Зміна модусу в українських казаннях кінця XVII ст.
Дослідження модусу як дискурсивної категорії та виявлення основних модусних смислів у староукраїнських пам’ятках. Основні зміни модусних смислів прямої та непрямої евіденційності, персуазивності в збірці українських казань "Енецъ Хвъ" А. Радивиловського.
| Рубрика | Иностранные языки и языкознание |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 16.10.2018 |
| Размер файла | 31,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Зміна модусу в українських казаннях кінця XVII ст.
О.І. Ніка
У статті проаналізовано основні зміни, що встановлені на основі порівняння рукопису казань «Вінеці Хвъ» А. Радивиловського -- редакторської правки в цьому рукописі -- стародруку «Вінеці Хвъ» (друкарня Києво-Печерської лаври, 1688). Вони характеризують мовний вибір у літературній мові кінця XVII ст., особливості роботи над рукописом автора і невідомого редактора, який готував його до друку. На матеріалі рукописних і стародрукованих пам'яток цього періоду проаналізовано модус як дискурсивну категорію. Розкрито звуження прийому діалогізму, зміни модусу, а саме: персуазивності, прямої та непрямої евіденційності.
Ключові слова: модус, евіденційність, персуазивність, дискурс-аналіз, казання.
The paper analyzes the main substitutions identified based on comparing the sermon manuscript «Vinets Khrystov» («The Wreath of Christ») by A. Radyvylovskyi, the editor's corrections in this manuscript, and the old-printed «Vinets Khrystov» (Kyiv-Pechersk lavra printing house, 1688). The substitutions characterize the linguistic choice in the literary language of the end of 17th century, the specificity of working on the author's manuscript while an unknown editor was preparing it for printing. On the data of manuscripts and books published during this period, the modus is defined as a discourse category reflecting the cognitive process of the speaker through his or her attitude towards the source of information and the way it is received (evidentiality), level of credibility of the speaker toward the information (persuasiveness). It is disclosed the narrowing of dialogism method, modifications of the mode, namely persuasion, direct and indirect evidentiality.
Key words: modus, evidentiality, persuasiveness, discourse analysis, sermon.
модус евіденційність персуазивність казання
Розуміння модусу як дискурсивної категорії та виявлення основних модусних смислів у староукраїнських пам'ятках другої половини ХУІ -- першої половини XVII ст., зокрема полемічних, вже було проаналізовано в монографії [5]. Продовжуючи напрям дослідження історичної дискурсології, ми звернулися до ораторсько-проповідницьких текстів кінця XVII ст. для визначення зміни модусу. Особливість проаналізованих писемних пам'яток полягає в тому, що в них розкривається динаміка уявлень про дискурсивну діяльність казнодії під впливом соціокультурної ситуації в Україні кінця XVII ст.
Наукове вивчення українських проповідей XVII ст. у сучасному вимірі запропоновано в дослідженнях Л. М. Довгої [1], О. Ю. Матушек [3], Н. М. Яковенко [8] та ін. Розширення лінгвістичних знань про проповідь XVII ст. репрезентовано в роботах О. Ю. Зелінської [2], Ю. Л. Олешко [6]. Такі питання, як розвиток жанру казання в історії літературної мови, вплив польської мови на проповіді А. Радивиловського, розглянуті нами в попередніх працях [4]. Зміна модусу, проаналізована на основі порівняння рукописної та стародрукованої збірки проповідей «Енецъ Хвъ», не була досліджена в історичній лінгвістиці.
Мета статті -- з'ясувати зміни модусних смислів прямої та непрямої евіденційності, персуазивності в збірці українських казань «Енецъ Хвъ» А. Радивиловського. Заміни чи редукція модусних маркерів простежуються через редакторську правку, що, як правило, врахована в книзі (друкарня Києво-Печерської лаври, 1688 р.).
Джерельною основою дослідження стали рукописі стародрук казань «Енецъ Хвъ» А. Радивиловського, що зберігаються в Інституті рукопису та Відділі стародруків і рідкісних видань Інституту книгознавства ЦНБВ (м. Київ).
У рукописі А. Радивиловський продовжує традиційний для казнодійства прийом діалогізму, щоб активізувати увагу реципієнтів, долучити їх до спільного (казнодії та вірян) «співтворення» проповіді. Редактор зредукував елементи діалогічного викладу, використання апелятива, перебудував питальні конструкції.
