Когнітивна інтерпретація національно-специфічного змісту фразеологічних одиниць

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Когнітивна інтерпретація національно-специфічного змісту фразеологічних одиниць

Венжинович Н.Ф.

У статті розглядаються ті ключові проблеми когнітивної лінгвістики, які мають безпосередній стосунок до виявлення культурно-національної специфіки фразеологічних одиниць за допомогою когнітивної інтерпретації їх змісту етнічним суб'єктом, а також через визначення смислу цієї інтерпретації як опосередковуваного світобачення, формування й відтворення національної свідомості. До них автори відносять когнітивні аспекти значення в їх співвіднесеності з вивченням мови як «спільного когнітивного механізму», розмежування того, що репрезентується в ментальності людини, і характер цих репрезентацій, процедура оперування знаками, носіями яких виступають мовець і слухач. Робиться висновок про те, що усвідомлення фрагмента навколишньої дійсності як установлення інтелектуального й емоціонально-ціннісного ставлення до неї представниками тієї чи іншої мовної спільноти відбувається і в межах фразеологічної картини світу.

Ключові слова: когнітивна інтерпретація, культурно-національна специфіка, фразеологічна одиниця, ракурс світобачення, фразеологічна картина світу.

В статье рассматриваются те ключевые проблемы когнитивной лингвистики, которые имеют непосредственное отношение к выявлению культурно-национальной специфики фразеологических единиц с помощью когнитивной интерпретации их содержания этническим субъектом, а также через определение смысла этой интерпетации как объективированного ракурса мировидения и воспроизведения нацинального сознания. К ним авторы относят когнитивные аспекты значения в их соотнесенности с изучением языка как «общего когнитивного механизма», разграничения того, что репрезентируется в ментальности человека и какой характер этих репрезентаций, процедуры оперирования знаками, носителями которых выступают говорящий и слушающий. Делается вывод о том, что осознание фрагмента окружающей действительности как установления интеллектуального и эмоционально-ценностного отношения к ней представителей того или юного языкового социума происходит в пределах фразеологической картины мира.

Ключевые слова: когнитивная интепретация, культурно-национальная специфика, фразеологическая единица, ракурс мировидения, фразеологическая картина мира.

The article focuses on those key problems of cognitive linguistics, which have a direct relation to revealing cultural and national specificity of phraseological units with the help of cognitive interpretation of their sense by an ethnic subject as well as through definition of this interpretation sense as objectivized foreshortening of world outlook, the formation and reproduction of national consciousness. The authors refer to them cognitive aspects of meaning in their correlation to language study as «common cognitive device», delimitation of what is represented in human mentality and the character of these representations, the procedures of sign operation used be speakers and hearers. The conclusion is made, that realization of world around fragment as the establishment of intellectual, emotional and evaluative attitude to it by the representatives of a certain language community occurs within the framework of the phraseological world model.

Keywords: cognitive interpretation, cultural and national specificity, phraseological unit, foreshortening of world outlook, phraseological world model.

Перехід від системоцентризму до антропоцентризму в лінгвістиці відкриває принципово іншу площину вивчення різних мовних явищ у мисленнєвих процесах. Перспективність цієї парадигми для дослідження фразеології досить точно охарактеризована Д.О.Добровольським і Ю.М. Карауловим: «Знаходячись всередині стандартної теорії, не можна обґрунтувати її початок, для цього потрібно вийти за її межі. … звернення до даних психолінгвістичних експериментів допомагає відповісти на ряд запитань, що стосуються основ фразеологічної теорії» [6, 97].

Фразеологічні одиниці під кутом зору системи мови є надбудовою лексичного рівня і мають до певної міри надлишковий характер у той час, як їх розгляд у антропоцентричній парадигмі проводиться в різних напрямах, до яких належать когнітивний і психолінгвістичний. Кожна фразеологічна одиниця як мовний знак характеризується не тільки спільними, а й специфічними для знака властивостями, до яких належить аномальність плану вираження і плану змісту (нарізнооформленість структури і цілісність значення). Крім того, їй властиве особливе номінативне значення. Спільною номінативною функцією для всіх типів фразеологізмів є вираження конотативно забарвленого уявлення про типові явища, ситуації або елементи, що стосуються соціально-психологічної сфери діяльності. Такі уявлення мають цілісний «блоковий» характер, що ґрунтується на фразеологічному значенні. Під останнім прийнято вважати: 1) образність як певний фрейм, який виникає або не виникає при сприйнятті фразеологізму носієм мови. Із лінгвістичної точки зору йому відповідає наявність або відсутність мотивованості; 2) внутрішня форма фразеологічних одиниць - явище діахронне, оскільки спирається на значення вихідних компонентів фразеологізму; 3) мотивованість - явище синхронного порядку на позначення вивідності фразеологічного значення із значення елементів фразеологізму як його складників.

