Інтерпретація перелічення як лексеми і стилістичного прийому

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ПЕРЕЛІЧЕННЯ ЯК ЛЕКСЕМИ І СТИЛІСТИЧНОГО ПРИЙОМУ

Дуброва Оксана Миколаївна

кандидат педагогічних наук, докторант, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова; вул. Пірогова, 9, м. Київ, 01030, Україна;

Анотація

Метою дослідження є розгляд перелічення з позицій етимології, морфології, лексикології і стилістики. Об'єктом дослідження виступає перелічення як один із засобів, за допомогою якого відбуваються процеси концептуалізації та категоризації знань про оточуючий світ. Матеріал дослідження - словникові дефініції лексеми перелічення в українській, російській та англійській мовах; значення поняття перелічення у різних дисциплінах; перелічення як стилістичний прийом. Застосовано описовий метод і метод аналізу розвідувальної інформації. У результаті дослідження було висвітлено етимологію лексеми перелічення; уточнено поняття перелічення в лінгвістичному аспекті та узагальнено ознаки перелічення як стилістичного прийому.

1. Іменник перелічення пов'язаний з іменниками число, рахунок, кількість. В основі слова перелічення лежить дія підрахунку, лічення, коли хтось/щось (люди, предмети, ознаки, явища, дії) а) підраховується або ще раз перераховується, щоб отримати кількість, число, або б) називається один за одним у вигляді списку/переліку для узагальнення інформації або її повного представлення.

2. Перелічення - це стилістичний прийом, за допомогою якого відбувається називання один за одним (або групування) однорідних або неоднорідних предметів, ознак або явищ, які виконують одну синтаксичну роль у реченні і демонструють семантичну однорідність. В основі прийому перелічення лежить класифікаційна діяльність. Прийом перелічення вважається засобом докладного опису предметів, їх властивостей, явищ та процесів навколишнього світу і характеризується такими ознаками, як відкритість і варіативність.

Ключові слова: когнітивна лінгвістика, перелічення, стилістичний прийом, синтаксичний засіб, однорідні члени речення, класифікаційна діяльність.

Аннотация

кандидат педагогических наук, докторант, Национальный педагогический университет им. М. П. Драгоманова; ул. Пирогова, 9, г. Киев, 01030, Украина;

ИНТЕРПРЕТАЦИЯ ПЕРЕЧИСЛЕНИЯ КАК ЛЕКСЕМЫ И СТИЛИСТИЧЕСКОГО ПРИЁМА

Целью исследования является рассмотрение перечисления с позиций этимологии, морфологии, лексикологии и стилистики. Объектом изучения выступает перечисление как один из способов, при помощи которого происходят процессы концептуализации и категоризации знаний про окружающий мир. Материал исследования - словарные дефиниции лексемы перечисление в украинском, русском и английском языках; значение понятия перечисление в разных дисциплинах; перечисление как стилистический приём. Использованы описательный метод и метод анализа исследуемой информации. В результате исследования была изучена этимология лексемы перечисление; уточнено понятие перечисление в лингвистическом аспекте и обобщены признаки перечисления как стилистического приёма. Выводы: 1. Существительное перечисление связано с существительными число, счёт, количество. В основе слова перечисление лежит действие подсчёта, счёта, когда что-то/кто-то (люди, предметы, признаки, явления, действия) а) подсчитывается или ещё раз пересчитывается, чтобы получить количество, число, или б) называется один за другим в виде списка/перечня для обобщения информации или её полного представления. 2. Перечисление - это стилистический приём, при помощи которого происходит называние одного за другим (или группирование) однородных или неоднородных предметов, признаков или явлений, которые выполняют одну стилистическую функцию в предложении и демонстрируют семантическую однородность. В основе приёма перечисления лежит классификационная деятельность. Приём перечисления считается средством детального описания предметов, их свойств, явлений и процессов окружающего мира и характеризуется такими признаками, как открытость и вариативность.

Ключевые слова: когнитивная лингвистика, перечисление, стилистический приём, синтаксическое средство, однородные члены предложения, функция классификации.

