Основні принципи зіставного вивчення фразеології різних мов

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Основні принципи зіставного вивчення фразеології різних мов

Наталія Венжинович

Анотація

Увага статті зосереджена на описі теоретичних засад зіставного фразеологічного аналізу близько- й віддалено споріднених мов. Авторка висловлює міркування про те, що зіставлення фразеологічних одиниць повинно здійснюватися комплексно - шляхом вивчення їхніх складників, а саме: наочно-чуттєвих образів, емоційних, культурних та конотативних компонентів і т.ін. У ході зіставного аналізу виявляються помітні відмінності в різних підходах до розгляду фразеологічного концепту. Подається твердження про те, що фразеологізми відображають багатий досвід людини, вони також зберігають уявлення про світ, притаманний певній нації, її історію та культуру.

Авторка доходить висновку про те, що фразеологія є не тільки дзеркалом національної культури, вона є дзеркалом, що відображає особливості системної організації мови. Тому компонентний аналіз є найбільш перспективним методом зіставного вивчення фразеології.

Ключові слова: близько- і віддаленоспоріднені мови, зіставлення фразеологічних одиниць, фразеологічний концепт, компонентний аналіз.

зіставний фразеологія концепт

Summary

The article focuses on the theoretical aspects of comparative phraseological analysis of closely and distantly related languages. The author proceeds from the assumption that the comparison of phraseological units is to be perfomed in a complex way by studying their different constituents, namely, visual-perceptive image, emotional, cultural connotive components, etc. In the course of comparative analysis tangible distinctions of different approaches to treating phraseological concept are revealed. A statement is made that phraseologisms reflect a rich human experience, they preserve the world image, inherent in some nation, its history and culture.

The author draws a conclusion that phraseology is not only a mirror of national culture, it is a mirror reflecting the peculiarities of systemic language organization. Therefore componential analysis is the most perspective method in comparative phraseology study.

Key words: closely and distantly related languages, the comparison of phraseological units, phraseological concept, componential analysis.

Зіставне вивчення мов і їхніх систем набуває особливої актуальності в наш час, коли різнотипні міжмовні контакти і спілкування відіграють усе більшу роль у політичному, економічному та культурному житті переважної більшості країн і народів світу. З мовознавчої точки зору „дослідження споріднених і особливо близькоспоріднених, тобто таких мовних систем, які значною мірою збігаються, відкриває великі можливості для вдосконалення методів і прийомів лінгвістичного аналізу, відточує сам „інструментарій ” пошуку, робить його тоншим і проникливішим”[15,8-9]. Важливим є і практичне вивчення зіставних досліджень не тільки для глибшого пізнання подібностей та відмінностей в лексиці й фразеології різних мов, але й для вдосконалення лексикографічних основ лінгводидактики. Набутий досвід зіставної лексикографії та лексикології органічно пов'язаний з лінгвокраїнознавством, етнолінгвістикою, лінгвокультурологією, теорією і практикою перекладу, сьогоднішніми проблемами міжкультурної комунікації, викликаними підвищеним бажанням глибшого оволодіння іноземними мовами. Мета статті - викласти у систематизованому вигляді основні принципи зіставного вивчення фразеології різних мов. Проблема „мова і культура” вже давно знаходиться в центрі уваги мовознавців. Тісний зв'язок мови й культури сьогодні не викликає сумніву через очевидний факт наявності в них рис, які об'єднують один народ із іншим і входять у компетенцію універсології як напряму в лінгвістиці, який вивчає загальні закономірності будови мов, єдність їхньої природи, структури й багатоманітності проявів. Виходячи з того, що різні мови - це не стільки різне позначення однієї і тієї ж речі, скільки різне її бачення, привернення уваги до різних проявів її буття, висновку про те, що мова наділена здатністю відображати світ у своїй неповторній семантичній системі своїм власним специфічним шляхом, будучи водночас універсальним засобом вираження мислення людини. За допомогою мови здійснюється особлива для кожного етносу форма передавання інформації, що охоплює норми, які є загальноприйнятними в тому чи іншому соціумі, його традиції, історію країни, життя і побут тощо. Мова збирає і зберігає скарби національної культури. При історичній зміні поколінь і суспільних формацій вона об'єднує народ у часі й просторі. Мова не існує поза культурою, яка глибоко пронизує повсякденне життя народу, визначає його своєрідність і відрізняється в різних країнах певним національним колоритом.

