Комп’ютерний термін як одиниця терміносистеми: ступінь відповідності вимогам

Размещено на http://www.allbest.ru/

Комп'ютерний термін як одиниця терміносистеми: ступінь відповідності вимогам

І.Б. Ментинська

Г.В. Наконечна

Упродовж останніх ста років у зв'язку з успіхами науково-технічного прогресу мовознавці та фахівці окремих галузей знань намагаються сформулювати найточнішу дефініцію терміна й укласти вичерпний перелік його сутнісних ознак. На сьогодні в цьому напрямі зроблено чимало: наявна низка дефініцій терміна як назви наукового поняття й мовної одиниці, також побутують так звані «вимоги до терміна», що вже стали класичними.

Актуальність статті зумовлена стрімким розвитком комп'ютерної термінології й потребою її систематизації та нормування на всіх рівнях мови (лексичному, морфологічному, словотвірному, синтаксичному, орфографічному, стилістичному). У статті передбачено визначити ступінь відповідності одиниць української комп'ютерної термінології класичним «вимогам до терміна». Завданням у статті є простежити процес формування сучасного розуміння терміна як одиниці терміносистеми, з одного боку, й одиниці загальнолітературної мови - з іншого; спроектувати принципи побудови галузевих терміносистем на українську комп'ютерну термінологію.

У європейській науці вивчення природи, властивостей і будови термінів було започатковане у XVIII ст. і спричинене потребою класифікувати об'єкти природничих наук. Водночас викладачі Києво-Могилянської академії почали розробляти теорію терміна у філософських працях, у яких виявляли онтологію терміна, виокремлювали його властивості, простежували такі явища, як багатозначність, омонімія, антонімія тощо. Увага до термінологічних проблем в українському мовознавстві актуалізувалася в ХІХ ст., особливо в 60-х рр. [2, с. 17-24], коли в Україні поширилася тенденція до пошуку народної основи термінів як назв наукових понять. Першими своє бачення розвитку українських терміносистем описали дослідники на сторінках петербурзького журналу «Основа», де порушили проблеми термінології, закликаючи до творення українських термінів. Зокрема, М. Левченко в статті «Замітка о русинской терминологіи» писав: «Тепер наука стає загальним надбанням, тому і терміни наукові повинні бути загальнозрозумілі» [10, с. 183]. Дослідник радив укладачам підручників творити терміни «в дусі народної мови», щоб згодом народ міг їх сприйняти. За концепцією згаданих учених основними критеріями національного термінотворення є: 1) використання ресурсів народного мовлення; 2) уникнення іншомовних термінів; 3) творення наукових назв «в дусі народної мови» [10, с. 183].

Ренесансним етапом української наукової термінології вчені вважають середину ХІХ ст., коли чи не вперше визнано потребу інтелектуалізації української мови через вироблення наукового стилю й формування національних терміносистем різних галузей знань і культури, закликає «повертатися обличчям» до Європи, щоб вписати українську мову у світовий контекст [2, с. 17-20]. Заклав основи української наукової термінології із природознавства І. Верхратський, опублікувавши праці «Початки до уложення номенклятури й терминології природописної, народної» та «Нові знадоби номенклатури і термінології природописної, народної, збирані між людьми» [4; 5], які й донині викликають зацікавлення мовознавців. За концепцією І. Верхратського, термін має відповідати таким ознакам: 1) короткість; 2) відповідність особливостям народної мови; 3) визначення; 4) слов'янське походження [4, с. 14].

Тенденцію творення національної термінології активно підтримав Г. Шашкевич, який розпочав наукові пошуки найвдалішого терміна. Вимоги до терміна Г. Шашкевич окреслив у праці «Мала грамматика языка руского». Г. Шашкевич уважав, що терміни мають бути: 1) однослівні; 2) короткі; 3) однозначні; 4) зрозумілі [цит. за 7, с. 40-47]. Осередком творення методології укладання галузевих терміносистем було Наукове товариство імені Т. Шевченка (НТШ) [2, с. 17-24]. Такі дослідження продовжили в наукових розвідках мовознавці Інституту української наукової (ІУНМ) мови в Києві у 20-х рр. ХХ ст. Т. Секунда, провідний термінолог ІУНМ, наголошує на однозначності, точності, мотивованості та словотвірній здатності (пластичності) терміна [15, с. 11-21].

За радянського періоду українське мовознавство послуговувалося працями відомих російських термінологів. О. Реформатський наголошував, що найістотнішими ознаками терміна є соціально регламентована, точно обмежена сфера використання й точне співвідношення слова та предмета [14, с. 103-126]; Д. Лотте звертав увагу на такі ознаки терміна, як точність, стислість та «відносну однозначність» [11, с. 74]. Сучасні лінгвісти зазначають, що термін має бути однозначний, нормативний та стилістично нейтральний [16, с. 126-133].

