Лексико-словотвірні типи сингулятивів (на матеріалі одинадцятитомного "Словника української мови")

Размещено на http://allbest.ru

8

Запорізький національний університет

УДК 811.161.2«367.622

Лексико-словотвірні типи сингулятивів (на матеріалі одинадцятитомного «Словника української мови»)

Бойко Л. П.,

кандидат філологічних наук,

доцент кафедри української мови

Вступ

Постановка проблеми. Сучасна лінгвістика характеризується глибоким усвідомленням принципів системного устрою мовних елементів, взаємозв'язку і взаємозумовленості явищ у межах цілісної системи. Словотвірна система українського іменника налічує десятки формантів і їх варіантів, тому закономірно виникає питання про функції такого арсеналу дериваційних засобів, про їх функційно-семантичну, стилістичну та іншу дистрибуцію.

Помітне місце в системі субстантивів посідають конкретні іменники, що означають назви одиничних предметів, виокремлених із маси речовини чи сукупності однорідних предметів, словотвірна структура яких сьогодні є недостатньо вивченою.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Уперше в українському мовознавстві словотвірну будову одиничних іменників української мови порівняно з іншими слов'янськими мовами розглянув I.I. Ковалик [7].

Окремі питання, пов'язані з творенням і функціонуванням сингулятивів, порушувалися в монографіях К.Г Городенської та М.В. Кравченко [5], О.К. Безпояско й К.Г. Городенської [1]. На діалектному матеріалі одиничні іменники досліджувалися в монографії Я.В. Закревської [6] та статті С. Панцьо [9].

Попри значні здобутки в цій царині, дотепер відсутні наукові студії, у яких би були виокремлені суфікси, що беруть участь у творенні сингулятивів, описані лексико-словотвірні типи цих іменників на широкому фактичному матеріалі. в академічному «Словотворі сучасної української літературної мови» [11], як і в зазначених працях, словотвірна категорія одиничності розглядалася лише на прикладі іменників із суфіксами -ина та -ка, проте сингулятиви утворюються й за допомогою інших формантів. У зв'язку з цим потреба дослідження цієї категорії слів є очевидною.

Мета статті - семантико-словотвірний аналіз сингуляти- вів, зафіксованих в одинадцятитомному «Словнику української мови».

Виклад основного матеріалу

Одиничні іменники, або сингулятиви (від лат. singularis - «окремий, одиничний»), - це іменники, що називають один предмет, виділений із загальної маси: капустина, цибулина, цеглина, соломина [4, с. 394]. Словотвірна категорія одиничності реалізує таке квантитативне значення супровідного предиката базового словосполучення, яке адекватне значенню числівника один, що модифікує аргумент, виражений іменником із конкретно-предметним значенням [1, с. 102; 8, с. 198].

Основним виразником словотвірного значення одиничності в українській мові вважається суфікс -ина. За спостереженнями В.П. Олексенка, він сполучається з власне-збірними іменниками (град - градина), іменниками, що вживаються для позначення як сукупності цілого ряду однорідних предметів (наприклад, виду рослин, породи тварин, різновиду матеріалів), так і одного з цих предметів (іменники зі збірним значенням): горох - горошина; іменниками на позначення предметів, які постають здебільшого групами або парами, але можуть бути представлені і як одиничні (бадилля - бадилина, брови - бровина, дрова - дровина); іменниками - назвами предметів, які складаються з однорідних одиниць: двері - дверина, штани - штанина [25, с. 200].

Категорія одиничності охоплює значну кількість дериватів у «Словнику української мови» і репрезентована п'ятьма лек- сико-словотвірними типами.