Як відомо, засновником фразеологічної теорії вважається швейцарський лінгвіст Ш.Баллі, який указав на специфічні риси фразеологічних одиниць, сформулював ознаки стійких словосполучень і підстави для їх класифікації [3]. У зарубіжному мовознавстві стійкі вирази часто розглядаються як стилістичні засоби, фігури мовлення або штампи. Як окрема лінгвістична дисципліна фразеологія сформувалася у 40-х роках ХХ ст. на базовому твердженні про те, що фразеологічна одиниця - це стійке сполучення лексем із повністю або частково переосмисленим значенням.

Як згадувалося вище, характерною рисою сьогоднішньої науки про мову є орієнтація на перехід від позитивного знання до глибинного на шляху цілісного синтетичного розуміння мови як антропологічного феномену. У теоретичній фразеології та практиці фразеологічних описів це знаходить своє відображення у намаганнях розглянути фразеологічні одиниці під кутом зору когнітивної лінгвістики [7; 11; 13], основною тезою якої є твердження про нерозривний зв'язок мови з когніцією [5]. Когнітивна наука - це така сфера знання, яка інтегрує зусилля вчених різних спеціальностей (психологів, логіків, філологів, лінгвістів, психолінгвістів, математиків, програмістів, кібернетиків, антропологів та ін.) для того, щоб отримати найповніше й адекватне уявлення про такий складний феномен природи, як свідомість і розум людини [8]. Із виникненням когнітології питання, пов'язані з подальшим вивченням фразеологічних одиниць, можуть бути розглянуті в новому ракурсі, оскільки когнітивна лінгвістика дає змогу пов'язати всі мовні процеси з пізнавальною діяльністю людини.

Сам термін cognition (когніція) важко однозначно перекласти українською мовою через те, що він за своїм змістом відрізняється від найближчого до нього україномовного терміна пізнання. О.С.Кубрякова з цього приводу зазначає, що іменник cognition є віддієслівним і може називати як процес добування знань - пізнання, так і його результат - саме знання [8, 35]. Тому в сучасній лінгвістичній літературі термін когніція використовується для одночасного позначення процесу добування знання, тобто пізнання і його результату, тобто знання. Звідси й розгляд поняття когнітивна структура як схеми репрезентації знання, що складається з вербалізованих і невербалізованих знань. У когнітивній лінгвістиці найпоширенішими структурами представлення знань є категорії, кінестетичні образи-схеми та фрейми і сценарії.

Фразеологічна одиниця як мовний знак є «зберігачем» наших знань про світ і розглядається як носій інформації про особливі структури знання. При цьому, як указує В.М. Телія, у діалектичній єдності форм і змісту провідним є все-таки зміст, тобто здатність знака забезпечити інформацію про світ - як зовнішній для людини, так і внутрішній для неї [12,154]. Звідси випливає, що змістовий простір фразеологічної одиниці - значення і внутрішня форма - утворюють єдину когнітивну структуру. Основою цієї структури є когнітивний рівень значення і когнітивний рівень внутрішньої форми. Принагідно зауважимо, що в межах когнітивної лінгвістики значення розглядається у широкому плані - як відображення певних пластів знань і досвіду, зафіксованих у мові й тісно пов'язаних із діяльністю людини. Когнітивісти відмовляються від вузького розуміння значення як сукупності основних і найсуттєвіших ознак позначуваного, необхідних для його ідентифікації. У їхньому розумінні значення включає в себе весь комплекс знань про позначуване, в тому числі потенційні та асоціативні ознаки. Саме тому в когнітивній лінгвістиці висловлюються твердження про неможливість строгого поділу мовної та енциклопедичної інформації внаслідок неавтономності мовного знання, його невідокремленості від знання про світ узагалі. Значення мовної одиниці стає зрозумілим тільки в комплексі інших когнітивних структур або блоків знань, які стоять за цими значеннями і забезпечують їх розуміння [4, 60]. Такий стан справ дає змогу розглянути фразеологічну одиницю як фігуру на тлі певної базової для неї структури знань. Звідси й висновок В.М.Телії про те, що фразеологічна одиниця має референцію «не прямо» до світу, а завжди через фреймове включення, яке є посередником між значенням мовної одиниці та виконанням нею знакової функції [12, 91-92]. Таке розуміння значення мовної одиниці, а отже, і фразеологізму, належить когнітивній парадигмі, яка активно розвивається нині у тісному зв'язку з розв'язанням назрілих проблем штучного інтелекту, когнітивної психології та лінгвістики. Фразеологізм наділений здатністю відображати різні прояви буття своїм значенням, що вбудовується у структури знання про світ, - фрейми, сценарії, які є своєрідними посередниками між власне мовним значенням і позначуваною дійсністю.

