Фразеологічні одиниці як вияв національно-культурного складника мовної особистості

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Одеський національний університет імені І.І. Мечникова

Кафедра української мови

Фразеологічні одиниці як вияв національно-культурного складника мовної особистості

А.П. Романченко, к.філол.н.,

доцент, докторант

Анотація

У статті схарактеризовано узуальні фразеологічні одиниці, що функціонують в українськомовному лінгвістичному дискурсі. Визначено їх типи та специфіку на матеріалі різножанрових розвідок визначних мовознавців (О.І. Бондар, Ю.О. Карпенко, С.Я. Єрмоленко). Акцентовано, що фразеологізми формують лінгво-когнітивний рівень мовної особистості.

Ключові слова: фразеологічна одиниця, семантика, функціонування, лінгвістичний дискурс, мовна особистість.

А.П. Романченко. Фразеологические единицы как выявление национально-культурной составляющей языковой личности

В статье охарактеризованы узуальные фразеологические единицы, функционирующие в украиноязычном лингвистическом дискурсе. Определены их типы и специфика на материале разножанровых работ видных лингвистов (А.И. Бондарь, Ю.А. Карпенко, С.Я. Ермоленко). Акцентовано внимание на том, что фразеологизмы формируют лингво-когнитивный уровень языковой личности.

Ключевые слова: фразеологическая единица, семантика, функционирование, лингвистический дискурс, языковая личность.

A.P. Romanchenko. Phraseological units as an expression of national and cultural components of language personality

The article deals with the usual phraseological units which function in Ukrainian linguistic discourse. Types and specificity of these units are defined using the scientific works of different genres made by eminent linguists (O.I. Bondar, Yu.O. Karpenko and S.Ya. Yermolenko). It is also emphasized that phraseological units form linguo-cognitive language personality.

Key words: linguistic discourse, phraseological unit, semantics, functioning, language personality.

Постановка проблеми

У науковій літературі стосовно особливостей використання фразеологічних одиниць здебільшого наголошується на тому, що вони вживані у всіх стилях, але зазвичай наводять приклади з художнього та публіцистичного мовлення. Це відбито в працях зі стилістики А.П. Коваль, О.Д. Пономарева, І.Г. Чередниченка. Практично не йдеться про функціонування названих одиниць у наукових та офіційно-ділових текстах. Проблемами вивчення фразеологічних одиниць у науковому дискурсі займаються такі дослідники, як Л.Г. Боярова, І.С. Гнатюк, Т.К. Караулова, І.В. Секрет та В.Є. Дуброва, Б.В. Стельмах, О. Шиленко та ін., які переважно розглядають фразеологізовані терміни, рідше - власне фразеологізми. Прийнято зазначати, що в науковій мові сталі вислови функціонують як загальнонаукові й спеціальні, перші з яких обслуговують різні галузі науки, другі - уживаються як термінологічні, значення яких перестало сприйматися як переносне [3, с. 113]. Дехто сполуки останнього типу категорично не вважає фразеологічними одиницями [9, с. 103]. Загальнонаукові сталі словосполучення існують у вигляді наукових формулювань, основних наукових положень, які конденсують складну думку. Такі сполуки характеризуються повною відсутністю образності, абстрагованістю, наближеністю до висловів офіційно-ділового стилю. Вузькотермінологічні сполуки, будучи за походженням метафоричними утвореннями, теж втратили образність. У цій розвідці ми в основному зосередимося на міжстильових фразеологічних одиницях, що вільно функціонують у всіх стилях, у тім числі й у наукових текстах.

Метою дослідження є з'ясування специфіки функціонування фразеологічних одиниць в українськомовному лінгвістичному дискурсі. Об'єктом дослідження є фразеологічні одиниці як складник мовної особистості, а предметом спостереження - їхні типи, семантика та функціонування. Джерельною базою слугували наукові праці різних жанрів О.І. Бондаря, Ю.О. Карпенка, С.Я. Єрмоленко (статті, рецензії, передмови, колективна монографія). Фактичною базою стало понад 160 вживань фразеологізмів, як узуальних, так і трансформованих. Із колективної монографії, авторами якої є С.Я. Єрмоленко, С.П. Бибик, Т.А. Коць, Г.М. Сюта, С.Г. Чемеркін, опрацьовано параграфи, написані С.Я. Єрмоленко. Варто зауважити, що для аналізу залучено тільки ті фразеологічні одиниці, що подано у фразеологічному або тлумачному словниках [8; 6].