Міжмовне спілкування й опанування іноземною мовою неможливе без глибшого й докладного вивчення світу (не стільки мови, скільки світу) носіїв мови, їхньої культури в широкому етнографічному розумінні слова, їхнього способу життя, національного характеру, менталітету і т.ін., тому що реальне вживання слів у мові, реальна мовленнєва творчість значною мірою визначається знанням соціального й культурного життя колективу, який розмовляє тією чи іншою мовою. Актуальність цієї проблеми зростає у зв'язку зі зміною в галузі методики викладання іноземних мов, всередині якої спостерігається яскраво виражений поворот до тих чи інших явищ культури мови, що вивчається, переважно в її лексиці та фразеології - до проблематики етнолінгвістики й лінгвокультурології, яка формується на її основі [2,201]. Певні труднощі в цьому напрямі представляють і фразеологізми, що виражають національно забарвлене ставлення до світу, системи цінностей, способу життя, зберігаючи традиції тієї чи іншої етнокультурної спільноти. Через свою яскраву національну забарвленість вони завжди привертають особливу увагу вчених-лінгвістів, які вбачають у стійких словосполученнях певну зв'язну розповідь, викристалізований індивідуальний образ, що є міцним цементуючим чинником при взаємодії народів і культур. На думку Д.С.Лихачова, саме індивідуальні особливості народів пов'язують їх один з одним, змушують нас любити народ, до якого ми навіть не належимо, але з яким нас зіштовхнула доля. Отже, виявлення національних особливостей характеру, значення їх, роздуми над історичними обставинами, що сприяли утворенню їх, допомагають нам зрозуміти інші народи. Роздуми над цими національними особливостями мають важливе значення [13,65].

Особливі труднощі пов'язані з перекладом фразеосполучень, оскільки вони несуть у собі культурні й історичні цінності та сприймаються тільки через світорозуміння й світосприйняття носіїв певної культури, з чим часто пов'язане нерозуміння в них національної специфіки носієм іншої мови. Розумінню й перекладу фразеосполучень завдають труднощів також і лакуни. Міжмовна лакунарність є винятково цікавим явищем, що тісно пов'язане з проблемою концептів у концептосфері мови. Ю.А.Сорокін дає таке визначення лакунам: „Лакунами називаються національно-специфічні елементи певної культури... , які з тих чи інших причин не передані в тексті рідною мовою або ті, які можуть стати перешкодою для розуміння тексту в культурі рідної мови” [22,123].

У простішому варіанті розглядає проблему лакунарності В.Г.Гак - як „пропуски в лексичній системі мови, відсутність слів, які, як видавалося, повинні були бути наявними в мові, якщо виходити з її відображальних функцій”[3,261]. В.І.Жельвіс лакунами називає те, що в одних мовах і культурах позначається як „окремість”, а в інших не сигналізується, тобто не знаходить суспільно закріпленого вираження [10,136].

Учені виділяють сьогодні такі типи лакун: предметні й абстрактні (за ступенем абстракції), родові й видові (за місцем у класифікаційних парадигмах), мотивовані й немотивовані (за позамовною зумовленістю), номінативні й стилістичні (за типом номінації), частиномовні (за належністю лакуни до певної частини мови).

В.М.Муравйов виділяє стилістичні лакуни на підставі відчутності в одній із мов слова (фразеологізму), що має те ж саме стилістичне забарвлення, як і слово з ідентичним значенням іншої мови [16,18]. Найкращим способом виявлення лакун у різних мовах є зіставний аналіз мов, що досліджуються.

Зіставлення фразеологічних одиниць, як нам видається, необхідно здійснювати комплексно, досліджуючи різні компоненти, що входять до їхнього складу: наочно-чуттєвий образ, емоціональний, культурний, конотативний тощо. У ході зіставного аналізу виявляються глибокі відмінності на різних рівнях фразеологічного концепту. Такий тип аналізу дозволяє виявити специфіку фразеологічних концептів різних мов, а також універсальні шляхи їхнього утворення на основі фразеологічної образності. Так, наприклад, при однакових базових лексемах фразеосполучень, що описують один і той самий наочно-чуттєвий образ і мають однакове значення на денотативному рівні, на рівнях фразеологізації в них спостерігаються суттєві відмінності.

