Омонімія як мовне явище в термінології

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 81'373.423

Харківський торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету

Омонімія як мовне явище в термінології

Романова О.О.

Анотація

термінологія омонімія мовний швацький

У статті проаналізовано специфіку реалізації омонімії у термінології на матеріалі української швацької термінології. Визначено тенденції, які характеризують це явище. Виявлено основні різновиди омонімії та проаналізовано причини її виникнення.

Ключові слова: омонімія, термін, українська швацька термінологія.

Аннотация

В статье проанализирована специфика реализации омонимии в терминологии на материале украинской швейной терминологии. Определены тенденции, характеризирующие данное явление. Выявлены основные разновидности омонимии и проанализированы причины их возникновения.

Ключевые слова: омонимия, термин, украинская швейная терминология.

Summary

The specificity of homonymy realization in terminology on the material of the Ukrainian sewing terminology is analyzed in the article. The tendencies which characterize current phenomenon are determined. The variety of homonyms units is specified and the causes of its appearance are analyzed.

Keywords: homonymy, term, Ukrainian sewing terminology.

Постановка проблеми. У сучасній лінгвістиці прийнято вважати, що омоніми -- це два або більше рівнозвучні мовні знаки, що семантично не пов'язані. У науковій та довідковій літературі подано багато визначень омонімії як мовного явища, зокрема омонімією вважають «слова або їхні окремі граматичні форми, а також стійкі словосполучення, морфеми, синтаксичні конструкції, що при однаковому звучанні (або написанні) мають абсолютно різні значення (на відміну від полісемії)» [14, с. 434]. Омонімія є загальновизнаним явищем в українській термінології і неодноразово була об'єктом уваги вчених.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. останнім часом це явище привернуло увагу термінологів, і з'явилося досить багато досліджень омонімії на матеріалі різних терміносистем (Г. Куцак, А. Мамрак, О. Микитюк, Т. Михайлової, Г. Пастернак, О. Тур, Н. Яценко та ін.). Зокрема О. Тур зауважує, «що зовнішня подібність омонімії до багатозначності є лише зовнішнім вираженням. Багатозначні слова мають два і більше різних значень, які, на відміну від омонімів, мають зв'язок з первинним значенням» [13, с. 204]. Омонімія протистоїть полісемії саме тим, що немає зв'язку між значеннями омонімічних мовних одиниць.

Мета статті. Головна мета запропонованої розвідки: подати всебічну характеристику омонімів в українській швацькій термінології, з'ясувати основні причини виникнення цього явища. Актуальність розвідки зумовлено необхідністю вивчення лексико-семантичного аспекту української швацької терміносистеми, оскільки ця проблематика досі вивчена недостатньо. запропоноване дослідження має цінність у двох аспектах: з науково-теоретичного погляду -- лінгвістичний аналіз омонімічних відношень у термінологічній лексиці зумовлений необхідністю доповнення теоретичних знань про термін як тип мовного знака та омонімію як вид семантичних відношень, з науково-практичного погляду -- цінне для подальшого унормування та систематизації сучасної української швацької термінології.