Summary

Ph.D. in Pedagogics, doctoral student, National Dragomanov pedagogical university;

Pirogova Street, 9, Kyiv, 01030, Ukraine;

INTERPRETATION OF ENUMERATION AS A LEXEME AND A STYLISTIC TECHNIQUE

Objective of the paper is to examine enumeration from the point of view of etymology, morphology, lexicology and stylistics. Object under analysis is enumeration as one of the ways of knowledge conceptualization and categorization. Material of investigation is vocabulary definitions of the lexeme enumeration in Ukrainian, Russian and English languages; meanings of the notion enumeration in different subjects; enumeration as a stylistic technique. The paper applies descriptive method as well as the method of investigated information analysis. Findings of the investigation are 1) etymology research of the lexeme enumeration was undertaken; 2) the notion enumeration in linguistics was defined more clearly; 3) specific features of enumeration as a stylistic technique were summed up. Results: 1. Noun enumeration is connected with nouns number, counting, amount. The basis of the word enumeration is the action of counting, calculation when somebody / something (people, objects, features, phenomena, actions) a) is counted or recounted to get the quantity, number or b) is denominated one after another in the form of a list / catalog to summarize information or to present information in full. 2. Enumeration is a stylistic technique when homogeneous or heterogeneous objects, features, phenomena or actions are denominated one after another (or grouped); these objects, features, phenomena or actions have the same syntactic role in a sentence and are semantically homogeneous. The function of classification is the basis of enumeration technique. Enumeration is considered to be the means of detailed description of living beings and things, their qualities; phenomena and processes of the surrounding world. The technique is characterized by openness (possibility to add elements to the list / range) and variability (possibility to change elements of the list / range).

Key words: cognitive linguistics, enumeration, stylistic technique, syntactic means, homogeneous words, classification activity.

Постановка проблеми. Когнітивна лінгвістика займається дослідженнями мови як засобу організації, обробки та передачі інформації. Мовні форми вивчаються з позиції відображення ними бачення світу людиною, оскільки саме мовні дані забезпечують доступ до когнітивних процесів і механізмів, до структур свідомості людини [28].

Зв'язок із попередніми дослідженнями. Теоретична база когнітивної лінгвістики представлена науковими доробками таких російських вчених, як М. М. Болдирев (теорія функціональної категоризації мовних знаків), В. І. Карасик (розробка аксіологічного підходу до вивчення зв'язків мови), О. С. Кубрякова (вивчення мовної картини світу, мовної категоризації); українських - О.П. Воробйова (когнітивна поетика), А. М. Приходько (концепти і концептосис- теми), О. О. Селіванова (питання когнітивної і комунікативної лінгвістики, лінгвістика тексту); закордонних - Дж. Лаккофф і Р. Ленгекер (когнітивна граматика).

Актуальними для когнітивної лінгвістики залишаються питання концептуалізації і категоризації дійсності.

Концептуалізація, за О. С. Кубряковою, є процесом, який полягає в осмисленні людиною інформації, що надходить, і, як результат, призводить до утворення концептів, концептуальних структур і всієї концептуальної системи у мозку (психіці) людини [21, с. 93].

Процес катетеризації тлумачиться як поділ світу на категорії, тобто виокремлення в ньому груп, класів, категорій аналогічних об'єктів або подій [Там само, с. 42-45]. Процеси катетеризації пов'язані з усіма когнітивними властивостями людського мозку [24, с. 306-307]; для людей катетеризація - ефективний засіб розуміння світу [26, с. 169].

Одним із засобів, за допомогою якого відбуваються зазначені процеси, є перелічення.

Постановка завдань дослідження. Метою статті є розгляд перелічення з позицій етимології, морфології, лексикології і стилістики. Завдання статті:

1) висвітлити етимологію лексеми перелічення;

2) здійснити аналіз словникових дефініцій лексеми перелічення в українській, російській та англійській мовах;

3) розглянути функціонування перелічення в міждисциплінарному аспекті;

4) схарактеризувати перелічення як стилістичний прийом.

Виклад основного матеріалу. У сучасній лінгвістиці перелічення виступає одним із засобів представлення знань, а перелічення як стилістичний прийом є предметом багатьох досліджень. Першим етапом нашої розвідки є етимологічний аналіз лексеми перелічення, що дасть можливість встановити походження лексеми, розкрити її словотвірні зв'язки і пояснити сучасне значення.

Так, іменник перелічення (перелічення) утворено від іменника лічення (синонім лічба), який означає прості арифметичні дії, арифметику (Арифметику у межах цілої лічби він добре вивчив ще як був писарем). Синонімом до лічення є слово лічба, яке має і застаріле значення - взаємні рахунки, претензії (Киньмо, Йово, лічби всякі! Дай лиш руку...) [30; 32].

