Текстова репрезентація прийменникової системи південної зони середньонаддніпрянського діалекту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Текстова репрезентація прийменникової системи південної зони середньонаддніпрянського діалекту

Щербина Тетяна Василівна

(Черкаси, Україна)

The article analyzes the prepositional system of Middle Dnipro dialects based on the materials of dialect texts. The features of prepositions functioning in researched zone are revealed in the asymmetry between the formal expression and semantic and syntactic relations of prepositional and case forms. Constructions with objective, locative, temporal and attributive relations are formed by means of models typical for a lot of Ukrainian dialects, yet they are not identical in the semantic and functional forms. The dialect specificity is represented by means of formal modifications of prepositions, the use of prepositional and case constructions in the meaning of others, their variety depending on the certain contents of expression, its emotional and expressive coloring.

Прийменники постійно перебувають у колі зацікавлень мовознавців, бо належать до тих граматичних класів слів, лінгвістичний статус яких неоднозначний. З-поміж актуальних проблем діалектології важливим є дослідження специфіки прийменників в українських говорах, адже саме в мовленні діалектоносіїв виявляється багатогранність і неосяжність слова. На відміну від інших мовних одиниць, які вивчають різними методами, зокрема й за допомогою питальників, службові слова доцільно досліджувати лише в опорі на діалектні тексти. Тільки у зв'язному мовленні виявляється повний перелік функцій граматичних одиниць, характерних для того чи того ареалу, адже прийменники безпосередньо беруть участь в організації синтаксичних і семантичних текстових структур.

Прийменникові конструкції українських діалектів неодноразово ставали об' єктом наукових розвідок. Зокрема, проаналізовано словотвір прийменників верхньонадборжавських говірок (В. Німчук) [7], склад, семантику й структуру прийменникових конструкцій південнокарпатських говірок (В. Добош) [6], східнополіських говірок (М. Железняк) [5]. На матеріалі діалектних текстів описано моделі локативних і темпоральних синтаксем у східнослобожанських говірках (Т. Сердюкова) [8], прийменникові дієслівні словосполучення в східностепових говірках (Л. Білик) [2], прийменники в наддунайській степовій говірці (М. Делюсто) [4]. Важливу інформацію про поширення й специфіку функціонування прийменників представлено в “Атласі української мови” [1] та регіональному “Атласі українських говірок Північної Буковини” К. Германа [3].

Докладної уваги потребують граматичні особливості південної зони Середньої Наддніпрянщини, прийменникова система якої не була об'єктом діалектологічних досліджень. Цей мовно-територіальний континуум викликає науковий інтерес ще й з огляду на неоднорідність у діалектному відношенні: тут виявлено сукупність явищ, притаманних різним говорам української мови (докладніше див.: [ГЧ, 3-17]).

Метою цієї статті є докладний аналіз складу, специфіки функціонування й варіантів вияву прийменниково-відмінкових конструкцій у говірках південної зони середньонаддніпрянського діалекту. Джерелом дослідження послугували зв'язні діалектні тексти, представлені в збірнику “Говірки Черкащини” [ГЧ].

Аналіз діалектних текстів (86388 слів) засвідчив високу частотність уживання прийменників, що, ймовірно, пов' язано зі специфікою усного мовлення діалектоносіїв: пригадуючи якийсь факт, подію зі свого життя, мовець часто робить паузу після прийменника й продовжує фразу цим же прийменником (та буЗ а 1замужим тут же в / в 1нейі вже 'д 'іти бу 1 л 'и зросл 'і (Тн); вО на така голосна буЗа / прудтРа / і на балаЧки / і на / і на поЗодку (Жр)), уточнює інформацію (Д'ітей кр пали у Рому /у 1доброму нЗмист 'і (Лз); рус 'к і нас захватили у Зорок трет 'ім Зод 'і /у Зорок /у Зорок Пйат 'ім Зод 'і // (Мд); бо все Пол е буЗ о в т 'іх / в саР датах (Іс); Зтут 1можит ' бут ' биз ц 'іх / биз пар 'орок / (Лз)), або й використовує як самостійне слово, завершуючи речення (маШина заЗодила гет ' с1 м іливо биз // (Пс)).

Ядро прийменникової системи говірок південної зони середньонаддніпрянського діалекту становлять первинні прості прийменники на (25, 3 % уживань), з (із) (16 %), в (у) (15 %). Менш продуктивні препозитиви за (7, 6 %), до (7, 5 %), по (6, 6 %); по 2, 2 % слововживань становлять прийменники від (од), під, коло, без, через. Периферію прийменникової системи досліджуваного ареалу формують прийменники після (1, 4 %), перед (1, 3 %), при (1, 2 %), для (1 %), про, попід, між, проти - по 0, 5 %, над, з-під (із-під), к, кругом, наверх, замість (замісто) - по 0, 2 %, позад (позаду), серед, посеред, поверх, нижче, рівно з, напроти, об, вздовж, поперед, дужче до - по 0, 1 %.

Прийменник на (217 уживань) у зв'язних текстах поєднується з формами знахідного й місцевого відмінків. Конструкції на + знах в. (159 уживань) більш продуктивні порівняно з конструкціями на + місц. в. (58 уживань), що, ймовірно, пов'язано зі специфікою реалізації категорії відмінка в говірковому мовленні, зокрема семантичною потребою передавати інформацію формами знах. в. Прийменниково-відмінкові форми на + знах. в. представлені кількома функціональними різновидами, основний із яких - позначення конкретного об'єкта дії (Зверху наШите йирзи на 1чоботи (Рз), молочйо // Ото казали вурда на його (Рб), приши 1 валас 'а / так йак на 1 нитку 3 'ібрана тайа (Лз)); об'єкта призначення (зирно забирал 'и/та вже каЗал и/ шо на Зарм 'ійу 1 буде (Іс), набрав на йохту й на сп 'ідйиц 'у / набрав на сорочку (Жр), од 1 н'і 1 чоботи на гурт (Бл)). Засвідчено об'єктні конструкції на + знах. в., що з функціонально-семантичного боку співвідносні з безприйменниковими структурами дієслово + оруд. в. інструментальний чи знаряддя дії (на вири 1 тена Пр 'али 1 вовну (Ів), сковороду брали на роЗач і 1 сунули в п іч (Мх), а там на Зигон 'і п ід'води / й на п ідЗоду нас виЗут ' (См)); або ж їх використовують у значенні конструкцій на + місц. в. (на балалайки Зрал 'и / на г 'ітари Зрал 'и / на все (Рз), пр 'али на пр 'адку брло (Ів), нй ма ж шо ' йісти / на 1 жорна й ідиш із^мелиш (Бл); на бйтел 'н 'у йти / костриц 'а крупна од1 л 'італа/а по 1 том на 1 терниц 'у 1 терли (ВЯ); дв і картоп'лини обчистили/нЗтерли на тиртушку (ВЯ)).

