Главная Коллекция "Revolution" Иностранные языки и языкознание Особливості псевдонімів періоду визвольного руху на Черкащині 1917-1922 рр. (за матеріалами української прози)

Особливості псевдонімів періоду визвольного руху на Черкащині 1917-1922 рр. (за матеріалами української прози)

Аналіз специфіки підпільної боротьби в Україні. Використання членами визвольного руху на Черкащині псевдонимів поряд із своїм справжнім іменем. Застосування письменниками одно- та багаточленних найменувань одних і тих же персонажів у різних текстах.

Рубрика Иностранные языки и языкознание
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 14.10.2018
Размер файла 25,0 K
рефераты на заказ со скидкой

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://allbest.ru

1

Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка

УДК 81'373.22

Особливості псевдонімів періоду визвольного руху на Черкащині 1917-1922 рр. (за матеріалами української прози)

Бачун Л. аспірант кафедри

загального мовознавства і слов'янських мов

Вступ

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок з важливими науковими чи практичними завданнями. Мовознавець П. П. Чучка стверджує, що псевдоніми - не звичайні лексеми. Це, як правило, промовисті іменування, кожне з яких зберігає внутрішню форму, а отже, й первісну мотивацію.

Оскільки псевдоніми переважно є самоназвами, то більшість із них одночасно є і власною самооцінкою» [7, с. 83].

Властиво, українська дослідниця Н. М. Павликівська також зазначає, що псевдонім - різновид антропоніма, прибране (вигадане) особове іменування, яке використовують представники окремих груп суспільства (письменники, публіцисти, композитори, актори, художники, співаки, громадсько-політичні діячі, злочинні елементи) поряд із своїм справжнім іменем та прізвищем або замість них з метою конспірації та через інші причини особистісного, політичного, юридичного характеру [5, с. 274].

Оскільки присвоєння псевдонімів лісовикам (які їх тоді називали) було скоріш вимушеним явищем соціуму, то П. П. Павликівська виділяє декілька категоріальних характеристик функціонування для них, як от:

а) неофіційна назва людини, але може вживатися в офіційних ситуаціях;

б) псевдонім має особливе призначення - оберігати таємницю справжнього іменування носія;

в)використання псевдоніма пов'язане із суспільною діяльністю носія;

г)псевдоніми можуть бути самоназвами (літературно-мистецькі) або надаватися з боку оточення (більшість громадсько-політичних, кримінальних);

д) псевдоніми не успадковуються; е) особа може мати один, кілька й багато псевдонімів [5, с. 275].

Аналіз основних досліджень і публікацій. Базовими та ґрунтовними дослідженнями в царині псевдонімії є праці вітчизняних мовознавців: О. І. Дея, М. П. Лесюка, В. В. Німчука, Н. М. Павликівської,

О.В. Петрової, М. М. Торчинського, П. П. Чучки; та інших слов'янських дослідників: В. Г. Дмитрієва, Н. В. Подольської, О. В. Суперанської, Т. І. Суркової.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Дослідження побутування, структури та специфіки псевдонімів вояків ОУН - УПА є досить поширене серед сучасних ономастичних напрямів, однак вважаємо, що псевдонімія повстанців національно - визвольного руху 1917 - 1922 років не є достатньо висвітлена.

Тому, мета статті - на матеріалі українських прозових творів про визвольний рух на Черкащині 1917 - 1922 років показати найбільш вживані та відомі псевдоніми вояків разом із справжніми іменами та прізвищами, які повторюються у різних текстах.

Виклад основного матеріалу дослідження

У художніх романах письменники часто - густо найменують деяких персонажів додатковим іменем, тобто псевдонімом, для увиразнення специфіки підпільної боротьби.

Дійсно, аби захистити себе та свої родини від переслідувань та нападу червоноармійців, лісовики (як їх тоді називали) брали собі псевдоніми. Деякі повстанці, котрим вдалося вийти живими із тої війни і ще й виїхати чудом закордон, видали власні спогади у вигляді роману про тогочасні події. Тому, вважатимемо цитування їхніх текстів як достовірне джерело, оскільки вони були свідками й більше - учасниками визвольних битв.

