Дискурсивно-стратегічні властивості висловлень з імплікатурами в реактивних ходах німецькомовного діалогічного дискурсу
Встановлення типів стратегій та тактик у межах цих стратегій у німецькомовному діалогічному дискурсі. Стратегія аргументації, вуалювання та ввічливості, які у свою чергу мають у собі тактики, що допомагають мовцю досягнути певної комунікативної мети.
| Рубрика | Иностранные языки и языкознание |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 04.11.2018 |
| Размер файла | 23,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Дискурсивно-стратегічні властивості висловлень з імплікатурами в реактивних ходах німецькомовного діалогічного дискурсу
німецькомовний діалогічний дискурс комунікативний
Сидорова М. О., кандидат філологічних наук, старший викладач кафедри німецької філології Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди
Анотація
Статтю присвячено встановленню типів стратегій та тактик у межах цих стратегій у німецькомовному діалогічному дискурсі. Аналіз емпіричного матеріалу дозволив встановити, що у реактивних висловленнях мовець вдається до стратегій аргументації, вуалювання та ввічливості, які у свою чергу мають у собі певні тактики, що допомагають мовцю досягнути певної комунікативної мети.
Ключові слова: діалогічний дискурс, реактивне висловлення, стратегія, тактика.
Постановка проблеми. Антропоцентрична спрямованість лінгвістичного пошуку на сучасному етапі розвитку науки дедалі більше зумовлює звертання до імпліцитних смислів, а саме до їхнього прагмасемантичного значення та положення висловлень з імплікатурами, насамперед, у діалозі. Окрім того, на сучасному етапі розвитку прагмалінгвістики аналіз діалогічного дискурсу є неможливим без аналізу стратегій і тактик, які використовують комуніканти для досягнення своїх цілей.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Оскільки основною одиницею аналізу сучасного діалогічного дискурсу є дискурсивний хід, сучасні лінгвісти досить часто пов'язують його з поняттям дискурсивної стратегії й тактики - у процесі розгортається тактування співрозмовників із метою реалізації обраної ними стратегії мовленнєвої поведінки [4, с. 28-29]. Поняття стратегії, яке прийшло до прагматики з воєнного мистецтва [13, с. 82], розглядається під кутом дискурсивного підходу. Під дискурсивною стратегією треба розуміти ситуаційно обумовлену систему поетапних дій комуніканта, які мають певну мету, наміри щодо свого партнера з комунікації, які реалізуються за допомогою певної тактики або набору тактик [4, с. 28-29], «когнітивний план спілкування, за допомогою якого контролюється оптимальне вирішення комунікативних завдань мовця в умовах нестачі інформації про дії партнера» [8, с. 100].
Дослідження стратегій дискурсу розглядає, перш за все, ін- терперсональний аспект мовленнєвої взаємодії [16, с. 11]. Стратегія визнається інструментом реалізації комунікативної функції мови, яка пов'язана з функцією регуляції міжособистісних відносин, що відображає її інтерактивну природу [16, с. 12-14].
У сучасній лінгвістиці тактика трактується як мовленнєва дія, яка експлікується за допомогою комунікативного ходу (або послідовності комунікативних ходів) [4, с. 29]. О.С. Іссерс розуміє під тактикою «одну або декілька дій, які сприяють реалізації стратегії» [8, с. 110]. При цьому «специфікою мовленнєвих стратегій взагалі та мовленнєвих тактик зокрема є комплексність використання мовних засобів для досягнення комунікативної мети» [8, с. 114]. Тому дискурсивно-стратегічний підхід є одним із провідних у сучасних дослідженнях діалогічного дискурсу [1; 3].
Мета статті полягає у встановленні типології стратегій і тактик, які використовуються мовцем у процесі комунікації для досягнення власної мети.
Виклад основного матеріалу. Аналіз емпіричного матеріалу довів, що на сучасному етапі розвитку лінгвістичної науки використання висловлень з імплікатурами в реактивних ходах діалогічного дискурсу зумовлено стратегіями аргументації, ввічливості та вуалювання.