У значенні фразеологічної одиниці взаємодіють два типи структурних знань - «категоризувальні» і «сценарні». Перші «упаковуються» у класифікувальний фрейм, а другі - у ситуативний [12, 175]. Когнітивні структури дифузні, оскільки вони можуть ділитися на багато дрібніших структур і входити у більші утворення.

Розглядаючи метафору як структурування одного поняття в термінах іншого, когнітивісти вважають її не просто тропом, а інструментом пізнання людиною об'єктивної дійсності, що ґрунтується на її здатності зіставляти й асоціювати різні категорії відповідно до знань і уявлень людини. Усі різновиди цього явища ґрунтуються на асоціативних зв'язках набутого людиною досвіду, а сам процес метафоризації відбувається відповідно до певних когнітивних моделей, які задають можливі шляхи взаємодії фреймів, тобто визначають відбір ознак, явищ і уявлень про них, що стають основою переносного значення. когнітивна лінгвістика фразеологічний мова

Суть когнітивної концепції метафори полягає у визнанні того факту, що метафора відіграє основну роль у концептуалізації дійсності, під якою мають на увазі певний спосіб узагальнення досвіду людини, який мовець реалізує в тому чи іншому висловлюванні. Звернення до неї зумовлено тим безперечним фактом, що наявні сьогодні структурно-семантичні описи й лексикографічні тлумачення фразеологічних одиниць не відображають усієї поліфонії макрокомпонентної структури, особливо ті фонові знання про позначуване, які ідіома здатна активізувати як при її формуванні, так і використанні в мовленні. А це ставить першочерговим завданням розробити відповідні методи, які уможливлять ураховувати в дослідженні взаємодію їх значення і когнітивних структур як у процесах формування, так і, відповідно, - вживання. На думку багатьох фразеологів, сьогодні найбільшою проблемою є розробка такого опису фразеологічних одиниць, який би враховував комунікативні та когнітивні особливості поряд із культурно-національною специфікою цих мовних засобів. Видається можливим у цьому зв'язку охарактеризувати значення ідіом як «сховищ» вікового досвіду культурно-національної спільноти, включаючи власно-чуттєвий («пам'ять тіла»), так і тією чи іншою мірою метафорично переосмислену практику.

Характерний для мови спосіб концептуалізації дійсності (погляд на світ) частково універсальний, а частково специфічний. Його специфіка полягає в тому, що носії різних мов можуть бачити світ по-різному [14, 112-113] і відтворювати таке бачення за допомогою фразеологічних ресурсів, що віддзеркалюють набутий мовною спільнотою життєвий досвід.

Цінність застосування когнітивного підходу до вивчення семантики ідіом проявляється в тому, що він дає змогу отримати точніший опис значення фразеологічної одиниці, а також змоделювати процес адекватного розуміння «закодованої» в ній інформації [1; 2]. Крім того, такий підхід може слугувати підґрунтям для формування точнішого лексикографічного тлумачення фразеологічних одиниць, внутрішня форма яких як переосмислена сутність, не може бути повністю виявлена без урахування когнітивного аналізу. Під його кутом зору процесом ідіомотворення є активізація в номінативному задумі певних слотів базового концепту, знання про які вже має у своєму розпорядженні номінатор, а також вибір метафоричної подібності і фокусування в ній тих ознак, що збагачують зміст цього слота. Ідіоми як знаки вторинної номінації завжди характеризують «співзначення» певної «частини» номінативного базового для них концепту як пресупозиції до значення.