Ми проаналізували тринадцять творів про період 1917 - 1922 років, а предметом аналізу нашої статті стали шість романів. Автори художніх текстів використовують псевдоніми у десяти, з них власні спогади: «Холодний Яр» і «Ми ще повернемося» Юрія Горліса - Горського, «Стежками холодноярськими» Михайла Дорошенка, «Вогонь з Холодного Яру» Івана Лютого - Лютенка, «У херсонських степах» Юрія Степового; художні романи: «Маруся» і «Чорний Ворон» Василя Шкляра, «Справа отамана Зеленого» Андрія Кокотюхи, «Дужим помахом крил» Антіна Крушельницького і «У споконвічному вирі» Володимира Лопущанського. Антропоодиниць у романах цього періоду - 1930, псевдонімів ж - 87, що становить 4,5% від загальної кількості аналізованих онімів у текстах про визвольний рух 1917 -1922 роки.

В окремих випадках ми спостерігаємо «кочування» одного і того ж псевдоніма по декількох романах, що свідчить про реальну історичність та правдивість повстанця. черкащина псевдонім ім'я письменник

Тому, вважаємо за доцільне проаналізувати ці псевдоніми згідно з аналізованими текстами (Ю. Горліс - Горський «Холодний Яр», «Ми ще повернемось», І. Лютий - Лютенко «Вогонь з Холодного Яру», М. Дорошенко «Стежками Холодноярськими», Ю. Степовий «У херсонських степах», В. Шкляр «Чорний Ворон»). Ми виділили 9 онімів: Блакитний, Вернигора, Вовгура, Гонта, Кібець, Мамай, Чорнота, Чорт, Яблучко, котрі одночасно функціонують у семи романах та представляють одних і тих ж борців за незалежність України.

Блакитний. Дослідник Роман Коваль у біографічних примітках до «Холодного Яру» подає справжні прізвища херсонського отамана Блакитного - Степовий, Пестушко [2, с. 354]. У романі М. Дорошенка «Стежками Холодноярськими» постать Блакитного згадується близько 15 разів, наприклад: «До холодноярців під'їхав головний отаман дивізії степовиків, молодий; стрункий Кость Блакитний...» [3, с. 232], ««На цій нараді от. Чучупака запропонував обрати головним отаманом всіх повстанських загонів отамана К. Блакитного» [3, с. 233].

Бачимо, що поруч із псевдонімом «Блакитний» Дорошенко використовує апелятив «отаман» та власне справжнє ім'я повстанця. Оскільки Юрій Горліс - Горський був безпосередньо учасником змагань, у його романі «Холодний Яр» от. Блакитний найменується близько 25 разів двочленними або багатокомпонентними антропоформулами, наприклад: ««Крім них, з'явилася на Херсонщині Степова дивізія Костя Блакитного та махновського типу летючий загін Чорного Ворона» [2, с. 170], «У Мельниках очікував на нас зв'язковий від отамана Степової повстанської дивізії Костя Блакитного» [2, с. 202]. Юрій Горліс - Горський у своєму відгуку на статтю Михайла Середи «Холодний Яр» згадує також отамана Блакитного: «В цей час об'єдналися Степова повстанча дивізія [Костя] Блакитного, відділи [Трохима] Голого, [Олександра] Кваші...» [1, с. 276]. Та найбільш розгорнута нотатка про Костя Блакитного є у тексті Юрка Степового «У херсонських степах», де автор подає власні спостереження (можна вважати правдивими, оскільки Ю. Степовий був свідком) про тогочасні події: «...з конспіративних міркувань було пущено чутку, що Степовий помер від потрясіння мозку, на що він справді хворів кілька тижнів після аварії з конем, його місце посів новий отаман Блакитний.

Але і Степовий, і Блакитний це була насправді одна людина, що організувала і очолила дивізію степовиків. Справжнє його прізвище Пестушко Констянтин Юрович» [6, с. 73].

Вернигора. Автор спогадів про визвольні бої на Черкащині «Стежками Холодноярськими» Михайло Дорошенко у романах згадується як Вернигора. Властиво, на підтвердження цього він пише про себе у творі: ««Підняли їх на свої рамена отамани Хмара та Завгородній, старшини Залізняк та Вернигора (автора цих спогадів), та два інших...» [3, с. 310]. Юрій Горліс - Горський у своїх спогадах також зазначає такого повстанця як Вернигора і разом з апелятивом ««батько»: ««Називав себе батьком Вернигорою»[2, с. 311], ««Останнім шуснув у Гнилий Тікич ««батько Вернигора» [2, с. 319].