Виклад основного матеріалу. Науковці розглядають термінологію як підсистему літературної мови, якій властиві ті ж явища, що й загальновживаній мові, зокрема омонімія. У термінознавстві поширена думка, що омонімічними можна вважати лише такі однакові за планом вираження терміни, які в різних терміно-системах мають непов'язані значення й можуть переходити в інші терміносистеми з новими дефініціями. «Термінологічна омонімія -- це передусім проникнення термінів із однієї науково-технічної галузі в іншу» [4, с. 74]. Більшість дослідників говорить про міжгалузеву, або міжсистемну омонімію, зокрема О. Реформатський з цього приводу писав: «Той самий термін може входити до складу різних термінологій певної мови, що являє собою міжнаукову термінологічну омонімію» [11, с. 110]. Такої ж думки дотримуються й деякі українські дослідники (Г. Куцак, Л. Симоненко та ін.). Якщо омонімічні терміни позначають поняття з різних терміносистем, то для того, щоб зрозуміти, до якої із галузей належить той чи інший терміномонім, потрібен мінімальний контекст або словосполучення. Так, тільки в контексті розкривають значення омоніми байка¹ («невеликий твір алегоричного змісту») та байка² («різновид бавовняної або вовняної тканини»), тобто ці терміни функціонують відповідно у двох терміносистемах -- літературознавчій і швацькій. До термінів, які одночасно функціонують у термінології різних галузей знання і діяльності людини, належать ще такі мовні одиниці: галун¹ -- у швацькій промисловості («тасьма, вишита золотими або срібними нитками») та галун² -- у хімії («хімічна речовина, що є в техніці дезінфекційним розчином»), ажур¹ та ажур² тощо. Дослідники визнають: «Основна характерна риса омонімів у тому, що це факти різних семантичних полів» [12, с. 46]. На наш погляд, омонімія може мати не тільки міжсистемний характер, про що йтиметься далі.

Учені визначають кілька мовних явищ, суміжних з омонімією: омоформи, омографи, омофони. В аналізованій термінології омоформ не виявлено, проте є омографи та омофони. Омографи -- різні за значенням слова, що мають однакове графічне зображення, але вимовляються по-різному (різне наголошування), наприклад: атлас -- «укладений за певною системою і виданий у формі альбому або книжки збірник географічних, історичних й інших карт» та атлас -- «шовкова або напівшовкова тканина, блискуча і гладенька»; манто -- «пояснювальний текст акції, облігації тощо» та манто -- «широке жіноче пальто, переважно хутряне»; прострочити (від строчити) і прострочити (від строк). Омографи не поширені у швацькій термінології. Омофони -- лексеми, що збігаються за вимовою в усіх чи окремих граматичних формах, проте мають різне значення і різне написання: швець - Швець, спід (низ) -- з-під [сп'ід].

Наявність омонімів у мові є закономірною й зумовлена певними чинниками, зокрема браком номінацій для нових понять. Деякі науковці визнають омонімію шкідливою, оскільки вона призводить до збільшення неоднозначних одиниць, а це знижує ефективність мови як засобу спілкування. На думку Ю. Карпенка, омоніми, на відміну від інших семантичних явищ, «не є фактом збагачення мови» [3]. Російський науковець Л. Малаховський також пише про негативну роль омонімії: «Думка про те, що омонімія, хоча й порушує «закон знака», труднощів у процесі спілкування не викликає, стала у мовознавстві загальною. Однак є факти, які викликають сумнів щодо слушності цього погляду. По-перше, усі такі висловлювання не ґрунтуються на даних спостережень або експериментів, що базуються на об'єктивній методиці. По-друге, ці висловлювання є суперечними. Якщо ми визнаємо, що для усунення неоднозначності, яка викликана омонімією, слухачеві необхідно звертатися до контексту, то це вже позначає, що омонімія затримує процес комунікації, оскільки саме звернення до контексту повинно, очевидно, вимагати від слухача певних зусиль та, відповідно, деяких часових витрат» [6, с. 25].

Інші учені підкреслюють певну цінність цього явища, яку вбачають у збагаченні лексики, у створенні цікавих зіткнень слів у мовленні, особливо в художній літературі (С. Дорошенко, П. Дудик, М. Фоміна). М. Мукан уважає, що поява нових омонімів унаслідок розщеплення полісемії розширює лексичну систему, збагачує її новими виражальними засобами [8, с. 35]. Омонімії, як і будь-якого мовного явища, не можна уникнути зовсім. Л. Булаховський першим порушив питання щодо збереження омонімів у мові: «Омоніми -- такі ж законні діти мовного мистецтва, як і всі інші» [2, с 48]. Значно пізніше вчені, досліджуючи проблему подання омонімів у словниках, наголосили, що саме в омонімії і закладена одна з найважливіших відмінностей мови, що складалася стихійно протягом віків і тисячоліть, від «семантичних систем», створених людиною. Омонімія, «якщо й не є структурним елементом лексичної системи, то тісно пов'язана з розвитком мовної системи, є наслідком розвитку семантики окремих слів або етапом у їх розвитку» [5, с. 61].