Прийменниково-відмінкові форми на + знах. в. функціонують у говірках південної зони середньонаддніпрянського діалекту з атрибутивною семантикою (о 1 це та 1 ка шири 1 на м3 тер 'ійі / на чЗтир 'і 3 'ілки (Лз), май 'іжка / брвайе і одйа сторойа / і брвайе на дв і полойинки (Лз), Зата брла на чо о тир 'і1 шибочки ниви1 личк і (Мх), д 'іжшки бу1 ли на д 1 вадц 'ат ' З 'ітр 'ів 1 д 'іжшка (Мх), дййут ' / а шчос ' та 1 ке / йа 1 кус ' бовтушку на о 1 дин д 1 ва ку1 сочка кар 1 тошки (Пс)); кількісним значенням (тбд'і дЗбавил'и на Зорок / а тЗд'і дЗбавил'и на / п 'ідйс 'ат там (Іс), йак 3 'упнул а / то 3 'ійі в мерзлис 'а на той // Зил'но (Тн)). Аналізовані конструкції репрезентують обставинні відношення мети (прийіЖ%али ізДойец 'кого / то даЗа тайе / на пойаз (Бл), ци ганшчина буЗа / зб 'ірали йур 'і на йур 'атину (Лб)); часу (обиЗат 'ілно на другий ден ' над 'і і вайут' йі 1 йі з 1 борник (Рз), йак ми 1 н 'і на іми 1 н 'іни ни 1 давно внучка буЗ а (Рз), оре буЗо на Покрову тайа буЗ а приказка д 'івв чача (Ст), 1мазал 'и / й п ід 1 водил 'и / й на Тройц 'у / й на Паску /й на Покрову (Рз), йарЗдилас 'а то наМакоЗейа (См), 'пот 'ім на Андрейа ц 'і бЗ лабушки справЗ 'айут ' (БМ)). Сполучення на + знах. в. є засобом вираження різних відтінків просторових відношень: динамічної локалізації одного предмета щодо іншого із вказівкою на кінцевий пункт поширення дії (хтос ' П іде на ставок прат ' (Фл)); просторового орієнтира (похрий тилас' на вс'і чОтир'і Сторони (Ів)); напрямку руху (і д 'іт ' на Нивйсел 'івку (См), там іде на Шполу / із Шполойі на Кийів (Тш), це в нйд 'іл 'у буПло Л 'уди на бйзар ' (Мл)). Зауважимо, що локативні конструкції на + знах. в. зі значенням напрямку руху до об'єкта - найменування міста чи країни в кількох говірках досліджуваного ареалу функціонують з негативним емоційно-експресивним забарвленням: поп Правили на Гир1ман 'ту (у полон) // ну /1 дейак і повт 'і 1 кали (Мд), собиПрайс' на Либи 1 дин (у лікарню) / йа ти 1 бе одви1 зу (Жр), д 'ед ни жу 1рис 'а / повйзем те 1 бе на Шполу (у лікарню) (Жр) - пор. емоційно нейтральне у Шполу (по покупки) (Жр).

Окремим типам аналізованих сполучень притаманний семантичний синкретизм: поєднання об'єктних і просторових відношень (розкол 'Стил и і пой тавил и знов на тийл ен 'ке /ни на гаПр 'аче /а на тийлен 'ке (См)); локативних і мети (вйна йде тСд 'і на огПл 'адини (Рз), а то ше хоПдил 'и каПзал 'и на Оденки // і на балаПлайки / і на г 'ітари / і на гармошку // на гармошку най б 'іл ше (Рз), ну чйго ж йа йду на т 'і Пмазан 'а (Рз), Пп 'ісл 'а старост 'ів / то молода йде до молодого на розгл 'адини (Ст), ссватат ' / то йдеш у П самий пиПред на заП питан 'а (Рб), це іду на тол 'оПку / на Пмазку (Тш)); часу й мети (в ін же і на н 'іч доПдому ни приходив (Мл), попроПсил 'ис ' на н 'іч в л 'рдей (Тн)); атрибутивних і об'єктних (мода тйка /Пначе п 'іш^л а на карту зи (Рз)).

У кількох випадках конструкції на + знах. в. функціонують як синонімічні до за + знах. в. (зерна даПдут ' по сто грам на трудйден ' (Тн)), для + род. в. (кйжухи це з оПвец ' буПли / буПли на чолов і ік ів і на ж іП нок // (Ів), в + знах. в. (у одП н 'ій сп ідП ниц 'і наПвивор 'іт / а на нйд 'іл 'у пиривирталас 'а на лйце і йдут ' на бйзар (Мх)), до + род. в. (мати бу л о Пкаже / нагаПдайіш миПне / диПтино /на Пмене П каже /нагаП дайіш меП не (Іс)), біля + род. в. (і св ет/х і і ба ж Пможна на та П ку к П нопку виши ват '? (Бл) (кнопка - невеликий примітивний світильник).

