Евфемізація як засіб реалізації стратегії ввічливості

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Функційно-діяльнісний підхід у сучасному мовознавстві спонукає фахівців-філологів скеровувати свої наукові пошуки на вивчення мовних явищ у їхньому мовленнєвому втіленні. Конкретне застосування мови окремої лінгвокультури реалізується в спілкуванні. Чимало наукових розвідок визначають правила, норми, чинники й умови успішного процесу спілкування. Більшість з них ґрунтується на положеннях Г. Грайса [4, с. 221-223]. Серед сучасних досліджень чільне місце посідає категорія ввічливості. За визначенням П. Браун та С. Левінсона, увічливість - це стратегія уникнення конфліктів, що спрямована регулювати агресивний потенціал мовців [12, р. 221-223]. С. Іде пов'язує ввічливість із приємною комунікацією [13, р. 224], а Л. Вілккі додає до цієї дефініції соціальну детермінованість, яка тлумачить увічливість як соціально зумовлену поведінку мовців, що відповідає їхньому соціальному станові та відносинам [14, р. 323-324]. Г. Вільданова репрезентує узагальнене визначення ввічливості як таку соціальну взаємодію, яка ґрунтується на повазі до адресата, його інтересів, бажань і прагнень та репрезентації мовної компетенції самого адресанта, як ґречного й вихованого члена суспільства [2, с. 34]. Ефективним засобом реалізації цієї стратегії є застосування евфемії.

Протягом останніх десятиліть увага до цієї проблеми значно активізувалася, про що свідчить розмаїття лінгвістичних студій вітчизняних і зарубіжних науковців. Водночас, незважаючи на посилений інтерес фахівців, проблема евфемії не втратила своєї значущості. Постійні зрушення в суспільно-політичному та соціокультурному плані свідчать про потребу глибинного й докладного аналізу цього явища, як запоруки успішної взаємодії мовців.

Нашою метою є спроба з'ясувати прагматичні чинники творення евфемізмів, окреслити специфіку використання евфемізмів у мовленні та визначити їхній вплив на адресата повідомлення на матеріалі сучасних українських ЗМІ.

Наразі в зарубіжному й вітчизняному мовознавстві наявні різні наукові підходи до визначення поняття «евфемізм», що дає змогу розглядати це явище у двох аспектах. У широкому сенсі евфемія являє собою зміну ставлення мовця до денотату через усунення неприємного факту завдяки заміні способу його подання [11, с. 203]. У вузькому або традиційно лінгвістичному трактуванні евфемізм - це пом'якшене позначення будь-якого явища або предмета замість грубішого та неввічливого [10, с. 350]. О. Селіванова пояснює евфемізм як навмисну заміну мовного знака певного поняття описовим найменуванням або іншим знаком для усунення небажаних, надто різких, недостатньо ввічливих слів для їхнього пом'якшення або шифрування через заборону, зумовлену соціально-політичними, історично-культурними, релігійними, етичними й естетичними чинниками [9, с. 135].

К. Кантур зазначає, що поштовхом до активної евфемізації в різних мовах є жорсткі вимоги дотримання політкоректності [6, с. 210]. Р. Вишнівський серед основних чинників евфемізації виокремлює комунікативний (вияв увічливості й поваги до адресата); релігійний (дотримання певних заборон, накладених релігійними віруваннями та забобонами); морально-етичний (толерантне ставлення до мовця, незважаючи на його етнічні, національні, релігійні, расові, статеві, фізичні та інші ознаки); соціальний (прагнення підвищити значущість певних реалій соціальної сфери) [3, с. 95-97]. Ю. Макеєвець убачає мотиви вживання евфемізмів у шанобливому ставленні до почуттів адресата, прагненні завуалювати негативні аспекти дійсності та здійснити прагматичний вплив на адресата [7, с. 23]. евфемізм мовний політкоректність

Г. Вільданова подає низку прагматичних принципів, що сприяють утворенню евфемізмів: 1) принцип увічливості (евфемізми, поява яких спричинена бажанням пом'якшити різні види дискримінації, зокрема фізичної, статевої, вікової, етнічної тощо); 2) принцип регулятивності (евфемізми, прагматично зумовлені потребою оновити форму задля створення психологічно привабливішої номінації); 3) принцип криптичності (евфемізми, утворені, щоб приховати певні реалії від необізнаних осіб); 4) принцип табуйованості (евфемізми, виникнення яких зумовлене наявними в суспільстві табу); 5) принцип етичності (поява евфемізмів викликана прагненням зменшити непристойність певного вислову, надати йому менш різке оформлення, що не шокуватиме співрозмовника); 6) принцип мовної гри та іронії (чинники утворення цих евфемізмів продиктовані потребою самовираження та настановою висміювання або іронічного оформлення висловлення); 7) принцип економії мовленнєвих зусиль (утворення евфемістичних скорочень та абревіатур) [2, с. 32-33].

У лінгвістичному аспекті І. Мілєва окреслює два етапи становлення замінників: 1) виділення негативного денотата; 2) оцінювання асоціата, що спричиняє появу евфемізму (заміна прямої назви «позитивним» асоціатом) і дисфемізму (заміна «негативною» номінацією) [8, с. 6-7].

Аналіз зразків мовлення, представлених в українських засобах масової інформації (українське Інтернет-видання «Сьогодні.ua», телеканали «Україна», «1+1», «СТБ»), свідчить про те, що вживання евфемізмів у мовленні українців, зокрема в інформаційних повідомленнях українських ЗМІ, передусім покликане маскувати неприємний для реципієнта денотат або покращувати певний факт дійсності завдяки зміні його зовнішньої форми. Зафіксовані зразки підтверджують, що найпродуктивнішими способами евфемізації є перифрази та слова з розширеною семантикою. Меншу групу складають евфемізми, утворені через іншомовні запозичення.

Проаналізуємо докладніше зафіксовані приклади.

Зокрема, обговорюючи питання політичної сфери, ведучі телеканалів та автори статей Інтернет-видань звертаються до свідомої заміни різких і негативно вмотивованих слів. Території Луганської та Донецької областей, де наразі відбуваються бойові дії, ЗМІ переважно називають як тимчасово окуповані території, тимчасово непідвладні території, зона АТО. Ключовий елемент таких словосполучень-замінників прислівник тимчасово концентрує увагу адресата на тому, що ці землі короткостроково перебувають під владою агресорів, що до певної міри залишає надію на звільнення цих регіонів. Актуальною залишається субституція іменника війна багатокомпонентними сполученнями на зразок: збройне протистояння двох держав, збройний конфлікт, сторони конфлікту. Слово конфлікт у широкому розумінні означає «зіткнення інтересів, суперечка», тоді як у міжнародній площині воно набуває мейоративного значення замість різкішого війна. На нашу думку, такі субститути частково зменшують емоційну напругу адресата, а констатацію факту збройних дій широка аудиторія сприймає як проблему, що перебуває на стадії вирішення, імовірно з позитивним наслідком.

Не менш евфемізованими є повідомлення, які репрезентують економічні події в Україні і світі. Наприклад, кризові або непопулярні методи ведення економічної та господарської діяльності представлені евфемістичними описовими конструкціями та метафорами. Зауважимо, що такі евфемізми здебільшого негативно марковані, оскільки приховують або пом'якшують неприємні для суспільства способи вирішення внутрішніх проблем, пряма номінація яких може викликати хвилю обурення та невдоволення в суспільстві. Зокрема, зафіксовані такі іменниково-прикметникові та іменниково-іменникові конструкції: транспортний сюрприз (здороження вартості проїзду в місті); оптимізація маршруту (скасування зручного для жителів маршруту, що поєднував центр міста зі спальними районами); газові канікули, спеціальний режим споживання газу (економне споживання, що передбачає зниження його подання для населення); валютне підживлення (валютні перекази з-за кордону) тощо.

Звертаємо увагу на те, що деякі субститути, які ми зафіксували, отримують розширення своєї семантики завдяки нашаруванню додаткових значень. Наприклад, іменник сюрприз першочергово означає щось неочікуване, несподіване і водночас позитивне. Однак контекст повідомлення дає змогу адресатові зрозуміти, що це слово отримує абсолютно протилежний зміст і замість неочікуваного подарунка під сюрпризом трактують неприємні зміни, які можливі для жителів міста: це не останній «транспортний сюрприз» для городян. В наступному місяці харків'ян може очікувати ще одне подорожчання проїзду (1). Аналогічну тенденцію репрезентує іменникове запозичення оптимізація. У своєму первинному значенні воно являє собою надання будь-чому найвигідніших та найкращих характеристик. Проте контекст відповідного повідомлення очевидно репрезентує адресатові додаткові негативні значення, а саме «усунення», «ліквідація»: У Дніпрі обурені мешканці перекрили одну з головних транспортних магістралей, висловлюючи своє невдоволення скасуванням маршруту. Водії автобусів не змогли пояснити, з чим пов'язана така «оптимізація» маршруту (1).