Сучасні українські мовознавці Т. Панько, І. Кочан, Г. Мацюк акцентують на системності терміна та наявності дефініції, а також на відсутності синонімів та омонімів [13, с. 146-147]; А. Д'яков, Т. Кияк та З. Куделько зауважують, що основною ознакою терміна є системність, стислість, незалежність від контексту [8, с. 12]; Л. Васенко, В. Дубічинський та О. Кримець підкреслюють, що основними ознаками терміна є належність до певного термінополя, однозначність, зрозумілість, мотивованість, відсутність синонімів [3, с. 79-81]. Схожий перелік основних ознак терміна подають автори посібника «Основи термінознавства» [2, с. 4]. Підсумувавши сказане, констатуємо, що в сучасному термінознавстві виокремлюють такі основні ознаки терміна: 1) системність; 2) відповідність лексичного значення терміна позначуваному поняттю; 3) тенденція до однозначності в межах термінологічного поля; 4) переважно відсутність синонімів, 5) відсутність омонімів; 6) раціональна стислість; 7) стилістична нейтральність; 8) здатність до словотвірних процесів; 9) відповідність мовній нормі; 10) переважання власномовних лексем; 11) узгодженість назв одного поняття в межах різних предметних галузей.

Спроектувавши наведені ознаки на сучасну комп'ютерну термінологію, зазначимо, що частина з них є радше бажаними, ніж реальними характеристиками комп'ютерних одиниць. Особливо вразливими є пункти 4, 10, частково 8 і 9. У сучасній комп'ютерній термінології спостерігаємо явище синонімії: акаунт - обліковий запис, браузер - оглядач, дисплей - монітор, кадр - фрейм. Перенасичення терміносистеми англіїзмами очевидна: апдейт, оверлей, смартфон, сервлети. Так само частина термінів не відповідає мовній нормі, зокрема орфографічній: транзакція замість трансакція, чіп замість чип, веб-сторінка - краще вебсторінка. Немає стовідсоткового дотримання вимог й інших пунктів (до прикладу, неможливо досягти раціональної стислості багатьох одиниць).

Нижче вмотивуємо визначення комп'ютерного терміна. У сучасному термінознавстві послуговуються багатьма дефініціями поняття термін, кожна з яких підкреслює певні його конститутивні ознаки. Оскільки термін є об'єктом дослідження таких наук, як логіка, психологія, інформатика, термінознавство тощо, то в кожній науці виокремлено ті характерні ознаки, що є істотними саме для неї. Науковці здебільшого, удосконалюючи наявні визначення терміна або формулюючи галузеві дефініції, спираються на базові визначення. О. Реформатський виокремлює два аспекти вивчення терміна: філософський - терміном у логіці є поняття, виражене словом, та мовознавчий - терміном потрібно вважати слово, що є назвою чітко визначеного поняття, тобто спеціально визначене слово чи вислів, прийнятний для називання чогось у тій чи тій галузі, професії [14, с.103]. Обидві дефініції мають у своєму складі слово спеціальне, тобто так визначають слово в певній функції, якою є найвиразніша ознака терміна - дефінітивність. Отже, кожен термін зіставляють із чітким окремим визначенням, що орієнтує на відповідне поняття. Прихильники лінгвістичного аспекту у визначенні терміна зосереджують увагу на відмінності терміна та лексичної одиниці загальновживаної мови; науковці, що є прибічниками логічного аспекту, вказують на логічні ознаки: зв'язок терміна з поняттям і його логічною системністю.

Д. Лотте дотримувався думки, що термін - це особливе слово [11, с. 79-81], а Г. Винокур уважав, що терміни - це слова в особливій функції, роль терміна може виконувати будь-яке слово [6, с. 3-5]. Т. Панько, І. Кочан, Г. Мацюк акцентують на тому, що термін - це одиниця мови, що виражає поняття науки, техніки й інших спеціальних галузей та є невід'ємною частиною лексичної системи природної мови, що сприяє виконанню її пізнавально-інформативної функції, пов'язаної з фіксуванням і збереженням набутих людством знань [13, с. 21]. О. Горда зазначає: «Термін - це слово чи сполука, що позначає поняття спеціальної сфери спілкування в науці, виробництві, техніці, мистецтві, у конкретній галузі знань чи людської діяльності» [7, с. 40-47].

Останнім часом набув популярності логіко-лінгвістичний підхід - зіставлення поняття й мовної одиниці, що знайшло своє відображення і в працях західних науковців. Термінологи дають таке визначення: «Термін - це умовний символ (слово, група слів...), який виражає певне поняття в певній галузі знань» [12, с. 25]. К. Авербух зазначає, що «слово чи словосполучення не передає повного змісту вираження, оскільки термінами можуть бути не лише слова, а й символи (Н₂О, да)» [1, с. 221]. Він запропонував замінити слово, словосполучення на знак, що охопило б усі виражальні потреби терміна.

С. Шелов, проаналізувавши досвід попередніх дослідників та підсумувавши різні погляди на визначення терміна, що ґрунтуються на розбіжних підходах, подає таке тлумачення: термін - це «мовний знак (слово, словосполучення, сполучення слова чи словосполучення з певними символами і т. ін.), що виражає поняття певної ділянки знань і з огляду на це має дефініцію (тлумачення, пояснення), на яку свідомо орієнтуються ті, хто використовує цей мовний знак» [18, с. 796].