Менш продуктивна в говірках південної зони середньонаддніпрянського діалекту модель на + місц. в. Ці конструкції засвідчені з об'єктним значенням (о П це йак коП жух отаП кий на Пкому (См), поПдушка буПла / а хто на кулйц 'і спав (Мх), на мужСков і /і штаПни /Пб 'іл 'і таПк і (Тм), пйла /полоПвина оПс 'о // і на по о л 'і о о це о П тут два П надц 'ат П ниток (Рй), повиши П вайім на т 'іх сорочках ґист'ки (Бл), та та'кий в ін кул '1турний / та пал ''то на йому 'сивий 'ком ір / та йа крут'нус' / та вс 'а гр 'аз 'на 'йому (Ів)); різними відтінками локативної семантики (пр 'ад 'іво було // то це рос'те на вго'род 'і (Фл), йа зим'л 'анку 'викопайу та на свойій о'селі / а на чу'жу йа 'товпиц 'а ни ' буду (Фл), моло' да ж/си' дит 'на 'покут 'і (Тм)); атрибутивними відношеннями (Боти ро'зин 'ав і / ше й на каблу'ку та'к і (Тм)); атрибутивно-об'єктними (а во'но ж н 'і на хун'дамент 'і н 'і'чого (Фл), ти'пер у'се на сировац ':і / а то'д 'і вил 'и'вал 'и (Ст)); локативно-об'єктними (йа п ' лачу / бо бо 'лит' на ' ножц 'і (Мл)). Засвідчено сполучення на + місц. в. зі значенням орудного інструментального (кра ' с'іво од'і ' валас'а // ' шила на ма' шинц 'і (Мл)).

Діалектні тексти репрезентують фразеологізовані конструкції на + знах. в.: ну йа ко' синку но' сил а /це йак на 'ноги п 'ідн 'і'мал 'ас ' (Ст) (= стала заможнішою), кажут ' / в'пала вже на 'ноги (Бл) (= знесилилась).

Отже, для прийменниково-відмінкових сполучень з прийменником на характерна висока функційна активність і широкий спектр семантичних відтінків, найбільш типовими з яких є об'єктні, атрибутивні й локативні.

Прийменник з у говірках південної зони середньонаддніпрянського діалекту представлений кількома фонетичними варіантами: з, с, із, зс, іс, ізс, ж, іж, функціонування яких залежить не лише від фонетичного оточення (о'то та'кий по'вивач / іж 'чого в ін ро'бивс 'а / ж 'чого 'ранче там (Тш), пир 'іАки пик'ли з ка'пустойу / з кар'топлийу / з йаблуками / із сливами (Мх), кат'л 'етів н 'і ж 'чого вкус'н 'іших нима (Ст)), але й від темпу мовлення й особливостей артикуляції мовця (йа ви 'л 'ил а із в ід'ра (Рз), хо' дила зс д'ружшкойу (Лб), м 'ій брат прий' шов із войни (Тм)). Тексти засвідчують функціонування препозитива з у сполученні з формами род. й оруд., рідше - знах. в. Коло відношень, виражених цим прийменником, широке; найбільш продуктивна - функція вказівки на сировину чи матеріал виготовлення (із за'м іса робл 'ат ' ' вал 'ки (БМ), о' це з ' дерива ви' довбували та' к і (Рз), ру' башки / пол 'отн 'ан 'і / с полот' на шили (Рз), йіх пли'л 'и йак і посто 'л 'и / із сириц 'і (Пг), ' тухл 'і но' сил и ота' к і ни' важнин 'к і / із рим і' н 'аки (Ст), та' к і китич' ки п'летин'і із 'заполочі (Ів), з сукнини зро' бив кну'та (Мл), пли 'ли з око 'лоту і со 'ломйан 'і ба ' л 'етки / із око 'лоту (Бл), пливли із 1вовни косиНки (Тм)). Часто трапляються конструкції з +род. в. локативної семантики (а ви1ход 'ат ' другий раз із 1хати (Мл), прийшш ли ми з 1 т 'ійі вакУвац 'ійі (Фл), це ж 1 в:ечир 'і йдут ' із вс 'ого кут 1 ка (См), з Нивисел 'івки вс 'ігда Мода йшла (См), ди[мар тут 1 топиц 'а і йо1го з с 'і 1 ней ни 1 видно (Мл), іЗ н 'ав з 1 воза с 1 того / кол 1 госпного (Тн), чу 1 жа // во о на с Подорожн 'ого (Тн), і йа з своойейі Ухати н 'і 1 куди ни соби1райус 'а (Ст), тикула Ур'ічка Рос' / іШл'а із УТ'асмина / із Утого / із Дн'іпра / і в Т'асмин упддал а (Рз)). Менш продуктивні в досліджуваному ареалі сполуки з + род. в. на позначення об'єктних відношень (ташлиУ чани см іУ йалис 'а з мак ійівУ чан (См), у Унейі поУ сунулас ' та У р 'ілка найдрашча з рук Шг), во У ни пос 'м і У йалис ' із Мене (Рз), коул'и розд'ілас'а ж вдна з У того коУжуха (Тн)). Зрідка трапляються конструкції-виразники предикативних відношень (а во У на / із стар У шин же ж тих / 3 лавна (Тн)), суб'єктних (на маУ шину с 'ідайут 'хто з товариш ів і з ро Удини (Мл)), причинових (л 'уди У дохли з У голоду (Тн), то з У того У т 'іху л 'у дей ба У гато вимиУ рало (Жр), ну н 'іхУ то з нас з У голоду ни здох (Лб)), часових (з Уосин'і таука гол'ддовка буул'а (Іс)), атрибутивно-об'єктних (Ул ис 'т 'а з виру би У йіл и / з шовковиц ' 'лис 'т 'а У йіл и (Тн)), кількісних (в ін б 'іжит 'з уу сейі у сил 'и / умамо /йдут 'Ун 'імц 'і /Уц 'іла коу са (Блк)).

Прийменниково-відмінкові форми з + ор. в. у говірках південної зони середньонаддніпрянського діалекту використовують в атрибутивній функції, характеризуючи предмет за ознакою, вираженою назвою іншого предмета (по у душки / ау бо повдшиван 'і / аубо з пурошвом (ВЯ)); на позначення об'єктних відношень (і ми з йійі / з йо У го дочу койу / доч у ка буула уМарфа (Ст), то воу на йшл а з двоума сундууками узам іж (Ст), умати ос У талас ' з у нами втр 'ох (Тн), Удуже з но у гами пу лохо (Бл), то У д 'і при У ходит' ізс чоло у в 'іком (Тм), убодн 'а виу л 'ика у с:ал 'ом / 3Л ечики іс сумал 'цим (Гр)); предикативних (чоботи буули з п ідкул 'ейками (Тм), кару туз об іу зат 'іл 'но з у сов іс 'т 'у (Лз), шапу ки з заул омами буул и (Рз)). Спорадично функціонують сполуки з + оруд. в. на позначення обставинних відношень способу дії (по су у с 'ідс 'ки бу У ли пол 'і і цайі / то у вит 'агли ми у не з у бойим (Мд)), суб'єкта дії (та нау ч:емо з уматирийу / ау бо й са ма (Ів)). Відзначено поодинокі випадки заступлення форм оруд. в. на род. в. (ул 'ізли і воу ни з л 'уд ''ми ізд 'івалис 'а у т 'іки так // йак хто хоу т 'ів (Бл)).

