Назви жирів у говірках Східного Поділля

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 811.161.2'373.2 (477.43/44)

Назви жирів у говірках Східного Поділля

Оскирко О.П., здобувач кафедри

української мови та методики її навчання

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

У статті проаналізовано назви жирів, з'ясовано етимологію досліджуваних номенів, їх лінгвогеографію у досліджуваному ареалі та поза його межами, визначено основні моделі номінації лексем, здійснено їх лексико-семан- тичну характеристику. лексема говірка жир

Ключові слова: лексико-семантична група, номінація жирів, східноподільські говірки, мотиваційні ознаки, номінація.

В статье проанализированы названия жиров, выяснена этимология исследуемых номенов, их лингвогеография в исследуемом ареале и за его пределами, определены основные модели номинации лексем, осуществлена их лексико-семантическая характеристика.

Ключевые слова: лексико-семантическая группа, номинация жиров, восточно-подольские говора, мотива-ционные признаки, номинация.

The article represents the analysis of fat nominations, identifies etymology of studied nomens, their internal and external lingo-geographic usage area, defines the main models of lexems' nominations, their lexical-semantic analysisis carried out.

Keywords: lexico-semantic group, fat nomination, eastern Podilly dialects, motivational signs, nomination.

Постановка проблеми. Лексика на позна-чення продуктів харчування здавна цікавила науковців (3. Ганудель, Г. Вешторт, В. Невойт) і є об'єктом сучасних лінгвістичних студій (М. Волошинова, Е. Ґоца, B. Різник, Н. Загнітко, Є. Турчин, Л. Борис). Останнім часом увага мовознавців зосереджена на грунтовному аналізі лексико-тема- тичних груп, а саме назвах їжі та напоїв, адже кулінарна лексика нерозривно пов'язана з повсякденним життям та діяльністю людини.

Аналіз останніх результатів досліджень. В українському мовознавстві різним аспектам лексико-семантичних груп назв їжі присвячено етнографічні дослідження Л. Артюх [1] та В. Борисенко [2], підрозділи у системних описах пам'яток староукраїнської мови C. Яценка (Яценко), параграфи у дисертаціях М. Волошинової (Волошинова), Є. Турчин (Турчин), Е. Ґоци (Ґоца), Н. Загнітко (Загнітко), Л. Борис (Борис). Назви жирів у східноподіль- ських говірках предметом системного опису не були, що й визначає актуальність нашої роботи.

Постановка завдання. Мета статті - проаналізувати номени лексико-семантичної групи на позначення жирів, дослідити їх семантичну структуру, визначити основні моделі номінації. Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань: виявити функціональну активність аналізованих лексем; визначити найбільш продуктивні способи утворення номенів.

Матеріалом для дослідження стали власні експедиційні записи, здійснені протягом 2015-2017 рр. у населених пунктах західних районів Черкащини, східних - Вінниччини, північно-західних - Кіровоградщини, північно-східних - Миколаївщини.

Виклад основного матеріалу. Українська народна кулінарія завжди відзначалася широким асортиментом страв із м'яса, молочних продуктів, рідше овочів та фруктів. Основним складником для приготування страв був жир. Із туш тварин переробляли як зовнішній, так і внутрішній жир, який, як відомо, є джерелом енергії, а, отже, підвищує калорійність страви. Жири обробляли різними способами: просолювали, завивали рулетом і зберігали у полотняних торбинках, витоплювали смалець, шкварки тощо. Жири рослинного та тваринного походження вико-ристовували переважно для заправки страв; засмажували салом чи олією з цибулею, мор-квою тощо.

За походженням жири подіються на тва-ринні і рослинні, тверді і рідкі.

Номінація жирів тваринного походження. У досліджуваному ареалі на позначення жирів тваринного походження зафіксовано лексеми 'сало, жир, с'малеиц', зд'ір, лій.

Номінація твердих жирів (загальна назва). На позначення сирого свинячого жиру у схід- ноподільських говірках зафіксовано назви сало, здір, жир.

У мікрогрупі на позначення свинячого жиру визначальною є диференційна ознака «походження жирів». дозволяє виокремити підгрупи назв жирів на підставі опозиції сем: `зовнішнійжир', `внутрішнійжир'.

