До питання визначення критеріїв синтаксичної подільності прийменникових еквівалентів (на матеріалі прийменникових еквівалентів причини англійської та новогрецької мов)

Размещено на http://www.allbest.ru/

До питання визначення критеріїв синтаксичної подільності прийменникових еквівалентів (на матеріалі прийменникових еквівалентів причини англійської та новогрецької мов)

Анотації

У статті досліджено основні підходи до визначення статусу прийменникових еквівалентів. Сформовано реєстр прийменникових еквівалентів причини в англійській і новогрецькій мовах. Здійснено зіставний аналіз можливих модифікацій прийменникових еквівалентів причини в досліджуваних мовах.

Ключові слова: прийменникові еквіваленти, когезія, препозиціоналізація, модифікації, детермінант.

В статье исследуются основные подходы к определению статуса предложных эквивалентов. Составлен реестр предложных эквивалентов причины в английском и новогреческом языках. Представлен сопоставительный анализ возможных модификаций предложных эквивалентов причины в исследуемых языках.

Ключевыеслова: предложные эквиваленты, когезия, препозиционализация, модификации, детерминант.

Khorovets V. Ye. ON THE QUESTION OF DEFINING CRITERIA OF THE PREPOSITIONAL EQUIVALENT SYNTACTIC SEPARATNESS (BASED ON CAUSAL PREPOSITIONAL EQUIVALENTS IN ENGLISH AND MODERN GREEK)

The main approaches to defining the status of prepositional equivalents are dealt with in the article. Lists of causal prepositional equivalents in English and Modern Greek have been compiled. Typological analysis of possible modifications of causal prepositional equivalents in the languages under research has been carried out. прийменниковий еквівалент новогрецький

Keywords: prepositional equivalents, cohesion, prepositionalization, modifications, determiner.

Постановка проблеми. Питання з'ясування сутності та статусу прийменникових еквівалентів (далі - ПЕ) (утворень, які складаються з двох або більше компонентів, співвідносні зі значенням прийменників і є результатом дії процесу граматикалізації) як одиниць проміжного рівня мовної системи активно досліджується в сучасних вітчизняних і зарубіжних мовознавчих розвідках. Наразі найгострішою проблемою дослідження цих перехідних утворень є питання визначення межі між прийменниковими еквівалентами та вільними сполуками, що й зумовлює актуальність дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На сучасному етапі розвитку мовознавчої думки спостерігається посилення уваги до проблематики нарізно оформлених прийменників. Зокрема, цим питанням займаються О. Антонова, Н. Кущ, Т. Левакіна, А. Лучик, О. Пособчук [1; 2; 3; 4; 5]. Більшість дослідників ПЕ зосередили увагу на визначенні статусу цих міжрівневих одиниць, їх семантичних зв'язках, особливостях структури та сполучуваності на матеріалі слов'янських мов. Утім, дослідженню нарізно оформлених прийменників германських і новогрецької мов усе ще бракує належної уваги.

Постановка завдання. Мета цієї розвідки - з'ясування критеріїв синтаксичної подільності та можливих модифікацій ПЕ зі значенням причини в англійській і новогрецькій мовах. Окреслена мета передбачає вирішення таких завдань:

1) висвітлення основних підходів до визначення статусу ПЕ;

2) формування реєстру ПЕ причини в англійській і новогрецькій мовах;

3) здійснення зіставного аналізу можливих модифікацій ПЕ причини в досліджуваних мовах.

Виклад основного матеріалу дослідження. Нагальною проблемою дослідження ПЕ є питання визначення межі між прийменниковими еквівалентами та вільними сполуками. У зв'язку із цим постає питання визначення критеріїв одиниць для аналізу. З одного боку, частину цих одиниць зараховують до складених прийменників [2; 6], з іншого - ця група являє собою відкриту систему, яка активно поповнюється новими елементами, що різняться за ступенем входження до прийменникової системи.