Мовознавці зауважують, що в науковому мовленні зазвичай використовують загальнолітературні стійкі звороти, що виконують номінативну функцію [5, с. 125]. Загальнолітературні, або міжстильові фразеологічні одиниці мають нульову стилістичну характеристику. Проте в науковому дискурсі вони реалізують так чи інакше певну експресивність. Агатангел Кримський послуговувався фразеологізмами не тільки в художніх, але й у наукових текстах. Більшість із них стилістично забарвлена й виконує супровідну, порівняльну, уточнювальну функцію. Поряд із фразеологічними сполученнями, які частково втратили образне навантаження, учений використовував сталі сполуки розмовного мовлення [7, с. 138]. Уживаючи рідномовні фразеологічні одиниці та творчо осмислюючи їх у наукових жанрах, учені репрезентують національно-мовну картину світу крізь власне світобачення, адже його можна втілити через реалізацію загальнолюдського та індивідуального. Невід'ємним складником лінгвістичного дискурсу відомих українських мовознавців є фразеологізми, що за семантичною класифікацією В.В. Виноградова, розробленою на основі ідей О.О. Шахматова та Ш. Балі, кваліфікують як фразеологічні єдності й фразеологічні сполучення. На наш погляд, функціонування саме вказаних груп цілком закономірне з огляду на специфіку стійких сполук.

Фразеологічні єдності як нерозкладні частково мотивовані семантикою окремих компонентів стійкі сполучення слів мають незначний відтінок метафоризації, що зумовлює їхнє поширення в науковому дискурсі. До них зараховуємо зафіксовані в опрацьованому нами матеріалі такі стійкі сполуки: лягти на плечі, під рукою, перейти межу, відступити у тінь, залишити слід, закрити очі, бачити неозброєним оком, скласти руки тощо. Наведемо приклади: Але якщо її все ж таки не відкидати, то разом з тим не закриєш очі й на гідронімічні давньоєвропеїзми… (Ю. Карпенко, далі Ю.К.), де закрити очі - навмисне залишити без уваги, удавано не помічати чого-небудь [8, 1, с. 198]; Практично всі космічні об'єкти, що їх можна бачити неозброєним оком, мають свої народні назви (Ю.К.), де неозброєним оком - без допомоги оптичних приладів [6, 5, с. 347]; У зазначеній монографії йшлося про «першу ластівку» - книгу для вчителя «Українське народознавство» (1999), написану О.В. Ковальчуком (Ю.К.), де перша ластівка - найперші ознаки приходу чого-небудь [8, 2, с. 117]; М.А. Мацейків … на всі лади повторює тезу про те, що «початком і основою народної психології є мова, котра зумовлює існування етнічних спільностей» … (Ю.К.), де на всі лади - всіляко, усіма засобами [8, 2, с. 10]; А що протистоїть у Сергія Коваля усій отій висміяній ним нечисті? Не народ, не Україна, навіть не почуття здорового глузду (Ю.К.), де здоровий глузд - розсудливе, тверезе розуміння чого-небудь [8, 1, с. 222]. фразеологічний семантика українськомовний лінгвістичний

Фразеологічні сполучення як стійкі мовні звороти, що характеризуються певною самостійністю значення компонентів, функціонують активніше. До таких уналежнюємо мати на увазі, мати на меті, брати до уваги, звернути увагу, докласти зусиль, виникло питання, мати справу, брати участь та ін. Більшістю з них послуговуються всі мовознавці, оскільки такі сталі сполуки найменш образні та експресивні. Наведемо приклади: Слід мати, насамперед, на увазі, що український етнос належить до типу етносів з переважно мовною етнічною самосвідомістю (О. Бондар, далі О.Б.); Якщо ж тут мається на увазі розвиток значення минулого з розширеного теперішнього…. то цей процес відбувся в надзичайно віддаленому минулому … (О.Б.), де мати на увазі - думати про що-, кого-небудь; збиратися що-небудь робити [8, 1, с. 291]; Пропонована розвідка має на меті з'ясувати головніші моменти… (О.Б.), де мати на меті - прагнути здійснити що-небудь [6, 4, с. 683]; Тут маємо справу з карпатизмом … (Ю. К.), де мати справу (діло) - вступати в які-небудь стосунки з ким-небудь, стикатися з кимсь, чимсь [6, 2, с. 304]; … суфікси -учи (-ючи) та -ши … все-таки беруть участь у творенні таксисних значень (О. Б.), де брати участь - бути учасником чого-небудь [6, 1, с. 228].

