До питання етимології фразеологічних одиниць німецької мови з метеорологічним компонентом

Размещено на http://www.allbest.ru/

До питання етимології фразеологічних одиниць німецької мови з метеорологічним компонентом

Купчик Л.Є., викл. (Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне)

В статті розглядаються джерела походження фразеологічних одиниць німецької мови та їх важливість при визначенні значення фразеологізмів. До уваги беруться також фразеологічні одиниці діалектних варіантів німецької мови.

The article deals with the sources of etymology of phraseological units in German and their importance by the destination of meanings of idioms. The phraseological units of German dialects are also taken into account.

Джерела походження фразеологічних одиниць (ФО) у сучасній німецькій мові дуже різноманітні. Вивчення історії їх розвитку цікаве як для “загального питання походження фразеології” [1;49-50], так і для “мовної практики, для розвитку теорії фразеотворення, оскільки вивчення фразеологічності похідних ФО є актуальним для вирішення таких спірних питань, як вивчення поняття фразотворчого значення, регулярності семантичної фразотворчої моделі, співвідношення фразотворчої структури фразеологічного значення з названими категоріями тощо” [1;50]. Як зазначає Л.І.Ройзензон, “фразеологічна деривація - процес, який відбувається за внутрішніми законами мови, і разом з тим, це явище історичне, соціальне, тісно пов'язане з життям народу” [2;13].

У досліджуваному нами матеріалі ФО з метеорологічним компонентом виділяється два види деривації: 1) власне німецькі джерела та 2) запозичена фразеологія. У даній статті ми зупинимося на власне німецьких джерелах виникнення ФО з метеорологічним компонентом..

Як зазначає С.Н. Денисенко, всі фактори виникнення цього типу дериваційної бази можна поділити на внутрішні, суто лінгвістичні, та зовнішні, екстралінгвістичні. До лінгвістичних факторів відносимо літературні джерела, фольклор, вільні словосполучення з переносом значення, висловлювання державних та політичних діячів. До екстралінгвістичних факторів належать історичні події, звичаї, вірування, забобони, народна етимологія [1;50].

1. Літературні джерела. За свідченням словника фразеологічних одиниць серії Дуден, ФО in einem/ im Wolkenkuckucksheim leben [3;813]- “мати фантастичні, повністю чужі світу та дійсності уявлення”. `Wolkenkuckucksheim` - це назва заснованого Арістофаном у його творі “Vogeln” пташиної держави у повітрі. Німецький варіант зафіксовано вперше 1814 року у Шопенгауера (Samtl. Werke, hg. v. Deussen und Hochstetter, Bd.XI, S. 153). Інші перекладачі говорять про `Wolkengukguksburg` (Wieland 1805), `Kukukswolkenheim` (Voss 1821) [4;1743].

ФО seinen Sturm und Drang erleben [4;1584] - “проходити етап дуже рухливого молодецького розвитку, який характеризується честолюбними планами, високим нетерпінням та невгамовною поведінкою, від якого страждають і сама людина, і перед усім її оточення; почуватися, з однієї сторони, індивідуалістом та генієм, з другої - сумніватися у самому собі, так як здається, що бажання та вміння ще не існують у повній співзвучності; дозволити керувати собою неподоланним почуттям, не знаючи чи не досягаючи мети”. Вираз Sturm und Drang був першочергово запропонованою К. Кауфманом (панський лікар та апостол часу геніїв) назвою для драми Ф.М. Клінгерса 1776 року, яку спершу назвали ‚ Безлад` (нім. Wirrwarr). Після того цілий період історії німецької літератури між 1760 - 1785 роками позначено даним виразом.

2. Індивідуально-авторські утворення близькі, з одного боку, до вільних словосполучень, а з другого, - до фразеологічних одиниць. На відміну від змінних словосполучень авторські утворення не можуть вільно функціонувати у мовленні і конструюватися з одиниць нижчого порядку. Вони є самостійними мовними одиницями і реєструються не фразеологічними та тлумачними словниками, а збірниками цитат та мови авторів. На відміну від фразеологізмів, авторські утворення мають сталий характер лише в межах контексту, частиною якого вони є. Проте стати дериваційною базою для сталого словесного комплексу індивідуально-авторському утворенню допомагає наявність словесно-художнього образу.

