Особливості фонетичних структур частково асимільованих лексичних запозичень в аспекті британської вимовної норми

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості фонетичних структур частково асимільованих лексичних запозичень в аспекті британської вимовної норми

У статті описані особливості фонемних та акцентних структур частково асимільованих запозичень у британській кодифікованій вимовній нормі. Вони визначаються наявністю іншомовних фонем у фонемній структурі запозичень, існуванням вільних фонемних та акцентних варіантів у фонетичних структурах іншомовних слів. Доведено, що лексичним одиницям з найбільш поширених мов світу або добре відомих носіям мови притаманне уповільнення процесу фонологічного освоєння.

Для того, щоб виявити специфічні риси фонологічного освоєння фонетичних структур запозичень у британській вимовній нормі, необхідно розглянути іншомовне слово як фонетично цілісне утворення в єдності його фонемної та акцентної організації. Доведено, що фонетичний обрис іншомовних слів перетворюється відповідно до закономірностей мови-реципієнта [1, с. 10]. Відтак фонемну та акцентну структури, що складають основні підсистеми фонологічної організації слова, слід описувати з точки зору фонологічної системи англійської мови.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Специфіка фонетичних структур частково асимільованих лексичних запозичень окремо висвітлювалася у попередніх публікаціях авторки на матеріалі американської вимовної норми [2; 3], а тому потребує спеціального вивчення в аспекті британського вимовного варіанта для подальшого порівняльно-зіставного аналізу асиміляційних процесів у фонетичних структурах запозичень у досліджуваних вимовних нормах.

Постановка завдання. Мета цієї статті полягає у визначенні специфіки фонетичних структур частково асимільованих запозичень в аспекті британської вимови (далі - БВ). Поставлена мета передбачає вирішення завдань, а саме:

1) описати особливості фонемних та акцентних структур частково асимільованих запозичених слів у БВ;

2) установити, яким модифікаціям підлягають фонемні та акценті структури іншомовних лексем в аспекті британської кодифікованої вимовної норми;

3) визначити залежність ступеня фонологічного освоєння лексичних запозичень від їхньої генетичної характеристики.

Виклад основного матеріалу дослідження. У процесі дослідження нами було відібрано 1047 лексичних одиниць (далі

ЛО) із 41 мови світу, які були запозичені англійською мовою у XX столітті, шляхом суцільної вибірки із сучасних авторитетних словників, що фіксують британський тип вимови [15; 16]. Для уточнення генетичної характеристики іншомовних слів, було використано дані етимологічного словника [14]. За мовою-джерелом ми поділили всі слова на французькі (399 ЛО), італійські (120 ЛО), німецькі (105 ЛО), латинські (79 ЛО), іспанські (57 ЛО), японські (41 ЛО), російські (38 ЛО), грецькі (ЗО ЛО), запозичення з мови хінді (ЗО ЛО), африкаанс (10 ЛО), валійські (8 ЛО), португальські (8 ЛО) та одиничні випадки запозичень з інших мов світу.

Фонемна структура запозичень нашого дослідження складається з 23 голосних (15 з яких є монофтонгами, а 8 - дифтонгами), а саме: /і/, /э/, /ж/, /о/, /а:/, /еі/, /і:/, / е/, /и/, /л/, /о:/, /и:/, /о/, /з:/, /ж/, /з:/, /иэ/, /эи/, /аі/, /оі/, /із/, /еэ/, /аи/ та 25 приголосних фонем: /s/, /п/, /]/, /t/, /63/, /z/, /к/, /w/, /3/, /Д/, /д/, /[/, /д/, /d/, /f/, /V/, /г/, /Ь/, /й/, /1/, /т/, /б/, /9/, /р/, /х/. До нашої картотеки включено додаткові 4 голосні та 1 приголосну фонеми, які не властиві англійській мові, а саме голосні назалізовані фонеми: /з:/, /ж/, /о/ та глуха велярна фрикативна фонема /х/.