Діалогізація викладу може реалізуватися у використанні непоширеного питання та відповіді на нього а то "къ? такъ у фрагменті казання: Чи мало (ж)межн хр(с)таны естъ таки(х) людей, которым и Бг/ свічк/запал#ю(т) и діавол(/), то есть, который /давшие# Бг/на сл/жв/, такъ ем/ слЬЖа(т), "къ вы и діавола не розгнівили: а то "къ? такъ: (В. Рук., 350).Це питання і відповідь не враховано під час підготування книги до друку.
Взаємодія казнодії та вірян досягалася використанням низки питань і відповідей на них, що організовували смислову цілісність. В одному з рукописних казань після кожного питання повторюється відповідь ні(т). Однослівні відповіді могли бути вимовлені казнодією та вірянами. Натомість у стародруці лише один раз вжито відповідь ні(т) після всіх питань: чи зайзрит(ъ) око ок/, же шві маютъ едн/ повинно(ст) видінї? чизайзрит(ъ) р/ка р/ці, же ові маютъ едн/ повинность осзані? чи зайз.ритъ нога нозі, же ов'Ь маютъ едн/ повинность хжен? чи занзрит(ъ) оу(о оух/, же ові маютъ едн/повинность сл/хан(ъ)? чизанзрит(ъ) ноздра но(з)дрі, же ові мают(ъ) едн/повинность швоннї? нЬтъ (В., 201).
У рукописі редактор міг замінювати питальні конструкції у такий спосіб, що після змін одна з них трансформована в частину складного речення: Т/тъ з(ъ) шкказїи пытаю ва(с) сл/хач/? ^ Т/тъ можете.# запытати... На відміну від автора казання, редактор пропонував замінити дієслово 1-ої особи однини пытаю, що актуалізувала мовця, на безособову форму з модальним значенням можливості можетс# запытати, а також зредукувати апеля- тив сл/хач/
-- У рукописі: Т/тъ з(ъ) шкказїи пытаю ва(с) слЦХач/?(на полі сторінки написано Т/тъ можетс# запытати) чтш вы в (ъ) томъ выла за таем (ъ) ница (В. Рук. 481);
-- у стародруці: Т/тъ можетс запытати: что вы в(ъ) то(м) выла за таина (В., 161 зв.).
Заміна особової форми дієслова на безособову з модальним значенням можливості зафіксована в рукописі, де частина висловлювання таком/мог/ закреслена і на полі сторінки написано на тое може(т)са: Таком/мог/ш(т) повістиз(ъ) 1ершнимом(ъ) сты(м) на тоеможе(т)сгя з(ъ) Іеронимо(м) сты(м) (В. Рук., с. 418).
У рукописі порівняно зі стародруком відбулися заміни особово-часових форм дієслів: пытаю спытаймш. Казнодія актуалізований у тексті дієсловом 1-ої ос.одн. теперішнього часу пытаю: ТУ(т) же пытаю: если г(с)дръ зерна в(ъ) выправлению зе(м)лю не вкнне(т), и залп сама и(н)флюе(н)цїа а(л)во и(з)лі#нїе (це слово в рукописі закреслено і на полі написано -- ді(й)ство) нв(с)но(е) оуроди(т) пшениці/ а(л)во "кое и(н)шое звоже? (В. Рук., 438).
Натомість у друці «Енецъ Хвъ» репрезентовано особоводієслівну форму 1-ої ос. мн. майбутнього часу, що характеризувала спільність проповідника і вірян у розумінні та витлумаченні складних релігійних понять спытаймик ТУг(ъ) же спытаймш: если г(с)подар(ъ) зерна в(ъ) выправленУю землю не вкинетъ, и зали сама# инфлюенці'а, алвш дійствїе нв(с)ное ородитъ пшеницЬ, алвш "кое иншоезвоже?(В., 146).
Редактор запропонував замінити займенник мні в частині висловлювання Але тУтъ мні дивно (В. Рук., 468). У рукописі мні закреслено, а вгорі, над рядком, написано е(ст): Але тУтъ естъ дивно, чемУ тоХс відаючи довре, же тыи два сліпца не замолчат(ъ) erw довродійства, и швшем(ъ) вУдУтъ шное проповідати и розголошат('и)? (В., 158). Такий варіант заміни врахований у стародруці. У предикативній функції дивно передає оцінку певної ситуації як незрозумілої для мовця, такої, що викликає в нього здивування, подив. Редукція займенника в цій частині висловлювання відносить оцінку ситуації як до казнодії, який повідомляє про неї, так і до всієї аудиторії вірян.