ЛСТ з формантом -ина характеризується найбільшою продуктивністю. він презентований похідними утвореннями на позначення назв тварин: животина «свійська або дика тварина» [10, ІІ, с. 527], звірина «дика, звичайно хижа, тварина; звір» [ІІІ, с. 484], пташина «пестл. невеликий птах; птах взагалі» [VIII, с. 380], рибина «одна риба, переважно велика» [VIII, с. 528], рибчина «маленька риба» [VIII, с. 530], скотина «одна тварина» [IX, с. 307], худобина «окрема чотиринога свійська сільськогосподарська тварина» [XI, с. 168]; дерев, твірними основами для яких виступають іменники, які називають породу дерева: березина «березове дерево; береза» [I, с. 160], берестина «берестове дерево; берест» [I, с. 160]; бучина «діал. букове дерево; бук» [I, с. 268], вербина «одне вербове дерево» [I, с. 326], вишнина «вишневе дерево» [I, с. 543], глодина «дерево глоду» [II, с. 86], грабина «одне дерево граба» [II, с. 150], грушина «грушеве дерево» [II, с. 183], деревина «дерево» [II, с. 245], дубина «окреме дерево дуба» [II, с. 429], кедрина «кедрове дерево; кедр» [IV, с. 139], кленина «кленове дерево, клен» [IV, с. 179], липина «липове дерево» [IV, с. 488], осичина «осика» [V, с. 762], осокорина «окреме дерево осокора; осокір» [V, с. 780], смеречина «смерекове дерево, смерека» [ІХ, с. 397], соснина «окреме дерево сосни» [ІХ, с. 469], тополина «одне тополеве дерево» [Х, с. 197], черемшина «одне дерево або кущ черемхи» [ХІ, с. 306], черешнина «окреме дерево черешні» [ХІ, с. 308], яворина «окреме дерево явора» [ХІ, с. 622], ясенина «окреме дерево ясена» [ХІ, с. 652]; окремих зернин, ягодин: виноградина «ягода винограду» [І, с. 441], вівсина «зернина вівса» [І, с. 530], горошина «насінина гороху» [ІІ, с. 138], житина «зернина жита» [ІІ, с. 532], зернина «дрібний плід хлібних злаків» [ІІІ, с. 560], квасолина «зернина квасолі» [ГУ, с. 132], мачина «макове зернятко» [ГУ, с. 656], мигдалина «ядро мигдалевого горіха» [ІУ, с. 700], насінина «окреме зерно плоду якої-небудь рослини» [V, с. 187], пшеничина «зернина пшениці» [УШ, с. 415], пасльонина «ягода пасльону» [VI, с. 897], сливина «слива» [ІХ, с. 351], тернина «одна, окрема ягідка цієї рослини» [Х, с. 92], ягодина «одна ягода» [ХІ, с. 624]; овочів (капустина «одна головка капусти» [ІУ, с. 98], картоплина «окрема бульба картоплі» [ІУ, с. 112], морквина «один коренеплід моркви» [ІУ, с. 803], перчина «один стручок перцю» [УІ, с. 336], цибулина «головка цибулі» [ХІ, с. 206], часничина «головка часнику» [ХІ, с. 277]; стебел і гілок рослин, мотивувальними для яких виступають назви цих рослин: бадилина «стеблина якої-небудь рослини» [І, с. 86], будячина «одне стебло будяка» [І, с. 240], бур'янина «одна рослина бур'яну» [І, с. 263], вівсина «стебло вівса» [І, с. 550], зілина [ІІІ, с. 573] «стеблина будь-якої запашної трав'яної рослини» [ІІІ, с. 573], колосина «один колос» [ІУ, с. 233], лободина «одне стебло лободи» [ІУ с. 536], лопушина «листок лопуха» [ІУ, с. 548], огудина «стебла, гілки виткої, повзучої або сланкої рослини» [У, с. 623], очеретина «стебло очерету» [У, с. 831], пшеничина «стеблина пшениці» [УІІІ, с. 415], сінина «стебло сіна» [Х, с. 226], стебелина, стеблина «стебло» [ІХ, с. 678], тернина «гілка терну» [Х, с. 92], хмизина «одна відділена від дерева гілка» [ХІ, с. 96] та ін.; одиничних предметів із маси однорідних: бісерина «одна намистина бісеру» [І, с. 189], віспина «окремий гнійник віспи або шрам від нього на тілі» [І, с. 684], волокнина «одна нитка волокна» [І, с. 729], волосина «ниткоподібний роговий утвір, що