Фразеологічні одиниці цього типу в науковому дискурсі сприймаються як звичайне явище, як норма, на відміну від фразеологічних єдностей, що містять образність. Дехто з дослідників стверджує, що засоби образності у фразеологізмах є лише винятком у відступах від основної лінії викладу думки (штрихи до біографії вченого, побіжні зауваження та апеляція до власне життєвого досвіду автора наукової праці), а в науково-популярних текстах образні фразеологізми широко залучаються авторами [1, с. 169- 170]. Утім, певна кількість фразеологічних одиниць, яка функціонує в мовознавчих працях Ю.О. Карпенка, переконує в тому, що ці одиниці цілком природно вплітаються в основний текст. Учений таким чином «порушує» положення про те, що в науковому творі образність «використовується принагідно, для доведення уже сформульованої думки» [4, с. 186].

С.Я. Єрмоленко дуже ощадливо використовує фразеологічні ресурси мови, удаючись до них тоді, коли без них неможливо сформулювати думку. Саме тому в її статтях функціонують переважно фразеологічні сполучення. Наприклад: Звертають увагу на звуковий образ мови, на словник… (С. Єрмоленко, далі С.Є.); Виявляючи художньо-естетичну майстерність Кобзаря, дослідники звертають увагу на засоби інтимізації його поетичної мови… (С.Є.); … пропонуємо звернути увагу на частину епістолярної спадщини академіка Юрія Шевельова (С.Є.); У дискусіях навколо стилістичних категорій привертає увагу факт зміщення акцентів на розуміння стилю як різновиду світобачення і пізнання мовця … (С.Є.). Найбільш уживаними в лінгвістичному дискурсі О. Бондаря, Ю.О. Карпенка та С.Я. Єрмоленко є відігравати роль, звернути/звертати увагу, мати на увазі. Впадає в око, що С.Я. Єрмоленко віддає перевагу фразеологізму звертати увагу, Ю.О. Карпенко - відгравати роль, а О.І. Бондар - кут зору. Нечастотними, але спільними для всіх є сталі сполуки інша річ, брати участь, мати на меті, навряд чи.

Мовна особистість, на нашу думку, найяскравіше може себе репрезентувати, уживаючи фразеологічні одиниці, які є загальномовними, проте притаманні тільки її стилю й способу викладу інформації. Такими є одиничні фразеологізми, які використовуються авторами тільки один раз. Якщо частотними фразеологізмами активно послуговуються в науковому дискурсі загалом, вибираючи з фразеологічного фонду залежно від мовних смаків певні сталі вислови, то одиничні вербалізують унікальну когнітивну сферу особистості. Одиничними й такими, що не вживаються С.Я. Єрмоленко та О.І. Бондарем, у тезаурусі Ю.О. Карпенка є такі: дай Бог, сам Бог велів, крок уперед, тонке вухо, різати вухо, пасти задніх, мати на оці, виносити на суд, загострити питання (не зазначаються вже подані в прикладах у цій статті). Індивідуальними в О.І. Бондаря є фразеологізми на очах, мати рацію, поле зору, побачити світ, здійняти капелюха, у С.Я. Єрмоленко - загострюється увага, заслуговувати на увагу, пробивати дорогу.

