Номінативне поле субконцепту APPOSTIA у давньогрецькій мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Номінативне поле субконцепту APPOSTIA у давньогрецькій мові

Мартин В.О.

Анотація. Стаття присвячена дослідженню номінативного поля субконцепту APPQSTIA у давньогрецькій мові: визначено його ядро, навколоядерну зону, ближню й дальню периферію, досліджено засоби вербалізації мікрополів навколоядерної зони субконцепту APPQSTIA.

Ключові слова: концепт, субконцепт, номінативне поле, APPQSTIA, хвороба.

Представлена розвідка є спробою дослідити мовну репрезентацію концепту «ХВОРОБА» у давньогрецькій мові, оскільки цей концепт, утворюючи опозитивну пару із концептом «ЗДОРОВ'Я», відображає у свідомості давніх греків не тільки знання про стан людини, а й експлікує вияв цінності людини у суспільстві.

Концепт «ХВОРОБА» в давньогрецькій мові виступає як складно структурований «ментальний конструкт» [1, с. 123], який реалізується за допомогою субконцептів NOIOI, aPpOITIA, AI0ENEIA, кожен з яких характеризується певною специфікою. Давньогрецька мова послуговувалась декількома ключовими лексемами для номінації «ХВОРОБА», які виникли у різний час і дещо відрізняються за значенням: NOIOI, APPfilTIA, AI0ENEIA, що відображає особливість уявлень давніх греків про цей феномен. Саме тому вважаємо за доцільне розглядати інтегральну сему концепту «ХВОРОБА» крізь призму трьох однойменних субконцептів, оскільки саме останні забезпечують множинне варіативне позначення головного концепту [7, с. 35].

Мета цього дослідження полягає у виявленні та описі номінативного поля субконцепту APPfilTLA у давньогрецькій мові.

Серед етапів дослідження концепту одним із першочергових є одержання найбільш повного списку мовних одиниць, за допомогою якого здійснюється його вербалізація, тобто струк- турування номінативного поля концепту, яке визначається як «сукупність мовних одиниць, що об'єктивують зміст концепту в певний період розвитку суспільства» [5, с. 47].

Номінативне поле відрізняється від усіх інших структурних угрупувань лексики насамперед своїм комплексним характером, охоплюючи лексико-семантичне та лексико-фразеологічне поле, синонімічний ряд тощо. Разом з тим воно не являє собою структурного угрупування в системі мови, а є виявленою і впорядкованою сукупністю номінативних одиниць [4]. Складовою частиною поля є слово; значення слова визначається його місцем у лексико-семантичному полі [9, с.149].

номінативне поле концепту принципово неоднорідне, об'єднуючи як прямі номінації безпосередньо самого концепту, що утворює ядро номінативного поля, так і номінації окремих когнітивних ознак концепту, що розкривають зміст концепту й відношення до нього в різних комунікативних ситуаціях, утворюючи периферію номінативного поля [6, с. 66-67].

Згідно з З. Поповою та Й. Стерніним [5, с. 61] до номінативного поля концепту можуть входити: прямі номінації концепту (ключове слово - репрезентант концепту, яке обирається дослідником як ім'я концепту та ім'я номінативного поля, і його системні синоніми); похідні, переносні номінації концепту; спільнокореневі слова, одиниці різних частин мови, дериваційно пов'язані з основними лексичними засобами вербалізації концепту; симіляри; контекстуальні синоніми; оказіональні індивідуально-авторські номінації; стійкі поєднання слів, синонімічні ключовому слову; фразеосполучення, які включають ім'я концепту; паремії (прислів'я, приказки та афоризми); метафоричні номінації; стійкі порівняння з ключовим словом; вільні словосполучення, які номінують певні ознаки, що характеризують концепт; асоціативне поле, отримане в результаті експерименту зі словом-стимулом, що іменує концепт; суб'єктивні словесні дефініції, запропоновані учасниками експерименту як тлумачення запропонованого їм концепту; словникові тлумачення мовних одиниць, що об'єктивують концепт; словникові статті в енциклопедіях або довідниках (інформаційно-експлікативні тексти); тематичні тексти (наукові або науково-популярні, що розкривають зміст концепту); публіцистичні або художні тексти, які розкривають зміст концепту властивими їм засобами; сукупність текстів (за необхідності експлікації або обговорення змісту складних, абстрактних чи індивідуально-авторських концептів).

