Вербалізація концептів батько і мати у фраземах української мови (на матеріалі творів Т.Г. Шевченка)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вербалізація концептів батько і мати у фраземах української мови (на матеріалі творів Т.Г. Шевченка)

Наталія Венжинович

Наприкінці ХХ - початку ХХІ ст. відбувається осмислення феноменів мови в концептуальній парадигмі і потребує уваги їх системна характеристика та реалізаційні властивості. Це зумовлює науковців розглядати концепти як продукти переробки перцептивного, когнітивного досвіду індивіда в поєднанні зі знаннями та переживаннями і їх вербальним досвідом. Основними принципами такого підходу є осмислення мови як способу організації і передачі знань та уявлень людини про світ, а мовної картини світу - в нерозривному зв'язку з концептуальною картиною світу, позамовною дійсністю та культурою народу, що дає змогу проникнути в глибини національного способу мислення [1].

Лінгвокультурні концепти здебільшого тлумачать як маркери етнічної картини світу йшироко досліджують на матеріалі різних мов [ див.: 2; 4; 9; 12]. Для українців незаперечною є всеосяжна роль батька й матері в житті родини та суспільства. Тому таке концептуальне дослідження є, безперечно, актуальним. Вивчення світоглядних пріоритетів людини завдяки експлікації національних мовних і концептуальних картин світу становить один із провідних напрямів лінгвістичних досліджень, зумовлених спрямуванням мовознавчої науки на етноцентризм. Картина світу виступає у вербальному вираженні, а лексична система слугує однією з основних форм об'єктивації мовної свідомості людини. Закодована в мові модель світу переймає на себе функцію збереження й передачі національної самосвідомості, духовних та культурних традицій. Хоча неперевершена мовотворчість Т.Г. Шевченка не раз була предметом наукових досліджень [див., напр.,5; 6; 8; 10 тощо], проте новизна нашої розвідки полягає у тому, що фраземи та пов'язані з ними мікроконтексти із творів Т.Г. Шевченка, що вербалізують зазначені концепти, ще не були предметом спеціального розгляду у лінгвокультурологічному руслі [див., наприклад, 2; 3; 4 тощо]. Ми ставимо собі за мету зафіксувати із Словника мови Шевченка [11] фраземи і відповідні контексти, що вербалізують концепти батько і мати. А головне завдання, що випливає із поставленої мети, - побудова моделей відповідних концептів.

БАТЬКО

Як старший у родині, виконував усі необхідні обряди, пов'язані з родинним вогнищем; за давнім звичаєм, голова родини, господар, порадник, мудрий вихователь дітей [7, c. 29].

1. Чоловік стосовно своїх дітей: Сидить батько кінець стола, На руки схилився; пізнав батько свого сина; у порівняннях: І чехи Гуса проводжали, Мов діти батька; Титяся цілує тебе, як батька рідного; у приказках : Ми вже, бач, дуже близькі родичі. Як наш батько горів, то їх батько руки грів; чи раз батька по морді вдарить, чи двічі, перед богом, говорять, отвечать однаково [11, т. 1, с. 18].

2. Шанобливе називання козацької та гайдамацької старшини, отаманів тощо: Гуля Максим, гуля батько, А за ним хлоп'ята; батька Богдана могила мріє; Заревіли гайдамаки: «добре, батьку, чуєм!»; Отак то сталося, батьку козачий, Все занехаяли діти ледачі. Переважно у звертанні: А поки що оставайся здоровий, мій батьку отамане, мій друже єдиний; Ходім, батьки-отамани, у Фастов в неділю [11, т. 1, с. 18].

3. Дружнє звертання до шанованих осіб або називання їх: А ти, батьку, Як сам здоров знаєш; Тебе люде поважають, Добрий голос маєш; Батьку мій рідний, порай мені, як синові, що мені робить?[11, т. 1, с. 18].

4. Образно-уособлене називання Дніпра: Дніпро геть-геть собі розкинувсь! Сіяє батько та горить! Ой Дніпре мій, Дніпре, широкий та дужий! Багато ти, батьку, у море носив Козацької крові [11, т. 1, с. 18].

