Комунікативні тактики стратегії хеджування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Комунікативні тактики стратегії хеджування

Алла Романченко (Одеса, Україна)

У цій розвідці автор аналізує тактики комунікативної стратегії хеджування. За допомогою контекстуально-інтерпретаційного методу визначено комунікативні тактики поради, компенсації та апроксимації, реалізовані в науковому лінгвістичному дискурсі відомих українських мовознавців (О. І. Бондар, Ю. О. Карпенко). Наголошено, що найчастіше вони використовують тактику поради та апроксимації, що дозволяють ефективно й коректно висловити своє ставлення до рецензованої праці. З'ясовано, які мовні засоби сприяють досягненню перлокутивного ефекту кожної з тактик у жанрі наукової рецензії.

Ключові слова: тактика, стратегія, хеджування, порада, компенсація, апроксимація, наукова рецензія.

комунікативний хеджування лінгвістичний рецензія

В статье автор анализирует тактики коммуникативной стратегии хеджирования. С помощью контекстуально-интерпретативного метода определены коммуникативные тактики совета, компенсации и аппроксимации, которые реализованы в научном лингвистическом дискурсе украинских языковедов (А. И. Бондарь, Ю. А. Карпенко). Акцентировано внимание на том, что они чаще всего используют тактику совета и аппроксимации, которые позволяют эффективно и корректно выразить свое отношение к рецензируемой работе. Выяснено, какие языковые средства способствуют достижению перлокутивного эффекта каждой из тактик в жанре научной рецензии.

Ключевые слова: тактика, стратегия, хеджирование, совет, компенсация, аппроксимация, научная рецензия.

In the article author analyzes different tactics of communicative hedging strategy. Advice, compensation and approximation communicative tactics, which realized in scientific linguistic discourse of famous Ukrainian linguists (O. I. Bondar, Yu. O. Karpenko), were defined using contextual-interpretative method. Emphasized that advice and approximation tactics are used more often which allows effectively and correctly express attitude to the reviewed work. Language means, which help to achieve perlocutive effect of each tactics in the genre of scientific review, are described.

Key words: tactics, strategy, hedging, advice, compensation, approximation, scientific review.

Актуальними нині питаннями, пов'язаними з комунікативними стратегіями й тактиками, опікуються українські та зарубіжні мовознавці (Н. Д. Арутюнова, Ф. С. Бацевич, І. М. Борисова, І. І. Гулакова, Т. А. ван Дейк, В. З. Дем'янков, О. С. Іссерс, Є. В. Клюєв, Т. Ю. Ковалевська, А. В. Корольова, Г. Г. Почепцов, О. О. Селіванова, О. П. Сковородников, І. Є. Фролова). Дослідники досить часто звертаються до вивчення реалізації стратегій і їх тактик у політичному (Л. В. Завальська, Ю. М. Іванова, Н. В. Кондратенко, Л. Л. Славова, О. М. Паршина, О. Й. Шейгал), публіцистичному (Ю. В. Краснопьорова, І. І. Пірог, С. Г. Шурма), рекламному (В. В. Зірка, А. В. Ковалевська, С. В. Козак, Н. В. Кутуза, Е. О. Лазарева, Ю. К. Пирогова), релігійному (М. П. Ділай, А. Г. Салахова, М. С. Смирнова), медичному (М. І. Барсукова, Н. П. Литвиненко, Ю. Ю. Ушакова, О. С. Шаніна), юридичному (О. Ю. Діомідова, Л. М. Пелепейченко), науковому (О. Б. Галицька, О. М. Ільченко, Л. В. Сологуб та ін.) дискурсах. Останній тип дискурсу має певну специфіку, оскільки розрізняється за різновидами, жанрами, матеріалом. Зокрема, це агротехнічний, аграрний, лінгвістичний, екологічний дискурси, дослідження яких здійснено на англомовному (О. М. Ільченко, Н. М. Пільгуй, Л. В. Сологуб, А. В. Ярхо, Т. В. Яхонтова), німецькомовному (О. Б. Галицька, Н. В. Карпусенко) матеріалі або на матеріалі кількох мов (англійській та російській - І. А. Скрипак; французькій, англійській і російській - К. А. Жук; французькій, англійській, українській та російській - Л. В. Мальцева). Охоплено жанри науково-дослідницької статті, рецензії, а також науково-навчальні тексти.

