Граматичні інструменти дискурсивного впливу

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Питання впливу слова на особистість хвилює людство давно, і в останні десятиліття з'явилось багато спеціальних досліджень когнітивних, прагматичних, соціокультурних аспектів цієї міждисциплінарної проблеми, значущість вивчення інструментів дискурсивного впливу важко переоцінити.

У зв'язку із антропоцентричним підходом до аналізу мовних явищ, дослідники активно описують вербальну складову технологій впливу, зокрема лексико-семантичні, прагматичні засоби, проте граматичний (морфо-синтаксичний) рівень в цьому плані залишається мало дослідженим, що і зумовлює актуальність даної теми. При підході, розробленому у працях таких науковців як М. Хелідей, Т. ван Дейк, А. Бондарко, І. Вихованець, А. Загнітко та ін., лінгвістичний аналіз спрямований на вивчення реалізації функціональних потенціалів граматичних одиниць у конкретних мовленнєвих текстах у тісному зв'язку із інтенціями мовця, граматичних способів вираження стратегій і тактик мовленнєвого впливу.

Метою статті є опис функціонально-семантичних та комунікативно-прагматичних аспектів реалізації граматичного значення мовних засобів впливу на прикладі тексту політичного дискурсу. Матеріалом дослідження був телевізійний виступ Прем'єр-міністра України: 10 хвилин із Прем'єр-міністром. Звіт Уряду, 13 грудня 2015[7].

Вибір матеріалу дослідження зумовлений тісним соціальним взаємовпливом між політичною комунікацією та лінгвістикою. Останнє десятиліття політичний дискурс стає об'єктом активних досліджень вітчизняних та зарубіжних мовознавців [В.З. Дем'янков, Т. ван Дейк, Г.Г. Почепцов, В. Чернявская та ін.]. Дослідники сходяться на думці, що однією з найважливіших функцій політичного дискурсу є спонукання аудиторії до суспільно-політичної реакції та зазначають, що головною цільовою установкою політичного дискурсу є формування в соціумі тих думок та оцінок, які є необхідними для автора дискурсу. Такий тип дискурсу, перш за все, зорієнтований на свідомість громадськості, тобто є достатньо небезпечним інструментом впливу, оскільки зорієнтований на всі прошарки суспільства [6, 3]. Кінцевою ланкою у політичній комунікації та об'єктом мовленнєвого впливу в політичному дискурсі є адресат. Для досягнення комунікативного ефекту політик-адресант будує своє повідомлення відповідно до концептуальної та емоційно-оцінної моделі адресата, яка й зумовлює ретельний відбір та організацію мовних засобів різних рівнів.

Аналізована стаття відображає типову комунікативну ситуацію політичного життя у сучасному українському суспільстві. Основні компоненти комунікативної події: адресант - Прем'єр-міністр, адресат - український народ, мета - звіт уряду, завдання - переконати адресата у правильності дій уряду:

Як Прем'єр-міністр України хочу відзвітувати перед українським народом за рік роботи нашого українського уряду [7].

Для досягнення поставлених цілей: схвалення роботи уряду по відбудові української держави та затвердження його діяльності, адресант використовує цілий комплекс вербальних та невербальних засобів. Проаналізуємо функціонально-семантичні значення та комунікативно-прагматичні аспекти реалізації граматичних форм мовних засобів, які використовує адресант для реалізації своїх цілей.

Дейктичний займенник. Абсолютна більшість у кількісному відношенні належить використанню адресантом особового займенника першої особи множини «ми», а також парадигми відмінювання «нас, нам» - 5% від загальної кількості слів. У тексті виступу спостерігаємо абзаци, у яких більшість речень із займенником ми у головній синтаксичній ініціальній позиції, що можна розглядати як важливу мовленнєву стратегію адресанта:

Нас лякали тим, що ми не пройдемо зиму і замерзнемо …Зараз ми позбавились від російського газового диктату. Ми купуємо газ в європейських компаніях…Ми наповнили наші газові сховища. Ми погасили борги. І ми подали на Росію в суд…

Аналізуючи функціонально-семантичну навантаженість граматичного значення займенника першої особи множини, граматисти вказують на ситуативну та індивідуальну референтну співвіднесеність цього особового займенника, загальне призначення якого в уточнюючій актуалізації. Використанням адресантом граматичної значення даної форми має на меті вказати, що основні учасники комунікативної події, і адресант, і адресат створюють єдиний референтний простір з точки зору адресанта, але не виражають якісної визначеності. У зв'язку з дейктичним характером таких засобів їх співвіднесеність є ситуативна, контекстуальна та індивідуальна.

