Роль диференційних та інтегральних ознак фонем у структурі вокально-консонантних оказіоналізмів

Размещено на http://www.allbest.ru/

РОЛЬ ДИФЕРЕНЦІЙНИХ ТА ІНТЕГРАЛЬНИХ ОЗНАК ФОНЕМ У СТРУКТУРІ ВОКАЛЬНО-КОНСОНАНТНИХ ОКАЗІОНАЛІЗМІВ

Гришко Ю., аспірантка кафедри української мови Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка

АНОТАЦІЯ

оказіоналізм фонема український поетичний

Ключові слова: оказіоналізм, фонетичний оказіоналізм, диференційні ознаки фонем, інтегральні ознаки фонем, український поетичний дискурс.

АННОТАЦИЯ

Гришко Ю., аспирантка кафедры украинского языка Полтавского национального педагогического университета имени В. Г. Короленко

РОЛЬ ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНЫХ И ИНТЕГРАЛЬНЫХ ПРИЗНАКОВ ФОНЕМ В СТРУКТУРЕ ВОКАЛЬНО-КОНСОНАНТНЫХ ОККАЗИОНАЛИЗМОВ

В статье выделено три типа фонетических окказионализмов, для которых основным фоностилистическим средством являются дифференциальные и интегральные признаки фонем: собственно фонетические окказионализмы, фонетические окказионализмы на уровне звукоподражания и звуковоспроизведения, комплексные окказиональные образования. Обнаружено, что для гласных в поэтическом тексте активируются все дифференциальные и интегральные признаки, для согласных - преимущественно дифференциальные. Частотность фонем в украинском поэтическом дискурсе ХХ-Ххі веков зависит от коммуникативной интенции адресанта.

Ключевые слова: окказионализм, фонетический окказионализм, дифференциальные признаки фонем, интегральные признаки фонем, украинский поэтический дискурс.

ANNOTATION

THE IMPORTANCE OF DIFFERENTIAL AND INTEGRAL FEATURES OF PHONEMES IN THE STRUCTURE OF VOWEL AND CONSONANT OCCASIONALISMS

Hryshko Yu., Post-graduate Student, Ukrainian Language Department, Poltava National V. H. Korolenko Teachers' Training University

It is distinguished in the article three types of phonetic occasionalisms (nonce words) which have differential and integral features of phonemes as a main phonetic and stylistic resource. There are «clean» phonetic occasionalisms, phonetic occasionalisms on the base of sound-imitation and sound-reproducing, complex occasional nonce words. It is researched that for vowels all differential and integral features are active in the poetical text, and what about consonants - differential features are more active. The frequency of phonemes in Ukrainian poetical discourse of 20th - 21st centuries depends on addresser's communicative intention.

Key words: occasionalism (nonce word), phonetic occasionalism, differential features of phonemes, integral features of phonemes, Ukrainian poetical discourse.

У колі досліджень сучасної лінгвістики дедалі частіше опиняються питання неології, неографії та оказіоналістики, адже інформаційне суспільство характеризується не лише впровадженням новітніх технологій в усі сфери людського життя, а й необхідністю вироблення відповідного термінологічного апарату, тобто інформатизація обов'язково передбачає номінацію. Як вихід із ситуації мовне середовище сприймає запозичення, переважно англіцизми, якими буквально «просякнуті» ЗМІ й повсякденне побутове спілкування. Про «ґаджети», «дивайси», «селфі», «луки», «лакшері», «айс»/«не айс» людина ХХІ століття може почути на кожному кроці. Однак суттєва проблема полягає в тому, щоб у стрімкому потоці запозичень зберігати «українське обличчя» процесу комунікації. У цьому випадку на допомогу приходить оказіональний словотвір, який, попри ігнорування узусу та мовної норми, все ж усотує в себе національну специфіку мови.

Постановка проблеми. На сьогоднішній день у лінгвістиці виділено кілька різновидів оказіоналізмів. Так, Н. Бабенко виділяє п'ять типів: оказіоналізми фонетичні, лексичні, граматичні, семантичні та оказіональні поєднання слів [2]. Б. Ізотов та О. Стишов зазначають ще й про існування графодериватів, або графоакцентованих оказіоналізмів [9, с. 83; 15, с. 49]. Г. Вокальчук виділяє як вид оказіоналізмів квазіномінацію та неозапозичення [4, с. 28], а Л. Павленко та О. Ликов додають і юкстапозити [13, с. 33; 12, с. 11]. Але усі запропоновані класифікації мають невід'ємний недосліджений елемент - фонетичні оказіоналізми - специфічні вокально-консонантні сполуки, якими автор послуговується з огляду на семантичні властивості звуків.

