Лексико-словотвірні типи назв узагальнених ознак в українській мові ХІ-ХІІІ ст

Анотація

абстрактний іменник словотворчий український

У статті на широкому фактичному матеріалі української мови ХІ-ХІІІ ст. подається аналіз лексико-словотвірних типів абстрактних іменників, утворених від прикметникових основ, встановлюється набір словотворчих засобів та їхня продуктивність, простежується функціонально-семантична дистрибуція виявлених формантів.

Ключові слова: словотвірна структура, лексико-словотвірний тип, абстрактні іменники, деад'єктив, формант, суфікс.

Постановка проблеми. Назви узагальнених ознак - це іменники, утворені від прикметникових основ, що належать до категорії абстрактної лексики й становлять одну з основних складових словника української мови на різних етапах її розвитку. Абстрактні слова називають поняття, що не мають реального втілення, тобто вказують на стан, почуття, процес, якість, риси характеру, різні вияви інтелектуального рівня людини, відносини між особами, народами, особливості етикету, є науковими та виробничими термінами тощо [1, с. 7-8]. Дослідження такої лексики в діахронії, зокрема особливостей її творення та вживання, є одним з актуальних завдань сучасної лінгвістики, оскільки слова з абстрактною семантикою пов'язані з розвитком мислення й світогляду людини, її життєвими потребами в певні історичні періоди й відображають специфіку становлення української мови під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів. Водночас усебічне вивчення словникового складу мови, її словотвірного рівня з урахуванням часових меж її розвитку допоможуть вирішити питання «престижу та статусу нашої мови впродовж її тривалої колонізованої історичної долі» [2, с. 7].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дифузність і синкретизм значень абстрактних слів ускладнюють процес дослідження й роблять його особливо цікавим. вивченню такої лексики присвячені праці багатьох науковців, зокрема П. Білоусенка, І. Ковалика, О. Микитюк, Н. Медведовської, В. Німчука, Л. Полюги, З. Піскозуб, Н. Томи та інших учених. Формування словотвірної структури цих іменників у дописемний період розвитку мови простежено в розвідці «Лексико-словотвірні типи назв узагальнених ознак у праслов'янській мові» [3]. У студіях з історії мови, лексикології, словотвору сформувалося значне теоретичне підґрунтя з окресленого питання, однак дослідженню абстрактних іменників-деад'єктивів давньої русько-української мови ХІ-ХІІІ ст. лінгвісти не приділяли належної уваги.

Мета статті - аналіз лексико-словотвірних типів від- прикметникових абстрактних найменувань української мови ХІ-ХІІІ ст.

Виклад основного матеріалу. Проаналізовані джерела давньої русько-української мови ХІ-ХІІІ ст. засвідчують значну кількість похідних назв узагальнених ознак, мотивувальною базою під час творення яких виступають якісні та відносні прикметники. У дериваційній структурі цих слів спостерігаються суфікси -ость, -от(а), -ств(о) та інші.

Найбільш продуктивні, за нашими даними, лексико-словотвірні типи деад'єктивів в українській мові ХІ-ХІІІ ст. утворювали іменники на -ость із різноманітною семантикою.

Назви почуттів, емоційних станів, особливостей характеру людини представлені найбільшою кількістю похідних, наприклад: се бо благов^тоу\ вами радость велика (1056 ОЄ 57); велика гимлть тво» на наНп. ХІ/1377 Повч 31), милость (1076 СДЯ IV 530) «милість, милосердя; співчуття»; имЬ> ... вс<коу свhдоуще мдр!ть (ХІ/ХІІІ-ХІУ ХА 20) від мудрый; Арhю же «рость (ХІ/ХІІІ-ХІУ 71); благость (1076 СДЯ І 205) «доброта, милосердя, милість»; лютость (1076 СлРЯ УІІІ 347) «жорстокість, лють»; кротость (1076 75) «лагідність, незлобність, покірність»; добрость (ХІ Ср І 679) «чеснота»; пркмдрость дана» ~моу (1144 ГЄ 186) від пркму- дрыи та інші.

