Концептуалізація дійсності за допомогою власних назв у фразеологізмах української мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

ББК Ш 103.3

УДК 81'1=1/=2:165.194

Концептуалізація дійсності за допомогою власних назв у фразеологізмах української мови

Наталія Венжинович

Annotation

фразеологія ім'я номінативний український

Natalie Venzhynovych

Reality Conceptualization by Means of Proper Names in Ukrainian Phraseologisms

The article focuses on the description of reality conceptualization by means of Ukrainian phraseologisms. The author draws a conclusion that proper names, used in phraseologisms, play a significant role in the reflection of diverse life of Ukrainian people.

У кінці ХХ - на початку ХХІ століття традиційні проблеми взаємодії мислення, свідомості й мови, мови й культури, мовної картини світу набувають нового осмислення під впливом зміни науково-лінгвістичної парадигми. Сутність цієї зміни полягає у переосмисленні та утвердженні постулату про те, що мова не просто відбиває, а відтворює структуру людської свідомості, мислення й пізнання. Отож пріоритетними завданнями лінгвістики є встановлення глибинних закономірностей взаємодії когнітивних структур людської свідомості з мовними формами, виявлення в мові характеру пізнання та світосприйняття світу людиною, проникнення через мову до етнічних ментальних утворень. Встановленню глибинних закономірностей взаємодії когнітивних структур людської свідомості з мовними формами сприяє докладний аналіз і фразеологічних одиниць [3, с.135].

Проблеми дослідження фразеології постійно перебувають у сфері зацікавлень багатьох науковців [1,2,6,7,9,11,12,18,19,21-23]. Проте останнім часом в українському мовознавстві з'явилися праці з когнітології [3,5,8,13,20 тощо], з якою пов'язані нові аспекти розуміння мови, що відкривають широкі перспективи її бачення у різноманітних зв'язках з людиною, її інтелектом, із пізнавальними процесами і, відповідно - новий лінгвістичний метод - концептуальний аналіз, головною метою якого є реконструкція когнітивних механізмів індивідуальної чи колективної свідомості. Когнітивна лінгвістика доповнює аналіз мови аналізом мовлення, різноманітними контекстами вживання певних лексем, зафіксованих у текстах, дефініціями у різних словниках та довідниках, аналізом фразеології, прислів'їв, приказок, афоризмів, в яких репрезентується концепт [5, с.142].

Науковці стверджують, що культура завжди національна, вони виділяють етнокомпонент змістової структури концепту - одиниці пам'яті, що містять сукупність знань про об'єкт пізнання. Виокремлюється концепт культури, який усвідомлюється як таке поняття, що вживається на позначення етнічно орієнтованого ментального утворення (концепту), що дає підстави кваліфікувати його як концепт етнокультури [15, с.482]. Слова-концепти, за якими „стоїть” символічне осмислення реалій світу, можуть закріплювати за собою загальнолюдське сприйняття предметів і явищ навколишнього світу, ведуть до утворення фразеологічних одиниць із спільним значенням у багатьох мовах. Так, наприклад, слово-концепт „серце” виступає як символ зосередженості почуттів, слово-концепт „голова” - розуму й розумових здібностей, слово-концепт „вода” - символ швидкоплинності і т.ін.

Особливу увагу дослідники сьогодні звертають на одну з важливих складових мовного образу світу - фразеологічну. Фразеологічний рівень - це достатньо складне мовне утворення. Його місце у системі мовних знаків (між лексичним і синтаксичним) демонструє цю складність і специфіку. Словосполучення „фразеологічний образ світу” чи „фразеологічна картина світу” - скоріше наукова модель, ніж термін, що позначає певний фрагмент дійсності. Однак саме існування фразеології є свідченням різноманітності в кодуванні й передачі інформації. Фразеологія репрезентує архетипні, міфологічні уявлення. Той самий концепт абстрактного поняття може мати декілька вербалізацій, створених за різними принципами у межах однієї і тієї ж мови, бо традиції змішування ментальних просторів пов'язані з культурою (міфологією, релігією, політикою, історією) народу [8, с.310].

