Відбиток української морської термінології у словниках 1873-1930 років

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Національний університет «Одеська морська академія»

Відбиток української морської термінології у словниках 1873-1930 років

Корнодудова Наталія Миколаївна

Анотація

Статтю присвячено дослідженню української морської термінології. В роботі подано відомості про основні джерела виникнення й поповнення української морської термінології, дібрано морські терміни зі словників 1873-1930 років, продемонстровано форми фіксування української морської термінології в розглянутих словниках.

Ключові слова: українська морська термінологія, специфіка, форма подання, словники.

Розвиток термінології будь-якої галузі науки і техніки завжди залежить від суспільно-політичного життя країни, її історії. І.Огієнко зауважував, що «термінологія не постає відразу, а зазвичай відтворюється самим життям упродовж віків духовного та суспільного життя народу, потребує традицій для свого усталення» [12, 495].

Визначними працями, що досліджують українську морську термінологію, є роботи Б. Юрківського [20], О.Горбача [19], Б.Л. Богородського [4].

Питання походження, складу, періодів становлення української морської термінології, опису у її словниках мали розгляд у дисертаційних дослідженнях, підручниках, статтях [2; 13; 10; 11; 16].

Мета пропонованої розвідки - з'ясувати появу українських морських термінів у словниках, надрукованих протягом 1873-1930 років. Досягнення цієї мети передбачає виконання завдань, серед яких:

- схарактеризувати основні джерела виникнення й поповнення української морської термінології;

- дібрати українські морські терміни зі словників, виданих у 1873-1930 роках;

- продемонструвати специфічну форму подання української морської термінології на сторінках розглянутих словників.

Подана стаття є актуальною, бо немає системного дослідження української морської термінології [13, с. 74].

Предметом дослідження є українська морська термінологія, дібрана зі словників 18731930 років, а також дані наукових джерел істориків і мовознавців, які ретельно вивчали виникнення та характерні особливості української морської термінології на різних історичних етапах розвитку суспільства.

Зародки морської термінології формувалися з прадавніх часів [6, с. 80]. Мовознавці припускають, що «споконвічну лексику української мови становлять слова, що побутували за східнослов'янської доби до часів Київської Русі (V-VI століття нашої ери)»[5, с.142]

У лексичному складі української мови певне місце посідають також запозичення, «які з'явилися внаслідок безпосередніх контактів між народами - носіями різних мов чи опосередковано через інші мови» [3. с.105].

На території Київської Русі, де, за історичними відомостями, поширювалося суднобудування, «функціонували в той час такі терміни, як корма, човен, невід, острів, весло» [18, с.107], а також «набій, ніс, керма (корма), кермило, упруг, ключ (позаду прикріплена керма), пря (або парус)» [7, с. 83].

Судна Київської Русі мали переважно слов'янські назви. У письмових джерелах зустрічаються терміни «корабель'» і «ладдя». Деякі дослідники аргументують східнослов'янське походження грецького «КараРо^»: «Слово «корабель'» прийшло в грецьку мову в архаїчному, первісному його значенні зі слов'янських мов. Антична Греція не знала слова «КараРо^», що позначало судно. В мові давньої Еллади трапляється слово «КараРо^» у значенні древісного жука або певного виду морського краба. І тільки у творі Гезихія, що відноситься до VI чи початку VII ст. н.е., воно з'явилося, тобто коли вже існувало у слов'ян» [8, с.131], а «візантійський імператор Костянтин Багрянородний застосовував слово «корабель» лише до суден русів, що були у візантійському флоті» [17, с. 21].

Мовознавець Б. Л. Богородський зауважує, що «в XII-XIII століттях існували не окремі поодинокі морські терміни, а була цілісна, багата і своєрідна термінологічна система, що панувала на Чорному морі. Її перенесли сюди венеціанці й генуезці з суден Середземномор'я» [4, с. 207].

На середину XII століття «в літописах з'явилася назва - палубна лодія, що належала князеві Ізяславу. Аж до XV століття судна типу ізяславового звались насадами чи просто великими морськими, або палубними човнами» [1, с. 28].