Зрідка трапляються в текстах поєднання прийменника з із формами знах. в., що ілюструють відношення приблизної кількості (собаки буби то залд т 'іли та порвали мабут ' штук із с 'імди 1с 'ат в іс 'імди 1 с 'ат (Пс), з 1 тиждин' по 1 був чи то дв і ни и д'іл'і (Бл)). Типові для досліджуваних говірок конструкції, які перебувають на межі вільних і стійких сполучень слів (там мобе здоровйа одталос 'а / дто бата з мОйейі бил U (Ст); в ін по вол ос 1 т 'ахро 1 бив /а сил'адин із бебе // (Ст), а жиЛи ми 1т'іки з скОтини то бат 'ко продас 'т ' (Бл), все стробіл 'и із своого / із своойіх Лучок (Лб)).

Широко представлений у південних середньонаддніпрянських говірках прийменник у (в). На відміну від літературної мови, вибір цього препозитива в досліджуваному ареалі не залежить від фонетичних умов (а в сбит 'і йе в ідлога (Рз), дочко / у дт 'і сорочби / нибоноски стар 'і // бочичко / в ''мене тройе А 'іки бто ж буЛо йіх / то мбтала в старе (Ст), гни и лу кар ' топл 'у зби ^рал а // в сти ' пу по р 'іл ':і хо ' дил а (Тн), нас забрав ' д 'ад 'ко у бату до ' себе (Мл), дв і нас / в су ' с 'ідках бу Л 'и / а то ' дал 'ш і под руги (Тн), ро ' дивс 'а у с 'ім ' йі колбоспника (Мх)); більш поширений прийменник в (97 уживань), ніж у (32 використання). Препозитив у (в) поєднується з формами род. (найбільш частотні), знах. і місц. (менш поширені) відмінків. У сполученні з формами місц. в. прийменник у (в) продуктивно функціонує з семантикою місця дії, вказуючи на локалізацію в межах просторового орієнтира (ше йа в бат 'і ни тодил а (Пг), кубил 'и бату у Новд миргородс 'ком район 'і (Ст), та в боЛ от 'і л 'иЖал 'и тройе 'суток у вод 'і // а тоб 'і пирибрал 'ис 'а вл 'іс (Тн), ми лиждмо в борозд 'і (Тн), в клабовц 'і смаЛили (Мл), шо в нас у госдод 'і йе (Бл)); на контакт з внутрішньою частиною просторового орієнтира (вимокне водо в ставду (Фл), м 'ібили в д 'іЖ і / а пал 'аниц 'і в ' ночовах (См), ' ц 'ілий ден 'га'р 'аче в пи' ч і (Кп)). Поширені конструкції у (в) + місц. в. з об'єктним значенням (о ' то з' валас'а в ід'л ога в с' виц ':і (Рз), хо' дили чуЖ і Л 'уди у постоЛах (Рб), Ми хо' дили в сви' тах / у коЖухах (Лз)). Менш продуктивні сполуки з темпоральними відношеннями (ну / в ма ' йу ни бай йа трди п'ішЛа (Жр)), предикативними (вс'іравно бу'ла в ма а лому ' возрас 'т 'і (Бл), а ранче вс 'і в ' косах хо ' дил 'и (ВЯ)), атрибутивними (зав' йазуйіш / у' с'і груди в на'мист'і (Мк)). Спорадично засвідчено конструкції у (в) + місц. в., синонімічні до з + род. в. (н 'і'куди ни ди'в 'іц 'а / і у в 'ідр 'і на'пийтис 'а / і ни росхи'л 'айтис 'а (Рз), 1мама у пич і 1поп 'іл' виби'рал а (Ст)); для + род. в. (шпил 'ками зас 'т 'і балис 'а // да / ш'пил 'ка та / шо в голо'в і (Рй)), фразеологізовані сполучення (Робила моба ниб істка в стрбках (Тм), а йа ше ни була в д'іж'і/ни м 'ібила (ВЯ)).

Із формами род. в. прийменник у (в) у досліджуваному ареалі здебільшого є виразником об'єктних відношень, зокрема стосунку до особи (д 'ід у ''мене нобив кубанку табу (Рз), оре в нас таба жизн ' (Рз), та у чолоб 'іка кбжух був у стан пбшитий / браво /а в Ж 'інки полук'ругл 'ий (Пг), буба систра в йіхМар 'ійа (Фл), а в йіх бат 'ко був Андрей (См)). Засвідчено поодинокі випадки використання конструкцій у (в) + род. в. з об'єктно-локативним значенням (там вир'ба в'пала оту'ди /у су'с 'ід ли'жал а (Рз)).

У сполученні з формами знах. в. прийменник у (в) виражає широкий спектр семантичних відношень, зокрема темпоральні (забрал и ме'не ше у той /у вой'ну (Тн), 'йідимо внбч і / в г\лупу н 'іч (Тн), а вра' д 'анс 'к і ча' си бу'ло во' но и' наче (Мл), це ж у жни' ва т 'а' гали й со'лому би' ками (Мл), ' т 'іки в п'разник над 'і' вали та' ке (Лз), та в голо' довку брат у Бр 'анс 'ке од' в із (Жр)); локативні зі значенням напрямку руху всередину предмета (в ' Камйанц 'і нас у'же поса'дили / у т'і / де скот 'воз 'ат '/ йак во'ни нази'вайуц 'а / 'б ісовойі ду'ш і /у ското'вози о'т 'і (Мд), бу'вайе й в 'хату 'ходит ' в ін (См)) чи в простір (в ' поле йди мо ро' бит ' (Мд), б і' жат ' попи^реду / і о' то в ' саму Голов' к івку так (Тн), ' червоно с 'у' ди о' це в цей край / а в цей / до Дн 'іпра / 'чорно (Тн)), зрідка - способу дії (ко'жух був у стан пбшитий (Рз)); об'єктні (то це х'лопц 'і в 'битки губ 'али (БМ), та в молоч'ко в те т 'і зир'н 'атка та з'вариц ':а (Тн)). Спорадично засвідчено фразеологізовані конструкції (йеав рей дас'т'у 1набор (Мт), а це вбно ни йде в Милостину (ВЯ)). прийменниковий середньонаддніпрянський діалект

