Концептополе німецькомовної фольклорної бувальщини

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

У сучасній парадигмі лінгвістики постійно зростає інтерес до когнітивних аспектів дискурсу, через це все більшої актуальності набуває аналіз фольклорних текстів як елементів відображення світосприйняття та світобачення людей певної етнокультурної спільноти. Це зумовлює вибір німецькомовної бувальщини як одного з жанрів фольклору в якості об'єкта розгляду цієї статті. Предметом аналізу слугують текстові концепти, що активуються на ґрунті текстів бувальщини. Метою статті є аналітичний огляд історії підходів та аспектів дослідження фольклорних бувальщин.

Вивчаючи німецькомовну фольклорну бувальщину (далі НФБ), яка є жанром неказкового прозаїчного фольклору, що передбачає історію про зустріч людини з нечистою силою, невидимим світом (духами, привидами, відьмами, чортами, підземними чоловічками тощо), в лінгвокогнітивному аспекті необхідно розглянути картину світу, що утворювалась у результаті семантичного перекодування міфологічного та етнографічного нефольклорного матеріалу через систему фольклорних кодів узагальнення, типізації та перекладу культурних смислів на мову поетичної символіки [5, с. 122]. Для дослідження структури знань та інформації, яка міститься в текстах НФБ, доцільно серед іншого вивчити активовані на його ґрунті концепти. Метою нашого дослідження є текстові концепти, які утворюють невід'ємну складову фольклорної картини світу, представлену в НФБ, завдяки їх тісному взаємозв'язку з текстом конкретної бувальщини, продуктом якого вони є.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Протягом останнього часу дослідження текстових концептів проводили такі вчені, як В.І. Карасик, Г.Г. Слишкін, О.М. Кагановська [4; 11; 3], причому їх цікавила проблема формування художніх образів. Текстові концепти досліджував також М.М. Бахтін в іншій, семіотичній парадигмі [2, с. 84].

За О.М. Кагановською, текстовий концепт «являє собою мисленнєво-мовленнєве утворення змістового плану, яке характеризується багатосмисловою напруженістю та надкатегоріальністю та на текстовому рівні імплікує сукупність певних ознак метаобразів <...> твору з метою подальшої експлікаціє метаобразів» [3, с. 24].

У роботі В.В. Рожкова проводиться дослідження текстових концептів на матеріалі романів братів Стругацьких. Методом концептуального аналізу тексту виявляються та описуються текстові концепти як ментальні сутності, втілені авторами в тексті. Релевантність проведення такого аналізу вбачається в тому, що когнітивні структури вербалізуються у мові і тексті за допомогою мовних засобів, у тому числі лексичних [10, с. 33]. У цьому дослідженні текстовий концепт визначається як «фрагмент картини світу, що репрезентований у межах певного тексту як замкнутої системи», концептосфера НФБ в такому разі постає в якості «сукупності усіх концептів, репрезентованих у тексті» [10, с. 38]. Основним репрезентантом концепту в тексті вважається слово, що наділяється статусом ключового, інакше кажучи, статусом слова-теми [13, с. 12].

У своїй монографії, присвяченій когнітивно-дискурсивним аспектам англомовної прозової байки, Л.С. Піхтовнікова і О.М. Гончарук експлікують сутність текстового концепту таким чином: «Текстовий концепт є специфічним для певного тексту концептом, який припускає параметризацію (розкладання на атрибути) і для своєї актуалізації апелює до текстових фонових знань адресата. Текстова реалізація концепту має комунікативну мету презентувати об'єкт, який позначається» [8, с. 24].

Виокремлення базових текстових концептів НФБ відбувається на ґрунті визначення фольклорної бувальщини. Згідно з інформацією в лексиконі загального та порівняльного мовознавства бувальщина є усним оповіданням, «що правдоподібно пояснює реальні факти минулого, назви окремої місцевості, побутові події. Обов'язковою диференційною ознакою бувальщини є зверненість у минуле, що поєднує її з легендою, надто це стосується історичної та топографічної бувальщини. На відміну від архаїзованої легенди, бувальщина сприймається як правдива розповідь» [6]. Специфікою саме німецькомовних фольклорних бувальщин слід вважати той факт, що в них приділяється багато уваги надприроднім феноменам та фантастичним істотам, які зустрічаються в реальному локалізованому світі або втручаються в нього.