У ДСТУ зазначено: термін - це «мовний знак, який співвідноситься з певним поняттям фахової мови, вступає у системні відношення з іншими словами в межах замкненої системи. Усі терміни співвідносяться з певною термінологією і є елементами певних терміносистем» [17, с. 4].

Отже, більшість науковців стверджує, що термін - це спеціальне слово, словосполучення тощо, яке слугує для вираження поняття певної галузі знань, і щоб передати таке значення, потрібна дефініція. Інші зазначають, що термін - це мовний знак, який позначає певне загальне поняття в конкретній предметній сфері. Узагальнивши все сказане щодо сутності поняття термін, визначаємо, що комп'ютерний термін - це мовний знак (слово, словосполучення, сполучення слова чи словосполучення з певними символами), що вказує на поняття комп'ютерної галузі знань, має чітке тлумачення, слугує для комунікативних потреб.

У статті простежено діахронію формування ознак терміна як мовної та фахово-системної одиниці. Визначено, що ступінь відповідності одиниць сучасної української комп'ютерної термінології наявним класичним вимогам до терміна свідчить про потребу опрацювання цієї динамічної системи на всіх рівнях (лексичному, морфологічному, словотвірному, синтаксичному, орфографічному, стилістичному).

Бібліографічні посилання

терміносистема комп'ютерний галузевий мова

1. Авербух К.Я. Общая теория термина: комплексно-вариологический поход : дис. ... д-ра филол. наук: 10.02.19 «Теория языка». - Иваново, 2005. - 324 с.

2. Булик-Верхола С.З., Наконечна Г.В., Теглівець Ю.В. Основи термінознавств. - Львів: Вид-во Львівськ. політехніки, 2016. - 192 с.

3. Васенко Н.А., Дубічинський В.В., Кримець О.М. Фахова українська мова. - Київ: Центр учб. літератури, 2008. - 272 с.

4. Верхратський І.Г. Нові знадоби номенклятури і термінольоґії природописної, народної, збирані між людьми // Зб. математично-природописно-лікарської секції НТШ. - Львів, 1908. - Т. 12. - С. 13-23.

5. Верхратський І.Г. Початки до уложення номенклятури и терминологиі природописноі, народнеі и замітка о волосьюмъ-павуку. - Львтъ: Въ печатні М.Ф. Поремби, 1864. - Т. 1. - 18 с.

6. Винокур Г.О. О некоторых явлениях словообразования в русской технической терминологии // Труды МИФЛИ: сб. статей по языковедению. - Москва, 1939. - Т. 5. - С. 3-54.

7. Горда О.М. Авторські концепції терміна в ХІХ ст.: наукові пошуки Г. Шашкевича (1809-1888 рр.) // Мова і суспільство / гол. ред. Г.П. Мацюк. - Львів : Вид-во Львівськ. нац. ун-ту ім. Івана Франка, 2014. - Вип. 5. - С. 40-47.

8. Д'яков А.С., Кияк Т.P., Куделько З.Б. Основи термінотворення: семантичні та соціолінґвістичні аспекти. - Київ: ВД «KM Academia», 2000. - 218 с.

9. Крижанівська А.В. Склад і структура термінологічної лексики української мови. - Київ: Наук. думка, 1984. - 196 с.

10. Левченко М.М. «Замітка о русинской терминологіи» // Основа. - 1861. - № 7. - С. 183.

11. Лотте Д.С. Основы построения научно-технической терминологии. - Москва: Изд-во АН СССР, 1961. - 158 с.

12. Павлюк І.Б. Фахова мова фітнесу (на матеріалі англомовних лексикографічних джерел та спеціальних текстів): дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 «Германські мови». - Івано-Франківськ, 2016. - 245 с.

13. Панько Т.І., Кочан І.М., Мацюк Г.П. Українське термінознавство. - Львів: Світ, 1994. - 217 с.

14. Реформатский А.А. Термин как член лексической системы языка // Проблемы структурной лингвистики. - Москва: Наука, 1968. - С. 103-126.

15. Секунда Т. Принципи складання української технічної термінології // Вісник Інституту української наукової мови. - 1930. - Вип. 2. - С. 11-21.

16. Суперанская А.В., Подольская Н.В., Васильева Н.В. Общая терминология: вопросы теории. - Москва: ЛИБРОКОМ, 2012. - 248 с.

17. Термінологічна робота: словник термінів. - Ч. 1. Теорія та використання (ISO 1087-1:2000, IDT). ДСТУ ISO 10871:2007. - Київ, 2009. - 36 с.

18. Шелов С.Д. Еще раз об определении понятия «термин» // Вестник Нижегородск. ун-та им. Н.И. Лобачевского. - 2010. - № 4 (2). - С.795-799.

Размещено на Allbest.ru