Ключове слово (лексична одиниця, яка найбільш повно номінує досліджуваний концепт) і його синоніми утворюють ядро номінативного поля. До його ядра услід за Л.М. Михайловою [4] будемо відносити лексеми, які відзначаються: а) високою частотністю вживання; б) найбільшою узагальненістю за своєю семантикою у прямому значенні; в) стилістичною та експресивною нейтральністю. appqstia appfiltla лексема давньогрецький

У структурі концептосфери є ядро (когнітивно-пропозицій- на структура концепту), параядерна зона (інші лексичні репрезентації концепту, його синоніми тощо) і периферія (асоціативно-образні репрезентації). Ядро й параядерна зона переважно репрезентують універсальні й загальнонаціональні знання, а периферія - індивідуальні [3, с. 35].

Для визначення внутрішньої форми досліджуваного субконцепту необхідно звернутися до етимологічного, словотвірного та семантичного аналізу. Аналіз лексикографічного матеріалу, фрагментів оригінальних текстів, етимології та дериваційного поля цієї лексеми дав можливість зробити певні узагальнення.

В основі іменника ^ арргаон'а лежить корінь *рю-, представлений також у дієслові рйгторі «зміцювати, робити сильним» та іменнику ^ рйрп «сила, могутність», розширений заперечною часткою a- (alpha privativum). Авторитетні лексикографічні джерела дають змогу встановити лексико-семантич- ний діапазон цього іменника: «слабість, хворобливість», «недуга, хвороба», «нездатність, відсутність схильності», «моральна зіпсованість»; віддієслівний прикметник appraoxoq, похідний від pwvvupi [8, с. 981]: «слабий, хворобливий, кволий», «непридатний», «не схильний», «морально зіпсований»; прислівник appwoxwq «хворобливо».

З огляду на семантику іменника ^ рйрп, домінантною у якій є сема «фізична сила, міць», основним значенням appraoxia та його дериватів будемо вважати «відсутність фізичної сили, фізичну слабкість». Таким чином, субконцепт «АРРЙІТІА» є ментальною одиницею, яка відображає у свідомості давніх греків уявлення про «відсутність фізичної сили», «аномальний фізичний стан», «нездатність виконувати певні види діяльності». Інтегрованою семою субконцепту АР- РЙІТІА вважатимемо сему «відсутність фізичного здоров'я». Ядром номінативного поля цього субконцепту є іменник ^ appraoxia та вторинно утворений від нього то appraox^pa «слабість, хворобливість», «недуга, хвороба», «нездатність, відсутність схильності», «моральна зіпсованість, вада»; прикметники appraoxoq, -ov та appwox^pwv, -ov «слабий, хворобливий, кволий», «непридатний», «не схильний», «морально зіпсований»; прислівник appraoxwq «хворобливо»; дієслово appwoxsw «бути немічним, бути хворим».

У приядерній зоні субконцепту «АРРЙІТІА» можемо виділити чотири мікрополя, які близькі до інтегрованої семи: 1) «відсутність здоров'я, наявність хвороби»; 2) «відсутність фізичної сили, слабість»; 3) «непридатність»; 4) «моральна зіпсованість».

Мікрополе «відсутність здоров'я» включає слова, утворені від основи voo(o)-, які творять ядро субконцепту NOIOI.