У зв'язку із цим основним текстовим концептом, або ж мегаконцептом концептосфери НФБ, що об'єктивується в її текстах, слід вважати концепт UBERNATURLICHES (НАДПРИРОДНЕ). Мегаконцептами, за визначенням А.М. Приходька, вважаються базові концепти, «які репрезентують загальнолюдські поняття» [9, с. 219]. Концептами нижчого рівня, тобто макроконцептами, можна вважати фізичний ПРОЯВ НАДПРИРОДНОГО І ПСИХІЧНИЙ ПРОЯВ НАДПРИРОДНОГО. О.М. Приходько зауважує, що макроконцепти, як і мегаконцепти, позбавлені національного колориту та не завжди мають спеціальне ім'я в наївній картині світу, яку в нашому випадку репрезентує НФБ. фольклорний німецькомовний концепт текстовий

У системі ієрархічної організації концептополя за шкалою убування рівнем нижче виокремлюються гіперконцепти, які внаслідок більш низького рівня абстракції мають певну етнокультурну специфіку. Це ментальні одиниці обсягу, менше від загальнокультурного, але більшого, ніж власне концепти. Гіперконцептами, які ми можемо виділити в межах макроконцепту фізичний прояв надприродного, будуть концепти НАДПРИРОДНА ІСТОТА / UBERNATURLICHES WESEN та НЕЗВИЧНИЙ ФІЗИЧНИЙ об'єкт / UNGEWOHNLICHES PHYSISCHES OBJEKT. Макроконцепт ПСИХІЧНИЙ ПРОЯВ надприродного вбачаємо за доцільне розбити на концепти НИЖЧОГО порядку GEISTERHAFTES WESEN та UNGEWOHNLICHES PhANOMEN.

До життєвого світу, в якому знаходиться людина, ще ближче стоять видові конструкти гіперконцептів мезоконцепти. Концептами цього рівня вважаємо антропоморфна істота / Antropomorphes Wesen, людина/Mensch, природний об'єкт / NATURLICHES OBJEKT, ОБ'ЄКТ, ЗСТВОРЕНИЙ людиною / von Menschenhand GEMACHTES OBJEKT, ЗЕМНА ІСТОТА / IRDISCHES Wesen, небесна істота / himmlisches Wesen, ПРИРОДНИЙ НЕЗВИЧНИЙ ФЕНОМЕН / NATURLICHES UNGEWOHNLICHES PhANOMEN, НАДПРИРОДНИЙ НЕЗВИЧНИЙ ФЕНОМЕН / UBERNATURLICHES UNGEWOHNLICHES PhANOMEN.

Поділяючи концептосферу на ще дрібніші частки, дослідники, зокрема О.М. Приходько, виокремлюють катаконцепти, тобто власне концепти. Серед текстових концептів, які позначають надприродних істот, можемо виділити такі катаконцепти, як spuk / привід, geist / ДУХ, НЕХЕ / ВІДЬМА, TEUFEL / ЧОРТ, JUNGFRAU / ДІВА, HEILIGER / СВЯТИЙ, ERDMANN / ERDWEIB / ПІДЗЕМНИЙ ЧОЛОВІЧОК, MEERWEIB / РУСАЛКА, ENGEL / ЯНГОЛ, дурень / poppel) та фізичні об'єкти з надприродними ЯКОСТЯМИ (SCHATZ / СКАРБ, TINKTUR / ТРУНОК, RITZ / ЩІЛИНА, BILD / КАРТИНА, HEILIGENBILD / ІКОНА, STEIN / КАМІНЬ).

До текстових концептів НФБ на позначення (над)природних феноменів відносимо LICHT (LEUCHTEN) / СВІТЛО, BLITZ / БЛИСКАВКА.

Отже, досліджуване концептополе можна представити у вигляді таблиці (див. табл. 1).

