Позитивна репрезентація людини фразеологічними засобами української мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

Позитивна репрезентація людини фразеологічними засобами української мови

Сучасна лінгвістика характеризується посиленим інтересом до антропоцентричної парадигми, яка бере свій початок ще з часів В. фон Гумбольдта. Він, зокрема, відзначав, що «мова - не просто засіб обміну, що слугує взаєморозумінню, а істинно світ, який внутрішня робота духовної сили покликана поставити між собою і предметами; мова - це світ між світом зовнішніх явищ і внутрішнім світом людини» [цит. за 18: 104]. Адже мова етносу в цілому та її складники, що охоплюють також і стійкі вирази, так чи інакше виступають «виразником його світоглядних, інтелектуальних, моральних, психологічних, звичаєвих та інших принципів, і саме в мові постає образ етносвіту, спочатку несвідомий, у якому дрімають загальнолюдські первообрази й мотиви, а згодом усвідомлений у своєму бутті» [9: 259]. Думку В.В.Жайворонка деталізує В.І.Кононенко, зазначаючи, що «побудовані на метафоричному слововживанні висловлювання … викликають оцінно-емоційний ефект у силу їхньої співвіднесеності зі звичним, закріпленим у народній свідомості сприйняттям. Процеси ментального характеру накладають відбиток на світовідчуття навіть за умов індивідуально-авторських смислових трансформацій вербальних образів…» [13: 6]. А М.В. Жуйкова зауважує, що основною ознакою фразеологічної системи, яка відрізняє її від інших мовних підсистем, є її висока антропоорієнтованість (антропоцентричність), що виявляється передусім у вибірковій номінації: за допомогою фразеологічних одиниць мовний колектив вербалізує саме ті фрагменти навколишнього світу, які з його погляду мають найбільшу релевантність [ див. 10: 7]. Погоджуємося з твердженням В.Д.Ужченка про те, що «фразеологізми як знаки культури марковані культурно-семіотичною значущістю, становлять собою знаки-мікроконтексти і є ментально-структурною презентацією найрізноманітніших кодів культури. Усвідомлення людиною культурної значущості, утіленої у фразеологічних знаках-мікроконтекстах, рефлексивне. Фразеологізмам властива неоднакова деталізація різних концептуальних просторів» [27:149].

У науковій літературі нині представлено ряд визначень фразеологізмів. Одну з найповніших, на наш погляд, дефініцій пропонує О.О.Селіванова, розглядаючи фразеологізми як «стійкі, пов'язані єдністю змісту, постійно відтворювані в мовленні словосполуки або висловлення, які ґрунтуються на стереотипах етносвідомості, є репрезентантами культури народу й характеризуються образністю й експресивністю» [20: 641]. Саме таке розуміння фразеологізму покладено в основу нашого дослідження як лексикографічної, так і текстової репрезентації досліджуваних одиниць, які утворюють, з одного боку, макро- і мікрогрупи, а з іншого, - семантичні поля. Джерельною базою дослідження слугували лексикографічні джерела [2; 8; 22; 23].

Головне завдання статті полягає в тому, щоб не тільки описати лінгвокультурологічний аспект фразеологізмів зазначеної семантики, які є ключовими для світосприйняття носіїв української мови, але й виявити ті специфічні риси у коментарях до них, що відображають їх своєрідність. Коментарі дають змогу простежити лінії смислових зв'язків між мовним значенням фразеологізму і наявною в ньому археологією культури, а також сучасні особливості культури. Вони усвідомлюються носіями української мови головним чином через сприйняття образної основи фразеологізмів або ж формуються в їх свідомості через повсякденне багаторазове використання культурно-значимих смислів. Слідом за В.М. Телія, вважаємо, що «культурно-мовна пам'ять фразеологізмів і лінії смислового зв'язку з первісними смислами культури передаються з покоління в покоління разом із їх відтворенням у мовленні завдяки … прозорій для носіїв сучасної мови образній мотивованості … » [див. 2: 6-7] (тут і далі переклад наш. - Н.В.).

Попри значну кількість різнопланових досліджень із фразеології за останні роки (див., наприклад, 1, 3, 4-7, 11, 12, 16, 19, 24, 25 тощо), відібрані нами мовні одиниці ще не були предметом спеціального аналізу в лінгвокультурологічному руслі. У своєму науковому пошуку ми спиралися на новітні праці, в яких на сучасному рівні трактуються підходи до вивчення мовних засобів вираження української ментальності [див., наприклад, 14, 15, 17, 21, 26, 27 тощо]. Ґрунтовне дослідження фразеологізмів на позначення позитивної репрезентації людини, зокрема її дій, учинків, допоможе виявити цілу низку явищ, важливих для науковців як у теоретичному, так і в практичному плані.

Актуальність таких пошуків за останні роки зумовлена зацікавленням дослідників сучасними проблемами національного самоусвідомлення й самовираження, співвідношенням мови й духовної культури, з'ясуванням нових підходів до вивчення фразеологічних одиниць як скарбниці національних конотацій, а також специфікою відображення глибоко вкорінених зв'язків між фразеологізмами і національною ментальністю. Мовознавці намагаються дослідити, які коди культури імпліковані у стійких виразах, якими є шляхи відтворення явищ буття у зазначених мовних одиницях.