Мікрополе «відсутність фізичної сили» об'єднує лексеми з семантикою «безсилля, слабість»: сфЦхрб?, -ov «слабий, безсилий, немічний», aPo^nxoq, -ov «безпомічний», a5pav^q, -Јq «слабий, немічний», т| a5uvapi'a (a5uvaoi'a) «безсилля, слабість, неміч»: ц rov aotyarnq adwayda (Хеп.) «фізична слабість»; a5ovaxЈw «втрачати сили, слабнути», a5uvaxwq «безсило»: aSwamq eyeiv тф ащатл (Plut.) «бути фізично слабим»; акіки?, -uoq «безсилий, немічний», ap^xavoq «безсилий, безпорадний», aKpax^q, -Јq «немічний»: rov aotyarnq акращо, угхгаВаї (Plut.) «фізично знесиліти»; aKpaxrap, -opoq «безсилий, немічний»;, axovЈw «бути ослабленим; слабнути», a9aupoq, -ov «слабий, безсилий, немічний», ^ a9aopoxnq «слабість, безсилля», c^aupraq «безсило, безпомічно», Ј!;ao0ЈvЈw «слабнути, втрачати силу», ^Ј5avoq, -ov «слабий, немічний», mxdraovoq, -ov «ослаблений, виснажений»; palaKi'Zopai «слабнути», papaivra «згасати, сохнути». З огляду на близькість семантики сюди також належать слова, які формують ядро субконцепту AI0ENEIA: ^ ao0ЈvЈia (то ao0ЈvЈq) «безсилля, неміч, слабість», ao0ЈvЈra «бути слабим, бути немічним», ao0ЈviKoq, -ov «слабосилий», ао0ткй? «слабо», ao0Јvow «знесилювати, ослабляти».

Мікрополе «непридатність» поєднує лексеми з семантикою «неможливість виконання певних функцій». Слід відзначити, що у своєму основному значенні ці лексеми входять також до мікрополя «відсутність фізичної сили», перебуваючи із ним у причиново-наслідковому зв'язку, оскільки відсутність (фізичної) сили має своїм наслідком неможливість здійснювати певну діяльність. Такими, зокрема, є лексеми ^ a5uvaoia «нездатність, неуміння»; advvaaia Tivoq (Thuc.) «нездатність до чого-н.; a5ovaxoq, -ov «нездатний, неумілий»: advvamq siq ті (Plat.) «нездатний до чого-н.»; a5uvaxЈw «не могти, бути не в стані»: адтатет noisiv ті (Xen.); ap^yavoq, -ov «безпомічний, нездатний»: гую аго ащуахоо (Hom.) «я не в змозі допомогти тобі»; aypaoq, -ov «непотрібний, непридатний»: a%psioq ті aXXo spyov npaxisiv (Plat.) «непридатний для якоїсь іншої справи»; aypaora «робити непридатним»; ^ aypnoxia «непридатність»; a0Јxoq, -ov «недоречний, непридатний»; aioypoq, -a, -ov «непридатний», arnipoq, -ov «недоречний, непридатний», axЈ^^q, -Јq «недовершений, непридатний, немічний», Ј1ІЈіяга «залишати, нехтувати; бути непридатним, бути слабим» (два останні приклади свідчать про наявність зон перетину мікрополів).

Мікрополе «моральна зіпсованість» об'єднує лексеми з семантикою «невідповідності моральним засадам суспільства, розпущеності»: xo aioyoq «ганьба, ганебний вчинок», aioypoq, -a, -ov «ганебний», ^ aKa0apoia «зіпсованість, вада, розпусність», aKa0apxoq,-ov «зіпсований, розпусний»: aKaBapwq yv%fi (Plat.) «зіпсована душа»; xo KaKov «зло, лихо», KaKoq, -^, -ov «поганий (у моральному сенсі), зіпсований»: ш rnrnaTs! (Soph.) «о, негіднику!»; ^ 90opa «розбещення».

Ближня периферія об'єднує слова, лексичне значення яких «фізична слабість, безсилля, нездатність» не є головним, але умотивоване основним лексичним значенням (наприклад, ЈKvЈupiZra «підрізати сухожилля» метафорично вживається у значення «ослаблювати»): ц noXiq 8Kvsvsvpiami (Plut.) «місто зазнає занепаду»; aKpoo9a)^q, -Јq «хиткий: aKpoayaXqq npdq vyisiav (Plat. ) «слабого здоров'я»; aXarca5voq, -^, -ov «крихкий; слабий, безсилий»; apPMiq, -Јia, -о «тупий; ослаблений»; Іога та похідні від нього 5ialvra, ЈкМію «розв'язувати, ослабляти, виснажувати»: diaXsXvpsvoi діа voaov у novov (Arst.) «виснажені хворобою або важкою працею»; SKXsXvpevoq тф ашцаті (Arst.) «фізично виснажений»; ^ екіооц «звільнення; знемога, безсилля»; Јкт^кга «плавити; ослаблювати»; кгафб?, -^, -ov «тупий; безсилий»: Krnpoi yepo- vTsq (Arph.) «безсилі старці».

