Об’єктивація концепту "зовнішній вигляд людини" у фразеологізмах української мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

Об'єктивація концепту "зовнішній вигляд людини" у фразеологізмах української мови

Зміцнення у сучасних лінгвістичних студіях позицій міждисциплінарної антропоцентричної парадигми спричиняє необхідність вивчення, зокрема і фразеологічного багатства української мови як особливої форми мовленнєво-мисленнєвої взаємодії людини і суспільства в культурно-мовному середовищі. Злагоджений процес мовленнєво-мисленнєвої діяльності людини у процесі творення та інтерпретації стійких мовних виразів залежить, очевидно, від її здатності оперувати поліфункціональними одиницями знання - концептами.

Нині у мовознавчій науці виділяють цілий ряд наукових напрямів, у межах яких найчастіше трактується концепт. Зупинимося на характеристиці найважливіших, на наш погляд, із них. Онтологічний напрям визначає концепт як продукт розумово-мисленнєвої діяльності людини, «оперативну одиницю пам'яті, ментального лексикону, концептуальної системи свідомості» [9: 90-92]. Логічний напрям визначає концепт як ментальну репрезентацію дійсності. «Концептуалізація постає як діяльність свідомості, що йде у напрямку від предмета до думки про цей предмет, а від думки (образу, «ментальної репрезентації» предмета) - до знака, який, у свою чергу, дозволяє здійснити опосередковане вказування на предмет думки, немовби заміщуючи та репрезентуючи його» [8: 148]. Семантико-психологічний напрям ґрунтується на метафорі відображення й визначає концепт як «глобальну одиницю мислення, що становить собою квант структурованого знання» [11: 3]. У спробі поєднати здобутки психологічного та логічного підходів автори доходять висновку, що вербалізований концепт включає як складник психологічне реальне значення, що виявляється переважно експериментальними методиками, та лексикографічне значення, відображене у словниках, але за обсягом свого змісту концепт за лишається незрівнянно більшим, ніж обидва вищеназваних значення [там само, с.8]. Семантико-психологічні дослідження сфокусовані на виявленні загальних закономірностей у формуванні ментальних уявлень та мають семасіологічну спрямованість. Структура концепту моделюється за принципом прототипу та вивчається за результатами компонентного аналізу, аналізу лексичної сполучуваності ключового слова, аналізу паремій та афоризмів, побудови лексико-фразеологічного та дериваційного полів ключового слова. У дослідженнях лінгвокультурологічного напряму концепт розуміється як «згусток культури у людській свідомості; те, у вигляді чого культура входить до ментального простору (світу) людини» [13: 18]. Поетологічний напрям вивчає специфічний тип концептів - словесні поетичні образи - у їх передконцептуальній, концептуальній та вербальній іпостасях. Опис концепту відбувається за допомогою використання методики концептуального аналізу, що спирається на теорію концептуальної метафори та метонімії. У рамках психолінгвістичного напряму концепт тлумачиться як «базове перцептивно-когнітивно-афективне утворення динамічного характеру, що спонтанно функціонує у пізнавальній та комунікативній діяльності індивіда» [5: 39]. Дискурсивний підхід до аналізу концепту спирається на діяльнісний стиль мислення, впроваджений в останній третині ХХ століття як реакція на традиційний репрезентаційний стиль мислення [10: 14-18].

Значення є лише одним (або декількома) з аспектів концепту як багатовимірного етнопсихічного утворення. „Значення не зводиться до концепту. Концепт виступає лише мисленнєвим субстратом значення, на якому лінгвокреативне мислення нарощує різні смисли оцінного, емотивного й експресивно-образного характеру” [1: 66]. Отже, та частина концепту, яка об'єктивована мовним знаком, є його значенням, невербалізована частина - позамовним смислом.

Національна специфіка концепту висвітлюється в трактуванні цього поняття Н.Д.Арутюновою. У руслі її поглядів концепт розглядається як щось таке, що стосується сфери практичної (повсякденної) філософії та є результатом взаємодії культурологічних факторів, до яких належить національна традиція, фольклор, релігія, ідеологія, життєвий досвід, образи мистецтва, почуття й система цінностей. Концепти утворюють „своєрідний культурний шар, що є посередником між людиною і світом” [2: 3].