Фразеологізм точка зору, що означає ?певний погляд на які-небудь події, речі, явища і т.ін., певне розуміння їх; особисте ставлення до чогось' [8, 2, с. 229], може реалізуватися у варіанті кут зору, що в тлумачному словникові пояснюється через попередній вислів [6, 3, с. 576]. Дехто з сучасних мовознавців його не сприймає, цурається, проте в досліджуваному матеріалі ми звернули увагу на те, що О.І. Бондар послуговується обома цими варіантами в роботах із 1999 року, проте частіше все ж надає перевагу останньому, на відміну від Ю.О. Карпенка, який використовує їх рідко, проте вислів кут зору знаходимо в його передмові до збірника наукових праць «Мова та стиль творів І.О. Буніна, М.Г. Куліша, Ю.І. Яновського» 1994 року. Пор.: Якщо модальність розглядати в широкому плані, як точку зору мовця на відношення між змістом висловлювання і дійсністю, то слід визнати, що немодальних висловлювань не існує взагалі… (О.Б.); Певна плинність, різнообсяжність групи етнонімів … становить специфіку цієї назви, яка залежно від … точки зору … проявляє себе як група різних назв (Ю.К.); … вона подає етапи авторської діяльності у процесі створення художнього твору з кута зору синергетичної парадигми (О.Б.); Поряд із нею існує й стилістична літературознавча, яка може дати не тільки новий кут зору, а й нову проблематику (Ю.К.). В одинадцятитомному тлумачному словнику фразеологізм під кутом зору із семантикою ?з погляду кого-, чого-небудь, з того чи іншого боку' супроводжується ілюстрацією, зафіксованою в праці 1958 року, тобто є досить давно вживаним в українській літературній мові.

Серед фразеологічних сполучень найбільш активними є звороти, до складу яких входить слово увага: мати на увазі, брати до уваги, звернути увагу, привертати увагу, залишити поза увагою. Як трансформовані сталі вислови, що функціонують у працях О.І. Бондаря, можна кваліфікувати такі: акцентувати увагу, надавати уваги.

Ю.О. Карпенко найбільшою мірою реалізує можливості фразеології в науковому дискурсі, послуговуючись як фразеологічними єдностями, так і фразеологічними сполученнями, на що вказує кількість їх уживання (понад 50% від зібраного матеріалу). О.І. Бондар та С.Я. Єрмоленко обмежено вживають сталі сполуки (приблизно по 25% кожен), в основному це фразеологічні сполучення, рідше - фразеологічні єдності.

Фразеологічні одиниці, які мають книжне походження, досить рідко функціонують у досліджених працях: прописна істина, ахіллесова п'ята, прокрустове ложе, камінь спотикання, біла пляма. Наведемо приклади: Для лінгвістів положення про те, що мова є системою, вже давно стало прописною істиною (О.Б.), де прописна істина - про те, що є загальновідомим, банальним; не повідомляти нічого нового, свіжого, оригінального [8, 2, с. 169]; Ахіллесова п'ята цього вчення - певне розхитування фонетичних законів - гадаю, найсильніше після встановлення цих законів молодограматиками (Ю.К.), де ахіллесова п'ята - вразливе, дошкульне місце, слабка ланка в чому-небудь [8, 1, с. 34]; І так практично всюди: зі словників вилучається етимологічне значення імен, і в те значення вписується образ. З'являється якась нехороша асоціація з Прокрустовим ложем (Ю.К.), де прокрустове ложе - надумана мірка, під яку підганяють усі, різні за своєю природою, ознаками, факти [8, 2, с. 166]; Каменем спотикання у послідовному розрізненні звуків і фонем є звуки [и], [і] у сучасній українській літературній мові (О.Б.), де камінь спотикання - перешкода, ускладнення [8, 1, с. 260]. Останні три приклади використання фразеологічних одиниць, що мають у словнику маркер книжний, зафіксовано в рецензіях, уміщених О. Бондарем та Ю. Карпенком у наукових збірниках «Записки з ономастики» та «Записки з українського мовознавства». Одиничним в опрацьованому науковому доробку С.Я. Єрмоленко є книжний фразеологізм біла пляма, ужитий в такому висловлюванні: Повернення в українську історію та культуру імен і подій, заповнення так званих білих плям механічно переноситься й на мовні норми (С. Є.), де біла пляма - ІІ. не вивчені питання, які потребують свого розв'язання [8, 1, с. 55].