Сало - верхній надм'язовий наріст, загальна назва на позначення жирового відкладення у тварин, яке українці вживають в їжу. У національній кухні українців сало набуло надзвичайної популярності. За частотою уживаності сало можна порівняти із такими стравами, як борщ, галушки, вареники тощо. Сало вживають у сирому вигляді, подають до столу з духмяним чорним перцем, квашеними огірками та помідорами, використовують для тушкування з овочами, піджарки, витоплюють жир тощо.

У лексико-семантичному варіанті на позна-чення загального тваринного жиру лексема І сало функціонує у говірках південно-східних регіонів досліджуваного ареалу (Кнл, Плс, Жр, Снх, Ск, Уг, Чй, Дб, Рс, Рз, Окс, Крс, Уг, Чй, Сч, Сн, Хр, Зл, Тп, Дб, Глм). Лексема І сало вживається у східноподільських говірках ще зі значенням `смалець, жир, витоплений із свинячого здору, сала' (Плс, Об, Жр, Снх, Ск, СХ, Гнн, Юр, Тр, Рс, Рз, Окс, Крс, Уг, Чй, Сч, Сн, Хр, Зл, Тп, Дб, Глм, Дб).

Праслов'янську лексему 'сало етимологи пов'язують від *sadlo, пов'язане з *saditi 'садити, сідати', тобто «те, що сідає на м'ясо» (ЕСУМ, т. 5, с. 169) від пракельтської *saldi (ірл. Sail «солонина») (ЕСУМ, т. 5, с. 169). Лексема сало відома була ще давньоукраїн-ській мові, згодом зі значенням `внутрішній свинячий жир' зафіксована у староукраїнській мові [7, с. 170]. Словник сучасної української мови у 11 томах лексему І сало реєструє як багатозначну: `жирове відкладення у тілі живого організму, жир', `відокремлений від м'яса підшкірний свинячий жир, що збе-рігається солоним і вживається сирим, сма-женим чи вареним', `відокремлений від м'яса жир інших тварин та птахів', `розтоплений тваринний жир', `жирова речовина, яку виді-ляють сальні залози', `мінеральне або рослинне мастило' (СУМ, т. 9, с. 18).

Зовнішній жир тварини. Серед назв на позначення зовнішнього (верхнього) жиру у східноподільських говірках функціонує лексема І сало (Кнл, Жр, Снх, Лщ, Хр, Бт, Уг, Ск, Лк, Хм, Мх, Крт, Крб, Глм, Плн, Об, Зл, Окс, Крс, Клб, Клд). На ознаки якості / неякості сала вказують словосполуки, утворені атрибутивним зв'язком, де означення передає основний мотив номінації, утворені за моделлю «іменник сало + прикметник»: 'сало моло'де, 'сало с'в'іже, 'сало со'лоне, 'сало то'р'ішн'е, \салоста\ре }сало кну]рове, ]сало кну^росне, 1салок1нурошне,1сало кну^ратне, 1 сало кну]р'аче.

Лексема І сало входить до складу дво-слівних номінацій, в яких атрибутив передає ДО «за місцем розташування»: 1 сало з п'ід- чеи\ревини, ,'сало нутра'не (Бг, Сч, СХ), 1сало 'нутрйане (Бг), 'сало в'нутр'ішне (Сч, Сн).

ДО «якість»: 1 сало з \прор'із:у, 1 сало про- р'із\не `сало, яке ніби перерізане м'ясом'.

Для варіння використовують переважно 1 сало нес'в'іже, 1сало за\лежане, 1сало \жоуте. Для приготування відвареного сала жителі Східного Поділля використовують лушпиння від цибулі, що придає салу м'якості і особли-вого смаку. На позначення відвареного сала у лушпайках цибулі у східноподільських говірках зафіксовано словосполучення 'сало 'вареине (Жр, Снх, Ск, СХ, Трг, Ів, Рс, Лщ, Сч, Бт, Гр). Назву `сало з погорля свині' жителі с. Махаринці Козятинського р-ну Вінницької області, уживають на позначення словосполу-чення І сало в'ід голоіви сви\н'і.

Лексема сало (загальна назва) у поєднанні з дієприкметником топлене (походить від дієслова топити), утворює словосполучення: 'топлеине 'сало (Уг, Мч, Окс): на ку\сочки по\р'ізала \сало // \кинула у каза\нок чи каст\рул'ку // во\но \топит'с'а / \пот'ім зли\вайу с\малеиц' і дода\иу шче \сала / \поки все не переитоп\л'у II (Уг).