Прикладом може служити цитата Der Wind hat mir ein Lied erzahlt [5;510]. У фільмі “Ла-Хаберна” 1973 року Сара Лендер співає цей шлягер, текст якого написав Бруно Бальц, а музику Лотар Бруно. Пісня виражає тугу за далеким, пройденим щастям. Сьогодні цитують назву швидше в значенні “мені дещо довірили, я дещо дізнався (не називаючи джерело інформації)”. Подібне можна простежити і з цитатою Der Wind, der Wind, das himmlische Kind [5;510]. Цей вислів було вперше вжито братами Грімм у казці “Гензель і Гретель”, яка ше й відома як „Пряниковий будиночок” (нім. „Hensel und Gretel”). Коли діти Гензель і Гретель підійшли до будиночка відьми, вони виявили, що він був зроблений з хліба та пирогів, мав вікна з цукру. І діти почали його їсти. Тут відьма гукнула з середини: “Knusper, knusper Knauschen,/ Wer knuspert an meinem Hauschen?” діти відповіли: “Der Wind, der Wind,/ Das himmlische Kind.”. Цю цитату жартівливо використовують, коли на запитання, хто зробив, не хочуть давати ніякої відповіді або якусь конкретну відповідь.

Цитати з творів німецьких класиків набули також широкого вжитку. Цитата Die Sterne, die begehrt man nicht [5;412], якою вказують на те, що “прагнення спрямовано на щось недосяжне”, бере свій початок від вірша Гете “Trost in Tranen” (1804). Сумного чоловіка намагаються підбадьорити його друзі, які перебувають у веселому настрої: Він повинен отримати те, до чого так сильно прагне. Але він дає їм зрозуміти, що мету своїх прагнень не може досягти: “Es steht mir gar zu fern./ Es weilt so hoch, es blinkt so schon,/ Wie droben jener Stern.” На це йому відповідають: “Die Sterne, die begehrt man nicht,/ Man freut sich ihrer Pracht,/ Und mit Entzucken blickt man auf/ In jeder heitern Nacht.” Але його прагнення занадто сильне, його серце потрібно полегшити слізьми: “Und mit Entzucken blick` ich auf/ So amnchen lieben Tag;/ Verweinen la?t die Nachte mich,/ So lang ich weinen mag.” - Вірш набув додаткового поширення завдяки тому, що його декілька разів клали на музику (серед композиторів були Франц Шуберт і Йоганн Брамс).

3. Фольклор. (Прислів'я. Приказки.) Фольклор здатний виступати у ролі джерела країнознавчої інформації, бо прислів'я і приказки як засоби мови відбивають своєю національно-культурною семантикою особливості національної культури, в межах якої вони функціонують.

На основі прислів'їв виникло багато ФО. За свідченням словників і збірників, прислів'я Man soll den Tag nicht vor dem Abend loben [3;710] - „не потрібно хвалити день до вечора“ стало основою для утворення ФО den Tag vor dem Abend loben [4;1595]. Це прислів'я є часто вживаним у літературних творах, так, напр., Фрідріхом фон Хогедорном у його басні „Der Zeisig“: „Man mu? den schonsten Tag nicht vor dem Abend loben“; а також у Шіллера у „Wallensteids Tod“ (V,4): „Und doch erinner` ich an den alten Spruch:/ Man soll den Tag nicht vor dem Abend loben.“ очевидно, найстарішим свідченням, яке датоване 10-им чи 11-им століттям, знаходимо у ‚Havamal`, стародавньому вірші-моралі Едди (81,1): “at kveldi skal dag leyfa …”, що означає, лише ввечері потрібно хвалити день, який потім продовжено: “Das Weib, wenhn es verbrannt ist,/ Das Schwert, wenn es versucht ist,/ Das Madchen, wenn es vermahlt ist,/ Das Eis, wenn man hinubergelangt,/ Das Bier, wenn es getrunken ist.” Загальна думка `хвалити не занадто рано!` призвела до виникнення подібних прислів'їв і в інших народів. Таке ж саме прислів'я з'явилось також у латинських епіграмах Середньовіччя: “Sed vero laus in fine canitur, et uespere laudatur dies” (12 ст.) і в той же самий час зустрічається і в середньовічній Франції: “Au vespre loue len le iour”. У “Швабських висловах” кінця 14 ст. це звучить так: “Ein guten tag sol man auff den obent loben”, і приблизно 1550 року ця ФО була вживана у наступній формі: “Quoten tac man zabende loben sol” [4;1595]. Сьогоднішня вживана форма прислів'я, яка розглядається як стала, з типовим формальним обрамленням “Man soll…” утворилася уже з плином часу.

Сентенцію “Noch ist nicht aller Tage Abend” зафіксовано ще римським письменником Livius: „Nondum omnium dierum solem occidisse“ [4;1595].

4. Історичні події. ФО die hundert Tage von jm [4;1595] позначає “важливі дні, у які людина повинна оберігатися”. Дана ФО стосується насамперед володарів та ведучих політиків, які керують лише протягом короткого періоду часу, та повинні добиватися визнання у виборчий період. ФО вміщає спогад про спробу Наполеона отримати знову владу після його усунення з поста короля з острова Ельби. Його панування протягом 100 днів розпочалося його раптовою неочікуваною появою 1 березня 1815 р. біля Канн і завершилось поразкою 18 червня 1815 року біля Ватерлоо (Belle-Alliance), після якої його було вислано довічно на англійський острів Св. Гелени.