Культурний аспект концепту є базовим у його розумінні як складника мовної картини світу. Концепт як інструмент лінгвокультурології є більш „зручною” одиницею аналізу, ніж лінгвістичне значення, оскільки він завжди передбачає культурний фон, „культурологічне підґрунтя”, яке не тільки важко виділити з семантичної структури, але й дати назву цьому утворенню в чисто лінгвістичних термінах. Сказане вище не тільки дає підставу для висновку про комплексну природу концепту, що підтверджується результатами сучасних досліджень, але й виявити та описати структуру концепту. Остання включає в себе лінгвістичний, когнітивний, культурологічний і психологічний складники та має національну специфіку. На думку В.Д.Ужченка, семантико-культурологічний обсяг концепту можна безкінечно уточнювати, віднаходити все нові й нові грані, оскільки він виступає об'єктом дослідження не тільки лінгвістики, а й логіки, психології, культурології, філософії. Культурно-змістовий обсяг концепту є ширшим, ніж словникова дефініція [ докладніше див.14-17].

Концептуальний аналіз, на думку В.Кононенка, передбачає включення в систему понять різних когнітивних категорій - предметності, означуваності й процесуальності. Коли йдеться про той чи інший концепт, виражений іменем, його характеристика має супроводжуватися встановленням його відношень з іншими компонентами ситуації (тексту) [7: 7].

Близькою за поняттєвими характеристиками до концептуальної системи є концептосфера як сукупність концептів, із яких складається розуміння світу носіями тієї чи іншої мови. Тут важливо підкреслити, що багатство мови визначається не тільки багатством словникового запасу і граматичними можливостями, але й багатством концептуального світу, концептосферою, в якій формується національна мовна особистість.

У структурі концептосфери виділяють ядро як когнітивно-пропозиціальну структуру важливого концепту, приядрову зону у вигляді інших лексичних репрезентацій важливого концепту, його синонімів і т.ін. та периферію - асоціативно-образні репрезентації. Ядро і приядрова зона переважно репрезентують універсальні та загальнонаціональні знання, а периферія - індивідуальні. Аналіз концептів, що здійснюється за допомогою лінгвістичного аппарату, та дослідження концептуальної будови природної мови дозволяють отримати достатньо достовірну, надійну інформацію про універсальні та ідіоетнічні риси світобачення будь-якого народу.

Переходимо до викладу найважливіших вимірів концепту, до яких належать образні, понятійні й ціннісні. Образна сторона концепту - це зорові, слухові, тактильні, нюхові та смакові характеристики предметів, явищ, подій, відображених у нашій пам'яті. Інакше кажучи, - це релевантні ознаки практичного знання. Понятійна сторона концепту - це його мовна фіксація, його позначення, опис, ознакова структура, дефініція, зіставні характеристики одного концепту у межах цього чи іншого концептуального ряду [3: 89-90]. Найважливіша якість концепту - це голографічна багатовимірна вбудованість у систему нашого досвіду. Ціннісна сторона концепту - важливість цього психічного утворення як для окремої особи, так і для всього мовного колективу. Вона є також визначальною для виділення концепту. Сукупність концептів, які розглядаються через призму їхньої ціннісної орієнтації, утворює ціннісну картину світу. У цьому складному ментальному утворенні виділяються найсуттєвіші для тієї чи іншої культури смисли, ціннісні домінанти, сукупність яких утворює певний тип культури, що підтримується і зберігається в мові [див.4, 6].

За способом мовної репрезентації концептів виділяються ментальні утворення, які отримують мовне вираження у лексичній та фразеологічній системі мови, а також ті, які знаходять граматичне вираження. Н.Ф.Алефіренко, наприклад, розглядає фразеологічне значення й виділяє два типи концептів, які складають його суть: логічні та ономатопоетичні, тобто ті, що визначають прямі та переносні значення слів у складі фразеологічної одиниці [ див.1]. При цьому зауважимо, що зміст концепту виражається не тільки словом, він може розкриватися у його тлумаченні й тексті. Погоджуємося зі слушними міркуваннями В.Д.Ужченка про те, що концепт як багатовимірне культурно значуще соціопсихічне утворення в колективній свідомості певної мовної спільноти розсіяний у змісті лексичних одиниць, корпусі фразеології, пареміологічному фонді, у системі стійких порівнянь, що відбивають образи-еталони [див.17].

Ось чому концептуальний аналіз, що є одним із пріоритетних напрямів розвитку сучасного мовознавства, набуває нового виміру. Вивчення концептів у контексті антропоцентризму залучає до кола уваги науковців і мовні одиниці (фразеологізми) на позначення зовнішності людини. Зазначене мовне явище ще не було предметом спеціального дослідження, тому видається нам актуальним. Новизна такої наукової розвідки полягає у новому підході до трактування аналізованого матеріалу.