У свою чергу іменник лічення походить від дієслова лічити, яке означає:

1) називати числа у послідовному порядку;

2) вести певні підрахунки;

3) нараховувати; 4) перераховувати якісь особи або предмети; 5) складати список із перерахуванням яких-небудь осіб або предметів; 6) вважати [32].

У результаті додавання префікса пере- до дієслова лічити отримуємо також дієслово - перелічувати, що має декілька значень: 1) робити підрахунки, підраховувати, рахувати всіх або все (Вернувсь пан Пістряк до сотні, перелічив козаків - усі); 2) перераховувати, називати одне за одним, одного за одним або усіх, усе по черзі (Тільки й мови було в їх, що перелічували гостей паничів і панночок, котрі мали понаїжджати на весілля); 3) перераховувати ще раз, повторно або заново, по-іншому (Незвичними пальцями лічив [Турбай] гроші, часто передавав, і люди, перелічивши їх удома, повертали то зайву десятку, то навіть сотню) [31].

На російську мову слово перелічення перекладається як перечисление, яке походить від дієслова перечислять, перечислить = пере+числить, яке в свою чергу походить від іменника число (і російська, і українська мови) [35].

Число - одиниця лічби, яка означає кількість. Поняття про число з'явилось у давнину, коли людина навчилася рахувати предмети. Для лічби використовували пальці, палички, букви. Слово число в значенні «лічба, величина, кількість» з'явилось у слов'ян в ХІ столітті, а дієслово числити (рахувати) - у ХУІ столітті. Спеціальні знаки на позначення чисел були розповсюджені європейськими країнами у другій половині ХУ століття завдяки арабам, тому і отримали назву арабські цифри [34].

Отже, іменник число означає кількість або знак, який позначає кількість, а дієслово числити - «исчислять, считать, рассчитывать; считать в числе чего, полагать в счет» [15]. У тлумачному словнику В. Даля у реченнях-прикладах подані похідні слова від слова числити: «Вычислить путь планеты. Дочислиться до вывода. Зачислить кого на службу. Исчислить нужды свои. Начислить на кого долг. Отчислять часть доходов в запас. Почислить дело решенным. Перечислить кого в другое ведомство. Он причислен к министерству. Прочислил одну статью (пропустил). Расчислить, почем придется на брата. Арифметики счисляют мудреные задачи» [Там само].

Слід зауважити, що російське дієслово перечислять перекладається на українську мову як 1) перелічувати (складати список, називати) і 2) перераховувати (переводити кошти). Так, тлумачний словник В. Даля подає перечислять як 1) рахувати, дізнаватися про кількість (Песчин морских не перечислишь - благости Господней не обнимешь); 2) переводити когось/щось до іншого місця (Он перечислен в запасные войска, на покой) [Там само].

У тлумачних словниках російської мови перечисление визначається як іменник, утворений від дієслова перелічувати, який означає називання, згадувати все або всіх, перерахування, складання списку кого-небудь або чого-небудь (Перечисление достижений. Поименное перечисление участников) [16; 27; 33].

Розглянемо приклад перелічення з підручника «Педагогическое общение» О.О. Леонтьєва: «Оптимальное педагогическое общение - это такое общение учителя (и шире педагогического коллектива) со школьниками в процессе обучения, которое создает наилучшие условия для развития мотивации учащихся и творческого характера учебной деятельности, для правильного формирования личности школьника, обеспечивает эмоциональный климат обучения, управление социально-психологическими процессами в детском коллективе и позволяет максимально использовать в учебном процессе личностные особенности учителя» [23, с. 20]. У наведеному прикладі представлено перелічення, що має три компоненти (создает, обеспечивает и позволяет) і називає складові поняття педагогічне спілкування.

Розуміння значення терміну перелічення отримуємо через низку синонімів - нумерація, список, перелік, згадування, специфікація, опис, каталог, називання [14].

Так, список (перелік) визначається як множина пов'язаних об'єктів, упорядкованих деяким логічним способом [8], або письмове перелічення будь-яких об'єктів [11].

У комп'ютерній науці список - це зліченне число впорядкованих значень [8]. Список в типографіці - спосіб оформлення різноманітних перелічень і переліків, де кожен елемент списку починається з маркеру, номера або букви. Списки бувають упорядковані (якщо зміна позицій перелічених елементів призводить до зміни значення) і неупорядковані (послідовність перелічених елементів не залежить від певного логічного порядку); самостійними або такими, що продовжують речення; нумерованими (елементи списку починаються буквами або цифрами) і ненумерованими (елементи списку починаються з маркера списку); однорівневі та багаторівневі [10].

