Синтаксична специфіка мови роману Валерія Гужви "Джокер"

Размещено на http://www.allbest.ru/

СИНТАКСИЧНА СПЕЦИФІКА МОВИ РОМАНУ ВАЛЕРІЯ ГУЖВИ «ДЖОКЕР»

Оксана Мироненко

(Херсон)

У статті розглянуто синтаксичну специфіку мови роману Валерія Гужви «Джокер». Проаналізовано речення як синтаксичну одиницю, типи речень за функцією, за структурою, за характером вираженого ставлення до дійсності.

Ключові слова: синтаксис, типи речень, функція, структура.

The article deals with the syntactic specificity of the Valery Guzhva novel «Joker» language. The sentence as a syntactic unit, the types of the sentence as for their function, structure and character of the attitude to the reality are analyzed.

Key words: syntax, the types of the sentences, function, structure.

гужва джокер синтаксичний мова

У сучасній українській мові синтаксис як розділ граматики «вивчає систему синтаксичних одиниць і правила їх функціонування» [9, с. 7]. До проблеми синтаксичної будови мови у різні часи зверталися як вітчизняні, так і зарубіжні вчені: І.Р. Вихованець, О.Т. Волох, К.Г. Городенська, П.С. Дудик, С.Я. Єрмоленко, А.П. Загнітко, Н.Л. Іваницька, Л.І. Мацько, М.Я. Плющ, Л.М. Руденко, М.Т. Чемерисов, О.О. Шахматов, Н.Ю. Шведова, Т.М. Шкарбан, К.Ф. Шульжук та інші.

Розглядаючи синтаксичну природу української мови звернемо увагу на те, що лінгвісти виокремлюють три основні синтаксичні одиниці, а саме: мінімальну синтаксичну одиницю, словосполучення та речення. Так, мінімальна синтаксична одиниця «функціонує лише в межах речення чи словосполучення, тобто є їхнім складником» [9, с. 10]; а словосполучення - це «смислове й граматичне об'єднання двох і більше повнозначних слів на основі підрядного або сурядного синтаксичного зв'язку, що слугує для позначення розчленованого поняття» [8, с. 605]; речення ж є «предикативною одиницею, оскільки його зміст через модально-часові параметри (ірреальність, спонукальність, бажальність, теперішній, минулий, майбутній час) співвідноситься з дійсністю» [9, с. 9].

Речення виокремлюються за такими ознаками: 1) за функцією та емоційним забарвленням; 2) за структурою; 3) за характером вираженого ставлення до дійсності [2, с. 202].

За функцією речення класифікуються на розповідні, питальні і спонукальні.

Загальновідомо, що розповідні речення вказують на певні факти дійсності, інформують про події, явища тощо. В аналізованому творі розповідні речення є найпоширенішими, їм характерна розповідна інтонаційна потенційність: В'ячеслав слухав ті звичні дифірамби не вперше і ставився до них відповідно [4, с.38]. Мати підійшла і подивилася старшому просто в очі [4, с.46]. Папуші, як він не огинався, довелося-таки їхати до Львова [4, с. 79]. Для себе він спланував усе наперед [5, с. 55].

Використовуються в аналізованому творі й питальні речення, які вимагають відповіді від співрозмовника: - А ви читали? [4, с.79]. - Відповів на запитання? [4, с.59]. У діалогічному і монологічному мовленні досить часто використовуються декілька питальних речень підряд для експлікації експресії: - Ти що, прочув, що я на пенсію збираюсь? Вирішив підготувати персонального пенсіонера? Картопельки підкинув, свининку, трясця твоїй матері, доставив… Завіщо мені така честь? [4, с.53]. Якось увечері, бавлячись перемиканням телевізійних каналів і пригублюючи коньяк - тривала смуга повної бездіяльності в офісі Тучкова, - В'ячеслав спершу так, знічев'я, а потім з гумором, приправленим дозою спиртного, подумав, що би сталося, якби Віолетта нагодилася, як завжди, несподівано (інколи вона не попереджала, що має завітати) і побачила його у товаристві якоїсь дівчини чи жінки? Влаштувала б сцену? Приєдналася до них? Чи спокійно пішла б, вибачившись за вторгнення? [4, с. 131].

Функціональний потенціал спонукальних речень у романі репрезентується волевиявленнями суб'єктів: - Та не кажіть дурниць! [4, с. 113]. - Ой, я, здається, ногу підвернула! Славо, допоможи! [4, с. 66]. - Ти розумієш, що взагалі відбувається у нас? Які, в біса, гроші? За місяць їх узагалі не буде. Шукай роботу, голубе [4, с. 91].

З огляду на те, що за структурними ознаками речення класифікуються на прості і складні, роману В. Гужви «Джокер» вони надають семантико-стилістичної виразності.