Прийменник за в південних середньонаддніпрянських говірках поєднується з формами знах. в. (50 використань), оруд. в. (14 уживань), род. в. (1 випадок). Конструкції за + знах. в. репрезентують об'єктні відношення (та йа г'рош і запл а' тил а / за те 'колисо (Тн), бо ми ж ни за г'рош іро'бил 'и/аро'бил 'и за сто грам х'л 'іба (Тн), чи б годна / 'д 'івчина за молодого 'ц 'ого йти (Лб), благода'р 'іт ''Бога за 'разну фрукту / за пло'ди / за да'ри (Пс)); компаративні (б 'ілшин 'ка бу'л а / на пйат ' год

Старша за Менеи (Тн), вдобн 'іша куфайка за жабет (Рй)); належності (все розшукали / за брата митрична / в йакому го'ду рбдивс 'а (Тн)); часові (рже за бос 'імс 'ат год / Пенс 'ійу полу 1 чайу (Мд), за 1 тиждин' до 1 ц 'ого на с 1 вайбу к1 ликала (Лб), За мо1йейі ше 1 памйати у кохточ 1 ках хо 1 дил 'и (Жр)); напрямку руху (та це Чигрин у' же / за Чигрин ту1 ди забрал 'и (Тн)). Поширене використання конструкцій за + знах. в. як синонімічних до через + знах. відм. на позначення причинових відношень (а нас хо 1 т 'іл 'и з Пати 1 вигнат 'за о 1 ту бемл 'у (Ст)); за + оруд. в. - відношень місця (во 1 на ота 1 ко за 1 кон 'і пирийш ба ми1н 'і до^рогу (Ів)), способу дії (бо о 1 так упри 1 тик 'йідут ' / п ід 1 вода за п ід 1 воду /а ми на 1 саночках (Бл)); про + знах. в. - об'єктних (ти гбвориш / бон 'у / за мбйі / чун 'і (Мд), б 'уди ти1пер пири1питуйут ' за ''мене (Бл), О 1 це ж за 1 чепчик цей і ба'лакали (Лз), а за о' дежу ни\ма чо' го ба'лакат ' за в' зуванку (Фл), за заро' біток ми ни ' дуже там ' думали (Жр), з' найу бомн 'у за св 'ій крток і за свбйе сибо ше (Лп)).

Непродуктивне для досліджуваного ареалу поєднання прийменника за з формами оруд. в. Їх засвідчено з локативним значенням (нида'леко за Лин 'інградом (Бл)), об'єктною семантикою (в ін сожал 'і' вав за ' вишн 'ойу (Лп), во' на ми' не там / там за м' нойу в'хажуйе (Бл), х бопц'і ' кос'ат'у'же / а йа за ' йіми загр 'і' бала (Бл)), інколи ці сполуки функціонують у значенні по + знах. в. (моло' дий п і' шов за 'музикойу в Вир' б івку (Лб)). Лише 1 випадок ілюструє використання прийменника за з формою род. в. - з темпоральною семантикою (ро' бил и й за б 'імц 'ів /ро'бил 'и й за со'в 'ец 'ких (Іс)).

Прийменник до в діалектних текстах, як і в літературній мові, функціонує в поєднанні з формами род. в., однак у мовленні носіїв південних середньонаддніпрянських говірок ці конструкції репрезентують ширший спектр семантичних відношень. Продуктивні в межах зазначеного ареалу конструкції до + род. в. для вираження локативної семантики спрямування дії до меж якогось простору чи предмета без проникнення в їх середину (іти сп''і ват' / аж у Рбшошинц 'і / туби до кол госпу (Пг), в ц 'у бторону / до Дн 'іпра / борне буб о бебо (Тн), ''мати ' била 'пужалном аж до СкСженого (Жр)), спрямування дії в межі якогось простору чи всередину предмета (та буб о йдбмо до реркви (Ст), ну зразу ідбмо до с 'іл 'с 'койі ради (Мл), во' на ' тому би^ре хл 'і' бину і од' носит ' до бати (Рб), то в ін п і 1 шов до мага^з 'іна (Жр)). Сполучення до + род. в. функціонують як засіб оформлення різноманітних відтінків часових відношень - зі значенням часового періоду (бу1 ло бранне ше до 1 голоду хаз 'айну 1 вали (Бл)), невизначеного відрізку часу, до початку якого відбувається чи відбувалася дія або стан, у якому перебуває людина (дожала до цих п ір (ВЯ), сто^йіт ' та д 'іжа / іс тим 1 т 'істинком до ддругого дразу (ВЯ)), кінцевий момент дії, яку виконували до початку якогось часового відрізку (гуд л 'айут ' до 1 вечора (Мл), бу1 ло й за 1 си%уйімос'а аж до дранку (Мк)). Спорадично конструкції з до в поєднанні з іменниками нечасової семантики у формі род. в. вказують на темпоральні відношення (с д кіки в нас наймид нок бу} ло до д цейі д д івчини (Жр)). У сполученні з формами род. в. іменників конкретної предметної чи особової семантики прийменник до функціонує як виразник об'єктних відношень (йа ни моКла до йод го об ізд вац'а (Фл), хл 'іібинойу притудл 'ил а до д носа (Пг), придходит ' до д нейі бадгатий (Рб)). Специфічними діалектними конструкціями є сполуки зі значенням способу дії (а д т 'іки ж вод ни д шили 1 донинко ни так йак / а до закрасок (Ст)); кількісним (вимитут ' до зирднини (Тн), забдрали до гдрама/і кодрову/й бид ка (Пс)); предикативним (тадпер водно до Златопол 'а / до НовКм іргорода / те сК ло (Жр)). Окремим типам сполучень до + род. в. притаманний семантичний синкретизм, зокрема з іменниками конкретно-предметного значення ці конструкції набувають об'єктно- просторових відношень (п ідйііж:айіте до д ц 'ого/до кодлод 'аз 'а блидзен 'ко (Рз), подйіхали до молоддого (Мл), ш іс 'т ' нК д 'іл ' водна ни дп іде до кридниц 'і по д воду (Тм)). Сполучення до + род. в. у говірках південної зони середньонаддніпрянського діалекту функціонують зі значенням з + род. в. (дуже од це драд 'і будл и / до дкого до д 'івд нат старосд ти ход дили (Ст); для + род. в. (йа ше й кружидв ів наплид ту до код синок / (Ст)).