Ми ставимо собі за мету простежити, як за допомогою власних назв концептуалізується навколишня дійсність у фразеологізмах української мови, зафіксованих у Словнику фразеологізмів української мови [17]. Актуальність нашого дослідження зумовлена багатоаспектністю об'єкта дослідження, відсутністю єдиного погляду на ряд важливих питань фразеологічної та ономастичної теорій. Проблемі функціонування власних назв у складі фразеологізмів присвячені дисертаційні роботи Г.Манушкіної, О.Сафронової, Н.Філліпакі, О.Кудріної, Л.Степанової, Я.Лагинович, А.Кравчук та В.Бояркіна, виконані на матеріалі англійської, французької, німецької, чеської, польської та російської мов. Новизна нашого дослідження полягає у тому, що це, очевидно, одна з перших спроб концептуального аналізу фразеологічного багатства української мови, до складу якого входять власні назви. Цікавими для нас у цьому плані були праці Л.Г.Скрипник та Н.В.Пасік 14;19].

Особливістю фразеологізмів як номінативних одиниць є те, що вони називають уже найменовані предмети чи поняття і в переважній більшості виражають оцінку, якій належить творча роль, бо вона значною мірою формує складну назву, що ґрунтується на повному або частковому семантичному переосмисленні компонентів фразеологічної одиниці в цілому. Внутрішня форма фразеологізму виражає засіб бачення світу, є засобом відображення навколишньої дійсності, що заслуговує на увагу лінгвістів, філософів, психологів та інших науковців. Наприкінці ХХ - початку ХХІ століття в науці про фразеологію з'явився новий підхід у розумінні значення фразеологічних одиниць у суспільному житті спільноти. Це спроба проникнути в природу фразеологічного витвору як репрезентанта картини світу певного етносу. Фразеологія виконує важливу роль у відображенні картини світу Адже картина світу лежить в основі всіх актів світосприйняття [10]. Феномен, що іменується „картиною світу”, є таким же давнім, як і сама людина, однак реалія, що називається терміном „картина світу”, стала предметом наукового розгляду порівняно недавно.

Провівши суцільне обстеження фразеологізмів у словнику фразеологізмів української мови, ми з'ясували, що у зазначеній народній скарбниці наявна значна частина фразеологічних одиниць, які містять у своєму складі різноманітні власні назви, зокрема: а) із стрижневим словом Бог, Мати Божа, Христос; б) імена людей, назви античних героїв; в)географічні назви; г) клички тварин тощо. Домінуючою є думка про те, що оніми специфічно виявляють себе як компоненти усталених одиниць мови. Втрачаючи природні функції індивідуалізації, ідентифікації, співвіднесеності з денотатом, зазнаючи якісних змін у семантичній структурі, вони набувають рис апелятивів, що безпосередньо впливає на фразеологізацію відонімічних символічних значень. Ономастичні компоненти зберігають генетичний зв'язок з власними назвами та їх денотатами лише опосередковано. У мовленні такі зв'язки здатні різною мірою актуалізуватися. Роль семантично стрижневого компонента фразеологічної одиниці належить далеко не всім ономастичним компонентам, хоча всі вони є джерелом експресивності зворотів. У фразеологізації бере участь не сам онім, а символічне значення, яким наповнюється онімічна оболонка в процесі функціонування в мовленні. Специфічна здатність розвитку в семантичній структурі оніма апелятивного співзначення пов'язана з транспозиційними процесами в системі семантичних складників мовного та позамовного характеру Символізуючись, оніми переборюють семантичну замкненість, набувають ряду системних ознак, що свідчить про їх зближення з апелятивами [14].