Перелік (або список) - кінцева послідовність однорідних об'єктів, що називаються елементами списку; множина (постійна або тимчасова) пов'язаних об'єктів, упорядкованих деяким логічним способом [7].

На англійську мову перелічення перекладається як enumeration - іменник, який позначає дію перерахування або каталог, список [38]. Англійське дієслово enumerate означає з' ясовувати/встановлювати кількість і називати один за одним, перераховувати [39]. Синоніми listing - складання списків, реєстрів; внесення до списку; naming - називання; transfer - переказ (грошових сум); перерахування (сум) [37].

1. Таким чином, проведений аналіз значень слова перелічення (та його складових і похідних) в українській, російській та англійській мовах дає нам змогу зробити такі висновки. Іменник перелічення пов'язаний з іменниками число, рахунок, кількість. В основі слова перелічення лежить дія підрахунку, лічення, коли хтось/щось (люди, предмети, ознаки, явища, дії) 1) підраховується або ще раз перераховується, щоб отримати кількість, число, або 2) називається один за одним у вигляді списку/переліку для узагальнення інформації або її повного представлення.

Наступним етапом нашої роботи було дослідження значень поняття перелічення у різних дисциплінах.

Перелічення як повний упорядкований список усіх позицій у комплекті є поняттям математики і комп'ютерної науки. Цей термін використовують переважно в значенні рахувати, обчислювати, наголошуючи на визначенні кількості елементів, які входять до комплекту, а не на створенні докладного списку всіх елементів [40]. У другому значенні - створення докладного списку всіх елементів - ми зустрічаємо перелічення в інших галузях науки - філософія, психологія, лінгвістика та інші, де необхідно саме назвати всі елементи.

У програмуванні зустрічаємо поняття перелічуваний тип (або скорочено перелічення) - тип даних, множинність значень яких представляє обмежений список ідентифікаторів [9].

Питаннями перелічення (підрахунку кількості), побудови і перебирання різноманітних конфігурацій, які утворюються елементами множин, займається перелічувана комбінаторика [Там само].

У лінгвістиці перелічення тлумачиться як стилістичний прийом - «різні способи комбінування мовних одиниць одного рівня у межах одиниць вищого рівня». В основі стилістичних прийомів лежать синтагматичні відношення, що виникають між стилістично різноякісними одиницями мови [25].

Стилістичний прийом - це навмисне і свідоме посилення будь-якої типової структурної і/або семантичної риси мовної одиниці, яке досягло узагальнення і типізації і стало таким чином генеруючою моделлю [20].

Стилістичний прийом І. Р. Гальпєрін визначає як літературну модель, в якій семантичні і структурні властивості змішані у такий спосіб, що вона виступає як узагальнена схема. Стилістичний засіб поєднує загальне семантичне значення з певною лінгвістичною формою, результатом чого є стилістичний ефект. Автор називає стилістичний прийом генеративною моделлю, коли шляхом частого вживання мовне явище трансформується в стилістичний засіб/прийом [18, с. 35].

І.Р. Гальпєрін виокремлює три рівні стилістичних засобів - фонетичний, лексичний та синтаксичний. Перелічення відноситься до синтаксичних стилістичних засобів, які виступають як синтагматичні або структурні засоби. Як зазначає науковець, структурні елементи мають своє особисте незалежне значення, і це значення може впливати на лексичне значення. Отже, структурні елементи надають особливе контекстуальне значення деяким лексичним одиницям [Там само, с. 50, 54].

Представлена інформація дозволяє констатувати, що як стилістичний прийом перелічення означає:

- однорідні позначення предметів, дій або ознак чогось, які стоять один після одного у реченні [31];

прийом, за допомогою якого окремі предмети, явища, властивості, дії називаються один за одним, утворюючи послідовність, частини якої, знаходячись синтаксично на одній позиції (однорідні члени речення), змушені демонструвати певний ступінь семантичної однорідності, якими б несхожими вони не здавалися (І. Р. Гальпєрін) [12, с. 216-218];

стилістичний засіб, в основі якого лежить конструкція з однорідними членами речення, вираженими різними граматичними категоріями (О. О. Селіванова) [29, с. 5].