У казаннях ментальне дієслово овачитипередає значення `усвідомити, зрозуміти', що характеризує модусну категорію епістемічності [5]:
— у рукописі: Але швачте "къ далеко ш(т) севе рознїи сУт(ь) тїи г () динове? (В. Рук., 348);
— у стародруці -- Але швачмш, "къ далеко ш(т) северозныи сУть тыи г(с) днове? (В., 120 зв.).
Зміни стосуються особових форм дієслова -- 2-ої ос. мн. швачте чи 1 ос. мн. майбутнього часу швачмш Зауважимо, що в «Матеріалах...» Є. Тим- ченка зафіксоване дієслово овачити лише в одному значенні `побачити' (Тимч., т. 2, 5).
У рукописі зміна персуазивності висловлювання репрезентована редукцією модусного смислу здогаду, вираженого дієсловом 1-ої ос. одн. теперішнього часу дорозУміваюс#: " за(с) дорозУміваюс ижъ (цю частину тексту закреслено і написано на полі але еіце и) дл того его сномъ называе(т) (В. Рук., с. 426).За словником Є. Тимченка, дорозуміватися, дорозумітися `здогадуватися, здогадатися' (Тимч., 1, 225).
Зміна ступеня персуазивності висловлювання виявляється в редукції слова праві, що вказує на достовірність викладу в перекладених прикладах, що наводилися за іншомовними джерелами, передусім -- за польськомов- ним посередництвом.
У нарації А. Радивиловський активно використовував висловлювання античних авторів, наприклад, Плінія, Юлія Цезаря та ін. Переповідаючи Плінія, він наводить історію про незвичайний рід орлів: Ппшеть ПлиніУшъ, ижъ естъ такій рожай орла, чтят на видах живитс#, ани естъ подобный своим(ъ) кшталтомъ иннымъ орлишъ, бо едн,ног,маетъ на кшталтъ гЬСн, ppUrUro за(к)рывлению на кшалт(ъ) инны(х) орлшвъ; та(м)тою плываетъ по воді, овою за(с) себе само(г)[о] боронитъ, и лЬПъ порываетъ. Кого жъ ліпше можна прировнати до тако(г)[о] орла, если не ты(х), что ора(з) хочи(т) служити БГ, и дїавол&?(В., 121 зв.).
У рукописі приклад із твору Плінія містить маркер достовірності праві: Пншетъ ПлініUшъ ижъ правіесть таки(й) рожай орлшвъ (В. Рук., 351). Правів рукописі закреслене, що враховано у друці: Пишетъ Плин^ЦШъ, ижъ естъ такій рожай орла... (В., 121 зв.).
У словнику І. І. Срезневського одне зі значень слова прав^ «твердо, незмінно» (Ср., 2, ст. 1362). Слово прав^ у «Матеріалах...» Є. Тимченка має значення «Праве (пл. prawie) 1. Почти. 2. Точно, истинно.» (Тимч. 2, с. 205). У наведеному контексті А. Радивиловського маркер прав^ вживається у значенні `справді, дійсно'.
Приклад у нарації мав підтвердити сказане проповідником у вступній частині казання та знайти подібності в конкретних прикладах із земного життя. Взявши за тему «Слова в" на неделю г по Оошествіи OTrw Дха» каз- нодія наводить приклад про незвичайний рід орлів і далі за подібністю переходить до витлумачення теми казання «Не маджете дв^ма господинадма равадтати».
У цьому самому казанні А. Радивиловський наводить слова Юлія Цезаря, як і у вище наведеному прикладі, без паспортизації джерела. У такому фрагменті тексту редактор закреслив вставне слово правіі не запропонував заміни: Звыклъ былъ мовити ЮлУюсъ кесаръ: Волю праві (це слово закреслене в рукописі) быти в(ъ) ґалліеи першимъ, а ніжели в(ъ) Римі вторый (В. Рук., 352). Правка редактора врахована у стародруці.
