Особливості фразеологічного складу говірок Куп’янського і Дворічанського районів Харківської області

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Неважко спрогнозувати, що в цьому збірнику й у доповідях більшість цілком заслуженого позитиву на адресу ювілярки стосуватиметься її викладацької вправності, удатності керувати дисертантами, науковця-лексиколога й семасіолога -- усе це слушно, але нам би хотілося, щоб академічна громадськість не забула й Л. Лисиченко -- непересічного діалектолога.

У первинній схильності Лідії Андріївни до потреби дослідження територіального мовлення, очевидно, слід убачати її усвідомлення природної універсальної синхронної й діахронної цінності його й бажання бодай частково явити гуманітаріям факти з terra incognita (за К. Михальчуком), якою була на той час говірна Східна Харківщина.

Чи, може, не уникла своєрідного «посполитого рушення» вітчизняних лінгвістів у 50-60-их роках минулого століття, пов'язаного з організацією масового призбирування говіркових матеріалів до Діалектологічного атласу української мови.

Як би там не було, а її кандидатська робота, наукові публікації і тоді посіли гідне місце серед праць І. Варченка, К. Германа, Й. Дзендзелівського, С. Дорошенка, Ф. Жилка, Я. Закревської, П. Лисенка, А. Москаленка, Т. Назарової, Г. Солонської, Г. Філіппової, В. Чабаненка, П. Чучки, Б. Шарпила й інших достойників, не знецінилися вони й тепер.

Фахівцям відомо близько десяти діалектологічних публікацій шанованої ювілярки. Це і блискуча дисертація «Особливості говірок східних районів (Куп'янського і Дворічанського) Харківської області» [7], кілька робіт про побутову лексику цього ж регіону [1, с. 336-342; 2, с. 18; 3], дослідження з фонетики й морфології мовленнєвого сходу Харківщини [4, с. 4-5; 5, с. 177-194; 6, с. 81-92] й ін.

Так склалося, що здобуваючи фактаж до фразеологічного словника Харківщини, ми обстежили 36 говірок (пунктів) із Дворічанського і Куп'янського районів -- саме з тих, які були предметом дослідницької уваги Л. Лисиченко, тож нас і навідала думка завершити своєрідний абрис комплексного опису місцевості (Лідія Андріївна -- лексику (семантику), фонетику і граматику, а ми -- певні особливості фразеологічного складу).

За останні 25 років «діалектні» фразеологи і фразеографи мають немалі здобутки, позаяк побачили світ словники Г. Аркушина (Західне Полісся), Н. Вархол, А. Івченка (Лемківщина), Г. Доброльожі (Середнє Полісся), Н. Кірілкової (Волинь), Н. Коваленко (Волинь), З. Мацюк (Західне Полісся), Г. Ступінської, Я. Битківської (Лемківщина), В. і Д. Ужченків (Східна Слобожанщина), В. Чабаненка (Нижня Наддніпрянщина), О. Юрченка, А. Івченка (Харківщина) й ін.

Як засвідчує цей перелік, відносно непогано представлено фразеологію південно-західного й поліського мовленнєвих ареалів, Центральна ж Слобожанщина досі мала більш-менш серйозну репрезентацію лише на рівні компаративних словосполук [10, 175 с.; 11, с. 192-207].

Автор цих рядків має своєрідну первинну картотеку діалектизмів (регіоналізмів) Харківщини приблизно на 70 тисяч одиниць опису (із понад 500 населених пунктів), видав 2 випуски Матеріалів до діалектного словника Центральної Слобожанщини (Харківщини) (2011 і 2013 рр.), також Матеріали до фразеологічного словника Центральної Слобожанщини (Харківщини) [8].

І в названих Матеріалах ..., і в кількох інших попередніх публікаціях ми дозволили собі сприймати діалектну фразеологію у широкому сенсі, включаючи до неї (відносно) сталі словосполуки, відсутні в літературній мові; що відрізняються значенням від літературномовних; які мають відмінні лексичні, словотвірні, граматичні говіркові компоненти. Це і вигукові сполуки, евфонізми, компаративізми, кліше, приказки, приповідки, термінологічні утворення, фразеорепліки тощо. До речі, майже так чинять відомі дослідники фразеології дотичної території В. і Д. Ужченки [9].