За нашими спостереженнями, найбільш частотними компонентами - власними назвами виявилися слова Бог, Мати Божа, Божий, Божа, Боже, Господь, Ісус. Наведемо приклади концептуалізації дійсності у фразеологізмах з цими стрижневими словами: Боже помагай - уживається українцями як побажання успіхів у якійсь справі; Мати Божа - уживається для вираження позитивних або негативних емоцій: радості, здивування, захоплення, переляку і т.ін.; Бог милував, нехай Мати Божа помилує - кому-небудь пощастило уникнути чогось неприємного, небажаного; не приведи Господь - уживається українцями для вираження небажання чогось, застереження від чогось або жалю з приводу чого-небудь; нехай Мати Божа прощає - уживається для вираження побажання кому-небудь добра, безпеки, благополуччя і т.ін.; Всевидюще Око - здатність все помічати, бачити, про все швидко дізнаватися, знати; Всевишній; ні Богові свічка, ні чортові надовбень, ні Богові свічка, ні чортові коцюба (кочерга, рогачилно, угарка, ладан ) - нічим не примітна, посередня людина; нема ніякої користі, толку з кого-, чого; нема чого Бога гнівити - нема підстав, не варто марно нарікати на щось, бути незадоволеним чимсь; давай Бог ноги, а чорт колеса - уживається для вираження необхідності раптової втечі звідкись; одному Богу відомо - ніхто не знає про щось; Царство Боже, Царство вічне - про Рай; уживається при згадці небіжчика для вираження побажання йому загробного райського життя; страта, смерть (іронічно); відійти у Царство Небесне, спочити в Бозі - померти; до Божого суду, до Страшного суду - протягом усього життя, завжди; проспати усе Царство Небесне - утратити, проґавити щось важливе, потрібне, не скористатися якоюсь можливістю; Божий світ - життя у всіх його формах і виявах; до Божого світа - до ранку, до світанку; і на світ Божий не дивився - життя не миле, не хочеться жити від туги, горя і т.ін.; подай Боже, подай Господи - уживається для вираження побажання кому-небудь чогось доброго; для вираження схвальної оцінки кого-, чого-небудь щодо розміру, кількості, якості, ступеня вияву і т.ін.; промисел Божий - заступництво, дії Божої сили, Бога; Божий(Господній, Христовий) слуга - представник духовенства; тримати Господа Бога за бороду - досягти чогось надзвичайного, вимріяного; хвалити Бога - уживається для вираження задоволення, заспокоєння, морального полегшення у зв'язку з чим-небудь; мати Христа в душі - бути справедливим, милосердним, порядним, доброзичливим і т.ін.; ради самого Христа - уживається як звертання при проханні милостині; з милості, з ласки; чиста кара Божа - уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь або здивування; Божий чоловік - паломник, прочанин; юродивий; відрізнити Божий дар від яєчні - добре розбиратися в чому-небудь; живим до Бога полізти - часто згадувати Бога, навіть прикриваючи так свої недобрі наміри або вчинки; дуже погано себе почувати, страждаючи від болю, втрачаючи будь-яке терпіння; ледве витримувати, ледь не вмирати. Як бачимо, фразеологізми з компонентом Бог, Божий, Мати Божа, Христос і под. концептуалізують найрізноманітніші прояви буття людини: її народження, її позитивні і негативні риси, позитивні і негативні емоції, назви служителів культу, відхід у потойбічний світ тощо. За біблійними канонами, Христос, витерпівши ганебну диявольську страту на хресті, помер, а потім воскрес. У міфології смерть Христа символізує процес повного звільнення людини від земних пут, гріховності. Шлях страждання є одночасно шляхом очищення, воскресіння, нескінченності Бога і скінченності людини. [16]. Мати Божа - символ матері, життя, світла, мудрості, таїни, любові; заступництва, радості і смутку; ідеалу жінки-матері, союзу божественного і земного; духовного порозуміння й очищення. Мати Божа символізує повноту життя, самодостатність, мудрість, звільнення від усього гріховного через просвітлення. Всемилостива жінка, справедлива заступниця, світла, мудра, сповнена всеперемагаючої любові - такою постає вона і в українських фразеологізмах.