З точки зору прагмалінгвістики аргументація є «особливою формою дискурсу, яка характеризується використанням мовних засобів, для вирішення проблем, коли має місце протилежність думок співбесідників» [14, с. 22]. У разі стратегії аргументування «провідною функцією адресанта є інформування адресата про певний стан справ (фактів, подій, думок) із метою спонукати співбесідника зрозуміти та, можливо, прийняти той чи інший стан справ. Інакше кажучи, для ситуації аргументування характерним є когнітивний дисонанс і чітко виражена спрямованість на вплив із боку адресанта на адресата у процесі прийняття адресатом рішення» [5, с. 224].
Емпіричний матеріал дослідження дав змогу встановити, що реалізація стратегії аргументації за допомогою висловлень з імплікатурами в реактивних ходах діалогічного дискурсу пов'язана з тактиками обґрунтування та узагальнення.
тактика обґрунтування полягає в наведенні аргументів, які доводять, ілюструють, обґрунтовують певну тезу [18, с. 287]. Це інформація, за допомогою якої мовець прагне пояснити причини, що спонукають його висловити певний стан справ не прямо, а в імплікатурі. За допомогою тактики обґрунтування мовець намагається вплинути на адресата за допомогою якихось аргументів для обґрунтування певного стану справ реальної дійсності або своєї незгоди з точкою зору співрозмовника та довести свою.
За реакції-заперечення на мовленнєвий акт (далі - МА) асертив-припущення К2 наводить аргумент, з якого виводиться думка, що відрізняється від думки співрозмовника. Ступінь переконаності К2 у своїй правоті варіює від високої до низької:
Людвіг та Георг стають свідками нещасного випадку - людина впала з драбини.
Der Vorsteher nickt unbehaglich “Es ist Beste. Von einem Lun- genschufi weifi ich nichts. AbervieJJeicht hat_ der Schreck er hatte wohl_ein_ schwaches H_erz''_._
“Davon bekommt man keinen Blutsturz", erklart Bredius trocken. (+> Deshalb ist er nicht vor Schreck gestorben) “Was ist dennpassiert? " (Remarque, “Der schwarze Obelisk", S. 83).
ІХ: A(p)
РХ: A(q) +> A(~p)
Адресант вдається до тактики узагальнення в тих випадках, коли він прагне аргументувати свій погляд апеляцією до загальнокультурних норм, які відомі всім носіям німецької лінгвокультури, генералізуючи свій погляд. Т ван Дейк розуміє під узагальненням такий хід, який використовується «для того, щоб показати, що (негативна) інформація, яка тільки-но була наведена або повинна була бути наведеною, наприклад у випадку з життя, не просто «випадкова» або «виняткова», таким способом підкріплюється можлива загальна думка» [6, с. 297].
Так, тактика узагальнення допомагає К2 вкласти в імпліка- туру непряму відповідь як реакцію на квеситив із використанням генералізуючих іменників:
Гонсало поводить себе зухвало, тому Антоніо викликає його на дуель.
“Du hast_dochnicht Angst, Spanier?” lachte Gonzalo.
Und weil in seinen Worten so ein merkwurdiger Ton von Ver- hohnung lag, brauste ich auf: “Angst vor dir? Vor einem Indianer? Ein Spanier hat nie Angst! (+> Ich habe keine Angst vor dir, weil ich Spanier bin) Das will ich dir gleich beweisen. Los zum Azteken- Duell!” (Traven, “Die Baumwollpflucker”, S. 49).
ІХ: Q(p)
РХ: Q(p) & A(q) +> A(~p)
На провідну роль ввічливості в реалізації імпліцитних смислів неодноразово вказують дослідники [12; 15, с. 17, 19]. Т.В. Ларіна визначає ввічливість як комунікативну категорію, яка має універсальний характер і має під собою складну систему специфічних стратегій, що спрямовані на гармонійну, безконфліктну комунікацію, та відповідає очікуванням співрозмовника [11, с. 160].