Подемонструймо багатство, розмаїття, оригінальність, виражальну силу кількох десятків фразеологічних сполук, здобутих на Дворічанщині й Куп'янщині, перед цим подавши список обстежених сіл і їх нумерацію за нашою загальною картотекою (цифра у дужках означає пункт засвідчення конкретного контексту). Дворічанський р-н: 1. Дворічна (285), 2. Жовтневе (67), 3. Іванівка (237), 4. Колодязне (74), 5. Кутьківка (30), 6. Лиман Перший (1), 7. Нежданівка (405), 8. Піски (298), 9. Рідкодуб (299), 10. Тавільжанка (316), 11. Токарівка (162), 12. Тополі (275). Куп'янський р-н: 1. Берестове (99), 2. Благодатівка (385), 3. Велика Шапківка (44), 4. Глушківка (342), 5. Грушівка (374), 6. Канцедалівка (381), 7. Ківшарівка (241), 8. Кругляківка (31), 9. Куп'янськ (246), 10. Куп'янськ Вузловий (395), 11. Курилівка (50), 12. Кучерівка (247), 13. Лісна Стінка (347), 14. Моначинівка (330), 15. Нечволодівка (26), 16. Осадьківка (447), 17. Петрівка (448), 18. Петропавлівка (6), 19. Подоли (367), 20. Пристін (122), 21. Просянка (456), 22. Сенькове (270), 23. Синиха (332), 24. Цибівка (458).

У батька (матір) гвоздить, підсил., несхв. Лихословити, матюкатися. Наче й женщина, а в батька гвоздить тіки так (246), 395.

Бог позавидував, несхв. Про різке, помітне погіршання чогось (здоров'я, достатку, ладу в сім'ї). Жили ж лучче всіх у селі, так на тобі -- бог позавидував - куда все й ділося (1), 44.

І волосом не двинути, підсил. Бути байдужим, інертним, стриманим. Мухи сідають, кусають, а він спокойний -- і волосом не двине (26), 122.

Од вора нема запора (забора), несхв. Про недостатність, марність запобіжних заходів од крадіїв, злодіїв. Ше в п'ятидесятих у селах не замикали хати - во-первих, не було шо красти, во-вторих, довіряли, а в-третіх -- всьорамно од вора нема забора (285), 330.

Кажда воша собі хароша, ірон. Про необ'єктивність, упередженість оцінок, ставлення. Каже, шо красавиця, аяґже -- кажда воша собі хароша, так і вона (270), 74, 447.

Глиста засушена, ірон. Надзвичайно худа, фізично виснажена людина. Шо ти, глиста засушена, зо мной у ручки берешся?! (448), 99, 316.

З гоном, підсил., заст. Більше, понад; із перевищенням. Сорок кілометрів із гоном проїхавлісапетом (241), 6.

Не по грошам. Дорого, задорого. Ходили корову купувати, а не вийшло -- бачили аж дві, та не по грошам (385), 67, 456.

Не <дуже> густо, підсил. Мало, недостатньо. Грошей не дуже густо, а дітім у городі помагать нада (298), 50.

На далш, зрід. На пізніший час, на потім, на майбутнє. На далш запомни, шо бабам вірить нільзя (344), 112.

Шо далш, зрід. Чим далі; із плином часу. Шо далш, усе йому ставало хуже й хуже (332), 299.

Божин день. Ранок, початок дня; світанок. Тіки настає божин день, а бригадір пужалном у вікно стука (31), 30, 99.

Худе діло, несхв. Кепський, аморальний учинок; недобра слава. Як худе діло скояв, так зразу й усі взнали (162), 342.

Промеж ділом. Між іншим; знічев'я. Пчоли, то промеж ділом, а так я -- тракторіст (347), 275, 374.

Суча (шельмовська, анахтемська) дочка, лайл. Кепська, нікчемна дівчина (жінка). Де ж це ти до півночі шлялася, суча ти дочка?!(405), 247, 367. фразеологічний діалектний словотворний

Дотовпу (протовпу) нема, підсил. Про неможливість дістатися, проникнути, долучитися. До вищого образовання бідним дотовпу нема й не було николи (237), 381, 458.

І під дощом сухо, підсил., ірон. Про байдужість, відстороненість, нереагування на подразники, обставини. Іванові й під дощом сухо, особенно як пид градусом (330), 50, 299.

До дуру, підсил. Багато, надто, зайве. Робили на косовиці до дуру -- додому всилу доходили (448), 30, 120.

Дух запірається, підсил., зрід. Про стан афекту, збудження. Од щастя дух запірається, аж сказать нічо не можу (162), 270.

Дух радується, схв. Задоволення, піднесений настрій. Аж дух радується, шо згадаєш, як ми тіатр ставили (367), 50, 456.

Собі на душі, зрід. Про себе; подумки. Рішила собі на душі -- білш туди не ходить (298), 247.