Фразеологізми відображають багатий досвід народу, в них зберігаються уявлення про світ, у якому проживає той чи інший народ, його побут, культура. Саме у фразеологізмах добре репрезентована історія, ведення господарства, спосіб життя людей будь-якої спільноти. Структура фразеологічної одиниці і значення, що закріплюються за ними як мовними знаками, мають глибоко національну структуру, яка завжди визначається умовами життя народу-носія певної мови, географічним середовищем, флорою і фауною, історією, суспільним устроєм, культурою, звичаями [9,231].

У вітчизняному й зарубіжному мовознавстві накопичений багатий досвід у цій галузі досліджень. Значний внесок у напрацювання проблем зіставного мовознавства зробили такі добре відомі вчені, як О.Потебня, І.О.Бодуен де Куртене, Є.Д.Поливанов, Г.О.Винокур, Л.В.Щерба, Г.Шухардт, Ф.Боас, Е.Сепір, Б.Уорф, Е.Бенвеніст. Велику роль у розвитку теорії і практики зіставного вивчення мов зіграли праці О.В.Федорова, який досліджував лексику на матеріалі російської, французької та німецької мов [26]. Неабиякий інтерес для теорії та практики зіставного вивчення германських мов у галузі лексики та фразеології представляють праці лейпцизької лінгвістичної школи, в яких зроблена спроба виявлення універсальних ознак лексики для її зіставлення з іншими мовами [28].

В.П.Конецька, аналізуючи праці германістів, підкреслює, що головними результатами зіставного дослідження повинні бути: 1) виділення універсалій, категорій і суттєвих ознак, релевантних для опису лексики; 2) обґрунтування одиниць, що порівнюються (порівняння на рівні словникового складу, мікросистем і слів як компонентів словникового складу на рівні елементарних значень як елементів семантичних полів); 3) установлення подібностей та відмінностей у певних сферах лексики конкретних мов [11,28].

Великого значення зіставному (контрастивному) аналізу мовних одиниць, зокрема фразеологічних одиниць надають З.Д.Попова та І.О.Стернін. На їхню думку, найбільш надійним способом виявлення національних особливостей концептів є зіставні дослідження, що дозволяють виявити наявність або відсутність, збіг або незбіг як самих концептів, так і мовних одиниць, які слугують для їх позначення [17]. На семантичному рівні виявлення специфіки окремих одиниць дає змогу простежити виникнення й розвиток дивергентних і конвергентних тенденцій, що проявляються у мовній свідомості народів, і може бути використано для моделювання концептів як конституентів національної концептосфери. Крім того, специфічні семи, що виявилися у таких дослідженнях, інтерпретуються як відображення національно-специфічних ознак відповідних національних концептів і дозволяють моделювати концепт із вичленуванням його національно-специфічних ознак.

Національна своєрідність фразеології будь-якої мови є складним феноменом, що відображає як екстралінгвальні фактори, пов'язані з життям народу: особливості національного характеру, духовного складу, культури, своєрідність етнічного побуту, традицій, звичаїв, специфіку історичного розвитку народу, так і особливо лінгвістичні фактори, що визначаються специфікою лексико-семантичної і граматичної системи конкретної мови. Звідси стає очевидним той факт, що фразеологія є не тільки дзеркалом національної культури, вона є ще дзеркалом, у якому відображаються особливості системної організації мови, її будови. Сама історія розвитку лінгвістичної типології висуває на порядок денний необхідність у залученні фразеологічного матеріалу для створення найповнішої типологічної моделі мови. Включення фразеології в об'єкт лінгвістичного аналізу збагатить, на наш погляд, як саму теорію фразеології, так і загальне мовознавство.

Виходячи з викладеного вище, Д.О.Добровольський виділяє три різновиди фразеологічних універсалій: понятійно-фразеологічні універсалії (екстралінгвально зумовлені), лексико-фразеологічні та власне фразеологічні універсалії та дає їм докладну характеристику [4]. Здійснивши структурно-типологічний аналіз фразеології таких германських мов, як німецька, англійська та нідерландська, автор доходить висновку про те, що фразеологічна субсистема мови антропоцентрична за своєю суттю і, отже, всі структурно-типологічні закономірності у сфері фразеології опосередковані антропологічними факторами.