Вовгура. Псевдонім Вовгура письменники використовують у двох романах: В. Шкляр у «Чорному Вороні» та Ю. Степовий «У херсонських степах». Стверджувати, що мова йде про одну і ту ж особу ми не можемо, оскільки Василь Шкляр не вказує реального денотата, а псевдонім Вовгура застосовує декілька разів до різних персонажів і ситуацій, наприклад: «.отаман продовжує воювати, тільки вже далі від своїх країв, прибравши собі нове ім'я - чи то Вовгура, чи Босий, чи Туз...» [8, с. 49], «- Ні, у нас є Вовкодав, Вовгура, Вовчун... але в них зуби як зуби, не ікла» [8, с. 139]. З іншої сторони цей псевдонім активно функціонує у романі - спогадах Ю. Степового, де він власне і подає ім'я реально-історичного власника псевдоніма, використовуючи двокомпонентні формули: ««Серед тих одвідувачів особливо вирізнялась шляхетно - ніжна постать молодого Вовгури - колишнього студента лісового інституту...» [6, с. 13], ««Він прийшов удвох з найближчим своїм другом Вовгурою» [6, с. 21], «- Ну, то вибачте, Григорію Кіндратовичу, що, може, відволікаю...» [6, с. 71], «- Гриненко Грицько, Бабенко Віра, -... - вигукував кат» [6, с. 123]. Із контексту спогадів «У херсонських степах» ми розуміємо, що йдеться про одного й того ж повстанця.

Властиво, не можемо стверджувати, що в обох аналізованих романах автори мають на увазі ту ж персону Вовгури (Грицька Гриненка), але це свідчить про часте побутування цього псевдоніма в інших дивізіях, чи загонах.

Гонта. Псевдонім Іван Гонта позиціонується у трьох творах приблизно по 10 разів. У романі «Стежками Холодноярськими» М. Дорошенко вказує на мотив обрання цього псевдоніма повстанцем: «Одноголосно вибрано Івана Гонту. Гонта підвівся...і сказав: - ...славнозвісний Холодний Яр, де колись збирались месники і звитяжці народні під проводом Залізняка і Гонти, прізвище якого оце й тепер я собі прибрав» [3, с. 296].

У власних спогадах про бої в окрузі Холодного Яру, Іван Лютий - Лютенко веде мову від першої особи: «Проходячи по таборі, я почув ж хтось не то про себе сказав, не то вигукнув: «Отаман Гонта! Отаман Лютий!». Я, здивований цим, зупинився...» [4, с. 91]. Видно, що в повсякденному, військовому житті гармонійно використовувалися обидві назви: прізвище і псевдонім.

І на кінець, вже у художньо - історичному романі «Чорний Ворон» Василь Шкляр також використовує чотирикомпонентну антропоформулу із псевдонімом Гонта та власне реальним прізвищем отамана: «Загородній із Голиком - Залізняком теж повели по курцях очима, чи не топчеться тут Звенигородський отаман Гонта - Лютий...» [8, с. 214]. Можемо сказати, що у художньому романі В. Шкляра є не лише вигадані персонажі, але й реальні для підтвердження історичності подій.

Кібець. Використання (хоча і одноразове) псевдоніма «Кібець» Василем Шклярем у «Чорному Вороні» лише підтверджує його історичну основу як художнього роману: «На заклик висміяти бандитів - отаманів, котрі полюбляли брати собі такі наймення, як Орел, Кібець, Ворон, Яструб...» [8, с. 69].

Також лише псевдонім (без імені денотата) подає Ю. Горліс - Горський («Холодний Яр»): «За Чигирином розгулявся верткий Кібець, напади якого сповна відповідали його псевдоніму» [2, с. 170]. Найбільш широко описує Кібця Михайло Дорошенко (Вернигора) у «Стежках Холодноярських», згадуючи його псевдонім 81 раз; наведемо декілька прикладів: ««Кібець скорим маршем прямував лісом попід селом і степом...» [3, с. 138], «Тут часто бувала і переховувалась від комунарів та злих людей жінка Миколи Бондаренка - «Кібця», чорнява красуня Євгенія...» [3, с. 139] - використовуючи трилексемну антропоформулу автор поруч з псевдонімом повстанця вказує і його справжнє, «мирське» ім'я - Микола Бондаренко. До того ж письменник із слів отамана Хмари пояснює принцип присвоєння цього псевдоніма вояку Миколі Бондаренку: «- «Кібець» - птах, що літає і ловить курчат та курей поодинці, а наш Микола - «Кобець», як його прозвала комуна, піймав до двох соток. Майже цілий ескадрон забрав без одного пострілу» [3, с. 294].