На другому місці за частотою використання є фразеологічні одиниці, що містять імена людей, міфологічних персонажів, назви античних героїв, наприклад: сім мішків гречаного Гаврила - наговорити, наплести багато зайвого, безглуздого; Іванова хата - так іронічно називають в'язницю; ім'я Іван здебільшого уособлює соціальне поняття - проста людина, трудівник, бідняк, якого можна легко принизити, посадити у в'язницю; вискочити як Кузьма (Пилип) з конопель - недоречно, недоладно або невчасно зробити, сказати що-небудь чи виступити з чимсь; як Марко по пеклі - товктися, гасати невпинно, безугавно, без потреби і т. ін.; як Марко з пасльону - раптово, несподівано, недоречно і т.ін.; ні сюди Микита, ні туди Микита - немає виходу; нікуди; як Мартин мила - наїстися, набратися без почуття міри; дуже багато, більше, ніж треба; за царя Панька (Тимка, Томка, Хмеля), як стане земля тонка - дуже давно, у дуже давні часи; за царя Митрохи, як людей було трохи - тс; там, де Макар телят пасе - там або туди, де важкі умови життя, куди потрапляють, як правило, не з власного бажання; дуже далеко; там, де Сидір козам роги править - тс.; як баба Параска та баба Палажка - про язикату, чванливу, пихату людину; як Хома на вовні - не заробити абсолютно нічого. Відомо, що ціла низка власних імен людей, набувши узагальненого значення, наблизилася до лексем емоційно-оцінного характеру. Здавна в Україні невдах називають Хомою чи Химкою, некультурних, неотесаних, недоумкуватих - Гапкою, Феською, Хіврею, дурнів - Стецьком, неуважних, неспритних - Солохою, Солопієм тощо; прометеїв вогонь - незгасне прагнення до досягнення високої та благородної мети; ахіллесова п'ята - найвразливіше, найслабше місце у когось; лаври Герострата; Геростратові лаври - слава, пов'язана із злочином; ганебна, сумна слава; пута (ланцюги) Гіменея - подружні стосунки; шлюб; гордіїв вузол - дуже складна, заплутана справа; складний збіг обставин; Дамоклів меч - небезпека або неприємність, що постійно загрожує комусь; езопівська мова - замаскований спосіб висловлення думок з натяками і недомовками; скриня Пандори - вмістилище зла, лиховісний дар; Робінзон на безлюдному острові - самотній, відірваний від людей, ізольований від світу; як Адам і Єва в Раю - про морально чисту, нехитру, наївну людину; від Адама - починати дуже здалеку, з самого початку; каїнова душа - зрадлива, підступна людина; юдине (іудине) плем'я (поріддя, коріння) - зневажливо, лайливо говорять про зрадника; Юдині (Іудині) срібники - винагорода за зраду. Особливу участь у фразотворчості беруть імена Іван, Григорій, Петро, Семен, Хома, Ганна, Марія, Хима. Як свідчать результати нашого дослідження, імена у складі фразеологічних одиниць вживаються не у своїй звичній ролі найменування, а в ролі загальної назви. Практично всі фразеологізми з іменами постали внаслідок реакції на цілком конкретні події або життєві ситуації, окремі з них були витворені з використанням власних імен з античних часів, із релігійних міфів. Фразеологічні вирази перебувають у нерозривному зв'язку з буттям народу. Забуті перекази, забобони, обряди, звичаї, народні ігри, занедбані ремесла, суперництво між сусідніми селами, незначні події, пам'ятні в житті лише одного села чи однієї родини, вся психологія і громадське життя, вся незафіксована історія наших предків залишила слід у цих влучних виразах, які були відшліфовані й залишені в спадщину нащадкам [19].

Цікаво було спостерегти, як концептуалізується дійсність у фразеологізмах, що містять географічні назви, наприклад: Вавилонське стовпотворіння - повне безладдя, гармидер, нестримний галас, метушня; пройти і Крим і Рим і мідні труби - побувати всюди, надивитися всього, зазнати всіляких випробувань, переважно стосується осіб із поганою репутацією, низькою культурою поведінки; прорубати вікно в Європу - успішно зайнятися якоюсь діяльністю за кордоном; прорубати у Скіфію вікно - тс.; содом і гоморра - велике безладдя, шум; між Сціллою і Харибдою - під спільною нищівною загрозою. Загальна тенденція при використанні географічних назв - це нагнітання подій, фактів, активна діяльність людини, незважаючи на певні загрози. Наше дослідження показує, що при творенні фразеологізмів задіяні географічні назви, які коцептуалізують навколишню дійсність у найрізноманітніших її проявах.