Як відомо, формування знаків вторинної номінації - це не просте переосмислення вже наявних мовних засобів. У процесі їх деривації когнітивна діяльність ніби заново «прокручує» кадри вже відомої картини, пов'язуючи їх вербалізовані форми з тими когнітивними структурами, які об'єктивуються породжувальними структурами вторинної номінації. На думку вчених, когнітивні структури, що вербалізуються знаками непрямої номінації, є культурно зумовленими. Ми дотримуємося точки зору про те, що багато фразеологізмів є образно мотивованими вторинними найменуваннями, які виявляють не тільки асоціативні зв'язки, але й культурно значимі фрейми та конкретні образи концептів. Фразеологічне тло мови виявляє, таким чином, універсальність і характерні особливості будь-якої конкретної національної картини світу, що передаються знаковою системою вторинної номінації за допомогою метафор, порівнянь, символів, стереотипів і еталонів.

Центральне місце у дослідженні культурно-національної специфіки фразеологічних одиниць із позицій когнітивної лінгвістики займає опис і пояснення мовленнєвих процесів, пов'язаних зі структуруванням і репрезентацією суб'єктом свого знання, співвідношення власне мовних і когнітивних аспектів значення, дослідженням мови «в дії». Теоретичною передумовою для когнітивного аспекту дослідження культурно-національної специфіки фразеологічних одиниць є розуміння фразеологізму як знака, що структурно співвідноситься зі згорнутим текстом, який містить у своєму змісті декілька блоків інформації (макрокомпонентів), що охоплюють об'єктивні та суб'єктивні компоненти - денотацію, оцінку, мотивацію, стилістичну маркованість.

Усі типи інформації, представлені у змістовій структурі фразеологічних одиниць, інтерпретуються мовцем і слухачем за допомогою знань, що активізуються під час уживання фразеологічних одиниць у мовленні. Звідси і розуміння фразеологічної одиниці як мікротексту, який структурується в ході інтерпретації носієм мови всіх типів її семантичної інформації під кутом зору взаємодії культурно значимих відомостей та їх знакового відображення. Увага дослідників фразеологічних одиниць із позицій когнітивної проблематики зосереджена на вивченні співвідношення мовних і культурно зумовлених знаків, притаманних фольклорним, літературним, історико-релігійним текстам тощо. Фразеологічна одиниця починає розглядатися сьогодні як експонент культурного знання, через який здійснюється взаємодія мовної та культурної семантики. Когнітивна «пам'ять» зберігає культурні традиції народного менталітету, що зумовлює функціонування і сприйняття фразеологічних одиниць як констант бачення світу і «підносить» фразеологічну одиницю до статусу культурного знака.

Спроба позначити когнітивний процес - асоціювання носієм мови з певним фреймом і перенесення дескриптивно-оцінного змісту цього фрейма на подібну за тією чи іншою ознакою ситуацію у світі - розширює межі фразомоделювання, демонструючи мову в дії. Організація фразеологічних моделей із урахуванням експлікації асоціативних ознак, які беруть участь в утворенні фразеологічних одиниць, дає змогу по-новому організувати екстралінгвальну інформацію у вигляді традиційного країнознавчого коментаря.

Розгляд фразеологізму як одиниці, що містить багато макрокомпонентів, які забезпечують відображення всіх типів інформації, що передаються цим знаком, уможливлює виділення типів когнітивних процедур у номінативній діяльності людини. До типів когнітивних процедур, здійснюваних носіями мови, належать: денотативна обробка, яка оперує знаннями про властивості позначуваного; оцінна - інтерпретація позначуваного з позицій цілісної картини світу; мотиваційна - операції з уявлюваними або абстрактно представленими «образними» гештальт -структурами; емотивна емоційно-оцінна реакція на образну гештальт-структуру як відображення пережитих емоцій (почуттів); стилістичні операції соціального маркування умов, у яких відбувається мовлення.

Намагання розкрити й описати культурно-національну специфіку мови, в тому числі і її фразеологічний склад, тісно переплітається з проблемами дослідження свідомості людини, сприйняття світу і шляхів його усвідомлення, відображених у мові. Усвідомлення фрагмента навколишньої дійсності як установлення інтелектуального й емоціонально-цілісного ставлення до неї людини відбувається і в межах фразеологічної картини світу. Система фразеологічних значень, яка впорядковує «хаос» ментальності людини, його розрізнених вражень і відчуттів у світосприйнятті, співвідноситься з системою знань, що виступають як фонові через механізм інтерпретації [9; 10].

