Навмисна дисфемізація в сучасному політичному дискурсі (на прикладі промов Олега Ляшка)

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Політик як мовна особистість повинен майстерно володіти своєю мовою, бо для нього вона є інструментом професійної діяльності. Він повинен уміти правильно побудувати свій виступ з огляду на визначені цілі, мовні стратегії й тактики, комунікативні ситуації, обрані мовні засоби.

У виступах сучасних політиків спостерігається тенденція до використання таких засобів, що дозволяють завуалювати негативні явища дійсності, наслідки непривабливих політичних та економічних заходів і здійснити імпліцитний вплив на масового адресата. Таким засобом реалізації мовної стратегії ухилення від істини є політичний дисфемізм.

Актуальність дослідження зумовлена такими факторами:

1) наявністю проблем щодо специфіки політичного дискурсу та його лінгвістичного аналізу;

2) стабільним інтересом сучасного суспільства до офіційних усних виступів, необхідністю вивчення специфіки текстів.

Матеріалом дослідження є відеоматеріали виступів українського політика Олега Ляшка.

Постановка завдання. Мета статті полягає у вивченні процесів дисфемізації в політичному дискурсі (на прикладі виступів Олега Ляшка).

Політичний дискурс належить до особливого типу спілкування, для якого характерний високий ступінь маніпулювання, і тому виявлення механізмів політичної комунікації є значущим для визначення характеристик мови як засобу впливу на особистість.

Сьогодні в Україні триває процес становлення політичного простору, у якому колишня система політичних інститутів і зв'язків зруйнована, а нова ще не склалася. Політичний дискурс як форма реалізації політичної комунікації має на меті завоювати й утримати політичну владу.

Відмінність політичної мови від повсякденної полягає не у використанні певних формальних засобів, а в такій зміні співвідношення між знаком (словом) і значенням, за якого звичні одиниці мови отримують незвичну інтерпретацію.

Дисфемізація в мові може бути навмисною, із метою висловити негативну оцінку предмета мовлення. Дисфемізми це знижене стилістичне забарвлення, вони не можуть бути використані в текстах офіційно-ділового та наукового стилів.

О.М. Кацев наголошує, що «дисфемізм є антиподом, а не різновидом евфемізму. Дисфемізм протилежний евфемізму, але не в стилістичному, а в асоціативно-денотативному плані» [2, с. 20]. Дисфемія це лексика зниженого стилю (вульгаризми, сленги, жаргонізми й просторіччя). У теоретичному плані дисфемія поступово «набирає силу» і стає все більш помітним фактом дискурсивно-мовної практики й самостійним явищем, яке привертає увагу лінгвістів.

Отже, дисфемізмице інвективи, засновані на гіперболізації негативної ознаки; евфемізми антивективи, засновані на зменшенні ступеня негативної ознаки (або на перемиканні оцінного знака з негативного на позитивний). Слово стає дисфемізмом тільки в певних умовах дискурсу, саме по собі воно є лише зниженою або табуйованою лексикою. Для дисфемії характерною рисою є збереження денотата процесу зміни, що може бути негативним або нейтральним.

В основі дисфемії закладене деяке поняття, спочатку оцінене соціумом як пейоративне (смерть, хвороби, людські вади). Отже, удаючись до дисфемії, оратор підсилює негативний складник цього поняття. Подібний вид відносин усередині дисфемістичних перетворень можна визначити як інтенсифікацію негативності.

Поняття, які закладені в дисфемізацію, належать до нейтральних. Такими є позначення національної приналежності індивідів, найменування деяких державних установ, посад або професій, частин тіла, а також безліч предметів повсякденного вжитку. Унаслідок деяких соціопсихологічних настанов у мовця виникає потреба у використанні дисфемістичних виразів.

Класифікація дисфемізмів за лексико-семантичними розрядами завжди турбувала суспільство, була предметом засудження й оцінювалася як галузь ганебної діяльності. Можна виділити такі поняттєві сфери й лексико-семантичні розряди, у яких найчастіше трапляються дисфемізми.