У «Словіа на н(д)лю г по Оошє(ст): 0(т)го ДХа» А. Радивиловський вживає дієслівну форму 1-ої ос. мн. можемъ, що входить до складу дієслівного присудка и:(т)повістиможемъ (В. Рук., 342). Редактор збірки закреслив цю сполуку слів і вгорі над рядком запропонував: "ко певне есмы (В. Рук., 342).
У рукописі зафіксоване використання евіденційного маркера мовлю, що вживається у прислівній позиції. Першопочатково в А. Радивиловського слово цнитывживалося з маркером прямої евіденційності мовлю, що акцентував на авторському виборі слововживання: Много есть, что "(ко) за сны свои цншты мовлю (слово закреслено) БерЦгъ ДЦ!еры ихъ власные (В. Рук., 356). Запропонований редактором варіант за цниты за діла не супроводжувався збереженням евіденційного маркера мовлю.
Редукція парентези мовлю відзначається також у таких висловлюваннях: не вважаючи того, же противна# (в рукописі це слово закреслено) зві(з)да, справедливости Бжеи, мовлю (слово закреслено) показие(т) иначей (В. Рук., 443); сотворилъ на шбразъ (слово закреслено) члкU и подобен(ъ)ство свое. ДшU мовлю (слово закреслено) и тіло, что бо(л)шеи е(ст) ваги, аніжели брашно и одежда (В. Рук., 342).
У рукописі пряма евіденційність і категорична достовірність повідомлюваного казно дією репрезентована використанням сміле речи мог/ (дієслово-зв'язка мог/, дієслово мовлення речиу поєднанні з прислівником сміле): Сміле речи мог/, же (в рукописі цей фрагмент закреслено) там(ъ) и ср(д)це еге, а где ср(д)це, тамъ и кечи, понева(ж) посполите мов#(т) где мило тамъ и'чи.там(ъ) и ср(д)це еге, а где ср(д)це, тамъ и w4u. понева(ж) посполите мов#(т) где мило тамъ кечи (В. Рук., 338). У стародруці відсутня вказівка на модусні смисли прямої евіденційності та категоричної достовірності, на яких наголошував проповідник.
Дискурсивна ситуація друкування тексту А. Радивиловського зумовлювала скорочення маркерів прямої евіденційності. У рукописному воєнному казанні редактор теж закреслив сміле у висловлюванні: Сміле (це слово закреслено) реки, же с/тъ подобии смерд#чо(й) калюжі (В. Рук., 1592).
До змін непрямої евіденційності зараховуємо редукцію прикладів у книзі. Одна з історій в рукописі А. Радивиловського подається з вказівкою на Плінія Старшого, автора енциклопедичної «Природничої історії»: В(ъ) шцеані великомъ и широко(м) морю з(ъ)нл(й)дет(ъ)с# тка#сь з(ъ) крилами рыба. котор/ю Пліні^sШъ ра(з) зоветъ люцерною, дрі/гиїй рл(з) каламлремъ, а е(ст) на кшталтъ великого лосос#, крыла млеть на плечл(х) положистые, которыми часомъ. и по повітрі/ літает. (В. Рук., 482-483).
Інший приклад -- із творів давньоримського письменника і філософа Клавдія Еліана, а саме зі «Строкатої історії» («Пота^піоторіа», «Varia Historia»). Ця праця містила короткі повчальні історії з життя давніх греків, і, зокрема, у «В^нці» А. Радивиловський передає староукраїнською мовою 28-е оповідання з третьої книги «Строкатої історії» [7]. Казнодіяне подає паспортизації цього джерела, лише вказує автора прикладу: Пишете. Слмн/съ.
У староукраїнському викладі А. Радивиловський також передає історію з життя давніх греків у « Слові а на н(д)лю в по Сошєствїи Стго Дха»: Ппшетъ Слёлн/съ, же кебачив(ъ)ши Сократесъ Ллцнвїлдеса же с# почалъ гордіти ке(т)тол(ь), ижъ м"клъ мно(г)[о] (це слово в рукописі казання написано вгорі, над рядком) ґрі/нті/, и фо(л)влркки(в). что (ж) чинитъ? Приводит, егш до таблицы крліописнои, и кажетъ емUші/кати Аттики, а пото(м) на ней Гр/нгшвъ свои(х), которы(х) и(ж) не было, речетъ до него: дл# чого (ж) ся та(к) по(д)носишъ держлн(ъ)ем(ъ) ґрі/нтш(в) и фолвлркке(в) которых(ъ) жаднымъ способшмъ в(ъ) се (й) не знлйдешъ земли (в рукописі увесь цей уривок закреслений червоним чорнилом) (В. Рук., 312-313).