Для того, щоб аналітична формація набула службових ознак, необхідна наявність певних умов, сприятливих для розвитку релятивної спроможності. Одним із основних чинників, що уможливлюють перехід словоформ із частиномовної категорії, є зневиразнення їхнього лексичного значення та поступовий розвиток семи релятивності [1; 6]. Не менш важливою умовою для переходу до класу прийменників є регулярне вживання в незвичних синтаксичних контекстах, зміна синтаксичної функції, утрата автосинтаксичності [1; 4; 5]. Усе це призводить до втрати такими одиницями ознак вихідної частини мови та її функціонування в якості типового представника прийменникового класу.

Утім, прийменникові сполуки, що перебувають у процесі або вже зазнали препозиціоналізації, важко піддаються обліку, оскільки майже неможливо перерахувати всі варіанти сполучень повнозначного слова з прийменником, які можуть бути потенційними складеними прийменниками.

Як уже було зазначено, серед мовознавців немає єдності щодо того, які із цих аналітичних формацій уже завершили процес препозиціоналізації та повністю набули системних ознак прийменників, а які ще перебувають на стадії формування прийменника. Тому такого типу перехідні випадки в мовознавстві тлумачаться по-різному. Одні науковці віддають перевагу формі й виділяють тут різні слова, інші вчені такі сполучення називають одним словом (еквіприйменники [3], неповнозначні лексичні комплекси, співвідносні з прийменниками [7], прийменникові лексії [6], прийменникові еквіваленти [2], прийменникові еквіваленти слова [1;4; 5]та ін.).

В англійському мовознавстві теж тривають пошуки відповідної дефініції, що здатна відобразити суть нарізно оформлених прийменників. З аналізу низки праць англістів випливає, що в англійській мові є велика кількість прийменниково-іменниково-прийменникових конструкцій (PNP-constructions), що виконують функцію прийменників [8]. Неможливість установлення чітких меж між власне складними прийменниками та виразами, наближеними до них за значенням і функціями, зумовила неусталеність термінологічного апарату та співіснування різних термінів на позначення цього явища: квазіприймен- ники (англ, quasi-prepositions) [9], фразові прийменники (англ, phrasal prepositions), словосполучення на кшталт прийменників (англ, preposition-like word formations) [10], групові прийменники (англ, group prepositions) [11; 12], складні прийменники типу прийменникової фрази, вторинні напівприйменники (англ, complex prepositions of the prepositional phrase type, secondary semi-prepositions) [10]. Утім, більшість учених в англістиці послуговується терміном "складні прийменники" (complex prepositions), зазвичай маючи на увазі сполуки, що вже повністю чи майже повністю пройшли процес препозиціоналізації. Досліджуючи складні прийменники типу прийменникової фрази (у термінології автора - "complex prepositions of the prepositional phrase type"), А. Клегр відзначає виключно високу продуктивність складних прийменників цього типу внаслідок того, що ці одиниці характеризуються відкритою структурою та формують градієнт, з одного боку якого знаходяться власне складні прийменники, а з іншого - вільні прийменникові сполучення [10, с. 51-52]. Отже, градуальний характер зазначених сполук вимагає створення надійних критеріїв для їх ідентифікації.

Неоднозначність і дискусійність статусу цих сполук засвідчив Е. Круйзинга ще на початку XX століття, розрізняючи прості прийменники та групові (англ, group prepositions). Він наводив приклади сполук, уживання яких однаковою мірою (без зміни значення) поширене як з артиклем, так і без нього (in presence of - in the presence of). Це пояснюється збереженням кожним елементом свого незалежного значення у свідомості багатьох мовців [12, с. 345-346].