Ми ставимо собі за мету встановити національно-культурну специфіку об'єктивації поняттєво-ціннісного та образно-ціннісного змісту концепту зовнішній вигляд людини у фразеологізмах сучасної української мови. Джерельною базою дослідження слугував Словник фразеологізмів української мови, далі СФУМ [12].

Реконструкція поняттєво-ціннісного змісту та образно-ціннісного змісту концепту зовнішній вигляд людини здійснюється на підставі когнітивно-семіотичного аналізу засобів його вербалізації, що передбачає звернення до типових визначень, зафіксованих у словниках.

За результатами аналізу словникового матеріалу виділяємо такі складники досліджуваного концепту:

1) загальний зовнішній вигляд: а) гарна, вродлива людина - Хоч за раму клади; як маків цвіт. У тексті, наприклад: А тут ще й жінка (ви ж знаєте, як деякі жінки хорошіють після перших родів), розцвіла, мов польова рожечка, хоч живу за раму клади (Ірина Вільде) [СФУМ: 299]; б) чудова, прекрасна - Хоч куди. У тексті, наприклад: Івась парубок - хоч куди! (Панас Мирний) [СФУМ: 319]; в) дуже гарна - Як (мов, немов і т. ін.) перемитий. Як (мов, наче і т. ін.) писанка. У тексті, наприклад: Приходь, найду тобі дівчину як писанку (М.Стельмах) [СФУМ: 502]; г) гарна статура - Гарно скроєний - хто-небудь має пропорційну, правильну будову тіла. У тексті, наприклад: Захар Давидович довго дивився вслід гарно скроєній, міцній, повній певності в своїй силі постаті Горілого (О.Десняк) [СФУМ: 659]. Твердо (міцно) стояти на ногах (на землі) - 1. Мати владну і невимушену поставу (про фігуру). 2. Упевнено діяти, мислити і т. ін. Тішити (веселити) око (очі, зір і т. ін.) - справляти приємне враження своїм виглядом; бути гарним, привабливим;

2) характеристика окремих частин тіла:

а) вигляд обличчя - Як (мов, наче і т. ін.) чорт сім кіп гороху змолотив у кого, перев. зі сл. на виду, на обличчі і под., жарт. - хто-небудь має віспини або шрами від них. У тексті, наприклад: Хотина, як вигляне в вікно, то на вікно три дні собаки брешуть, а на виду у неї неначе чорт сім кіп гороху змолотив (І.Нечуй-Левицький) [СФУМ: 769];

б) розмір носа - Хоч бублик чіпляй, жарт. У тексті, наприклад: Від сонця заслонилася Ганнуся, виставляючи свого хоч бублик чіпляй носа (З журналу) [СФУМ: 765];

в) брови - На (рідше по) шнурочку - тонкі, рівні. У тексті, наприклад: Довгобраза русенька Галя, з чорними по шнурочку бровами більше брала на себе його очі, ніж смаковита у її руках яєчня (Панас Мирний) [СФУМ: 779];

г) щоки - Кров з молоком - здоровий, рожевощокий, рум'яний (про людину та її обличчя, щоки). У тексті, наприклад: Гриць … був хлопець незвичайної вроди, кров з молоком (І.Франко) [СФУМ: 315];

3) неохайний вигляд - Як мазниця (мазничка) - 1. несхв. - хтось брудний, неохайний; що-небудь брудне. 2. зі сл. чепурненький, чистий і т. ін., ірон. - уживається для вираження заперечення зазначених слів; зовсім не (чепурненький, чистий і т. ін.). Як (мов, ніби і т. ін.) та мара - 1. Уживається для вираження неприязні до когось. 2. Хто-небудь дуже брудний, неохайний і т. ін. У тексті, наприклад: Після гри він був як мара. Швидше б під душ. Відпочити (З газети) [СФУМ, с. 367]; Христя в намисті, ірон. - неохайно, без смаку вдягнена дівчина або жінка. У тексті, наприклад: Ви тільки подивіться на неї! Справжня Христя в намисті (Сл. В.Ужченка) [СФУМ: 753]; Синя панчоха, зневажл. - незаміжня жінка, позбавлена жіночості, чарівності і цілком віддана виробничим і под. інтересам, певній діяльності тощо. У тексті, наприклад: Не любить Ліночка «синіх панчіх», хоч і самій, між нами кажучи, трьох десятків доходить (Я.Мамонтов) [СФУМ: 484].

