Родова адаптація іншомовних іменників у сучасній болгарській мові (90-ті роки XX - перші десятиліття XXI століття)

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 811.163.2'373.45'367.622"199/20"

Родова адаптація іншомовних іменників у сучасній болгарській мові (90-ті роки XX - перші десятиліття XXI століття)

Сорока О.Б.,

асистент кафедри слов'янської філології

Львівський національний університет імені Івана Франка

Статтю присвячено морфологічній адаптації запозичених іменників з різних мов у болгарській мові. Увагу зосереджено на адаптації за родом. На основі зібраного матеріалу описано закономірності та особливості родового освоєння з різних мов на сучасному етапі розвитку болгарської мови.

Ключові слова: новозапозичення, родова адаптація, болгарська мова, новітній період. мова морфологічний іменник родовий

Статья посвящена морфологической адаптации заимствованных существительных с различных языков в болгарском языке. Внимание сосредоточено на адаптации по роду. На основании собранного материала описаны закономерности и особенности родового освоения с различных языков на современном этапе развития болгарского языка.

Ключевыеслова: новыезаимствования, родовая адаптация, болгарский язык, новейший период.

The article analyzes morphological adaptation of borrowed from different languages nouns in Bulgarian. Attention is focused on adaptation by gender. On the basis of the collected material the laws and peculiarities of gender adaptation from different languages are described at the present stage of the development of the Bulgarian language.

Keywords: new loanwords, adaptation by gender, Bulgarian language, modern period.

Постановка проблеми. Сьогодні спостері-гаємо за активним проникненням чужомовних іменників до складу сучасної болгарської мови. Цей процес є доволі швидким, хаотичним і некерованим, тому подібні динамічні процеси потребують ретельного дослідження щодо відповідності адаптації новозапози- чень нормам граматичної субструктури мови. Актуальність теми зумовлена також відсут-ністю комплексного дослідження закономір-ностей та особливостей родової адаптації таких запозичень новітнього періоду.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми адаптації запозичень у болгарській літературній мові неодноразово були пред-метом досліджень науковців з різних країн. Серед учених, які досліджували цю пробле-матику - П. Патев (французькі запозичення), А. Ґранес (турецькі запозичення), В. Кювлієва (турецькі запозичення та інтернаціональна лексика), М. Лілова (запозичення із західно-європейських мов), В. Вачков, К. Банкова, Р. Лютакова, Н. Алексієва, М. Попова, С. Кол- ковська, О. Сорока (англійські запозичення) та ін. Однак комплексного аналізу новозапо- зичень з різних мов на сьогодні немає.

Постановка завдання. Мета статті - на основі зібраного матеріалу описати та проана-лізувати закономірності та особливості під час адаптації новозапозичень з мов, які не мають граматичної категорії роду (з англійської, японської, корейської, китайської), а також з мов, яким властива категорія роду (з фран-цузької, іспанської, італійської, німецької, арабської); відслідкувати, чи працюють уста-лені моделі в разі родової адаптації, і які новинки до цього стабільного процесу вніс новий час; показати моменти неспівпадіння в роді між мовою-джерелом та мовою-реципі- єнтом; визначити та окреслити, які тенденції в мові були спровоковані процесом адаптації.

Матеріал, використаний у статті - це вибірка з болгарських неологічних словників, ЗМІ (електронних та друкованих видань), інтернету (форумів, соціальних мереж), з розмовної мови новітнього періоду.

Виклад основного матеріалу дослідження. Найновіші мовознавчі праці показують, що за останнє тридцятиліття внаслідок запозичення в болгарській мові різко зросла питома вага запозичених іменників переважно з англійської та з інших європейських та неєвропейських мов. З моменту проникнення запозичених іменників у болгарську мову і до їхнього повного чи часткового засвоєння відбувається чимало змін, зумовлених законами фонетики, графіки, морфонології, орфографії, орфоепії, акцентуації, морфології, словотвору, семантики, прагматики, синтаксису, стилістики. Серед усіх видів пристосування до мови-реципі- єнта особливо цікавою для болгарської мови є родова адаптація, адже в болгарській мові іменники розподіляються між трьома родами: чоловічим, жіночим і середнім.

