Трансформація критичного дискурсу як форма зміни літературного канону (на матеріалі часопису "Українська хата")
Огляд жанрово-стильових експериментів авторів і редакторів часопису на матеріалі публікацій київського журналу "Українська Хата". Дискусії стосовно оновлення прози, поезії з орієнтацією на західноєвропейську філософію. Вплив Модерну на літературний канон.
| Рубрика | Иностранные языки и языкознание |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 15.10.2018 |
| Размер файла | 85,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Трансформація критичного дискурсу як форма зміни літературного канону (на матеріалі часопису «Українська хата»)
Наприкінці ХІХ століття майже в усій Європі в академічній науці, зокрема в гуманітарних її галузях, на зміну узагальнювальним методикам, запозиченим із природничих наук, поширилися тенденції до переосмислення онтологічних, епістемологічних та аксіологічних переконань, а також встановлення нових методологічних принципів досліджень (лінгвопоетика Олександра Потебні, експресивна теорія Бенедето Кроче, духовно-історична концепція Вільгельма Дільтея, інтуїтивний метод Анрі Берґсона, психоаналіз Зиґмунда Фройда).
Західноєвропейський антипозитивістський інтелектуальний рух охопив і літературознавство, готуючи новий шлях для розвитку художньої літератури. Координати модерного дискурсу й нової філософії мистецтва в українській літературі позначила когорта молодих літераторів, згуртованих навколо київського журналу «Українська Хата», «як антитезу до дискурсу народництва» (Соломія Павличко). Досить ґрунтовними є відомі дослідження культурних змін в українському мистецтві зламу ХІХ-ХХ століть авторства Соломії Павличко і Тамари Гундорової. Через соціально-політичні обставини український модернізм на початку ХХ століття не зреалізував себе і, як стверджує Тамара Гундорова, цей етап в українській культурі триває ще й досі, тому вивчення «інших модернізмів» у надзвичайно широкій модерністській парадигмі не втратило своєї актуальності досі [5, с. 7-43].
Гортаючи сторінки «Української Хати», що рясніли не лише поезією, прозою, драматичними творами, а й репортажами про художні виставки, статтями літературно- критичного і філософського характеру, вважаємо саме такий динамічний матеріал найбільш придатним для дослідження критичного дискурсу як «зануреного у життя тексту» (Ю. Степанов), адже літературна критика, як відомо, є одним із чинників творення літературного канону. Водночас свідомо утримаємося від надмірного теоретизування, позаяк «модернізм і канон суперечать одне одному» [8, с. 155].
Ще Іван Франко у статті «Слово про критику» зауважив, що літературна теорія і практика XIX століття, руйнуючи усталені норми і традиції в літературі, зрушили закостенілі естетичні догми літературної критики, що розширило можливості літераторів і критиків, збагатило їхні «майстерні» творами різних жанрів [20]. У студії «Старе й нове в сучасній українській літературі» І. Франко наголошував на необхідності вироблення нових критеріїв у літературно-критичній практиці, адже тексти молодих авторів - «поетів душі» - потребують не осягнення розумом, а «нашого чуття і нашої вразливості» [21, с. 110].
Такий підхід є характерною рисою української літературної критики доби Модерну, що намагалася якнайповніше охопити й оцінити нові художні явища, використовуючи при цьому нерідко суперечливі критерії. Роман Гром 'як уважав, що саме в цей період визначалися теоретичні і практичні орієнтири взаємин художньої літератури і критики [4, с. 139].
Хатяни свою дискусію з позитивізмом ґрунтували на нових філософських засадах неоідеалізму, феноменології та естетизму, які не мали чіткого розмежування, а подекуди і «накладалися» одні на одних. Це своєю чергою зумовлювало стирання кордонів між літературою, літературознавством, філософією, психологією тощо [19].
Оскільки «літературно-критичний дискурс об'єктивно задається твором як об'єктом сприймання й оцінки» [2, с. 6], то всебічний і ґрунтовний аналіз літературних явищ за допомогою класичних жанрів - рецензії, портрету й огляду - на сторінках «Української Хати» є закономірним, однак простежується розмивання жанрових меж і дифузії жанрів, виникнення «невпорядкованих» жанрових форм.
Насамперед, на противагу попередній позитивістичній традиції, яка в біографії автора шукала «джерело» твору, хатяни досліджували біографію творчу. Яскравим прикладом є розлогі студії Миколи Євшана «Тарас Шевченко», «Іван Франко», «Леся Українка», «Богдан Лепкий», «Ольга Кобилянська» та інші. Творча особистість у таких літературно-критичних портретах як своєрідний фільтр пропускає через себе час, у якому живе, досвід, якого набуває, і передає його через твір читачеві. Тобто текст ставав зашифрованим посланням автора, яке реципієнт мав розшифрувати, осмислити, а то й по-своєму пережити.
