Психолінгвальні засоби реалізації сугестивних стратегій як маркери концептуальних стилів Президентів США Дж. Буша мол. і Б. Обами

Вступ

Аналізу когнітивних стилів присвячено чимало праць вітчизняних та зарубіжних дослідників (Безребра, 2007; Романовська, 2005; Granena, 2016; Griffiths & Gorsev, 2016; Kozhevnikov, 2007; Tenenbaum & Filho, 2014 та ін.). Науковці послуговуються термінами «когнітивний стиль», «індивідуальний стиль автора», «ідіостиль», «ідіолект», які часто функціонують як синоніми. Чіткого розмежування між наведеними дефініціями немає.

Дослідження когнітивного стилю, передусім, проводяться на матеріалі художнього дискурсу (Брославська, Шевченко,2012;

Романовська, 2005), в межах когнітивної поетики (Безребра, 2007; Сухих, Зеленська, 1998), проте поняття концептуального стилю значно ширше, ніж поняття когнітивного стилю.

Домінуючий спосіб концептуальної організації особистості - концептуальний стиль (далі КС) - пов'язаний та залежний від панівного характеру відносин у сім'ї, який визначається способом розподілу обов'язків серед членів родини та має стійкий вплив на когнітивні здібності індивіда. Концептуальний стиль, згідно з визначенням Р. Коен, - це складний конструкт, який інкорпорує когнітивні стилі особистості, принципи відбору мовних засобів, організацію мовлення, ставлення до себе та навколишнього середовища (Cohen, 1969: 832).

Услід за Р. Коен, ми виокремлюємо два провідні КС - аналітичний та реляційний. Аналітичний КС асоціюється із формальним стилем організації у сім' ї, тобто головні функції та обов' язки закріплені за членами родини залежно від статусу, яким вони володіють (formally organized family). Реляційний КС характерний для особистостей, які походять із сімей, де обов'язки не закріплені за певними членами родини, а періодично виконуються або розподіляються між усіма. Згідно зі спостереженнями Р. Коен, аналітичний КС більш характерний для білих американців, реляційний КС асоціюється переважно із афро-американцями (Cohen, 1969: 831-832).

Ми припустили, що КС Дж. Буша мол. є аналітичним, а КС Б. Обами - реляційним. Проведений аналіз фрагментів їх політичного дискурсу підтвердив нашу гіпотезу.

інформація реляційний лінгвістичний генералізація

1. Методи та методики дослідження

У нашому дослідженні ми використовували метод дискурсивного аналізу, котрий застосовано для аналізу лексичних значень одиниць, що вживаються у дискурсі (сукупність імплікацій, інтрадискурсивних відношень) та критичного дискурс-аналізу, який дає змогу розкрити вплив дискурсивних структур на ментальні репрезентації; метод контент-аналізу, який було використано для виокремлення параметрів та маркерів концептуальних стилів. Для встановлення кількісних і якісних характеристик дискурсу, на основі яких виокремлено параметри й маркери концептуальних стилів, а також для виокремлення та підрахунку мовних засобів, що виконують функцію сугестогенів у досліджуваних фрагментах дискурсів, використано програмне забезпечення Textanz.

2. Результати та дискусії

Реляційний та аналітичний спосіб концептуальної організації особистості відображають низку розбіжностей, частина з яких полягає у відмінностях відбору лексики та організації мовлення, інші стосуються широкого розмаїття міжособистісних та соціальних патернів поведінки та набутих цінностей та вірувань. КС є, по суті, комплексною системою правил щодо відбору та організації чуттєвих даних, які ми називаємо параметрами. Поведений аналіз емпіричного змогу дав змогу виокремити низку лінгвальних, соціо-лінгвальних та психолінгвальних параметрів КС. Наше дослідження сфокусоване на аналізі психолінгвальних параметрів КС - тактик реалізації сугестивних стратегій.

У межах дослідження сугестії як різновиду впливу виокремлюються процеси опущення (вилучення) та узагальнення інформації як тактики реалізації сугестивної стратегії (Соколова, 1987: 9; Гируцкий, 2010: 157). Як універсальні закони моделювання, транспоновані у площину мовленнєвої діяльності, процеси узагальнення - генералізації та опущення - вилучення услід за ТЮ. Ковалевською розуміємо як експлікацію лише певної частини інформації, що міститься в глибинній структурі (редукція інформації), вербалізацію її спрощеної версії (неадекватність інформації) та подання її у вигляді гіпотетичної, суб'єктивованої, що і зумовлює нетотожність між глибинною інформативністю повідомлення та його репрезентованою версією (Ковалевська, 2001).