На основі багаторічних досліджень родової системи понад двохсот різних мов світу аме-риканський мовознавець Г. Корбет зробив висновок про те, що є два основні критерії визначення родової належності іменників: семантичний та формальний [4]. Болгарські вчені неодноразово акцентували на високому ступені формальності під час визначення роду, іншими словами, розподіл за родом у болгар-ській мові залежить від зовнішньої форми іменника. Таке ж правило чинне і для запо-зичених іменників [2, с. 19-25; 6, с. 5-18, 10], тому нові запозичення, що надійшли з інших мов, граматична категорія роду в яких відсутня (англійська, китайська, корейська, японська), чи з тих, що мають таку категорію (французька, німецька, італійська, іспанська, арабська), адаптуються в болгарській мові, набуваючи роду за формальним показником.

Отже, щодо запозичень із мов, яким не властива граматична категорія роду, переважно запозичень з англійської мови, а також з китайської, корейської, японської, які часто потрапляють до болгарської мови за посередництвом англійської. Відомо, що переважна більшість питомих іменників чоловічого роду в болгарській мові закінчується на приголосний і має нульову флексію. Так, як правило, виглядають і нові запозичення з мов, яким не властива гра-матична категорія роду, тому найбільша їх кількість у болгарській мові набуває грама-тичного значення чоловічого роду, оскільки їхні формальні показники уподібнюються до власне питомих: джиесем, смартфон, айфон, айпод, слайдер, уебсайт, еърбъс, маркетинг, чейндж, имиджмейкър, гейм- дивелъпър, геймплей, геймпад, аватар, сървър, овърдрайфт, флайтокс, трип-хоп, хип-хоп, спийдметал, хамбургер, джън- кфуд, дилинг, листинг, маркетинг, мърчан- дайзинг, кетъ(е)ринг, кейтъринг, одитинг, смърфинг, таймшеъринг, телешопинг, фар- минг, франчайзинг, фючъринг, фастфуд, бейзджъмпинг, з китайської - фъншуй тайчи; з корейської - чаебол, муунист, су джок, хюндащ з японської - бонсай та ін.

Як іменник чоловічого роду освоїлось також запозичення з японської із закінченням -а, мангака (автор творів у стилі манга).

Серед новозапозичень у болгарській мові є відносно мало іменників жіночого роду, їх можна поділити на кілька груп:

а) іменники - назви неістот, які набувають жіночого роду через додавання формального показника жіночого роду в болгарській мові -а, -я, наслідуючи моделі раніше адаптованих слів: аеробика, аквааеробика, фънкаеробика, невробика, каланетика, логистика, флашка, уебономика, кликсистема, нюзгрупа, дискета, маскара, аромакология, розацея, апнея, обсесия, липосукция, секюритизация;

б) іменники - назви неістот, які закінчу-ються на -а, -я: ганджа, лоджа, якудза, манга, медия, виагра,розела, емералда, алмадина;

в) іменники - назви істот жіночої статі, що набувають граматичної категорії роду за фор-мальним показником: нимфетка.

г) іменники - назви істот жіночої статі, що набувають граматичної категорії роду за семантичним критерієм, з огляду на це оформляються з формальними показниками жіночого роду, властивими болгарській мові: хостеса, колгърла.

д) іменники - назви істот, що набувають жіночого роду лише за семантичним критерієм: колгърл, ринггърл, кавъргърл, ринсайд гърл.

Новозапозичені іменники, що закінчуються в болгарській мові на голосний (окрім -а, -я), відповідно до формального показника адапту-ються як іменники середнього роду: -и, аджи- лити, айди, кайтбъги, боди, брейди, бънджи, дивиди, сельри, куки, тамагочи, риалити, сайонджи, рейки, оригами, суши, шивари, сашими, васаби (уасаби), тамагояки, сиди, фентъзи, флопи, фрис(з)би, хенди, хелиски, хендсфри, джакузи; -е, пане, аниме, караоке, уакаме; -о, аутро, мамбо, джудо, айкидо, шуто,сумо, пого, демо, интро, мисо, бандо, бинго, видео, велкро/м/; -у, тофу, хайку; -ю, айсикю, аутокю, барбекю, превю.