Лексичні розбіжності, пов'язані з неоднаковою продуктивністю лексем в утворенні фразеологічних одиниць проявляються у незбігу використання конкретних слів, що виступають компонентами фразеологізмів, які належать до одного й того самого семантичного поля. Ці відмінності пояснюються інертністю мовних традицій, неоднаковою символікою окремих представників, а інколи й цілих розрядів лексико-тематичних груп, особливостями семантичного членування понятійної картини світу.

Найближче до когнітивного дослідження фразеології підходить В.Т.Малигін, який робить висновок про те, що фразеологічні одиниці створюються певним соціумом і характеризуються його особливостями. Вони слугують чимось на зразок „ніші” для кумуляції світобачення і пов'язані матеріальною, соціальною або духовною культурою певної мовної спільноти, а тому можуть свідчити про її культурно-національний досвід і традиції [14,5]. Становлення й розвиток сучасних когнітивних досліджень дозволяє перейти до вивчення фразеосполучень із принципово нових позицій, вивчати їх не тільки як національно-культурну скарбницю, але і як джерело для розуміння когнітивних процесів, що ведуть до фразеологізації.

Когнітивний і лінгвокультурологічний напрями у вивченні фразеології, що дозволяють розглядати фразеологічні одиниці з точки зору їх національної та культурної специфіки, набувають за останній час усе більшого поширення [6-8; 24,25 та ін.]. Опора на принципи когнітології та лінгвокультурології дає змогу визначити місце й роль фразеологізмів у когнітивній базі того чи іншого народу, встановити їх значення як елементів мовної картини світу. За визнанням різних учених, ідіоматика, на відміну від слів, безпосередніше відображає когнітивну діяльність членів мовного колективу, що ґрунтується на наївному уявленні про світ носіїв певної мови, на їхньому ставленні один до одного, до того, що відбувається з ними у цьому світі. Навіть поверховий погляд на ідіоматику різних мов дозволяє зробити висновок про спільність багатьох „сюжетів”, тобто подій та ситуацій, що знайшли своє відображення в ідіомах і про здатність кожної мови знайти виключно свої мовні засоби для позначення цих подій і ситуацій.

Фразеологізми, що відображають типові ситуації й уявлення, починають виконувати роль символів, еталонів, стереотипів культури. Таким чином, фразеологізми прямо (в денотаті) або опосередковано (через співвіднесеність асоціативно-образної основи з еталонами, символами, стереотипами національної культури) несуть у собі інформацію про навколишній світ і соціум, який у ньому проживає. Саме фразеологізми мовби нав'язують носіям мови особливе бачення світу й кожної в ньому ситуації. Особливого значення при цьому набуває розгляд фразеологічних одиниць як знаків непрямої номінації, що несуть за собою інформацію про особливий, національний спосіб бачення світу тією чи іншою лінгвокультурною спільнотою.

Сьогодні наявні різні методики зіставного опису подібного й відмінного у фразеологічних системах тих чи інших мов. Так, Е.М.Солодухо говорить про міжмовні фразеологічні паралелі (ФП) [21], Д.О.Добровольський - про виділення конституентного, ситуаційного і фразеосемантичного інваріантів у семантиці фразеологічних одиниць [5], Ю.П.Сологуб - про виділення міжмовних фразеосемантичних еквівалентів (МФЕ) і міжмовних фразеосемантичних відповідників [20]. Оскільки для нас найбільш придатною є методика зіставного аналізу фразеологізмів, запропонована Ю.П.Сологубом, зупинимося на характеристиці виділених ним типів МФЕ і МФВ. Відповідно до його концепції, внаслідок глибокого аналізу семантики і структури стійких мовних зворотів можна виділити міжмовні фразеологічні еквіваленти (МФЕ), що відображають семантичну тотожність системи образів, і міжмовні фразеологічні відповідники (МФВ), що відображають лише близькість образної інтерпретації дійсності за допомогою фразеологічних засобів.

У міжмовних фразеологічних елементах (МФЕ) об'єднуються такі чотири типи ідіом:

1) МФЕ з повною однозначною відповідністю одиниць лексичного й граматичного плану, наприклад: англ. to set the wolf to keep the sheep - укр. поставити вовка овець стерегти - рос. поставить волка овец стеречь; англ. to clip smb's wings - укр. підрізати крила кому-небудь - рос. подрезать крылья кому-либо; англ. to cross (або pass) the Rubicon - укр. перейти Рубікон, рос. перейти Рубикон.