Поняття ввічливості тісно пов'язане з поняттям «лиця» (англ. face, нем. Image, Gesicht) - центральним поняттям у теорії ввічливості П. Браун та С. Левінсона, яке пов'язане з бажаннями та намірами комунікантів. Лице має під собою індивідуальний, самоорієнтований (self-orientated) імідж, який обмежує свободу самовираження комуніканта та регулює його мовлення у процесі реалізації МА, оскільки в дискурсі існує необхідність постійного піклування про своє лице та про лице партнера з комунікації [19, с. 13].
Стратегія ввічливості накладає на мовця певні обмеження: який семантичний зміст необхідно висловлювати, а який - ні; які МА доречні та яке стилістичне оформлення є прийнятним [8, с. 105]. Реалізація імпліцитних МА в реактивних ходах діалогічного дискурсу в рамках стратегії ввічливості демонструє тактики ликопідвищення адресата, власного ликозниження та натякання.
Адресант використовує тактику ликопідвищення адресата в тих випадках, коли хоче підвищити соціальне лице в його власних очах або в очах сторонніх, а також показати перевагу адресата над собою або сторонніми.
У наступному дискурсивному фрагменті К2 вказує на особливості поведінки співбесідника під час судового засідання та за допомогою похвали намагається підвищите його лице:
“Habt_ihr _von meinem Prozessgehort? ”
“Du hast sehr klug und sehr tapfer geantwortet, wurde er-
zahlt”. (+> Wirhaben darubergehort) (Feuchtwanger, “Die Witwe Capet”, S. 97).
ІХ: Q(p)
РХ: E(q) +> A(p)
Підвищення лиця адресата можна досягти за допомогою тактики власного ликопониження. Понижуючи власне лице, адресант автоматично прославляє адресата. Це є характерним для реакцій на МА квеситиви, директиви та комісиви (відповідей, відмов і згод). У наступному дискурсивному фрагменті К2, відповідаючи на запитання співрозмовника, як причину своєї віри в казки характеризує себе як глупого та наївного, тобто свідомо понижує своє соціальне лице та підвищує в такий спосіб лице адресата:
[Син Одисея вірить, що його батько живий. Дід Лаерт не підтримує його в цьому].
LAERTES G_laubst_du anMarchen?
TELEMACH Ich bin dumm undnaiv. (+> Ich glaube an Mar- chen) (Jarzyna, “Areteia”, S. 24).
ІХ: Q(p)
РХ: A(q) +> A(p)
Наступна тактика в межах стратегії ввічливості - натякання, на думку О.М. Белозьорової, є одночасно і МА, і дискурсивною тактикою, оскільки реалізується в межах одного дискурсивного ходу, рідше - кроку [3, с. 6]. МА натякання «є імпліцитним мовленнєвим актом і визначається як дискурсивно-мовленнєва взаємодія мовця та адресата, під час якої ними конструюється інтендована імпліцитна пропозиція - натяк» [3, с. 3].
До тактики натякання К2 вдається у тих випадках, якщо вважає, що пряме вираження пропозиції та / або іллокуції загрожує лицю К1 - позитивному чи негативному. Наприклад, позитивне лице К1 перебуває під загрозою, якщо К2 дає йому зрозуміти, що він знає інформацію, яка дискредитує його в очах навколишніх, у відповідях на питання та в конкретизованому підтвердженні повідомлення:
“Und_ warum nicht, wennichfragen darf?_”
Ihre Antwort kam langsam, wie vorsichtig abgezahlte Arzneit- ropfen. “Weil ich dich von einer weiteren Urkundenfalschung be- wahren will”. (+> Ich weifi, dass du die Urkunde gefalscht hast) (Weber, “Museumsrauber”, S. 13-14).