4) товста людина - Наїдати/наїсти черево (пузо, пику, морду), грубо - ставати гладким від безтурботного і ситного життя за рахунок інших. Розпливатися/розпливтися від жиру, несхв. - ставати дуже товстим, гладким. Чотири на чотири, жарт., ірон. - дуже товстий (про людину).Шість на дев'ять (на шість), розм., ірон. - дуже товстий (про людину). У тексті, наприклад: Їх зустрічала жінка шість на дев'ять, по якій видно було, що вона любителька попити чайку, добре поїсти, уволю поспати (З журналу) [СФУМ: 776]. Аж шкура репає /репне, в кого, на кому-чому - хто-небудь дуже товстий або щось дуже товсте. В (при) тілі - 1. Не худий, в міру повний (про людину). 2. Вгодований (про худобу). І конем (на коні) не об'їдеш кого, чого - 1. Не обминеш, не уникнеш кого-, чого-небудь. 2. жарт. Дуже товстий, огрядний і т. ін. (перев. про людину). Такий, що й конем за день не об'їдеш. Возом не об'їдеш. Як вареник у маслі (у сметані) - виглядає); Вбиватися/вбитися в тіло (зневажл. в сало) - ставати товстим, гладким, поправлятися, гладшати. У тексті, наприклад: Коли біскуп був не біскуп, А плебан убогий, То і пара [коней] добре везла, А часом і ноги. А як біскупом зробився Та вбився у сало, Тоді йому і чотирьох Зробилося мало (С.Руданський) [СФУМ: 54];

5) худа людина - Аж ребра знати на кому - хто-небудь дуже худий. Аж кістки торохтять, зі сл. худий. Надто, дуже// з дієсл. Дуже швидко. Самі тільки кістки та шкіра (шкура) - дуже, надто худий. У тексті, наприклад: З тим Павлом їй ще буде клопоту. Геть занехаяв себе, кістки самі та шкіра (Ю.Бедзик) [СФУМ: 297]. Сама шкура (шкіра) та кості. Одні кості, шкірою обшиті. Лантух (мішок) із кістками (з маслаками), ірон. - дуже худа, виснажена людина. Як (мов, ніби і т. ін.) мощі - 1. Хтось дуже худий, виснажений і т. ін. Наче живі мощі. 2. зі сл. худий, схуднути і т. ін. Уживається для підсилення зазначених слів; дуже; виснажена, бліда, вимучена людина - Ходячий (живий) мрець (мертвець) - 1. Дуже худа, виснажена, немічна і т. ін. людина. 2. Людина, що втратила інтерес до життя, байдужа до всього. Тільки очі ростуть у кого і без додатка - хтось дуже худий, схуд або худне. Перепастися на смик (на сухар) - дуже схуднути, охлянути, виснажитися. Позбувати / позбути жир (жиру) - худнути. Показувати/ показати свої ребра - бути худим, виснаженим. Як (мов, ніби і т. ін.) землею припадати/припасти, перев. зі сл. лице, обличчя - потемніти, набути сірого кольору, змарніти. Аж ребра світяться в кого - 1.Хто-небудь дуже худий. У тексті, наприклад: При батькові й при матері є що їсти й пити, а ребра в дитини світяться поти сонця (З газети) [СФУМ, с. 596]. 2. зі сл. худий. Дуже, у великій мірі. 3. зі сл. голий. Абсолютно, зовсім. Світити ребрами - бути дуже худим, виснаженим. Як (мов, ніби і т. ін.) скапувати свічкою - худнути, марніти від переживань, хвороби. Немов свічка скапує. Спадати/спасти з лиця (на лиці, на виду) - ставати блідим, змученим; марніти. З личенька спасти. Спалий з лиця. Спадати/спасти з тіла (в тілі, на тілі) - худнути. Стягнутися на нитку - дуже схуднути. На сухар, зі сл. схуднути - дуже, надзвичайно. Як (мов, ніби і т. ін.) тріска - 1. зі сл. худий - дуже, вкрай. 2. Дуже худий (про людину). Одна (тільки) тінь залишилася (зосталася) від кого - хто-небудь дуже змарнів, схуд, має змучений, виснажений вигляд. Хребет чухати через живіт, жарт. - бути дуже худим. Як (мов, немов і т. ін.) з воску зліплений - дуже виснажений, блідий, змарнілий. Як (мов, ніби і т. ін.) з хреста знятий - дуже блідий, змучений, з хворобливим виглядом// Хто-небудь дуже переживає, переляканий чим-небудь. Без жодної кровинки - дуже блідий (перев. про обличчя, губи і т. ін.). Нема (не було) ані кровинки в чому - що-небудь дуже бліде (перев. про обличчя, губи і т. ін.). Ні кровиночки. У тексті, наприклад: Його смагляве обличчя без жодної кровинки (Ю.Збанацький) [СФУМ: 316].