У говірці с. Клебань Тульчинського р-ну Вінницької обл. на позначення топленого свинячого жиру уживають словосполучення 1сало 'топлеине.

Із лексемою сало у значенні `топлене' у досліджуваних нами говірках вступає у сино-німічні зв'язки із лексемою жир (Рз, Бт, Гр, Пн, Уг, Чй, Йс, Мч, Кнл, Жр, Снх, Ск, Сх, Трг, Тп, Рс, Юр, Лщ, Крт, Плн, Тр, Клд, Гнн), жиръ прасл. *гігь зіставляючи з прале. *ziti «жити», *zerati, zerti «жерти», вірменською ger «жирний» та грецькою yoipoq «порося», XiXoq «зелений корм» (ЕСУМ, т. 2, с. 198). Із семантикою `корм, їжа' лексема жир відома у більшості західнослов'янських мовах. Словник СУМ лексему жир реєструє як багатозначну (СУМ, т. 2, с. 530). У говірках української мови лексема жир використовується зі значенням «жир тварини» (Турчин, Воло- шинова, Борис, Загнітко). Архілексема жир у східноподільських говірках уживається у сло-восполученнях, атрибутиви в яких передають ДО «походження»: 'жир сви'н'ачиї `жир із свині' (Кил, Цб, Рс, Тп, Жр, Снх, Клд),'жир сви'ніий `підшкірний жир свині' (РБ).

У більшості східноподільських говірок у значенні `свиняче зовнішнє перетоплене сало' функціонує лексема с'малеиц' (Кнл, Жр, Снх, Лщ, Хр, Бт, Уг, Ск, Лк, Хм, Мх, Крт, Крб, Глм, Плн, Об, Зл, Окс, Крс, Клб, Клд), дма- лиец'{Ск, СХ, Трг, Ів, Рс, Лщ, Сч, Бт, Гр), с1ма- лиц'{Мх, Крт, Крб, Глм, Плн, Об, Зл, Окс, Крс, Клб, Клд), шмалиц ' (Крб, Глм, Плн, Об, Зл, Окс). Лексема смалець є запозиченням з поль-ської мови; smalec «смалець», «топити, пла-вити» (ЕСУМ, т. 5, с. 315), з німец. Schmalz, schmeizen «топити (сало)» [4, с. 136]. Потра-пляючи у говірку, цей полонізм зазнає субсти-туції, заміна звука [с] ^ [ш] є типовою схід- ноподільською рисою [6].

На обстеженому ареалі, а також інших у діалектах лексема с\малеиц' уживається пере-важно зі значення «витоплений внутрішній жир із свині або домашньої птиці». З тим же значенням лексему смалець реєструє Словник української мови (СУМ, т. 9, с. 394-395).

Сему `свиняче внутрішнє, яке тримає кишки, неперетоплене сало' у досліджуваних говірках передає лексема 'с'етка (Трг, Бт, Рс), 'с'ітка (Юр, Кнл, Бг), 'с'еточка (Лщ), утворені за допомогою суфіксів -к-, -очк. Лексема 'с'етка реалізує значення `перетоплене' і `неперетоплене', у східноподільських говірках має широку семантичну структуру: `знаряддя для вилову риби', `сумка, сплетена зі шнурків', `сорочка із тканини рідкого плетива', `металевий огороджений паркан'. Лексема входить в іншу лексико-семантичну мікрогрупу на позначення `внутрішнього жиру тварини' й функціонує у білоруських та російських говірках, більшості слов'янських мовах [4, с. 135-136].

Номінація внутрішнього жиру тварини. Внутрішній тваринний жир, переважно сви-нячий, перетоплювали та для довшого збе-рігання підсолювали, зливали у посудини різних розмірів. Його використовували для приготування різноманітних гарячих страв, а також як лікувальний засіб при захворюваннях гортані та дихальних шляхів.

У більшості досліджуваних говірок у зна-ченні `внутрішній перетоплений жир' функці-онує лексема лій. У переважній більшості ана-лізованих говірок лексема позначає застиглий топлений жир з кози та вівці, рідше теляти.