Для освічених носіїв британської вимовної норми - RP/BBC English - властива вимова франкомовних слів відповідно до оригіналу у зв'язку зі знанням французької мови як іноземної, яка найбільш широко викладається в освітніх закладах Британії. Однак такі голосні фонеми, як правило, позначаються в авторитетних словниках вимови [15; 16] символами, наближеними до англійських фонем з додатковою назалізацією, наприклад: croissant (фр.) /Ік'№Ж8 р/ - Fr /ккма sa/. Наведемо приклади еквівалентів французьких фонем, зафіксованих у нашому дослідженні [15,хіі]:

French English

є ж

а о

ж з:

Приголосна фонема /х/, за даними нашого дослідження, відбивається у словах німецького, шотландського та ірландського походжень, наприклад: Ursprache (нім.) /'иэ jpra: хэ/- Ger /'?и:л )рка: хэ/, Taoiseach (ірл.) /ЧіД эк -эх/ - Ir /'ti:jbx/.

Запозичення, що містять іншомовні фонеми, складають 47 слів - 4,5% від загальної кількості досліджуваного корпусу іншомовних слів, із них 76,6% становлять франкомовні слова. Систематизуємо частоту випадків вживання іншомовних фонем у табл. 1,деу першому стовпчику зліва представлені фонеми іншомовного походження, які подані за спаданням частоти вживання у фонемній структурі запозичень; у другому та третьому стовпчиках подано абсолютну та відносну частоту випадків вживання іншомовних фонем; у четвертому стовпчику наведені приклади запозичень.

Найбільш уживана фонема /о/ (64%) цієї групи запозичень відповідає французьким назалізованим фонемам /а/, /а:/, наприклад: virement (фр.) /'vio тр/ - Fr /УІК та/; langue (фр.) /Ірд/ - щт /1а:д/.

У процесі ототожнювання різних ланок фонологічних систем часто виявляється відсутність в одній із них аналогічної фонеми, і тому виникає необхідність доповнити вихідну систему елементами нової. Як правило, це явище полягає у власному утворенні мови-реципієнта за певним іншомовним зразком [4, с. 6]. Часто такі фонеми можуть видозмінювати звуковий лад мови, перетворюючись на її постійні компоненти. На думку

Таблиця 1. Частота вживання іншомовних фонем у фонемній структурі запозичень в аспекті британської вимовної норми

фонологічний лексичний норма

М.Д. Нікіфорова [5, с. 9], іншомовні фонеми слід розглядати не як чужорідні вкраплення, а як інновації у фонологічній системі мови. Саме належність цих елементів до фонемних інновацій впливає на подальший процес фонологічного нормування лексичних запозичень.

Розглянемо специфіку фонемної структури запозичених слів, що містять іншомовні фонеми, з точки зору довжини слова у фонемах [11, с. 9; 6, с. 119; 10, с. 9]. Вивчення довжини слова й частоти фонем розглядається у сучасному мовознавстві як один із параметрів фонемної структури слова [9, с. 38; 11, с. 9]. Фонемна структура лексичних запозичень за критерієм довжини слова та сполучуваності фонем досліджується нами у вигляді канонічної форми (далі - КФ), де замість конкретної голосної фонеми вживається символ Г (голосна фонема), а замість приголосної - П (приголосна фонема). Отримані нами результати про частоту досліджуваних одиниць дають підставу виділити ядро, що охоплює високочастотні одиниці (75%) та периферію (10%) - низькочастотні одиниці експериментального матеріалу [9, с. 165]. За нашими спостереженнями, фонемна структура досліджуваних запозичень характеризується словами із п'яти (24,45%), трьох (17,78%), семи (17,78%), десяти (13,33%) фонем, які разом складають 73,34% слів матеріалу спостереження. Результати аналізу свідчать, що до експериментального матеріалу не входять слова, які налічують менше ніж З фонеми й більше ніж 11 фонем (1 лексема у матеріалі дослідження). Таким чином підтверджується відома статистична закономірність, коли мінімальні й максимальні величини виявляють незначну частоту, а середні - найбільш частотні [11, с. 41-42; 6, с. 119]. За моделюючою силою КФ нами виділені 20 ядерних структур, що складають фонетичну будову лексем-запозичень: ПГП - /гаіх/ Reich (нім.), ГПП-/ехї/echt(нім.),ГПГ-/еі '1о/elan (фр.),ППГ-/Ь1о/ЬІапс(фр.),ГППГП-/Іо 'bros/ en brosse (фр.), ППГПГ - /'kwss о/ croissant (фр.), ПГПГГ - /'pet і о/ petillant (фр.), ПГППГ - /,тоз 'tu:/ mangetout (фр.), ПГПГП - /'ti:J эк/ Taoiseach (ірл.), ППГПГПГ - /,bj® 'pos о/ bien-pensant (фр.), ГППГПГП - /in 'su:s os/ insouciance (фр.), ПГППГПГ - /log do 'Ja:/ langue de chat (фр.), ГПППГПГ - /'иэ o jpra:x э/ Ursprache (нім.), ПГПГППГПГП - palais de danse (фр.) /,рю1 ei do 'darntss/, ПППГППГПГП - sprechgesang (нім.) /'Jprex go oz®g/, ПППГПППГПГ - sprechstimme (нім.) / 'jprex j"tim э/, ПГПГППГППГ - fin de sie (<cle (фр ) ° /,fЈ do 'sjek Із/, ГПГПГПППГП - eminence grise (фр.) /,ет і nos 'gri:z/, ГППГППГППГ - ebourgeoisement (фр.) /,от Ьиэз 'wa:z то/.