Під час аналізу ПЕ зі значенням причинних відношень на матеріалі корпусних текстів публіцистичного та художнього характеру спостерігаємо широке вживання подібних паралельних конструкцій:

"In the light of these partial versions of reality, I suggest there is a need to look beyond the surface presentation, whether handed out in the form of a press release or in the crime statistics which senior officers consistently use as an indication of social mayhem" (1);

"In light of these findings, we suggest that social 'work needs to move awayfrom profession- centred approaches to education and practice and towards a reconceptualization of its place in social welfare and social development efforts" (1).

Найбільш поміркованою, на наш погляд, є думка про градуальний характер цих одиниць, яку розвинули Р. Квірк та інші вчені: від таких, що вже завершили процес препозиціоналізації та тяжіють до ядра класу прийменників, і до тих, які менш препозиціоналізовані й знаходяться на іншому полюсі континуума, тобто ближче до вільних сполучень [11]. Отже, усі нарізно оформлені одиниці, які характеризуються тим чи іншим ступенем препозиціоналізації, є лише проміжною ланкою на шляху до нових власне прийменників.

Досліджуючи англійські складні прийменники, Р. Квірк та інші вчені констатують, що між ними та вільними прийменниковими сполуками немає чіткої межі, тому дослідники запропонували "шкалу зв'язності (когезії)", для якої вони визначили дев'ять критеріїв синтаксичної подільності, відзначаючи, що прийменник, на відміну від вільної прийменниково-іменниково-прийменникової конструкції, не дозволяє жодної з дев'яти модифікацій [9, с. 671-672]. Отже, чим більшій кількості критеріїв відповідає прийменникове сполучення, тим далі воно в граматичному сенсі від прийменників.

На основі аналізу англійських і новогрецьких ПЕ зі значенням причинних відношень було визначено, що зазначені конструкції не дозволяють усі типи модифікацій одночасно. Проте серед англійських ПЕ зі значенням причини зафіксовано приклади майже всіх типів модифікацій. Найпоширенішим типом модифікації є можливість додавання артикля (означеного, неозначеного та нульового) до іменника. Наведемо типові приклади зазначеного типу варіації:

"This scheme was shrewd, butfor thefact that the "crumbling" in England came too late, when much SNP support had already drifted to Labour in expectation of a hung parliament, and wasn't registered at all in thepolls" (1);

"It is not that people should be righteous in the expectation of some reward but rather they should behave righteously because of an inherent desire to do so" (1);

"Police and security forces were urged to exercise the "greatest possible restraint" in face of the "impatience of critical citizens" and reformists were begged not to take part in unauthorised demonstrations" (1).

Аналіз текстів художнього та публіцистичного дискурсу корпусу англійської мови дозволив прослідкувати, що одиниці, в яких варіант без детермінанта виявляє значно вищу частотність, превалюють над тими, які частіше вживаються з артиклем, у чому простежується вияв мовної економії та тенденція до абстрагізації, а отже, більше наближення до прийменникового класу.

У матеріалі вибірки текстів корпусу новогрецької мови серед ПЕ зі значенням причинних відношень зафіксовано лише три випадки з варіативним використанням артикля: Хоую (хц^) єХХєіул^, yia (xpv) єлтбію^ц та цє то лроо%цца. Проте серед них є певні відмінності в аспекті вживання. Варто зазначити, що в конструкції Хоую єХХєіуц^ варіант без артикля вживається набагато частіше; використання артикля в складі одиниці yia (xpv) єлтбіюфл не впливає на частотність уживання. Варіативність конструкції цє то лроохрца впливає на відмінок, яким вона керує: варіант без артикля вимагає після себе знахідного відмінка, у той час як варіант з артиклем - родового:

"Оптд avapspsrai orpv єтцущіщ ёквеоц тцд тропоХоуіад "поХХа брцокетіка Soypara кої єккХцоієд snnpsnovv тру> каЬоц rrnv vsxprnv, aXXa Xoyrn єХХєіщд vopoQsTiKov nXaioiov, amd Ssv pnopsi va прауратопощвєі orpv EXXdSa" (2);