Усе, що говориться і сприймається людиною, піддається когнітивній обробці - інтерпретації через систему екстралінгвальної інформації. Опис когнітивних аспектів значення і їх співвіднесеності з вивченням мови як «соціального когнітивного механізму», розмежування того, що репрезентується в ментальності людини і який характер цих репрезентацій, процедури оперування знаками, носіями яких виступають мовець і слухач - такі ключові проблеми когнітивної лінгвістики, під кутом зору якої сьогодні розглядається культурно-національна специфіка фразеологічних одиниць. Можливість дослідження механізму, за допомогою якого культурна семантика виявляється «вплетеною» у «тканину» мовного значення, опис процесу культурного маркування фразеологічної одиниці, вивчення й експлікації тих когнітивно-операційних процедур, що здійснюються суб'єктом мовлення, стала реальною внаслідок створення інтерпретаційної моделі значення.

Отже, проблема культурно-національної специфіки фразеологічних одиниць переходить на інший, якісно новий рівень її розгляду, що об'єднує когнітивно-інтерпретаційну і лінгвокультурологічну парадигму сучасної лінгвістики, які мають єдину методологічну основу - антропологічну. Дослідження культурно-національної специфіки фразеологічних одиниць полягає, таким чином, у вивченні когнітивної інтерпретації змісту фразеологічних одиниць етнічним суб'єктом, у визначенні смислу цієї інтерпретації як опосередкування культурним знанням, втілення у фразеологічній одиниці способу світобачення, у вивченні впливу фразеологічної одиниці на відтворення й формування національної свідомості через опис базових концептів культури або базових семантем.

Література

1. Алефиренко Н.Ф. Поэтическая энергия слова. Синергетика языка, сознания и культуры / Н.Ф.Алефиренко. - М.: Academia, 2002. - 394с.

2. Алефиренко Н.Ф. Когнитивно-синергетическое освещение процессов неофразеологизации / Н.Ф.Алефиренко // Фразеологизм и слово в национально-культурном дискурсе (лингвистический и лингвометодический аспекты): Международная научно-практическая конференция, посвященная юбилею д.ф.н., проф.А.М.Мелерович (Кострома, 20-22 марта 2008 г.). - М.: ООО «Издательство «Элпис», 2008. - С.23-28.

3. Балли Ш. Стилистика французского языка / Ш.Балли. - М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1961. - 391с.

4. Болдырев Н.Н. Когнитивная лингвистика. Курс лекций по английской филологии /Н.Н.Болдырев. - Тамбов: Изд-во Тамбовского ун-та, 2000. -123с.

5. Демьянков В.З. Когнитивная лингвистика как разновидность интерпретирующего подхода / В.З.Демьянков // Вопросы языкознания. - 1996. - №1. - С.71-92.

6. Добровольский Д.О., Караулов Ю.Н. Ассоциативный фразеологический словарь русского языка / Д.О.Добровольский, Ю.Н.Караулов. - М.,1994. - 116с.

7. Жайворонок Віталій. Українська етнолінгвістика: Нариси: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закл / Віталій Жайворонок. - К.: Довіра, 2007. - 262 с.

8. Кубрякова Е.С. Начальные этапы становления когнитивизма: лингвистика - психология - когнитивная наука / Е.С.Кубрякова // Вопросы языкознания. - 1994. - №4. - С.34-47.

9. Мелерович А.М. Соотношение фразеологических моделей с когнитивными структурами в системе языка и речи / А.М.Мелерович// Фразеологизм и слово в национально-культурном дискурсе (лингвистический и лингвометодический аспекты): Международная научно-практическая конференция, посвященная юбилею д.ф.н., проф.А.М.Мелерович (Кострома, 20-22 марта 2008 г.). - М.: ООО «Издательство «Элпис», 2008. - С.29-34.

10. Мокиенко В.М. Почему так говорят? От Авося до Ятя: Историко-этимологический справочник по русской фразеологии / В.М.Мокиенко. - Санкт-Петербург: Норинт, 2006. - 512 с.

11. Полюжин М.М., Венжинович Н.Ф. О когнитивном и лингвокультурологическом изучении фразеологии / Горизонты современной лингвистики: Традиции и новаторство: Сборник в честь Е.С.Кубряковой. - М.: Языки славянских культур, 2009. - С.628-637.

12. Телия В.Н. Русская фразеология. Семантический, прагматический и лингвокультурологический аспекты. - М.: Школа «Языки русской культуры», 1996. - 284с.

13. Ужченко В.Д., Ужченко Д.В. Фразеологія сучасної української мови: Навч. посібник / В.Д.Ужченко, Д.В.Ужченко. - К.: Знання, 2007. - 494 с.

14. Фрумкина Р.М. Есть ли у современной лингвистики своя эпистемология? / Р.М.Фрумкина // Язык и наука конца ХХ века. - М.,1995. - С.118-143

Размещено на Allbest.ru