Саме досвід переживання і розуміння тексту критики-модерністи вважали тлумаченням, тобто інтерпретацією художнього твору [24]. А позаяк критик є лише одним із читачів, який розуміє твір по-іншому, аніж сам автор, то, трактуючи текст, стає співтворцем, а не суддею. Навіть дещо гострі рецензії Миколи Євшана не були «вироком» для авторів і їхніх творів, а своєрідним лабіринтом прихованих смислів, у якому86 реципієнт (автор/читач) мав побачити багатовимірність тексту-твору/тексту-рецензії. Саме за допомогою рецензії критик збурював у читачів зацікавлення твором, долаючи таким способом явище «нечитання», а дражливими репліками провокував авторів на активну участь в обміні враженнями («Юрій Будяк. Буруни», «Михайло Яцків. Adagio Consolante», «Якуб Колас. Песьні жальби» тощо).
Ранній модерністський критичний дискурс поступово формував сприйняття будь- якого мистецького явища як «відкритого твору» (У Еко). При цьому реципієнт не мав права стояти осторонь, бути споглядачем, а що гірше - споживачем чи колекціонером мистецьких творів. Він мусив бути співавтором твору, разом із автором і критиком мав би брати відповідальність за літературний процес. Оскільки народницька традиція орієнтувала читача на ідеалізацію національно-культурної спільноти, хатя- ни передбачали неспроможність такого реципієнта сприймати будь-який естетичний чи психологічний експеримент у літературі. Тому одним із найважливіших завдань літературної критики постало формування читача нової літератури, який бачить у творі не лише об'єкт для насолоди, а «стимул для розвитку уяви, таємницю, яку треба відкрити, мету, яку треба досягти». Характерними для такого літературно-критичного дискурсу є огляди Микити Шаповала (М. Сріблянського) «На великім шляху (Про письменство наше в р. 1909)» і «Літературна хвиля (Погляд на літературу українську за р. 1912)» [6].
Сповідуючи концепцію панестетизму, хатяни акцентували увагу на красі внутрішній, духовній. Нового значення вони надають ніцшеанській ідеї людини-мит- ця. Поціновуючи творчість небагатьох авторів, ідеалом особистості Микола Євшан вважав Тараса Шевченка і присвятив йому низку досліджень («Релігія Шевченка», «Шевченко і ми», «Тарас Шевченко», «Шевченко і Куліш»). Водночас протестуючи проти іконографічного народницького культу митця як явища регресивного для літератури і культури загалом, молодий критик у своїх працях пропонував нове прочитання Т. Шевченка як модерного поета, для якого краса є рушійною силою саморозвитку творчої особистості й усієї культури. Осмислюючи феномен самоорганізації і самооновлення індивідуальності митця, який шукає гармонію в собі і себе у світі через творчість, Микола Євшан під впливом філософських ідей доби проголосив таку концепцію творчості, котра б могла «.. .що так скажу, виховати одиницю, дати напрям усій її діяльности.» [11, с. 24-31].
Критики журналу не так протиставляли себе «народникам», як мали на меті насамперед створити модерну національну літературу, і пошуки нової естетики все ж ґрунтували на основі попереднього досвіду українського письменства. Яскравим свідченням цьому є протестний «Етюд про футуризм» М. Сріблянського, а також безперечна повага Миколи Євшана до творчості І. Франка. Український модернізм був явищем глибоко закоріненим у національний ґрунт, як і «інші модернізми» колонізованих народів («Чеська модерна», «Молода Польща»).
Запропонована хатянами форма критичного дискурсу витворювала своєрідний літературний канон, що стосувався не лише формування презентативного чи ієрархічного набору текстів, а спонукав авторів, критиків і читачів до «поглиблення й змужніння культурного діалогу в суспільстві» [8, с. 130]. Своєю літературно-критичною діяльністю і художньою практикою молоді критики чи не вперше в історії української літератури провокували численні літературні дискусії, сприяли формуванню модерного бачення мистецтва. У публіцистичних виступах, що демонстрували високий рівень літературно-критичної думки, хатяни наголошували на необхідності оцінювати художні твори в контексті доби, на тлі світового історико-літературного процесу (Андрій Тов - качевський «Проблема культури»; М. Сріблянський «З громадського життя»; Христя Алчевська «Про діячів» та інші). Микола Євшан стверджував, що «треба би всяке явище культури міряти нам не лише своєю домашньою міркою, міркою всяких условностей національного життя, але прикладати до нього трошки в наші домагання і більш строгу європейську оцінку» [7, с. 311].
