Синтаксична організація виражених простим реченням повір'їв

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 811.161.2 '42

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

Синтаксична організація виражених простим реченням повір'їв

Р. Л. С е р д е г а

Сердега Р. Л. Синтаксична організація виражених простим реченням повір'їв. Синтаксис і дотепер залишається найменш дослідженою галуззю лінгвістики. Прості речення, хоч і не вичерпують багатства всіх синтаксичних форм, усе ж виступають необхідними елементами організації мови. Помітне місце вони займають і в системі виражених реченням повір'їв. У статті розглянуто синтаксичну організацію повір'їв, що мають форму простого речення. З'ясовано, що серед аналізованих одиниць більш поширеними є односкладні синтаксичні конструкції. Це переважно безособові речення. Головна частина в таких синтаксичних конструкціях виражена безособовими предикативними конструкціями, що мають виразну заборонну або імперативно-дозвільну семантику й поєднуються з інфінітивом.

Ключові слова: просте речення, повір'я, односкладні речення, двоскладне речення, безособове речення, узагальнено-особове речення, неозначено-особове речення, означено-особове речення.

повір'я синтаксичний предикативний семантика

Сердега Р. Л. Синтаксическая организация выраженных простым предложением поверий.

Синтаксис до сих пор остаётся наименее исследованной отраслью лингвистики. Простые предложения, хотя и не исчерпывают богатства всех синтаксических форм, всё же выступают необходимыми элементами организации языка. Заметное место они занимают и в системе выраженных предложением поверий. В статье рассмотрена синтаксическая организация поверий, имеющих форму простого предложения. Выяснено, что в анализируемом языковом материале чаще употребляются односложные синтаксические конструкции. Это в основном безличные предложения. Главная часть в таких синтаксических конструкциях выражена безличными предикативными конструкциями, которые сочетаются с инфинитивом и имеют выразительную запретную или императивно-разрешительную семантику.

Ключевые слова: простое предложение, поверье, односоставные предложения, двусоставное предложение, безличное предложение, обобщённо-личное предложение, неопределённо-личное предложение, определённо-личное предложение.

Serdega R. L. The Syntactic Organization of Beliefs Expressed by a Simple Sentence. Syntax is still the least researched branch of linguistics. One of the main problems of syntax is a comprehensive study of the proposal, its grammatical organization in connection with the expression of a certain content. The sentence is the main language communicative unit and represents a complex system of interrelated units that form its structure. Simple sentences, of course, do not cover the richness of all syntactic forms. However, they are necessary elements of the organization of the language. A notable place for such syntactic constructions is in the system expressed by the sentence of beliefs. Researchers of the Ukrainian language paid much attention to the study of the syntax of the literary language and the description of written sources. However, scientists must investigate syntactic organization of folk speech, folklore-ceremonial texts and those syntactic structures that reflect traditional world view presentations of the Ukrainian people. In the article we considered the syntactic organization of beliefs, which have the form of a simple sentence. We found out that in the analyzed linguistic material more often monosyllabic syntactic constructions are used, which mostly refer to impersonal sentences. The main part in such syntactic constructions is expressed by impersonal predicative constructions, which are combined with an infinitive and have expressive forbidden or imperative-permissive semantics.

Keywords: simple sentence, belief, one-part sentences, two-part sentence, impersonal sentence, general-personal proposal, indefinitely-personal proposal, definitely personal proposal.

Однією з головних проблем синтаксису є всебічне вивчення речення, його граматичної організації у зв'язку з вираженням певного змісту. Речення, будучи основною мовною комунікативною одиницею, становить собою складну систему взаємопов'язаних одиниць, які утворюють його структуру. Прості речення, хоч і не вичерпують багатства всіх синтаксичних форм, усе ж виступають необхідними елементами організації мови. Помітне місце вони займають і в системі повір'їв, виражених реченням.

Незважаючи на значну кількість робіт, присвячених дослідженню різних синтаксичних структур, зазначає Н. В. Файфер, синтаксис і дотепер залишається найменш дослідженою галуззю лінгвістики, що пояснюється складністю зазначеної проблематики [14:101], а П. С. Дудик зауважує, що більшість принципово важливих тем синтаксису й досі витлумачується неоднозначно й суперечливо [1:3]. Синтаксисові простого речення присвячені навчально-методичні та наукові праці П. С. Дудика [1], С. Д. Єрмакової [2], А. П. Загнітка [3], М. С. Заоборної [4], Н. Л. Іваницької [5; 6; 7], А. К. Мойсієнка [10], колективна монографія “Синтаксис словосполучення і простого речення (синтаксичні категорії і зв'язки)” (1975) [12]. Загалом дослідники української мови багато уваги приділяли вивченню синтаксису літературної мови й описові писемних пам'яток, проте необхідно досліджувати й синтаксичну організацію народного мовлення, фольклорно-обрядових текстів і зокрема тих синтаксичних структур, що відбивають традиційні світоглядні уявлення українського народу. На сучасному етапі розвитку науки, слушно зауважує О. В. Яковлєва, “декларується міждисциплінарний рівень дослідження як єдиний можливий і необхідний, оскільки нові перспективні проблеми і ситуації виникають на стику наук, на стику різнорідних компонентів і матеріалів, на стику жанрів і структур” [16:206]. Сьогодні, на думку М. І. Толстого, жодна дисципліна не може існувати тільки в собі і виключно для себе [13:25]. Філологія, зрозуміло, теж не становить винятку, оскільки вона, будучи сукупністю певних гуманітарних наук (мовознавства,

літературознавства, текстології, фольклористики та ін.) має вивчати мову, літературу та культуру того чи іншого народу через різноаспектний аналіз текстів.