Процеси генералізації та вилучення інформації співвідносні з певними мовними універсаліями, які реалізуються через вживання конкретних мовних засобів, які ще називають сугестогенами (Соколова, 1987). Найтиповішими сугестогенами, які слугують засобами реалізації тактики вилучення інформації слугують номіналізаційні елементи, неспецифічні (абстрактні) іменники, неспецифічні (абстрактні) займенники, дієслова у пасиві, компаративні та суперлативні конструкції. Ми проаналізували масиви промов обох політиків та виявили, що частотність використання сугестогенів у їхніх дискурсах різниться, що пов'язане із особливостями їх КС. Розглянемо використання сугестонів Дж. Бушем мол. та Б. Обамою детальніше.

Номіналізаційні елементи (або віддієслівні іменники), використання яких призводить до негативного ефекту, який можна пояснити редукцією процесуальної динаміки поняття через коригування його семантики до рівня статики, та до значної смислової невизначеності повідомлення, належать до слів із дифузною семантикою (Ковалевська, 2001: 242). Розглянемо приклад фрагменту дискурсу Б. Обами, який ілюструє цей феномен:

What's stopped us from meeting these challenges is not the absence of sound policies and sensible plans. What's stopped us is the failure of leadership, the smallness of our politics - the ease with which we're distracted by the petty and trivial, our chronic avoidance of tough decisions, our preference for scoring cheap political points instead of rolling up our sleeves and building a working consensus to tackle big problems (Obama, 2007).

Використання Б. Обамою віддієслівних іменників failure, avoidance, preference та герундіальних форм scoring, rolling up, building, meeting є прикладом процесу вилучення інформації, що демонструє виключення з поверхневої репрезентації певних значущих частин глибинної структури та знижує динаміку мовлення. Оскільки дієслово є не закликом до дії, а власне дією, то використання віддієслівних іменників чи герундіальних форм надає тексту штучної статики.

Процес вилучення інформації фіксується також у використанні так званої «неспецифічної» лексики, що є виявом прагнення створити позитивний ефект за його практично повної відсутності, і це також є прикладом семантичної дифузності. До таких одиниць належать «неспецифічні» дієслова (пасивні конструкції), які нівелюють інформацію про суб'єкт дії; неспецифічні номени - абстрактні іменники, семантична специфіка яких уможливлює різновекторність сприйняттєвих тлумачень; займенники, що деконкретизують суб'єкт комунікації (Соколова, 2001: 9). Розглянемо фрагмент політичного дискурсу Дж. Буша мол., у якому він послуговується цими сугестогенами:

Our aim, like the United States, is step by step to move control to the Iraqi authorities, to the Iraqi government, and to its security forces, as progress is made. And we've moved from combat to over watch in the fourth province, and that decision will be made on the military advice of our commanders on the ground. Whatever happens, we will make a full statement to parliament when it returns (Bush 1, 2007).

Використання Дж. Бушем мол. пасиву у такому висловленні як decision will be made робить неможливим ідентифікувати виконавця задекларованої дії, що дозволяє у випадку її невиконання уникнути критики. Іменник progress, топонім the United States у цьому випадку можна віднести до «неспецифічних» номенів, оскільки тлумачення їх можуть бути дуже широкими. Займенники most, some, whatever у дискурсах обох політиків також викликають недовіру до повідомлення, оскільки невідомо більшість із скількох конкретно названа лексемою most чи яка конкретна кількість позначена займенником some (деякі), а займенник whatever допускає нескінченну кількість тлумачень.

Поряд із тенденцією до послаблення номінативної функції політичного дискурсу характерною його рисою є атрибутивна корекція природної семантики компонентів політичного мовлення, при якій прикметникове акцентування, часто надмірне, надає номінаціям іншої сенсової спрямованості (Ожеван, 2012). Використання компаративних та суперлативних конструкцій, у яких зумисно редукується один із членів порівняння, у результаті чого семантичне обгрунтування такої конструкції залишається нечітким і провокує значну смислову розшарованість, теж є прикладом процесу вилучення інформації. Наведемо фрагмент дискурсу Б. Обами, у якому ми зафіксували використання вказаних одиниць:

We have the most innovative economy in the world. We have the freest of free-enterprise systems. We know what we are doing. We want to unleash the free-enterprise system (Obama 1, 2011).