Наявні текстові концепти НФБ демонструють, що фольклорна картина світу нерозривно пов'язана з тим фактом, що первинні інстинкти людини формують її ставлення до навколишнього середовища, як зауважує у своєму дослідженні надприродного Г.Ф. Лавкрафт [6]. Явища, яких людина не розуміє, а в давнину та навіть у той час, коли записувались тексти бувальщин, всесвіт наївної людини був сповнений містичних уособлень, фантастичних тлумачень та благоговійними почуттями, і невідоме у свідомості тогочасної людини було джерелом всього того, звідки беруться добро та лихо, що валиться на людину з незрозумілих для неї причин. Ми бачимо, що фольклорна картина світу, втілена в текстах НФБ, насичена надприродними істотами та різноманітними побутовими та природними предметами / об' єктами, з якими в людини складаються відповідні відносини, залежно від поведінки останньої. Автори бувальщини вважали за необхідне підготовити інших до зустрічі із невідомим і в такий спосіб робили його менш лячним, адже, знаючи правила існування у світі, насиченому незрозумілим, адресати матимуть кращі перспективи виживання.

У текстах НФБ знаходимо чимало таких правил, виражених експліцитно або імпліцитно: ... aber als er ihn aufhebenwollte, erhielt er von Poppele, der plotzlich dastand, eine tuchtige Ohrfeige, wobei derselbe sprach: „Den Kegel lassest Du liegen; Du hast ihn gehabt, warum hast Du ihn nicht behalten!“ (Poppele beschenkt Arme).

Уважаємо, що одним із провідних текстових концептів, який вербалізується в текстах НФБ, мегаконцептів за О.М. Приходьком [9], Є НОРМА ПОВЕДІНКИ під час зустрічі з надприроднім. Він відповідає сукупності норм, яких необхідно дотримуватись у взаємовідносинах із надприродними істотами та підпорядковані йому мікроконцепти: підкорення {Von dieser nahm der Pater, auf Geheifi seiner Fuhrer, die Hostie in die Kapsel, worauf der Todte mit verzerrtem Gesicht in den Sarg zurucksank. (Hostie vor Entheiligung bewahrt) [14], сумління (Siefanden ihn mit gebrochenem Genick. Das war das Werk des Teufels, weil Pumphut sein Wortgebrochen habe) [15, S. 147], обережність {Nun wufite ich, wer am Stege so oft mich gefoppt, und hutete mich fortan, nach der Abendglocke diesen Weg zu machen (Spukgeist bei Ruchenschwand) [14], скромність (Sogleich trat er ein, schlofi die Lade auf und fand den vollen Krug. Gierig trank er ihn leer. ... Der war zunachst mafilos enttauscht, als er den Krug leer fand und dieser sich von Stund an nicht mehr fullte (StrafefurFeldaufseher) [15, S. 57].

Використовуючи аналіз словникових дефініцій і компонентний аналіз, ми виокремили семи / ознаки, що вербалізують текстовий концепт норма поведінки в текстах НФБ.

Для текстового концепту ПІДКОРЕННЯ такими семами / ознаками є <покора>, <діяти за чиїмось наказом>, <вплив>, <враження>, <захоплення>.

Концепт сумління містить такі семи як <моральна відповідальність <моральні принципи>, <совість>.

Номінація обережність зафіксовано у НФБ такими семами / ознаками як <стриманість>, <обдумування>, <передбачливість>, <обачність>, <дбайливість>, <тактовність>, <делікатність>, <неквапливість>.

Для текстового концепту скромність релевантными є такі семи / ознаки: <моральна стійкість <вихованість>, <непоказність>, <невибагливість>, <стриманість>, <обмеженість>.

Дотримуючись концепції А.М. Приходька, ми можемо віднести мегаконцепт норма поведінки до концептів морального порядку, регулятивів. Деякі дослідники, серед яких можна назвати О.П. Бабушкіна [1, с. 67] і В.І. Карасика [5], називають їх також калейдоскопічними, адже в них від самого початку закладена ідея прескрипції, тобто орієнтиру на певну норму, шаблон або конвенцію, яка визначає фреймові сценарії та культурні домінанти поведінки людини в соціумі [5, с. 75]. Прескриптивні імпульси визначають лінію поведінки особи в певній етнокультурній спільноті та орієнтують її на необхідність підкорюватися відповідним правилам або встановленій в межах цієї спільноти системі взаємовідносин.