Мета цієї розвідки полягає у виокремленні в межах стратегії хеджування комунікативних тактик, з'ясуванні їхніх різновидів та засобів вираження. Матеріалом дослідження послужили наукові рецензії відомих українських мовознавців, які належать до Одеської лінгвістичної школи - О. І. Бондаря та Ю. О. Карпенка.

Одна з кооперативних стратегій - комунікативна стратегія хеджування, удавшись до якої можна висловлювати некатегоричні судження, що уможливлює досягнення ефективності в міжособистісному спілкуванні [8, с. 9]. Хеджування, як і будь-яка інша стратегія, реалізується за допомогою певних комунікативних тактик. Однією з них є порада, яку як мовленнєвий жанр вивчали А. Ю. Архипенко, Л. І. Бондаренко, Н. А. Депутатова, О. В. Наумук, О. Б. Петрова, А. О. Соловйова, Т. І. Шеловських. З огляду на завдання рецензії як жанру наукового дискурсу суть поради рецензента полягає в його намірі висловити адресатові рекомендацію виконати певну дію з метою найбільш оптимальної реалізації авторських інтенцій, для досягнення перлокутивного ефекту.

Порада в рецензії, на наш погляд, є непрямою, завуальованою формою нежорсткої критики на адресу автора першоджерела. Автор рецензії свої зауваження стосовно праці в цілому або певної її частини чи окремої думки виражає за допомогою поради. Фактично вона відображає план дій, скерований на досягнення бажаного результату або відображає зумовленість здійснення дій, при яких рекомендація буде ефективною [1, с. 39].

У межах поради як мовленнєвого жанру виокремлюють такі різновиди поради: попередження, застереження, заборона, інструкція, запит поради, рекомендація, заклик, докір, умовляння, погроза, вимога, побажання, пропозиція, консультація, натяк, жалкування, аутогенна порада тощо. Вважаємо, що ті чи ті різновиди поради здатні реалізуватися в певних типах дискурсу залежно від інтенцій адресанта.

У науковому дискурсі, зокрема в лінгвістичному, функціонують нейтральні за тональністю поради, на відміну від інших дискурсів, де можливі серйозні, іронічні, прямолінійні, делікатні, дружні та інші поради. Нейтральна тональність поради в науковому дискурсі зумовлена тим, що вона є офіційною. Саме тому вона не є емоційно напруженою, оскільки, на думку А. О. Соловйової, «учасники інституційних порад відрізняються за соціальним статусом й змушені дотримуватися норм та правил спілкування в межах певного соціального інституту» [9, с. 7]. Зробимо невеличке уточнення стосовно статусу учасників спілкування. У науковому дискурсі, коли йдеться про писемну комунікацію в жанрі рецензії, видрукуваної у фаховому збірнику, адресант та адресат можуть і не відрізнятися науковим статусом. Такі рецензії пишуть компетентні науковці на праці не менш відомих мовознавців.

Комунікативна тактика поради, релізована в науковій рецензії, має характер рекомендації або побажання адресатові. Ураховуючи сказане, можна вирізнити в межах указаної тактики пораду з відтінком побажання та пораду з відтінком рекомендації. Тактику першого різновиду репрезентують двоскладні прості, односкладні безособові та складнопідрядні речення. Наприклад: … інформація про суміжну омонімічну чи однокореневу топонімію була б дорогоцінною для дослідників (Ю. Карпенко - далі - Ю. К.), Тому статистика, не передбачена й ніяк не врахована в покажчиках, була б дуже бажаною (Ю. К.); Безперечно, для об'єктивної оцінки авторської майстерності доцільно було б, крім самих лекцій, залучити спогади сучасників (Ю. К.), Дуже бажано було б цей Словник розширити й перевидати в більш пристойному вигляді й більшим тиражем (Ю. К.); Добре було б, якби автор за Словником - дбаючи, звичайно, про поповнення його матеріалів, уклав й атлас зібраних ним утворень (Ю. К.).

Ключовими словами в конструкціях, у яких реалізовано тактику поради з відтінком рекомендації, є присудкові слова варто, треба, слід, до яких долучено було б та інфінітив: На нашу думку, на місце поодиноких порівнянь слів треба було б поставити вивчення відносин цих слів у семантичній мікросистемі і їх розвиток, тобто порівнювати треба мікрогрупи між собою в історичному плані, і лише тоді висновки отримають переконливу силу (О. Бондар - далі О. Б.); … слід усе ж уживати історично незакономірні форми жабченський, гільченський, городищенський, гощанський тощо (Ю. К.).