ІХ: Q(p)
РХ: A(q) +> A(r)
Стратегія вуалювання спрямована на збереження, підтримку негативного або позитивного лиця самого мовця [19, с. 61]. В.І. Карасик вказує на те, що стратегія вуалювання полягає в тому, щоб уникнути нав'язування своєї позиції адресату, та, будучи вельми близькою до стратегій негативної ввічливості, відрізняється від останніх тим, що мовець, намагаючись не зачепити співрозмовника, водночас піклується про збереження власного лиця [10, с. 78].
Стратегія вуалювання має у своєму складі найбільшу кількість тактик - тактика власного ликопідвищення, евфімізації, ухилення, ликозниження адресата та ликопідвищення / ликоз- ниження третьої особи.
Адресат вдається до тактики власного ликозниження в тих випадках, коли прагне якось а) свідомо збільшити власні заслуги або б) виправдати себе та свою поведінку в очах адресата. О.К. Ірісханова вказує на існування в будь-якій комунікації «конфлікту інтересів, у якому кожна зі сторін вимушено відстоювати власні права та погляди - право отримати інформацію, бажання отримати необхідну відповідь, справити необхідне враження або ж право відмовити в наданні інформації, бажання «не нашкодити самому собі», запобігти збитків власному іміджу» [9, с. 688]. Наприклад, у наступному дискурсивному фрагменті обидва співрозмовники намагаються справити позитивне враження один на одного, бажаючи продовжити знайомство ближче, розуміючи, однак, що це бажання понизить їхнє лице:
[Юлія та Крістіан проводять разом вечір на дискотеці].
“Ich wunschte, der Coffeeshop hatte noch offen”, sagte sie.
“kh konnte_ echt_ noch_ einen_Espresso vertragen._ Aber ich_ hab ja_ nur denScheib-Nescafe im_Haus_”. (+> Ich mochte einen Espresso +> Lade mich zu einem Espresso ein)
“Ich hab mir heute eine Espressomaschine gekauft”, sagte Christian. (+> Ich lade dich zu einem Espresso ein) (Mayer “Morgen wirst du sterben”, S. 41).
ІХ: D(p)
РХ: A(q) +> D(p)
Евфімізація розуміється в сучасній лінгвістиці як стратегія: «явища евфімізації <...> не тільки не обмежуються лексичною заміною, але й не зводяться до жодної з так званих лінгвістичних технік. Вони мають глибинну природу та до них найчастіше застосовується визначення стратегій» [7]. Стратегія евфімізації розуміється як використання номінацій, які приховують справжню сутність найменувань, що здаються мовцю нетактовними, грубими або табуйованими [2, с. 251]. Однак під кутом зору цього дослідження евфімізація вбачається не стратегією, а тактикою, оскільки вона реалізується в межах одного дискурсивного ходу та одного МА.
О.І. Шейгал вказує на те, що евфімізація зумовлена прагненням зменшити гостроту проблем, камуфлювати неправові та аморальні вчинки, уникнути втрати власного лиця, дотримати етикет [17, с. 180-183]. Тактика евфімізації стосується таких сфер людського життя, які пов'язані з різними табу, упередженнями, забобонами: це сексуальна сфера, смерть, хвороба, злочин тощо.
“Begann sie_ wiederalsHure ihr Geld_ zu_ verdienen?” fragte Klaus.
In diesem Moment kam der kleine Fred ins Zimmer. “Mama, ich hatte einenAlbtraum”.
“Ja, unsere Tante Emma geht gerne spazieren, besonders durch
die Straben. Na, ich komme gleich, mein Lieber”. (+> Emma ar- beitet wieder als Hure) (Wendelschmidt, “Auf der Suche nach Sinn- lichkeit”, S. 45).
ІХ: Q(p)
РХ: A(q) +> A(p)
Зі збереженням власного лиця пов'язана й тактика ухиляння. Адресант, який реалізує цю тактику, має перлокутивну мету за допомогою ухилення від прямої відповіді зберегти своє лице [6, с. 298].
О.К. Ірісханова вказує на те, що «мета стратегії ухиляння полягає в тому, щоб, не порушуючи ходу комунікації, запобігти небажаним діям зі свого боку та зрештою вийти «з найменшими втратами» з певної неприємної, незвичної або незручної ситуації» [9, с. 686].
К2 ухиляється від прямої відповіді на питання, що може виражатися як загальнопитальними, так і спеціально питальними реченнями:
[Плакса-Оскар завідував під час війни кладовищем у Росії].
“Einen Tag vor der Besichtigung wurde alles abgesagt. Seine Majestat kamen uberhaupt nicht. Ein Meer von Primeln und Nar- zissen hatten wir gepflanzt”.
“Haben Sie_ die_Austauschtoten_dam_ zuruckgegeben?_” fragt Georg.
“Das hatte zuviel Arbeit gemacht. Die Papiere waren auch
schon geandert. Und die Angehorigen waren informiert worden,
dab ihre Toten verlegt worden seien. (+> Ich habe sie nicht zuruck- gegeben) Das kam ja ofter vor. Friedhofe gerieten in die Kampfzo- ne, und nachher muffle alles neu angelegt werden. Wutend war nur der Kommandant mit dem Wodka. Er versuchte sogar, bei mir mit seinem Fahrer einzubrechen, um die Kisten zuruckzuholen; aber ich hatte sie langst glanzend versteckt. In einem leeren Grab”. (Remarque, “Der schwarze Obelisk”, S. 225).
ІХ: Q(p)
РХ: A(q) +> A(~p)
своє негативне лице адресант намагається зберегти, також реалізуючи тактику ликозниження адресата. На мовному рівні ликозниження адресата зводиться до неввічливої поведінки. В.І. Карасик вказує на те, що «мовне вираження неввічливої поведінки на соціальній дистанції в прямий формі зісковзує на персональну дистанцію, а в непрямій формі - зводиться до натяків, що є образливими для людини» [10, с. 85].
Ликозниження адресата є типовим для реалізації МА екс- пресивів. Наприклад, реагуючи на МА жалю, К2 імпліцитно звинувачує адресата в тому, що трапилось:
(1) [Після від'їзду поліції в готелі трапляється новий надзвичайний випадок].
“Schade_da_s_s__die_ Polizisten_schon_weg_ waren”, bemerkte Sonia.
“Was hatte das gebracht, wenn sie noch hier gewesen waren?” (+>> Es hatte nichts gebracht, weil Sie daran Schuld sind) Auf Barbara Peters' bleicher Haut hatten sich ein paar hektische rote Flecken gebildet. (Suter, “Der Teufel von Mailand”, S. 216).
ІХ: E(p)
РХ: Q(q) +>> E(r)
Адресант використовує тактику ликозниження третьої особи, якщо хоче показати свою перевагу над ним в очах адресата. «При цьому всі поведінкові акти, що обмежують свободу або ставлять під удар самооцінку людини, реалізуються у трьох типових стратегіях: а) навмисна неясність, вуалювання смислу за допомогою метафори, іронії, пом'якшувальний засіб; б) пряме вираження смислу без пом'якшувальних засобів; в) ввічливе вираження смислу у вигляді негативної та позитивної ввічливості» [10, с. 77]. Наприклад, відкидаючи пораду співпраці з поліцейськими, приватний детектив свідомо ставить під удар самооцінку третіх осіб (у цьому випадку - поліцейських) та імпліцитно характеризує їх як не наділених розумом, підкреслюючи таким способом свій власний розум:
“Ich erwarte, dass Sie mi±der Polizef zu_sammenarbeiten", sagtemeineKlientin. “Vier Augensehenmehr_alszwei”.