Дослідження показало, що тематичні макрогрупи фразеологізмів, які безпосередньо стосуються позитивних проявів буття, дій, учинків людини, набули такого вигляду:

ЖИТТЯ: народитися - прийти/приходити на (у) світ. Наприклад, у тексті: Сам Амор Діонин, кажуть, серед нив прийшов у світ (М.Зеров) [23: 561]; народжувати дитину - приводити/привести на світ. Наприклад, у тексті: Іванова мати привела на світ дванадцятеро дітей (М.Томчаній) [23: 558]. Компонент фразеологізмів світ співвідноситься з просторовим кодом культури, тобто зі сукупністю назв, які позначають членування простору, і ставленням людини до нього. Він також співвідноситься з релігійно-духовним кодом культури, тобто сукупністю релігійно-моральних уявлень, у цьому випадку - з уявленням про цей світ як тимчасове земне життя. Образ таких фразеологізмів ґрунтується на просторово-часовій метафорі, в якій видимий земний світ зі всім, що в ньому існує, уподібнюється природному земному буттю. Фразеологізми із зазначеним компонентом відображають стереотипне уявлення про світ у цілому, при цьому компонент світ виступає в ролі символу життєвого буття [див. 2: 394].

Жити - топтати ряст. Наприклад, у тексті: Йому вже не топтати ряст (Укр. присл.) [23: 716]. Ряст - багаторічна трав'яниста рослина, що цвіте рано навесні білими, жовтими, червонуватими або фіолетовими квітами, зібраними в суцвіття. Фразеологічне значення співвідноситься з рослинним кодом культури. В українців ряст - символ життя, яке завмирає на зиму і відроджується навесні [див. 22: 518]. Звідси і маємо цілий ряд фразеологічних виразів зі значенням 'жити', 'померти'.

Порівняємо також у цьому значенні: топтати землю; по світу (по землі) ходити. Слово земля в українській культурі уособлює кілька значень, і така ж неоднорідна символічна знаковість цього символу: астральний і космічний символ, образ матері-годувальниці і образ землі - Вітчизни [див. 22:122]. Із давніх-давен (ще з язичницьких часів) земля шанувалася й обожнювалася як мати, що дає людям усе, потрібне для життя, і забирає до себе після смерті. У народній уяві земля виступає персоніфікованою істотою, тому не можна бити києм по землі, бо їй болить, а це великий гріх [див. 8: 243].

Дуже хотіти жити - хапатися за життя. Наприклад, у тексті: Він уже хапався за життя не так очима, як пересушеними вухами, прикладаючи до них довгі і жовті, мов свічі, пальці (М.Стельмах) [23: 740]; звикати жити - нагрівати/нагріти (рідше зігріти) собі місце; прижитися - пустити/рідше пускати коріння (корінь). Наприклад, у тексті: Там ви пустили корінь, бо там ваша Василина .. до колиски клала та й співала вашим дітям (І.Чендей) [23: 587]. Корінь - найважливіша частина рослини, завдяки якій вона приживається і починає жити. В основі фразеологічного значення стійких виразів із цим компонентом лежить метафора з рослинного світу. Це символ сталості, солідності [див. 8: 306]. Отож людина пускає коріння - це значить починає жити на новому місці, будувати житло, створювати сім'ю, працювати, досягати чогось у житті.

Почати самостійно жити - пуститися/пускатися на свої крила. Наприклад, у тексті: Чи йти до школи далі, чи пуститися уже на свої крила? (Три золоті сл.) [23: 588]. Крила - символ духовності, розуму, багатства думки, емоційного піднесення, могутності, незалежності, сили, впевненості. Це символ лету, швидкості. Крила мають уособлені духовні сили-ангели [див. 8: 315]. Люди здавна задумувалися над феноменом літаючих істот. В їх уявленнях той, хто літає високо, - сильний, могутній, впевнений у своїх силах. В основі фразеологічного значення - просторовий код культури, який полягає у вічному стремлінні людини досягнути великої висоти, а значить - зробити у житті щось більше, ніж інші (ті, хто не має крил і не вміє літати). Порівняємо з цим же значенням: Вступати(входити)/вступити (ввійти) в життя.

Збиратися одружуватися, створювати сім'ю - на оглядини (на обзорини, на розглядини) поїхати; слати (засилати, присилати/ посилати) старостів (людей) за рушниками; вести до вінця. Наприклад, у тексті: Скільки-то перегоріло у його серці огню од того несказанного жалю, що інший перед його очима взяв да й веде її до вінця (П.Куліш) [23: 59]. Вінець (вінок) - символ слави, перемоги, святості, щастя, успіху, могутності, миру, Сонця, влади, цнотливості, молодості, дівоцтва. Вінки із стрічками протягом століть використовувалися під час весілля [див. 22: 52]. Вінець - корона, яку тримають над головами молодих під час обряду вінчання, а також сам цей обряд. Для молодих людей, які вирішили побратися і дати обітницю перед Богом, ці корони є символом міцного подружнього життя, яке будується за взаємною згодою обох. Отож у зазначеному фразеологічному образі є глибинний смисл, що полягає в усвідомленні важливості здійснюваного обряду, в якому закладено позитивний діяльнісний код культури. Порівняємо з цим же значенням: звити/звивати (вити) гніздо (кубло). Наприклад, у тексті: У хлопця ... турбот вистачає: незабаром весілля, своє кубельце звивати (І.Муратов) [23: 258].