Мамай. Згадки про псевдонім Мамай є у трьох аналізованих творах. У «Холодному Яру» Горліс - Горський пише: «Це отаман Білого Яру з-над Дніпра Мамай» [2, с. 78], у примітках до цього ж роману Роман Коваль подає і справжнє прізвище повстанця: «Мамай (Щириця) Яків Панасович (8.10.1887, с. Боровиця Чигиринського пов. Київської губ., тепер Чигиринського р-ну Черкаської обл. - 27.04.1929, Черкаси)» [2, с. 368].

Він же підтверджує справжність Щириці у «Ми ще повернемося!»: «У кінці літа 1920 року холодноярці своїм 2-м куренем («Білого Яру») з отаманом [Яковом] Мамаєм (Щирицею) [на чолі] форсували Дніпро...» [1, с. 276].

Василь Шкляр також, хоча і одноразово, згадує отамана Мамая одночленним найменуванням: «...коли в Мошнах зібралися три курені холодноярців (уже під проводом Деркача), коли надійшла Степова дивізія Костя Блакитного, підоспіли загони Лютого, Голого, Мамая...» [8, с. 49]. Цим і підтверджується історичність «Чорного Ворона», незважаючи на те, що письменник не вказав справжнього прізвища лісовика.

Чорнота. Найближчим товаришем для Юрія Городянина був Андрій Чорнота - теж одна із найвірніших українській землі постатей. Цей псевдонім згадується у 4 романах, де автори власне і подають справжнє прізвище повстанця.

Горський позиціонує Чорноту 250 разів у «Холодному Яру» і про нього пише: «Спитаєте мого помічника Андрія Чорноту» [2, с. 57]; повстанця Чорноту згадує Михайло Дорошенко (Вернигора): «Сюди згодом прийшли й Холодноярці - Чорнота зо своїм молодим старшиною, прозваним Горлиця та інші» [3, с. 105]; письменник додає, що після смерті Чучупаки отаман Чорнота перебрав собі його псевдо: «Отаманом Холодного Яру був вибраний -заступник Василя Чучупаки, Чорнота, що звався «Деркач» [3, с. 290], «Отаман Чирнота, який; після смерти Чучупаки, прибрав собі кличку - Деркач, зголосився...» [3, с. 331].

Юрко Степовий згадує про отамана одночленною лексемою: «На чолі холодноярської сотні їхали Чорнота й Отаманенко» [6, с. 76]. У біографічному джерелі дослідник Роман Коваль подає безпосередньо правдиве прізвище повстанця: «Окрім Юрка Городянина, поруч із кавказцями зневагу до смерті виявляли майбутні повстанські отамани Юрій Дроботковський (Андрій Чорнота).»[1, с. 14], «Хорунжий Дроботківський приєднався до повстанців. Командував сотнею» [2, с. 379]. Юрій Горліс - Горський у відгуку на статтю Михайла Середи зазначає: «Дроботковський (Юрій Дроботковський) і Загородній, крикнувши «хай живе Україна!», по команді вистрілили один одному в серце» [1, с. 277].

Чорт. Псевдонім Чорт не є поширений серед творів про повстанський рух 1917 -1922 років, проте має згадки у двох романах - спогадах, тому вважаємо його як історично правдивого діяча.

У біографічних примітках до роману «Холодний Яр» Роман Коваль вказує псевдонім із реальним прізвищем: «Співпрацював з отаманами Семеном Гоизлом, Яблочком, Ларіоном Загороднім, Семеном Заболотним, Пилипом Хмарою, Чортом (Мелешком)» [1, с. 367]: у реченні мова йде про Івана Лютого -Лютенка. Властиво і він у своїх спогадах «Вогонь з Холодного Яру» зазначає: «Тоді отаман Чорт (Мелешко), дуже розумна людина відданий український патріот...» [4, с. 50], «...збереглися в пам'яті: Загородній, Гоизло, Лютий (Ґонта), Залізняк, Хмара, Кобець, Мелешко (Чорт)» [4, с. 38].

Яблучко. Отамана Цвітковського згадують три письменники у своїх творах, один з яких - художній роман. Автори безпосередньо і зазначають його справжнє прізвище.

У Горліса - Горського: «До Холодного Яру ще й Цвітковський із полком кінноти прийшов» [2, с. 351]; Василь Шкляр, підтверджуючи реальну основу роману «Чорний Ворон», пише: «А він, цей шлях, уже привів до загибелі Гризла, Цвітковського, Загороднього, Чорного Ворона...» [8, с. 284]. І, на кінець, І. Лютий - Лютенко (Ґонта) додає: «Минуло декілька днів, як до нас примчали посланці від отамана Яблучка (Цвітковського), сповіщаючи нас...» [4, с. 49], подаючи псевдонім лісового отамана.

