Дискурсивні засоби створення комічного у кінокомедіях "Дім Великої матусі" і "Доктор Дулітл"

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДИСКУРСИВНІ ЗАСОБИ СТВОРЕННЯ КОМІЧНОГО У КІНОКОМЕДІЯХ «ДІМ ВЕЛИКОЇ МАТУСІ» І «ДОКТОР ДУЛІТЛ»

Ю. Плетенецька, кандидат філологічних наук, доцент кафедри англійської філології і перекладу Національного авіаційного університету

АНОТАЦІЯ

Ю. Плетенецька

У статті досліджується категорія комічного як естетична категорія осмислення світу. Розглядаються підходи до вивчення категорії комічного, засоби створення комічного на всіх мовних рівнях та його функції. Докладно аналізуються дискурсивні засоби створення комічного на прикладі двох американських кінокомедій та їх дубльованих українських перекладів.

Ключові слова: категорія комічного, переклад, інтертекстуальність, парапросдокіан.

АННОТАЦИЯ

ДИСКУРСИВНЫЕ СРЕДСТВА СОЗДАНИЯ КОМИЧЕСКОГО В КИНОКОМЕДИЯХ «ДОМ БОЛЬШОЙ МАМОЧКИ» И «ДОКТОР ДУЛИТЛ»

Ю. Плетенецкая

В статье исследуется категория комического как эстетическая категория осмысления мира. Рассматриваются подходы к изучению категории комического, средства создания комического на всех языковых уровнях и его функции. Детально анализируются дискурсивные средства создания комического на примере двух американских кинокомедий и их дублированных украинских переводов.

Ключевые слова: категория комического, перевод, интертекстуальность, парапросдокиан.

SUMMARY

DISCOURSE MEANS OF COMIC FORMATION IN COMEDY FILMS “BIG MOMMA'S HOUSE” AND “DOCTOR DOLITTLE”

Yu. Pletenetskaya

The article studies the category of comic as an aesthetic category of world understanding. The approaches to studying the category of comic, means of its formation at all linguistic levels as well as its functions are considered. Discourse means of comic formation are analysed in detail based on two American comedy films and their dubbed Ukrainian translations.

Key words: comic category, translation, intertextuality, paraprosdokian.

Категорія «комічне» здавна привертала увагу дослідників, що працюють у різних наукових областях, таких як філософія, етика, естетика, психологія, соціологія, лінгвістика, культурологія, міжкультурна комунікація і т.д. [4, с. 12]. Починаючи з І. Канта, теорія комічного отримала серйозну філософську розробку, зокрема, він писав: «Музика і привід до сміху являють собою два види гри з естетичними ідеями або ж з уявленнями розуму, за допомогою яких, зрештою, нічого не мислиться і які можуть, завдяки одній лише своїй зміні <.. .> жваво приносити задоволення» [3, с. 351]. Зараз комічне розуміється як специфічна естетична категорія осмислення світу, яка реалізується за допомогою форм і засобів, здатних викликати сміхову реакцію або посмішку несподіваним поглядом на звичні уявлення та явища [6, с. 7].

Взагалі, можна виділити три домінуючі підходи до вивчення категорії комічного. Перший підхід - теорія переваги - полягає у тому, що через гумор ми виявляємо свою перевагу над іншими людьми або речами, а сміх - це реакція нашого організму на усвідомлення такої переваги [11, с. 76]. Другий підхід - теорія розрядки - визначає наступні психічні та психологічні функції комічного: розумова розрядка, відпочинок, зняття напруги. Третій - теорія невідповідності - полягає у вивченні гумору, тобто, того, що робить об'єкт смішним [15, с. 27-28]. Ті суспільні явища, які втрачають свою доцільність, необхідність, але претендують на історичне буття, вагомість, вартісність, прагнуть видати себе не тим, чим вони є насправді, - саме ті явища стають об'єктом комічного висміювання [8, с. 164]. Отже, в основі створення комічного у всіх представлених формах лежить не тільки суперечність, яка виражається у протиставленні певної соціальної, моральної, етичної, загальноприйнятої норми і якомусь прояві контрасту, а також і оцінка.