Трапляються також іменники на позначення фізичних відчуттів істоти: прhизлиха насыштьшемсж сладости книжный (ХІ/ХУ ІлСл 40), сладость (ХП-ХШ СлРЯ ХХV 68) «приємний або солодкий смак»; и себе и сво» си погоуби за многоую несытость (ХІ/ХІІІ-ХІУ ХА 39).

Найменування фізичного стану людини спостерігаються в аналізованих джерелах досить часто, наприклад: оур^въ л дhтескыи младости (ХІ/ХУ ІлСл 41), младость (ХІ/ХУ СлРЯ ІХ 186) «молодість»; m6hdmu и кркпостїю поминаютьсл нынh (Хі/ХУ ІлСл 41), ^hпость (ХІ-ХІІ СлРЯ УІІІ 36) «фізична сила, міць; могутність, сила, непереможність; твердість, міцність»; мертвость (1096 ІХ 106) «тлінність, смертність»; нагость (ХІ/1477 Х 55) «вид і стан голого тіла»; лудость (ХІІ-ХІУ УІІІ 293) «дурість» (пор. лудий “дурний”) та інші.

Окремі параметричні ознаки об'єктів навколишнього світу представлені такими іменниками: долгость, дългость, длъгость (1263 СлРЯ ІУ 299) «тривалість; якість, властивість за значенням прикметника долгий»; малость (ХІІІ ІХ 20) «малість, незначність щодо величини, обсягу, тривалості» тощо.

Абстрактні назви з іншою семантикою: лhпость (1073 Ср ІІ 73) «пристойність, краса» від лепыи (Там само) «гарний, хороший, прекрасний», що пов'язане з праслов'янським прикметником вищого ступеня порівняння *lepjb (ЕСУМ ІІІ 264-265).

Поширеними в аналізованих джерелах української мови ХІ-ХІІІ ст. виявилися деад'єктиви на -от(а), -ет(а) зі значенням узагальненої ознаки.

Особливості емоційного стану людини, її характер, почуття позначають такі деривати: доброта (1047 Ср І 680) «краса, доброта», пор. доброта (ХІ-ХІІ СлРЯ ІУ 267) «краса, велич, благополуччя»; др#хлота (ХІ Ср І 738) «скорбота» від дряхлыи (Там само) «похмурий, сумний; жорстокий» тощо.

Фізичний стан істоти називають такі іменники: нищетою своею и наготою гладомй и жаждею срдце твое на сймhренїє клон#ща (ХІ/XV ІлСл 43), нагота (ХІІ-ХІІІ СлРЯ Х 55) «вид і стан голого тіла».

Абстрактні найменування за кольором нечисленні, наприклад: бhлота (1073 СлРЯ І 136) «білизна».

Найменування фізичних характеристик предметів представлені в аналізованих джерелах такими похідними: мякота (1073 ІХ 342) «м'якість, нетвердість; стан рідких і газоподібних речовин на противагу твердим предметам»; ветхота, ветъхо- та (ХІІ ІІ 127) «старість, дряхлість»; мокрота (ХІІІ/'XV ІХ 237) «властивість, стан мокрого, рідкого; сирість, вологість» тощо.

Параметричні назви також утворюють виразний лекси- ко-словотвірний тип в українській мові аналізованого періоду: ~гда малй боудеть долготою (ХІ/ХІІІ-ХІУ ХА 28); локотй седмь вй долготоу и толистота вели» и страшна (ХТ/ХТТТ--ХТУ 49); mmh слнце красоу»с» кй вшсотк вйсходить (ХТІ/ХІУ СлТур 251), высота (ХІ/ХІІІ-ХІУ СДЯ ІІ 254) «протяжність зверху донизу»; малота (ХТ/ХТТТ--ХТУ СлРЯ ІХ 20) «малість, неістотність за розміром, об'ємом, тривалістю» та інші.