МІСЦЕ В ЖИТТІ: шукати, знайти своє місце в житті - шукати себе; віднайти себе; знайти себе; втрапити на свою стежку. Наприклад, у тексті: І хлопець ніби не дурний, тільки, мабуть, на свою стежку не втрапить (С.Васильченко) [23: 137]. Порівняємо: іти/піти курсом яким; обрати/обирати свою стежку (стежину, дорогу і т. ін.); пристати до якогось берега. Наприклад, у тексті: Так і здавалося, що доки він справді обере свою стежку життя, черкаські події наздоженуть його, в дорозі не застануть (Іван Ле) [23: 455]; рухатися - міряти кроками; верстати дорогу (шлях, путь). Наприклад, у тексті: Куди верстаєте дорогу? - вклонилася до них [чумаків] і Явдоха (О.Ільченко) [23: 57].

Шлях (путь, дорога, стежка) - символ складного, нелегкого життя; розлуки з домівкою; поведінки. У міфологічних моделях світу шлях - це образ зв'язку між двома точками простору. Постійна і невід'ємна його ознака - складність, небезпечність. У давнину шлях часто виступає як символ лінії поведінки людини, як певний набір правил, закон, учення [див. 22: 336]. Образ фразеологізмів із цим компонентом сягає найдавніших міфологічних уявлень, які збереглися до наших днів і відповідно до яких життя людини і її діяльність постають як шлях. Фразеологічні вирази співвідносяться з діяльнісним кодом культури, тобто зі сукупністю назв, що означають діяльність в цілому чи окремі дії і ставлення людини до них. Такі мовні одиниці співвідносяться також і з просторовим кодом культури. Зазначені фразеологізми в цілому містять просторово-діяльнісну метафору, в якій початок певної діяльності уподібнюється початку руху в просторі за певним маршрутом. Стійкі вирази відображають стереотипне уявлення про початок цілеспрямованої діяльності, в якій дорога, путь, шлях, стежка виступають як символи діяльності і самого життя [див. 2: 547].

Порівняємо: Впіймати /піймати, спіймати, вхопити) вовка за вухо (за вуха) - використати щось із користю для себе; ловити момент (мент); хапатися/ схопитися за соломину - не упускати якоїсь можливості; усвідомлювати правду, зміни - мрійна поволока спала з очей; скидати/скинути полуду з очей. Наприклад, у тексті: Прийди та подивися. Скинь полуду з очей (В.Кучер) [23: 656]; відроджуватися - піднімати (підіймати)/підняти (підійняти) чоло. Наприклад, у тексті: Степи квітчасті Сонце залило, Син землі у сонці-щасті Підніма чоло (Т.Масенко) [23: 511]. Порівняємо з цим же значенням: піднімати (підіймати, підводити і т. ін.)/підняти (підійняти, піднести, підвести і т.ін.) голову; розкривати/розкрити себе; побачити (повидати) світа (світу, світ).

ПРАЦЯ: працювати - добувати хліб (свій). Наприклад, у тексті: Я все думаю, що хліб майбутнього - не пшениця, а горіх. Коли людство це зрозуміє, кінчиться прокляття Адама - «в поті лиця добувати хліб свій» (О.Довженко) [23: 211]. Хліб - давній символ добробуту, гостинності, хлібосольства; обрядовий знак; символ культурних, первісних здобутків; людського життя; святості; радості, щастя, здоров'я та багатства [див. 22: 315]. Споконвіку хліб у великій пошані, ставлення до нього побожне, культове, бо це Божий дар. Хліб у слов'ян, як і в інших народів, був чи не найважливішим продуктом харчування і став ритуальним атрибутом. Тому й не дивно, що люди витворили цілий ряд стійких виразів із цим словом, відображаючи у них найрізноманітніші прояви буття.

Порівняємо: доводити до пуття; мозолити руки; ходити за плугом; держатися плуга. Наприклад, у тексті: Як би він хотів мати зараз тиху Миронову судьбу [долю]. Непомітно жити біля такого ставочка, ходити за плугом, ростити дітей і забути усе-усе на світі (М.Стельмах) [23: 749].

Плуг (у давнину рало, орало) - символ копіткої праці. Українець здавна тяжко працював на землі, щоб заробити на хліб насущний [див. 8: 458]. Праця хлібороба воістину нелегка, зрошена потом і кров'ю. На клаптику землі часом розгорталися небачені події, бо трударя завжди хотів надурити той, хто не вміє або не хоче працювати, а лише пожинати плоди чужої роботи. Народ витворив цілий ряд фразеологізмів із цим словом - культурним кодом, оскільки праця, важка праця створила його, піднесла рівень його розвитку до небачених висот. Порівняємо різновиди значення 'працювати': братися/взятися за перо; гострити/нагострити перо. Наприклад, у тексті: Пропонуватиму тебе одним з редакторів, ... пишеш ти непогано. Тож гостри, друже, перо (М.Олійник) [23: 164]; класти/покласти на папір; класти/покласти на музику; видавати в світ; пускати в світ. Розгортати парус - виходити в плавання. Наприклад, у тексті: А ви, значить, знову в рейс? Знов розгортаєте парус? - зверталися рибалки до капітана (О.Гончар) [23: 608].

Порівняємо: розкласти/розкладати по поличках - розібрати все до дрібниць; службу служити - робити що-небудь корисне; за гаряче й студене хапати/ухопити - усе робити; виносити (нести) на своїх плечах (на собі) - виконувати тяжкі, відповідальні обов'язки. Наприклад, у тексті: Орали ми землю на коровах? Орали. Їли хліб пополам з половою? Їли. Винесли війну на своїх плечах? Винесли (А.Хорунжий) [23: 78]; сунути свою голову в ярмо - добровільно брати на себе важкі обов'язки; братися/взятися за книжку (за книжки) - вчитися; піти/іти стежкою кого - наслідувати когось; держати (тримати) лінію на кого-, що - орієнтуватися на когось, щось; іти/піти в народ - вести просвітницьку діяльність. Наприклад, у тексті: Коли Жука звільнили з школи за читання нелегальної літератури, він пішов у народ, вів трудове життя (Укр. літ.) [23: 278].