У XIII столітті татаро-монгольське нашестя позбавило Київську Русь виходів до південних морів, надовго порушило мореплавство на Чорному морі . За даними дослідників «судноплавні терміни німецько-польського походження почали з'являтися в Україні тільки з XIV століття - з розвитком річкової торгівлі, але впливу на морську термінологію вони набули аж у XVI-XVII століттях» [2, с.60].

У другій половині ХІХ століття почали з'являтись друковані словники, серед яких чільне місце посідають українсько-російські, де зустрічаються і морські терміни. У словниках зібрано багато цінного матеріалу, але користуватися цими словниками слід з огляду на фактор історичного розвитку суспільства.

Зокрема, заслуговує на увагу «Словниця украінськоі (або Юговоі - Руськоі) мови» В.М. Піскунова (1873 р.), де автор у передмові пише, що мешканці півдня мали як народну, так і книжну мову і саме «... областное употребленіе слова, его древняя буква не рідко служить къ обьясненію исторіи языка» [30 с.7]. Наведемо приклади: демена, деменъ - запорожская большая морская лодка; човен - челнь; чайма - мачта сь парусомі; чайка - козацькій челнь; гирло - устье ; хвиля - волна; иначе по-Украински - филя, бурунъ; бурунъ - вал, волна; хвиль - волненіе; борва - сіверньїй, холодный вітерь, Борей; борвій - урагань; иначе по-Украински - хурія; глинище - місто вь рікі откуда беруть рыбу; хурія - 1, урагань. 2, Вихрь; глибиня - глубина [21].

Лексикограф М. Левченко у словнику «Опыть русско-украинскаго словаря» (1874 р.) подає морську термінологію: бездна - безодня; лодка - човен; (-парусная, вь Херсоні) - шаланда; (-большая длинная) - дуб; (выдолбленная изь цільнаго дерева) - душогубка; (весельная большая для прибрежнаго плаванія ві морі) - карбас; материкь -суходіл; мачта - щогла; паром - порс>н тощо [21].

1897 р. побачив світ «Русско-Малороссійскій словар» Є. Тимченка. У передмові до нього вчений пояснює: «при научныхь терминахь и словахь техническихь, во избіжаніе недоразуміній, поставлень латинскій терминь» [25, с.1]. Серед термінів різних наук подано й морські (Борть, m, бортъ, колода; Судостроеніе, n, кораблебудова; Весло, n, весло, гребле); Волна, f, хвшя; (велика) бурунъ; Палуба, f, чардегкъ, пежладь; Пароходный, adj, парохідний; Судоходний, adj, сплавний) [25] тощо.

Мовознавець М.С. Зарицький звертає увагу, що «після повалення царату стався рішучий поштовх у бік розвитку української термінології» [6, с.89].

Період 1918-1920 рр. характеризується стихійним виданням словників, що мали пуристичний характер. Їхня мета - наближення наукової мови до живої української. Зокрема, «словник Дубняка дає такі відповідники: меридіан - південник; материк - суходіл» [6, с.89].

У Словнику Б. Степаненка [26] знаходимо: водолазь - лазіївода; русло - корито, річище, водотока; екватор - рівнгік, рівноденник; лодка - човен; залив - затока, ссіга; кораблестроительній заводь - кораблярня; судоходній - сплавний; судоходство - сплавнщтво тощо.

У «Словнику російсько-українському» ( П. і П. Терпило) подано: барка - берлина; баркас - шаланда; валь - бурун; водолазь - норець; кораблекрушеніе - розбиття корабля; кормило - стерно; навигация - навиґація; лодка - човен; мачта - щогла; палуба - чардак; парусный - вітрильний, парусний тощо [29].

Чималий внесок у словникарство, пов'язане з морською термінологією, зробили М. Уманець і А. Спілка. У їхньому «Словарі російсько-українському» [27] читаємо: барка = барка, байдак; баркасъ = баркас, дуб, шаланда; борей = бора, борва, борвій; бухта = затока, бухта; водолазъ = 1. водолаз, 2. пт. норЄць; весло, мн. весла = весло, мн. весла; велике = опачина, на кормі = стерно, демено, правило, на плоту або барці = трепло; водорЪзъ= водоріз ( у кораблі ); волна = хвиля, (невелика) = бурун; лодочникъ = перевізник; лодочный = човновий, човенний, каюковий, бартсовий, байдаковий, чайковий; лодка, лодочка = човен; невеличкий, видовбаний з деревини і сяк так обшитий дошками = каюк, каючок; видовбаний, без обшивки, хибкий = душогубка; зроблений з дощок = баркас, бартсик; більший на Дніпрі і в Херсонщині = шаланда; довгий, що на дніпрових перевозах = дуб, дубок; великий з щоглою = байдак, байдачок; у запорожців річковий або морський човен = чайка.