2) МФЕ з відсутністю повної однозначної відповідності одиниць лексичного плану, наприклад: англ.bury (або hide) one's head in the sand - укр. закривати на факти очі - рос. закрывать на факты глаза; англ. to measure another man's foot by one's own last - укр. судити про інших по собі - рос. судить о других по себе; англ. an April fool - укр. жертва першоквітневого жарту - рос. жертва первоапрельской шутки.

3) МФЕ з відсутністю однозначної відповідності одиниць граматичного рівня, наприклад: англ. lid is on - укр. - інформація приховується, відомості не розголошуються- рос. информация утаивается, сведения не оглашаются;англ. a lie out of (the )whole cloth - укр. зухвала, крикуща брехня - рос. наглая, вопиющая ложь ; англ. next door - укр. поряд, недалеко, дуже близько, по сусідству - рос. рядом, недалеко, очень близко, по соседству.

4) МФЕ змішаного типу, наприклад: англ. dry as dust - укр. скучний, нецікавий, написаний сухою мовою - рос. скучный, неинтересный, написанный сухим языком; англ. as the crow flies - укр. найкоротшим шляхом, по прямій (лінії), навпростець; англ. in all intents and purposes - укр. фактично, насправді, по суті, дійсно - рос. фактически, на деле, по существу, в сущности, действительно.

У міжмовних фразеологічних відповідниках (МФВ) об'єднуються такі два типи ідіом:

1) МФВ І - ідіоми, які характеризуються подібністю образно-мотиваційних основ, що зумовлено однаковою інтерпретацією реалій навколишнього світу, наприклад: англ. for better (or) for worse; укр. у щасті і нещасті, на радість і горе - рос. - в счастье и несчастье, на радость и горе; англ. a peroxide blonde - укр. блондинка з пофарбованим волоссям, „хімічна” блондинка - рос. блондинка с крашенными волосами, „химическая блондинка”.

2) МФВ ІІ - ідіоми, в основі семантики яких лежить спільна логіко-семантична формула, реалізована у значеннях фразеологічних одиниць за допомогою різних образів, наприклад: англ. to show the elephant - укр. знайомитися з визначними місцями - рос. знакомиться с достопримечательностями; англ. no end of - укр. дуже багато, маса, безліч - рос. очень много, масса, уйма.