У цій роботі, вслід за Т.В. Лазером, комічне визначаємо як естетичне явище, що здатне викликати імпліцитну чи експліцитну сміхову реакцію [7, с. 33]. Комічне може розглядатися як особливий спосіб передачі інформації, який передбачає комунікацію, у процесі якої і виникає комічний ефект [5, с. 65]. Комічний ефект досягається при наявності адресанта - суб'єкта комічного, об'єкта комічного - того, над ким сміються, і адресата - того, на кого розраховано створення комічного ефекту. У даному процесі може брати участь і спостерігач - свідок створення комічного.

Адресант, тобто сукупність його індивідуально-особистісних і соціальних рис, а також його відкриті наміри і приховані інтенції присутні у тексті безпосередньо; а адресат - опосередковано, оскільки будь-який відправник тексту орієнтується на одержувача і на рівень його фонових знань.

Основна інтенція адресанта у комічній комунікації полягає у бажанні пожартувати, викликати сміх в одержувача тексту, здійснити на нього емоційно-естетичний/ інтелектуально-критичний вплив. Емоційно-естетичний вплив виражається у бажанні адресанта викликати в одержувача тексту сміх або задоволення від комічної інформації. Інтелектуально-критичний вплив відбувається при негативній оцінці адресантом тих чи інших властивостей предмета повідомлення або особистості одержувачатексту [2, с. 82].

Основними засобами створення комічного є різновиди мовної гри, побудованої на невідповідностях на всіх мовних рівнях:

1) на фонетичному - гра звуками (омоніми, омофони, омографи), шібболет, звукова метатеза [16];

2) на морфологічному - виділення слова в іншому слові, малапропізм;

3) на лексичному - каламбури, бленди, малапропізми, оксюморон, зевгми [16];

4) на синтаксичному - повторення;

5) на стилістичному - алегорія, алюзія, антитеза, алогічність, зведення до абсурду, перебільшення (гротеск, гіпербола, карикатура, пародія, травестія, фантастика, шарж), применшення (літота), градація, змішання стилів або ж невідповідність мовного стилю ситуації, іронія, метафора, неправильне порівняння з тим, що не має жодних спільних ознак, несумісність понять в одному ряді, нісенітниця, оксюморон, парадокс, паралелізм, передражнювання, приголомшливі епітети [10];

6) на текстово-жанровому і дискурсивному - порушення на рівні композиційної структури, введення інтертекстуальних елементів, збій часових планів, змішання стилів.

Всі засоби творення комічного у тексті знаходяться у тісній взаємодії, підсилюючи комічний ефект один одного завдяки конвергенції та феномену іррадіації. У цілому, у комічному тексті спостерігається переважання імпліцитних зв'язків у порівнянні з текстами конвенційного змісту, що є запорукою їх естетичного (комічного) впливу [16].

До функцій комічного відносяться:

1) сміхова критика дійсності на основі зіставлення з естетичними ідеалами;

2) гармонізація дійсності, примирення суперечностей;

3) зняття психічних, емоційних, інтелектуальних, моральних напружень в естетичному катарсисі [1, с. 84].

Як відомо, саме у рамках дискурсивного рівня тексту акумулюється смисл тексту і контекст одночасно. Тож далі пропонуємо здійснити аналіз мовного рівня комічного тексту як продукту мовленнєвої діяльності і водночас дослідити його у дискурсі, у дієвому просторі з урахуванням зовнішніх і внутрішніх факторів розгортання текстової комунікації.

На дискурсивному рівні комічне у кінокомедіях «Дім Великої матусі» і «Доктор Дулітл» створюється у 46,2% проаналізованих випадків (100 фрагментів) та вербалізується шляхом використання таких прийомів, як уведення інтертекстових елементів та використання парапросдокіану.

Інтертекстуальність розуміється як рекурсивний зв'язок із певними текстами (з тими, що вже створені), занурення тексту до континууму інших текстів, а також прокурсивний зв'язок як зв'язок з тим, що ще буде створено, прогностичний вплив певного тексту на дальший розвиток текстеми, жанру, семіосфери, до якої належить текст [10, с. 210].