Лексема л'ії та фонетичний варіант лой, лиг у досліджуваних говірках є полісемантичною. До складу семантичної структури входять семи `козиний жир' (Мх, Рз, Лщ, Хр, Бт, Гр, Уг, Чй, Плн, Об, Дб, РБ), `овечий жир' (Кнл, Лк, Хм, Уг, Чй, Лщ, Рс, Тп, Тр, Дб, РБ), `телячий жир' (Лк, Хм), `лій гов'яжий' (Дб). Лексема лій зі значення `козинний жир' та `овечий жир', функціонує у північних та крайніх північно-східних східноподільських говірках (РБ, Плс, Стпв). Походження лексеми науковці пояснюють від внутрішньої форми лій < лити, пов'язане з чергуванням голосних (СУМ, т. З, с. 247), що свідчить про те, що первинним значенням було `розтоплений жир' [4, с. 136-137]. Діалектоносії лій (лой) використовують у домашньому господарстві не лише для приготування страв, а й як лікувальний засіб для тварин та людей. Лоєм змащують дійки корови до і після доїння, використовують для загоєння ран на шкірі тварин тощо. Овечий і козиний лій застосовують й у нетрадиційній медицині для лікування дихальних органів, а також органів кишкового тракту. Саме тому жителі дослі-джуваного регіону постійно заготовляють лій для домашнього ужитку.

У давньоукраїнський період аналізована лексема функціонувала на позначення ялови-чого та свинячого жиру [7, с. 140]. Лексема лой відома староукраїнській мові у значенні тваринного жиру, який здобували з жирових відкладень у тварини та позначала переважно яловичий або овечий жир [8, с. 167]. У сучасній українській мові лексема функціонує зі значенням «жир рогатої худоби, що вживається в їжу», проте додатково зазначено, що «у старовину використовувався для освітлення» (СУМ, т. 4, с. 512). У більшості слов'янських мов, а також білоруській та російській лексемі властиве семантичне значення, що й східноподільським говірках `свіжий або перетоплений овечий, яловичий жир'.

На позначення внутрішнього нетопленого свинячого жиру зафіксовано однослівні та двослівні номінації з опорним словом жир чи сало, які вказують на

- місцезнаходження: жир нутр'айиі, нут\ро, нут\р'ак, \сало в\нутр'ішн'е, \сало киш\кове, \сало \нутр'ішн'е, \сало нут\р'ане, \салонут\рове, \сало осеи\редкове, \сало сеи\ред- кове, \сало сеиреи\дове; п'ідчеи\ревина;

- спосіб зберігання: з\горток;

- спосіб отримання: зд'ір (зд'ір, зд 'ор) з\д'ірник, \сало з\д'орове.

На позначення жиру з інших свійських тварин, зокрема овець та кіз, уживаються словосполучення 'жир ко'зин:ий `козиний жир' (Хр, Жр, Снх, Тпг), 'жир ко'з'ачиї `жир із кози, цапа' (Шм, По, Мч, Кил), жир о'вечиі `жир із вівці' (Шм, Йс, Мч, Кил, Цбз Снх), жир теи'л'ачиі `жир із теляти' (Шм, Йс, Мч, Кил, Цб, Клд), жир йаловичиї, жир йало'вий `жир із ВРХ' (РБ, Кил, Клд), жир гоу'йажиі `телячий внутрішній жир' (Шм, Ис, Мч, Кил, Клд).

Словосполучення жир сви'н'ачиї, жир теи'л'ачиі, жир \иаловичиї, жирко'зингиїутво- рені за моделлю «іменник + прикметник», де прикметники із суфіксами -ач-, -яч-,-ич-- кон-кретизують найменування жиру й указують на тварину, з якої взято жир.

У південно-східних східноподільських говірках фіксуємо вживання словосполучень на позначення внутрішнього жиру із свійської птиці, утворені за моделлю «іменник жир + прикметник»: жир 'кур'ачий, жир ка'чиний, жир 'гус'ачий. Другий компонент словос-получень, присвійні прикметники курячий, качиний, гусячий - суфіксальні утворення від назв тварин із суфіксами -яч, -ин-. Діалекто- носії зауважують, що внутрішній жир тварин застосовують у господарстві з лікувальною метою: 'топлеиним 'жиром з'машчуйу д'ій'ки ко'рови 'переидт до'йін:ам / ко'ли д'ійоч'ки по'репали теж з'машчуйу // (Ск).