Розпочинати якусь важливу справу - закладати/закласти підвалини (основи) чого. Наприклад, у тексті: Не можна забувати, що два роки тому в Україні вперше за останні десятиріччя були закладені підвалини дійсно національної системи освіти (З журналу) [23: 245]. Із цим же значенням - прокладати (пробивати)/прокласти (пробити) шлях (шляхи, дорогу, стежку, путь); попитати долі (щастя); покласти початок чому; покласти основу чому; закладати/закласти перший камінь. Наприклад, у тексті: Де тільки не закладали наші будівельники перший камінь велетенських споруд! (І.Цюпа) [23: 245].

Значення фразеологізмів з компонентом камінь сягає давньої міфологічної форми усвідомлення світу - анімістичної, тобто уособлення предметного світу. В основі образу лежить аналогія дім - людина. Із поняттям дім співвіднесені всі найважливіші характеристики людини, її життя і її картини світу. Дім - зосередження свого, освоєного простору. Особливе символічне значення у давніх слов'ян мало закладення дому, який ділить весь простір на домашнє і не домашнє, на внутрішнє і зовнішнє. Вибір матеріалу - каменю - вказує на міцність будівлі. У смисловій основі фразеологізму лежать дві найбільш давні в культурному освоєнні опозиції: «своє» - «чуже», «внутрішнє» - «зовнішнє» [див. 2: 313-314].

Порівняємо із цим же значенням 'розпочати справу' - закрутилося колесо; крига скресла; ламати (проламувати, розбивати і т. ін.) /зламати (проламати, розбити і т. ін.) лід (кригу). Наприклад, у тексті: Тут би я, проламавши перший лід, здобувши довір'я людей, міг би був зробити чимало доброго (І.Франко) [23: 326]. У цьому ж семантичному полі - пробувати свої сили; пробувати своє перо; бойове хрещення; спробувати (пробувати) щастя (удачі).

Приносити (складати)/принести (скласти) на вівтар щось - віддавати в ім'я великої мети. Наприклад, у тексті: Тобі [Україні] несу я сили всі, що маю; І працю тиху, і мої пісні На вівтар твій побожно я складаю (В.Самійленко) [23: 564]. Вівтар - відокремлене іконостасом підвищення в церкві, де розташований Святий престол (у дохристиянські часи - жертовник). За християнським віруванням, Святий вівтар - це рай на землі, символ святого місця взагалі [див. 8: 90]. В основі творення фразеологічного значення, отже, лежить давнє поклоніння перед цим святим місцем як чимось надзвичайним, що потребує особливого ставлення.

Позбутися всього віджилого, старого - струсити давній прах. Наприклад, у тексті: Хочу струсити давній прах з цього закладу, - жартівливо промовила чорнява жінка, виходячи з дверей (З газети) [23: 699]. У цьому ж семантичному полі: не відставати від нових вимог життя - відчувати пульс епохи; робити те, що відповідає конкретній ситуації - цілитися/ прицілитися в точку; продовжити розпочату справу - передавати/передати естафету; прийняти / приймати естафету. Наприклад, у тексті: Письменник повинен бути своїх великих попередників, з рук яких він прийняв естафету боротьби за людину, людину нової епохи (Ю.Смолич) [23: 561]; завершувати що-небудь - поставити/ ставити крапку (всі крапки) над «і». Наприклад, у тексті: Поставити крапку над «і» - то неабияке мистецтво у житті (Н.Рибак) [23: 549]. Із цим же значенням - класти/покласти край.

РИЗИК: ризикувати - або (чи, хоч) пан або (чи, хоч) пропав; іти ва-банк. Наприклад, у тексті: Із ста шансів на перемогу у нього не було більше одного. Один! Але він вірив у цей свій один і тому йшов ва-банк (О.Гончар) [23: 278]. В основі фразеологізму лежить термін із гри в карти, що означає 'грати на всі гроші'. Якщо відбувається виграш, переможець забирає всю суму і гра зупиняється. Образ фразеологізму - це характерний приклад подвійної метафори: гра з найдавніших часів усвідомлюється в культурі як імітація дійсності, уподібнюється їй, при цьому сама дійсність починає ототожнюватися з елементами гри, що й знайшло відображення у фразеології [див. 2: 262]. Порівняємо із цим же значенням: іти назустріч смерті. Наприклад, у тексті: Не тут твоє місце, а з ними, що смерті назустріч ідуть (І.Франко) [23: 278]. Із цим же значенням - іти на все.

ДОСВІД: набувати досвіду - вчитися розуму; набиратися/набратися розуму (ума, уму-розуму); входити/ввійти в курс; з'їсти собаку. Наприклад, у тексті: Хіба ж Ласієві позичати того досвіду? Та за стільки років головування він собаку на роботі з'їв (Ю.Збанацький) [23: 265]. Сучасний образ цього фразеологізму ґрунтується, очевидно, на такому: той, хто зробив чи може зробити щось дуже важке, є, без сумніву, досвідченим майстром своєї справи, який може зробити неможливе (бо хіба насправді можна з'їсти собаку?). У цьому ж семантичному полі - всі входи (ходи) і виходи (знати); набити/набивати собі руку; зуби з'їсти. Наприклад, у тексті: Я, хлопче, на цьому ділі, сказати б, зуби з'їв (М.Олійник) [23: 265]. Порівняємо: бачити види; вилазити(вилізти) зі своєї (власної) шкаралупи; мати за плечима (роки); обростати/обрости пір'ям, жарт.; підковуватися/підкуватися на всі чотири. Наприклад, у тексті: Там у мене в курені ціла бібліотека, читаю, вчусь, веду бесіди в ланках як агітатор .. Одним словом, підковуюсь на всі чотири (О.Корнійчук) [23: 509].