1. Лексико-семантичнии розряд. У сучасному мовленні дисфемізми цієї категорії складають синонімічні ряди, які постійно оновлюються. Це зумовлюється частотністю подій у світі, пов'язаних із терористичними актами, високим рівнем злочинності, що призводять до людських жертв. Це змушує мовця незалежно від його статусу в суспільстві й класової приналежності вдаватися до вживання грубих слів. Цілком очевидно, що під час воєн і різних катастроф політична мова рясніє дисфемізмами, пов'язаними з подіями, що відбуваються у світі.

Треба зауважити, що цей лексичний розряд має надзвичайно великий потенціал і виявляє тенденцію до подальшого збільшення у зв'язку з історичними та культурними передумовами, серед яких і підвищений емоційний стан обурення в суспільстві, що зумовлений певними соціальними й політичними подіями у світі, а також відсутністю духовності.

2. Лексико-семантичнии розряд: дисфемізми, що належать до широкого кола кримінальної сфери. До цієї групи входять дисфемізми, денотат яких пов'язаний із різними сферами злочинної діяльності: наркотики, проституція, грошові махінаціг,убивства.

3. Лексико-семантичнии розряд дисфемізмів, що позначають пороки й вади характеру людей. У зв'язку з тим, що особисте життя стає публічним надбанням, з'являється безліч дисфемістичних виразів. Коли індивідуум навмисно «оголює» або виставляє напоказ «темний» бік своєї натури, відразу ж постає перед судом соціуму, який вдається до крайнощів уживання табуйованих мовних форм і понять, жертвуючи при цьому стилем на користь істини й ефекту впливу.

4. Лексико-семантичнии розряд дисфемізмів у галузі позначень національної приналежності. У зв'язку з популярністю руху за політичну коректність, будь-яка «ненормативна» згадка будь-якої національності суворо засуджується суспільством. Тому, розглядаючи дисфемізми цього лексичного розряду, ми змушені приймати той факт, що подібне табу поширюється на всіх членів суспільства без винятку, тобто за умови порушення норм, правил, прийнятих у суспільстві, слова можна розцінювати як дисфемізми.

Необхідно зазначити, що розглянутий перелік лексико-семантичних розрядів дисфемізмів не вичерпаний, адже суспільство розвивається й змінюється.

Особливо популярною дисфемія стає в сучасному політичному дискурсі. На тлі процесу дисфемізації політичної мови, що відбувається нині, з'явилися праці зарубіжних і вітчизняних лінгвістів [1; 3; 4], у яких вони роблять спроби соціолінгвістичного аналізу. Лінгвісти підкреслюють характерну рису сучасного політичного дискурсу насиченість текстів дисфемізмами.

Вивчення матеріалу дозволило виділити такі причини використання дисфемізмів.

Уживання дисфемізмів заповнює простір, який звільнився в мовній практиці, тому слова з негативною конотацією стають поширеним явищем. Сучасна мова (розмовна, діалекти, жаргони) характеризується такими властивостями, як негативна експресія й агресивність. Процес вульгаризації, який торкнувся багатьох сфер суспільного життя, призвів до збільшення вживання просторічних грубих слів і висловів на лексичному рівні (кретин, дурень). Лайливі слова частіше використовуються в сучасних телевізійних передачах, фільмах, статтях у газетах і журналах. Політичний дискурс не є винятком.

Подібна лексика останнім часом уживається високопоставленими політичними лідерами. Так, наведемо приклади з промов народного депутата, лідера Радикальної партії України Олега Ляшка:

- «Ми кажемо, що країні треба максимум 200 депутатів Верховної Ради, а не 450 туніядців-лоботрясів, які сидять і нічого не роблять, дармоїди <..."> давляться малиной по 670 гривень за кілограм, коли народ не може кіло картоплі по гривні продати».

- «А в нас 450 дармоїдів, які тільки гребуть під себе, забираючи в народу».