росте на шкірі людини і тварини» [І, с. 731], ворсина «одна волосина ворсу» [І, с. 742], галузина «одна галузка» [ІІ, с. 21], градина «крупинка граду» [ІІ, с. 153], грошина «окремий металевий грошовий знак» [ІІ, с. 177], дробина «свинцева кулька рушничного дробу» [ІІ, с. 419], дровина «одно поліно дров» [ІІ с. 420], ікрина «одна зернина ікри» [ІУ, с. 16], капелина [ІУ, с. 92] «краплина», каплина «краплина» [ІУ, с. 95], коралина «намистина із коралів» [ІУ, с. 285], краплина «крапля» [ІУ, с. 325], кроквина «один з брусів крокви» [ІУ, с. 364], крупина «окреме зерно крупи» [ІУ, с. 372], намистина «одне зерно намиста» [У, с. 128], одежина «окремий складник одягу» [У, с. 624], паркетина «окрема дощечка, плитка паркету» [УІ, с. 70], перина «пір'їна» [УІ, с. 324], перлина «одне зерно перлів» [УІ, с. 328], пилина «одна часточка пилу, порошина» [УІ, с. 351], пірина «перо» [УІ, с. 539], піщина «одна зернина, крупина піску» [УІ, с. 553], порошина «найдрібніша частка пороху» [УІІ, с. 287], пушина «пушинка; окрема волокнина пуху, дрібна часточка пуху» [УІІІ, с. 411], сльозина «одна краплина сліз» [ІХ, с. 389], стовбурина «один стовбур» [ІХ, с. 719], дрючина «товста дерев'яна палиця» [ІІ, с. 427], хворостина «довга тонка зрубана або зламана гілка» [ХІ, с. 48], хлібина «один виріб із борошна певної форми, буханець» [ХІ, с. 80], хмарина «окрема невелика хмара» [ХІ, с. 94], хмизина «одна відділена від дерева гілка» [ХІ, с. 96], цеглина «прямокутний брусок із глини, що вживається як будівельний матеріал» [ХІ, с. 192], черепичина «жолобаста випалена пластинка або плитка, виготовлена з глини або цементу» [ХІ, с. 307], шерстина «окрема волосина шерсті» [ХІ, с. 444], шротина «свинцева кулька рушничого шроту, дробина» [ХІ, с. 530], штахетина [ХІ, с. 535] «окрема дощечка загорожі; планка» [ХІ, с. 535], щаблина «щабель; поперечний брусок, планка в драбині» [ХІ, с. 570]; предметів, що називають частину від цілого, шматок однорідної речовини: вуглина «шматок, уламок кам'яного або деревного вугілля» [І, с. 780], ділина «дошка в підлозі або в огорожі» [ІІ, с. 303], дротина «шматок металевого виробу у вигляді гнучкої нитки або тонкого прута» [ІІ, с. 421], жарина «вуглина жару» [І, с. 509], жерстина «лист жерсті» [ІІ, с. 521], іскрина «одна іскра» [ІУ, с. 48], крижина «крижана брила» [ІУ, с. 343], крихтина «крихта; дрібненька частка, шматочок чого-небудь» [ІУ, с. 353], лушпина «лушпайка» [ІУ, с. 560], льодина [ІУ, с. 583] «шматок, брила льоду» [ІУ, с. 583], одробина «крихта, крапля, частка» [У, с. 641], полотнина «невеликий шматок тканини» [УІІ, с. 97], рогожина «шмат рогожі» [УІІІ, с. 592], рогозина [УІІІ, с. 1229] «рогожина»; смітина «частинка сміття» [ІХ, с. 408], сукнина «клапоть сукна або іншої шерстяної матерії, що вживається для натирання, чищення чого-небудь» [ІХ, с. 831], хворостина «довга тонка зрубана або зламана гілка, лозина» [ХІ, с. 48], шматина «кусок, клапоть тканини» [ХІ, с. 499], шпагатина «шматок шпагату» [ХІ, с. 512] та ін.; предметів, що складаються з однорідних одиниць: балясина «стовпчик поручнів балкона, сходів» [І, с. 98], оборожина «один із чотирьох стовпів, на яких тримається дашок оборогу» [У, с. 550], паркетина «окрема дощечка, плитка паркету» [УІ, с. 70], стелина «стельова балка» [ІХ, с. 682], тинина розм. «кілок або лозина з тину» [Х, с. 114], штанина «частина штанів, яка одягається на одну ногу; холоша» [ХІ, с. 534]. Окремі з цих номенів містять додатковий відтінок здрібнілості й пестливості (сльозина, краплина, крихтина, дробина, хмарина).