За нашими спостереженнями, поєднання фонем у запозиченнях неповністю слідують законам симетрії, яка є характерною рисою фонемних структур питомих слів англійської мови [9, с. 75; 11, с. 14].

Таблиця 2. Частота вживання сполучень фонем у складі лексичних запозичень, невластивих фонотактичній організації англійського слова

Хоча перевага віддається симетричному розподіленню голосних і приголосних фонем у запозичених словах нашої картотеки, і кількість симетрично побудованих КФ (60,71% ЛО) переважає, однак фіксуємо досить великий відсоток (39,29%) фонемних структур з відхиленнями від симетричної будови КФ. Ця характеристика маркує такі слова як іншомовні ЛО, що знаходяться у процесі фонологічного освоєння. Кількісне співвідношення фонем у слові вказує на перевагу приголосних фонем над голосними - 60,64% проти 39,36%. Величина консонантного коефіцієнта [10, с. 16] дорівнює 1,5 і повністю відповідає правилам англійської мови, де на кожні три приголосні припадає по дві голосні (КК = 1,5) [10, с. 16].

Аналіз фонемної структури досліджуваних запозичень свідчить також про фонотактичні особливості, які не властиві фонологічній системі англійської мови, а саме незвичні розміщення або сполучення голосних та приголосних фонем. Так, наприклад, 9,52% франкомовної лексики нашого дослідження складають слова з уживанням довгого голосного у кінцевій ненаголошеній позиції: dressage (фр.) /'dres 0:3/; fuselage (фр.) /'fju:z э 1а:з/. Випадки вживання сполучення фонем, які не притаманні фонотактичній організації англійської мови систематизуємо у табл. 2, де у першому стовпчику відображено кількість випадків сполучення фонем, у другому стовпчику подано їхнє від соткове співвідношення за спаданням частоти, у третьому наведені приклади запозичень.

Одиничні випадки вживання сполучення фонем, не властивих англійській мові, складають переважну більшість - 42,7%. Іншомовні слова з незвичними для англійської мови сполученнями фонем становлять 4,58% від загальної кількості досліджуваного корпусу слів. Ця іншомовна лексика складається з одиниць, що є запозиченнями з французької, німецької, латинської, китайської, японської, корейської, італійської мов, а також санскриту та мови хінді. Слід зазначити, що досліджувані слова є запозиченими з найбільш поширених європейських мов, з якими, як правило, обізнані британські мовці. Іншомовні ж слова з азійських мов найчастіше позначають нові незнайомі поняття у мові-реципієнті, а тому можуть вимовлятися за іншомовним зразком. В обох випадках ця група іншомовної лексики знаходиться в процесі фонологічного освоєння.

Взагалі, фонемній структурі досліджуваних запозичень притаманна фонемна субституція, тобто заміна одного звука іншим, коли у мові, що запозичує, немає звука, що відповідав би звукові мови-джерела запозичення [12, с. 432]. Наприклад: alla breve (іт.) /юі э 'breiv і/ - It /,а! la 'bre: ve/; astrakhan (рос.) /же tro 'кюп/ - Russ/'as tro xonj/; schadenfreude (нім.) /'ja:d on ofroid э/ - Ger /'ja:d onfKoyd э/.

Таблиця 2. Частота вживання сполучень фонем у складі лексичних запозичень, невластивих фонотактичній організації англійського слова

Отже, фонемна структура більшості іншомовних слів експериментального матеріалу підлягає дії законів фонологічної системи англійської мови. У процесі дослідження відібрані лексичні запозичення, фонемній структурі яких одночасно притаманні риси мови-джерела (наявність іншомовних фонем, фонотактичні особливості) та риси мови-реципієнта (довжина слова у фонемах, кількісне співвідношення голосних та приголосних фонем). Прискорення або уповільнення фонологічного нормування цих іншомовних лексем може залежати від частоти їхнього вживання у мовленні.