6) промокла від дощу людина - Нема (немає, не було, не залишилося і т. ін.) ні (і) нитки сухої (рубця сухого) на кому - хто-небудь наскрізь промок; до останньої нитки - 1. зі сл. промокнути; мокрий, промоклий і т. ін. У тексті, наприклад: По обіді, коли ми вже встигли накататися на човнах.., намокнути до останньої нитки під раптовим дощем, почали з'їжджатися гості (П.Панч) [СФУМ: 435]; До останньої ниточки. 2. перев. зі сл. обідрати, обдерти, пропити і т. ін. Повністю все, до останнього//Цілком, абсолютно, остаточно. До ниточки. До останньої нитки - 1. зі сл. промокнути; мокрий, промоклий і т. ін. До останньої ниточки. 2. перев. зі сл. обібрати, обдерти, пропити і т. ін. Повністю все, до останнього;// Цілком, абсолютно, остаточно. До ниточки.

7) висока людина - Підпирати плечима (головою) стелю. У тексті, наприклад: Увійшов [Назар] і стоїть перед нами, стелю підпираючи (Марко Вовчок) [СФУМ: 513].

8) низька людина - Як макове зерно (зерня) - зовсім малий. З макове зерно. З наперсток - 1. Дуже малий на зріст або величиною, розміром і т. ін. У тексті, наприклад: Євташка був завбільшки з наперсток, хоч йому йшов сімнадцятий рік (І.Микитенко ) [СФУМ: 424].

9) схожа на когось людина - З однієї глини - однаковий з ким-, чим-небудь; подібний, схожий, такий же. На одне лице - такі, що майже нічим не відрізняються; дуже схожі; однакові. Один від одного недалеко відбігли (відскочили і т. ін.), ірон. - невелика різниця між ким-небудь у чомусь; схожі чимсь, однакові. У тексті, наприклад: Вони один від одного недалеко відбігли (З усної мови) [СФУМ: 460].

10) гарно вбрана людина - Як (мов, ніби і т. ін.) пава - 1. У яскравому, барвистому або багатому вбранні. 2. З надмірним почуттям власної гідності; гордовито, поважно//Гордий, поважний. У [повному] параді - в ошатному, святковому або офіційному одязі, вбранні. У тексті, наприклад: Латин, як цар, в своїм наряді Ішов в кругу своїх вельмож, [котрі] всі були в параді (І.Котляревський) [СФУМ: 484].

11) погано вбрана людина - Не мати чим хребта (хребет, тіло і т. ін.) прикрити - бути дуже бідним, погано одягненим; обноситися. У тексті, наприклад: Не мають чим тіло прикрити, шматка хліба не мають - страшно, що й таким є в декого життя (З газети) [СФУМ: 381].

12) гола людина - У чому (у чім, як) був - роздягнений або вдягнений; Як (у чому, у чім і т. ін.) мати (на світ) народила (породила) - зовсім голий, без одягу. У чім мати народила. Як мати вродила. У тексті, наприклад: Хомі й самому було трохи незвично стояти отак, не маскуючись, немов з'явився на людях голий-голісінький, як мама вродила (О.Гончар) [СФУМ: 371].

13) сліпа людина - Сліпа курка. У тексті, наприклад: Сліпою куркою не прикидайся, а читай уважно (З газети) [СФУМ: 320].

14) сумна, зажурена, зла людина - Як (мов, ніби і т. ін.) у воді (у воду) намочений - незадоволений, сумний, зажурений. У тексті, наприклад: Мирон був сердитий сам на себе: цілий тиждень ходив як у воді намочений; він і в шинку, як зять його громаду частував, сидів сумний та пив мовчки (Грицько Григоренко) [СФУМ: 423];

15) незадоволена, насуплена, сердита людина - Аж очі рогом кому і без додатка - у когось дуже незадоволений, насуплений, сердитий вигляд. Очі драконом. У тексті, наприклад: Хіба цей «Мручко» не сидів того року у сватовій хаті? Бігме, сидів. І людей не лякався… Такого плів, аж очі йому рогом (Ю.Яновський) [СФУМ: 474].

