційні компанії). Предметом особливої уваги є також поєднання вербальних та візуальних компонентів комунікації в екологічному дискурсі. І. О. Розмаріца звертає увагу на врахування ролі знань у дискурсі, що є особливо важливим для вивчення різних сфер спілкування або спеціалізованих дискурсів, продукування й розуміння яких значною мірою залежить від багатьох типів спеціалізованих знань. Характеризуючи основні методологічні засади та принципи когнітивно-комунікативного аналізу міжнародно-правового дискурсу, Н. К. Кравченко у дисертаційному дослідженні “Міжнародно-правовий дискурс: когнітивно-комунікативний аспект” (2007) в контексті проблеми категоризації продукує думку щодо того, що міжнародно-правовий дискурс (МПД) створює колективний ментальний простір. Його особливістю є те, що комунікант завжди має узагальнений характер, що на вербальному рівні представлено відповідною термінологією. Проте особистість узагальненого комуніканта може бути структурно неоднорідною, що підтверджує внутрішня діалогічність (полілогічність) міжнародно-правового тексту. На переконання дослідниці, МПД - це комунікативна ситуація, яка узгоджує правові цінності шляхом їхнього припису або рекомендації як моделей поведінки, яка координує національні, групові, інституційні стратегії суб'єктів-держав. Когнітивна база МПД містить синхронізовані знання / уявлення комунікантів про власну гомогенність й узагальненість, які сприяють узгодженню гомогенних економічних і політичних стратегій держав-учасників. Дослідниця застосовує прийом когнітивно-комунікативної рольової декомпозиції, теоретичним підґрунтям якого є результати міждисциплінарних лінгвістичних досліджень, пов'язані з аналізом процесу і результатів “розщеплення” особистості комуніканта на різні іпостасі / ролі задля реалізації конкретних стратегій і тактик. Н. К. Кравченко робить висновок, що когнітивно-комунікативні ролі узагальнених адресанта / адресата активуються шляхом умисного занурення комунікантів (на основі вербальних засобів тексту) у стереотипні складники МПД з метою забезпечення запланованої / санкціонованої інтерпретації документа. Дослідниця розробляє методику концептуального моделювання міжнародно-правового тексту / дискурсу, яка ґрунтується на характеристиках МПД як комунікативної ситуації, призначеної для розроблення міжнародно-правових цінностей, що є новими, проте формуються у парадигмі прецедентних інституційних смислів, “спільних” для комунікантів-учасників [3].

Отже, фундаментальні теоретичні праці кінця ХХ - початку ХХІ століть з українського комунікативного термінознавства засвідчують, що проблематика цього напряму, виформовувана сьогодні переважно в лоні галузевого термінознавства, розподіляється на такі його аспектуальні підрозділи: 1) власне функціональне / функціонально-комунікативне (текстоцентричне, терміноцентричне, мово- й мовленнєвоцентричне, номінативно-комунікативне з опертям на прагматику й лінгводидактику); 2) комунікативно-стилістичне (текстоцентричне, нормоцентричне, мовленнєвоцентричне, перекладознавчо-контрастивне з опертям на прагматику); 3) когнітивно- комунікативне (дискурсивне, нормативне).

Список використаних джерел

1. Артюх В. М. Дієслівні об'єктні словосполучення англомовної економічної терміносистеми (структурно-семантичний та функціональний аспекти): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец.: 10.02.04. «Германські мови» / В. М. Артюх. - Херсон, 2010. - 19 с.

2. Голованова Е. И. Введение в когнитивное терминоведение: учебное пособие / Елена Иосифовна Голованова. - М.: Изд-во «Флинта»; Изд-во «Наука», 2011. - 222 с.

3. Кравченко Н. К. Міжнародно-правовий дискурс: когнітивно-комунікативний аспект: дис. на здобуття наук. ступеня докт. філол. наук: спец.: 10.02.15. «Балтійські мови» / Н. К. Кравченко. - К., 2007. - 488 с.

