Особливості організації текстового простору в мультимодальному візуально-графічному тексті (на матеріалі англомовного коміксу)

Івасишин М.Р.

Постановка завдання. Мета статті - проаналізувати вербальні та невербальні засоби текстового простору і з'ясувати їхнє співвідношення в коміксі як візуально-графічному мультимодальному тексті.

Виклад основного матеріалу дослідження. Зі швидким розвитком науки та техніки методи спілкування комунікантів сильно змінилися. Використання різних семіотичних ресурсів у спілкуванні показало, що значення реалізується не тільки через мову, але й через комплексне використання широкого кола семіотичних ресурсів, зокрема статичних і динамічних. Крім того, використання візуальних зображень у комп'ютерному інтерфейсі, дитячих книгах із картинками, графічних романах, підручниках, журналах і рекламах вимагає одночасного використання письмового тексту, візуальних зображень і елементів дизайну.

Комікси є частиною інформації у формі друку, представленої суспільству. Комікси - це впливова медіаформа популярної культури. Протягом багатьох років комікси розглядалися лише як рекреаційне читання, однак зараз вони стали більш прийнятними як установлена форма літератури та мистецтва [11, с. 1]. Арт Шпігельман запропонував термін “comix”, щоб пояснити конотацію поєднання слів і зображень у центрі оповіді коміксу [20]. Дейл Джейкобз також зосереджується на формальних властивостях коміксів, щоб указати, що саме зіставлення зображення й слів і поєднання послідовного мистецтва й тексту для створення поняття робить комікс відмінним від інших видів тексту [14, с. 64]. Письмовий дискурс може сприйматися візуально, оскільки крім вербальних компонентів, він включає в себе безліч графічних елементів (колір, шрифт, формат тексту тощо). Саме це різноманіття включає в себе сучасне поняття мультимодальності тексту [4].

Детальне вивчення мультимодальності починається з праці Г. Кресса та Т. вен Люена. У спільній праці “Reading Images: The Grammar of Visual Design”, науковці привернули увагу багатьох лінгвістів до “складного чи мультимодального тексту”, який вони визначають як “будь-який текст, значення якого сприймається через більше, ніж одну семіотичну систему” [12, с. 183]. Кресс і вен Люен чітко окреслюють свою мету в дослідженні лінгвістики: «Ми повинні навчитися розуміти повідомлення автора на сторінці як цілісний текст. Тому ми наполягаємо на порівнянні мови та візуальних засобів. Ми намагаємося усунути бар'єри між вивченням мови та вивченням зображення» [12, с. 183].

Мультимодальна комунікація вимагає залучення кількох типів модусів одночасно. Насамперед це стосується поєднання вербальних і графічних засобів: текст і малюнок, текст і графічні допоміжні засоби, текст і засоби графодеривації, малюнок і текстовий супровід, текст і джерела ілюстративного характеру.

Зміст мультимодального тексту представлений за допомогою різних знаків - вербальних і візуальних, створюючи лінгвовізуальний феномен. Вербальний і візуальний елементи доповнюють один одного, утво рюючи єдине візуальне, смислове, функціональне та структурне ціле, яке формує прагматичний вплив на читача [1, с. 73]. У праці “Multimodal Discourse” Кресс і вен Люен виділяють чотири сфери мультимодальності: дискурс (соціально сформоване знання), дизайн (концептуальний аспект вираження, включаючи комбінацію семіотичних компонентів), створення (матеріал експлікації), поширення (шлях, через який продукт (текст) доходить до соціуму) [13].

Мультимодальний текст сприймається як полікодове утворення, яке містить засоби різних семіотичних систем, а це передусім взаємодія вербальних і візуальних компонентів. Найбільш широко використовуються такі візуальні засоби, як малюнки, фотографії, графіки, діаграми, картинки, схеми й інші [5]. Вибір візуального засобу залежить від таких характеристик, як жанр матеріалу, авторська інтенція, соціальний статус адресата, рівень його освіти, гендер, вік, а також сфера функціонування мультимодального тексту. Незважаючи на те, що засоби мультимодального тексту є різними, вони функціонують як єдине ціле [7].

Інформація, передана за допомогою візуальних засобів, сприймається краще, ніж за допомогою вербальних, і «може мати високий рівень вірогідності» [6, с. 115]. Однак думка І. Бехти щодо значущості вербальних і візуальних елементів значно відрізняється. За його словами, вербальна частина є більш насичена різною інформацією (порівняно з візуальною). У вербальному елементі інформація є більш зрозумілою та відкритою для сприйняття читача, оскільки саме вербальні елементи не мають ніяких передумов для утворення семіотичного бар'єра. Вербальні компоненти насправді містять найлегшу та найбільш засвоювану й зрозумілу інформацію, яка є ще й конкретною. Функція візуальної частини полягає в ілюструванні інформації, переданої за допомогою вербальних засобів. Крім того, візуальна частина може створити нові поняття в поєднанні з вербальною частиною. Оскільки мультимодальний текст містить невербальні елементи, вербальні засоби збільшують імовірність передачі інформації читачеві. Саме візуальні елементи, особливо фотографії та малюнки, допомагають авторові привернути увагу читача й справити перше враження на нього [2, с. 89].