Акцентно-ритмічна організація іншомовних слів БВ розглядається визначенням акцентних типів та структур [13, с. 149-150]. Різниця у ступені наголосу, послідовне розподілення головного і другорядного наголосів, різна кількість наголосів у слові - утворює акцентні типи слів (AT), а розподіл наголосів по складах утворює акцентні структури слів [13, с. 149-150]. З 11 чинних акцентних типів, які складають фонетичну будову англійської мови, лише два AT, беруть участь у формуванні акцентних структур досліджуваного корпусу іншомовних слів, а саме: 1) «головний наголос» /'--/ наприклад: diktat (нім.) /'dikt юб; 2) «другорядний + головний наголоси» /,-'-/, наприклад: ratatouille (фр.) /,r®t э 'twi:/. Домінуючим є тип «один наголос» у слові, який складає 64% від загальної кількості запозичень. AT «другорядний + головний наголоси» охоплює 27,8% досліджуваних запозичень.

Складова організація запозичень визначається словами від 1 до 7 складів. При цьому дво- й трискладові слова складають переважний відсоток - 73,26%, від загальної кількості іншомовних лексем. Найменший відсоток складають запозичення у сім складів - 0,09%. Розподіл іншомовної лексики нашого експериментального матеріалу за довжиною слова у складах відповідає закономірностям англійської мови, де найбільш поширені слова із середньою складовою довжиною [13, с. 52-56].

Специфічна риса фонемної та акцентної структур запозичених слів, за даними нашого дослідження, виявляється у вільному фонемному варіюванні (далі - ВФВ) або варіюванні місця та ступеня словесного наголосу у межах цих структур, коли у результаті заміни однієї фонеми на іншу в одній і тій же позиції/зміни місця наголосу утворюється не нове слово, а модифікація фонетичної структури одного і того ж слова [8, с. 167]. Загальна кількість запозичень, які мають модифікації фонемних структур складає 544 іншомовні лексеми - 52,96% від загальної кількості експериментального матеріалу. З цієї кількості виділено 866 випадків варіювання голосних та приголосних фонем. Більшу половину лексичних одиниць складають запозичення, що мають два варіанта вимови - 58,27% (317 ЛО). У ході дослідження не виявлено більше ніж 8 варіантів вимови іншомовних слів, отже вони розподіляються в межах від трьох до 8-й варіантів.

Домінуючим засобом утворення варіантів фонемних структур іншомовних слів є вокалізм. Вільне варіювання голосних фонем утворює фонемні варіанти у 374 лексемах або 68,75% ЛО нашого дослідження, наприклад: burrito (ісп.) /Ьз'гій эи bu-/; bonsai (яп.) /'bon sai Ъэип-/; vedette (фр.) /vi 'det ve-/. ВФВ забезпечується лише приголосними у фонемній структурі 53 запозичень або 9,74% іншомовних слів, наприклад:dinghy(хіядї)/'бід і -gi/;maestoso (іт.) /таї 'stous эи -'stouz-/; verboten (нім.) / fb 'bout on vo-/. Варіювання голосних і приголосних фонем в одній і тій лексемі відбувається у 117 запозичень або 21,51% ЛО, Hanpn^aflfottage (фр.) /'frot 0:3 -163/; man- getout (фр.) /,топбз 'tu: |та:пбз-, ,11163-/; samosa (урду) /so 'mous э s®-, -'mouz-/. Варіювання голосних фонем у 3,08 разів перевищує варіювання приголосних фонем. У сегментній організації слова голосні фонеми є менш закріпленими елементами ніж приголосні, що й сприяє їхній участі у різноманітних процесах у фонемній структурі слова [7, с. 12].

Варіювання акцентних структур запозичень відбувається у 4,2 рази рідше порівняно з варіюванням їхніх фонемних структур. Загальна кількість досліджуваних іншомовних слів, які мають формальні модифікації акцентних структур нараховує 130 лексичних одиниці - 12,42% від загальної кількості досліджуваних запозичень. Переважна частина слів, які беруть участь у варіюванні - це французькі запозичення - 78 ЛО або 60% досліджуваних слів. У варіюванні акцентних структур АВ беруть участь два AT: 1) «один наголос» у слові /-'-/, який дає 76,15% від загальної кількості випадків акцентного варіювання; наприклад: maquis (фр.) /тю 'кі: 'тюкі:/ 2) «другорядний + головний наголоси» у слові, що складає 23,85%, наприклад: saboteur (фр.) /,s®b з 't3: 'ssb э t.3:/.