Евфемізації підлягають також фізіологічні аспекти життя людини. Спостерігаємо тенденцію появи широкого спектру евфемізмів, які згодом породжують додаткові замінники. Уживання слова інвалід принагідно замінюють описовими конструкціями людина з обмеженими можливостями, людина з особливими потребами. Аналогічна ситуація відбувається зі словами на позначення надлишкової ваги серед жінок: слово гладка замінюють конструкціями дівчина з формами, дівчина розміру +, модель XL. Таку тенденцію можна пояснити тим, що відбувається витіснення мейоративного значення субститута його первинним негативним денотатом, що призводить до «забруднення» первинного евфемізму й потреби створення нового менш різкого чи образливого.

Слушно наголосити на тому, що в українському суспільстві зростають тенденції до толерантного й виваженого ставлення до почуттів співрозмовника та зміцнення вимог дотримання стратегії ввічливості. Зокрема, питання, пов'язані з фізичними вадами і хворобами, набувають нового переосмислення, що підтверджує трансляція різноманітних телешоу з відповідною тематикою («Модель XL» (2); «Зважені та щасливі» (4); «Я соромлюся свого тіла» (4), які отримують підтримку телеглядачів.

Такі зрушення в суспільній думці українців сприяють стійкому закріпленню ідей увічливості й політкоректності, що, безперечно, наближує нашу країну до європейських держав, де такі стратегії спілкування вже давно постають індикатором принципів загальної рівності й демократизації суспільства.

Відтак, засоби евфемії являють собою стратегії мовної поведінки, що дають змогу людині уникати гострих кутів, долати комунікативні труднощі й почуватися «своїм серед своїх». Відповідно використання евфемізмів у спілкуванні постає однією з умов забезпечення його успішності. Перспективи подальших наукових пошуків убачаємо в порівняльному аналізі евфемістичних субститутів, уживаних у сучасних ЗМІ, на матеріалі англійської, німецької та української мов.

Література

1. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. - Москва : Сов. энциклопедия, 1966. - 608 с.

2. Вильданова Г. А. Эвфемия и принцип вежливости в современном английском языке: гендерный аспект. - Москва ; Берлин : Директ Медна, 2015. - 162 с.

3. Вишнівський Р.Й. До питання про мотиви вживання евфемізмів (на прикладі сучасної англійської мови) // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного ун-ту. Сер. : Філологія. - 2014. - № 13. - С. 95-98.

4. Грайс Г.П. Логика и речевое общение // Грайс Г. П. Новое в зарубежной лингвистике. - Москва: Прогресс, 1985. - Вып. XVI. Лингвистическая прагматика. - С. 217-237.

5. Дубинець З. Евфемізація як процес творення коректної лексики в сучасній пресі // Український смисл : наук. зб. / за ред. І. С. Попової. - 2012. - № 1. - С. 225-232.

6. Кантур К.О. Аналіз мовних механізмів антропосемічної евфемізації // Вісник Житомирського державного університету. Філологічні науки. - 2012. - Вип. 66. - С. 210213.

7. Макеєвець Ю. Семантика та функціонування евфемізмів у німецькому політичному дискурсі (на матеріалі сучасної преси) // Іноземна філологія. - 2013. - Вип. 125. - С. 22-28.

8. Мілєва І. Евфемізація і дисфемізація у фразеотворенні говірок сходу України : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.02.01 «Українська мова». - Луганськ, 2005. - 22 с.

9. Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. - Полтава: Довкілля-К, 2006. - 716 с.

10. Словарь-справочник лингвистических терминов / под ред. Д.Э. Розенталя. - Москва : Просвещение, 1985. - 357 с.

11. Шейгал Е.И. Семиотика политического дискурса : дисс. ... д-ра филол. наук : 10.02.01 «Русский язык», 10.02.19 «Общее языкознание, социолингвистика, психолингвистика». - Волгоград, 2000. - 440 с.

12. Brown P., Levinson S. Universals in language usage: Politeness phenomena Текст. // Questions and politeness: Strategies in social interaction. - Cambridge : Cambridge University Press, 1978. - P. 56-289.

13. Ide S. Formal forms and discernment : two neglected aspects of linguistic politeness // Multilingua. - 1989. - № 8. - P. 223-248.

14. Vilkki L. Politeness, Face and Facework : Currrent Issues // A Man of Measure. Festschrift in Honour of Fred Karlsson. - Р. 322-332.

Размещено на Allbest.ru