Прийменник по в досліджуваному ареалі функціонує в сполученні з формами місц. й знах. в. Більш продуктивні конструкції по + місц. в., які реалізують просторову семантику місця поширення дії (в ін по вол 'осдт'ах род бив (Ст), і по в с 'ому сКлу / в дменеи роддини бадгато (Мл), будли дланки та кукудруза / а по н'ій гарбуд зи (Мл)); часу дії (в д с'ака подгода буд вайе / буд вайе / по харош і под год 'і под йіде (Лз), все зКм 'ітила Кто по дпервос 'т 'і (Бл), по вразниках гудл 'али по дразному (Мк)); причини (то Бог по дмилост 'і нас просд тит ' (Пс)); способу дії (вОно сОб'і в кОл'исц'і // .руки по швам / 1ноги по швам (Тш)); кількості (то нам давали по куХку X л 'іба (Фл), та на пX еч і по пу1 ду 1жита (Іс), да 1 вали на трудод 1 н 'і по гра а мин 'і1 того зир 1 на (Кп)). Відзначена тенденція функційного заступлення локативною структурою по + місц. в. конструкцій на + знах. в. (хо 1 дила по свай 1 бах (Тм), ми в су3с 'ід 'ів по чирдааках / по сарайах хо 1 валис 'а (Лб)), за + оруд. в. (ни плач /.мат 'інко /по коХ 'і/а заПлач /1мат 'інко по кра3 с 'і (Лб)).

Конструкції по + знах. в. малопродуктивні для досліджуваних говірок, в основному їм притаманні відношення кількості (ноХил а по ш іс 'т 'циХ лин /а то по три (Ст), одинаково Хил 'но по баХато сп 'ідниЦ 'ів ноХили (Тм), в Зкажд 'ій Хат 'і буХ о по дв і д 'ів 1 чат (См), то 1 д 'і д 'і1 л 'ил 'и по ш ізди 1 с 'ат 1 соток/а 1 заразс по ш іс 'т '1 соток (Гр), по пйади 1 с 'ат грам хX 'іба д 'іі лили (Кп)), меншою мірою - атрибутивні (др 'ібнен 'ке / по пйат ' разХ к ів (Тм), год по пйат 1 надц 'ат 'отак і ж д 'івчата (Мх)); предикативні (а граз ' буХ а по коX 'іна (Кп)), а також синкретичні відношення мети й локативні (да /1 йіздили по моУлоУ 1 ду й з з валис'а сва 1 ти (Рз), во 1 ни йдут' по рушни 1 кове (Рб)); об'єктні й мети (і по гор 'уче пойіхала в ІркХ 'ійівку (Тн)).

Обмежене коло відношень характерне для прийменників під (21 уживання), попід (5 уживань). Прийменник під (п ід, пи^д) засвідчено в основному з формами оруд. в. з локативною семантикою (зас 1 нул а п 'ід 1 тином і спл 'у там (Тн), за а жарка п 'ід прип 'ічком стойала (Мх), а п 'ід Хамойу Марйан івкойу бур'ааки (Жр)). Із формами знах. в. цей прийменник виражає об'єктно-локативні відношення (сно о пи но о сили/і п ід а таскували п 'ід .копи (Ів), зам 'іХила й п 'ід поХушку покХал а (См), п 'ід а кушчик сиЗр ен ' / пиід сиЗр 'ен 'і / 3висипал о те наа с 'ін 'а (Бл)). Рідкісні й малопродуктивні конструкції зі способовими відношеннями не лише для досліджуваного ареалу (вбни п 'ід 3вусики таЗко Зшил ис 'а / п 'ід пойаЗсок (Рз)), але й для східностепових говірок [2, 5]. Структури зі складним прийменником попід за семантикою наближені до словосполучень з прийменником під на позначення спрямованості чи шляху руху (бойеиЗмос 'а йти / ну йдХмо // п 'іш3л 'и Зпоп 'ід гоЗройу (Тн), Змама наЗдойе мол о3ка і ни3се на сЗ танц 'ійу поп ід пойізЗ дами (Гр), вс 'аравЗ но хо3дили по3п 'ід хаЗ тами кол 'адуЗ вали (Кп)).

Прийменник через (чириз, чериз, череиз, чеиреиз) у досліджуваних діалектних текстах засвідчений лише з формами знах. в., у конструкціях з якими реалізує об'єктні відношення (чириз 1л 'ін 'ійу пирРйіхали (См)); просторові місця (а в нас чириз шл 'ах жив куркул ' (Бл), чириз дорогу / був у нас Погр 'іб (Бл), а чириз одну дату чи чириз дв і / ^тамички вддва жиде (Бл)); шляху руху (води ни хдт 'іли чириз хронт / шчоб чириз хронт пириб 'ігти (Фл), з 1тейі сторРни ходили хдопц 'і чириз добу (Жр)); просторово-атрибутивні (згдри Стежка брл а / чириз дв ір 1 наший (Тн)); причинові (о то 1 чириз то й" турки на нас наз 1 вали (Бл), ни брали удружаних / та йа дам іж1 чериз те йшла в:ойну (Кп)); способу дії (ну мРн 'і шоб брл о чириз суд іти (Пг)); часові (оЦе дажний стройіц 'а / та йа дириз ден ' оре (Розсошинці), чериз уремйа й молодий прРходит ' (Лб), ми 1 н 'і1 череиз М іс 'ац буде дивйдносто год (Кп)).

Невелике коло семантико-синтаксичних відношень характерне для прийменника при. Конструкції при + місц. в. реалізують в основному темпоральні відношення, причому частіше при поєднується з іменниками нечасової семантики (це ше і при мир 'і воРо таре брл о (Рз), а найлуче при Б режн 'ев і бу У л о (Тн), три к [даси в ін то 1 д 'і к інчив при в Рас 'т 'і ше при т 'ій (Бл), при 1 н 'імц 'ах і ни 1 сил 'но гуХ л 'али (Лб)); зрідка при позначає об'єктні відношення (о 1 це та 1 ке бу1 ло оХруж'ійа при них во о йен:их (Бл).