За милу душу, підсил. Залюбки, охоче. Описав макітру вареників за милу душу (26), 99, 405.

Є й переє, підсил. Про багатство, забезпеченість, надлишок. Та там такі багачі, шо в їх є й переє -- аж із рота валиться (122), 316, 332.

Як жабу проковтнути, згруб. Про відчуття й вираз бридливості, гидливості, відрази. Шо ти скривився, як жабу проковтнув?!(1), 44, 385.

Жать не сіявши, несхв. Здобувати, мати щось незаслужено, незаконно, задарма. Багато хто хоче харашо жить, а нічо ни робить, це одинаково, шо жать не сіявши (330), 374, 447.

Попадаться у жмЄню, несхв. Ставати залежним, утрачати самостійність. Попавсь у жменю до тьощі -- пиши пропав (241), 74, 342.

Як <у вола> у жопі побувать, згруб. Бути пом'ятим, пожмаканим (здб. про одяг). Погладився б, а то штани -- як у вола в жопі побували (275), 31, 347.

Гуляща земля, нов. Тимчасово не використовувана родюча земля. Посліднє времня шось багато розвели гулящої землі (381), 67, 246.

Як Ісус босими ногами пройшовся, схв. Про приємне відчуття, зокрема після випитого спиртного. Оце чарку шваркнув, так як Ісус босими ногами пройшовся (6), 285, 458.

Збирати клунки (манатки), згруб. Забиратися, іти геть. Збирайте клунки й освобождайте місто -- ми тута всіда купались (448), 298, 300.

Божа коровка. 1. Ент. Сонечко. Божу коровку на руку возьмеш, а вона на палець ізлізе й полетить, як із трампліна (458), 237, 240; 2. Ірон. Тиха, несмілива, сором'язлива людина. Як будеш божою коровкою, так на тобі їздитимуть (405), 50, 395, 406.

Як у <чорного> кота (негра) в жулудку, ірон. Темно. Як місяць зайшов, та так стало, як у кота в жулудку -- нічо не видно (347), 26, 74.

Лахмоти задирати (піднімати), згруб. Виявляти готовність до статевих стосунків, провокувати їх (про жінок, дівчат). Ще школниці, а вже готові лахмоти задирати -- отакі тепер дівки пішли! (316), 31, 65.

Мать його за ногу, лайл. Брутальне вираження невдоволення, досади. Як не везе, так не везе, мать його за ногу, за утро ні однієї покльовки! (162), 44.

Не пальцьом робений, ірон. Не гірший за інших; як усі; нормальний. Зумів сам забор поставить -- не пальцьом же робиний (395), 1, 330.

Ітй в небесний поход, жарт. Помирати. Шо не кажй, а пора ітй в небесний поход -- уже восімдесят (241), 299, 330.

Портити чужий садок, несхв. Позбавляти дівчат цноти, розпутствувати. Ябй його хто кастрірував, так і не портив би чужий садок, а то управи нема (246), 1, 247, 280.

Гйдко скіпкой узЯти, знев. Про відчуття відрази, зневаги, огиди. Такий там красавець, шо гидко скіпкой узяти (275), 122, 301.

Сові свої діти найлуччі, ірон. Про необ'єктивність, упередженість оцінок, ставлення. Хвале своїх сйнів-бандйтів, воно й понятно, бо й сові свої діти найлуччі (237), 270, 385.

Не нашої сотні. Не свій; чужий; нерівня. Проходь, проходь -- не нашої сотні, нам такйх не нада (342), 30, 447.

Тим лучче, підсил. Ще краще, вигідніше, комфортніше. Тим лучче, шо опоздав -- хоч висплюсь (374), 6, 367.

Як хто родився, підсил. Тихо, спокійно. Цілий день така спокойна погода, як хто родйвся (456), 74, 332.

Давати товк, схв. Розумно розпоряджатися, зараджувати. Голова давав товк хазяйству, так усі другі крали (458), 67.

Їхать до Хоми, а попасти до куми, ірон. Про несподіваний, абсурдний результат, розвиток подій. Чого тебе до племінника занесло?на чарку? -- їхав до Хоми, а попав до кумй?! (285), 50, 448.

За царя Хмеля, як була тонка земля, ірон. Неймовірно, надзвичайно давно. Вй дівували шче за царя Хмеля, йаґ була тонка земля! (162), 270, 332.

Один чад нюхать. Разом, в однакових умовах рости, виховуватися. Посусідськйрослй, один чад нюхали (298), 99, 374.

У чотирьох чоботях ходить, підсйл. Бути забезпеченим, багатим. Така сімня, шо кажйн у чотйрьох чоботях ходе -- нічйм не нуждаються (241), 31.