Висловлювання з часткою ж надають рекомендації настійного характеру, напр.: В таких ситуаціях, мабуть, все ж варто зберігати неточну, але мовно закріплену в апелятивах передачу (Ю. К.). При інфінітиві може вживатися обмежувальна частка лише, яка вказує на мінімум дій для того, щоб усунути якийсь недолік: Варто було б лише зазначити у передмові, коли багатозначність вказується (безперечні випадки), а коли - ні (концептуально нерозв'язані чи суперечливі випадки) (Ю. К.). У конструкціях, які виражають пораду з відтінком рекомендації, зрідка можуть використовуватися вставні слова чи словосполучення, що акцентують на авторському баченні вирішення певної проблеми, напр.: Регіональну ситуацію треба, мабуть, описувати для кожного прізвища окремо в присвяченій йому словниковій статті (Ю. К.).

Спостерігаються в науковому дискурсі і менш поширені за мовним вираженням конструкції, у яких реалізовано тактику поради, напр.: Не завадило б також, щоб при кожному слові стояла ще й цифра (Ю. К.).

Іноді фіксуються випадки, коли автор застосовує тактику поради, що супроводжується аргументацією, щоб довести адресатові необхідність усунення поміченого недоліку, напр.: Справа не лише у цій неточності, а в тім, що замість зазначеного терміна доцільніше було б увести явно суспільну і дуже активно нині розроблювану науку народознавство. Таке впровадження дозволило б упорядникам і етноніми наводити, і подати ряд істотних народознавчих термінів (Ю. К.), Досить було б запровадити ще одне скорочення: PJ. Ужиток уведених до покажчиків лексем без цього скорочення, з ним і з комбінацією + PJ, означав би, що відповідне слово вживається тільки у складі місцевих назв як їх компонент; виступає тільки як окрема місцева назва; уживається в обох цих ситуаціях (Ю. К.). На нашу думку, тактика поради певною мірою маскує критичні зауваження й дає можливість висловити побажання або рекомендацію для подальшої праці та усунути недоліки.

Тактика компенсації, використовувана науковцями в рецензіях, передбачає спочатку висловлення критичного зауваження, а потім того позитивного, що компенсує, перекриває вказаний недолік. У такий спосіб рецензент усе ж таки підтримує автора рецензованої праці. Названа тактика реалізується в простих або простих ускладнених реченнях, напр.: Попри ряд недоліків, прямих огріхів і суто ономастичну недовершеність монографію С. А. Коротких слід оцінити позитивно і навіть досить високо (Ю. К.), Хоч автор зазначеної монографії не вирішує питання генези української мови, але висуває ряд гіпотез, які, на наш погляд, зацікавлять науковців і в той же час викличуть дискусії із зазначеної проблеми (О. Б.). Компенсувати негативне з кута зору рецензента можна за допомогою складнопідрядного або складносурядного речення, напр.: І хоч поява нового словника українських відтопонімних прикметників та катойконімів - справа майбутнього, і, мабуть - віддаленого майбутнього, уже зібрані та систематизовані В. О. Горпиничем у рецензованій роботі матеріали є дорогоцінним, неоціненним надбанням для науковців (Ю. К.), Цей словник уже не скартографуєш, але користь від нього, безперечно, буде велика, причому не лише працівникам РАГсів, а й дослідникам антропонімії і передусім її словотвору та етимології (Ю. К.). Індикатором компенсації в складносурядному реченні є сполучник сурядності-підрядності але, що виражає протиставно-допустові семантико-синтаксичні відношення й поєднує сурядно-підрядним зв'язком два однорідні члени речення [3, с. 32]. У простому реченні прийменник попри, у складнопідрядному реченні сполучник хоч, що є мовними індикаторами компенсації, мають значення всупереч, незважаючи на щось і передують указаному недоліку.