Варіювання акцентних структур досліджуваних запозичень головним чином визначається тенденцією зберігання розстановки наголосу оригіналу. За даними нашого дослідження, у 52,31% іншомовних слів акцентна структура наближена до слова-етимона в основному варіанті вимови. Прагнення мовців зберегти оригінальне звучання запозичених лексем свідчить про підвищений інтерес до мовної культури суспільства, володіння іноземними мовами та розширення контактів. Окрім того, висока активність франкомовних слів у процесах акцентного варіювання уповільнює адаптацію запозичень до фонологічної системи англійської мови. Таке явище пояснюється ґрунтовними знаннями британців французької мови та певними соціокультурними, історичними стосунками, що склалися між країнами.

Висновки з проведеного дослідження. Отже, процес фонологічної асиміляції лексичних запозичень в американській кодифікованій вимовній нормі демонструє наступні особливості: а) наявність іншомовних фонем та фонотактичних особливостей у фонемній структурі запозичень, які не властиві фонологічній організації англійської мови; б) співіснування у межах норми фонемних та акцентних варіантів іншомовних слів. Це свідчить про уповільнення процесу фонологічного освоєння у британському варіанті англійської мови запозичень з найбільш поширених мов світу або добре відомих носіям, тобто можна зафіксувати тенденцію до часткової асиміляції фонетичної структури таких запозичень. Урахування цієї тенденції сприятиме глибшому розумінню асимілятивних процесів, що відбуваються в аспекті британської вимовної норми при використанні англійської мови як lingua franca та практиці її навчання як іноземної.

фонологічний лексичний норма

Література

1.Колесникова М.С. Фонетическая ассимиляция иноязычных слов в современном немецком литературном языке (на материале лексикографического анализа): автореф. дисс. ... канд. филол. наук: спец. 10.02.04 «Германские языки». Пятигорск, 1986. 16 с.

Комар Л.В. Особливості фонетичних структур частково асимільованих лексичних запозичень в аспекті амери

2.канської вимовної норми. Наукові записки КДПУ. Серія: Філологічні науки (мовознавство). Кіровоград: РВЦ КДПУІм. В. Винниченка, 2016. Вил. 146. С. 631-634.

3.Комар Л.В. Варіювання фонетичної структури іншомовного слова як специфічна риса його фонологічного освоєння (на матеріалі британської вимовної норми). Наукові записки КДПУ Серія: Філологічні науки (мовознавство). Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2017. Вил. 154. С. 795-799.

4.Курченко Л.М. Сучасні тенденції асиміляції англоа- мериканських запозичень у студентському соціолекті німецької мови (соціолінгвістичний аспект): автореф. дис. ... канд. філол. наук: спец. 10.02.04 «Германські мови». К., 1994. 21 с.

5.Никифоров Н.Д. Консонантная структура иноязычных слов в современном немецком языке: дисс. ... канд. филол. наук: 10.02.04. Одесса, 1987. 199 с.

6.Паращук В.Ю. Фонематическое варьирование в структуре лексики английского языка (на материале лексикографических источников): дисс. ... канд. филол. наук: 10.02.04. К., 1988. 217 с.

7.Паращук В.Ю. Фонематическое варьирование в структуре лексики английского языка (на материале лексикографических источников): автореф. дис. ... канд. філол. наук: спец. 10.02.04 «Германські мови». К., 1989. 20 с.

8.Паращук В.Ю. Зміни в кодифікованих вимовних нормах сучасної англійської мови. Наукові записки Кіровоградського держ. пед. ун-ту імені Володимира Винниченка. Сер. Філологічні науки (мовознавство). Кіровоград: РВЦ КДПУІм. В. Винниченка, 2000. Вил. 26. С. 165-175.

9.Перебийніс В.С. Кількісні та якісні характеристики фонем сучасної української мови. К.: Наукова думка, 1970. 272 с.

10.Петровская Н.М. Фонемная структура слова в текстах разных стилей (на материале английского языка): дисс. ... канд. филол. наук: 10.02.04. Луцк, 1996. 201 с.

Размещено на Allbest.ru