Значення одиничності може підсилювати суфікс -ка, який, ускладнюючи суфікс -ина, надає іменникам експресивного, здрібніло-пестливого забарвлення, причому, на думку В.П. Олексенка, у цьому ускладненні виявляється семантичне й формальне переплетення назв одиничних предметів із назвами зменшеності-пестливості [8, с. 204-205].

В академічному «Словотворі сучасної української літературної мови» зазначається, що деривати з похідним суфіксом -инка не лише підкреслюють невеликий розмір одиничного предмета, а й іноді беруть на себе основну роль у позначенні такого предмета (іскринка, краплинка, крупинка, павутинка, пушинка, сльозинка, сніжинка; порівняно з ними ікрина, краплина, сніжина тощо несуть додаткову інформацію, позначаючи переважно одиничний предмет, більший, ніж інші однорідні) [11, с. 95].

ЛСТ із суфіксом -ка є продуктивним і засвідчує, що такі іменники найактивніше творяться від сингулятивів із формантом -ина, які вживаються на позначення стебел рослин: бадилинка [І, с. 85], бур'янинка [І, с. 263], воринка «зменшене до ворина - зрубаний тонкий довгий стовбур дерева, який використовують для огорожі; жердина» [І, с.738], дубинка [ІІ, с. 429], зілинка [ІІІ, с. 573], коноплинка [ІУ, с. 262], лозинка [ІУ, с. 541], очеретинка [У, с. 831], соломинка [ІХ, с. 449], стебелинка [ІХ, с. 678], травинка [Х, с. 220], тростинка [Х, с. 284], хворостинка [ХІ, с. 48], хмизинка [ХІ, с. 96]; одного предмета із сукупності подібних: бісеринка [І, с. 189], бусинка [І, с. 263], віспинка [І, с. 684], волокнинка [І, с. 729], волосинка [І, с. 731], вуглинка [І, с. 780], горошинка [ІІ, с. 138], градинка [ІІ, с. 153], жердинка [ІІ, с. 520], зернинка [ІІІ, с. 560], ізюминка PV, с. 15], ікринка PV, с. 16], іскринка PV, с. 48], капелин- ка PV, с. 92], картоплинка PV, с. 112] квасолинка PV, с. 132], крупинка [ГУ, с. 372], маслинка [Щ с. 639], мачинка [Щ с. 656], намистинка [V, с. 128], насінинка [V, с. 697], одежинка [V, с. 624], перлинка [VI, с. 328], перчинка [УІ, с. 336], пилинка [VI, с. 351], піщинка [І, с. 553], пластинка [VI, с. 565], порошинка [УІІ, с. 287],рибинка [ШІ, с. 528], смітинка [ІХ, с. 408], тополинка [Х, с. 197], торбинка [Х, с. 200], хмаринка [ХІ, с. 94], цеглинка [ХІ, с. 192], цибулинка [ХІ, с. 206], шерстинка [ХІ, с. 444] шматинка [ХІ, с. 499], шротинка [ХІ, с. 530], штахетинка [ХІ, с. 536], щаблинка [ХІ, с. 570] тощо; частини, шматка від цілого: дернинка [10, ІІ, с. 253], жаринка [ІІ, с. 509], крижинка PV, с. 343], льодинка PV, с. 584], полотнинка [VH, с. 97], шпагатинка [ХІ, с. 512] та ін.; овочів картоплинка PV, с. 112], перчинка [VP с. 336], цибулинка [ХІ, с. 206]. Зменшеність і водночас пестливість виявляється в усіх наведених дериватах, оскільки вони утворені від субстантивів із суфіксом -ина, які мають нейтральне забарвлення.

Другорядну роль у вираженні лексико-словотвірного значення одиничності виконують утворення з десемантизованим демінутивним суфіксом -ка, [4, с. 394; 11, с. 95]. Похідні цього словотвірного типу вживаються на позначення предметів невеликого розміру або частини від цілого: беретка «невеликий берет» [І, с. 161], буханка «невеликий бухан» [І, с. 267], ватка «клаптик вати» [І, с. 297], гумка «шматок гуми» [ІІ, с. 193], дужка «ручка чи яка-небудь інша частина предмета, що має форму дуги» [ІІ, с. 433], ніжка «стебло рослини, нижня частина гриба» [V, с. 421], пелюстка «окремий листок із віночка квітки» [VP с. 114], скибка «скиба; смуга, шар землі, яку вивертав плуг під час оранки» [ІХ, с. 261], скобка «скоба; зігнута півколом чи під кутом металева смужка, яка, вбита у що-небудь, служить ручкою або опорою при підніманні, триманні» [ІХ, с. 288], фрикаделька «кулька з меленого м'яса або риби, зварена в бульйоні» [Х, с. 644], хатка «приміщення, споруда, намет, які формою нагадують невелику хату» [ХІ, с. 31] тощо; одного предмета із ряду однорідних або частки, шматка речовини: карамелька «одна цукерка карамелі» [Щ с. 100], мармеладка «розм. мармеладна цукерка» [Щ с. 630], плитка «невеликий плоский (переважно прямокутний) шматок чого-небудь» [VP с. 584], скабка «тонка, гостра трісочка, гострий осколок металу, скла, які застряли у шкірі, в тілі» [ІХ, с. 237], соломка «стебло льону, конопель» [ІХ, с. 449], фанерка «невеликий шматок фанери» [Х, с. 559] та ін. Деривати з формантом -ка, подібно до сингулятивів із суфіксом -ина, означають один предмет із ряду однорідних або частину, шматок якоїсь речовини, матеріалу, але з підкресленням невеликого розміру. сингулятив суфікс іменник словотворення