Назви зовнішніх характеристик об'єктів довкілля також творилися за допомогою суфікса -от(а), наприклад: лИпо- та (1047 Ср ІІ 73) «пристойність, краса» (лепыи); красота (ХІ/ХШ-ХІУ СлРЯ УІ 20) «краса, принадність»; круглота (ХІ/ХІУ-ХУ УІІІ 80) «округлість, кулеподібність»; долгота, длъгота, дългота, дълъгота (ХІІ-ХІІІ ІУ 300) «тривалість; якість, властивість за значенням прикметника долгий» тощо.

Продуктивні лексико-словотвірні типи на -ств(о) представлені в аналізованих джерелах утвореннями, що називають особливості психічного стану, характеру, почуттів людини: ла- комьство (1076 Ср ІІ 6) «хтивість» від лакомги; бhшеньство (1076 І 223), пор. бhшьство (223); лукавьство (ХІ ІІ 52) «зло, злоба, підступність» від лукавги; др#сьльство, др#сельство (ХІІ І 737) «суворість» від дряслги (Там само) «похмурий».

Назви фізичних відчуттів, станів істоти також утворювалися за допомогою цього форманта, наприклад: др#хльство (1076 Ср І 738); кисельство, кысИльство (ХІІ СлРЯ УІІ 137) «гострий або кислий смак» тощо.

Фізичні властивості предметів та явищ довкілля представлені кількома найменуваннями в аналізованих джерелах ХТ-ХІІТ ст., наприклад: теплотоу и стоуденьство и водоу и соушю соущьство бй нарекоша (ХІ/ХІІІ-ХІУ ХА 61) відповідно від теплыи та стоуденыи.

Інші найменування: дивенй же 6h w величьствh тhла и моужьства (ХІ/ХІІІ-ХІУ ХА 12) від великии; а Дионоуса пь»ньство (ХІ/ХІІІ-ХІУ 71); вrсочьство (1073 Ср І 453) «висота» від вгсокии; достоиньство (1073 715) від достоинги.

У цей період, за нашими спостереженнями, виразно окреслився лексико-словотвірний тип деад'єктивів, утворених за допомогою матеріально невираженого форманта, наприклад: лють (ХІ ІІ 97) «біда» від лютги; быстрь (ХІ/ХІІ-ХІУ СДЯ І 338) «швидкість, стрімкість»; глубь (до 1200 Ср І 521) «глибина»; могута, могота, мугута (ХШ/1477 СлРЯ ІХ 230) «міць, сила, могутність» та інші.

Велика кількість абстрактних іменників на позначення стану суспільства, параметричних ознак, загальної абстрактної ознаки [докладніше див. 4, с. 25-26] утворювалася від прикметникових основ за допомогою суфікса -ин(а), наприклад: О за- конh ... и w блгдти и істинИ (ХІ/ХУ ІлСл 39), исполнь блг- дти истины. (1283 ЄЄ 41), истина (1056 Ср І 1144) «дійсність, законність, правда, справедливість, вірність», пор. истина, истинна (1057 СлРЯ УІ 319) «істина, правда» від истй, истги; глибина (1056 Ср І 520); оуломокй пядь вй высоту а пядь в ши- риноу (ХІ/ХІІІ-ХІУ ХА 43).

у словотвірній структурі окремих деад'єктивів аналізованого періоду виокремлюється суфікс -д(а): приближаетс< скоро правда моа (ХІ/ХУ ІлСл 41), Блжени иггйнании правды, раді (1144 ГЄ 175) від правыи; вражда (ХІІ-ХІІІ СлРЯ ІІІ 94) «ворожнеча», пор. також ворожда (к.ХІІІ/бл.1425 СДЯ І 475) від вражии; кривда (к.ХІІІ/бл.1425 СДЯ ІУ 296) «кривда, неправда, брехня» від кривыи.