У термінознавстві спостерігаємо таке ж суперечливе ставлення до омонімії, як і в мовознавстві в цілому. Деякі науковці визнають за омонімією право на існування в термінології, але усе ж прагнуть до її хоча б часткового зняття чи унормування. на думку дослідників, омонімія в термінології є негативним явищем. Г. Ку- цак пише: «Термін -- це номінант, що найбільш точно, конкретно передає зміст поняття з певної наукової галузі, а тому, безперечно, термінологічна омонімія не може існувати в межах однієї терміносистеми» [4, с. 74]. Відомий російський лінгвіст О. реформатський зауважив: «Якщо багатозначність -- законне явище в мові, то омонімія -- «незаконна», небажана, але постійно може зустрітись у зв'язку зі звуковими законами, із запозиченнями, із «переродженням полісемії» тощо. Окрім того, треба враховувати ще й так звану «міжгалузеву омонімію», тобто випадки, коли те саме слово є терміном у різних науках або технологіях, але виражає різні поняття <...>. Що ж треба робити у таких випадках термінологу? Це питання принципове, одночасно й теоретичне, і практичне, таке, що вимагає вирішення та рекомендації того чи іншого рішення» [11, с. 52].

Отже, омонімія багатьма науковцями вважається мовною аномалією, завадою в комунікації. Часто слухач опиняється в складній ситуації, коли з кількох різних значень, виражених такою мовною формою, слід вибрати одне для правильного розуміння повідомлення. Омонімія вносить труднощі і в звичайний процес засвоєння мови, коли той, хто її вивчає, зустрічається з тим, що та сама мовна форма може мати абсолютно різні значення, -- факт, на який у своїй рідній мові він, зазвичай, не звертає уваги. Аналіз таких форм суттєво ускладнює сприйняття чужомовного тексту.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Типи омонімічних груп.

Оскільки основною одиницею мовної омоніміки є не окремий омонім, а група омонімів, то в науковій літературі слова з однаковим планом вираження, але з різним змістом аналізують у межах омонімічних груп (омогрупа -- це сукупність усіх омонімічних між собою термінів або термінів і загальновживаних слів). Омогрупи в українській термінології швацької промисловості можна схарактеризувати за кількома параметрами: за походженням, за частиномовним вираженням, за морфемним складом, за сферою вживання.

За походженням поділяємо терміни-омоніми на такі групи (питомі терміни подаємо без маркування):

1) питомі: розпірка¹ («1. Розпорене місце в одязі. 2. розріз в одязі, зроблений відповідно до до його крою, фасону») -- розпірка² («1. Брус, що використовується в різних конструкціях і спорудах для фіксації їх у певному положенні. 2. Будь-що, чим розпирають, розсовують що-небудь»);

2) запозичені: кант¹ (нім. < лат.) («1. Кольоровий шнурок або вузька смужка тканини іншого кольору, яку вшивають у борти, у шви одягу; облямівка. 2. смужка, що облямовує малюнок, фотокартку тощо. 3. спец. Ребро, пруг дошки, бруса тощо») -- кант² (лат.) («1. Старовинна триголосна пісня, що виконувалася ансамблем співаків або хором без інструментального супроводу.