ДОСЯГНЕННЯ: зробити щось важливе, змінити світ - перевернути [увесь] світ. Наприклад, у тексті: Ви, сваток, така голова. [Гості:] Золота голова! Світ перевернемо з такою головою! (І.Микитенко) [23: 490]. Порівняємо: лишати (залишати, полишати і т. ін.) /лишити (залишити, полишити і т. ін.) за собою слід; поставити догори ногами; перековувати мечі на орала. Наприклад, у тексті: Не в ті часи ми живемо, щоб мечі на орала перековувати … Бо ніхто землі нам просто так не віддасть. Без боротьби (А.Головко) [23: 494]. Вираз із Біблії перекувати мечі на орала (книга пророка Ісайї) означає, що настане час, коли народи перестануть воювати, а будуть працювати на своє благо. Адже меч - це зброя, символ війни, боротьби, а орало (плуг) - символ праці. В образі фразеологізму закладено діяльнісний код національної культури, суть якого полягає у вічному прагненні людей до мирної праці.

Порівняємо: переходити (переступати)/перейти рубікон, книжн. Наприклад, у тексті: Нацькований і підбадьорений Англією та Францією, султан перейшов рубікон, не бувши підготовлений до війни (С.Добровольський) [23: 500]. Історія цього виразу пов'язана з тими часами, коли Юлій Цезар ще не був імператором, а всього лише воєначальником (проконсулом), а в Римі була Республіка. За законом, проконсул мав право очолювати військо тільки за межами Італії. Але Цезар вирішив повалити республіку і стати імператором. 10 січня 49 року до нашої ери він зі своїм військом підійшов до річки Рубікон. Але не був певен у силі свого війська і тому вагався, адже у випадку невдачі міг бути прилюдно осоромленим і закатованим. Цезар перейшов Рубікон і після громадянської війни став імператором. Із тих часів перейти рубікон означає ухвалення безповоротного рішення. Аналогічний фразеологізм - спалити за собою мости або жереб кинуто.

Порівняємо: спіймати жар-птицю (золоту рибку). Наприклад, у тексті: Вистоїш проти біди, не даси себе придавити, от уже й твоє зверху, а наберешся сили, випростаєшся, - дивись, і спіймаєш свою жар-птицю (Л.Юхвід) [23: 682]. У цьому ж семантичному полі - піднімати (орати, зорювати і т. ін.) цілину; піднімати (підіймати, підводити, зводити і т. ін.)/ підняти (підійняти, підвести, звести, підвести, звести і т. ін.) з попелу, із згарищ і т. ін.; підносити (піднімати, підіймати і т. ін.) піднести (підняти, підійняти і т. ін.) на ще один вищий (новий) ступінь (щабель); розправляються/розправляться плечі у кого; тримати [господа] бога за бороду. Наприклад, у тексті: Друга операція - також апендицит. Коли я приступив до неї, настрій у мене був, немовби я самого Господа Бога за бороду тримаю: усе мені дурниця (Ю.Шовкопляс) [23: 720]. Порівняємо: виграти козиря. Наприклад, у тексті: Але хто насправді є ці «індуси»? Кого можна докладно про це розпитати? До того ж і йому раптом закортіло в цій справі виграти козиря (Іван Ле) [23: 67]. У цьому ж семантичному полі - відігравати/відіграти роль; вийти (вибитися, вирватися і т. ін.)/виходити в люди; відкривати/відкрити нову сторінку (еру); кидати/кинути останнього козиря; діставати/дістати зорі (зірки) з неба. Наприклад, у тексті: З неба зорі хвата, а під носом не бачить, ірон. [8: 254].

Зоря - символ животворної й родючої природи; дівчини-красуні, кохання; доброї душі; нового щасливого життя; світлого духу, оборонця людей; вічності; очей Бога. Зоря - це символ світлого духу, що бореться проти сил пітьми [див. 22: 128]. Зіркам в давнину надавали особливого значення, оскільки вважалося, що від них залежить доля людини. Якщо небо співвідноситься з космічним кодом культури, то не хапає поєднує в собі два коди - людський і просторовий. При цьому сукупність компонентів символізує інший світ, який існує над Землею, віддалений від неї і тому недоступний.

Образ подібних фразеологізмів ґрунтується на просторовій метафорі, яка уподібнює звичайність людини всьому земному, а надзвичайні дії, вчинки - неземному, яке височить над усім земним і недоступне для звичайної людини. Зірка - символ, який слугує знаком яскравості людини, його щасливої долі. Фразеологізм у цілому передає стереотипне уявлення про інтелектуальні здібності людини; може вживатися, як у нашому випадку, із заперечною часткою не і тоді має протилежне значення [див. 2: 235].