Метою статті є аналіз синтаксичної організації повір'їв, виражених простим реченням. Матеріалом для неї слугували вилучені нами відповідні сполучення слів, що становлять короткий вираз, зі збірників “Прислів'я. Прикмети та повір'я українського народу” (2006) [11] і М. Н. Шкода “Люба моя Україна. Свята, традиції, звичаї, обряди, прикмети та повір'я українського народу” (2011) [15], а також фактаж, зібраний під час студентських діалектологічних експедицій 2007-2009 рр. у с. Солоницівка (Дергачівський район, Харківська область).

Просте речення, як відомо, має в своєму складі одну граматичну основу, виражену сполученням підмета й присудка або лише одним головним членом. Серед повір'їв, виражених простим реченням, кількісна перевага належить односкладним синтаксичним конструкціям, хоча вона й не значна. Двоскладні речення, в принципі, також є досить поширеними серед аналізованих мовних фактів.

Серед односкладних речень у досліджуваних повір'ях переважають конструкції, що означають дію або стан, які відбуваються без активної участі особи, незалежно від носія стану, тобто безособові речення. У таких повір'ях головна частина речення, як правило, виражена безособовими предикативними конструкціями (найчастіше не можна, зрідка нізя, гріх), що поєднуються з інфінітивом і мають виразну заборонну семантику: Без хліба не можна наїстися; Бєрєменній не можна отказувать (с. Солоницівка); Бєрєменній не можна сидіть на порогі (смт. Солоницівка); Вагітній жінці не можна їсти червоні ягоди і рибу; Вагітній жінці не можна сидіти на порозі; До пологів не можна купувати дитячі речі; Віником нікого нізя обмітать (с. Солоницівка); В неділю не можна працювати взагалі (с. Солоницівка); Гріх не давати людям води із криниці, колодязя; Молодим не можна переходити дороги з порожніми відрами; На покійників берємєнній дивитись не можна (с. Солоницівка); На порозі не можна довго стояти; Не можна гойдати порожньої колиски (с. Солоницівка); Не можна дивитися у вікно на покойника (с. Солоницівка); Не можна дитині до одного року стригти волосся на голові; Не можна дитині до року дивитися в дзеркало; Не можна згадувати в розмовах на поминках погані вчинки померлого, негативні, неприємні риси його характеру; Не можна кидати у вогонь брудного; Не можна переступати через дитину до року; Не можна класти на стіл росщеску, ключі та гроші (с. Солоницівка); Не можна під час весілля губити шпильку, спеціально закріплену на одязі; Не можна стояти на порозі в грозу; Не можна упускати обручку до або під час вінчання; Не можна хату будувати на могильниках, мусорках (с. Солоницівка); Переходити дорогу перед покійником не можна (с. Солоницівка); У п'ятницю не можна мити голову (с. Солоницівка); Через поріг не можна позичати гроші. Інколи використовується присудкове слово з протилежною заборонним конструкціям семантикою, яке набуває значення дозволу- рекомендації щодо виконання тієї або іншої дії у відповідний часовий період чи за певних умов: В суботу можна все робить (с. Солоницівка). Згадуючи покійного, слід казати царство йому небесне або земля пухом; Полегшити страждання мертвих на тому світі можна поминаючи їх (с. Солоницівка). В структурі останнього речення, що має виразну говіркову природу, є невідокремлений дієприслівниковий зворот, складений з дієприслівника способу дії поминаючи та форми родового відмінка множини особового займенника вони (їх). Головний член аналізованих безособових речень може, як видно з наведених вище прикладів, ускладнюватися поєднанням предикатива з інфінітивом. Інколи з інфінітивом поєднуються прості форми вищого і найвищого ступенів порівняння якісно-означальних прислівників: Борг краще віддавати вранці, а не ввечері; У суботу найкраще купатися, перевдягатися, які в контексті можуть виступати своєрідними синонімами предикативів треба, слід (порівняйте: Борг треба віддавати вранці, а не ввечері; У суботу слід купатися, перевдягатися).

(с. Солоницівка).