5. Ввічливе звертання до старої людини: Добре, єси, мій кобзарю, Добре, батьку, робиш, Що співати, розмовляти На могилу ходиш! [11, т. 1, с. 18].

БАТЬКІВ

Належний батькові: А батькових, старих, кровавих, Не ріки - море розлилось; Княжно моя безталанна, .. Ти ще будеш покутовать Гріхи на сім світі, Гріхи батькові; Таки ж у тім селі трудящий.. У наймах виріс сирота, неначе батькова дитина! [11, т. 1, с. 17].

БАТЬКІВСЬКИЙ

1. Належний батькові: Отойді було громаді І всім достолиха, Щоб мене не виганяли З батьківської хати [11, т. 1, с. 18].

2. Властивий батькові, батькам: Подивись лиш на неї своїм батьківським оком; вона … при купних наших друзях сказала мені, що без братнього і без батьківського вашого святого слова вона не дасть мені свого такого ж слова [11, т. 1, с. 18].

БАТЬКІВЩИНА

Зажурилась Україна - Така її доля! Зажурилась, заплакала, Як мала дитина. Ніхто її не рятує… Козачество гине; Гине слава, батьківщина [11, т. 1, с. 18].

Цікавими виявилися для нас лайливі стійкі сполуки, використовувані Т.Г. Шевченком:

а) біс (кат, чорти його, їх) батька зна (знають): На чорта ти їх адресував біс батька зна кому?; Так мені погано, що я ледве перо в руках держу, і кат його батька знає, коли воно полегшає. Чорти їх батька знають, що се вони зо мною роблять;

б) на батька бісового (чортового) - навіщо. На батька бісового я трачу І дні, і пера, і папір!; на чортового батька я їм тепер здався;

в) чорти б убив його батька - при вираженні невдоволення, досади: Тут тепер 10 градусів морозу, не вам кажучи, а кожуха нема, чорти б убив його батька, і купила нема [11, т. 1, с. 18].

Образ матері з давніх часів глибоко пошановувався в українців. Мати охороняла домашнє вогнище, продовжувала рід, виховувала дітей, приносила в сім'ю любов і взаєморозуміння [9, с. 164]. Мати виступала як уособлення миру, злагоди в суспільстві, зрештою - як показник його високого рівня розвитку. У Т.Г. Шевченка: І на оновленій землі Врага не буде, супостата, А буде син, і буде мати, і будуть люде на землі [Цит. за: 9, с. 164].

МАТИ

1. Жінка стосовно своїх дітей: У нашім раї на землі Нічого кращого немає, Як тая мати молодая З своїм дитяточком малим [11, т. 1, с. 395]; породила мати сина в зеленій діброві; земля плаче у кайданах, Як за дітьми мати. У прикладках: В Умані Гонта убив дітей своїх за те, що їх мати-католичка помогла єзуїтам перевести їх в католики. І згадав сирота Степан в неволі Свою матір Україну; покидали запорожці Великий Луг і матір Січ; ми одної матері діти,..; Усі невлад, усіх назад, В усіх доля мати [11, т. 1, с. 395-396].

2. Самка-птах стосовно своїх пташенят: Мати галка, мати чорна, Літаючи, кряче [11, т. 1, с. 396].

У стійких сполуках: а) мати божа (свята): Божа мати! І заступи вас, і укрий!; перед нею помолюся, Мов перед образом святим Тієї матері святої, що в мир наш бога принесла…;

б) крий мати божа (господня) - при небажанні, запереченні чого-небудь. Наприклад: Давно, давно не бачились, та не знаю, чий побачимося швидко, а може, вже й ніколи - крий мати господня!