Дальня периферія об'єднує вербалізатори, які набувають у певному контексті значень «безсилля, непридатність, зіпсованість», проте ці семи не умотивовані основним лексичним значенням слова: aЈnxoq, -ov досл. «той, хто не може слідувати; слабий»: dpoaoi asnmiXsovmv (Aesch. ) «слабі дитинчата левів»; arcayopЈi)W «забороняти; слабнути»: anayopsvrn Ьжд novrnv (Xen.) «слабнути від праці»; dvaspyoq, -ov «трудний»: dvaspyoq тд ашца ( Plut.) «в'ялий тілом»; 5iaypaopai «постійно користуватись; втомлюватись, виснажуватись»: diaypaopai ашца (Plut.) «виснажувати тіло».

Аналіз лексикографічного матеріалу дав можливість зробити такі висновки: «ХВОРОБА» є одним з ключових концептів з високим ступенем деталізації і специфікації концептуального простору, а також частотністю мовних репрезентацій; доведено, що субконцепт «АРРЙІТІА» є ментальною одиницею, яка відображає у свідомості давніх греків уявлення про відсутність фізичної сили, аномальний фізичний стан, нездатність виконувати певні види діяльності. Інтегрованою семою субконцепту АРРЙІТІА вважатимемо сему «відсутність фізичного здоров'я». Ядром номінативного поля субконцепту «АРРЙ- ІТІА» є іменник appraoxia та вторинно утворений від нього appraoxnpa «слабість, хворобливість», «недуга, хвороба», «нездатність, відсутність схильності», «моральна зіпсованість, вада»; прикметники appraoxoq та appraox^prav «слабий, хворобливий, кволий», «непридатний», «не схильний», «морально зіпсований»; прислівник appraoxraq «хворобливо»; дієслово appraoxЈra «бути немічним, бути хворим».

У приядерній зоні названого субконцепту виділяються чотири мікрополя, близькі до інтегрованої семи: 1) «відсутність здоров'я, наявність хвороби»; 2) «відсутність фізичної сили, слабість»; 3) «непридатність»; 4) «моральна зіпсованість».

Література

1. Голованова Е.И. Введение в когнитивное терминоведение. Учебное пособие. М.: Флинта; Наука, 2011. - 224 с.

2. Дворецкий И.Х. Древнегреческо-русский словарь. Т. І-ІІ. М.: Государственное издательство иностранных и национальных словарей, 1958. 1904 с.

3. Маслова В.А. Введение в когнитивную лингвистику: Учебное пособие. М.: Наука, 2007. 293 с.

4. Михайлова Л.М. Построение номинативного поля концепта «ГОВОРЕНИЕ» в современном английском языке. Гуманитарные и социальные науки. Педагогический институт Южного федерального университета, 2008. № 5. URL: https://hses-online.ru/ 2008/05/10_02_04/5_6.pdf

5. Попова З.Д. Семантико-когнитивный анализ языка. / З.Д. Попова, И.А. Стернин. Воронеж : Истоки, 2007. 252 с.

6. Попова З.Д. Когнитивная лингвистика. / З.Д. Попова, И.А. Стернин. М. : АСТ, Восток-Запад, 2007. 314 с.

7. Постовалова І.В. Літературознавчий аналіз художнього твору: функціонування поняття «концепт» / І.В. Постовалова, Л.Ю. Зана. Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Філологічні науки. Ч.ІІ. 2011. № 3 (214). С. 32-43.

8. Pierre Chantraine. Dictionnaire etymologique de la langue grecque. Klincksieck, 1984. P. 1000.

9. Weisgerber J. L. Die Bedeutungslehre - ein Irrweg der Sprachwissenschaft? Germanisch-Romanische Monatsschrift, 15, 1927. P. 161-183.

Размещено на Allbest.ru