Сингулятивне значення може виражати демінутивний суфікс -иця. Формант -иця із цим значенням вважається непродуктивним. У таких дериватах демінутивне значення, на думку П.І. Білоусенка, поєднується з сингулятивним: бантиця, колотвиця, крупиця [2, с. 131]. Окремі сингулятиви на -иця співіснують з однокореневими на -ина, наприклад: капустина - капустиця, крупина - крупиця.

ЛСТ з формантом -иця у «Словнику української мови» репрезентований такими дериватами: вербиця «пестл. верба» [10, І, с. 326], ворітниця «прикріплена на завісах одна з двох частин (половин) воріт, брами» [І, с. 738], діжниця «невелика діжка» [ІІ, с. 301], зірниця «зірка» [ІІІ, с. 577], капустиця «діал. капуста» PV, с. 98], копиця «невеликий стіжок сіна» PV, с. 281], палиця «відділена від дерева й очищена від пагонів частина тонкого стовбура або товстої гілки» [VP с. 28], планиця «частина огорожі від стовпа до стовпа або планка в огорожі» [VP с. 562], птиця «птах» [ҐЛІ, с. 381], тополиця «жіноча особина тополі, що дає насіння, коли поруч із нею ростуть чоловічі екземпляри» [Х, с. 197]. Наведені приклади засвідчують, що окремі сингулятиви на -иця втратили значення пестливості.

Словотвірне значення одиничності в сучасній українській мові може виражати суфікс -ак. Словотвірний тип із суфіксом -ак (-як, -чак, -няк) непродуктивний, що засвідчують деривати: вугляк «вуглина» [10, І, с. 781], верхняк діал. «металева кришка люльки» [І, с. 335], гнояк «гнійник» [ІІ, с. 98], дубчак «молодий дуб» [ІІ, с. 431], коп'як «діал. копиця» [Щ с. 284], рівчак «не дуже глибокий і широкий рів» [ҐЛІ, с. 553], річняк «тварина, рослина у річному віці» [ШІ, с. 580], ропак «різновид торосистих утворень морського льоду у вигляді крижини, що стоїть ребром на порівняно рівній льодяній поверхні» [ҐЛІ, с. 881], спичак «молодий паросток очерету» [ІХ, с. 512], шпичак «у деяких рослин колючка, шип» [ХІ, с. 523]. Такі субстантиви чітко окреслюють значення одиничності, мотивувальними для них є у переважній більшості речовинні іменники.

У процесі творення іменників зі значенням одиничності бере участь суфікс -ець. Наші спостереження доводять, що такі сингулятиви здебільшого є назвами предметів невеликого розміру, частини від цілого: буханець «зменшене до бухан; одна хлібина» [10, І, с. 266], галунець [І, с. 222] «галун; тасьма, вишита золотими або срібними нитками, яку пов'язують на що-небудь, нашивають на одяг» [ІІ, с. 222], дубець «відламана гілка без листя» [ІІ, с. 429]; жолобець «зменшене до жолоб» [ІІ, с. 543], зубець «частина знаряддя, інструмента, деталі механізму у формі гострого виступу» [ІІІ, с. 726], пластівець «клапоть, шматок чого-небудь пухнастого, м'якого» [V с. 567], рунець «біла хустина або шматок полотна» [ҐЛІ, с. 909], скарбець «посудина, в якій закопували скарб» [ІХ, с. 252], хлібець «невелика хлібина» [ХІ, с. 80] тощо. Сингулятиви з суфіксами -ець належать до активного словника. Цей словотвірний тип є малопродуктивним у сучасній українській мові. У таких дериватах сингулятивне значення поєднується здебільшого з демінутивним.