Також проміжний рейх 1815 року називають ‚les cent jours` [4;1596],що означає „сто днів”, хоча він тривав довше. Вина за це була покладена на Його Префекта Шаброла, який, як поганий рахівник, дозволив собі назвати у своєму зверненні при в'їзді у Париж 8 липня відсутність у цьому місті Людвіга XVIII, який зник з Парижу 19 березня, “сто днів”.

Короткий час правління короля Фрідріха III від 9 березня до 15 липня 1888 року позначають подібно Neunundneunzig Tage [4;1596], що в перекладі означає „дев'яносто дев'ять днів”.

5. Звичаї. За даними джерел, ФO den Sommer stecken [4;1487] відбиває стародавній звичай. Під час весняного свята Laetare [6;489], що означає в перекладі з латини “радій”, та яке відбувається у третю неділю перед Великоднем, ховають діти у гілках щойно розвинених дерев і прикрашених палках літо, ведуть процесії та співають літніх пісень. Звідси бере початок і ФО den Sommer singen [4;1487] - „оспівувати літо”. До середини 19 ст. лише поодинокі невеликі групи дітей носили навкруги прикрашене кольоровими стрічками літнє деревце `Sommerbaumchen' [4;1487] чи ляльку ‚Sommerdocke` [4;1487], для того, щоб від будинку до будинку проголосити прихід літа і отримати за це подарунки.

6. Вірування. За народними віруваннями потрібно все, що повинне процвітати, виконуватись, робитись при новому місяці (нім. der zunehmende Mond). Відповідно, старий місяць (der abnehmende Mond) шкодить, перешкоджає, навіть знищує. Згідно цих уявлень, ФО bei ihr ist zunehmender Mond [4;1044] - “вона вагітна”. Цей вираз вжито і в літературних творах. Так, Гріммельсхаузен у своєму творі “Сімпліціссімус” (4,70) говорить: “eine von unseren magden wird wie der mond zunehmen”, що означає „одна з наших служниць вагітна” (букв. Одна з наших служниць поправлятиметься, як місяць). Про слуг, службовців і т.д., які зменшують добро своїх панів, кажуть: “der regiert der abnehmende Mond” - „править місяць, який зменшується”. Якщо при проведенні якоїсь справи ідеться про збитки, то кажуть: “kommt es in den abnehmenden Mond” - „припадає на місяць, який зменшується” [4;1044].

А ФO einen Hagel sieden (kochen) [4;619]- “накликати нещастя”; ця ФО бере початок з того часу, коли вірили, що відьми, які пов'язані з чортом, накликають нещастя.

Da soll doch (gleich) ein heiliges Donnerwetter dreischlagen! [3;155]- “штраф чи знищення повинні скоро наступити”. За цим висловом стоїть уявлення про вирівняну справедливість і гнівом Бога над людськими злодіяннями, як сказано у Старому Завіті. Даний вислів вміщає прокляття.

ФО gut Wetter machen [3;802]- “викликати доброзичливий настрій”. Поряд з цим у розмовному мовленні та згідно народних вірувань існує ще одне значення: „з'їдати все, що подано”. Це народне вірування базується на мовному непорозумінні. У Північній Німеччині кажуть, що коли б усе з'їсти, то наступного дня буде знову щось добре, що у літературній німецькій мові позначає “хорошу погоду”. У стародавній мові зустрічається gut Wetter sein lassen - “бути у безтурботному настрої”.