З метою створення послідовності та структурної повноти в аналізованому творі використовуються прості двоскладні речення, у яких наявні два головні члени - підмет і присудок: У Папуші з директором склалися особливі стосунки [4, с.35]. Папуша згадав про товариша дитинства Юрка Небогу [4, с. 37]. Олег пішов спати в колишню кімнату сестри [4, с. 49]. Славкові не йшла з голови суперечка у школі на перерві [4, с. 57]. Смерть прийшла по тата за тиждень до Нового року [4, с.55].

Досить часто використовуються у романі і прості односкладні речення, у яких наявний лише один головний член. У текстовому масиві такі речення вказують на стан, явище, предмет і визначають їх відношення до дійсності: Він вряди-годи згадував Віолетту, їхню шалену ніч, думав про те, як їй ведеться з чоловіком-гастролером, навіть співчував і їй, і тому лабуху. Такому шлюбу не позаздриш [4, с. 115]. Хлопець усміхнувся і сказав: «Краще віскі». На тому й розійшлися [4, с. 73]. Добиралося до десятої. Ті, для кого діставатися додому було проблемою, залишили вечірку по-англійському, не прощаючись, Папуші ж незручно було завдавати клопоти прибирання жінкам [4, с. 86-87]. Папуша спробував забути дурну пригоду, думати про щось інше, не таке депресивне, як висловлювались його ровесники, намагаючись «не паритися» через усілякі житейські негаразди. Не дуже виходило [4, с. 38]. Все стало ясно, коли Папуша повідгортав полотнинки: по чверті туші бички й свинки. Свіжина [4, с. 52].

Як бачимо, у романі функціонують як поширені, так і непоширені односкладні: - До вас прийшли [4, с.92]. - Питайте [4, с.101]. Не щурував [5, с. 52] та двоскладні прості речення: Слава сидів за комп'ютером [4, с. 55]. Марта взяла чашечку [5, с. 50]. У кабінеті запала тиша [5, с. 51]. Господар пішов [4, с. 44]. Сева розсміявся [5, с. 60]. Марта мовчала [5, с. 51]. Заговорив Тучков [5, с. 51].

Поряд із повними реченнями: Він натиснув ґудзик дзвінка [5, с. 37]. Перемовини пройшли на диво легко й оперативно [5, с. 38] вживаються і неповні речення, серед яких переважають ситуативні речення, оскільки поширеною сферою використання їх є діалогічне мовлення, де нерідко пропущені головні і другорядні члени:

- Хто у тебе на воротах? - спитав Славко, коли церемонія обіймів і поплескувань по спині і плечах закінчилася.

- А, то Петрович. Налякав тебе? [4, с. 41].

- Рідна фарба є в хазяїна?

- У бардачку. - Слава зрозумів, що йдеться про балончики з заводської комплектації. - Дуже видно буде? [4, с. 41].

Вживаються в аналізованому творі й еквіваленти речення, серед яких є й слова-речення. К.Ф. Шульжук виокремлює їх як «структурно нечленовані синтаксичні одиниці, що виражаються частками, модальними словами і вигуками» [9, с.138]. Так, у заперечних словах-реченнях виражається незгода з чиїмось висловлюванням:

- Ти змужнів, Славко. І вроди додалося. Не одружився?

- Ні [4, с. 123].

У стверджувальних словах-реченнях передається позитивна відповідь на поставлене запитання чи зміст того, про що йшлося раніше:

- Ну от, ти знову. Я жартую, не стався так серйозно до звичайної світської балачки. Краще скажи, як тобі працюється?

- Тобі цікаво?

- Так [4, с. 123].

- Оксано, як вам у студентках?

- Добре [5, с. 54].

Питальні слова-речення передають у аналізованому тексті переважно вагання, сумніви чи здивування співрозмовника:

- А ти особливої уваги не звертай. Відволікай. І інколи не погрожуй, і не свари. Ти теж малою крикухою була.

- Хіба? [4, с. 75].

Вживаються й такі еквіваленти речення як звертання-речення, у яких звертання стосується переважно однієї особи:

- Антоніно! - гукнув генеральським баритоном Олег. - Без тебе не почнемо. Виходь з-за лаштунків, де ти там? [4, с. 125].

- Марто Дмитрівно, - нарешті заговорив В'ячеслав [5, с. 57].

- Христофоре Івановичу, - почув В'ячеслав голос Марти [5, с. 51].