Описуючи стилістичну та риторичну природу перелічення, М. Ю. Антонова тлумачить перелічення як стилістичний прийом, який створюється повторенням однорідних синтаксичних одиниць (окремих речень, словосполучень) і ґрунтується на синтаксичному процесі розширення - додаванні до певної синтаксичної одиниці інших одиниць, того ж синтаксичного статусу та спільного з нею синтаксичного зв'язку в структурі речення. Прийом перелічення, маючи когнітивну природу, використовується для впорядкування та систематизації інформації дійсності [2].

Прийом перелічення характеризується широкими експресивними можливостями, тому вважається одним із засобів докладного опису предметів, їх властивостей, різноманітних явищ та процесів; сприяє злагодженому і логічному викладенню матеріалу [13, с. 394-395].

Даючи визначення поняттю перелічення як стилістичного прийому, автори використовують категорію однорідний: «означає однорідні позначення предметів» [30]; «за допомогою якого окремі предмети, явища, властивості, дії називаються один за одним... (однорідні члени речення)» [12]; «в основі якого лежить конструкція з однорідними членами речення» [29]; «який створюється повторенням однорідних синтаксичних одиниць» [2] тощо. Таким чином, виникає необхідність розвести поняття перелічення та однорідні члени речення.

Так, однорідні члени речення - це такі члени речення, що «виконують одну синтаксичну роль, відносяться до одного й того самого члена речення і поєднуються між собою сурядним зв'язком. Однорідні члени речення рівноправні і не залежать одне від одного. Вони називають поняття, близькі за своєю сутністю. Однорідні члени разом пов'язані тим самим підрядним зв'язком з іншим членом речення, який їх пояснює або який вони пояснюють» [6].

С. Валгіна пише: «Щоб стати однорідними, члени речення повинні опинитися в сурядному ряду, тобто вступити один з одним в синтаксичні відношення перелічувальні, зіставно-протиставні чи розділові, а це можливо за логічної однозначності сполучуваних слів і їх лексичної зіставлюваності» [3, с. 222].

А.П. Загнітко називає однорідні члени однорядними, підкреслюючи, що вони пов'язані сурядним зв'язком і становлять елементи одного смислового ряду [17, с. 559]. Ряд розглядається як конструкція, яка має власний семантичний зміст, а між членами ряду встановлюються єднальні, протиставні або розділові відношення [19].

Б. Голуб, висвітлюючи питання стилістичного використання однорідних членів речення в різних стилях мовлення, ототожнює поняття однорідні члени речення і перелічення, визначаючи останнє як «довгий ланцюг однорідних членів», що породжує особливу гармонійність звучання в тексті і слугує упорядкуванню інформації [13, с. 395, 397].

Узагальнення представленої інформації дає нам змогу констатувати, що перелічення - це стилістичний прийом, який будується на основі такого мовного явища, як однорідні члени речення.

Як підкреслює І. Р. Гальпєрін, перелічення іноді групують абсолютно різнорідні поняття. Відсутність логічності та семантичної однорідності створює ефект незвичності [12, с. 216-218]. Наприклад, Мелькают мимо будки, бабы, Мальчишки, лавки, фонари, /Дворцы, сады, монастыри, /Бухарцы, сани, огороды, / Купцы, лачужки, мужики, /Бульвары, башни, казаки, / Аптеки, магазины моды, /Балконы, львы на воротах /И стаи галок на крестах (О. С. Пушкин).

гуманність, демократичність і діалогічність (за характером спілкування);

оптимальність (у виборі змісту і засобів);

творчість чи оригінальність (за змістом діяльності);

науковість (за змістом матеріалу, що викладається, і за характером діяльності) [36].

Висновок 2. Проведений аналіз наукових джерел дав нам змогу уточнити поняття перелічення в лінгвістичному аспекті та узагальнити його ознаки. Так, перелічення - це стилістичний прийом, за допомогою якого відбувається називання один за одним (або групування) однорідних або неоднорідних предметів, ознак або явищ, які виконують одну синтаксичну роль у реченні і демонструють семантичну однорідність. В основі прийому перелічення лежить класифікаційна діяльність. Прийом перелічення вважається засобом докладного опису предметів, їх властивостей, явищ та процесів навколишнього світу і характеризується такими ознаками, як відкритість і варіативність. Прийом перелічення має широкі експресивні можливості; сприяє логічному викладенню інформації, її впорядкуванню та систематизації. Перспективу подальших досліджень вбачаємо в дослідженні конструкцій з однорідними членами речень, які виступають основою синтаксичного прийому перелічення.