У «Російсько-українському технічному словнику» В. Дубровського [24] зібрано морські терміни «Суднобудування», але не всі з них мають позначки, наприклад, «морск.». Серед них привертають увагу назви, утворені на ґрунті запозичених слів шляхом дослівного перекладу, наприклад: анкер - якір (якоря); бакен, морск. - світич (-ча); балансир - рівноважник; ахтерштевень, морск. - бабка; бар, водн. - бурнак (-ка); берег - берег; - горный - б. гірський; обрывистый - круча; - отлогий - б. накладний; - поемный - заплава; бимс- биндюг (-га); борт - облавок (-вка); буксир (канат) - тягло; (пароход) - тяглоплав; клотик, морск. - грушка; кок, морск. - кухар (-ря); комингс, морск. - ґасоля; морск. - корма; лаг, морск. - лога; лебедка - катеринка; - л.паровая - к. парова; лодочник (майстер) - човникар (-ря); (гребец) - весляр (-ря) та ін.

У Віснику Інституту української наукової мови (1928 р.) Б. Юрківський подає «низку рибальських термінів щодо назов рибальського знаряддя, щодо назов будови морського дна, а також низку термінів щодо певного процесу рибальської праці, стану моря, рибальської команди і, нарешті, назви вітрів та інші терміни» [20, с.80]. Серед них: аламан - снасть, якою обкидають табун скумбрії, а тоді мотузкою та кільцями піднімають її зі споду; глибова (течія) - під сильний північний вітер (горішній) вода мчить углиб моря, а тоді знову повертається до берега, де стає низовою; горішній - північний вітер; горішня - течія води з Дніпра; гостро - низовий - південно - західний вітер; грего - північно - східний вітер; кодола - товстий канат. Усе, що тонше за 1 цалю, називають канатом або лігатурою. Узагалі слово «кодола» вживають здебільшого на воді (море, річка); маїстра - північно - західний вітер; “Махова сажінь” - рибальська назва довжини; наборка - це процес складання невода в самій шаланді, або в баркасі. Є маленькі неводи, тоді вони неводом не називаються, а волокушею; накат - мертвий зиб на морі, що не має гребнів, без шуму; низовий - південний вітер, також низовка; одхват - різка змінна вітру на морі; зеленчук - вода з нижніх шарів. Коло берега буває тільки під сильний вітер; фут - вихор на морі; широкий - південно-східний вітер [20].

У «Російсько-українському словнику військової термінології» (С. і О. Якубські) знаходимо: берег - беріг, -рега; б. обрывистый - беріг урвистий, крутобережжя; б. отвесный - стрімкий беріг, стінуватий беріг; водоворот - вир, -ру; водолаз - норець, -рця; кошка - кітвщя, -ці, кішка, -ки; лебедка - катеринка, -ки [23].

«Словарь української мови», підготовлений і виданий Б. Грінченком у 1907 - 1909 рр., містить близько 68000 українських слів [28, с.263]. В ньому також подано українську морську термінологію: карбас, керма, керманич, лоцман, кренометр, байдара, бурун, місток, корба, стерно, правило, чата, переміль, човен, кранець, крейсер, шполик, ревун, кітва тощо [28].

У «Російсько-українському словнику» О. Ізюмова [22] знаходимо також морську термінологію: аванпост - аванпост, -ту; бак - бак, -а; барка - барка, -ки ; баркас - барксіс, -су; борт - (судна) борт, -а, облавок, -вка; верша (для ловли рыбы) - верша, -ий ; винт - ґвшт, -та; навигация - навігація, -ції; лоцман - лоцман, -на; мель - мілина, мілковша, -ни тощо.