У три язики <обсуждать>, підсйл. Пліткувати, наговорювати. Яґбй ж то просто спомнйлй, а то в трй язйкй, і по всьому селу (26), 247, 299.

Наведені фразеологізми, бувши лише малою часткою від усього огрому (на десятки тисяч!) таких утворів, виразно демонструють велике різноманіття їх типів і варіантів, засвідчують тонку спостережливість, мудрість, дотепність людності цієї (зокрема) території, негативне ставлення до хибних рис, негідної поведінки тощо.

Окрім самодостатньої фразеологічної виражально-експресивно-емоційної функції ці сполуки (з контекстним натуральним антуражем) природно засвідчують давніші й сучасніші говіркові риси:

- фонетичні -- асиміляція голосних і приголосних: жулудок; лучче, усьорамно, сімня; «опрощення»: нічо, усіда, ябй, ше, шо, шось; твердий [л] перед приголосним: білш, далш, школнйця; «нестандартна» лабіалізація *[л]: товк «толк»; варіації в уживанні [і]/[и]: пйд, нйколй, запіратй; брйгадір, кастріруватй, тракторіст (останні -- не без упливу російського мовлення).

- слово (формо) твірні -- паралелі інфінітивних суфіксів: опйсатй, двйнутй, узятй, задйратй // вірйть, жйть, робйть, нюхать, гвоздйть; перевага твердого типу відмінювання іменників: дощом, пальцьом; можливі усічені флексії іменників, займенників, прикметників в Ор. Од.: скіпкой, зо мной, хоча звичайно божою коровкою; трапляються давніші закінчення іменників у Дав. і Місц. Мн.: дітім, по грошам і под.

Зрозуміло, що не обходиться без лексичних (і словотвірних) запозичень (чи підтримань) із російської: нада, образовання, красовиця, понятно, во-первих, п'ятидесятий і т. ін.

До речі, усі ці особливості цілком співвідносяться із зафіксованими тут близько 60 років тому Л.А. Лисиченко [4, с. 4-5; 5, с. 177-194; 6, с. 81-92], відмінності ж виявляються здебільшого у часокількості реалізацій.

Розглянений фактичний матеріал з конкретної мовленнєвої території має всіх переконати в непроминущій самоцінності, у нагальній потребі його примножування й уведення до майбутнього фразеологічного словника Харківщини.

Література

1. Лисиченко Л.А. Архаїчні назви одягу в східнослобожанських говірках: Праці XII Респ. діалектол. наради. К.: Наук. думка, 1971. С. 336-342.

2. Лисиченко Л.А. Деякі риси словникового складу с. Колодязне Дворічанського району Харківської області: XV звіт.-наук. конф.: тези доп. секції мови та літ-ри. Харків, 1960. С. 18-19.

3. Лисиченко Л.А. До вивчення лексики Слобожанщини: матеріали XII Респ. діалектол. конф. К.: Наук. думка, 1960.

4. Лисиченко Л.А. До характеристики морфологічних явищ, властивих східним говорам Харківщини: тези доп. XI звіт.-наук. конф. Харк. пед. ін.-ту, 1956. С. 4-5.

5. Лисиченко Л.А. Із спостережень за системою словозміни в говірках східної Харківщини. Наук. зап. Харк. пед. ін-ту, 1958. Т. 29. С. 177-194.

6. Лисиченко Л.А. Із спостережень над фонетичними особливостями говірок Куп'янського і Дворічанського районів Харківської області. Наук. зап. Харк. пед. ін-ту, 1957. Т. 25. С. 81-92.

7. Лисиченко Л.А. Особливості говірок східних районів (Куп'янського і Дворічанського) Харківської області: дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01. Харків, 1955. 186 с.

8. Сагаровский А.А. Матеріали до фразеологічного словника Центральної Слобожанщини (Харківщини). Харків: ОВВНМЦ ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2015. 226 с.

9. Ужченко В.Д., Ужченко Д.В.. Фразеологічний словник східнослобожанських і степових говірок Донбасу: 4-е вид. Луганськ: Альма-матер, 2002. 263 с.

10. Юрченко О.С., Івченко А.О. Словник стійких народних порівнянь. Харків: Основа, 1993. 175 с.

11. Юрченко А.С., Ройзензон Л.И., Ройзензон С.И. Украинский диалектный словарь Харьковской области [фрагменты]: труды Самарк. ун-та. Самарканд, 1975. Вып. 272: Вопросы фразеологии. № 8. С. 192-207.

Размещено на Allbest.ru