Аналіз останніх публікацій. Проблемами оказіоналістики займаються як українські, так і зарубіжні науковці, досліджуючи різні аспекти функціювання авторських новотворів, зокрема: розмежування оказіоналізмів та неологізмів, з'ясування поняттєвої сутності терміна «оказіоналізм» та відмежування його від узусу (О. Турчак, Ж. Колоїз, В. Гладка, Н. Бабенко, О. Ликов, В. Лопатін, В. Церула), використання лексичних оказіоналізмів у ЗМІ, політичних та рекламних текстах (Л. Дядечко, Л. Кравчук, Ю. Калужинська, Н. Ємчура, О. Стишов, П. Ніссіле), оказіональні одиниці як елемент дитячої мовотворчості (К. Крутій, О. Косовин, І. Денисовець), оригінальні номени в казковій та фантастичній літературі (І. Денисова, Д.-Е. Владу), труднощі перекладу оказіональних утворень (І. Євстигнєєва, Д. Мимріна, А. Васєєва), авторські лексичні новотвори в українській поезії (Г. Вокальчук, І. Браїлко, І. Лощинова, Л. Павленко). Останній аспект в україністиці має найвищий ступінь наукового висвітлення. Однак фонетичний базис моделювання оказіоналізмів залишився поза увагою. Є тільки окремі наукові праці, присвячені звуковій організації поетичних текстів із погляду конотаційного навантаження (Л. Українець) та обґрунтуванню фонетичних оказіоналізмів як складників авторських лексичних новотворів (Г. Вокальчук), а також класифікації типів фонетичних оказіоналізмів (Ю. Гришко).

Мета статті - виділення основних і додаткових ознак фонем- складників фонетичних оказіоналізмів, що мають ключове значення при нарощенні автором емоційно-оцінних показників поетичного твору.

Матеріалом дослідження обрано поетичний дискурс митців ХХ- ХХІ століть, зокрема твори Ґ. Шкурупія, М. Семенка, Б.-І. Антонича, Б. Лепкого, Ю. Шпола, Ю. Андруховича, В. Неборака, О. Ірванця та ін.

Виклад основного матеріалу. Український поетичний дискурс ХХ-ХХІ століть вирізняється багатством використання фонетичних оказіональних одиниць, адже поети свідомо прагнуть вийти за межі «штампів» та «стандартів», щоб створити власний образний світ [3, с. 57]. Порушення письменниками мовних норм є неодмінною ознакою творчого процесу, оскільки митці слова володіють підвищеним рівнем уваги до мовної форми й прагнуть її «оновити, освіжити» [8, с. 59]. Виняткове значення для адресата має саме ефект новизни [5, с. 22].

Зважаючи на те, що фонетичні оказіоналізми невідривні від контексту, є одномоментними (створені для ситуації «тут і тепер») та мають позаузусний статус, можливість їх інтерпретувати адресатом буде нульовою без використання спеціальної «підказки», наданої самим митцем. У випадку з вокально-консонантними оказіоналізмами таким містком-підказкою для декодування є певні акустико-артикуляційні характеристики фонем, насамперед їхні диференційні та інтегральні ознаки.

На основі лінгвістичного аналізу було встановлено, що з-поміж шести типів фонетичних оказіоналізмів (відібраних методом суцільної вибірки) [6, с. 254-255] акустичні й артикуляційні особливості звуків стають домінантними для трьох різновидів: власне фонетичних оказіоналізмів, фонетичних оказіоналізмів на рівні звуковідтворення та звуконаслідування, комплексних оказіональних утворень.

Розглянемо кілька модерністських творів. Наприклад, Ґ. Шкурупій у поезії «Ляля», що є зразком власне фонетичного оказіоналізму (причому суцільним) найактивніше використовує фонеми /л7, /і/, /а/, що реалізуються в приголосному [л'] та голосних [і], [а]. Вирішальними диференційними ознаками для /л'/ є наявність палаталізації та спосіб творення (реалізується пом'якшеним боковим [л']). Вплив фонем /і/, /а/, крім диференційних ознак місця артикуляції та ступеня підняття язика до піднебіння (голосний [і] - переднього ряду високого ступеня підняття, [а] - заднього ряду низького ступеня підняття), посилюють інтегральні ознаки - напруженість мовних органів, ступінь відкритості щелепної порожнини, відкритість/закритість ротової порожнини (напружений вузький закритий [і], та цілком протилежний [а] - ненапружений широкий відкритий). У цій поезії на першому плані знаходиться естетична модальність [16, с. 195], яка є позитивно маркованою саме завдяки плавному пом'якшеному приголосному [л'] та голосному [і], який використовується для передачі почуттів ніжності, ласки [11, т. 7, с. 211]:

лю

Шумить і шамотить шумка шума,

шум прибирає, як весною повінь <...>

Шпарка шурнула шурубура шуму <...> [1, с. 67].