Зауважимо, що О.І. Бондар та Ю.О. Карпенко зрідка під час викладу думок апелюють до адресата шляхом стимулювання його мислення за допомогою одиниць комунікативного характеру. Як і А. Кримський свого часу, сучасні мовознавці вдаються до вплітання в тканину наукової праці новітніх прислів'їв, напр.: Тому на нашому пострадянському просторі «ми хочемо, як краще, а виходить як завжди» (О.Б.). Ужите на початку абзацу прислів'я слугує засобом переходу до наступної мікротеми, логічно продовжує попередню думку та пожвавлює виклад інформації, напр.: Але сказавши а, треба сказати й б (Ю.К.). Лише зрідка Ю.О. Карпенко вживає афористичні вислови, відомі в інших неслов'янських мовах. Вислів короля грає оточення приписують Конфуцію або Паскалю, однак найочевидніше, що він належить великому італійському мислителеві та філософу доби Середньовіччя, авторові відомого трактату «Державець» - Нікколо Макіавеллі, знаному в усьому світі як автор багатьох цитат про управління державою. Пишучи про фонетичний рівень гумористичної обробки онімів у С. Коваля, дослідник зауважує: Головне - звукова форма оніма ніяк не змінюється, а змінюється контекст, фонетично так чи так обіграючи онім. Короля грає оточення… (Ю.К.).

Отже, лінгвістичному дискурсу елементи емоційності та експресивності, притаманні фразеологічним одиницям, аж ніяк не шкодять. Навпаки, вони сприяють більшій виразності та переконливості викладу, не порушуючи структури тексту. Образні фразеологічні одиниці передають додаткову інформацію, виражаючи ставлення та оцінку [2, с. 173-174].

В обстеженому матеріалі вчені вводять у текст в основному національно орієнтовані фразеологізми, зафіксовані у фразеологічному словнику або ж у тлумачному словнику (де подано й сталі сполуки), що засвідчує їхню належність до українського етносу, знання етномовного корпусу фразеології. У системі координат будь-якої особистості вони є продуктивним і необхідним складником її національної культури, вираженням самобутнього зв'язку з народом, виміром культури мови, компонентом емоційно-експресивної наснаженості мовотворчості, її своєрідною інкрустацією. Перспективу дослідження вбачаємо в дослідженні видозмінених фразеологізмів.

Література

1. Гнатюк І.С. Функціонування фразеологізмів у науково-популярному тексті / І.С. Гнатюк // Вчені записки Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського. Серія «Філологія». - Сімферополь: Таврійський національний університет, 2007. - Т. 20 (59). - С. 168-172.

2. Караулова Т.К. Устойчивые словесные комплексы в научном тексте (на материале английского языка): дис … канд. филол. наук: 10.02.04 / Т.К. Караулова. - М., 1982. - 286 с.

3. Коваль А.П. Практична стилістика сучасної української мови: підручник / А.П. Коваль. - [2- вид., доп. і перероб.]. - К.: Вища шк., 1978. - 376 с.

4. Мова і час: Розвиток функціональних стилів сучасної української літературної мови. - К.: Наук. думка, 1977. - 240 с.

5. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови: підручник / О.Д. Пономарів. - [2-вид., стереотипне]. - К.: Либідь, 1993. - 248 с.

5. Словник української мови: в 11 т. - К.: Наук. думка, 1970. - Т. 1; 1971. - Т. 2; 1972. - Т. 3; 1973. - Т. 4.

6. Стельмах Б. Роль фразеологічних одиниць у художніх і наукових текстах Агатангела Кримського / Б. Стельмах // Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Серія: Філологічні науки. Мовознавство. - 2013. - №22 (271). - С. 136-140.

8. Удовиченко Г.М. Фразеологічний словник української мови: В 2 т. / Г.М. Удовиченко. - К.: Вища шк., 1984. - Т. 1. - 304 с. - Т. 2. - 384 с.

9. Чередниченко І.Г. Нариси з загальної стилістики сучасної української мови / І.Г. Чередниченко. - К.: Рад. шк., 1962. - 495 с.

Размещено на Allbest.ru