Висновки

Отже, література про повстанський рух 1917 - 1922 років є добрим матеріалом для досліджень у галузі псевдонімії. Ми виділили дев'ять найбільш поширених псевдонімів, котрі «кочують» по творах, і зауважили, що письменники використовують одно- та багаточленні найменування одних і тих же персонажів у різних текстах.

Власне, самі ж автори і подають реальні імена денотатів і пояснення присвоєння псевдоніма. Оскільки, царина псевдонімії про національно - визвольний рух 1917 - 1919 років не є достатньо висвітлена, вважаємо подальші пошуки будуть актуальними.

Література

1. Горліс - Горський Ю. «Ми ще повернемось!»: Спогади. Повість. Поезії. Документи. Листування / Р. М. Коваль. Бібліотека Історичного Клубу «Холодний Яр». Київ: Історичний Клуб «Холодний Яр»; Вінниця: ДП «Державна картографічна фабрика», 2012. 432 с. (Серія «Отаманія ХХ століття». Кн. 5)

2. Горліс - Горський Ю. Ю. Холодний Яр: спогади осавула 1-го куреня полку гайдамаків Холодного Яру / упор., ред., передм., примітки, біограф, довідки, додатки Р. Коваля. Київ: Історичний клуб «Холодний Яр»; Вінниця: ДП «Державна картографічна фабрика», 2010. 512 с.

3. Дорошенко М. Стежками Холодноярськими: спогади 1918 - 1923 років [Текст]: [автентичне вид. за першим вид. у Філадельфії, США. 1973 р.]. Київ: ФОП Стебеляк, 2015. 352 с.

4. Лютий - Лютенко І. Вогонь з Холодного Яру: спогади [Текст]: [автентичне вид. за першим вид. у Детройті, США. 1986 р.]. Київ: ФОП Стебеляк, 2015. 352 с.

5. Павликівська Н. М. Система і структура псевдонімів ОУН та УПА. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 10: Проблеми граматики і лексикології української мови. 2011. Вип.7. С. 274-279.

6. Степовий Ю. У херсонських степах. Мюнхен: «Культура», 1947. 127 с.

7. Чучка П. П. Українські псевдоніми: статус, структура і функції. Наукові записки кДпУ. Кіровоград, 2001. Вип. 37. С. 82-83.

8. Шкляр В. М. Залишенець. Чорний Ворон. Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2010. 384 с.

Анотація

УДК 81'373.22

Особливості псевдонімів періоду визвольного руху на Черкащині 1917 - 1922 рр. (за матеріалами української прози). Бачун Л. аспірант кафедри загального мовознавства і слов'янських мов Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка

У статті висвітлено поняття псевдоніма та характеристики щодо його функціонування у соціумі, проаналізовано псевдоніми найбільш відомих повстанців національно-визвольного руху на Черкащині 1917-1922 років та варіанти цих псевдо у різних текстах. З'ясовано мотиви вибору псевдонімів та їхня частотність в аналізованих творах.

Ключові слова: антропонімія, онім, ономастика, псевдонім.

Аннотация

Особенности псевдонимов периода освободительного движения на Черкасщине 1917-1922- гг. (по материалам украинских прозаических сочинений). Бачун Л. - аспирант кафедры общего языкознания и славянских языков Тернопольского национального педагогического университета имени Владимира Гнатюка

В статье раскрыто содержание понятия «псевдоним» и дана характеристика его функционированию в социуме, проанализированы псевдонимы наиболее известных повстанцев национально-освободительного движения на Черкасщине 1917 - 1922 годов и варианты этих псевдо в разных текстах. Выяснены мотивы выбора псевдонимов и их частотность в анализируемых произведениях.

Ключевые слова: антропонимия, оним, ононмастика, псевдоним.

Annotation

The pseudonyms' peculiarities of the period of the liberation movement in Cherkassy region (on the materials of Ukrainian prose works). Bachun L. Post-graduate Student, General Linguistics and Slavonic Languages Department, Ternopil National Volodymyr Hnatiuk Teachers' Training University

The notion of pseudonym and some characteristics of its functioning in society have been analyzed in this article. The pseudonyms of the most famous rebels of the national liberation movement in Cherkassy region 1917-1922 also have been clarified with the variants of these pseudo in the different texts. Additionally, the motives of choice of pseudonyms and their frequency in the analyzed works have been revealed.

Key words: anthroponomy, onim, onomastics, pseudonym.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены