Досвід розроблення професійного стандарту військового перекладача

Балабін В.В.

Постановка проблеми. Теорія військового перекладу, яка є спеціальною теорією пере- кладознавства і представляє собою узагальнену, структуровану й упорядковану сукупність наукових фактів, теоретичних суджень, гіпотез і методологічних положень, що розкривають завдання й специфіку службової діяльності військового перекладача [1, с. 13], має за мету дослідження теоретичних основ формування професійної компетентності військового перекладача, визначення змісту й структури його службової діяльності [2, с. 107]. Це завдання набуває актуальності в умовах євроатлантичної інтеграції Збройних Сил України, що викликає необхідність вдосконалення професійних стандартів підготовки військових перекладачів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Загальні методологічні підходи щодо розроблення та запровадження професійних стандартів представлені в науковій літературі досить широко [3-6].

Теоретико-методологічні аспекти створення професійних стандартів для перекладачів досліджували І.О. Сімкова [7-9], Г.Д. Малик [10], А.Л. Міщенко [11], Н. Левицька [12] та ін.

І.О. Сімкова також проаналізувала вимоги до підготовки майбутніх перекладачів через призму таких документів, як Стандарт Міжнародної асоціації усних перекладачів (АІІС), Європейський кваліфікаційний стандарт EN-15038, Національний професійний стандарт усних перекладачів (Великобританія), Стандарт контролю якості послуг усного перекладу (США), Національний стандарт контролю якості усного перекладу у громадсько-політичній сфері, створений Професійною асоціацією мовознавців (AILIA) [7-8].

Проте теоретико-методологічні й практичні аспекти формування професійних стандартів для військових перекладачів залишаються практично не дослідженими, що викликає необхідність їх проаналізувати.

Постановка завдання. Метою статті є уточнення вимог до професійного стандарту військового перекладача та запропонування термінологічної дефініції для цієї спеціальної одиниці поняттєво-категоріального апарату теорії військового перекладу.

Виклад основного матеріалу дослідження. Правовою основою для розроблення й застосування професійних стандартів слугують нормативно-правові акти національного та відомчого рівня. Зокрема, стаття 39 Закону України «Про освіту» встановлює, що професійний стандарт - це «затверджені в установленому порядку вимоги до компетентностей працівників, що слугують основою для формування професійних кваліфікацій. Професійні стандарти можуть розроблятися роботодавцями, їх організаціями та об'єднаннями, органами державної влади, науковими установами, галузевими радами, громадськими об'єднаннями, іншими зацікавленими суб'єктами» [13].

Дещо інше визначення професійного стандарту наведено в статті 33-1 Закону України «Про організації роботодавців, їх об'єднання, права і гарантії їх діяльності»: «Професійний стандарт - затверджені в установленому порядку вимоги до кваліфікації працівників, їх компетентності, що визначаються роботодавцями і слугують основою для формування професійних кваліфікацій» [14].

Як бачимо, друге визначення поняття професійний стандарт чітко передбачає головну роль роботодавця у визначенні стандартів підготовки фахівців. До речі, в Збройних Силах України функції роботодавця виконує замовник - спеціально уповноважений структурний підрозділ Міністерства оборони України або Генерального штабу Збройних Силах України, який визначає план набору, затверджує вимоги щодо професійних ком- петенцій випускників, очолює та бере участь у роботі державної екзаменаційної комісії, надає перелік посад для подальшого призначення випускників тощо.

У ст. 96 Кодексу законів про працю України зазначено, що «вимоги до кваліфікаційних та спеціальних знань працівників, їх завдання, обов'язки та спеціалізація визначаються професійними стандартами або кваліфікаційними характеристиками професій працівників» [15].