Цікаво виглядає ситуація з новозапози- ченнями джипи (лікар загальної практики), емо (молода особа 13-19 років, послідовник субкультури емо, для якої характерний одяг темних або контрастних тонів, темне волосся та довгий бретон до половини обличчя, сим-воли серця, черепа та ін.), юпи (добре підготов-лений амбітний спеціаліст), япи (член міжна-родної, молодіжної крайньолівоцентристської партії, послідовник руху хіпі), що означають осіб чоловічої або жіночої статі; іменники йети (легендарна людиноподібна істота, що нібито трапляється в різних високогірних або лісових районах Землі) та яуи (людиноподібна істота - снігова людина в Австралії) набувають категорії роду за формальним показником, середній рід деяких з них зафіксовано в неологічних словниках. Поведінка перших трьох запозичень, очевидно, пов'язана з новизною понять та з перевагою формальних показників над семантичними критеріями. Про можливість родової конкуренції у формах слів такого типу на основі старших запозичень писали С. Буров [1, с. 13-14], В. Кювлиева [5, с. 416-419]. Коливання роду в аналізованій групі англонеологізмів можна спостерігати в контекстах, вибраних з медій- ного та розмовного дискурсів, оскільки їхній семантичний зв'язок з особами чоловічої та жіночої статі виражається синтаксично.

Щодо новозапозичень із мов, яким властива граматична категорія роду, то серед них - новозапозичення з французької, італійської, іспанської, німецької, арабської.

Усі вони освоїлись на морфологічному рівні та набули значення роду відповідно до правил, що діють стосовно до питомих суб- стантивів. Однак серед іменників цієї групи, в процесі адаптації на морфологічному рівні є особливості, пов'язані із засвоєнням іменників на рівні категорії роду. Факт, що у всіх перелічених мовах-джерелах розрізняють два або три граматичні роди: чоловічий - жіночий, чоловічий - жіночий - середній, створює передумовидляможливогонеспівпадінняроду іменника в мові-джерелі та мові-реципієнті.

Отже, іменники, що належать до чоловічого роду в мові-джерелі, набули значення жіночого роду в болгарській мові:

з італійської: антипаста (ж) - antipasto (ч);

середнього роду:

з французької: кабрио (c)-cabrio (ч), фрапе (с) - frappe (ч), дефиле (с) - defile (ч), прет- а-порте (с) -pret-a-porter (ч), фондю (с) - fondu (ч), гурме (с) - gourmet (ч) - змінили рід мови-джерела з чоловічого на середній.

з італійської: мокачино (с) - тосассіпо (ч), макиато (с) - macchiato (ч), ристрето (с) - ristretto (ч), тирамису (с) - tiramisu (ч), капучино (с) - cappuccino (ч).

з іспанської: меренге (с) - merengue (ч), мате (с) -mate (ч);

Іменники жіночого роду в мові-джерелі набули в болгарській мові чоловічого роду:

з французької мови: ексклузивитет (ч) - exclusivite (ж), откутюр (ч) - haute-couture (ж), марж (ч) - Marge (ж), инжекцион (ч) - injection (ж). Останній іменник знехтував наявну та активну в мові колись адаптовану за налагодженою схемою лексему инжекция і освоївся у формі чоловічого роду, очевидно, для розмежування значення слів.

з німецької: земел (ч)-- Semmel (ж),

Іменники середнього роду в мові-джерелі набувають у болгарській мові чоловічого роду:

з німецької: уфер (ч) - Ufer (с), жіночого роду з німецької: идеологема (ж)-Ideologem (с), митологема (ж) - Mythologem (с). За умови відсутності в запозичення формального показника, який би вказував на приналежність іменника до жіночого роду в болгарській мові, мова-реципієнт оформлює ці іменники відповідно до своїх правил, додаючи закінчення -а, -я.

Цікавим щодо родової належності є нео-логізм barista (ч, ж) - бариста (ч). В італійській мові це іменник і жіночого, і чоловічого роду, залежно від статі працівника, на що вказує артикль. У болгарській мові цей іменник адаптувався як іменник чоловічого роду із закінченням -а, розширивши таким чином ілюстративний матеріал для нечисленної в болгарській мові групи іменників чоловічого роду на -а. Досить рідко, але все ж цей іменник з'являється й у формі барист, а от подібне до нього запозичення grajfitista (ч, ж) - графитист (ч) підпорядкувалося встановленій моделі адаптації інтернаціона- лізмів на -іст у болгарській мові без будь- яких особливостей.