2. Хвальна врочиста пісня духовного або світського змісту»), а також панама¹ (фр.) -- панама² (фр.) -- панама³ (фр.), піке¹ (фр.) -- піке² (фр.), вольта¹ (італ.) -- вольта² (італ.);

3) питомо-запозичені: тик¹ (фр.) («Нервове захворювання, що проявляється в мимовільних смиканнях м'язів обличчя, шиї, рук і т. ін.») -- тик² (нідер.) («Цупка бавовняна або льняна тканина (звичайно смугаста), що вживається для оббивання матраців, виготовлення чохлів і т. ін.») -- тик³ (англ. < португ. < мал.) («велике дерево родини вербенових з міцною деревиною, що дико росте в лісовій смузі Індії та на острові Ява») -- тик⁴ (англ.) («1. Мінімальне коливання біржового курсу, встановлене біржовими правилами. 2. Мінімально дозволена зміна ціни контракту») -- тик⁵ («Вигук уживається як присудок за значенням тикатися й тикнутися») -- тик⁶ («Дія за значенням тикати»), а також байка¹ - байка² (нідер. < фр.).

За частиномовним вираженням виділяємо омогрупи:

1) іменникові: зефір¹ - зефір² - зефір³; оксамит¹ - оксамит²; фриз¹ - фриз² - фриз³; шотландка¹ -- шотландка² (їх переважна більшість);

2) прикметникові: тиковий¹ - тиковий² та інші (обмежена кількість);

3) дієслівні: дометати¹ - дометати², наметати¹ - наметати², стьобати¹ - стьобати²;

4) дієприкметникові: наметаний¹ - наметаний².

За похідністю/непохідністю терміни-омоніми є:

1) непохідними: кант¹ - кант², тик¹ - тик² - тик³ - тик⁴ - тик⁵ - тик⁶;

2) похідними: наметати¹ - наметати², прасувати¹ - прасувати².

За сферою вживання розрізняємо терміни-омоніми:

1) міжсистемні (до складу омогруп увіходять швацькі терміни й терміни інших галузей знання та діяльності людини): піке¹ (шв.) («Бавовняна або шовкова тканина полотняного переплетення з рельєфним малюнком у вигляді рубчиків або опуклих візерунків на лицьовому боці») -- піке² (авіа.) («Стрімкий політ літака майже вертикально вниз»), а також байка¹ (літер.) -- байка² (шв.), кант¹ (шв.) -- кант² (муз.). Омонімія у швацькій термінології української мови здебільшого існує як міжгалузеве явище й пов'язана насамперед із тим, що за спеціальними мовними одиницями закріплені різні дефініції. Міжсис- темна омонімія термінів у сучасній українській мові досить поширена і найчастіше є результатом ретермінологізації;

2) міжфункціонально-стильові (до складу омогруп увіходять швацькі терміни й загальновживані слова): стьобати¹ (шв.) («Прошивати що-небудь стібками») -- стьобати² (загальновж.) («1. Бити кого-небудь або вдаряти по чому-небудь чимсь гнучким. 2. Рухаючись, сильно ударяти / про дощ, вітер, кулі, гілки рослин і т. ін./.

3. Перен. Говорячи різко, дошкульно, досаждати кому-небудь») -- стьобати³ (розм.) («Ловити, витягувати з води рибу»). Такі омоніми є поодинокими у швацькій терміносистемі;

3) змішані омогрупи, які складаються зі швацького терміна, термінів інших галузей (одного або кількох) та слів загальновживаної мови (одного або кількох) і є непоширеними: газ¹ (фіз., хім.) -- газ² (шв.) -- газ³ (загальновж.) (значення кожного з цих омонімів подано нижче).

4) внутрішньосистемні омогрупи, тобто омонімічні мовні одиниці, що вживаються тільки у швацькій термінології, засвідчено поодинокі випадки: панама¹ («літній капелюх із широкими крисами, плетений або зшитий з тканини») -- панама² («Тканина зі штучного шовку, звичайно однокольорова»).