Якщо типи МФЕ відрізняє порівнянність як структурно-граматичної організації ідіом, так і їхньої семантики в різних мовах, то МФВ відображають лише подібні або спільні логічні підстави як семантичні основи фразеологічного образу. У вітчизняному мовознавстві зіставний опис фразеологічних систем проводиться з використанням традиційних термінів „план змісту” (семантика) фразеологічних одиниць і „план вираження” (лексичний склад компонентів і їхні граматичні характеристики). У зарубіжній лінгвістиці часто використовуються терміни „глибинна й поверхова структура мовних одиниць”, у тому числі й фразеологічних. Спільність плану вираження фразеологізмів у різних мовах може бути виявлена в ході опису семантики й граматичної природи їх компонентів, а спільність плану змісту - в ході виявлення міжмовних паралелей шляхом фразотворчого моделювання й тематико-ідеографічної систематики фразеологізмів, що виявляє їх образно-мотиваційні основи. Зіставний аспект системного вивчення фразеології безперечно представляє великий інтерес із точки зору лінгвокультурології та етнолінгвістики в цілому. Кінцевою метою подібних досліджень є зіставлення цілих фразеологічних фондів мов, що досліджуються. Найтиповішими мікросистемами фразеологічних одиниць у мовах світу є мікросистеми, які виражають: емоційний стан людини; мікросистеми, що характеризують ті чи інші життєві ситуації; мікросистеми, для яких характерно відображення тих чи інших інтелектуальних якостей людини. Усі дослідники звертають увагу на те, що розподіл фразеологічних одиниць за семантичними розрядами нерівномірний, не всі сфери об'єктивної дійсності отримують відображення у фразеології. Одні семантичні групи охоплюють більшу кількість фразеологічних одиниць, інші - меншу, деякі представлені поодинокими зворотами. Наповнюваність тих чи інших груп знаходиться у прямій залежності від конотативного насичення фразеологізмів, що є прямим наслідком національного складу мислення. Аналізуючи свої спостереження над семантичними властивостями фразеологізмів російської та української мов, Н.Ф.Алефіренко виділяє дві великі групи одиниць: семантично адекватні фразеологізми і ті з них, які характеризуються відмінними семантичними рисами [1]. Фразеологізмам першої групи притаманна адекватна семантика, образи, що збігаються, і лексемний склад; ці одиниці виражають одні й ті ж поняття. До фразеологізмів другої групи, які розрізняються за семантикою, автором віднесені фразеологічні запозичення, утворені на ґрунті власне російської або української мови, які згодом поширилися у спорідненій мові. У переважній більшості випадків відмінності стосуються ступеня інтенсивності конотації фразеологічних одиниць другої виділеної групи. У статті також указуються генетичні основи формування семантики фразеологічних одиниць обох груп. Своєрідне термінологічне позначення типів міжмовних відповідників ми знаходимо у дослідженні О.С.Шакірова. Семантично тотожні різномовні нумеративні фразеологічні одиниці визначаються ним як міжмовні універсалії незалежно від того, чи збігається їхній компонентний склад і образні структури. До нумеративних фразеологічних одиниць-еквівалентів автором відносяться точні кальки, тобто перекладені з одної мови іншою фразеологізми, лексико-граматичний склад яких відтворений без будь-яких змін. У своєму дослідженні Н.Ю.П'ятницька аналізує декілька типів співвідношень міжмовних еквівалентних фразеологічних одиниць: ті, які повністю збігаються за структурою й семантико-стилістичними властивостями, ті, які частково збігаються за структурою, але ідентичні за значенням і стилістичним забарвленням, різних за структурою, але ідентичних за семантико-стилістичними якостями [18]. Заслуговують на увагу спостереження авторки за впливом неяскравості фразеологічних образів і відсутності їх національного забарвлення на міжмовну еквівалентність фразеологізмів. Якщо різномовні фразеологізми, збігаючись за значенням, відрізняються національно-фразеологічною образністю, вони відносяться до міжмовних синонімів.

Для проведення зіставного аналізу фразеологічних одиниць російської та німецької мов М.Н.Сенченко визначає критерії тотожності та різних ступенів розбіжностей між фразеологічними одиницями двох мов [19]. До тотожних він відносить узуальні російські та німецькі одиниці, для яких характерний збіг денотативного й конотативного аспектів фразеологічного значення, структури й лексичного складу. Незбіг цих критеріїв у змісті й формі фразеологічних одиниць характеризує фразеологічну розбіжність. Залежно від того, чи стосуються незбіги одного, декількох або всіх критеріїв, виділяються три ступені розбіжностей. При повній розбіжності спостерігається семантичне зміщення й незбіг конотативного аспекту значення, структури й лексичного складу. Вдалою, на наш погляд, спробою є системний розгляд фразеології у зіставному плані М.П.Кочерганом [12]. З огляду на значення фразеологізмів, автор підходить до їх класифікації, розрізняючи такі типи міжмовних співвідношень, як повна еквівалентність, неповна еквівалентність із її підгрупами та безеквівалентність з двома можливими типами співвідношень. Важливе місце в описі національної специфіки фразеологізмів у зіставному плані відводиться опису їхньої семантики й структури, в особливостях вживання та семантичних зв'язках у фразеологічних системах. Робиться цілком обґрунтований висновок про те, що національно-мовна специфіка фразеології найбільшою мірою виявляється в лексичному складі фразеологізмів, частотності певних тематичних груп слів, у варіативності фразем, їх багатозначності і системних (синонімічних й антонімічних) зв'язках [12,347].