Прийменнник перед представлений у південних середньо-наддніпрянських говірках фонетичними варіантами перед, перид, пирид, пеиреид, переид. У поєднанні з формами оруд. в. він реалізує об'єктні відношення (поххвастац':а ж перид остал ''ними (Мк), придурилас ' дур 1 нойу перед 1 ними (Кп)); локативно-об'єктні (а та ж стойіт' 1 пирид 1 к ін'ми (Жр)); темпоральні відношення часової попередності (о 1 це пожи1 л и / а перид войнойу (Тн), впйат ' ми п 'іш}л 'и в л 'іс / вндч і ж / 1 пирид Хутром (Тн)). Система часових відношень у досліджуваному ареалі відображає загальну модель об'єктивно існуючих темпоральних відношень. Утворюючи антонімічну пару до препозитива перед, прийменник після в поєднанні з формами род. в. репрезентує часові відношення наступності ('п 'ісл 'а роХботи X випили по сто грам (Мл), посл'і войХни мосХковки ноХсили (Фл), вооXбично/засхватуван '-.аРп 'іс'л'аР'іздва (Лб)).

Прийменники від, коло, без, для, з-під, позад, серед, посеред, проти, поверх, наверх, нижче, кругом, замість, напроти, вздовж в аналізованих текстах поєднуються лише з формами род. в., однак щодо функційних особливостей ці препозитиви різні: для кількох із них властива багатозначність, інші ж реалізують якийсь один різновид семантико-синтаксичних відношень. Специфікою реалізації прийменника від у говірках південної зони середньонаддніпрянського діалекту є його функціонування у варіанті од (від засвідчуємо 1 раз). Конструкції від (од) + род. в. найчастіше виражають локальні відношення спрямування дії від меж якогось простору, об'єкта або від зовнішнього боку предмета (ну хай тин / а 'хата ж дали3 чен 'ко од Зтину (Фл), т 'істо гет ' од руКи одста3йе (ВЯ), то сход ' од Цейі ж 1хати вниз (Жр)). Функціонують названі сполуки з об'єктним значенням (вечор'ів два вт'ік1ла од 1 його (См), сво 1 бодн 'і од фа 1 шис ':ких за 1 гарбник ів (Лп)); семантикою причини (йак на3 думайу оЦе / од 'чого зди3хал 'и (Тн), то од А 'іху у1 мерл и (Жр), чут ' ни повм іірали од 1 ц 'ого 1 жита ж (Лб)); кількості (і то 1 д 'і1 будеим 1 йісти од пуз (Фл)); вказівки на походження (та во3 но в 'ід ро 1 си ше наби3рал ас 'а / і це Ро'сошинц 'і наз з вал 'и (Рз), це у3се од 3 Бога йде (Пс)); призначення (тепле во3 но / Зможе /од доШчу / Зможе /й од Зхолоду /од 3 в ітру (Лз)); початку відліку (то од 3 того чисЗл а Зпенс 'ійа (Тн)).

Діалектну специфіку досліджуваних говірок репрезентує й прийменник коло (Коло, З коло). У текстах цей прийменник використовують для позначення загальної просторової близькості, окреслюючи незначну віддаленість предмета (кол `о З ц 'ого ко3 л од 'аз 'а (Рз), стоЗ йали на гоЗр 'і З коло воЗр 'іт (Ів)); об' єктних відношень, позначаючи елемент, складник предмета (а З коло платЗ ка воЗ ни зЗ вуц 'а китичЗ ки (Рз), тут З коло сорочки З п ідтичка (Ст), З кол 'о З воза криж івЗ ниц 'а (Ст), башл 'иЗ ки буЗли л 'енти коло 3його (Рб)), об'єкт, на який спрямована дія (а З коло З нейі т Зреба ж вЗхажуват ' (Бл), ро 3 били 3 коло зим Зл 'і (Бл), 3 нада 3 коло х л 'іба ро 3 бит' (Бл)). Зауважимо, що літературний відповідник цього прийменника - біля - у досліджуваних говірках не функціонує.

Прийменник без засвідчено у фонетичному варіанті биз (без - лише 1 слововживання). У поєднанні з формами род. в. він реалізує об'єктні (у3ход'ат' биз Змене / за3 питуйут' / чи сог3ласна (Рб), йа бизмоло3 ка ни 3 буду н 'і3 йак (Рб)), предикативні (ви 3 соке / а то 3 д 'і бу Зло биз дна (Тм), во 3 но биз п ідк Зладки й биз 3 вати / биз н 'і3 чого (Сг)) відношення. Нечастотний щодо функціонування в діалектних текстах прийменник для, що в сполученні з формами род. в. позначає об'єкт (а дл'а Мене тОд 'і ни бУ ло такого 1голоду (Фл)) чи виражає відношення мети (с'ір'а 1 ки 1 шилис'а дл'а ху3 доби хо 1 дит' (Рз), хоч би зби3 р'ігс'а о 1 дин довбак / бу 1 ло б ше вам дл'а іс 1 тор'ті (Рз)); призначення (бу У ли та 1 к і /1 т 'іки дл 'а 1 того // т 'і шоб дл'а х1 л'іба (См), повс'аг 1 ден:а о 1 дежа / шчи 1 талас'а дл'а мужи 1 ка (Лз)).