Розглянемо шляхи виникнення омонімічних значень у термінів. л. лисиченко поділяє лексичні омоніми залежно від шляхів виникнення на два класи: омоніми, що з'явилися внаслідок розвитку системи українського слова, та омоніми, які виникли внаслідок засвоєння слів з інших мов [5, с. 60]. О. Реформатський стверджує, що в мові найбільше омонімів, які виникли шляхом запозичення [10, с. 195]. О. Ахманова, визначаючи достатню активність омонімів, що з'явилися внаслідок полісемії, указує водночас і на великі труднощі, сумніви, із якими пов'язані пошуки об'єктивних критеріїв оцінки завершення процесу омонімізації [1, с. 97].

Г. Куцак наголошує, що «семантичні омоніми, як відомо, виникли переважно внаслідок розщеплення полісемічного слова на різні значення, семантичний зв'язок між якими поступово втратився, а також на основі фонетичного збігу різних за походженням слів. Термінологічна омонімія має трохи інший характер» [4, с. 74]. На думку О. Микитюк, терміни різних галузей знань доцільно подавати як омоніми, адже вони передають поняття, що не можуть збігатися в терміносистемах. Значна частина абстрактних іменників-омонімів виникла внаслідок випадкового збігу: 1) двох чи більше українських слів; 2) запозиченого та власне українського слова; 3) двох чи кількох запозичених слів [7, с. 152-155].

Ми вважаємо основними шляхами виникнення омонімії у термінології такі:

1) розмежування двох або кількох значень полісеманта, унаслідок чого починають функціонувати автономні одиниці (поширений шлях виникнення омонімічних груп у швацькій термінології);

2) змінювання плану вираження слів, що раніше звучали по-різному (таких прикладів у швацькій термінології ми не виявили);

3) збіг мовних одиниць, запозичених із різних джерел (досить поширений шлях виникнення омонімів в аналізованій терміносистемі).

Мовний аналіз засвідчує, що появу омогруп, до складу яких увіходить швацький термін (або терміни), може спричинювати розвиток плану змісту мовної одиниці. У такому випадку омоніми утворюються внаслідок семантичного розщеплення багатозначного слова, і це передбачає визнання певного семантичного процесу, що зумовлює перехід багатозначності в омонімію. наприклад, на сучасному етапі розвитку мови маємо омонімічну групу газ¹ - газ² - газ³. на нашу думку, омоніми газ¹ і газ² виникли внаслідок розриву семантичних зв'язків у плані змісту полісемічної одиниці, і на сьогодні значення цих омонімів (відповідно «стан речовини, у якому, порівняно з твердим і рідинним станами, міжмолекулярні сили дуже малі» та «Дуже тонка прозора шовкова тканина») не сприймаються мовцями як пов'язані й кодифікуються лексикографами в окремих словникових статтях. Проте в діахронії значення мовної одиниці газ² виникло шляхом метафоричного перенесення від омоніма газ¹. Третій омонім газ³ («Педаль керування подачею пального у двигуні внутрішнього згоряння в автомобілі») з'явився внаслідок випадкового збігу короткої розмовної форми від дієслова газувати («Посилювати подачу пального для збільшення швидкості руху машини») із планом вираження мовних одиниць газ¹ і газ².

Досить продуктивним шляхом утворення тер- мінів-омонімів узагалі і швацьких також є збіг мовних одиниць за планом вираження, засвоєних із різних мов, наприклад: тик¹ (фр.) -- тик² (ні- дер.) -- тик³ (англ. < португ. < мал.) -- тик⁴ (англ.) -- тик⁵ (питом.) -- тик⁶ (питом.); топ¹ (нідер.) -- топ² (англ.) -- топ³ (англ.).

Висновки і пропозиції

Аналіз явища омонімії в досліджуваній терміносистемі показує, що часто омонімія ускладнюється полісемічними відношеннями. Наприклад: туніка¹ («1. Одяг стародавніх римлян, вид сорочки з короткими рукавами чи без рукавів. 2. Про верхній одяг вільного крою») -- туніка² («1. зоол. Складка шкіри у деяких безхребетних тварин, яка оперізує тіло. 2. бот. Зовнішній шар конусоподібної верхівки рослини, який складається з утворювальної тканини»). Багатозначними омонімами є також такі: ажур¹, кант¹, кант², наметати¹ та ін.

Проблема омонімії пов'язана з більш загальною проблемою співвідношення змісту і форми у мові. Довільний зв'язок між планом вираження і планом змісту мовної одиниці є підґрунтям появи великої кількості однакових за формою, але відмінних за значенням слів, які мають бути зафіксовані в лексикографічних працях і відповідним чином опрацьовані.

Перспективу подальших розвідок убачаємо у вивченні та порівнянні полісемічних та омонімічних термінів, з метою встановлення чітких і єдиних критеріїв розмежування цих одиниць.

Список літератури

1. Ахманова О. С. Очерки по общей и русской лексикологии / О. С. Ахманова. - М., 1957. - 295 с.

2. Булаховський Л. А. Нариси з загального мовознавства / Л. А. Булаховський. - К.: Рад. школа, 1955. - 248 с.

3. Карпенко Ю. В. Вступ до мовознавства. - 2-ге вид., перероб. і допов. / Ю. В. Карпенко. - Київ - Одеса: Либідь, 1991. - 280 с.

4. Куцак Г. Міжгалузева термінологічна омонімія / Галина Куцак // Українська термінологія і сучасність: 3б. наук. праць/ НАН України, Ін-т укр. мови, Комітет наук. термінології; Ред. кол.: Л. А. Симоненко (відп. ред.) та ін. - К., 1998. - С. 74-76.

5. Лисиченко Л. А. Лексико-семантична система української мови / Л. А. Лисиченко. - Харків: Вид-во ХДПУ, 1997. - 132 с.

6. Малаховский Л. В. Теория лексической и грамматической омонимии / Л. В. Малаховський. - Ленинград, 1990 - 238 с.

7. Микитюк О. Явище омонімії в загальновживаній термінології і термінологічній лексиці / Оксана Мики- тюк // Українська термінологія і сучасність: зб. наук. праць/ НАН України, Ін-т укр. мови, Комітет наук. термінології; Ред. кол.: Л. О. Симоненко (відп. ред.) та ін. - К., 1998. - С. 151-154.

8. Мукан Г. М. Багатозначність і омонімія / Г. М. Мукан // Українська мова і література у школі, 1970. - № 8. - С. 30-36.

9. Пономарів О. Д. Стилістика сучасної української мови: Підр. / О. Д. Пономарів. - К., 1993. - 248 с.

10. Реформатский А. А. Мысли о терминологии / А. А. Реформатский // Современные проблемы русской терминологии: сб. ст. - М., 1986. - С. 163-198.

11. Реформатский А. А. Термин как член лексической системы языка / А. А. Реформатский / / Проблемы структурной лингвистики. - М., 1968. - С. 103-125.

12. Суперанская А. В. Общая терминология: Вопросы теории / А. В. Суперанская, Н. В. Подольская, Н. В. Васильева; [отв. ред. Т. Л. Канделаки]. - М.: Наука, 1989. - 246 с.

13. Тур О. явище омонімії в українській термінології землеустрою та кадастру / Оксана Тур // Українська термінологія і сучасність: зб. наук. праць / Відп. ред. Л. О. Симоненко. - К.: КНЕУ, 2007. - Вип. VII. - С. 204-208.

14. Українська мова: Енциклопедія / [редкол.: Русанівський В. М. (співголова), Тараненко О. О. (співгол.), М. П. Зяблюк та ін.] - 2-ге вид., випр. і доп. - К.: Вид-во «Укр. енцикл.» ім. М. П. Бажана, 2004. - 824 с.

Размещено на Allbest.ru