Розглядувану тактику в лінгвістичному дискурсі також репрезентовано парцельованими конструкціями, де але виступає виразником протиставних семантико-синтаксичних відношень, поєднуючи парцельовану предикативну частину з попередньою в складносурядному реченні [3, с. 31], а зате - виразником протиставних семантико-синтаксичних відношень із відтінком компенсації, відшкодування [3, с. 67], напр.: Зокрема не названо й половини ономастичних праць із збірника «Язык и стиль призведений И. Э. Бабеля, Ю. К. Олеши, И. А. Ильфа и Е. П. Петрова» (К., 1991), чимало кандидатських авторефератів. Але призбирано й наведено багато важливих праць (Ю. К.), Звичайно, стаття не могла охопити все розмаїття фольклористичних роздумів Потебні. Тут і монографії було б замало. Зате Динчев цікаво й досить повно описує різноманітні болгарські зв'язки О. О. Потебні на фольклорній ниві (Ю. К.)

Отже, завдяки тактиці компенсації автор рецензії надає перевагу тому позитивному, що зроблено автором першоджерела, саме на ньому акцентуючи, привертаючи увагу інших дослідників, убачаючи його важливішим, таким, що мінімізує недогляди роботи.

Індивідуальні особливості сприйняття людиною довкілля виявляються в тому, що в людській свідомості наявна велика кількість прогалин у знаннях, що пояснюють різними причинами: незнанням точних фактів, значним потоком інформації, забудькуватістю тощо. Людина уникає називати предмети та явища точно [2, с. 13]. Крім того, вважаємо, вона нечітко, розпливчасто, приблизно номінує певні явища для того, щоб убезпечити себе від можливих конфліктів у спілкуванні, щоб зберегти обличчя іншого автора, зокрема під час розгляду й оцінки певної наукової роботи з метою виявлення та усунення її вад. Застосовувану саме з такою метою комунікативну тактику кваліфікуємо як тактику апроксимації.

На зв'язок хеджування та апроксимації чітко вказує О. П. Марюхін, зазначаючи, що «невизначеність імпліцитно міститься в компоненті «hedging» [5, с. 202].

Апроксимацію досліджували як семантичну або - ширше - мовну категорію (С. В. Адамович, В. Г. Волошин, Н. Р. Григорян, К. Ю. Дубовицька, С. В. Іонова, О. П. Марюхін, С. Меркантіні, С. Л. Сахно, О. О. Соколовська), як функційно-семантичне поле (О. С. Бочарова) або семантичну функцію псевдонумеральності (С. А. Бронікова). Термін апроксимація, увійшовши в лінгвістику з математики, використовують у тому випадку, коли йдеться про приблизний опис об'єктів та явищ дійсності. Під апроксимацією розуміють механізми вербалізації сенсу «приблизність», який формується у свідомості мовця, коли індивід помічає певну невідповідність між предметом або явищем і ментальним зразком цього предмета / явища, який міститься в його свідомості [4, с. 34]. Як стверджує С. Макетті, приблизність, нечіткість є нормою, частиною мовної системи [10, с. 33].

Зважаючи на сказане вище, пропонуємо апроксимацію розглядати як комунікативну тактику, яка скерована на оцінку певного дослідження вченого і яка дає змогу коректно висловити міркування стосовно якихось фактів, які неможливо проаналізувати конкретніше й точніше або рецензент не може цього зробити через необхідність дотримання принципів ввічливості. Значення приблизності може виражатися в мові на лексико-семантичному, морфологічному та синтаксичному рівнях.

Апроксиматор - це мовний елемент, за допомогою якого категорія апроксимації виявляється в тексті [7, с. 28]. В аналізованому дискурсі апроксиматори виконують оцінну функцію, виражаючи ставлення мовця до дійсності, до повідомлюваного, до співрозмовника. Непостійними прагматичними функціями апроксиматорів, зафіксованих у текстах різних стилів, на думку дослідників, є такі: мовець указує на те, що йому не відоме точне позначення; оцінює неповноту ситуації, яку характеризує, зі знаком плюс або мінус; указує на небажаність певної ситуації; знімає з себе відповідальність за істинність ситуації; пом'якшує категоричність судження; висловлює іронію чи незгоду стосовно певного найменування; виражає свій намір вплинути на оцінку ситуації співрозмовником; указує на нерелевантність точного позначення [6, с. 22-24]. Окремі прагматичні функції реалізується також в українській науковій комунікації.