В українськомовному варіанті «прикладу» збережено більшість онімів, використання конструкцій із прямою мовою. А. Радивиловський переповідає цю історію, вдаючись до питальних конструкцій у різних частинах розповіді: что (ж) чинитъ?або: для чого (ж) ся та (к) по(д)носишъ держлн(ъ) ем(ъ) ґрі/нтш(в) и фолвлркке(в) которых(ъ) жаднымъ способшмъ в се (й) не знлйд/ешъ земли. Він зближував усний і писемний різновиди мовлення, разом із вірянами розмірковував над словами Сократа, інтерпретуючи тему казання.
Висновки і перспективи дослідження
У редакторській правці рукопису та стародруці А. Радивиловського замінено або зредуковано маркери прямої евіденційності, змінено ступінь достовірності повідомлюваного проповідником, скорочено окремі текстові частини з непрямою евіденційністю. На зміну модусу вплинули уявлення про мовний стандарт проповіді, про українську книгу кінця XVII ст. Перспективи дослідження -- в комплексному вивченні різних модусних смислів в обох збірниках -- «Огородокъ Марїи Бцы» і «Вінець Хвъ», розкритті динаміки проповіді в історичному вимірі.
Література
1. Довга Л. Система цінностей в українській культурі XVII століття (на прикладі теоретичної спадщини Інокентія Гізеля). Київ-Львів, 2012. 344 с.
2. Зелінська О. Ю. Українська барокова проповідь: мовний світ і культурні витоки. Київ, 2013. 407 с.
3. Матушек О. Ю. Проповіді Лазаря Барановича в дискурсі українського бароко : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. філол. наук: спец. 10.01.01 «Українська література». Київ, 2014. 40 с.
4. Ніка О. І. Модус у староукраїнській літературній мові другої половини XVI -- першої половини XVII ст. Київ, 2009. 444 с.
5. Ніка О. І. Антоній Радивиловський і розвиток українських казань XVII ст. Rozprawy komisji jgzykowej. Lodz, 2012. Т. LVIII. S. 223--234.
6. Олешко Ю. Л. Староукраїнська проповідь XVII ст. у комунікативно-когнітивному вимірі: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.01.01 «Українська мова». Київ, 2017. 18 с.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Виявлення мовних знахідок, що розширюють виражальні можливості та експресивно-оцінний потенціал лексики. Розгляд паралельного використання українських та запозичених слів конкурентів. Добирання стилістично маркованих лексем на тлі іншомовних елементів.
статья [26,0 K], добавлен 24.04.2018Визначення пріоритетних критеріїв розподілу суб’єктивно-модальних значень на явні та приховані. Встановлення принципів декодування імпліцитної суб’єктивно-модальної частини інформації репліки драматичного твору. Еліптичність побудови розмовного тексту.
реферат [25,8 K], добавлен 20.09.2010Історичний розвиток мови. Зміни у значеннях похідних і непохідних основ. Зникнення з мови споріднених мотивуючих основ. Фонетичні зміни у структурі слова. Деетимологізація і демотивація слів. Повне і неповне спрощення. Зміна морфемних меж у складі слова.
реферат [26,2 K], добавлен 13.06.2011Порівняльний аналіз категорії виду в англійській та українській мовах. Перспективність досліджень порівняльної аспектології. Зв'язок категорії виду з категорією часу, парадигма часових форм. Значення українських і англійських дієслів доконаного виду.
курсовая работа [31,3 K], добавлен 06.05.2009Дослідження лінгвістики англійської мови. Опис і визначення таких понять як слово, зміна значення слова, полісемія, контекст. Використання цих одиниць при перекладі багатозначних слів на прикладі добутків відомих англійських і американських письменників.
курсовая работа [63,4 K], добавлен 14.06.2011Розгорнута характеристика мови середньоанглійського періоду та дослідження впливу церкви на її розвиток. Основні тенденції лексики даного періоду. Зміни та запозичення, характерні середньоанглійській мові. Роль французьких запозичень у її формуванні.