У Віснику Інституту Української Наукової Мови (1930 р.) Я. Миколаєнко пише, що «Завдання «Вісника» - всебічно сприяти розвиткові наукової та взагалі культурної української мови [9, с.73]. «Програма «Вісника» - Статті на лінґвістичні теми з царини фонетики, орфографії, словотворення, морфології, синтаксису, стилістики, семасіології, лексикології та фразеології, переважно з погляду унормування наукової мови, термінології та практичних потреб українізації й мовного поступу взагалі» [9, с.73]. Автор подає такі приклади: бабайка - весло, щоб справляти належне пліт; завдовжки воно має 7 - 9 аршин; берлина - закрите вантажне судно на Дніпрі (рос. - баржа); бістрсі - течія; ботя - ребро в снасті «дуба» або «лайби» з викривленого відрізка дерева; вісло - стернове весло; гончак - відкрите вантажне судно, берлина без помосту; гуза - задня частина судна; рос. - корма; ключувсіти - закріпляти снасть; коса - мілина, що вузьким кінцем вганяється в воду; кочот - підставка для «опачини»; рос. - уключина; лайба - невелика берлина перевозити вантаж, худобу і вози з вантажем з одного берега на другий; лета - гак у кітві; милиця - держак весла; набирати снасть - підіймати якоря, рушити з якоря; опачина - гребне весло.

1933 року радянська влада поклала край термінотворенню і, зокрема, пуризму, «термінологічне спотворення на українському мовному ґрунті розглядалось як мовне шкідництво, ... вилучаються штучно створені слова, вузькодіалектні та архаїчні» [6, с.94], але « в українському науковому лексиконі закріпилася низка самобутніх назв, що постали на основі власних словотворчих засобів. З морської терміносистеми: вітрило, корабельня, пароплав, хитавиця» [15].

Пояснення українських морських термінів у період 30-х років знаходимо також на сторінках журналів, серед яких «Табор» і «Літопис Червоної Калини» [16, с.72-73]. У статті В.О. Савченка-Більського «Короткий історичний нарис розвитку фльоти» (1932 р.) порушено питання військово-морської історії , а саме - етапів розвитку українського флоту. Автор ґрунтовно подає визначення багатьом морським термінам, серед яких: водозміщення, рея, ґалєра, форштевень, шкот, рангоут, такелаж, рея, трос, палуба, бізань-щогла, кабельтов, салінги, шхуна, баркас тощо. Наприклад, «Водозміщення, себ-то вага корабля, яка рівняється вазі витиснутої ним води й міряється тонами. Англійська тона 36,7 куб. фут = 62,5 пудів; французька - 1 куб. метр (1000 кільоґрам.) = 61 пуду» [ 14 , с. 13].

Отже, у словниках розкрито історію розвитку країни, її традиції і культуру, відтворено зміни, які формують і зміцнюють національну свідомість українців. Ґрунтовні ж розвідки з питань відбитку української морської термінології цього періоду на сторінках журналів є перспективними, оскільки дослідження у цьому напрямку сприятимуть поглибленому вивченню української морської термінології.

морський термінологія мова

Література

1. Актуальні проблеми термінології і термінографії: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. [«Морська та суміжні галузі»], (Одеса, 27 жовтня 2006 р.). - Одеса: ОНМУ, 2006. - 144 с.

2. Андріянова О. Джерела формування української військово-морської термінології у Козацьку добу / О. Андріянова // Морська держава. - 2004. - № 2. - С. 58-60

3. Бевзенко С. П. Вступ до мовознавства: навч. посібн. [для студ. вищ. навч. закл.] / С. П. Бевзенко. - К.: Вища школа, 2006. - 143 с.

4. Богородский Б. Л. Термин мачта и его синонимы / Б. Л. Богородский // Ученые записки. - 1958. - Т.144. - С. 191- 221.

5. Дорошенко С. І. Загальне мовознавство: навч. посібн. [для студ. вищ. навч. закл.] / С. І. Дорошенко. - К.: Центр навчальної літеретури, 2006. - 288 с.

6. Зарицький М. С. Актуальні проблеми українського термінознавства: підруч. [для студ. вищ. навч. закл.] / М. С. Зарицький. - К.: ІВЦ "Видавництво «Політехніка»"; ТОВ "Фірма «Періодика»", 2004. - 128 с.

7. Історія українського війська (від княжих часів до 20-х років ХХ ст.) / [упорядк. Б. З. Якимович]. - Львів: Світ, 1992. - 702 с.

