Визначення кваліфікації військового перекладача

Однією із проблем теорії військового перекладу, як спеціальної теорії перекладознавства, є проблема визначення вимог та методології формування професійної кваліфікації й компетентності військового перекладача, що набуває особливої актуальності під час корінного переформатування соціально-економічної, освітньої й кадрової політики України в умовах європейської інтеграції.

Наукові праці з проблеми визначення кваліфікації військового перекладача знайти не вдалося. Проте, існують праці з професійної компетенції військового перекладача, адже ці поняття нерозривно пов'язані (В.В. Балабін [1], П.П. Банман [2], Н.М. Романенко і Е. Шагардинова [11], Е.В. Тихонова і Д.Н. Белов [14], Л.В. Цвяк [16]), Н.С. Шаталова [19], Е.К. Шорин [20]), а також дослідження з професійних компетентностей цивільного перекладача, серед яких, насамперед, відзначимо фундаментальні розвідки М.Я. Цвіллінга [15], Л.К. Латишева і В.І Провоторова [6], РК. Міньяр-Бєлоручева [9], 1. Чередниченка (з проблем мовної і перекладацької освіти [17] та формування професійної компетенції перекладача [18]), а також праці, в яких автори згадують проблематику кваліфікації перекладача: П.А. Матюша [7], І.А. Колодій [5], О.Р Світлична [12], Н.П. Білоус [3], К.М. Скиба [13], М. Дробіт і Н.В. Рак [4], О.О. Мацюк [8], А.В. Янковець [21] та інші. У Тлумачному перекладознавчому словнику Л.Л. Нелюбіна термін «кваліфікація перекладача» відсутній, а проблемі перекладацької компетенції присвячена лише одна стаття [10, 149-150].

Поза увагою дослідників також залишилося питання термінологічного визначення поняття «кваліфікація військового перекладача».

Метою статті є аналіз кваліфікаційних вимог до військового перекладача на підставі нормативно-правових документів загальнодержавного та відомчого рівнів - національної рамки кваліфікацій, класифікатора професій, кваліфікаційних характеристик професій, а також визначення поняття «кваліфікація військового перекладача», що входить до базових одиниць категоріального апарата теорії військового перекладу.

Проведений аналіз нормативно-правових документів, які прямо чи безпосередньо пов'язані з поняттям «кваліфікація військового перекладача», дозволив дійти такого висновку: кваліфікаційні вимоги до військового перекладача в Україні мають визначатися на підставі і з урахуванням норм Законів України «Про освіту» [24] і «Про вищу освіту» [23], Національної рамки кваліфікацій [27], галузевих рамок кваліфікацій (в яких вимоги конкретизуються у термінах компетентностей, що характерні для кваліфікацій певної галузі знань та/ або виду економічної діяльності), національного класифікатора України «Класифікатор професій» ДК 003:2010 [28], Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, проектів стандартів вищої освіти, професійних стандартів, а також спеціальних вимог кваліфікаційних центрів та інших суб'єктів, що уповноважені здійснювати діяльність з оцінювання і визнання кваліфікацій.

Розглянемо вимоги нормативно-правових документів, на підставі яких запропонуємо визначення поняття «кваліфікація військового перекладача».

Стаття 1 Закону України «Про освіту» дає таке визначення поняття: «Кваліфікація - визнана уповноваженим суб'єктом та засвідчена відповідним документом стандартизована сукупність здобутих особою компетентностей (результатів навчання)» [24].

Відповідно до ст. 34 цього Закону, кваліфікації за обсягом класифікуються на повні та часткові, а за змістом - на освітні та професійні. Кваліфікація вважається повною в разі здобуття особою повного переліку компетентностей відповідного рівня Національної рамки кваліфікацій, що визначені відповідним стандартом і частковою - в разі здобуття особою частини компетентностей відповідного рівня [24]:

Освітня кваліфікація - визнана закладом освіти чи іншим уповноваженим суб'єктом освітньої діяльності та засвідчена відповідним документом про освіту сукупність встановлених стандартом освіти та здобутих особою результатів навчання (компетентностей)». Професійна кваліфікація - визнана кваліфікаційним центром, суб'єктом освітньої діяльності, іншим уповноваженим суб'єктом та засвідчена відповідним документом стандартизована сукупність здобутих особою компетентностей (результатів навчання), що дозволяють виконувати певний вид роботи або здійснювати професійну діяльність.

Кваліфікації присуджуються, визнаються і підтверджуються закладами освіти, іншими суб'єктами освітньої діяльності, кваліфікаційними центрами та іншими суб'єктами, які уповноважені здійснювати діяльність з оцінювання і визнання освітніх та/або професійних кваліфікацій (див.: підпункти 8-10 [24]).

Як бачимо, законодавець визначив юридичні основи розуміння терміна- поняття «кваліфікація» та розмежував професійну й освітню кваліфікації.

У пункті 3 Національної рамки кваліфікацій (НРК) кваліфікація визначається як «офіційний результат оцінювання і визнання, який отримано, коли уповноважений компетентний орган встановив, що особа досягла компетентностей (результатів навчання) за заданими стандартами» [27]. Структурною одиницею НРК є поняття «кваліфікаційний рівень», що визначається певною сукупністю компетентностей, які є типовими для кваліфікацій даного рівня.

