Політична метафора в мас-медійному дискурсі (на матеріалі українськомовного газетного тексту)

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Політична діяльність завжди відігравала значну роль у житті суспільства. Основним критерієм політичного дискурсу є боротьба за владу, адже кожен політик прагне отримати підтримку своїх переконань від якомога більшої кількості співвітчизників, іноземних політиків і впливових міжнародних організацій. Щоб підтвердити правильність своїх поглядів і вчинків, політик має їх обґрунтувати, бути переконливим.

Німецький філософ, лінгвіст В. фон Гумбольдт зазначав, що вивчення мови не містить у собі кінцевої мети, а разом з іншими галузями служить вищій і загальній меті пізнання людиною себе та свого ставлення до навколишнього світу. Преса завжди є засобом упливу на читача, а тому й на «суспільну думку» та політичну ситуацію [11, с.181].

Одним з актуальних напрямів сучасної лінгвістики в Україні є вивчення української комунікації, зокрема політичної. Політична комунікація - це процес обміну інформацією, під час якого здійснюється передавання повідомлень усередині самої політичної сфери, а також від суб'єктів політичної діяльності до адресатів у соціумі [14, с. 427-433]. Причини, що викликають інтерес до цієї проблеми, зумовлені і позамовними, і мовними чинниками.

Серед способів політичного впливу в засобах масової інформації застосовують різні методи: публікацію статистичних даних, що стосуються діяльності політика, політичної партії, організації, держави тощо; демонстрацію дій політичного суб'єкта, наслідків цієї діяльності або реалій, із цією діяльністю в певний спосіб пов'язаних, тощо. Але очевидно, що саме метафора в політичному дискурсі - невід'ємний і яскравий елемент системи технологій мовленнєвого впливу.

Метафора - один з найважливіших компонентів політичного дискурсу друкованих мас-медіа, тісно пов'язаний з його стилістичним та комунікативним спрямуванням.

Її вивченням займалися такі дослідники: Н. Арутюнова [2], О. Балабан [3], О. Баранов [4], В. Вовк [6], Х. Дацишин [8], О. Тараненко [16], Н. Телія [17] та ін.

В основі сучасних поглядів на природу метафори лежить положення про метафоричну природу мислення, згідно з яким «метафора виникає через глибинні особливості людського мислення, яка одночасно є його знаряддям у пізнанні світу» [3, с. 5]. Метафора потрібна не лише для того, щоб, завдяки отриманому найменуванню, зробити думку доступною для інших людей; вона потрібна для того, щоб об'єкт став доступним нашій думці.

Метафора за своєю природою є не лише мовним, а й концептуальним явищем (теорія Дж. Лакоффа та М. Джонсона [12], які трактують концепти як принципи, що організовують сприйняття). Важливо зазначити, що, згідно із цією теорією, метафори можуть виражатися по-різному: не лише мовними знаками, а й за допомогою засобів інших семіотичних систем, що разом утворюють семіосферу культури. З огляду на це вивчення метафор проливає світло на ширшу проблематику - зв'язок між мовою та культурою, мовою й соціумом.

Важливість вивчення політичної метафори зумовлена тим, що метафоричні процеси беруть активну участь у формуванні сприйняття світу людиною, і тому на їх основі можемо краще зрозуміти, як людина пізнає дійсність. А з іншого боку, аналіз ужитих політиком метафор дає змогу виявити його приховану мету, відтворити реальний портрет особи.

Політична метафора чутливо реагує на події в країні та «мовну моду». Останнім часом до складу політичної метафори в засобах масової інформації все активніше залучають лексику, яка раніше в мові публіцистики була неприпустимою: молодіжний сленг, арго, просторічні слова тощо. Це потрібно передусім для забезпечення ефективності ступеня мовного впливу на читача. Варто відзначити, що завдяки метафорі публіцистичний текст стає виразнішим. З'являються нові вислови, нові прийоми. Читач отримує повнішу картину світу.

Саме тому об'єктом нашого дослідження є метафора як важливий складник сучасної українськомовної газетної комунікації. Предметом - політична метафора на шпальтах сучасних друкованих українськомовних ЗМІ.

Наша мета - схарактеризувати особливості використання політичної метафори в сучасних засобах масової інформації.

У межах зазначеної мети виділяємо такі завдання:

1) дослідити теоретичне підґрунтя вивчення метафори;

2) з'ясувати роль метафори в мас-медійному політичному дискурсі;

3) проаналізувати конотативний аспект функціонування метафори в мові текстів політичного призначення.

Новизна цієї наукової розвідки полягає в тому, що українська політична комунікація ще й досі є предметом усебічного лінгвістичного наукового аналізу, бо досліджено лише деякі її фрагменти (наприклад, політична риторика (Г. Яворська [18]), офіційний та альтернативний дискурси (О. Зарецький [10]), параметри дискурсу (І. Стецула [15]), мовна репрезентація образу держави (І. Брага [5]); проаналізовано ідеологічно забарвлені номінативні одиниці минулого століття (Г. Мінчак [13]), вивчено ідеологічний та національно-культурний компоненти дискурсу (Т. Весна [7]). Уважаємо, що вивчення метафори, зокрема політичної, що активно функціонує на шпальтах сучасних друкованих ЗМІ, є перспективним напрямом дослідження одиниць вторинної номінації.