Серед апроксиматорів можна виокремити ті, які вказують на різний ступінь за шкалою інтенсивності: менше норми, норма, більше норми. З цього кута зору в аналізованому матеріалі репрезентовано всі можливі випадки, напр.: У наш час бібліографічного хаосу це дуже цінна й поживна робота (Ю. К.), Але водночас у монографії С. Коротких є чимало видатного, прекрасно виконаного. Дуже добре, з доречним розкриттям зв'язку назви з художнім текстом, розглянуто майже всю топонімію, більшість фонових онімів, зокрема наймення історичних діячів, митців та їх творів (Ю. К.), Зацікавлена особа знайде тут відповідь, здається, на абсолютно всі питання, стосовні передачі кожної англійської та німецької літери (чи їх сполучення) і кожної фонеми по-українськи (Ю. К.).

Послуговуючись названою тактикою, мовознавці використовують такі апроксиматори, як в цілому, цілком, загалом, напр.: В цілому праця Ю. Л. Мосенкіса заслуговує на високу оцінку та підтримку в пошуках наукової істини відносно генези української мови та її давніх особливостей … (О. Б.), С. О. Вербич аналізує шість гідронімів басейну Дністра, серед яких цілком прийнятними й оригінальними видаються тлумачення назв Бричка, Жижава та Жван… (Ю. К.), Загалом розглянутий щорічник - безперечний і значний успіх академічної групи українських ономастів (Ю. К.). Як і будь-яка інша, представлена тактика допускає використання кількох різних за семантичними ознаками апроксиматорів, що сенсибілізують комунікативну інтенцію адресанта, напр.: Це великий, у принципі цілком задовільний, майже вичерпний перелік (Ю. К.).

Таким чином, стратегія хеджування в жанрі рецензії реалізується за допомогою комунікативних тактик мітигації (дослідженої автором раніше), поради, апроксимації та компенсації, які уможливлюють ефективне кооперативне спілкування між адресантом і адресатом (читачем), між адресантом і автором першоджерела. Кожна з тактик має певний набір засобів вираження та індикаторів, що слугують їхнім мовним показником. Розглянуті тактики, безпосередньо визначені за контекстом і відповідно до завдань адресантів, репрезентовано на лексико-семантичному й граматичному рівнях.

Перспективу дослідження вбачаємо в характеристиці досліджуваних тактик у межах комунікативної стратегії хеджування на матеріалі інших жанрів наукової комунікації.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Бондаренко Л. И. Полипредикативные единицы синтаксической модели текстов медиа-жанра «совет» / Л. И. Бондаренко // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія: Філологічна. - Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2014. - Вип. 48. - С. 37-39.

2. Волошин В. Г. Явление аппроксимации в языках / В. Г. Волошин // Вісник Одеського національного університету. Серія: Філологія. - Одеса: ОНУ, 2014. - Том 19. - Вип. 4 (10). - С. 13-21.

3. Городенська К. Граматичний словник української мови: Сполучники / Катерина Городенська. - Київ - Херсон: Видавництво ХДУ, 2007. - 340 с.

4. Дубовицкая Е. Ю. Категория аппроксимации в современном английском языке: дис. … канд. филол. наук: 10.02.04, 10.01.19 / Екатерина Юрьевна Дубовицкая. - Тамбов, 2006. - 182 с.

5. Марюхин А. П. «Hedging (Hecke)» - новая семантическая категория? / А. П. Марюхин // Сибирский филологический журнал. - 2008. - № 4. - С. 200-204.

6. Меркантини С. Семантическач категория аппроксимации и средства ее выражения в современном итальянском языке: автореф. дис. … канд. филол. наук: 10.02.05 / С. Меркантини. - М., 2016. - 32 с.

7. Меркантини С. Семантическач категория аппроксимации и средства ее выражения в современном итальянском языке: дис. … канд. филол. наук: 10.02.05 / Симона Меркантини. - М., 2016. - 206 с.

8. Романченко А. П. Феномен хеджингу в лінгвістиці / А. П. Романченко // Science and Education a New Dimension. Philology. IV (27). - Budapest, 2016. - Issue: 107. - P. 7-10.

9. Соловьева А. А. Речевой жанр «совет» в разных типах дискурса (на материале современного английского языка): автореф. дис. … канд. филол. наук: 10.02.19 / А. А. Соловьева. - Волгоград, 2007. - 16 с.

10. Machetti S. Uscire dal vago / S. Machetti. - Roma, Bari: Edizioni Laterza, 2006. - 108 p.

Размещено на Allbest.ru