"TsXog, anavrmvrag оє sprnT^osig rrnv onovSaoTav oyoXiaos: "Oi opaSsg тцд ©sooaXoviK^g syovv TaXsvra, aXXa Ssv pnopovv va та Kparqoovv Xoyrn тцд єХХєщцд xp'pgaxrnv, svrn о коород Ssv sysi vnopov^... To sXXpviKO рпаокєт Ssv SiaysipioT^KS каї obis siosnpa^s pvoiKa dXa та KspS^ and t^v катактцоц tov EvprnpnaoKSTTOV `87" (2);

"АцХаЗц, sivai avappifoXo оті oi Karqyopovjusvoi ovppsTsiyav os sva "поХітіко popympa" (pia поХітікц opaSa) yia Tpv sniSimSp тцд поХітікщ; Tovg отратцуікцд (nov fmv ц акатропц tov аотікоЬ кавєотттод, onrng Xsvs os капоієд прокцрЬ&ід)" (2);

"Espsrs, Ssv npoKsnai yia Siapaprvpia ps iSsoXoyiKp ^аоц, aXXa yia sniSimSp iSiov opsXovg and pia рікрц opaSa aTopav" (2);

"a nspdoovv капоіа xpdvia nov to NATO siSixmg da s^sXiy6si os єпівєтіко and apvvriKO Sqhsv opyaviopo, ps прооуцра тід syappoopsvsg ova tov кооро apysg tov pap^iopov, nov sivai TsXsirng avd6srsg ps to apspiKaviKO Kansorppsvo" (2);

"...Kai va отрєщі t^v проооуц tov, onrng sxavs tov npo^yovpsvo airnva, отід oqpspivsq napafidosig twv avhpmnivrnv SiKaimpdrmv, nov yivovrai ps то прооуцра тцд трорократіад and Зцрократікєд (vnon6srai) Kvfspvqosig" (2).

Отже, варіативність уживання артикля вказує на нижчий ступінь граматикалізова- ності порівняно з одиницями, які не дозволяють цього типу модифікації, проте вищий, ніж у тих, які вживаються з артиклями (цло xpv єлцрєіа, цє то 9єХцца тощо).

З огляду на можливість/неможливість уживання з артиклем, варто згадати конструкцію цло xpv алєіХц, яка (в якості ПЕ причини) має у своєму складі означений артикль. Водночас досліджуваний матеріал засвідчив один випадок уживання зазначеної конструкції без артикля, але в іншій функції - означення.

Подібну різницю спостерігаємо й на прикладі одиниці oxqv a^avxpop: з артиклем вона функціонує як ПЕ зі значенням причини, а без нього (as a^avxpop) - в якості прислівника. Порівняємо такі речення:

"Ме apoppq Tqv svrovq avCqrqaq каї avTixapaOsoq non avaxivqoe q трожоХоуіа tov щшооруоЪ Oixovopixrnv, Гєюруюь Apv, ахєтіка ре тц рЬОріац xpornv rrnv ПАЕ тщ ©eooakovixqq, q ожога кататєбщє akkd Sev щщотще, єжєіта ажо svrovo жаралкцую каї ожтд "ёгерреоое" ожо Tqv ажеікц жараіщоцс; - sixovixqg q жраурапкщ; - rov ©paovfiovXov AaffipiSq, oi ажаущоек; rrnv шощщюу Sqpapywv ©eooakovixqq, oi ожоієд SdOqxav ає ауЬжожто Xpovo, жароюоіафюу є^аірєтіко svbiapspov" (2);

"Tqv ажауортоц rov SisOvovg єржоріоо Xafiiapiov каї rrnv aXXrnv xpoiovrmv жоп жроєрхоутаї ажо rov ofbppoyxo, sva yapi ожаую ps жарооаіа 300 SKaroppvpirnv srrnv arq yq, ажорааіає о Cites, о SisOvqg opyaviapoq yia to єржоріо rrnv пжо ажейц sffipaviaqg eiSrnv" (2);

"Erqv ажаущоц тщ Sioixqaqc; rov OAEA avayspsTai оті "oi xsipsvsg Зіата&ід sivai avozqpsq каї syappotjoviai yia oXovg топд aAXoSaxovg каї цребажопс; єруатєд" каї "q ікауожощоц топ аітцратос; Оа avviamvas Зіакрітіщ psTaysipiaq" (2);

"Ее ажаущоц катарбауеі ріа Ohfispq жарікраореуц piyovpa" (2).