Кваліфікація військового перекладача за НРК має відповідати восьмому кваліфікаційному рівню, що передбачає «здатність особи розв'язувати складні задачі і проблеми у певній галузі професійної діяльності або у процесі навчання, що передбачає проведення досліджень та/або здійснення інновацій та характеризується невизначеністю умов і вимог» (пункт 10 статті 36 Закону України «Про освіту» [24]).

Крім НРК, кваліфікаційні вимоги до військового перекладача обов'язково мають урахувати правові норми національного класифікатора України «Класифікатор професій» ДК 003:2010 (далі - ДК 003:2010) [28], який згармонізовано з Міжнародною стандартною класифікацією професій (ISCO 08: International Standard Classification of Occupations) [31], що є необхідною умовою для переведення національних даних щодо професій у систему, яка полегшує міжнародний обмін професійною інформацією.

Відповідно до Розділу 2 ДК 003:2010 професія перекладача належить до кваліфікаційного угруповання «професіонали», що «передбачає високий рівень знань у галузі гуманітарних наук», професійні завдання полягають «у збільшенні існуючого обсягу знань, застосуванні певних концепцій, теорій та методів для розв'язання проблем», а кваліфікація має бути підтверджена «дипломом про повну вищу освіту, що відповідає рівню спеціаліста або магістра» [28].

Професія перекладача у ДК 003:2010 позначається спеціальним кодом «2444.2», де:

2 - розділ кваліфікаційного угруповання («Розділ 2. Професіонали»);

24 - підрозділ («Підрозділ 24. Інші професіонали»);

244 - клас («Клас 244. Професіонали в галузі економіки, соціології, археографії, археології, географії, кримінології та палеографії»);

2444 -підклас («Підклас 2444. Професіонали в галузі філології, лінгвістики та перекладів»);

2444.2 - група («Група 2444.2. Філологи, лінгвісти, перекладачі та усні перекладачі»).

Код «2444.2» (та, відповідно, такі ж вимоги до професійної кваліфікації) мають інші споріднені професії: «гід-перекладач», «перекладач технічної літератури», «редактор-перекладач», «лінгвіст», «філолог».

Кваліфікаційні вимоги до військового перекладача мають також урахувати правові норми Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (далі - ДКХП) [22], який «розробляється міністерствами, іншими органами виконавчої влади, всеукраїнськими та галузевими об'єднаннями організацій роботодавців України та суб'єктами господарювання офіційно встановленим порядком» [26]. ДКХП містить офіційну кваліфікаційну характеристику професії (посади) перекладача, у третьому розділі якої зазначаються кваліфікаційні вимоги щодо ступенів вищої освіти та стажу роботи. Останньою вказується первинна посада, до якої не передбачається вимога щодо стажу. ДКХП визначає такі кваліфікаційні вимоги для посад перекладача:

«Провідний перекладач: повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст). Стаж роботи за професією перекладача I категорії - не менше 2 років. Перекладач I категорії: повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст); для магістра - без вимог до стажу роботи, спеціаліста - стаж роботи за професією перекладача II категорії - не менше 2 років. Перекладач II категорії: повна вища освіта відповідного напряму підготовки (спеціаліст). Стаж роботи за професією перекладача - не менше 1 року. Перекладач: повна вища освіта відповідного напряму підготовки (спеціаліст) без вимог до стажу роботи» [30].

кваліфікація військовий перекладач компетентність

Висновки

На підставі представленого аналізу сформулюємо визначення кваліфікації військового перекладача. Професійна кваліфікація військового перекладача - це визнана Міністерством оборони України та засвідчена дипломом про повну вищу освіту стандартизована сукупність здобутих компетентностей розв'язувати складні задачі і проблеми в галузі військового управління, лінгвістики й перекладу, яка містить інформацію про ступінь вищої освіти, спеціальність, спеціалізацію, освітню програму, що дозволяє виконувати обов'язки лінгвістичного забезпечення військ. Освітня кваліфікація військового перекладача - це результат успішного двоступеневого навчання за першим (бакалаврським) та другим (магістерським) рівнями вищої освіти за спеціальностями «філологія» і «військове управління», що описується в термінах результатів навчання й компетентностей.

Відповідно до вимог Міністерства освіти і науки України, в дипломах кваліфікацію перекладача слід визначати за чотирьома якісними параметрами: ступінь вищої освіти, спеціальність, спеціалізація, освітня програма, професійна кваліфікація [25]. Повна професійна (освітня) кваліфікація військового перекладача відповідає успішно завершеному другому (магістерському) рівню вищої освіти та восьмому рівню Національної рамки кваліфікацій, а часткова професійна (освітня) кваліфікація військового перекладача відповідає успішно завершеному першому (бакалаврському) рівню вищої освіти та сьомому рівню Національної рамки кваліфікацій.

Кваліфікація військового перекладача має бути деталізована «в термінах компетентностей, які лежать в основі кваліфікації випускника» [29, 29], в чому і полягають перспективи подальшого наукового дослідження.

Список літератури