Отже, здійснений нами короткий огляд основних принципів зіставного вивчення фразеології різних мов переконливо показав, що в основу визначення типів міжмовних фразеологічних відповідників/невідповідників, як правило, покладені збіги (незбіги) семантики, граматичної організації та компонентного (лексемного) складу різномовних фразеологічних одиниць. Однак план змісту характеризується ними по-різному: як сукупний зміст фразеологічних одиниць, значення, стилістичне забарвлення, фразеологічний образ, семантико-стилістичні властивості фразеологізмів і т.ін. Звідси випливає, що, зіставляючи фразеологічні одиниці двох і більше мов, ми в першу чергу повинні зіставляти їхнє значення, семний склад, сигніфікативно-денотативний і конотативний макрокомпоненти. Семантична тотожність або відмінність різномовних фразеологізмів означає тотожність або відмінність їхнього семного складу, у спрощеному вигляді набір мінімальних смислових компонентів сигніфікативно-денотативного й конотативного складників фразеологічного значення. Надання переваги семантичній тотожності/відмінності при виявленні типів міжмовних фразеологічних відповідників/невідповідників означає, що організуючою теорією при визначенні цих типів може слугувати компонентна теорія, в основі якої лежить метод компонентного аналізу. Такий підхід при вирішенні питання про критерії тотожності й відмінності між фразеологізмами зіставлюваних мов видається нам найбільш перспективним у подальших дослідженнях.

Література

1. Алефиренко Н.Ф. Некоторые аспекты сопоставительно-семантического анализа фразеологизмов русского и украинского языков// Семантические категории сопоставительного изучения русского языка. - Воронеж, 1981.

2. Бельчиков В.И. Проблема соотношения культуры и языка в научном наследии Г.О.Винокура// Язык. Культура. Гуманитарное знание. - М.: Научный мир, 1999.

3. Сравнительная типология французского и русского языков. - М.,1990.

4.Добровольский Д.О. Основы структурно-типологического анализа фразеологии современных германских языков (на материале немецкого, английского и нидерландского языков). Дис. ... д-ра филол.наук. - М., 1990.

5.Добровольский Д.О. Сопоставительная фразеология (на материале германских языков). - Владимир, 1990.

6. Добровольский Д.О. Образная составляющая в семантике идиом// ВЯ.-1996. - №1.

7. Добровольский Д.О. Национально-культурная специфика в фразеологии// ВЯ. - 1997. - №6.

8. Добровольский Д.О. Национально-культурная специфика в фразеологии// ВЯ. - 1998. - №6.

9. Домашнев А.И. Современный немецкий язык в его национальных вариантах. - Л.: Наука, 1983.

10. Жельвис В.И. К вопросу о характере русских и английских лакун// Национально-культурная специфика речевого поведения. - М.: Наука, 1977.

11. Конецкая В.П. Введение в сопоставительную лексикологию германских языков: Учебное пособие. - М.: Высшая школа, 1993.

12. Кочерган М.П. Основи зіставного мовознавства. - К.: Академія, 2006.

13. Лихачёв Д.С. Заметки о русском. - М.: Наука, 1981.

14.Малыгин В.Т. Австрийская фразеология в социокультурном аспекте. - Автореф. дис. ... д-ра филол. наук. - СПб, 1999.

15. Манакин В.Н. Сопоставительная лексикология. - К.: Знання, 2004.

16. Муравьёв В.Л. Лексические лакуны (на материале лексики французского и русского языков). - Владимир, 1975.

17. Попова З.Д., Стернин И.А. Язык и национальная картина мира. - Воронеж, 2002.

18. Пятницкая Н.Ю. Универсальное и национальное во фразеологии// Семантико-стилистический анализ фразеологических единиц русского и английского языков. - Автореф. дис. …канд. филол. наук. - Саратов, 1987.

19. Сенченко М.Н. Сопоставительная характеристика фразеологических единиц русского языка и их соответствий в немецком языке. - Автореф. дис. … канд.филол. наук. - М.,1985.

20. Солодуб Ю.П.Русская фразеология как объект сопоставительного структурно-типологического исследования.-Дис. …д-ра филол.наук. - М.,1985.

21. Солодухо Е.М. Проблемы интернационализации фразеологии (на материале языков славянской, германской и романской групп). - Дис. …д-ра филол.наук. - Казань, 1983.

22. Сорокин Ю.А., Марковина И.Ю. Метод установления лакун как один из способов выявления специфики локальных культур. - М.: Наука,1977.

23. Сорокин Ю.А. Опыт систематизации лингвистических и культурологических лакун: методологические и методические аспекты// Лексические единицы и организация структуры литературного текста/ Сб. научн. тр. - Калинин,1983.

24.Телия В.Н. Русская фразеология.-М.:Школа.Языки русской культуры, 1996.

Размещено на Allbest.ru