Модифікації, що дозволяють опустити один із компонентів (крім детермінанта), замінити прийменник і комплемент присвійним займенником або вжити конструкцію без комплемента, неможливі в рамках ПЕ причини. У нашій вибірці зафіксовані випадки заміни прийменника та комплемента англійських прийменникових сполук, у семантиці іменникових компонентів яких є значення спонукання до дії (таких, як at the command of, at the suggestion of, at the request of), присвійним займенником. Але в такому разі ПЕ змінює свій статус, оскільки починає функціонувати як прислівник.

"In an extractfrom a journal (the only one to survive from the trip), which Eliza kept during that September, she describes this brief outing at the commandofher restless husband..." (1);

"At his command allfour took off their masks and tracksuit tops and threw them through the windows on to the garagefloor" (1);

"The museum invited him, said one of its officials, at the suggestion of "the State Department, which advised us that Tudjman was democratically elected" (1);

"At his suggestion, two soldiers from the Senussi tribe, a local Libyan people some of whom served as auxiliaries to the British Army, were included who could act as guides" (1).

Аналіз корпусних даних свідчить про тенденцію до збільшення частотності конструкцій вищезгаданого типу, які функціонують як прийменники, порівняно з їх функціонуванням у якості прислівників, у чому простежується спрямованість до посилення процесу препозиціоналізацїї. Подібну тенденцію спостерігаємо й у матеріалі вибірки новогрецької мови.

Іншим типом модифікацій, який зафіксовано серед англійських ПЕ, є субституція прийменника 1 або прийменника 2. Наприклад, ПЕ by/at the will of може вживатися з різними первинними прийменниками в якості початкових компонентів:

"By the time thatBaldwin again met the TUC representatives, at 9 p.m., he was, by the will of the Cabinet, a long way back from the position of the previous night, and embarrassed by the movement" (1);

"The accountant "deals 'with the business, but not the personality, of the client" and "a wilful activity necessitates legal services which are initiated, and can be terminated, at the 'will of the client; but the necessity of contacting a doctor emerges out of circumstances which are beyond human control" (1).

Проте на прикладі текстів корпусу англійської мови можна прослідкувати, що одиниця by the will of виявляє набагато вищу частотність (майже в три рази).

У якості ілюстрації субституції кінцевого прийменника наведемо приклад ПЕ in protest against/at:

"Another 500 judges and 5,000 court employees have resigned out of fear or in protest against inadequateprotection" (1);

"Wang, the computer company, has stopped its sponsorship of the Leinster senior league competition in protest at the Irish RFU's links with the South African Rugby Board's centenary celebrations this summer" (1).

Спостереження за новогрецькими ПЕ також дозволяє виявити подібні варіації, проте, на відміну від англійських причинових ПЕ, новогрецькі конструкції дозволяють субституцію лише початкового прийменникового компонента: охр/єі^ pvqpq, оє/єі^ avapvqoq, оє/єі^ svSsi^q. Приклади свідчать про те, що в усіх цих випадках відбувається варіювання однакових прийменників, і, таким чином, про певну віддаленість цих одиниць від вільних сполук. З іншого ж боку, відомості дослідження корпусних текстів дають змогу визначити, що прийменник os виявляє набагато вищу частотність і, таким чином, витісняє варіант із подібною семантикою. У цьому проявляється прагнення мови до економії. Під час аналізу структурних особливостей новогрецьких ПЕ та їх можливих модифікацій привертає увагу конструкція, ядром якої є іменник хаРЛ> оскільки він може продукувати одночасно дві конструкції причинової семантики: із прийменником уіа в препозиції, вимагаючи родового відмінка, і з прийменником os в постпозиції з керуванням знахідним відмінком, при цьому одна з них об'єднує в собі значення причини зі значенням мети, у чому вбачаємо прояв мовної економії.