Слід указати на те, що серед еквівалентів речення, досить часто використовуються й незакінчені речення, що зумовлено різними причинами: емоційним станом суб'єкта, зрозумілістю замовчування подій співрозмовниками тощо:

- Про те, Іване, що сімдесят з гаком років будували примару, міраж. І людей дурили тим міражем. Кров, смерть, тюрми, війна - а ми про світле майбутнє. Міраж… Не дай, Боже, як Україна і зараз на міраж перетвориться. На уявно незалежну державу… Знаєш, до мене навідувались колишні колеги, кликали на збіговиська, мітинги, навіть посади пропонували. Картярі, шулери. Я їм так і сказав [4, с. 55].

- Справді? - Марта засміялась. - Я, чесно кажучи, здивована.

- Не дивуйтесь. Я… - Капітан затнувся, - я весь час думаю про вас [4, с. 103].

В аналізованому тексті наявні й прості ускладнені речення: а) речення з однорідними членами: Стояли мішки з картоплею, морквою, буряками, капустою, прикрашені вінками часнику [4, с. 52], б) речення з відокремленими другорядними членами: На очах Папуші автомобіль повз назад, проминаючи колони [4, с. 36]. Славко мовчав, роздивляючись заподіяне його коникові [4, с. 37]. Побувавши на уроках молодого вчителя, Наталя Миколаївна запросила Папушу на розмову [4, с. 39], в) речення зі вставними компонентами: Мабуть, через ті дурні думки попрямував з документами на другий поверх будівлі, забувши витягти ключі з замка стартера [4, с. 35]. Отже, балачка адресувалася в основному Славкові [4, с. 61].

Використовуються у романі В. Гужви «Джокер» й складні речення, а саме: складносурядні, складнопідрядні, безсполучникові, комбінованих типів: Зазвичай він не сідав за кермо після вчорашнього, але цього разу зробив виняток [4, с.75]. Закінчувалася школа - і починалося нове життя [4, с. 51]. Славко не знав, що відповісти Марті [4, с. 67]. Небога озвався, коли В'ячеслав закінчував ланч у кафе неподалік [4, с. 75]. Результат ретельно спланованої операції глибинної розвідки виявився сенсаційним: симпатичний пізній син їхньої улюбленої викладачки виявився незайманим! [4, с.66]. Зачувши справжню англійську, замовники м'якшали, проблеми ставали не такими неподоланними, і врешті-решт те, що здавалося не до вирішення, реалізувалося у вигідній угоді [4, с. 35].

З огляду на те, що за характером вираженого ставлення до дійсності речення класифікуються на стверджувальні і заперечні, роману В. Гужви «Джокер» вони надають емоційно-експресивної виразності.

В аналізованому тексті стверджувальні речення репрезентують твердження про предмет мовлення: Всі будинки стояли на узбережжі, за кілька кілометрів один від одного [5, с. 57]. Вечір першого дня спустився на море і острів, коли Марта майже з таким ентузіазмом, як і перший, оглядала другий будинок [5, с. 57]. Молода жінка, яку він витягнув, згодом стала його дружиною [5, с. 55].

У заперечних реченнях заперечується явище дійсності: Олег не повірив, що борщ і котлети - витвір кулінарного мистецтва брата [5, с. 41]. Христофор Іванович не відреагував [5, с. 51].

Синтаксис мови твору В. Гужви «Джокер» - є функціонально специфічним, структурно закономірним та стилістично різноплановим.

ЛІТЕРАТУРА

1. Вихованець І.Р. Граматика української мови: Синтаксис / І.Р. Вихованець. - К.: Либідь, 1993. - 368с.

2. Волох О.Т. Сучасна українська літературна мова: Морфологія. Синтаксис / О.Т. Волох, М.Т. Чемерисов, Є.І. Чернов. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Вища школа, 1989. - 334с.

3. Городенська К.Г. Деривація синтаксичних одиниць / К.Г. Городенська. - К.: Вища школа, 1991. - 330с.

4. Гужва В. Джокер: роман / Валерій Гужва // Київ. - 2012. - № 2. - С. 34-140.

5. Гужва В. Джокер: роман / Валерій Гужва // Київ. - 2012. - № 3-4. - С. 37-63.

6. Іваницька Н.Л. Двоскладне речення в українській мові / Н.Л. Іваницька. - К.: Вища школа, 1986. - 168с.

7. Сучасна українська літературна мова: Підручник / Плющ М.Я., Бевзенко С.П., Грипас Н.Я. та ін.; за ред. Плющ М.Я. - 2-ге вид., перероб. і допов. - К.: Вища школа, 2000. - 429с.

8. Шкуратяна Н.Г. Сучасна українська літературна мова: Модульний курс: Навчальний посібник / Н.Г. Шкуратяна, С.В. Шевчук. - К.: Вища школа, 2007. - 823с.

9. Шульжук К.Ф. Синтаксис української мови / К.Ф. Шульжук. - К.: Видавничий центр «Академія», 2004. - 408с.

Размещено на Allbest.ru