Нечисленні абстракти, утворені від прикметникових основ за допомогою інших дериваційних засобів, не становили виразних лексико-словотвірних типів:

-б(а), -об(а): оутрьнии бо сїнь собою печеть с< дйвл~ть бо дні и їлоба сво» (1144 ГЄ 181), зилоба, злоба (1073 Ср І 1000) «зло; біда; вада, гріх; ворожнеча», золоба (1073 995) «злоба; зло, гріх»; пор. також похідні на -обь: золобь (1073 995), злобь, зълобь (ХІ СлРЯ УІ 18) «зло»; вражба (ХІІ-ХІІІ/ХУ ІІІ 94) «ворожнеча» від вражии (СДЯ І 479) «диявольський»;

-ие: лакоми~ (ХІ Ср ІІ 6) «жадібність, хтивість» від лакомги; веселье (ХІІ/ХУІІ СлРЯ ІІ 112) «веселість, радість» (ве- селги);

-иц(а): безлИпицю си молвилй (п. ХТ/1377 Повч 30), безлИпи- ца (1305/1377 СДЯ І 125) «нісенітниця, дурниця» від безлЫги;

-изн(а): кривизна (ХІІІ/1406 СлРЯ УІІІ 53) «несправедливість, неправота» (кривыи).

Висновки

У лексичній системі давньої русько-української мови абстрактні іменники утворювали велику за обсягом і різноманітну в семантичному плані тематичну групу, яка представлена, зокрема, відприкметниковими дериватами, що позначають риси характеру, особливості інтелекту людини; почуття (фізичні та психічні, позитивні й негативні); загальнолюдські цінності, поняття світоустрою; узагальнені ознаки, якості, властивості, що стосуються істоти й неістоти; стосунки між людьми; фізичний стан істоти; просторово-часові найменування та інше.

На початку ХІ ст. в давній русько-українській мові виразно окреслилися основні лексико-словотвірні типи назв узагальнених ознак, властивостей і станів, утворених від прикметникових основ за допомогою формантів -ость, -от(а), рідше - -ств(о). Уже на цьому етапі розвитку української мови простежуються процеси уніфікації дериваційних формантів, тяжіння до однозначності.

Умовні скорочення назв джерел

ГЄ Галицьке (Крилоське) Євангеліє 1144 року Німчук В. Хрестоматія з історії української мови Х-ХТТТ ст. Житомир: «Полісся», 2015.С. 174-193.

ЕСУМ Етимологічний словник української мови: в 7 т. / За ред.

О.С. Мельничука. К.: Наукова думка, 1982-1988. Т. 1-6.

ЄЄ Євсевієве Євангеліє: наукове видання. Пам'ятки української мови ХТТТ ст., Серія канонічної літератури / Відп. ред. В.В. Німчук. К.: КСУ, 2001. 320 с.

СлІл «Слово о законі і благодаті» митрополита київського Іларіо- на середини ХТ ст. у списку ХУ ст. Німчук В. Хрестоматія з історії української мови Х-ХТТТ ст. Житомир: «Полісся», 2015. С. 39-45. ОЄ Остромирове Євангеліє 1056-1057 років Німчук В. Хрестоматія з історії української мови Х-ХІІІ ст. Житомир : «Полісся», 2015. С. 47-61.

Повч «Повчання» Володимира Мономаха початку ХТ ст. у списку 1377 року Німчук В. Хрестоматія з історії української мови Х-ХТТТ ст. Житомир: «Полісся», 2015. С. 30-35.

СДЯ Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.) / гл. ред. РИ. Аванесов. М.: Русский язык, 1998-2008. Т. 1-7.

СлРЯ Словарь русского языка ХІ-XVII вв. М.: Наука, 1975-2008. Вып. 1-28.

СлТур «Слово на Антипасху» Кирила Турівського ХІІ ст. у списку XIV ст. Німчук В. Хрестоматія з історії української мови Х-ХІІІ ст. Житомир: «Полісся», 2015. С. 248-256.

Ср Срезневский И.И. Материалы для словаря древнерусского языка. Спб, 1893-1912. Т. 1-3.

ХА Книгы врємєньї» и wбразны» Гєwрги» мниха / Истринй В.М. Хроника Георгія Амартола вй древнемй славянорусскомй переводі текстй, изслhдованіе и словарь. Т. 1: Текстй. Петрограда, 1920. 612 с.

Література

1. Полюга Л. Абстрактна лексика. Українська мова: енциклопедія. К.: Вид-во «Укр. енцикл.» ім. М.П. Бажана, 2004. С. 7-8.