Використання Б. Обамою найвищого ступеня порівняння у виразі the most innovative, а особливо the freest, якого не існує в англійській мові і який утворений спеціально для аудиторії з метою підсилення важливості повідомлення, проте без будь-якого обґрунтування правильності думки, є прикладом корекції природної семантики.

Результати проведеного аналізу дискурсів Дж. Буша мол. і Б. Обами відображені у таблиці 1, яка унаочнює відсотковий розподіл виокремлених сугестогенів.

Таблиця 1. Засоби реалізації тактики вилучення інформації у дискурсах Дж. Буша мол. і Б. Обами

Загальну кількість виявлених сугестогенів ми взяли за 100%. Як свідчать наведені у таблиці результати, значні відмінності простежуються лише у частотності використання обома політиками таких сугестогенів як «неспецифічні» (абстрактні) іменники - у Дж. Буша мол. частотність їх використання більш ніж удвічі перевищує частотність використання у Б. Обами (26,2% проти 12% від загальної кількості відповідно). Натомість частотність використання Б. Обамою компаративних та суперлативних конструкцій є майже удвічі вищою, ніж у Дж. Буша мол. (30,6% проти 15,4% від загальної кількості відповідно). Ці показники суголосні з дослідженням Р. Коен та дають змогу стверджувати, що мовлення Дж. Буша мол. тяжіє до аналітичного КС, мовлення Б. Обами - до реляційного КС.

Процес генералізації відображає заміщення цілої категорії явищ певним елементом, наявність якого в заміщуваній категорії є лише одиничним випадком (Бендлер, Гриндер, 1995). Мовні універсали, співвідносні із процесом генералізації (узагальнення) інформації, реалізуються через використання так званих універсальних квантифікаторів, модальних операторів можливості / необхідності (Соколова, 1987: 9) та слів-інтенсифікаторів.

При використанні слів із генералізованим референтним індексом, до яких відносяться універсальні квантифікатори, спостерігається наскрізна семантична дифузність. Вони спричиняють втрату об'єктної ідентифікації, невизначеність локально-темпоральних меж повідомлення і неактуальність особистісних аксіорепрезентацій у його смисловому континуумі. Якщо твердження розширене до такого ступеня, що воно перекриває чи спростовує всі можливості та не допускає винятків, то це унеможливлює подальше розгортання та динаміку смислу, надаючи тексту штучної статики (Ковалевська, 2001: 242). Проведений аналіз дає змогу стверджувати, що і Дж. Буш мол., і Б. Обама послуговуються цією тактикою у їхньому мовленні, проте частотність використання сугестогенів має певні відмінності.

Розглянемо приклад дискурсу Дж. Буша мол., який ілюструє використання названих феноменів: And the extremists are doing everything in their power to bring down these new democracies. ... And every civilized nation has a responsibility to stand with them. Every civilized nation has a responsibility to stand up for the people ... (Bush, 2008).

У наведеному прикладі використані займенникові номени з невизначеним референтним індексом everything, every, які функціонують як універсальні квантифікатори, об'єднані наявністю так званого квантора спільності. Вони допомагають Дж. Бушу мол. створити враження залучення усіх без винятку до певної діяльності, що не дає реципієнту права вибору.

Використання елементів, семантика яких характеризується відсутністю чітких локально темпоральних меж, є прикладом процесу інформаційної генералізації, так само як і використання модальних операторів можливості / необхідності, які фіксують універсальні модальнісні аспекти суб'єктивної мапи мовця (Соколова, 1987: 9) та роблять неможливою варіативність поведінки особистості. Проаналізуємо приклад фрагменту дискурсу Б. Обами, у якому зафіксовані описані одиниці: ... every nation in Europe must have the chance to choose ... we need a strong European Union ... we must reject the Cold War mind-set of the past ... Together we must forge trade ... This is the moment we must help answer the call ... My country must stand with yours... it must abandon its nuclear ambitions. We must support the Lebanese ... this is the moment when the world should support the millions of Iraqis... (Obama, 2008).

Насиченість промови Б. Обами модальними дієсловами must, need, should, які позначають необхідність, обов' язковість, зобов' язання, програмує аудиторію на те, що альтернативних рішень немає, пропонований варіант є єдиним правильним та обов'язковим для всіх.

Модальні оператори не мають значення істинності. Використання таких операторів є суб'єктивним і допомагає мовцю досягнути саме того результату, який запланований. Очевидно, що за допомогою сильних тверджень з модальними дієсловами зі значенням необхідності, зобов' язання have to, must мовець може обмежити поведінкові реакції адресата, оскільки їх семантика скеровує внутрішні карти людини в єдино можливому напрямку, що максимально звужує варіативність та рамки світоглядних позицій.

До модальних операторів можливості / необхідності, через використання яких реалізується процес інформаційної генералізації, належать також деякі частки як аналітичні синтаксичні лексеми, що акцентують на предикатній інформації. Проте проведений аналіз свідчить, що частотність використання атрибутивів, прислівників та часток у функції модальних операторів є надзвичайно низькою у порівнянні з кількістю модальних дієслів. Це можна пояснити тим, що дієслово є не просто закликом до дії, а власне дією, і тому використання дієслів додає тексту динаміки, що сприяє досягненню цілі - спонукати адресата до дії.

Процес інформаційної генералізації реалізується також через використання слів-інтенсифікаторів, які модифікують значення висловлення і підвищують вплив сказаного на мовця Підсилення - це всі відмінності, які зводяться до категорій кількості, якості, розміру, цінності, сили і т. д. Їх використання повинне сприяти досягненню мовцем перлокутивної мети, що є обов'язковою умовою для вдалою реалізації усієї комунікації.

Ми виокремили інтенсифікатори у дискурсах Дж. Буша мол. й Б. Обами та проаналізувати частотність їх використання. Дж. Буш мол. використовує різноманітні інтенсифікатори у своєму мовленні, наприклад: Yet one question has surely been settled: that to win the war on terror, we must take the fight to the enemy (Bush 2, 2007).

У наведеному прикладі мовець використовує лексему surely, яка також відноситься до інтенсифікаторів впевненості у висловленні.

Дискурс Б. Обами, проте, характеризується доволі частотнішим використанням інтенсифікаторів, як, наприклад, у наведеному нижче фрагменті: That's really the long-term potential significance of what the President announced today; and the fact that he did something that only a President can do - he got all these people together ... (Obama 2, 2011).

У цьому прикладі Б. Обама використовує інтенсифікатор really, який, проте, є не єдиним, яким він послуговується.

У фрагментах дискурсів Б. Обами та Дж. Буша мол. були виявлені усі вище перелічені сугестогени, який слугують засобами реалізації тактики інформаційної генералізації. Відсотковий розподіл їх у дискурсах обох політиків поданий у таблиці 2. Загальну кількість виявлених сугестогенів у дискурсі кожного із політиків ми взяли за 100%.

Таблиця 2. Засоби реалізації тактики інформаційної генералізації у дискурсах Дж. Буша мол. і Б. Обами

Як свідчать подані у таблиці дані, у Б. Обами частотність використання інтенсифікаторів на понад 20% вища, ніж у Дж. Буша мол., що можна пояснити більшою експресивністю Б. Обами як носія реляційного концептуального стилю. Частотність використання універсальних квантифікаторів у Б. Обами є дещо нижчою, ніж у Дж. Буша мол. - 25,7% та 31,9% відповідно. Частотність модальних операторів у дискурсі Дж. Буша мол. майже удвічі перевищує їх частотність у дискурсі Б. Обами, що можна обґрунтувати такою характеристикою мовлення осіб із аналітичним КС як використання більшої кількості дієслів порівняно із мовленням осіб із реляційним КС та тяжінням до полюса duty, яке проілюстроване високою частотністю модальних операторів необхідності.

Висновки

Реалізація сугестивних тактик вилучення інформації та інформаційної генералізації здійснюється шляхом використання певного набору сугестогенів, на вибір яких впливає концептуальний стиль автора політичного дискурсу. Дж. Буш мол. як особа із аналітичним концептуальним стилем схильний до використання формальної, абстрактної лексики, що зумовило вищу частотність неспецифічних іменників та займенників як засобів реалізації тактики вилучення інформації у його дискурсі, ніж у дискурсі Б. Обами - 15,3% та 19,9% проти 6% та 15,7% відповідно. У дискурсі Б. Обами зафіксована значно вища частотність використання суперлативних та компаративних конструкцій, а саме 30,6% проти 15,4% від загальної кількості відповідних сугестогенів у дискурсі Дж. Буша мол., що зумовлено вищою експресивністю його мовлення.

Серед сугестогенів тактики генералізації значно частотнішими у дискурсі Дж. Буша мол. є модальні оператори можливості / необхідності, що зумовлене тяжінням носіїв аналітичного концептуального стилю до полюса duty. їх кількість майже удвічі більша, ніж кількість відповідних сугестогенів у дискурсі Б. Обами - 31,7% проти 17,6% відповідно. У дискурсі Б. Обами значно частотнішими є інтенсифікатори. їх кількість складає 56,7% проти 36,4% у дискурсі Дж. Буша мол. Схильність Б. Обами до вживання компаративних і суперлативних конструкцій та інтенсифікаторів пояснюється такими характеристиками мовлення носіїв реляційного концептуального стилю як експресивність, афективність, переважання експресивної інформації над когнітивною, вища частотність прикметників.

Серед перспективних напрямів дослідження політичного дискурсу назвемо можливість вивчення концептуальних стилів інших відомих політиків та дипломатів, гендерний аспект таких досліджень, а також зіставлення мовленнєвих стратегій носіїв інших мов.

Література

1. Безребра Н.Ю. Лінгвостилістичний тасемантико-когнітивний аспекти поетики Е. Дікінсон: автореф. дис ... канд. філол. наук: спец. 10.02.04 «Германські мови». Київ, 2007. 24 с.

2. Бендлер Р, Гриндер Д. Используйте свой мозг для изменения. Москва, 1995. 77 с.

3. Брославська Л.Я., Шевченко І.С. Ідіостиль і концептуальна ідіосфера автора у художньому дискурсі. Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. 2012. № 1003. С. 22-27.

4. Гируцкий А.А., Гируцкий И.А. Нейролингвистика. Минск: Тетра Системс, 2010. 192 с.

5. Ковалевська Т.Ю. Комунікативні аспекти нейролінгвістичного програмування. Одеса : Астропринт, 2001. 344 с.

6. Ожеван Н. Язык политики и языковая політика: посттоталитарные проблемы преодоления этноязыкоцентризма

7. Романовська Л.І. Когнітивний стиль особистості як чинник процесу розуміння тексту: автореф. дис. ... канд. психол. наук : спец. 19.00.01. Київ, 2005. 21 с.

8. Соколова Е.Т Проективные методы исследования личности. М.: Изд-во МГУ, 1987. 74 с.

9. Сухих С.А., Зеленская В.В. Прагмалингвистическое моделирование коммуникативного процеса. Краснодар : Изд-во Кубан. ун-та, 1998. 160 с.

10. A World That Stands as One (2008). July 24.

11. Cohen R. (1969). Conceptual Styles, Culture Conflict, and Nonverbal Tests of Intelligence. American Anthropologist, 5(71), 828-856.

12. Granena, G. (2016). Cognitive Aptitudes for Implicit and Explicit Learning and Information Processing Styles : An Individual Differences Study. Applied Psycholinguistics, 3(37), 577-600.

13. Griffiths C., Gorsev I. (2016). Styles and Style-Stretching: How are They Related to Successful Learning? Journal of Psycholinguistic Research, 3(45), 599-613.

14. Kozhevnikov M. (2007). Cognitive Styles in the Context of Modern Psychology: Toward an Intergated Framework of Cognitive Style. Psychological Bulletin, 3(133), 464-481.

15. Our Past, Future and Vision for America (2007). February 10.

16. President Bush Addresses the United Nations General Assembly (2008).01.01.

17. President Bush Participates in Joint Press Availability with Prime Minister Gordon Brown of the United Kingdom (2007). July 30.

18. Remarks by the President and the Vice-President to the National Governors Association (2011). February 28.

19. Remarks by the President Obama and Former President Clinton on We Can't Wait: Better Buildings Initiative (2011). December 2.

20. State of the Union Address (2007). January 23.

21. Tenenbaum G., Filho E. (2014). Cognitive Styles. Encyclopedia of Sport and Exercise Psychology, 141-143.

Размещено на Allbest.ru