Небо належить до найархаїчніших космогонічних протиставлень; на дуже ранніх стадіях розвитку людини існував культ Неба та його дружини - Матері-Землі. За народними уявленнями, небо - це місце перебування богів, наземний простір, де живуть птахи, відбуваються повітряні явища і знамення, звідти падає дощ, сніг, град [див. 8: 388]. Фразеологізми з цим словом, очевидно, утворилися на основі протиставлення небесної - високої і земної - низької сфер, особливо актуальних для християнства. Стійкі вирази, як правило, пов'язані з уявленнями про небо як сім кришталевих сфер-небес, які постійно обертаються. На найдальшій від Землі, верхній сфері знаходиться рай - місце, куди, за уявленнями християн, потраплять ті, хто веде праведний спосіб життя. В образі фразеологізмів небо сприймається як абсолютна висота, яку здатна підкорити тільки надзвичайна людина [див. 2:235].

Порівняємо: добувати (здобувати)/добути (здобути) собі лаврів. Наприклад, у тексті: При недавніх виборах … він … здобув собі нові лаври (І.Франко) [23: 211]. У цьому ж семантичному полі - записати на свій рахунок; брати/взяти на свої плечі; іти вгору; мур ламати/зламати; сказати нове слово; перевершити самого себе; боротися, перемагати - пролізти (пройти) крізь вушко голки; брати/взяти в бою; кидати/кинути на чашку терезів. Наприклад, у тексті: Ще раз пригадав [командир] особіста й подивувався щиро, як можуть люди в оцій ситуації [війни], коли все кинуто на чашу терезів, займатися нікчемною справою (А.Дімаров) [23: 291].

Порівняємо: високо піти; далеко піти; побити рекорд; не схиляти/не схилити прапора; виграти бій; ставати/стати в один ряд з ким-чим; брати/взяти реванш; бити в литаври - торжествувати. Наприклад, у тексті: Ще недавно наша критика била в литаври, прогнозуючи широкий поступ «малої» прози. З'явилися навіть дисертації про шляхи її розвитку (З журналу) [23: 28]. У цьому ж семантичному полі - пожинати/пожати плоди, пожинати, пожати лаври - користуватися наслідками досягнень. Наприклад, у тексті: Кров залила професорове обличчя. Здогадався: операція на випадок успіху - відкриття в науці. Городенко не хоче пожинати лаври сама (Л.Дмитерко) [23: 530]. Порівняємо: керувати - вести/водити перед; грати першу скрипку; держати (тримати) віжки в руках; правити бал; мати верх над ким, чим.

ПОГЛЯДИ, ПЕРЕКОНАННЯ: дотримуватися певних поглядів, норм - гнути (вести) лінію; знати міру; потрапляти (втрапляти)/потрапити (утрапити) в ритм; тримати (держати себе); укладатися в рамки; тримати/ витримати марку. Наприклад, у тексті: Саме тому й турбуюся за вас. Щоб ви, так би мовити, до кінця витримали марку (О.Донченко) [23: 720]; відійти/відходити від гріха; не впасти в гріх - запобігти осудливому вчинку. Наприклад, у тексті: Коли б і заглянув, не впав би в гріх (М.Стельмах) [23: 126]. Образ фразеологізму ґрунтується на релігійному постулаті про гріховність людини, починаючи з Адама. Гріх - це порушення заповітів Божих, релігійно-моральних догм, настанов. Проте кожна людина має право на прощення, якщо вона прощає іншим, тобто здатна на безкорисливу любов до ближнього [див. 8: 157].

У цьому ж семантичному полі - держатися (триматися) свого берега. Наприклад, у тексті: Мені здається, що Соломія з таких, що крутиться, вертиться й берега не держиться (І.Нечуй-Левицький) [23: 194]; грати у власну дудку; своя голова на плечах. Наприклад, у тексті: У іншого ніби й голова на плечах, а придивишся гарненько… [Пилип:] Побачиш порожнє місце (М.Кропивницький) [23: 157].

Голова - символ розуму, духовного життя; управління, контролю; символ світу; символ Ісуса Христа. Символ голови часто використовується у християнстві для вираження верховної влади Ісуса Христа. За Біблією, Христос - Голова Всесвіту. У другому метафоризованому значенні слово голова відноситься до тих людей, що йдуть поперед, вождів, духовних наставників [див. 22: 72-73].Образ фразеологізму сягає найдавнішої форми усвідомлення світу - анімістичної, тобто такої, що уособлює неживе. Смисл фразеологізму з компонентом голова співвідноситься з тілесним кодом культури. Образ фразеологізму створюється сукупністю соматичної, речової і просторової метафор. Цей образ мотивований також давнім метонімічним заміщенням частини і цілого: голова як невід'ємна частина цілого тіла людини символічно заміщує саму людину в здійсненні нею інтелектуальної діяльності. Фразеологізм у цілому передає стереотипне уявлення про кмітливість, розум людини [див. 2: 155-156].

Порівняємо: давати/дати собі раду; не давати (не дозволяти), не дати (не дозволити) наплювати (плюнути) собі в кашу (в борщ); не давати собі по носі грати. Наприклад, у тексті: Він до мене остро, знаєш, ставиться так, мов він тут пан … Ну, сим разом я не дав собі по носі грати [23: 184]. У цьому ж семантичному полі - доказати свого; жити своїм розумом (умом); мати свій розум. Наприклад, у тексті: Волосний сказав, що Мелашка не маленька, а коли зосталась у Києві, то вона мала свій розум у голові для того (І.Нечуй-Левицький) [23: 377]; розумітися в чомусь, переконатися в чомусь - відрізнити божий дар від яєчні, зневажл. Наприклад, у тексті: Більше Паршецький не слухав високого гостя. Надто вони розумні там зібралися, на тих горбах. Певно, вважають, що тут сидять одні остолопи, які не вміють відрізнити Божого дару від яєчні (М.Ю. Тарновський) [23: 106]; займати помірковану позицію - триматися середини. Наприклад, у тексті: Розважуй, Не намагайся угору в найтонший етер [ефір] підійматись, щоб не спалити небесних чертогів, і вниз не спускайся, щоб не згоріла земля. Тримайся середини, сину (М.Зеров) [23: 723]; знати своє місце.