8. Мавродин В. В. Начало мореходства на Руси / В. В. Мавродин. - Ленинград: Ленингр. гос. ун-т им. А. А. Жданова, 1949. - 148 с.

9. Миколаєнко Я. Плитницька термінологія с. Сваром'я на Київському поліссі / Я. Миколаєнко // Вісник Інституту УНМ. - 1930.

- С. 75.

10. Мовознавчий вісник: зб. наук. праць / відп. ред. Г.І. Мартинова. - Черкаси: Видавець Чабаненко Ю. - 2010. - Вип. 10. - 334 с.

11. Мотузенко Е. М. Морская рыболовецкая термінологія северо-западного Причерноморья: дис. ... канд. филол. наук: 10. 02. 01 / Мотузенко Евгений Михайлович. - Одесса, 1987. - 223 с.

12. Огієнко І. Для одного народу одна термінологія / І. Огієнко // Рідна мова. - 1935. - Ч.2. - С. 495- 496.

13. Панько Т.І. Українське термінознавство: підручн. [для студ. вищ. навч. закл.] / Панько Т. І., Кочан І. М., Мацюк Г. П. - Львів: Світ, 1994. - 216 с.

14. Савченко-Більський В.О. Короткий історичний нарис розвитку фльоти / В.О. Савченко-Більський // Літопис Червоної Калини.

- 1932. - № 4. - С.11-15.

15. Селігей П.О. Пуризм в термінології: український досвід на європейському тлі / П. О. Селігей // Мовознавство. - 2008. - № 1. - С. 46 - 66.

16. Семантика мови і світу: матеріали Х1 Міжнародної наукової конференції (Івано-Франківськ, 26-28 вересня 2012 р.)./М-во освіти і науки, молоді та спорту, Прикарп. нац. ун-т ім. В.Стефаника. - Івано-Франківськ: Прикарп. нац. ун-т ім. В.Стефаника, 2012. - 716 с.

17. Сторінки історії флоту України / [авт. тексту В. М. Чайка]. - Севастополь: Рівненська друкарня, 1996. - 155 с.

18. Сучасна українська літературна мова: Лексика і фразеологія / [відп. ред. М. А. Жовтобрюх]. - К.: Наукова думка, 1973. - 440 с.

19. Термінологія в працях Олекси Горбача / Р. Микульчик // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». - 2003. - № 490. - С. 52-57.

20. Юрківський Б. З рибальської термінології с. Дуфінки на Одещині / Б. Юрківський // Вісник Інституту Української Наукової Мови. - 1928. - С. 80 - 83.

21. Опытъ русско-украинскаго словаря / [авт.-уклад. М. Левченко. ]. - К. : Типографія Губернскаго Управленія, 1874. - 188 с.

22. Російсько-український словник / [авт.-уклад. О. Ізюмов.] - Х.: ДВУ, 1930. - 901 с.

23. Російсько-український словник військової термінології / [упоряд. С. і О. Якубські.].- Х.: ДВУ, 1928. - 216 с.

24. Російсько-український технічний словник / [уклад. В. Дубровський.]. - К.: Друк, 1926. - 102 с.

25. Русско-Малороссійскій словар / [уклад. Є. Тимченко.]. - К.: Типографія Императорскаго Университета Св. Владиміра Н.Т. Корчакъ-Новицкаго, 1897. - 267 с.

26. Русско-украинскій словар / [авт.-уклад. Б. Степаненко.]. - К.: Жизнь, 1918. - 222 с.

27. Словарь російсько-український / [упоряд. М. Уманець, А. Спілка.]. - К.: ДВУ, 1925. -1149 с.

28. Словарь української мови: в 4-х т. / [ упоряд. Б. Грінченко]. - К.: 1907-1909. - Репр. вид. НАН України Інститут української мови. - К.: Лексикон, 1996.

29. Словник російсько-український / [упоряд. П. і П. Терпило.].- К.: Друкарня Ів. Васильченко, 1918. - 249 с.

30. Словниця української (або Юговоі-Руськоі) мови: / [уклад. Ф.М. Піскунов]. - Одеса: Вид. книгопрод. Е.П. Распопова, 1873. - 168 с.

Размещено на Allbest.ru