Двоскладні прості речення, в яких обов'язково повинні бути обидва головні члени -- підмет і присудок, серед повір'їв, виражених простим реченням, теж становлять кількісно помітну групу. Підмет в аналізованих синтаксичних конструкціях переважно простий. Виражається він здебільшого іменником, а присудок -- дієсловом: Верба захищає дім від нечістої сили, дитину від хвороби (с. Солоницівка); Виє собака на погане (с. Солоницівка); Відьма молоко забирає (с. Солоницівка); Відьми збирають цвіти з могил, роблять з них зілля (с. Солоницівка); Добру людину бджола не кусає; Гори, провалля й кургани на землі виникли від потопу; Душа самогубця завжди ходить по землі (с. Солоницівка); Зайця створив чорт; На Благовіщення вилазять із землі всі гади; На Благовіщення пташка гнізда не в'є (с. Солоницівка); На Благовіщення птиця гнізда не в'є; Народжена дитина охороняється ангелом- охоронцем (с. Солоницівка); На сорок святих сорока сорок паличок у гніздо покладе; Проти п'ятниці сон неодмінно справдиться; На Великдень опівночі тварини зазвичай говорять людською мовою; На теплого Олекси риба хвостом лід розбиває; Після смерті душа йде на той світ (с. Солоницівка); Птахи ніч розкльовують; Сич хазяїна виживає; Сіра коза дає більше молока, ніж кози інших мастей; Хліб не переїдається; Чорт може набирати подоби ворона й так з'являється поміж люди. В ролі простого підмета в аналізованих синтаксичних конструкціях може інколи виступати субстантивований прикметник (Молода переступати порог дома чоловіка не должна) (с. Солоницівка) або стійке словосполучення (Повний місяць має цілющі властивості).

дієприкметниковими (Небо -- це дах землі, збудований з якоїсь білої маси; Не можна під час весілля губити шпильку, спеціально закріплену на одязі), порівняльними (Сіра коза дає більше молока, ніж кози інших мастей).

Наші попередні спостереження дозволяють зробити такі висновки:

1) необхідно досліджувати не тільки синтаксис літературної мови й синтаксичні особливості давніх та сучасних писемних пам'яток, а й приділяти достатню увагу граматичній організації текстів і різних реченнєвих структур народного мовлення, фольклорно-обрядових текстів і загалом тих синтаксичних структур, що відбивають традиційні світоглядні уявлення українського народу. Тільки таким чином можна буде здобути більш-менш вичерпні дані про синтаксичний рівень певної мови та її систему загалом;

2) серед виражених простим реченням повір'їв переважають односкладні синтаксичні конструкції, хоча двоскладні речення, в принципі, також є досить поширеними у системі відповідних мовних фактів;

3) у досліджуваних повір'ях переважають односкладні безособові речення, головна частина яких виражена безособовими предикативними конструкціями (найчастіше із заборонною семантикою -- не можна, нізя, гріх), що поєднуються з інфінітивом;

4) помітну групу серед виражених простим реченням повір'їв становлять ускладнені синтаксичні конструкції. Вони можуть ускладнюватися за рахунок однорідних членів речення, дієприслівникових, дієприкметникових і порівняльних зворотів. Частотнішою є група повір'їв, ускладнена однорідними членами речення.

Література

Іваницька Н. Л. Синтаксис простого речення. Складні випадки аналізу: навч.-метод. посіб. для студентів філол. фак-тів / Н. Л. Іваницька. -- К. : Вища шк., 1989. -- 63 с.

Іваницька Н. Л. Формально-граматична і семантико-синтаксична структура простого речення: тексти лекцій спецкурсу / Н. Л. Іваницька. -- Вінниця, 2002. -- 232 с.

Кадомцева Л. О. Граматичні форми ускладнення простого речення / Л. О. Кадомцева // Укр. мова і літ. в шк.-- 1988. -- № 2. -- С. 29--33.

Кадомцева Л. О. Українська мова: синтаксис простого речення: навч. посібник / Л. О. Кадомцева. -- К. : Вища шк., 1985. -- 127 с.

Мойсієнко А. Структурно-семантична організація простого ускладненого речення / А. Мойсієнко // Вісник КНУ ім. Т. Шевченка: Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика. -- 2006. -- Вип. 17. -- С. 44--47.

Прислів'я. Прикмети та повір'я українського народу / Уклад. Н. Кусайкіна. -- Х. : ВД “Школа”. -- 2006. -- 112 с.

Синтаксис словосполучення і простого речення (синтаксичні категорії і зв'язки): монографія / За ред. М. А. Жовтобрюха. -- К. : Наук. думка, 1975. -- 222 с.

Толстой Н. И. Язык и народная культура. Очерки по славянской мифологии и этнолингвистике / Н. И. Толстой. -- М. : Индрик, 1995. -- 512 с.

Файфер Н. В. Основні напрями дослідження синтаксису / Н. В. Файфер // Наук. вісник кафедри ЮНЕСКО КНЛУ: Філологія, педагогіка, психологія. --2012. -- Вип. 25. -- С. 101--105.

Шкода М. Н. Люба моя Україна. Свята, традиції, звичаї, обряди, прикмети та повір'я українського народу / М. Н. Шкода. -- Донецьк: ТОВ “ВКФ „БАО ““, 2011. -- 544 с.

Размещено на Allbest.ru