Феномен подвійного синтаксичного зв’язку крізь призму функційної граматики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Феномен подвійного синтаксичного зв'язку крізь призму функційної граматики

Людмила Шитик

Сучасному етапові розвитку української лінгвістичної думки властиве панування функційного підходу до вивчення мовних одиниць і категорій, застосування якого, у граматиці зокрема, сприяло більш глибокому аналізові та адекватному потрактуванню деяких синтаксич-них явищ. Сьогодні поглиблення й заповнення прогалин крізь призму нових методологійних принципів потребує теорія синтаксичних зв'язків, певні аспекти якої досі залишаються непереконливо обгрунтованими або ж узагалі не вивченими.

Монографія «Система подвійних синтаксич-них зв'язків у граматичному ладі сучасної укра-їнської мови» спрямована на заповнення однієї з таких лакун, а саме на розв'язання проблеми подвійного синтаксичного зв'язку та синтаксич-ного зв'язку, що має перехідну між подвійним та одиничним природу. Ця праця становить оригі-нальне комплексне дослідження, виконане на матеріалі сучасної української мови. її актуаль-ність умотивована потребою адекватно кваліфі-кувати феномен подвійного синтаксичного зв'язку, з'ясувати його граматичну природу, ме-ханізм реалізації, описати умови й сфери функціювання, висвітлити умови перехідності до одиничного вияву. Усі ці завдання авторка ре-цензованої монографії успішно виконала.

Оскільки традиційний підхід до аналізу системи синтаксичних зв'язків, що грунтується на фор-мальних показниках поєднуваних компонентів, давно потребував ревізії, заслуговує схвалення доречний вибір та переконливе обгрунтування теоретико-методологійного інструментарію до-слідження, стрункість та послідовність вибудо-ваної концепції аналізованого явища, чітке опер-тя на заявлені наукові постулати й дотримання заявлених принципів дослідження.

Одним із таких засадничих принципів став погляд на синтаксичний зв'язок загалом як на «опосередкованого носія певного значення». Синтаксичний зв'язок Н. Кобченко потрактовує як власне-мовне віддзеркалення справжніх зв'язків між реаліями позамовного світу та об-грунтовує два етапи в реалізації цього віддзерка-лення: «1) дійсні зв'язки між реаліями проектуються в семантико-синтаксичні відношення між синтаксемами на семантико-синтаксичному рівні організації речення; 2) семантико-синтаксичні відношення проектуються на формаль-но-граматичний рівень, де постають у вигляді синтаксичних зв'язків між морфологійними ви-раженнями синтаксем» (Кобченко, 2018, с. 103). По-перше, зазначений підхід, з одного боку, уне-можливлює сплутування таких явищ, як семантико-синтаксичне відношення та синтаксичний зв'язок, а з іншого - враховує кореляції між ними. По-друге, це дало змогу подолати обмеже-ність традиційної кваліфікації подвійного син-таксичного зв'язку, наявність якого дотепер констатували здебільшого в реченнях із подвій-ним присудком (за іншими концепціями, із пре-дикативним означенням або дуплексивом). До-слідниця довела, що насправді подвійний синтаксичний зв'язок охоплює низку різновидів, об'єднаних спільними типологійними ознаками, і становить підсистему в загальній системі син-таксичних зв'язків. Цими ознаками є: вторин-ність зв'язку в структурі речення; замкнена траєкторія розгортання; комплексність (залучен-ня кожного з компонентів тричленної конструк-ції до зв'язку з двома іншими не поетапно, а вод-ночас); порушення принципу закритості; однотиповий або контамінований вияви; перед-бачуваність, але необов'язковість зв'язку; безпо-середній або опосередкований характер розгор-тання; функціювання на рівні як простого речення, так і складного; реалізація в комбінації трьох форм (Кобченко, 2018, с. 111-125). український мова синтаксичний граматичний

На нашу думку, особливого поцінування по-требує структура монографії, призначена не просто для того, щоб дати повний опис наукової позиції в освітленні проблеми подвійного син-таксичного зв'язку, а й змоделювати логічну си-стему скрупульозного розгляду кожного з його типів та виявів, що робить виклад легким для сприйняття й зрозумілим у доведенні. Зокрема, у першому розділі окреслено історію становлен-ня синтаксичних зв'язків та класифікаційні по-шуки в цій галузі як тло, на якому вияскравлено зародження поняття «подвійний синтаксичний зв'язок», простежено динаміку його змістового наповнення та встановлено сучасний обсяг. Ці-каві спостереження викладено щодо винаходу терміна «тяжіння», автором якого традиційно вважають Л. Булаховського. Авторка ж показує, що це позначення раніше в метамові характери-стики зв'язку між підметом і подвійним присуд-ком використав М. Перегінець, не надаючи йому термінологійного статусу.

Другий розділ монографії присвячений об-ґрунтуванню засадничих принципів дослідження й методології, з'ясуванню диференційних ознак подвійного синтаксичного зв'язку та причин його перехідності з одиничним, укладанню класифіка-ції різних типів подвійного синтаксичного зв'язку й визначенню їхнього місця в загальній класифі-кації синтаксичних зв'язків. Третій розділ розкри-ває граматичну сутність і механізми реалізації по-двійного предикативного зв'язку, його взаємодію з іншими синтаксичними зв'язками в процесі організації та ускладнення реченнєвих конструк-цій, а також його зони перехідності з одиничними синтаксичними зв'язками. Подвійний предика-тивний зв'язок, що полягає в одночасній взаємоза-лежності одного компонента з двома іншими, між якими теж встановлено конкретний тип синтак-сичного зв'язку, залежно від граматичної природи поєднаних одиниць та техніки реалізації диферен-ційовано на власне-предикативний та предикатив-но-кореляційний. У четвертому розділі висвітлено сутність і сфери поширення подвійного підрядно-го зв'язку, обґрунтовано подвійну природу опосе-редкованого та прислівно-кореляційного синтак-сичних зв'язків. І, нарешті, п'ятий розділ містить аналіз контамінованих, або синкретичних, типів подвійного зв'язку - підрядно-предикативного та підрядно-взаємозумовленого.

Досить вдало авторка поєднала описовий метод із методом моделювання: створення структурних моделей тричленних конструкцій, у яких реалізовано подвійний синтаксичний зв'язок, уможливило повно й докладно предста-вити сфери його функціювання.

Заслуговує на схвалення й з'ясування чинни-ків, що впливають на вибір між називним та орудним відмінками прикметника в реченнях з подвійним присудком і на вибір між знахідним та орудним у реченнях із приоб'єктним потен-ційним присудком. Розв'язок цього питання є не лише органічним складником учення про по-двійні власне-предикативний та підрядно-пре-дикативний зв'язки, а й доповнює теорію від-мінка, надаючи важливі відомості про функційну конкуренцію зазначених відмінкових форм. Оскільки для теоретичної граматики це нова й важлива інформація, уважаємо цілком умоти-вованим винесення її в додатки (див. Додаток 6 «Конкуренція називного й орудного відмінків у конструкціях з подвійним предикативним зв'язком» та Додаток 7 «Конкуренція знахідного й орудного відмінків у конструкціях з подвійним підрядно-предикативним зв'язком»).

Особливу цінність рецензованої праці вбача-ємо в тому, що Н. Кобченко дослідила не лише всі типи подвійного синтаксичного зв'язку й описала сфери їхньої реалізації, а й присвяти-ла увагу їхнім перехідним виявам. У монографії висвітлено синкретичні зони подвійного синтак-сичного зв'язку, тобто описано ті конструкції, де синтаксичному зв'язкові властивий граматичний характер, перехідний між одиничним та подвій-ним виявами. Авторка схарактеризувала чинни-ки, які зумовлюють руйнування синтаксичної трійки (тричленної конструкції, між компонен-тами якої функціює подвійний синтаксичний зв'язок), що призводить до постання синтаксич-ного зв'язку перехідної природи, а саме: 1) ак-тивні процеси граматикалізації у сфері дієслова;

2) транспозиційний діапазон орудного відмінка, що охоплює як спрямування в предикативну, так і в адвербіальну сфери; а також можливість не лише синтаксичного, а й морфологійного ступеня переходу ад'єктивів до адвербіальної сфери;

3) здатність порядку слів та інтонації впливати на функційне навантаження компонентів реченнєвої структури, зокрема залежність атрибутив-ної чи предикативної функції ад'єктива від його позиції в реченні; 4) асиметрія семантичної і формально-граматичної структур речення, спричинена наявністю вторинних знаків преди-кації; 5) валентні особливості дієслів деяких лексико-семантичних груп; 6) властивість

Размещено на Allbest.ru