ПОЧУТТЯ, БАЖАННЯ: стримувати свої почуття - тримати (держати) себе в руках (в шорах). Наприклад, у тексті: Прошу не клопотатися: все піде найкраще, - запевнив Первоцвіт, який хоч і хвилювався, але умів тримати себе в руках (В.Кучер) [23: 721]. У цьому ж семантичному полі - тішитися в душі; не давати (не подавати), не дати (не подати) знаку (взнаки) про що; скріпитися духом; тішити себе надією; дуже бажати чогось - спати і в сні бачити щось. Наприклад, у тексті: Антон аж труситься Пожитька з земельного комітету зіпхнути. Щоб - самому. Спить і в сні бачить себе на його місці (А.Головко) [23: 679].

Порівняємо: потурати серцю. Наприклад, у тексті: Хай і моєму серцю тяжко Сказать тобі: навік прощай! Нехай і так, нехай і важко, А серцеві не потурай! (Олена Пчілка) [23: 551]; Серце - символ Центру: Бога, життя, розуму, ласки, любові, співчуття; у християнстві - символ радості і смутку, розуміння, сміливості, релігійної відданості, чистоти.

Для українців серце - перш за все любов, лагідність, співчуття, радість, щастя [ див. 22: 264-265]. Здавна воно символізує життя, бо коли перестає битися, життя закінчується; символізує почуття взагалі, бо коли людина лякається, гнівається, любить, радіє, вона почуває, як серце б'ється, ніби хоче вискочити з грудей [див. 8: 536]. Компонент фразеологізму серце співвідноситься з тілесним кодом культури, який указує на всю сукупність уявлень про серце не тільки як про центр фізичного життя людини, але й як про зосередження її істинних почуттів і бажань [див. 2: 631].

У досліджуваному фрагменті української мовної картини світу ми спостерегли широке використання традиційних культурних символів. Найбільш репрезентативні з них такі: світ, земля, небо, зорі, вівтар, дорога (шлях, путь, стежка), ряст, корінь, хліб, голова, серце, крила, вінець, плуг (орало), камінь, лаври, рубікон. Використання символу - це завжди скорочення мовного коду з одного боку, і збільшення інформації - з іншого, тому що символ спирається ще й на концептуальну інформацію (експресія, емоції, оцінка) [див. 15].

Основною властивістю дослідженої частини фразеологізмів є їх здатність репрезентувати позитивний образ світу людини, втілений у використання стрижневих слів-концептів. За нашими спостереженнями, у зазначених фразеологічних одиницях найбільш повно відображені такі коди культури: діяльнісний, просторово-часовий, релігійно-духовний, тілесний, рослинний. Позитивний образ світу ґрунтується на певному досвіді мовця, який сягає часів античності, а також на ритуальних формах національної культури. Культурні коди реалізуються, зокрема, й у культурних символах, своєрідно відображених у внутрішній формі стійких виразів у мовній картині світу - основній смисловій базі семантичної системи.

Культурні коди мовної спільноти формуються за допомогою таких стилістично й культурно маркованих компонентів, як: вівтар - символ особливого ставлення до найдорожчого, що є у житті; світ, ряст, корінь - символи життя; шлях (дорога, стежка) - символ складного життя, поведінки людини; плуг (рало) - символ копіткої праці; камінь - символ предметного світу, символ надійності; земля - символ матері-годувальниці; хліб - символ добробуту, гостинності; небо - символ висоти, яку здатна підкорити тільки надзвичайна людина; крила - символ високого лету, швидкості; зоря - символ духу, що бореться проти пітьми, символ щасливої долі; вінець - символ цнотливості, молодості, дівоцтва; серце - символ любові, лагідності, співчуття, радості, щастя; голова - символ розуму, духовного життя. Органічно вплітаються в українську національну фразеологічну скарбницю і символи, які дійшли до нас із давніх культур античних світів, зокрема - лаври, рубікон.

У семантиці практично кожного фразеологізму - уявлення про ту чи іншу ситуацію, яка різною мірою виражає екстралінгвальні передумови, що співвідносяться з концептуальною картиною світу, а отже, простежується тісний зв'язок фразеологічної одиниці з певним кодом культури.

Проведений науковий пошук дозволив акцентувати увагу на найвагоміших специфічних р исах позитивної репрезентації людини, відтворених фразеологічними засобами української мови. У відібраних нами мовних одиницях вимальовується яскравий і неповторний образ українця - невтомного трудівника, високоморальної, багатої духовно людини, яка приходить у цей світ, утворює сім'ю, народжує дітей. Ця людина знає, чого хоче у житті і як це бажане здійснити: постійно звертаючись до Бога, весь час думаючи, відстоюючи свої погляди, переконання, багато працюючи, ризикуючи, помиляючись, набираючись досвіду, борючись і перемагаючи у найскладніших життєвих ситуаціях.

Результати здійсненого дослідження спонукають до подальших наукових студій, які будуть зосереджені на ґрунтовному вивченні інших тематичних груп фразеологізмів із погляду української ментальності.