Аналіз останніх досліджень проблеми дейксису підтверджує, що дейктична процедура слугує не тільки інструментом для фокусування уваги адресанта на певному елементі “дейктичного простору”, але й займає важливе місце серед маркерів категорії “свій” - “чужий”. Дейксис чітко розмежовує “своїх” і “чужих” завдяки вказівці на присутність або відсутність належності до особистого простору адресанта [5]. Аналізуючи мікросистему особових займенників зазначимо, що в тексті вживається лиш поодиноке ексклюзивне ми, що не включає адресата: ми утримуємо єдність між Президентом, Прем'єр-міністром і українським парламентом, тоді як переважна більшість інклюзивного колективного ми й похідні від нього нас, нам використовуються адресантом, щоб позначити та переконати, що учасники цієї комунікативної ситуації - український народ (українська громада, українська нація, Україна, українці) та Прем'єр є єдине ціле, а використання присвійних займенників наш, наші позначають, що їм притаманні спільні цінності, інтереси та цілі. Більше того, адресант і адресат стають спільниками - ми приймемо, ми проведемо, ми скоротили, ми позабирали, вони існують у спільному комунікативному просторі, спільному комунікативному часі, а отже, у єдиному хронотопному континуумі тексту.

Темпоральний аспект. Категорію часу як онтологічну граматичну категорію тексту розглянемо на рівні абзацу як макроструктурного текстового компонента. Як правило, абзац даного тексту містить кілька темпоральних планів: минулий (недоконаний) проектує заперечення майбутнього за допомогою теперішнього і минулого доконаного:

Нас лякали тим, що ми не пройдемо зиму і замерзнемо, тому що Росія відключить газ… Зараз ми позбавилися від російського газового диктату. Ми купуємо газ в європейських компаній за ціною вдвічі менше. Ми наповнили наші газові сховища. Ми погасили борги. І ми подали на Росію в суд….

У прикладі спостерігаємо, що поширеність результативної дії на момент мовлення відміняє заперечення у майбутньому в підрядному реченні. У цьому контексті часовий аспект тривалості теперішнього часу актуалізується внаслідок реалізації відповідного детермінатора зараз у минулому доконаному, що у свою чергу визначає посилення теперішнього часового плану, та характеризується категоріальним значенням багатоаспектності, розгортанням послідовних результативних дій. Зміна темпоральних планів, зокрема, вживання тривалого результативного теперішнього, зміна видового відтінку з недоконаного на доконаний розглядається як мовленнєва стратегія, що дає можливість адресату фокусувати увагу на результативності діяльності уряду. Часте вживання модальних дієслів: ми здатні… дають можливість виплатити …зможем знайти ресурс.. подають висловлення як обґрунтоване, необхідне, можливе, готують свідомість адресата, подають певні установки.

Пасивні конструкції. Без сумніву, домінуючими та найвпливовішими мовними засобами даного тексту є використання адресантом для вираження значущих смислів свого виступу пасивних конструкцій в неозначено особових підрядних реченнях що, по суті, є чужим мовленням, та реалізуються повторами у синтаксичному паралелізмі в ініціальній позиціях 14 абзаців! із 17 у всьому тексті:

…Нас лякали тим, що Україна буде банкрутом…

…Нам розповідали про те, що Європейський Союз не дасть безвізовий режим……Нам говорили про те, Росія заблокує зону вільної торгівлі….

Пасивні конструкції, які не є природними для української мови, у даному тексті мають не тільки яскраво виражений структуруючий ефект, але що важливіше, дана граматична форма виявляється вирішальною у сприйнятті та осмисленні ситуації в цілому. Категорія стану служить однією із стратегій репрезентації початкової ситуації: у пасивному стані тематична важливість об'єкта важливіша, ніж суб'єкта. Форма пасивного стану імплікує думку про породження процесу ззовні, при цьому діяч/діячі залишаються поза межами повідомлення і навіть не вказуються. Дослідники зазначають, що структури, що дозволяють виключати із опису важливі аспекти ситуації (імпліцитно передавати інформацію щодо суб'єктів ситуації), маніпулятивні по суті [1]. політичний дискурс граматичний мовленнєвий

Чуже мовлення. Семантика пасивного стану посилюється конструкціями з чужим мовленням, прямими чи непрямими способами передачі мовлення або думок якоїсь особи, при цьому адресант не вказує автора цих думок, що також не є властиво таким комунікативним подіям як звіт : Нас лякали тим, що … Нам розповідали, що … Нам говорили про .., що перетворює їх, скоріше, у чутки. Такі форми, які багаторазово повторюються, містять емоційно-оцінні дієслова, що виражають ментальні процеси, зокрема, почуття страху, дають можливість адресанту розставити потрібні акценти, враховуючи стереотипи масової свідомості, уявлення, потреби адресата.