"Н жрооажікц ажощ тцд ypdpovoag, жон жєраоє трєд "жаг&пад" рє то Kaivovpio рцуауакі тцд Apple - кі буї povov yia х&РЧ тцд Sovkeiag, eivai on pohg Kavsig отцбіоеі та Ьіарорєтікцд epyovopiag жХцктроХоуіо каї жоутгкі, єрютєЬєтаї атц тц урцуорц каї єЬкоХц оьокещ уіа оікіакцхрцац" (2);

"Харц отц вєтікц аутажокріац trnv fpsTaviKrnv apx&v ато аітцра Trnv іожоуюу SiKaoTrnv, о Піуотоєт "жауїдетцкє" ото AovSivo" (2).

Наступний тип модифікацій передбачає вільне поширення іменникового компонента шляхом додавання прикметника чи присвійного займенника. Цей тип модифікацій дозволяють лише окремі ПЕ, оскільки в нашій вибірці текстів художнього та публіцистичного характеру двома мовами зафіксовані лише поодинокі випадки такої модифікації. Так, англійський ПЕ in pursuit of може бути поширений за рахунок прикметника чи присвійного займенника:

"Things, however, came to a head one day when a veterinary surgeon on his rounds, in a regulation Volvo estate, was alarmed to see Noddy tearing towards him on the wrong side of the road, in hotpursuit of a Transit van" (1);

"Mrs Maugham was a great shopper in large department stores, and she could not resist their sillier notions; if anyone had accused her of extravagance, she would have roundly rebuffed the accusation as fantastic and perverse, and yet she must have spent many useless pounds in her pursuit of useful acquisitions Similarly, she always maintained that she hated clutter-clutter, implying, in her tone, the dense decorative drawing-room knick-knacks of Victorian England andyet clutter reigned in all her rooms" (1).

Аналіз фактичного матеріалу також засвідчив наявність у новогрецькій мові двох ПЕ зі значенням причини, що дозволяють поширення за рахунок додавання прикметника: yia xpv єлтбію^р і католту апфрато^.

І якщо прикметники та присвійні займенники, за рахунок яких може бути поширена англійська конструкція in pursuit of, можуть варіюватися, то в матеріалі вибірки корпусних текстів новогрецької мови зафіксовані окремі випадки вживання лише двох конкретних прийменників. Наведемо такі приклади в якості ілюстрації зазначеного спостереження:

"Erqv жарвєуїкц opiXia тою ото южоюруїко ovpfovXio, акоЬоарє tov жртвюжоируо va pika ovyKSKpipeva уіа ажокатаотаоц тцд а&ожрєжєіад отід оусоєїд жоХітц-Kpdmvg, жата^ц тцд єктєтарєуцд діарборад, уга діарауц каї ХРЦ°ТЧ діахєіріоц tov evprn tov жоХітц каї уіа жраоїуц avaxTvfy, yia avaSiavopf а^юкратіа, рдруаоц, уіа тц діаркц єжібітбц катоторіад оє оруахтоц каї оє жоХітікед tov Kparovg, yia avapdвploц twv heoprnv, уоріротцта каї rnovopia" (2);

"АІНМЕРН absia orovg Evrfiv Movpdri каї Мжарк Хєукірі х°РЧУЧаЈ ° Xdffag Кюрідцд катожіу оуетікок аітцратод Trnv Svo жоЬоораіріотюу, оі ожоіоі окожєЬот va fpsPovv то ХаРРатокЬріако ото Паріоі" (2).