Також на законодавчому рівні закріплено, що «професійні стандарти співвідносяться з рівнями національної і галузевих рамок кваліфікацій і групуються за галузевими ознаками» [14], «порядок розроблення, введення в дію та перегляду професійних стандартів затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Національного агентства кваліфікацій» [13; 15]. професійний військовий перекладач лінгвістичний

На підставі вищенаведених правових норм Постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2017 року № 373 було прийнято «Порядок розроблення та затвердження професійних стандартів» [16], яким доручено Міністерству соціальної політики «до 1 липня року» розробити й затвердити Методику розроблення професійних стандартів, а також інформувати Міністерство освіти і науки про введення в дію професійних стандартів для розроблення освітніх стандартів на компе- тентнісній основі.

Оскільки «Методика розроблення професійних стандартів» була розроблена Міністерством соціальної політики лише в січні року (а набула чинності в лютому 2018 року) [17], на практиці виникла нагальна потреба в розробці професійного стандарту військового перекладача, що і було зроблено на підставі нормативно-правового документа відомчого рівня - Наказу Міністра оборони України від 25.04.2016 №216 «Про вдосконалення підготовки офіцерських кадрів тактичного рівня» [18].

У травні 2016 року було створено робочу групу з розробки професійного стандарту військового перекладача, до якої увійшли представники Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка (ВІКНУ) та представники від державного замовника - Міністерства оборони України.

За відсутності на той час офіційних методичних рекомендацій розроблення проектів професійного стандарту військового перекладача проводилося на основі компетентнісного і модульного підходів, що представлений у працях [3-6].

В основу розроблення професійного стандарту військового перекладача було покладено метод аналізу функцій і типових завдань службової діяльності за алгоритмом, що складався з шести етапів [6, с. 264-266]: 1) визначення сфери службової діяльності; 2) визначення службових процесів; 3) визначення для кожного зі службових процесів необхідних знань та умінь; 4) визначення для службових процесів загальних і професійних компетентностей; 5) розподіл службових процесів за рівнями (ступенями) вищої освіти; 6) оформлення проекту професійного стандарту військового фахівця та його погодження.

На першому етапі розробки професійного стандарту військового перекладача було використано кодові позначення Національного класифікатора України «Класифікатор професій» ДК 003:2010 [19], відповідно до якого професія перекладача належить до кваліфікаційного угруповання «професіонали», що «передбачає високий рівень знань у галузі гуманітарних наук», професійні завдання полягають «у збільшенні існуючого обсягу знань, застосуванні певних концепцій, теорій та методів для розв'язання проблем», а кваліфікація має бути підтверджена «дипломом про повну вищу освіту, що відповідає рівню спеціаліста або магістра».

На другому етапі розробки професійного стандарту було проаналізовано властивості службових процесів військового перекладача [6, с. 264]:

1) загальну характеристику службового процесу;

2) розпорядок службового часу військового перекладача та розпорядок дня військової частини (проведено опис і аналіз основних задач і операцій, які має виконувати військовий перекладач);

3) особливості переробки інформації і прийняття рішень, ступінь їхньої складності та відповідальності;

4) особливості пізнавальних процесів (мислення, пам'яті, уяви), вимоги до пам'яті та її видів (довгострокової, короткочасної, оперативної, логічної, зорової, слухової, рухової);

5) переважний тип мислення (наоч- но-діюче, наочно-образне, логічне) і його якості (швидкість, гнучкість, критичність тощо);

6) моторні властивості: вимоги до психомоторики - робоче положення та статичні і динамічні навантаження; робочі дії (гностичні, пристосувальні, виконавчі тощо); необхідність швидкості, координації і точності рухів, фізичної витривалості і сили; вимоги до витримування темпоритму, точності реагування тощо;

7) вимоги до мовної функції (лаконічності, чіткості, голосності) в професійній діяльності;

8) комунікабельні властивості;

9) загальні здібності та уміння;

На цьому етапі було враховано основну місію (призначення, покликання) військового перекладача - це офіцер-філолог, професійно підготовлений компетентний міжмовний і міжкультурний посередник, який є головним суб'єктом лінгвістичного забезпечення військ і володіє сформованими на професійному рівні міжкультурними, білінгвальними, психолінгвістичними, мовленнєво-розумовими, комунікативними компетенціями для виконання функцій і завдань службової діяльності [1, с. 13].