в) бути за матір, матір'ю сидіти. Наприклад: Благав старий, А Марко аж плакав, Щоб була вона за матір; ні, Марку, ніяко мені матір'ю сидіти [11, т. 1, с. 396];

г) матері його (їх) ковінька (хиря). Наприклад: Прочитаємо вдвох, як приїдете, бо я таки вас зимою сподіваюся, а весело б було, матері його ковінька; Добре, сину, Матері їх хиря! Мордуй, мордуй: в раю будеш Або єсаулом;

д) матір'ю ходити - `бути вагітною'. Наприклад: А вона молилась і жить у господа просилась, Бо буде вже кого любить. Вона вже матір'ю ходила;

е) що за недобра мати - при здивуванні. Що за недобра мати, думаю! Чи не вмер він там, думаю;

є) нерідна мати: Обідать і вечерять варили дівчата, Та не знали, де ділася Їх нерідна мати;

ж) хрещена мати: мені хрещена мати Лиштву вишивала;

з) як мати родила (догола) : кати роздягли його (Гонту), як мати родила, і посадили на гарячі штаби заліза [11, т. 1, с. 396].

Проведене дослідження продемонструвало, що аналізовані концепти постають як макроутворення, багатовимірні ментальні одиниці, багаторівневі динамічні структурно-смислові конструкти людської свідомості , які зберігають інформацію про деякі фрагменти життя батька й матері, їх емоційно-особистісних якостей, психофізичних станів, що яскраво виражено в семантичному просторі, зокрема й фразеологічних одиниць, виокремлених із поезій Т.Г. Шевченка.

Лінгвокультурні концепти батько і мати як фрагменти мовної картини світу вибудовуються в цілісному номінативному просторі на позначення різних аспектів феномену материнства й батьківства.

Аналіз текстових фрагментів із поезій та прози Т.Г. Шевченка показав, що в концептуальній картині світу українського етносу наявні певні стереотипні уявлення про батьківство та материнство. До основних змістових ознак концепту батько відносимо такі: голова родини, господар, відвага, родинні стосунки, безпека, а для концепту мати такими ознаками є: дім, тепло, затишок, віра, турбота, самопожертва, емоційність, материнська любов.

Отримані результати засвідчують те, що лінгвокультурні концепти батько й мати належать до базових концептів українського етносу. Вони посідають повноправне місце в мовній картині світу. Вважаємо перспективним подальше поглиблене вивчення зазначених ментальних утворень на матеріалі інших майстрів художнього слова, а також зіставлення їх в інших близько- та віддалено споріднених мовах.

Література

батько мати фразема мова

1. Алиєва А. Дж. Фразеологізми в актуалізації концепту «материнство»: перекладацький аспект / А.Дж. Алиєва // Науковий вісник Херсонського державного університету. - Херсон, 2011. - Вип. XV. - C. 360-365.

2. Багнюк Анатолій. Символи українства. Художньо-інформаційний довідник / Анатолій Багнюк. - Тернопіль: Новий колір, 2008. - 826 с.

3. Большой фразеологический словарь русского языка. Значение. Употребление. Культурологический комментарий / Отв. ред. В.Н. Телияю. - 2-е изд., стер. - М.: АСТ-ПРЕСС КНИГА, 2006. - 784 с.

4. Войтович Валерій. Українська міфологія / Валерій Войтович. - Вид. 2-ге, стереотип. - К.: Либідь, 2005. - 664 с.

5. Джерела мовної майстерності Т.Г. Шевченка. Збірник статей / За ред. В.Є. Дементьєвої, Н.С. Васильєвої. - К.: Вид-во АН УРСР, 1964. - 164 с.

6. Єрмоленко С.Я. Мовотворчість Тараса Шевченка в слов'янській рецепції ХІХ-ХХІ ст. / С.Я. Єрмоленко, А.К. Мойсієнко, Л.П. Гнатюк // Мовознавство. - № 2-3. - 2013. - С. 100-112.

7. Жайворонок В.В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник / В.В. Жайворонок. - К.: Довіра, 2006. - 703 с.

8. Кирилюк Є.П. Тарас Шевченко. Життя і творчість / Є.П. Кирилюк. - К.: Держ. вид-во художньої літератури, 1964. - 650 с.

9. Кононенко Віталій. Символи української мови / Віталій Кононенко. - Івано-Франківськ: Плай, 1996. - 272 с.

10. Огієнко Іван (Митрополит Іларіон). Тарас Шевченко / Іван Огієнко. - К.: Наша культура і наука, 2002. - 440 с.

11. Словник мови Шевченка: в двох томах. - К.: Наукова думка, 1964. - Т. 1.

Размещено на Allbest.ru