Західні ідеї модерної філософії потрапляли на сторінки «Української Хати» не тільки через публікації дописувачів, але й через переклади художньої літератури (Кнута Гамсуна, Моріса Метерлінка, Шарля Бодлера та інших) і наукових праць (Якова Вассермана, Ернста Геккеля, Фрідріха Куммера), хоча ще донедавна деякі інтелектуали сумнівалися щодо необхідності перекладів українською мовою. Через розширення горизонтів вкрапленнями інших літератур і введення у літературну критику канонів європейського модернізму хатяни намагалися залучити інтелектуальну еліту до міжлітературних дискурсів і прищепити розуміння чинників, які їх формують. Власне орієнтація на європейські зразки культури відігравала визначальну роль у дискусіях «Української Хати» і «Ради», позаяк народники остерігалися втрати національної самобутності, а модерністи намагалися звільнити українську культуру від ізольованості та герметизації.
У своїй монографії «Дискурс модернізму в українській літературі» Соломія Павличко зауважила неспроможність, «нездатність українського модернізму створити новий канон на зміну зруйнованому, старому» [8, с. 155]. Припускаємо, що хатяни, зважаючи на тодішню соціально-політичну ситуацію, свідомо відмовилися від неповороткої академічності літературознавчої науки і від менторської функції критика, а творчість «у вежі зі слонової кості» вважали нещирою. Апелюючи до свідомості письменників і читачів, використовуючи аргументи з урахуванням інтелектуального рівня читачів і літераторів, наголошуючи на цінності культурного спадку народу, вони формували естетичні смаки, проте не формулювали канони. Модерністи вважали, що література мала виховувати читача і формувати діалог із автором, стимулюючи інтелігенцію позбуватися провінційності, бо попри акцентування на естетиці, український модернізм мав і політичний підтекст, - йшлося насамперед про консолідацію нації. Хатяни окреслили нові координати філософії мистецтва, крізь призму яких можна моделювати парадигму взаємин між автором, критиком і реципієнтом у межових періодах розвитку культурно-естетичних епох, адже західноєвропейські ідеї в українському контексті були трактовані по-іншому. Кожен елемент літературно-критичного процесу доби Модерну засвідчував невпинне зростання ідейно-естетичної зрілості української літературної критики та естетичної теорії, що сприяло розвиткові національної літератури, а на її основі і модерної нації з модерною культурою.
Чинники, які вплинули на трансформацію критичного дискурсу, що сприяло зміні літературного канону
Редактори й автори «Української Хати», окресливши горизонти творчої свободи митця, запропонували нову форму літературного тексту як процесу і як результату творчості, залучаючи авторів і читачів до формування нового літературного канону, що прямував до нових інтерпретацій творів мистецтва, експериментування з жанрами і стилями, балансування між національним і багатокультурним. Найважливішим досягненням хатян було те, що до зміни літературного канону вони підходили з розумінням потреб доби раннього Модерну. Залучення до розвитку літературних і культурних стратегій читачів й авторів сприяло популяризації читання, переборення тенденційності та шаблонності літератури, збагачення авторських майстерень мистецькою технікою європейського зразка.
Список використаної літератури
літературний канон публікація журнал
1. Бахтін М. Висловлювання як одиниця мовленнєвого спілкування / М. Бахтін // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / за ред. Марії Зубрицької. 2-ге вид. доп. - Львів : Літопис, 2001. - С. 404-415.
2. Бубняк Р.А. Літературно-критичний дискурс: сутність, структура, засоби вираження : автореф. на здоб. наук. ступ. канд. наук; 10.01.06 - теорія літ. / Бубняк Роман Антонович ; Терноп. держ. пед. університет ім. В. Гнатюка. - Тернопіль, 2001. - 22 с.
3. Гром 'як Р.Т. Вплив творчості Василя Стефаника на розвиток української літературної критики / Р.Т Гром'як // Орієнтації. Розмисли. Дискурси. 1997-2007 / Р.Т Гром'як. - Тернопіль : Джура, 2007. - С. 137-146.
4. Гундорова Т. ПроЯвлення Слова. Дискусія раннього українського модернізму / Тамара Гундорова. - Вид. 2-ге, переробл. та доповн. - Київ : Критика, 2009. - 448 с.
5. Еко У. Поетика відкритого твору / Умберто Еко // Слово. Знак. Дискурс : антологія світової літ.-крит. думки ХХ ст. / за ред. М. Зубрицької. - Львів : Літопис, 1996. - С. 525-538.