Релевантним для дослідження є також поняття поведінкового концепту, яке пропонує І.І. Чесноков [12], за яким поведінковим концептом є ментальне уявлення про відповідну подію/дію. Когнітивні ознаки такого концепту зумовлюються загальними характеристиками комунікативної поведінки, яка може відповідати або не відповідати нормам поводження себе з надприродним світом. Поведінкові концепти відповідають ментальній пропозиційній моделі ДЕХТО РОБИТЬ ДЕЩО, у випадку НФБ адресат робить дещо: Als ег anfing, den Feldberg zu besteigen, riefhinter ihm eine Stimme: „He, ihr geht jafehl, wenn ihr auf den Feldberg wollt, so mufit ihr den andern Weg einschlagen!“ (Geistgebannt) [14].

Табл. 1

Підсумовуючи вищезгадане, можемо стверджувати, що текстові концепти НАДПРИРОДНЕ та НОРМА поведінки становлять основні складові частини та проекції фольклорної картини світу в німецькомовній фольклорній бувальщині, завдяки яким ці тексти набувають самобутніх рис, що відрізняють їх від інших фольклорних текстів. Надприродними феноменами та істотами просякнута вся наївна картина світу, і саме тому тексти НФБ виховують в німецькомовної спільноти риси, що допомагають виживати під час зустрічі із незвичним: підкорення, сумління, обережність, скромність.

Перспективним вважаємо встановлення ролі текстових концептів німецькомовної фольклорної бувальщини у відображенні світосприйняття та світобачення представників німецькомовної етнокультурної спільноти.

Література

1. Бабушкин А.П. Типы концептов в лексико-фразеологической семантике языка. Воронеж: Изд-во Воронеж, ун-та, 1996. 104 с.

2. Бахтин М.М. Проблемы поэтики Достоевского. М.: Советский писатель, 1979. 100 с.

3. Кагановська О.М. Текстові концепти художньої прози: [монографія]. К.: Вид. центр КНЛУ 2002. 292 с.

4. Карасик В.И. Культурные доминанты в языке. Языковая личность: культурные концепты. Волгоград Астрахань: Волгогр. ГУ, 1996. С. 3-16.

5. Карасик В.И. Этноспецифические доминанты в языке. Введение в когнитивную лингвистику. Кемерово: Кузбассвузиздат, 2005. С. 61-105.

6. Лавкрафт Г.Ф. Сверхъестественный ужас в литературе.

7. Лексикон загального та порівняльного мовознавства. URL: http://litmisto.org.ua/?p=16371.

8. Піхтовникова Л.С. Англомовна прозова байка: прагмалінгвістичний і лінгвокогнітивний аспекти: монографія. X.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2016. 176 с.

9. Приходько А.М. Концепти і концептосистеми в когнітивно-дискурсивній парадигмі лінгвістики. Запоріжжя: Прем'єр, 2008. 332 с.

10. Рожков В.В. Метафорическая художественная картина мира А. и Б. Стругацких: на материала романа «Трудно быть богом»: дис.... канд. филол. наук: 10.02.01. Новосибирск, 2007. 228 с.

11. Слышкин Г.Г. От текста к символу: лингвокультурные компоненты прецедентных символов в сознании и дискурсе. М.: Academia, 2000. 128 с.

12. Чесноков И.И. Месть как эмоциональный поведенческий концепт (опыт когнитивно-коммуникативного описания в контексте русской лингвокультуры): автореф. дис. на соиск. уч. степени докт. филол. наук: спец. 10.02.19 «Теория языка». Волгодрад, 2009. 44 с.

13. Чурилина Л.Н. Антропоцентризм художественного текста как принцип организации его лексической структуры: автореф. дис. на соискание уч. степени докт. филол. наук: спец. 10.02.04 «Германские языки». Спб., 2003. 22 с.

14. Neugesammelte Volkssagen aus dem Lande Baden und den angrenzenden Gegenden / Hrsg. v. Bernhard Baader. Karlsruhe: A. Geftner'sche Buchhandlung, 1859. 114S. URL: http://www.gutenberg.org/ebooks/27206.

15. Der listige Schmied und andere Volkssagen urn Stande und Berufe aus dem Brandenburgischen / Hrsg. v. Walter Nachtigall; Dietmar Werner. Berlin: Verlag Die Wirtschaft, 1989. 352 S.

Размещено на Allbest.ru