Значення `шматочки сала', які залишилися з перетопленого жиру, репрезентовано лексе-мами шквар'ки (Йс, Мч, Жр, Лщ, Грг, Бт, Сн, Ск, Вр, Хм, Мх, Кбр, Глм, Плс, Юр, Об, Окс, Клд), шква'рок (Клб) та шк варочки (Уг, Чй, Лщ, Рс, Тп, Тр, Ск, Снх, Жр, СХ), 'вижарки (Тр, Жр, Лщ, Сч, Уг, Чй) та 'вишкварки (Уг, Чй, Жр, Снх, Лщ, Тр, Зл). У загальнонародній мові лексема шкварки `вытопленный кусо- чекъ сала, вытопка' (Грінченко, т. 4, с. 500). Лексема шквар'ки у сучасній українській мові відома зі значенням `надто гаряча у поведінці людина' (СУМ, т. 1, с. 542). В основі номінації такого продукту процес приготування страви, що позначається лексемами вижарити, виш-кварити. Такі лексеми відомі в інших говірках української мови (Лисенко, Аркушин, Воло- шинова, Піпаш, Ганудель, Загнітко).

Номінація жирів рослинного походження. Природничо-географічні умови та земле-робський напрямок господарювання здавна сприяли розвитку вирощування сільсько-господарських культур, що дозволяло харчу-ватися українцям рослинною їжею. Найбільш поширеними в Україні були страви, приготов-лені з рослинних складників.

У досліджуваних говірках мікрогрупу жирів рослинного походження утворюють лексеми оу'л'ійа (о'л'ійа, о'л'ій, го'л'ійа, гу'лійа), фус (хус). Аналізовані лексеми об'єд-нані загальною семою `жири рослинного походження', переважна більшість лексем успадковані з давньоукраїнської мови, у про-цесі розвитку мови частина лексем зазнала незначних семантичних змін.

Номінація рідких жирів. Рідкі жири рос-линного походження називають олією. Лексема о\лійа зі значенням «жирова речовина, екстрагована з різних рослинних продуктів, переважно олійних рослин» свого часу вижила з повсякденного ужитку українців лексему І масло, яка у староукраїнський період функціонувала зі значенням рослинного жиру [8, с. 166]. Жир з рослин різних видів українці видобували різними шляхами, зокрема з куку-рудзи, насіння соняшника, сьогодні з рапсового насіння, однолітніх трав'янистих рослин. Важливе значення мають жири, виготовлені з різноманітних зерен рослин: абрикосових кісток, кавуна, вишні, конопель, льону, маку, горіхів, рапсу, сої тощо [8]. У досліджуваних говірках сему `жир, вироблений із соняшни-кового насіння' репрезентовано лексемами о'л'ійа (Шм, Йс, Мч, Лк, Глм, Жр, Снх, Ск, СХ, Трг, Юр, Лщ, Хр, Гр, Бр, Уг, Чй, Сн, Сч, Плс, Об, Окс, Дб, Тп, Крс, Дб, Зл, РБ, Клб, Рс, Рз, Ів, Нд, Клн), сР'л'ійа (Кнл), го'л'ійа (Не, Кбр, Зл, Окс, Крс), гу'лійа (Кбр, Окс, Крс), оіл'ій (Крт).

Походження лексеми олія українські ети-мологи виводять з праслов'янського *olijb, запозичене з латинської або грецької мов, де лат. oleum «олія» походить від грец. elai-Fov, що зводиться до невідомого середземномор-ського джерела. Давню форму лексем олій, олей збережено й в українських говірках (ЕСУМ, т. 4, с. 182) і у східноподільських зокрема. Лексема чоловічого роду олЪи відома давньоукраїнській мові, згодом олЪекъ - ста-роукраїнській [8, с. 107]. У загальнонародній мові лексема о'л'ійа `растительное масло', `постное масло, преимущественно конопляное' (Грінченко, т. З, с. 52); `рідка жирова речовина, яку добувають з деяких рослин (переважно з їх насіння або плодів)' (СУМ, т. 5, с. 691).