6. Євшан Микола. Критика. Літературознавство. Естетика / Микола Євшан. - Київ : Основи, 1998. - 658 с.
7. Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі : монографія / Соломія Павличко. - Київ : Либідь, 1999. - 447 с.
8. Степанов Ю.С. Альтернативный мир, Дискурс, Факт и принцип Причинности / Ю.С. Степанов // Язык и наука конца 20 века. - Москва, 1995. - С. 38, 39.
9. Українська Хата: літ.-наук.-громадськ. і економічн. ілюстр. місячн. - 1909. - Річн. 1.
10. Українська Хата: літ.-наук.-громадськ. і економічн. ілюстр. місячн. - 1910. - Річн. 2.
11. Українська Хата: літ.-наук.-громадськ. і економічн. ілюстр. місячн. - 1911. - Річн. 3. - № 1-4, 5, 6.
12. Українська Хата: літ.-наук.-громадськ. і економічн. ілюстр. місячн. - 1911. - Річн. 3. - № 7/8, 9, 10, 11/12.
13. Українська Хата: літ.-наук.-громадськ. і економічн. ілюстр. місячн. - 1912. - Річн. 4. - № 1-6.
14. Українська Хата: літ.-наук.-громадськ. і економічн. ілюстр. місячн. - 1912. - Річн. 4. - № 7/8, 9/10, 11/12.
15. Українська Хата: літ.-наук.-громадськ. і економічн. ілюстр. місячн. - 1913. - Річн. 5. - № 1-6.
16. Українська Хата: літ.-наук.-громадськ. і економічн. ілюстр. місячн. - 1913. - Річн. 5. - № 7/8-12.
17. Українська Хата: літ.-наук.-громадськ. і економічн. ілюстр. місячн. - 1914. - Річн. 6. - № 1-6.
18. УліцькаД. Антипозитивістський злам / Д. Уліцька // Література. Теорія. Методологія / пер. з польськ. С. Яковенка; упорядкув. і наук. ред. Д. Уліцької. - 2-ге вид. - Київ : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. - С. 38-55.
19. Франко І. Слово про критику / Іван Франко // Зібрання творів : у 50 т. Т. 30 / Іван Франко. - Київ : Наукова думка, 1982. - С. 214-218.
20. Франко І. Старе й нове в сучасній українській літературі / Іван Франко // Зібрання творів : у 50 т. Т. 35 / Іван Франко. - Київ : Наукова думка, 1982. - С. 91-111.
21. Glowinski V. Ekspresja i empatia. Studia o mlodopolskiej krytyce literackiej / V. Glowinski. - Krakow, 1997. - 408 s.
22. Dilthey W. Okreslenie «nauk o duchu» / W. Dilthey // Kuderowicz Z. Dilthey / Z. Kudero- wicz. - Warszawa, 1987.
23. Dilthey W. Przezywanie i rozumienie / W. Dilthey ; przel. K. Krzemieniowa // Teoretyczno- literackie tematy i problemy / wyb. D. Ulicka. - Warszawa, 2003. - S. 187-188.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Характерні ознаки детективної прози як типу тексту. Жанрово-стилістичні особливості детективу як жанру сучасної масової літератури. Лінгвостилістичні специфічні засоби англомовної прози та особливості їх перекладу (на матеріалі творчості Д. Брауна).
дипломная работа [148,2 K], добавлен 22.06.2013Одоративна лексика як складова частина сенсорної лексики. Її засоби художнього образу, багатство асоціативних образів, уявлень, форм вираження. Класифікація одоративної лексики, застосування у художньому мовленні (на матеріалі поезії Лесі Українки).
курсовая работа [46,6 K], добавлен 27.03.2012Специфіка політичного дискурсу з погляду лінгвістичних досліджень. Характеристика метафори та метафоричного процессу. Особливості перекладу метафори та принципи відтворення метафоричних конструкцій в англомовному політичному дискурсі українською мовою.
курсовая работа [336,7 K], добавлен 27.07.2022Аналіз семантико-етимологічної зміни наповнення концепту "віра", здійснений на матеріалі англійської, української та французької мов. Аналіз етимологічного розвитку концепту, спільних та відмінних рис семантичної зміни в історичній ретроспективі.
статья [35,1 K], добавлен 19.09.2017Художній переклад як особливий вид перекладацької діяльності. Особливості перекладу художнього тексту. Характеристика лексичних трансформацій на матеріалі роману Дена Брауна "Втрачений символ". Трансформації, які переважають при перекладі тексту.