На третьому та четвертому етапах розробки професійного стандарту було визначено специфіку основних службових процесів, загальних і спеціальних компетентностей, знань і умінь, необхідних для виконання функцій та типових завдань службової діяльності військового перекладача.

Під компетентністю військового перекладача було запропоновано розуміти атестовану на рівні повної вищої освіти динамічну комбінацію філологічних, мовознавчих, перекла- дознавчих, лінгвокультурознавчих, військово-професійних, військово-гуманітарних і військово-спеціальних знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей, що характеризується ступенем здатності й готовності виконувати завдання лінгвістичного забезпечення військ та інші службові функції у звичайних та екстремальних умовах військової служби.

Функції службової діяльності військового перекладача було визначено як узагальнені за професійними напрямками види типових військово-спеціальних завдань, що безпосередньо покладаються на військового перекладача і включають міжкультурну (комунікативно-посередницьку), воєнно-країнознавчу (інформаційно-аналітичну), військово-термінологічну (нормативно-кодифікуючу), лінг- во-педагогічну (дидактично-діагностичну), лінгво-дослідницьку (науково-пошукову), навчально-бойову та військово-адміністративну діяльність.

Слід зазначити, що перелік деяких функцій і завдань службової діяльності військового перекладача було вперше представлено в 2002 році в праці, яка підсумовувала десятирічний досвід ВІКНУ з підготовки військових перекладачів для збройних сил та інших силових відомств. Автор статті наголошував, що у зв'язку з тим, що в особі військового перекладача державний замовник традиційно хоче мати «фахівця, який був би філологом, перекладачем, офіцером, громадянином-па- тріотом» [20, с. 22], компетентності військового перекладача фактично представляють собою синтез компетентностей офіцера - професіонала військового управління тактичного рівня та компетентностей цивільного перекладача - професіонала у сфері філології, лінгвістики і перекладу.

На п'ятому етапі розробки професійного стандарту було здійснено розподіл службових процесів за рівнями (ступенями) вищої освіти. На цьому етапі було визначено, що професійна кваліфікація військового перекладача - це визнана Міністерством оборони України та засвідчена дипломом про повну вищу освіту стандартизована сукупність здобутих компетентностей розв'язувати складні задачі й проблеми в галузі воєнних і гуманітарних наук із військового управління, лінгвістики й перекладу, яка містить інформацію про ступень вищої освіти, спеціальність, спеціалізацію, освітню програму та дозволяє виконувати обов'язки лінгвістичного забезпечення військ. Повна професійна кваліфікація військового перекладача має бути результатом успішно завершеного другого (магістерського) рівня вищої освіти, що відповідає восьмому рівню Національної рамки кваліфікацій, а часткова професійна кваліфікація військового перекладача - результатом успішно завершеного першого (бакалаврського) рівня вищої освіти, що відповідає сьомому рівню Національної рамки кваліфікацій.

На завершальному етапі розроблення було завершено оформлення проекту професійного стандарту військового перекладача, проведено погодження у визначених структурних підрозділах Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, ураховано пропозиції й зауваження. Після цього професійні стандарти військового перекладача були затверджені державним замовником [21-22].

Оскільки термін-поняття «професійний стандарт військового перекладача» належить до вузькоспеціальних одиниць поняттєво-категоріального апарату теорії військового перекладу, запропонуємо термінологічне визначення:

«Професійний стандарт військового перекладача - державний нормативний документ, що розробляється на підставі аналізу посадових обов'язків та функцій службової діяльності, який узагальнює зміст освіти, відображає цілі освітньої та професійної підготовки, визначає спеціалізацію, вимоги за кваліфікаційним рівнем та рівнем вищої освіти, перелік та ступінь сформованості компетенцій, вимоги до державної атестації, а також визначає місце військового перекладача в структурі збройних сил та інших формувань сфери національної безпеки і оборони України».