7. Забобони. Залишки старого забобону - уявлення про непорушне небесне склепіння як вищу небесну силу, якою намагалися пояснити здійснення чогось неможливого, надприродного, знаходимо у ФО Ich hatte eher des Himmels Einsturz erwartet [4;715]- „я швидше чекав, що небо провалиться“. Згадка про образ, який відбиває цей забобон, є зафіксовано у Й.Агріколи в давнішній формі у його збірнику 1529 року під номером 436: „Ich hatte mich ehe des hymelfalls versehen“. У ‚Namenlosen Sammlung` 1532 року подано пояснення: “Dieses Worts brauchen wir zu den Dingen, die jemandt widerfahren, on all seine vordanken, und die er fur unmoglich geachtet hette, das sie geschehen solten” (букв.: Ці слова ми використовуємо на позначення речей, які кожен вважав неможливими щодо їх здійснення.). Вже у стародавньому Римі існувало прислів'я: “Quid, si nunc coelum ruat?”, “що, якщо зараз впаде небо?” (Теренцій). Гуманіст Еразмус фон Роттердам фіксує ідентичний вираз. Коли восени 1806 року у Ваймарі внаслідок хвилювань через наступ Наполеона, раптом зникли жайворонки і їх перестали подавати до столу, Гете, не вірячи в це, вигукує: “Nun, wenn der Himmel einfallt, so werden viele gefangen werden”; а пізніше в “Sprichwortlich” (1810) втішається: “La? nur die Sorge sein,/ Das gibt sich alles schon;/ Und fallt der Himmel ein,/ Kommt doch eine Lerche davon.”. Дана ФО зафіксована і у діалектних варіантах сучасної німецької мови. Так, в районі річки Рейну вживають Wenn der Himmel einfallt, bliwen alle Mosche (Spatzen) dot; у Заарлянді - Wenn der Himmel einfallt, hat die Spatze all die Krank. Так як вважають за неможливе , що небо впаде, ФО wenn der Himmel einfallt вживається як народний опис для позначення “ніколи”[4;715-716]. Ми поділяємо думку В.М.Мокієнка в тому, що “етимологічний аналіз не повинен будуватися лише на фактах літературної мови, яка кодифікує далеко не всі фразеологічні варіанти, які існують в розмовному мовленні. Пошуки вихідної моделі національної самобутності звороту не можуть бути успішними без звернення до діалектного матеріалу” [7;78].

1.8. Народна етимологія - це народно-етимологічне переосмислення як фразеологізмів, так і змінних словосполучень. У першому випадку цей тип деривації класифікується як прагнення зробити зрозумілішою внутрішню форму звороту, у другому - як нерозуміння або чітке уявлення про змінне словосполучення [7;4]. При переосмисленні один із компонентів словосполучення замінюється близьким за змістом словом, унаслідок чого словосполучення може набувати фразеологічного характеру. Наприклад, ФО einen (schonen) Altweibersommer haben [4;78] - “мати красиві, теплі, сонячні осінні дні” Спочатку так називали павутину, що літає восени (в писемній мові зафіксовано вперше у Аделінг 1801 р.). Це осінньо-літнє пір'я розглядалося, за народними віруваннями, як ткання ельфів, гномів чи й самої Діви Марії; через те вони й називалися ще ‚Mariengarn` (букв. пряжа Марії), ‚Marienseide` (букв. шовк Марії), або розглядалися ще й як залишки спідниці Марії, яка піднялася на небо. Навіть саму пору року називають також Frauen-, Gallen-, Metten або й навіть Weibersommer` та ‚Witwensommerli` у Швейцарії [4;78].

1.9. Висловлювання державних та політичних діячів. ФО bei Nacht und Nebel kommen [3;502]- “прийти таємно і ніким не поміченим, раптом, неочікувано”. Уявлення про таємничість, прихованості підсилено в цій ФО тим, що поєднано два поняття Nacht і Nebel, які й так поодинці означають, що далеко не можна побачити, розпізнати. Так, ФО Nacht- und Nebelaktion позначено також „поліцейську акцію, проведену спішно”. А Nacht- und Nebelerla? - „таємний наказ Гітлера, виданий 7.12.1941”, у якому йшлося, що державні вороги на захоплених територіях повинні бути таємно доставленими у Німеччину у концентраційні табори.

Отже, ФО є структурами, які відображають певні періоди стану і розвитку кожної конкретної мови, її історію. Життя цих мовних одиниць в мовленні дозволяє простежити формування та народження нових знаків, завдяки використанню власних ресурсів, що накопичилися в мові. Емпірично представлена мотиваційна база фразеологічної деривації дає можливість глибше вивчити процеси розвитку фразеології як результату тривалої і складної взаємодії різних факторів і на цьому грунті пояснити ряд явищ, незрозумілих з точки зору сучасної німецької мови.

фразеологічний німецький мова діалектний

Література

1. Денисенко С.Н. Мотиваційна база фразеологічної деривації (лінгвокраїнознавчий та лінгвістичний аспекти) // Мовознавство, 1993, №5. С. 49-55.

2. Ройзензон Л.И. Фразеология и страноведение // Бюллетень по фразеологии. - Самарканд. - 1972. - №1. - С.13.

3. Duden. Redewendungen und sprichwortliche Redensarten. Idiomatisches Worterbuch der deutschen Sprache. Bearb. von G.Drosdowski und W. Scholze-Stubenrecht. Mannheim: Dudenverlag, 1992. - 864 S.

4. Rohrich, L. Das gro?e Lexikon der sprichwortlichen Redensarten. Band 1,2,3. Freiburg: Herder,1991. - 1910 S.

Размещено на Allbest.ru