“Das mag schon stimmen, aber zu den vier Augen gehort nur
ein brauchbares Gehirn. Das erschwert das Sehen ungemein". (+> Die Polizisten sind dumm +> Ich werde mit der Polizei nicht zu- sammenarbeiten) (Graf, “Philip Maloney und der Mord im Theater”, S. 76).
ІХ: D(p)
РХ: A(q) +> A(r) & K(~p)
Висновки. Загалом, можна зробити висновок про те, що в реактивних ходах німецькомовного діалогічного дискурсу адресант використовує найтиповіші стратегії, за допомогою яких і відбувається комунікація та реалізуються реактивні МА. Реалізація реактивних МА обумовлена такими стратегіями, як аргументація, ввічливість і вуалювання, які передбачають ряд характерних тактик.
Перспективи подальшого дослідження вбачаються в більш детальному аналізі стратегічного потенціалу реактивних МА в німецькомовному діалозі та встановленні ширшого спектра тактик, до яких вдається мовець для досягнення своєї комунікативної мети.
Література
1. Бабич Е.Н. Типы вербальных реакций на речевые акты с нарушением условия искренности. Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. 2013. № 1051.С. 76-80.
2. Безугла Л.Р Вербалізація імпліцитних смислів у німецькомов- ному діалогічному дискурсі. Харків: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2007. 332 с.
3. Бєлозьорова О.М. Дискурсивні властивості мовленнєвого акту натякання (на матеріалі сучасної німецької мови): автореф. дис. ... канд. філол. наук: спец. 10.02.04 «Германські мови». Харків, 2007. 20 с.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Встановлення типів реакцій на мовленнєвий акт ассертив (МАА) у німецькомовному діалогічному дискурсі. Реактивне висловлення на МАА як підтвердження і заперечення висловленого в ініціальному ході стану справ. Форми імпліцитного ассертиву або директиву.
статья [18,8 K], добавлен 14.08.2017Основні риси політичного дискурсу та тактики аргументації. Вплив гендерної приналежності політиків на вираження аргументації в їх передвиборних промовах. Специфіка аргументації у промовах політиків різних партій. Збереження аргументації при перекладі.
дипломная работа [104,2 K], добавлен 03.03.2010Поняття "конфронтаційна просодика" та наявність її компонентів в дискурсі. Вираження негативної емоціональності за допомогою просодичних компонентів. Комунікативне значення конфронтаційних просодичних компонентів в організації діалогічного дискурсу.
курсовая работа [36,2 K], добавлен 23.04.2012Аналіз стратегій і тактик мовлення персонажів. Використання комунікативних стратегій у сучасних німецькомовних оповіданнях: втішання, вмовляння та залякування. Аналіз їх визначальних характеристик на мовленнєвому, лексичному та синтаксичному рівні.
статья [25,1 K], добавлен 07.11.2017Опис просодичного оформлення діалогічного англомовного та російськомовного дискурсу в квазіспонтанних ситуаціях офіційно-ділового спілкування. Огляд реплік, що входять до складу діалогічних єдностей, виокремлених з офіційно-ділового діалогічного дискурсу.
статья [83,1 K], добавлен 31.08.2017Дискурс як тип комунікативної діяльності, інтерактивне явище та мовленнєвий потік. Особливості дистрибуції та значення дієслів заборони, їхній вплив на адресата політичного дискурсу. Специфіка та будова лексико-семантичного поля дієслів заборони.
статья [80,2 K], добавлен 08.07.2011Аналіз мовних засобів реалізації тактик стратегії інформування на матеріалі французьких наукових текстів з міжнародних відносин. Види інформації, які слугують підставою оцінки достовірності висловлювання. Особливість вивчення плану введення в оману.
статья [32,4 K], добавлен 18.08.2017Функції фільмонімів та їх роль при визначенні стратегії перекладу. Методи перекладу назв кінофільмів та серіалів. Проблематика вибору стратегій доместикації та форенізації. Застосування перекладознавчих стратегій у контексті назв корейських телесеріалів.