16) На лобі (на чолі) написано у кого - відразу видно, помітно що-небудь із зовнішнього вигляду когось. У тексті, наприклад: Хоч на лобі в неї не написано було, що вона старша, але Порфир відразу це вловив із самого її милостивого тону розмови, з підкресленої чемності (О.Гончар) [СФУМ: 424].

17) І рідна мати не впізнає (не пізнає) кого і без додатка - хтось дуже змінився на вигляд, зовні. У тексті, наприклад: В нас і таке бува: поїде дівка з села, потиняється рік-два, а потім повертається такою, що й рідна мати її не пізнає. Моди всякої повигадує… Та обріже косу, накрутить на голові таку фурделю, кури лякаються (Ю.Мокрієв) [СФУМ: 370].

Проведене дослідження дозволяє виділити такі основні складники концепту зовнішній вигляд людини, відображені у фразеологізмах: ЗАГАЛЬНИЙ ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД (чудова, гарна, дуже гарна, вродлива, прекрасна людина, гарна статура); ОКРЕМІ ЧАСТИНИ ТІЛА (лице, лоб, ніс, щоки, брови); ВАГА ЛЮДИНИ (товста - худа); ЗРІСТ ЛЮДИНИ (висока - низька );ОДЯГ (одягнена - роздягнена, гарно - погано вдягнена, неохайна, промокла від дощу); СУМНА, ЗАЖУРЕНА ЛЮДИНА; НЕЗАДОВОЛЕНА, НАСУПЛЕНА ЛЮДИНА.

Найбільш репрезентативними виявилися групи стійких виразів на позначення товстої і худої людини. Ключовими словами для характеристики товстої людини стали: черево, пузо, пика, морда, сало, шкура, які мають у відповідних контекстах негативне забарвлення, що, очевидно, свідчить про зневажливе ставлення українців до людей, які мають зайву вагу. Велика кількість фразеологізмів такого плану є яскравою характеристикою української ментальності. Для опису худої людини найчастіше виступають такі ключові слова та вирази: ребра, кістки, маслаки, ходяча смерть, нитка, сухар, тріска, тінь. Якщо товсту людину зображено у фразеологізмах зневажливо, то основний мотив при позначенні худої людини у стійких виразах - це співчуття, що теж є однією з яскравих рис ментальності українця. Результати представленого дослідження спонукають до подальших роздумів над багатогранністю української ментальності, органічним складником якої є фразеологізми, в яких заховано невичерпні скарби людського досвіду, почуттів, переживань. Зосередження уваги на найголовніших цінностях українців дає змогу глибше пізнати засади національного світосприйняття, що виокремлюють українську національну спільноту серед інших.

Література

концепт фразеологізм український

1. Алефиренко Н.Ф. Спорные проблемы семантики / Н.Ф.Алефиренко. - Волгоград, 1999.

2.Арутюнова Н.Д. Логический анализ языка: Ментальные действия / Н.Д.Арутюнова.-М.,1993.

3.Венжинович Наталія. Концепт і його лінгвокультурологічна природа / Наталія Венжинович // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Філологія. - №14. - Ужгород, 2006. - С.89-94.

4.Жайворонок В.В. Етнолінгвістика в колі суміжних наук / В.В.Жайворонок //Мовознавство. - 2004. - С.23-35.

5.Залевская А.А. Психолингвистический поход к проблеме концепта / А.А.Залевская // Методологические проблемы когнитивной лингвистики. - Воронеж, 2001. - С. 36-44.

6.Іваненко В.Л. Художній концепт: проблема визначення на рівні визначення ментальних структур як форм відображення дійсності (на матеріалі життєтворчості Т.Г.Шевченка) / В.Л. Іваненко // Науковий вісник Волинського державного університету: Мовознавство. - 2004. - № 6. - С.98-103.

7.Кононенко Віталій. Концепти українського дискурсу. Монографія / Віталій Кононенко. - Київ - Івано-Франківськ, 2004.

8.Кравченко А.В. Является ли язык репрезентативной системой? / А.В.Кравченко //Studia Linguistica Cognitiva. - М., 2006. - Вып.1. Язык и Познание: Методологические проблемы и перспективы. - С. 135-156.

9.Краткий словарь когнитивных терминов / [сост. Е.С.Кубрякова, В.З. Демьянков, Ю.Г.Панкрац, Л.Г.Лузина]. - М., 1996

Размещено на Allbest.ru