Той самий набір характеристик фонеми /ш/, який домінує в попередній поезії, формує акустичний фон твору «Вірш» М. Семенка, однак асоціативне враження пов'язане із шумом неживої природи - шини автомобіля:

<...> шшшш

все, все, шр, шр <...> [1, с. 251-252].

Б. Лепкий у вірші «Вороне чорний!» вибудовує акустичне наповнення твору алітераціями глухого шиплячого [ш], одиничним вживанням в оказіональному звуковідтворенні сонорних [н], [р] й асонансами [у], підсилюючи їх дієслівною формою другої особи однини виєш та звертанням вітре:

<...> Вітре, чого ти так сумно й роздільно

Виєш?... «Шу! шу! ш-нур!» <...> [10, с. 490].

ВИСНОВКИ

У творчому процесі диференційні та інтегральні ознаки фонем стають для митця «інструментом», який посилює емоційний вплив на читача/слухача. Вокальні й консонантні одиниці використовуються комбіновано, формуючи своєрідні оказіональні асонанси та алітерації. Частотність фонем у структурі фонетичних оказіоналізмів прямо пропорційна акустичному ефекту, модельованого митцями за параметрами асоціативної шкали «позитивний - негативний». При цьому диференційні та інтегральні ознаки є вагомим фоностилістичним ресурсом.

Перспективи подальших досліджень. Наше дослідження не обмежується отриманими результатами й спрямоване на деталізацію опису фонетичних елементів-складників оказіональних утворень та поглиблення класифікаційних ознак індивідуально-авторських новотворів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Антонич Б.-І. Поезії. Вибрані твори. Київ: Смолоскип, 2012. 872 с.

2. Бабенко Н. Г. Окказиональное в художественном тексте. Структурно-семантический анализ: учебное пособие. URL:http://elibrary. It/resursai/Uzsienio %20leidiniai/Kaliningrad/ Uchebnye-e-pub/slavistika/KGU_ sfz_06.pdf. (дата обращения: 26.10.2017).

3. Браїлко І. Функціонування оказіональних іменників в українській поезії 20-30-х років ХХ століття (семантико-словотвірний аналіз індивідуально- авторських новацій). Проблеми граматики, фонетики, лінгвістики: зб. ст. Полтавського держ. пед. унів. імені В. Г. Короленка. Полтава, 2001. С. 56-61.

4. Вокальчук Г. М. Я - без зразковості поет (словотворчість М. Семенка): монографія. Рівне: Перспектива, 2006. 201 с.

5. Гладка В. А. Проблема відокремлення неологізмів від оказіональних утворень. Науковий вісник Чернівецького університету: зб. наук. праць. Чернівці, 2009. Вип. 484: Романо-слов'янський дискурс. С. 21-26.

6. Гришко Ю. Типи фонетичних оказіоналізмів у сучасному українському поетичному дискурсі. Сучасна гуманітаристика: зб. матеріалів V Міжнар. наук.- практ. конф., 15 грудня 2017 р. Переяслав-Хмельницький. Вип. V. С. 253-258.

7. Журавлев А. П. Фонетическое значение. Ленинград: Изд-во Ленинградского университета, 1974. 160 с.

8. Земская Е. А. Как делаются слова. Москва: Изд-во АН СССР, 1963. 94 с.

9. Изотов В. П. Параметры описания системы способов русского словообразования. Орёл: Изд-во ОГУ, 1998. 149 с.

10. Лепкий Б. Поезії. Поети «Молодої музи». Київ: Дніпро, 2006. С. 379518.

11. Ломоносов М. В. Краткое руководство к красноречию. Ломоносов. М. В. Полное собрание сочинений: в 10 т. Москва - Ленинград: Издательство АН СССР, 1952. Т. 7. С. 89-378.

12. Лыков А. Г. Современная русская лексикология (русское окказиональное слово). Москва, 1976. 120 с.

13. Павленко Л. П. Складні іменники-оказіоналізми в поетичному контексті. Українська мова і література в школі. 1983. № 8. С. 33-34.

14. Семенко М. Поезії. Київ: Рад. письменник, 1985. 311 с.

15. Стишов О. А. Українська лексика кінця ХХ століття (на матеріалі мови засобів масової інформації). Київ: Вид. центр КНЛУ, 2003. 388 с.

16. Українець Л. Ф. Фонетична конотація в українській поетичній мові ХХ - ХХІ століть: семантико-прагматичний вимір: монографія. Полтава, 2014. 380 с.

17. Шкурупій Ґ. Психотези. Вітрина третя: поезії. URL: http://ukrcenter.com. (дата звернення: 30.11.2017).

Размещено на Allbest.ru