Архілексема олія входить до складу дво-слівних номінацій, в яких атрибутив передає ДО «колір»: о'л'ійа \жоута (Жр, Снх, Ск, СХ, Хм), о'л'ійа \б'іла (Кнл, Шм, Ис, Мч, Лк, Жр, Снх, Ск), о'л'ійа \темна (Крс, РБ, Юр, Клб, Клд), о'л'ійа с\в'ітла (СХ, Хм, Рс, Рз, Хр, Кбр, Крт, Глм, Плн); ДО «якість»: о'л'ійа г'ір\ка (Крт, Глм, Плн, Плс, Об, Крс, РБ, Юр, Клб), о'л'ійа \п'іниста (Ск, СХ, Хм, Рс), о'л'ійа моло\да (Глм, Жр, Снх, Ск, СХ, Трг, Юр, Лщ, Хр, Гр), о'л'ійа \дауна (Хм, Рс, Рз, Хр); ДО «продукт виготовлення»: о'л'ійа куку'рудз'ана (Клб), о'л'ійа 'сон'ашникова (Кнл, Бг), о'л'ійа 'рапсова (Окс, Зр).

На позначення осаду від олії на дні посу-дини у досліджуваних говірках зафіксовано лексему фус, виявлену у більшості обстежених населених пунктів (Кнл, Шм, Ис, Мч, Лк, Жр, Снх, Ск, СХ, Хм, Рс, Рз, Хр, Кбр, Крт, Глм, Плн, Плс, Об, Крс, РБ, Юр, Клб, Клд), а також фонетичний варіант хвус (Мх). Лексема фус «осад, гуща», запозичення з польської мови (ЕСУМ, т. 6, с. 142), у СУМ зафіксована із ремаркою діалектне «осад» (СУМ, т. 10, с. 656).

Висновки. Отже, у складі лексико-се- мантичної групи на позначення жирів чітко виокремлюється мікрогрупа жирів тваринного та рослинного походження. Більшість розгля-нутих назв - питомі лексеми або їх дерива- тщутворені суфіксальним способом. Питома лексема 1сало входить до складу двослівних номінацій, в яких атрибутив передає ДО «роз-ташування»: 1сало нутра'не, 'сало' нутрйане, 'сало в'нутр'ішне, рідше - однослівні назви нут'рак, 'с'етка, 'с'ітка, 'с'еточка. Визна-чальними диференційними ознаками у складі лексико-семантичної групи на позначення жирів рослинного походження є «колір»: о'л'ійа \жоута, о'л'ійа \б'іла, о'л'ійа \темна, о'л'ійа с\в'ітла; «якість»: о'л'ійа г'ір\ка, о'л'ійа \п'іниста, о'л'ійамоло\да, о'л'ійа \дауна\ «про-дукт виготовлення»: о'л'ійа куку'рудз'ана, о'л'ійа 'сон'ашникова, о'л'ійа 'рапсова.

СПИСОК ОБСТЕЖЕНИХ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ:

Шм. - Шамраївка Сквирського р-ну Київ-ської обл; Йс. - Йосипівка; Мч. - Мечиславка, Ульянівського р-ну Кіровоградської обл.;Лк. - Лукашівка, Літинського р-ну Вінницької обл.; Хм. - Хомутинці, Калинівського р-ну Вінницької обл.; Тп. - Тополівка, Теплицького р-ну Вінницької обл.; Жр. - Журавка, Новоар- хангельського р-ну Кіровоградської обл.; Уг. - Угловата, Христинівського р-ну Черкаської обл.; Чй. - Чайківка, Христинівського р-ну Черкаської обл.; Пп. - Попудня, Монастири- щенського р-ну Черкаської обл.; Нд. - Надлак, Новоархангельського р-ну Кіровоградської обл.; Окс. - Оксанино, Уманського р-ну Чер-каської обл.; Дб. - Добра, Маньківського р-ну Черкаської обл.; Гнн. - Ганнівка, Новоархан гельського р-ну Кіровоградської обл.; Лщ. - Ліщинівка, Рз. - Розсішки, Хр. - Христинівка, Сч. - Сичівка, Сн. - Синиця, Христинівського р-ну Черкаської обл.; СХ. - Скалівські Хутори, Снх. - Синюха, Трг. - Торговиця, Нд. - Надлак, Ск. - Скаліва, Ів. - Іванівка, Новоархангель-ського р-ну Кіровоградської обл.

Размещено на Allbest.ru