курсовая работа [61,7 K], добавлен 26.04.2014Культурно-лінгвістичні аспекти перекладу китайської мови. Стратегії та тактики українсько-китайського перекладу. Особливості перекладу омонімів та антонімів. Правила міжмовного транскрибування (на матеріалі китайсько-українських/російських відповідників).
книга [2,3 M], добавлен 26.03.2015Українська термінографія за часів УРСР. Сучасна українська термінографія. Видання наукових праць українською мовою, поступовий перехід вищих навчальних закладів на україномовне викладання. Впровадження української мови в усі сфери наукової діяльності.
статья [22,7 K], добавлен 26.08.2013Модальність як функціонально-семантична категорія. Концептуальні підходи до визначення поняття модальності у лінгвістиці. Класифікація видів модальності. Засоби вираження модальності при перекладі текстів різних жанрів з англійської мови на українську.
курсовая работа [133,0 K], добавлен 22.12.2010Концепт як когітолінгвокультурне утворення, компонент мовної та концептуальної картин світу. Пісенний дискурс як середовище об’єктивації емоційного концепту. Ціннісна складова емоційного концепту РАДІСТЬ на матеріалі сучасних англомовних пісень.
дипломная работа [131,6 K], добавлен 22.11.2012Психолінгвістичний аналіз функціонування знань індивіда у процесі когнітивної обробки дискурсу. Фреймова репрезентація англійської терміносистеми в галузі медицини. Репрезентування знань в науковій концептосфері на матеріалі термінів сфери біотехнологій.
курсовая работа [719,0 K], добавлен 19.05.2013Аналіз напрямів розвитку сучасної регіональної антропонімії України. Виявлення репертуару чоловічих і жіночих імен в українських та українсько-змішаних сім’ях села. Встановлення складу українського та українсько-змішаного іменника, темпів його оновлення.
статья [24,3 K], добавлен 20.09.2010Реалії як лінгвістичне явище, їх визначення та суть, класифікація та структура. Реалії в системі безеквівалентної лексики. Переклад англійських реалій на матеріалі перекладів роману Чарльза Діккенса "Домбі та син". Зіставлення перекладів: різниця та збіг.
курсовая работа [39,8 K], добавлен 07.01.2016Визначення та види термінологічної лексики. Соціокультурні аспекти англомовних текстів. Особливості функціонування та шляхи перекладу англійської юридичної термінології українською мовою. Труднощі відтворення у перекладі складних термінів-словосполучень.
курсовая работа [51,9 K], добавлен 21.06.2013Розгляд проблеми передачі функціональних значень синтаксичних структур, де придаткові виступають в ролі одного з членів речення. Поняття емфази, особливості її використання. Аналіз перекладу емфатичних конструкцій англійської мови, можливі труднощі.
курсовая работа [30,6 K], добавлен 23.09.2013Українська літературна мова як вища форма національної мови. Стилі української мови в професійному спілкуванні. Типізація мовних норм. Поняття та ознаки культури мовлення. Становлення українського правопису і його сучасні проблеми, шляхи їх вирішення.
реферат [25,2 K], добавлен 26.01.2015Мова української преси початку XXI ст. на тлі соціальної динаміки. Суспільна зумовленість динаміки мови сучасних українських газет. Функціональні зміни в українській пресі та їх вплив на стилістичні ресурси синтаксису. Стилістичне навантаження речень.
дипломная работа [108,0 K], добавлен 20.10.2010Засіб формування, оформлення та існування думки. Формування української мови. Норми української літературної мови. Стилі сучасної української мови. Ділова українська мова. Найважливіший засіб спілкування людей.
реферат [13,9 K], добавлен 17.07.2007Комунікативна невдача як об’єкт лінгвістичного дослідження. Мовна гра як фактор виникнення невдачі. Особливості рекламного дискурсу. Використання сленгової лексики, різноманіття інтерпретації мовної одиниці, вживання каламбуру як причини невдачі слоганів.
дипломная работа [67,6 K], добавлен 17.09.2014Аналіз етнографічної особливості українського народу. Дослідження етнокультурознавчого аспекту змісту фразеологізмів. Розгляд національної своєрідності у спілкуванні. Українська фразеологія як сукупність вербальних і невербальних засобів спілкування.
курсовая работа [51,0 K], добавлен 08.10.2009Дослідження процесів оновлення мови засобами масової інформації. Контамінації як прийом структурно-семантичної трансформації стійких сполучень слів в українській мові. Аналіз засобів досягнення стилістичного ефекту та впливу на читача в газетних текстах.
статья [20,4 K], добавлен 24.04.2018