Мають значення у відтворенні фразеологічної картини світу і стійкі вирази, що включають назви кличок тварин, наприклад: очей у Рябка (Сірка) позичати - втратити почуття сорому, почуття власної гідності; постійно відчувати сором, негідність свого вчинку; як той Сивко по пеклі - товктися, гасати невпинно, безугавно, без потреби; як Сірко на прив'язі - дуже, надзвичайно набігатися; уживається для вираження повного заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (нагулятися); як у Сірка із зубів - не вирвати зовсім, ніяк; як Сірко на базарі - безслідно пропасти, щезнути; як Сірко паскою - уживається для вираження повного заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (поживитися); як Сіркові на перелазі - дуже погано. Ми спостерегли, що в українських фразеологізмах назви кличок тварин здебільшого вживаються для негативної характеристики людини, її дій, вчинків. Зіставлення з назвою загальновідомої тварини полегшує сприйняття, конкретизує враження і сприяє фіксації в пам'яті певних її особливостей та якостей. При цьому стабільна оцінка якоїсь риси, властивої певній тварині, нібито абстрагується, відділяючись від неї, і стає основою нового, переносного значення.

У сфері фразеології найбільш яскраво виражається національний спосіб світосприйняття. Національний світ - це єдиний світ, у якому злиті людина та історичне природне оточення, яке впливає на соціальну психологію етносу, формує національний характер та визначає спрямованість його практичної діяльності. Крім комплексного вираження національно-культурної специфіки, фразеологічні одиниці можуть відображати її розчленовано, зокрема, за допомогою власних назв.

Розвиток символічних значень можливий лише при частковій або повній втраті зв'язку онімічної звукової оболонки з ядровим одиничним або загальним значенням. Фразеологічні значення окремих ономастичних компонентів розвиваються під впливом хибної аналогії, паронімічного зближення з апелятивами, семантика яких мотивує загальне значення звороту. Отже, релевантність власних назв-компонентів фразеологізмів зумовлена максимальним ступенем семантизації, реалізацією метафоризованого чи метонімізованого співзначення або максимальним ступенем десемантизації, реалізацією родової семи та експресії звукової оболонки. Поєднання ознак апелятивності та власноіменності, про що сигналізує зовнішня форма ономастичного компонента, у межах одного знака створює високий ступінь узагальненості, образності, експресивності власноіменних компонентів і зворотів з ними.

Концептуалізація дійсності за допомогою власних назв в фразеологізмах української мови відбувається завдяки природно-географічному, соціальному, історичному, культурному, релігійному, побутовому факторам. Ці чинники формують світобачення та світосприйняття етнічної спільноти. Процес розуміння фразеологізмів як мовних знаків української культури - це шлях до пізнання менталітету народу. Концептуальний аналіз фразеологізмів, до складу яких входять власні назви, допоміг найповніше схарактеризувати реальні дії особи, її почуття, її психічний та фізичний стан, морально-етичні взаємини людей тощо.

Унаслідок проведеного дослідження можемо стверджувати, що фразеологічні утворення з власними назвами є невичерпним джерелом експресивно-виражальних засобів української мови, вони активно концептуалізують дійсність у її найрізноманітніших проявах. Мовна картина світу була б неповною без її органічного складника - фразеологічної картини. Дослідження фразеологічних одиниць є схованкою багатогранного буття народу: історичної пам'яті, етнокультурних традицій, національної самобутності, неоціненного трудового досвіду, сили духу, болю й гніву, горя й радості. Зібраний і проаналізований нами матеріал може стати поштовхом до подальших наукових досліджень.

Література

1. Гамзюк М. Соціокультурні фактори емотивності фразеологічних одиниць (на матеріалі німецької мови)// Науковий вісник Чернівецького університету. Чернівці: Рута, 2000. - Вип.98. - С.79-85.

2. Дем'яненко Н. Дослідження семантичної структури лексико-фразеологічного поля ментальної характеристики у польській мові// Мовні і концептуальні картини світу: Зб.наук.пр. - К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2004. - Вип.11. - Кн.1. - С. 117-120.

3. Денисенко С.Н. Когнітивно-семантична організація фразеологічних дериватів (на матеріалі німецької фразеології)// Мова і культура: Зб.наук. пр. - К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2007. - Вип.9. - Т.V(93). - С.135-137.

4. Довженко С.В. Роль этимологического анализа в раскрытии своеобразия национально-культурного компонента фразеологизмов// Мова і культура: Зб.наук.пр. - К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2003. - Вип. 6. - Т.ІІІ. - Ч.1. - С.208-215.