реферат [44,4 K], добавлен 08.06.2016Походження українських біологічних термінів, їх лексико-граматична характеристика. Суфіксальний, префіксальний, префіксально-суфіксальний спосіб словотворення та словотвірні типи з суфіксами іншомовного походження. Аналіз підручника з анатомії людини.
курсовая работа [202,0 K], добавлен 16.05.2012Розгляд регіональної специфіки українських прізвищ Північної Донеччини, мотивованих слов’янськими автохтонними іменами, що уможливлює уточнення даних загальної системи прізвищевого антропонімікону України. Аналіз іменного словника в основах прізвиськ.
статья [24,0 K], добавлен 31.08.2017Текст, категорії тексту у процесі комунікації та їх класифікація, лінгвістичний аналіз категорій тексту, виявлення його специфічних ознак. Особливості реалізації категорії ретроспекції, семантичні типи та функції ретроспекції, засоби мовного вираження.
курсовая работа [43,2 K], добавлен 14.09.2010Аналіз напрямів розвитку сучасної регіональної антропонімії України. Виявлення репертуару чоловічих і жіночих імен в українських та українсько-змішаних сім’ях села. Встановлення складу українського та українсько-змішаного іменника, темпів його оновлення.
статья [24,3 K], добавлен 20.09.2010Історія розробки проекту. Його обговорення та оцінка у середовищі лінгвістів. Зміни та доповнення до українського правопису у питомих українських словах. Написання слів іншомовного походження. Розгортання кампанії проти запроектованих нововведень.
реферат [26,2 K], добавлен 01.04.2016Дослідження англійських та українських дієслівних парадигм. Семантичні особливості складносурядних речень в українській мові і англійському перекладі роману "Коханець леді Чаттерлі". Аналіз семантико-стилістичних особливостей поліпредикативних речень.
дипломная работа [93,7 K], добавлен 08.09.2011Мова української преси початку XXI ст. на тлі соціальної динаміки. Суспільна зумовленість динаміки мови сучасних українських газет. Функціональні зміни в українській пресі та їх вплив на стилістичні ресурси синтаксису. Стилістичне навантаження речень.
дипломная работа [108,0 K], добавлен 20.10.2010Поняття прикметника, його місце у реченні та основні категорії. Схема закінчень прикметника: сильна, слабка і мішана. Відмінювання субстантивованих прикметників та партиципу. Зміна відмінкових закінчень у складених прикметниках, сталих зворотах, іменах.
курсовая работа [36,7 K], добавлен 19.01.2011Дослідження первинної функції непохідних прийменників - реалізації просторових відношень, які постають ґрунтом для реалізації темпоральної семантики. Аналіз смислових відношень, репрезентованих прийменниками. Вивчення семантичних функцій прийменників.
реферат [31,4 K], добавлен 20.09.2010Вивчення багатокомпонентного складного речення в системі мови. Неелементарне складносурядне речення. Структурні особливості неелементарних складнопідрядних речень. Багатокомпонентні конструкції у пам'ятках староукраїнської писемності XIV-XVII ст.
курсовая работа [95,3 K], добавлен 26.03.2014Дослідження ідіостилю українських письменників, етапи та напрямки даного процесу, а також оцінка результатів. Відмінні особливості та аналіз багатства образного мовлення майстра слова на прикладі іменникової синонімії поетичних творів Яра Славутича.
статья [25,2 K], добавлен 18.12.2017Семантика й деякі структурні особливості фразеологічних одиниць, що характеризують особливості характеру українців. Характеристика та систематизація уявлень про основні риси національного характеру людини, представлених в українських фразеологізмах.
статья [22,2 K], добавлен 18.12.2017Екзотична лексика в литовській мові, її належність до балтійської групи індоєвропейської сім'ї мов та основні наріччя. Спільність українських та литовських слів. Номінації родинних зв’язків в литовській мові. Сімейні відносини та литовська кухня.
реферат [46,8 K], добавлен 22.03.2016Фразеологізм як окрема мовна одиниця. Основні ознаки та класифікація фразеологічних одиниць. Джерела їх виникнення. Стилістичний та функційний аспекти фразем. Фразеологічні зрощення в художніх творах українських письменників - Л. Костенко та М. Стельмаха.
курсовая работа [67,1 K], добавлен 19.07.2014