Складнопідрядні неозначено-особові речення на початку більшості абзаців вводять підрядні, що передають інформацію, без посилання на автора. Така синтаксична конструкція використовується для позначення невизначеного чи узагальненого суб'єкта, для цілеспрямованої інтерпретації відомого суб'єкта як невизначеного, для висунення дії в інформативний центр і передачі масового характеру подій. У контексті, як зазначають дослідники, такі неозначено-особові комплекси є засобом створення напруженості, його експресивності, вони реалізують підтекстові ефекти і створюють емоційну тональність текстів [4].

Паралельні синтаксичні структури, повтори мовних засобів, що мають найбільше смислове навантаження, є одними із найефективніших засобів впливу на психіку адресата. Їхній ефект на адресата є досить сильним, оскільки такі конструкції поєднують логічні, ритмічні, емотивні та експресивні аспекти. Завдяки повтору певних мовних засобів адресант послідовно, градаційно нарощує аргументи, акцентує найважливіші ідеї у промові та додає їй певного ритму, потрібні слова і фрази закарбовуються у пам'яті адресата і стають для нього особисто значущими.

У даному тексті дискурсивними інструментами впливу стають граматичні категорії з розвинутим інтерпретаційним компонентом і креативними можливостями: дієслівні категорії часу, виду, стану, особи, граматичні категорії числа та особи займенників, типи речень та ін. Так, дейктичні займенники адресант використовує для демонстрації єдності з адресатом, рух темпоральних та видових планів предикатів моделює ситуацію тривалої багатоаспектної перфектної результативності уряду, пасивізація та деперсоналізація фокусує увагу адресата на ролі зовнішніх чинників, неозначено-особові речення дають можливість адресату маскувати визначеність суб'єкта за невизначеністю та узагальненістю, багаторазовими паралельними синтаксичними повторами формувати основні смисли тексту та прогнозувати реакцію адресата інформативними комплексами майбутнього часу.

Граматисти вже давно звернули увагу на те, що граматичні засоби, на відміну від лексичних, які мають явні можливості явно виражати свої погляди, ідеї, виявляють можливості впливу імпліцитно [1, 2, 4, 5]. Це означає, що саме граматичний потенціал мовних засобів, реалізація якого не зводиться до простого представлення відношень, а, часто, це і реалізація особливих цілей адресанта, є особливо придатний для дискурсивного впливу.

Література

1. Беляева И.В., Куликова Э.Г. Манипулятивные стратегии и тактики в коммуникации: грамматические средства. / И.В.Беляева, Э.Г. Куликова //Проблемы коммуникации и художественного текста. Материалы Международной научной конференции. М.: РУДН., 2009. - С.131

2. Бондарко А.Б. Системные и коммуникативные аспекты анализа грамматических единств. / А.В. Бондарко // Проблемы функциональной грамматики. Категории морфологии и синтаксиса в высказывании. - СПб.: Наука, 2000. - С. 9-35.

3. Діденко М.О. Політичний виступ як тип тексту: автореф. дис. ... канд. філол. наук. / М.О.Діденко - Одеса, 2001. - 20с.

4. Линева Е.А. Структура и семантика неопределенно-личных предложений с локативным детерминантом: автореф. дис. … канд. філол. наук. / Е.А. Линева - Москва, 2007. - 20с.

5. Палійчук А.Л Інтимізуючі властивості особових дейктичних займенників.

6. Павлуцька В.О. Політичний дискурс: особливості та функції / В.О. Павлуцька // Вісник Житомирського державного університету. - Випуск 39. Філологічні науки. - Житомир, 2008. - С.218-221.

7. Яценюк А.П. 10 хвилин із Прем'єр-міністром. Звіт Уряду. 13 грудня 2015.

Размещено на Allbest.ru