Висновки

Лексико-граматичний розряд розгляданих сингулятивів утворюють іменники, одиничне значення яких виражається за допомогою суфіксів -ина, -ка, -иця, -ак та -ець, найпродуктивнішим із-поміж яких є формант -ина.

Мотивувальними для цих субстантивів виступають здебільшого збірні та речовинні іменники, рідше іменники, що позначають певний предмет.

В основі семантичного зв'язку твірних слів і похідних сингулятивів лежать логічні відношення цілого та його частини.

Залежно від семантики мотивувального слова сингулятиви можуть набувати додаткових семантико-стилістичних відтінків, зокрема зменшеності та пестливості. Продуктивність таких сингулятивів виявляється в розмовному мовленні, що засвідчують відповідні позначення в розгляданому словнику.

Література

1. Безпояско О.К., Городенська К.Г. Морфеміка української мови: монографія. К.: Наукова думка, 1987. 211 с.

2. Білоусенко П.І., Німчук В.В. Нариси з історії українського словотворення (суфікс -иця). Київ - Запоріжжя: ЗДУ, 2002. 206 с.

3. Білоусенко П.І. Нариси з історії українського словотворення (суфікс -ина). Запоріжжя - Ялта - Київ: ТОВ «ЛІПС», 2009. 252 с.

4. Городенська К.Г Одиничні іменники. Українська мова. Енциклопедія / редкол.: В.М. Русанівський, О.О. Тараненко, М.П. Зяблюк та ін. К.: Укр. енциклопедія, 2000. С. 394.

5. Городенська ГК., Кравченко М.В. Словотвірна структура слова. К.: Наукова думка, 1981. 199 с.

6. Закревська Я.В. Нариси з діалектного словотвору в ареальному аспекті: монографія. К.: Наукова думка, 1976. 165 с.

7. Ковалик І.І. Словотворча будова збірних і одиничних іменників у східнослов'янських мовах у порівнянні з іншими слов'янськими мовами. Питання слов'янського мовознавства. Львів: Вид-во Львів. держ. ун-ту, 1958. Кн. 6. С. 18-55.

8. Олексенко В.П. Словотвірні категорії іменника: монографія. Херсон: Айлант, 2005. С. 198-205.

9. Панцьо С. Словотвірний розряд іменників зі значенням збірності та одиничності у діалекті лемків. Наукові записки. Сер.: Філолог. науки (мовозн.). Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. Володимира, 2000. Вип. 23. С. 23-30.

10. Словник української мови: в 11 т. К.: Наукова думка, 1970-1980. Т. І - ХІ.

11. Словотвір сучасної української літературної мови / відп. ред.М.А. Жовтобрюх. К.: Наук. думка, 1979. С. 94-95.

Анотація

УДК 811.161.2«367.622

Лексико-словотвірні типи сингулятивів (на матеріалі одинадцятитомного «Словника української мови»). Бойко Л. П., кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри української мови Запорізького національного університету

У статті розглянуто лексико-словотвірні типи іменників зі значенням одиничності, з'ясовано продуктивність суфіксів, які формують словотвірне значення одиничності, розгляданих дериватів.

Ключові слова: сингулятив, словотвірне значення, лексико-словотвірний тип, словотворчий формант, субстантив, суфікс.

Аннотация

Лексико-словообразовательные типы сингулятивов (на материале одиннадцатитомного «Словаря украинского языка») Бойко Л. П.

В статье рассмотрены лексико-словообразовательные типы существительных со значением единичности, определена продуктивность суффиксов, которые формируют словообразовательные значения единичности, установлены особенности словообразовательной мотивации рассматриваемых дериватов.

Ключевые слова: сингулятив, словообразовательное значение, лексико-словообразовательный тип, словообразовательный формант, субстантив, суффикс.

Summary

Lexical and word-building types of singulatives (on materials of eleven volum “Dictionary of the Ukrainian language”). Boiko L.

The article is dedicated to the lexical and word-building types of nouns with the meaning of oneness. The author also analyses the productivity of suffixes that have the word-building meaning of singularity. The features of word-building motivation of studied derivates are also given.

Key words: singulative, word-formation meaning, lexical and word-building type, word-building formant, substantive, suffix.

Размещено на Allbest.ru