У коміксах більша частина текстового простору належить візуальним елементам, тому малюнки привертають увагу читача більше, ніж вербальні засоби. Вербальна й візуальна складові частини не можуть існувати окремо, оскільки вони доповнюють одна одну. Завдяки паралельному сприйняттю вербальних і візуальних елементів читач отримує цілісну картину про події, які відбуваються в коміксі.

Візуальні системи надають різні потенціали та ресурси для формування значення. Читачі повинні ознайомитися з різноманітними шляхами, щоб розуміти та «читати» візуальні зображення [16]. Комікси легко зрозуміти, але важко визначити. Айснер використовує термін «наративне мистецтво», щоб описати комікс. Цей термін пізніше уточнив МакКлауд, пояснюючи, що комікс - це «з'єднані ілюстровані й інші зображення в обдуманій послідовності» [17, с. 9]. Обидва визначення фокусуються на такій послідовності: комікс - це набір зображень, які сприймаються одне за одним для надання інформації читачеві.

Базою коміксів є так звані блоки, або плити в текстовому просторі, окремі кадри, розташовані в певному порядку. Зазвичай ці блоки мають прямокутні межі, але також можуть мати будь-яку форму або навіть не мати меж узагалі. Однак відсутність меж можлива тільки тоді, коли читач чітко розуміє, де закінчується один фрагмент і починається наступний. Зовнішні межі, як правило, порожні [22]. Кожний блок зазвичай містить ілюстровані зображення, зокрема (але не обмежуючись ними) малюнки, картинки, фотографії, тексти, мовні та текстові частини. Текстові блоки загалом читаються в такій послідовності, як і текст. Не всі комікси включають текст. Текст у коміксах може мати форму діалогу, наративу, коментарів, роз'яснення, зображення тощо. Знову ж таки, контекст є ключовим, оскільки без співвідношення тексту та зображення читач не може зрозуміти, що взагалі робить той чи інший фрагмент на сторінці.

Актуалізуючи проблему візуалізації графічного дизайну, О. Черневич стверджує, що «візуальна установка» необхідна для розуміння тексту, оскільки «вона робить візуальну сторону світу - об'єкт установки - вагомою та такою, що має сенс». Значення візуальної установки полягає в тому, що саме «візуальна установка подає людині світ через текст» [8, с. 18].

О. Черневич розглядає текст як семіотичне поняття: «У семіотиці текст може бути представлений через письмову й усну мову, послідовність скульптурних і графічних зображень, музичні фрази, архітектурні комплекси, жести, предмети побуту тощо». О. Черневич пояснює, що «візуальний текст - це будь- який об'єкт, який сприймається візуально як знакова система». «Функціонування візуального тексту як самостійного об'єкта пов'язане з графічним дизайном і прикладною графікою, де конкретна адресність інформації є необхідною умовою роботи» [8, с. 20].

Візуальна мова в графічному дизайні має свою певну структуру, яка складається з нескінченної конфігурації виражальних мовних засобів. Таким чином, візуальна мова - це мовна система, у якій використовуються візуальні повідомлення для збереження інформації. Такі повідомлення мають специфічні дискретні знаки (одиниці), які поєднуються в специфічні конструкції зі своєрідними характеристиками [3]. Візуальна мова в графічному дизайні - це презентація інформації через окремі знаки чи систему знаків, які визначають якість інформації. Насправді практика мультимодальної оповіді коміксів не обмежується об'єднанням слів і зображень. У коміксі застосовуються різні стилі та шрифти у вербальній частині, а також різні візуальні стилі й типи зображень у візуальній частині [18].

Використання зображень і тексту разом не є унікальною характеристикою коміксу, а методом, завдяки якому ці елементи взаємодіють один з одним. Саме впорядкування блоків у послідовності робить комікс відмінним від мультфільмів, які складаються тільки з одного великого блоку [21]. Комікси можуть включати або не включати текст і відрізняються від звичайних мультфільмів також тим, що створюють більш складну форму (найчастіше наративну) через послідовну просторову організацію.

Таким чином, ключова особливість коміксів - послідовність текстового простору. Читач повинен «подолати розрив» між зображеннями для того, щоб побудувати розповідь. Поєднання тексту та зображення надає багато переваг для розвитку навичок читача у виведенні логічного сенсу. Підписи до зображень у текстовому просторі можуть посилити значення ілюстрацій, надавати коментарі чи навіть іронічну різноманітність [10]. Хоча комікс розглядається як історія, він також може вважатися візуальним текстом. Це передбачає розуміння візуальних елементів зображень і того, як вони були відібрані художником для максимального збільшення їхнього впливу та привабливості. У фрагменті № 1 коміксу “Captain America” інформація подається у формі друку через уживання як вербальних, так і невербальних засобів комунікації. Образ Капітана Америки, розташований у центрі сторінки, доповнюється вербальними засобами “CAPTAIN AMERICA CAPTURES SPY RING! CAPTAIN AMERICA NABS SPY! CAPTAIN AMERICA PREVENTS DAM EXPLOSION. WHO IS CAPTAIN AMERICA? CAPTAIN AMERICA... NATION'S #1 SPY BUSTER!” (рис. 1)[9].

Рис. 1. Фрагмент № 1 коміксу “Captain America”