Одним з найпопулярніших італійських запозичень у болгарській мові є слово папа- раци. Це слово у формі папараци (англ. paparazzi) почали використовувати в англій-ській мові для позначення фотографів, що переслідують знаменитостей заради ком-прометувальних фото. Саме з таким значенням і в такій формі ім. ч. р. та мн. воно зафіксоване в Словнику іншомовних слів [9, с. 559]. Як зазначає К. Вачкова [3, с. 62], у процесі адаптації в болгарській мові запозичення папараци переосмислилось як іменник у формі множини, до якого за аналогією ученик-ученици утворилась вторинна сингулярна форма папарак. Така форма однини папарак з позначкою (рідко) зафіксована вже у [8, с. 196; 7, с. 316].

Ще одним цікавим явищем є набуття запозиченими іменниками в болгарській мові роду за формальним показником, тоді коли в мові-джерелі це форма множини, наприклад:

з арабської: ал кайда (ж) -al-Qa'idah (мн), фалафел (ч) - falafil (мн), муджахидин (ч) - mujahidin (мн)',

з італійської: пене (с) -реппе (мн).

Висновки з проведеного дослідження.

Отже, проведений аналіз показав, що під час адаптації новозапозичених іменників до категорії роду в болгарській мові не порушується усталена в мові схема розподілу за родами. Іменники, запозичені з мов, які не мають граматичної категорії роду (англійська, китайська, корейська, японська), в болгарській мові розподіляються за родами відповідно до формального показника, за винятком деяких іменників - назв істот жіночого роду, які відносять до жіночого роду за семантичним критерієм та іменників - назв істот чоловічого роду, в яких відбувається коливання під час вибору роду. Іменники з мов-джерел, яким властива граматична категорія роду (французька, італійська, іспанська, німецька, арабська), теж підпорядковуються болгарським правилам розподілу іменників за родами, особливістю їхньої адаптації є можливість зміни роду в мові-реципієнті, таких іменників відносно небагато. Велика частина новозапо- зичень відповідно до формального показника набуває значення чоловічого роду, що показує чітку тенденцію до маскулінізації в болгарській мові на рівні запозичень.

Література

1. Буров С. Граматически род и референция на пола. ; съст. Д. Кенанов, Ц. Иванов. Българистични проучвания: междунар. семинар по български език и култура. Велико Търново, 1997. С. 11-18.

2. Вачков В. Формални модели на родова адаптация на субстантивните заемки от английския в българския и в чешкия език. Съпоставително езикознание. М., 1997. Т. 22. №2. С. 19-25.

3. Вачкова К. Интернационапизационни процеси в бъл-гарския език от края на XX век. Internacionalizacija v sOcasnych slovanskych jazykoch : za a proti; editor Jan Bosak. Bratislava: Veda Vydavatel'stvo slovenskej akademievied, 1999. C. 59-66.

4. Корбет Г. Типология родових систем. Вопросы языкознания. 1992. № 3. С. 21-30.

5. Кювлиева В. Граматичният род на думата аташе. Бъл-гарски език. София, 1976. № 5. С. 416-419.

6. Лютакова Р. Морфологична адаптация на английските заемки в българския и румънския език. Съпостави-телно езикознание. 1997. Кн. 2. С. 5-18.

7. Пернишка Е., Благоева Д, Колковска С. Речник на новите думи в българския език. София, 2010. 516 с.

8. Пернишка Е., Благоева Д, Колковска С. Речник на новите думи и значения в българския език. София: Наука и изкуство, 2001. 310 с.

9. Милев А., Николов Б, Братков Й. Речник на чуждите думи в българския език. София : Наука и изкуство, 2003. 904 с.

10. Сорока О.Б. Освоєння англійських запозичень у бол-гарській та українській мовах. Slavistika dnes: vlivy a kontexty. Praha, 2008. C. 255-264.

Размещено на Allbest.ru