Література

лінгвістика фразеологізм український мовний

1. Білоноженко В.М. Функціональна та лексична розробка українських фразеологізмів. Монографія / В.М. Білоноженко, І.С. Гнатюк . - К.: Наукова думка, 1989. - 153 с.

2. Большой фразеологический словарь русского языка. Значение. Употребление. Культурологический комментарий [отв. ред. В.Н.Телия]. - 2-е изд., стер. - М.: АСТ - ПРЕСС КНИГА, 2006. - 784 с.

3. Гамзюк М.В. Культурологічний аспект емотивності фразеологічних одиниць німецької мови / М.В. Гамзюк // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київського державного університету. Мова, освіта, культура: наукові парадигми і сучасний світ. - К.: Видавничий центр КДЛУ, 2000. - Вип. 2. - С.49-58.

4. Грозян Н.Ф. Фразеологічна мікросистема «поведінка людини» в українській мові (ідеографічний, аксіологічний аспекти): автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд.філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / Н.Ф.Грозян. - Дніпропетровськ, 2003. - 20 с.

5. Дем'яненко Н.Б. Фразеологічні одиниці як найконденсованіше вираження у мові національно - культурного компонента / Н.Б. Дем'яненко // Мовні і концептуальні картини світу: збірник наукових праць. - К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2005. - Вип. 5. - Кн. 1. - С. 92-96.

6. Денисенко С. Культурологічний компонент в семантиці фразеологічних одиниць (на матеріалі німецької фразеології) / С. Денисенко // Мова і культура: науковий щорічний журнал. - К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2000. - Вип. 1. - Т. 2. - С. 73-78.

7.Доброльожа Г.М. Лінгвістична та культурологічна специфіка використання «кольорових» фразеологізмів / Г.М. Доброльожа // Мова і культура: науковий щорічний журнал. - К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2003. - Вип. 6. - Т. ІІІ. - Ч.1. - С. 198-204.

8.Жайворонок В.В. Знаки української етнокультури. Словник-довідник / В.В.Жайворонок. - К.: Довіра, 2006. - 703 с.

9.Жайворонок В.В. Мова та етносвіт / В.В.Жайворонок // Культура народов Причерноморья : науковий журнал. - Сімферополь, 2009. - № 168. - Т.1. - С. 259-261.

10.Жуйкова М.В. Динамічні процеси у фразеологічній системі східнослов'янських мов. Монографія / М.В. Жуйкова. - Луцьк: Вежа, 2007. - 415 с.

11. Іващенко В. Компоненти змістової структури концепту як одиниці етнокультури / В.Іващенко // Українська мова. - 2004. - № 4. - С. 18-28.

12. Кісь Роман. Мова, думка і культурна реальність (від Олександра Потебні до гіпотези мовного релятивізму). Монографія / Роман Кісь. - Львів: Літопис, 2002. - 304 с.

13. Кононенко Віталій. Мова у контексті культури. Монографія / Віталій Кононенко. - Київ - Івано-Франківськ: Плай, 2008. - 390 с.

14.Краснобаєва-Чорна Жанна. Концептуальний аналіз як метод концептивістики (на матеріалі концепту життя в українській фраземіці) / Жанна Краснобаєва-Чорна // Українська мова. - 2009. - № 1. - С. 41-52.

15. Левченко О.П. Фразеологічна репрезентація світу/О.П. Левченко//Мовні і концептуальні картини світу: збірник наукових праць.-К.,2002.-С.307-315.

16.Майборода О.А. Українська фразеологія як джерело народознавства: автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд.філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / О.А. Майборода. - Харків, 2002. - 18 с.

17. Маслова В.А. Когнитивная лингвистика: учеб. пособие / В.А. Маслова. - 3-е изд., перераб. и доп. - Минск: ТетраСистемс, 2008. - 272 с.

18. Мойсієнко А.К. Мова як світ світів / А.К. Мойсієнко // Культура народов Причерноморья : науковий журнал. - Сімферополь, 2009. - № 168. - Т.1. - С. 104-107.

19. Селіванова Олена. Нариси з української фразеології (психокогнітивний та етнокультурний аспекти). Монографія / Олена Селіванова. - К. - Черкаси: Брама, 2004. - 276 с.

20. Селіванова Олена. Сучасна лінгвістика. Термінологічна енциклопедія / Олена Селіванова. - Полтава: Довкілля-К, 2006. - 716 с.

21. Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми. Підручник / О.О. Селіванова. - Полтава: Довкілля-К, 2008. - 712 с.

22. Словник символів культури України [за заг. ред.В.П.Коцура та ін.]. - 3-є вид. - К.: Міленіум, 2005. - 352 с.

23. Словник фразеологізмів української мови [уклад. В.М. Білоноженко та ін.] - К.: Наук. думка, 2003. - 1104 с.

24. Телия В.Н. Что такое фразеология / В.Н. Телия. - М.: Наука, 1966. - 285 с.25.Телия В.Н. Русская фразеология: семантический, прагматический и лингвокультурологический аспекты / В.Н.Телия. - М.: Школа «Языки русской культуры», 1996. - 286 с.

26.Ужченко В.Д. Історико-лінгвістичний аспект формування української фразеології: автореферат дис. на здобуття наук. ступеня доктора філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / В.Д.Ужченко. - Дніпропетровськ, 1994. - 34 с.

27. Ужченко В.Д. Нові лінгвістичні парадигми „концепт - фразеологізм - мовна картина світу” / В.Д.Ужченко // Східнослов'янські мови в їх історичному розвитку: збірник наукових праць. - Запоріжжя, 2006. - С. 146-151.

Размещено на Allbest.ru