курсовая работа [292,4 K], добавлен 14.04.2023Поняття наукового дискурсу та його компоненти, оцінка ролі та значення в сучасній моделі комунікації. Основні характеристики сучасного німецькомовного наукового дискурсу і прийоми його перекладу, прийоми культурної адаптації та граматичні аспекти.
курсовая работа [66,3 K], добавлен 21.06.2013Поняття дискурсу в сучасній лінгвістиці. Характерні риси і відмінності офіційного й неофіційного дискурсу. Характерні й прагматичні особливості адресованості в офіційному дискурсі. Особливості дискурсу у сучасній мовознавчій науці, його мовні відмінності.
курсовая работа [37,5 K], добавлен 26.10.2015Аналіз базових (глобальних) та другорядних (локальних) функцій сучасного англомовного кінорекламного аудіовізуального дискурсу й виявлення особливостей реалізації встановлених функцій у цьому дискурсі. Методи ефективної репрезентації кінопродукції.
статья [27,4 K], добавлен 19.09.2017Специфіка ділового спілкування. Стильові, лексичні та граматичні аспекти дискурсу - комунікативної події, що обумовлюється взаємозв'язком між мовцем та слухачем. Зв'язок дискурс-аналіза з текстолінгвістикою, психолінгвістикою, філософією, стилістикою.
реферат [42,6 K], добавлен 30.11.2015Категорія ввічливості у лінгвістиці. Мовні засоби реалізації позитивної і негативної ввічливості у мовленнєвих актах, науковій прозі та художній літературі. Оволодіння засобами мовного етикету на заняттях з англійської мови у середніх навчальних закладах.
дипломная работа [110,3 K], добавлен 25.06.2011Поняття дискурсу в сучасній лінгвістиці. Методи дослідження дискурсу. Визначення поняття "текст". Аспекти створення образності і виразності. Аналіз використання стилістичних засобів у романі Джерома К. Джерома "Троє в одному човні (не рахуючи собаки)".
курсовая работа [456,2 K], добавлен 07.11.2013Принципи вибору перекладацьких стратегій при перекладі текстів типу інструкцій до технічного обладнання. Сучасний стан лінгвістичного та перекладацького аналізу в галузі дослідження перекладу тексту-інструкції як особливого виду міжнародного документу.
курсовая работа [66,0 K], добавлен 29.11.2009Характеристика основних аспектів перекладу, класифікація стратегій. Вільний, дослівний та літературний (адекватний) переклад. Експлікація (описовий переклад): поняття, особливості. Функціонально-стилістична домінанта перекладу публіцистичних текстів.
курсовая работа [30,0 K], добавлен 02.10.2011Специфіка політичного дискурсу з погляду лінгвістичних досліджень. Характеристика метафори та метафоричного процессу. Особливості перекладу метафори та принципи відтворення метафоричних конструкцій в англомовному політичному дискурсі українською мовою.
курсовая работа [336,7 K], добавлен 27.07.2022Психолого-педагогічне навчання учнів середньої школи мовленню. Психологічний аспект навчання монологічному та діалогічному мовленню. Психолого-фізіологічні особливості різних етапів навчання школярів. Методика формування вмінь монологічного мовлення.
курсовая работа [63,4 K], добавлен 05.01.2009Ономасіологічний контекст композитних номінатем у проекції на категорію модальності та номінативну організацію художніх текстів. “Макрофункція” на підставі текстового концепту, категоріальної ієрархії, комунікативної спрямованості тексту, дискурсу.
дипломная работа [43,8 K], добавлен 08.07.2008Політичний дискурс у сучасній лінгвістиці, характер новоутворень у ньому. Комунікативний і прагматичний аспект перекладу текстів політичного дискурсу. Складності під час перекладу рекламного дискурсу на українську мову і намітити шляхи їх усунення.
курсовая работа [52,5 K], добавлен 19.10.2015