На підставі аналізу різних поглядів учених на метафору та на основі конкретного вивчення цього мовного явища будемо послуговуватися в цій статті таким визначенням метафори: метафора - семантичний процес, за якого форму мовної одиниці або оформлення мовної категорії переносять з одного об'єкта позначення на інший на основі певної подібності між цими об'єктами під час відображення у свідомості мовця. Процес метафоризації - «це не лише вживання одного слова замість іншого, вона утворює новий зміст, який постає внаслідок дії складних когнітивних механізмів»[7]. В основі метафори лежить згорнене або приховане порівняння і ширше - імпліцитна аналогія нового з наявним, «далекого» із «близьким», менш відомого з відомішим тощо.

Теорія політичної метафори виникла в процесі двох визначальних напрямів сучасного мовознавства - метафорології та політичної лінгвістики. Зближення цих двох напрямів зумовлено як бурхливим розвитком досліджень, присвячених політичній комунікації, так і переосмисленням поняття метафори, новим розумінням її ролі в організації ментальних процесів і мовної картини соціальних відносин. У сучасній науці сформовано уявлення про політичну метафору як про інструмент усвідомлення, моделювання та оцінки політичних процесів, як засобу впливу на соціальну свідомість. У політиці метафора - основний «постачальник» альтернатив вирішення проблемних ситуацій.

На підставі аналізу різних думок науковців про метафору та на основі конкретного вивчення цього мовного явища в сучасній політичній комунікації вважаємо, що політична метафора є мовним засобом впливу для формування в реципієнта позитивної або негативної думки про політику, партію, програму тощо. Джерелом політичної метафори може бути будь-яка лексико-семантична сфера (людина, її діяльність, природа тощо).

Політичні метафори мають специфічний характер, оскільки стосуються суспільно-політичного життя й виступають актуальними чинниками творення дискурсу в політичній сфері. Дискурс є складною когнітивно-комунікативною подією, що відбувається між автором і реципієнтом у процесі комунікативної дії у визначеному часовому та просторовому контекстах: тут і зараз.

У політичному дискурсі, зокрема, виражено ввесь комплекс взаємозв'язків між людиною та суспільством, його аналіз передбачає передусім дослідження текстів у комплексі з екстралінгвальними чинниками.

Політична метафора в політичному дискурсі тісно пов'язана з типом політичного мислення й одночасно з політичними преференціями соціуму. Метафори, використовувані в політичному мовленні, відбивають конкретний спосіб сприйняття політичних подій. Автори статті свідомі того, що роль метафори в політичному дискурсі не є однозначною, тут можна виділити як позитивні, так і негативні сторони. Ще Арістотель, який увів поняття метафори, вважав її потрібним компонентом стилю [1].

Політичні метафори активно використовують у мас-медіа, збільшуючи інформативну цінність повідомлення за допомогою асоціацій, що постають у читачів під впливом слова в переносному значенні; метафора бере участь у найважливіших функціях публіцистики - переконання та емоційного впливу.

Отже, політична метафора лежить на перетині індивідуального світосприйняття та загальноприйнятого.

Газетні публікації є одним з найосновніших джерел повідомлення інформації, якими послуговується суспільство. Газетні тексти представляють особливу сферу для функціонування мови, де відбуваються процеси, що не лише відбивають мовну ситуацію, але й упливають на структуру мовної системи. Унаслідок цього мову використовують як засіб впливу, що має загальні системні та специфічні текстові характеристики.

Організація тексту газети зумовлена особливостями стилю. Оскільки основним його призначенням є інформувати, висловити певну позицію, переконати людей в її істинності, а деколи й сформувати громадську думку, то для цього мобілізують усі ресурси мови. До того ж вибір мовних засобів зумовлений їх соціально-оцінними характеристиками і здатністю ефективного, цілеспрямованого впливу на масову аудиторію. Це нерідко досягають через поєднання логічності викладу та емоційне забарвлення, що є визначальною рисою текстів публіцистики [8, с. 29].

Отже, текст газети - це не хаотичне нагромадження одиниць різних мовних рівнів, а впорядкована система, у якій усе взаємопов'язане та взаємозумовлене.

Метафорична інтерпретація політичних подій і явищ дає унікальну змогу відбити приховане ставлення суб'єкта до цих реалій, за допомогою конотативних сем значення слів-оболонок метафори чітко окреслити ті риси, яких не містить пряма назва. Унаслідок цього відбувається нова категоризація дійсності, що базується на досвіді суб'єктів мовлення, на особливостях їхнього світосприйняття; реалії політичного життя фіксуються у свідомості носіїв мови як концепти, побудовані на категоріях з інших сфер життя. Саме з метафоричним усвідомленням політичних реалій пов'язана широка система інновацій у мові сучасних мас-медіа [16, с. 138].

Кожна метафора має свою змістову двоплановість, адже є «грою» переносного та прямого значення, змісту та образу. З огляду на це в семантичній класифікації розмежовують метафори за різними критеріями, залежно від способу порівняння.

Розглядаючи українські політичні метафори, виявили такі їх семантичні групи:

Політика - природа. метафора політичний асоціація