4. Круковський В. І. Комунікативно-прагматичний аспект французьких законодавчих актів (на матеріалі Цивільного кодексу Франції та інших юридичних текстів): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец.: 10.02.05. «Романські мови» / В. І. Круковсь- кий. - К., 1996. - 211с.

5. Манерко Л. А. Истоки и основания когнитивно-коммуникативного терминоведения / Л. А. Манерко // Лесикология. Терминоведение. Стилистика: Сб. науч. тр., посвященный

6. М. Лейчику. - М.; Рязань: Пресса, 2003. - С. 120-126.

7. Мархасев И. Р. Коммуникативное терминоведение: теоретико-метедологические и лингвометодические предпосылки / И. Р. Мархасев // Терминология и перевод в политическом, экономическом и культурном сотрудничестве: Тез. докл. междунар. круглого стола, 27-28 июня 1991 г. - Омск: Межвузовская типография ОМПИ, 1991. - С. 33-35.

8. Непийвода Н. Ф. Мова української науково-технічної літератури функціонально-стилістичний аспект: Монографія / Наталія Федорівна Непийвода. - К.: ТОВ «МФА», 1997. - 288 с.

9. Пилипенко Р. Є. Інституційний комунікативний простір Німеччини (фахова мова економіки): дис. на здобуття наук. ступеня докт. філол. наук: спец.: 10.02.04. «Германські мови» / Р. Є. Пилипенко. - К., 2007. - 426 с.

10. Подолкова С. М. Засоби реалізації комунікативності у науково-технічних текстах (на матеріалі текстів технічної реклами і анотацій науково-експериментальної статті): авто- реф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец.: 10.02.04. «Германські мови» /

11. М. Подолкова. - Харків, 2001. - 19 с.

12. Постриган С. В. Усталені словосполучення в німецькому інституційному юридичному тексті: лінгвокультурологічний та комунікативно-прагматичний аспекти: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец.: 10.02.04. «Германські мови» / С. В. Постриган. - К., 2009. - 17 с.

13. Розмаріца І. О. Лінгвокогнітивні особливості комунікації у сфері екології (на матеріалі сучасної англійської мови): дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец.: 10.02.04. «Германські мови» / І. О. Розмаріца. - К., 2004. - 207 с.

14. Столярова А. А. Комунікативно-прагматичні виміри новогрецьких законодавчих документів (на матеріалі кримінального, кримінально-процесуального кодексів Греції та інших юридичних текстів): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец.: 10.02.14. «Класична філологія, візантійська і новогрецька філологія» / А. А. Столярова. - К., 2007. 20 с.

15. Хацер Г. О. Номінативний і функціонально-комунікативний аспекти англійської банківської термінології: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец.: 10.02.04. «Германські мови» / Г. О. Хацер. - Одеса, 2010. - 20 с.

16. Шабуніна В. В. Засоби діалогічної організації науково-навчальних текстів технічної галузі в сучасній українській мові: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец.: 10.02.01. «Українська мова» / В. В. Шабуніна. - Дніпропетровськ, 2010. - 20 с.

17. Шаргай І. Є. Комунікативно-прагматичні особливості французького ділового листа в оригіналі та перекладі: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец.: 10.02.16. «Перекладознавство» / І. Є. Шаргай. - К., 1998. - 17 с.

18. Шаповал О. В. Комунікативно-стильові параметри вторинної номінації в газетно-журнальній публіцистиці 80-90-х років XX століття: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец.: 10.02.01. «Українська мова» / О. В. Шаповал. - Дніпропетровськ, 2003. - 19 с.

19. Юкало В. Я. Мовні стереотипи в комунікаціях лікаря: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец.: 10.02.01. «Українська мова» / В. Я. Юкало. - К., 1996. - 24 с.

Размещено на Allbest.ur