5. Краснобаєва-Чорна Ж.В. Формування ядра та периферії концепту „життя” в українській фраземіці//Вісник Запорізького національного університету. Філологічні науки. - Запоріжжя, 2006. - №2. - С. 141-146.

6. Кузь Г.Т. Вигукові фразеологізми в українській мові: етнолінгвістичний та функціональний аспекти: Автореф. дис. ... канд. філол.наук: 10.02.01. - Івано-Франківськ, 2000. - 19 с.

7. Куцик О.А. Слова-символи як образно-смисловий центр формування фразеологізмів (на матеріалі української та російської мов): Автореф. дис. ... канд. філол.наук: 10.02.01; 10.02.02. - К., 1997. - 22с.

8. Левченко О.П. Фразеологічна репрезентація світу// Мовні і концептуальні картини світу: Зб.наук.пр. - К., 2002. - С. 307-315.

9. Ляшенко Н.С. Внутрішня форма фразеологічних одиниць: онтологічний і культурологічний аспекти: Автореф. дис. ... канд. філол.наук: 10.02.01;10.02.02. - Київ, 1997. - 24 с.

10. Майборода О.А. Українська фразеологія як джерело народознавства: Автореф. дис. ...канд.філол.наук: 10.02.01. - Харків, 2002. - 18 с.

11. Маслова Т. Фразеологічні засоби вираження моральних якостей людини//Вісник Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника. Філологія. - Івано-Франківськ, 2007. - Вип.XV-XVIII. - С.630-633.

12. Мігалега М. Фразеологізми з ономастичними компонентами у творчості В.Ґренджі-Донського//Слов'янська ономастика: Зб.наук.пр.на честь 70-річчя докт.філол.наук, проф.П.П.Чучки. - Ужгород, 1998. - С.166-171.

13. Назаренко О.В. Українська фразеологія як виразник національного менталітету: Автореф. дис. ... канд.філол. наук: 10.02.01. - Дніпропетровськ, 2001. - 18 с.

14. Пасік Н.В. Власні імена в українській фразеології і пареміології: Автореф. дис. ... канд.філол.наук: 10.02.01. - К., 2000. - 20 с.

15. Савченко Л. Етноконцепти анімічних вірувань українців про уособлення хвороб та їх відображення у фразеології//Вісник Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника. Філологія. - Івано-Франківськ, 2007. - Вип.XV-XVIII. - С.482-486.

16. Словник символів культури України. - Вид.3-є, доп.і переробл.. - К.: Міленіум, 2005. - 352 с.

17. Словник фразеологізмів української мови . - К.: Наук. думка, 2003. - 1098 с.

18. Самойлович Л.В. Вплив вірувань українців на формування фразеології//Вісник Запорізького національного університету. Філологічні науки. - Запоріжжя, 2006. - №2. - С. 224-228.

19. Скрипник Л.Г. Власні назви в українській народній фразеології// Мовознавство. - 1970. - № 2. - С.54-65.

20. Сурмач О. Лінгвокультурологічний концепт „багатство” у паремії та фразеології ( на матеріалі англійської, російської та української мов) //Вісник Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника. Філологія. - Івано-Франківськ, 2007. - Вип.XV-XVIII. - С.500-502.

21. Ужченко В.Д. Історико-лінгвістичний аспект формування української фразеології: Автореф. дис. ... докт. філол.наук:10.02.02 - Дніпропетровськ, 1994. - 32 с.

22. Фірсова Ю. Основні механізми транспозиції значення топонімів при створенні фразеологічних одиниць (на матеріалі німецької мови)// Науковий вісник Чернівецького університету. -Чернівці: Рута, 2000. - Вип.98. - С. 86-94.

23. Чижмар М. Фразеологічна ономастика (на матеріалі українських та словацьких фразеологізмів)//Проблеми слов'янської ономастики: Зб.наук.пр. - Ужгород, 1999. - С. 185-187.

24. Яковлєва В. Фразеологізми з компонентом батько в контексті лінгвокультурних концептів//Вісник Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника. Філологія. - Івано-Франківськ, 2007. -Вип.XV-XVIII. - С.496-500.

Размещено на Allbest.ru