Можливість поширення ПЕ причини за рахунок додавання нових компонентів в інтерпозиції до ключових складових частин свідчить про більш слабкі синтагматичні зв'язки компонентів, що певним чином порушує цілісне оформлення ПЕ. Проте аналіз корпусного матеріалу досліджуваних мов дозволяє простежити безперечне домінування варіантів in pursuit of, yia xpv єлтбію^р і Kaimiv апфрато^. Це, з одного боку, виявляє тенденцію мови до економії, а з іншого - демонструє процес мовних змін на синхронному зрізі, тобто незавершеність переходу цих одиниць до розряду ПЕ.

Висновки з проведеного дослідження

Аналіз можливих модифікацій ПЕ дозволяє дійти висновку, що досліджувані нарізно оформлені одиниці у двох порівнюваних мовах виявляють властивості слова, але характеризуються різним рівнем синтаксичної зв'язності й тяжінням до полюсу прийменників. Проте питання межі власне складних прийменників і ПЕ залишається невизначеним, що свідчить про їхній перехідний статус.

Запропонована стаття не претендує на вичерпне висвітлення проблеми визначення критеріїв синтаксичної подільності англійських і новогрецьких ПЕ зі значенням причини. Особливості структури, форми вираження та функціонування ПЕ причини потребують подальшого ретельного дослідження із залученням текстів різних типів і жанрів, що, безумовно, сприятиме розробленню певних положень теорії дискурсу.

1. Антонова О. Еквіваленти слова, співвідносні з прийменниками семантики відповідності в польській і українській мовах. Магістеріум. 2009. Вип. 37. С. 13-17.

2. Кущ Н. Прийменникова еквівалентність в українській граматиці: структура, семантика, функції: автореф. дис. ... канд. філол. наук: спец. 10.02.01. Донецьк, 2009. 20 с.

3. Левакіна Т. Семантична диференціація та функцію- вання прийменників соціативності в українській мові: автореф. дис. ... канд. філол. наук: спец. 10.02.01. Запоріжжя, 2011.17 с.

4. Лучик А. Природа і статус еквівалентів слова у мовній системі. Мовознавство. 2006. № 5. С. 95-99.

5. Пособчук О. Статус прийменникових еквівалентів слова в українській, німецькій та іспанській мовах. Мова, література і культура: актуальні питання взаємодії: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., 22-23 серпня 2014 р. Львів: ГО "Наукова філологічна організація "Логос", 2014. С. 39-42.

6. Загнітко А. Теоретична граматика української мови: Синтаксис: монографія. Донецьк: ДонНУ, 2001.662 с.

7. Бутко Л. Неповнозначні лексичні комплекси української мови (структурно-семантичний і функціонально-стилістичний аспекти): автореф. дис. канд. філол. наук: спец. 10.02.01. Кіровоград, 2008. 17 с.

8. Hoffmann S. Grammaticalization and English Complex Prepositions: A Corpus-Based Study. London & New York: Routledge, 2005. 214 p.

9. Quirk R., Greenbaum S., Leech G., Svartvik J. A Comprehensive Grammar of the English Language. Longman. 1985. 1779 p.

10. KlegrA. English complex prepositions of the prepositional phrase type. Acta Universitatis Carolinae Philologica 5, Prague Studies in English XXII. Prague, 1997. P. 51-78.

11. Sweet H. A New English Grammar. Logical and Hictorical. Oxford: Oxford University Press, 1958. 168 p.

12. Kruisinga E. A Handbook of Present-day English. Part II: English Accidence and Syntax. Groningen: P. Noordhoff, 1932. 550 p.

Джерела ілюстративного матеріалу:

1. British National Corpus. Oxford, 1991-2007. URL: http://www.natcorp.ox.ac.uk.

2. Corpus of Modern Greek. URL: http://www.web-corpora.net/ GreekCorpus/.

Размещено на Allbest.ru