Інші прийменники вузько представлені в досліджуваних текстах (менше 1 %), однак у структурно-семантичному відношенні вони утворюють строкату картину. Різні відтінки локативних відношень репрезентують поєднання з формами род. в. прийменників поверх / наверх - статичної локалізації із вказівкою на контакт з поверхнею предмета (наверх од 'і 1 йал а покривало (ВЯ), корсет вд 'івавс 'а поверх сорочки (Лз)), кругом - на локалізацію по колу (крргом 1 церкви Зл 'уди (Кп)), поперед - на місце перед просторовим орієнтиром (попирид йіх жи1ла 1 баба Параска (Жр)), позад - на місце за просторовим орієнтиром (мати сто 1 йіт ' о 1 тут по3зад Мене (Пг)), посеред - на центральну частину просторового орієнтира (впа1 ду посирид д 1 вору / та ни1 ма ми 1 не ко Му й п ідвис 1 ти (Ст)). Прийменник над у сполученні з оруд. в. репрезентує відношення локалізації щодо просторового орієнтира (кир 1 ниц 'а бу3 ла над ш [л'ахом (Жр), роззв'ішували над 1 полом (Мх)). Прийменник між (м іж, миж, мижду) у конструкціях з формами знах. та оруд. в. реалізує просторові відношення, обмежені кількома предметами (простово1 лоса ни ви1ходила над 1 в 'ір/і миж 1 л 'уди (ВЯ), йак мижду 3 нами ше й брату 3 мене був (См)).

Об'єктні відношення притаманні конструкціям об + знах. в. (бат 'ко бр ло об 3д 'іжку / наоб:иЗвайе Зц 'ого Зжита (Лб)), про + знах в. (о 3 то той ни Зхочиц 'а про та3 ке роз3 казу- ват' (Мл), баЗлакайімо про все (ВЯ), то це та3 ке про карйер йа роска3 жу (Іс)). Діалектна специфіка виявляється також у вико-ристанні про + знах. в. у значенні проти + род. в. (бул и та3 к і шо за Зн 'імц 'ами / а бу3л 'и та3к і / шо й про Зн 'імц 'ів (Бл)). Малопродуктивні для досліджуваних говірок конструкції замість (замісто) + род. в. з об'єктним значенням заміщення (зам 'іс'т'

3 сахар 'у був 3 сахарний буЗр 'ак (Мх), ми за3м 'істо 3 того / шоб ска3зат '/шо у нас д 'ід ску3 пий (Жр)). Зрідка в мовній практиці діалектоносіїв функціонує прийменник к (ік) з часовою семантикою (при3 йіхал и ми кутЗру (Тн)), в основному це лексикалі- зовані конструкції (к Р'ізд'ву, к Паск і (Жр, Лб)), або ж ілюстрування інформантом чужого мовлення (рибата / д'іржітес' / дирж іт 'ес '/ к вам бомоч' ід 'от (Лп)).

Лексико-граматичний клас прийменників у говірках південної зони середньонаддніпрянського діалекту становить відкриту систему, яка постійно поповнюється. Цей процес репрезентує утворення складених прийменників дужче до (у значенні ближче до, рівно з (йа с 'уби ж сб жу 1 дужче до беч і ота 1 ко (Пг), го1р 'ішче буЛ о та 1 ке / Юр'ївно с потол'1 ком (Бл)) і виявляє діалектну специфіку аналізованих говірок.

Як бачимо, особливості функціонування прийменників у досліджуваному ареалі виявляються в асиметрії між формальним вираженням і семантико-синтаксичними відношеннями прийменниково-відмінкових форм. Аналізовані прийменники поєднуються з різними відмінками, однак продуктивність цих конструкцій неоднакова. Загалом конструкції з об'єктними, локативними, темпоральними й атрибутивними відношеннями побудовані за типовими для багатьох українських говірок моделями, проте в семантичному й функціональному плані вони не тотожні; окремим різновидам аналізованих конструкцій притаманний семантичний синкретизм.

Отже, аналіз діалектних текстів засвідчив специфіку й своєрідність прийменникової системи південних середньонад- дніпрянських говірок. Репертуар мовних одиниць, що утворюють систему названих службових слів, у цілому не відрізняється від системи прийменників Середньої Наддніпрянщини, що забезпечує цілісність досліджуваної діалектної зони з іншими ареалами південно-східного наріччя. Ядро прийменникової системи аналізованих говірок становлять слова на, з (із), у (в), периферійні - за, до, по, під, попід, перед, коло, при, над, об, після, через, між та ін.

Діалектну специфіку репрезентує використання одних прийменниково-відмінкових конструкцій у значенні інших, їх варіювання залежно від конкретного змісту висловлювання, його емоційного забарвлення; формальне варіювання прийменників. Причину цих явищ убачаємо в збереженні залишків архаїчних явищ і виникненні інновацій, взаємодії різних за часом постання й умовами формування говірок досліджуваного ареалу.

Література

1. Атлас української мови: в 3 т. Т. 1-3. К. 1984-2001.

2. Білик Л.С. Дієслівні словосполучення у східностепових говірках Донеччини: автореф. дис. ... канд. філол. наук. Дніпропетровськ. 2003.

3. Герман К.Ф. Атлас українських говірок Північної Буковини. Т. ІІ. Словозміна. Службові слова. Чернівці. 1998.

4. Делюсто М.С. Граматика говірки у світлі тексту: автореф. дис. ... канд. філол. наук. К. 2010.

5. Железняк М.Г. Складні прийменники в українських східнополісь- ких говірках // Українське мовознавство. № 16. 1989.

6. Добош В.І. Синтаксис південнокарпатських українських говорів (прийменникові конструкції). Текст лекцій. Ужгород. 1977.

7. Німчук В.В. Словотвір прийменників у закарпатських говірках української мови // Українська діалектна морфологія. К. 1969.

8. Сердюкова Т.І. Локативні та темпоральні синтаксеми в українських східнослобожанських говірках: дис. ... канд. філол. наук. Запоріжжя. 2002.

Список населених пунктів

Рз - Розсошинці, Пг - Погорільці, Ст - Стецівка, Ів - Іванівка, Мд - Медведівка, Тн - Тіньки, Івк - Івківці, Мл - Мельники Чигиринського р-ну, Рб - Ребедайлівка, Бл - Баландине, Рй - Райгород, Лз - Лузанівка, Тм - Тимошівка, Фл - Флярківка, Лб - Лебедівка, Мх - Михайлівка Кам'янського р-ну, См - Самгородок, Тш - Ташлик, Бл - Балаклія, Мк - Макіївка, БМ - Буда-Макіївка, Пс - Пастирське, ВЯ - Велика Яблунівка, Гр - Гречківка Смілянського р-ну, Жр - Журавка, Лбд - Лебедин, Мт - Матусів, Сг - Сигнаївка, Лп - Лип'янка, Іс - Іскрене, Кп - Капустине Шполянського р-ну Черкаської обл.

Размещено на Allbest.ru