Шляхом інтертекстуальності комічний ефект створюється у 19,2% проаналізованих випадків. Інтертекст спостерігається у випадках, якщо жарт засновано на певних прецедентних іменах або прецедентних текстах - тобто, коли у тексті використовується щось знайоме глядачеві з інших джерел. Інтертекстуальні вкраплення в американських кінокомедіях часто містять відсилки до інших творів кіномистецтва.

Зокрема, коли у фільмі «Дім Великої матусі» Малколм приходить рятувати свого напарника Джона, він питає, чи з ним усе гаразд, на що той дає іронічну відповідь. Діалог має наступний вигляд:

Uh... A little help down here, please?

I'm just takin' a bath -with Old Yeller down here [13, 00:02:36-00:02:41].

Big Momma don't know nothin' about no drugs! Unlessy'all talkin' about Harry Belafonte. Whoo! Lord knows I was addicted to that man for about ten years! [13, 01:10:29-01:10:39]

Жарт полягає у тому, що з наркотиками порівнюється творчість відомого співака Гаррі Белафонте (Harry Belafonte), короля музики каліпсо. У 1956 році його альбом «Calypso» протягом тридцяти одного тижня утримував перший рядок у Billboard 200 і першим в історії розійшовся тиражем понад мільйон примірників, тому очевидно, що багато його сучасників були його палкими прихильниками, серед яких і Велика матуся. Додавання речення Lord knows I was addicted to that man for about ten years! підтверджує цю думку, вказуючи на те, що його музика викликала справжню «залежність» у фанатів.

У фільмі «Доктор Дулітл» інтертекстуальність використовується розмовляючими пацюками, коли вони бачать, як Джон Дулітл заводить до лікарні тигра, щоб зробити йому повний огляд:

Lookwho'shere. Well, ifit isn'tSiegfriedandRoy! [14,01:05:58-01:06:01] Siegfried and Roy - це відсилка до відомого телешоу, зірками якого виступали дресувальники Зігфрід Фішбахер і Рой Горн, які тренували левів та білих тигрів та включали їх у свої шоу. Шоу з тваринами стало настільки успішним, що вони отримали запрошення виступити у Лас-Вегасі. У 1990 році Зігфрід і Рой були удостоєні зірки на Голлівудській алеї слави. Жарт, заснований на відсилці до цього шоу, показує зневажливе ставлення пацюків до Дулітла та тигра, коли вони вважають останніх лише дресувальником і дресованою тваринкою. Варто при цьому зазначити, що пацюки використовують імена обох дресувальників, хоча Джон Дулітл веде тигра один, і не використовують імені тварини.

Інтертекст у кінокомедіях також може містити відсилання до культурних особливостей сучасної для персонажів Америки, наприклад, до індустрії розваг, як у наступному фрагменті:

Stupid cat. Ruined theparty.

What doyou mean, shut up? I was gonna do karaoke!_ [14, 01:10:50-01:10:55].

У цьому випадку морська свинка, яка насолоджувалася перебуванням на бенкеті та нарешті спромоглася дістатися святкового стола, скаржиться на тигра, через якого бенкет передчасно закінчився - перелякані гості або втекли, або пішли дивитися, як Джон Дулітл робить тигрові операцію на мозку. Невдоволена морська свинка говорить, що бенкет був настільки гарний, що вона вже хотіла іти співати у караоке (I was gonna do karaoke!), що було традиційною розвагою для американських вечірок того часу. Таким чином, урочистий бенкет на честь злиття компаній порівнюється із неформальною вечіркою кращих друзів, що і створює комічний ефект у фільмі.

Найчастіше ж комічне у кінокомедіях «Дім Великої матусі» і «Доктор Дулітл» вербалізується шляхом застосування такої стилістичної фігури, як парапросдокіан (26,9%), що розуміється як фігура мовлення, в якій остання частина речення, фрази чи більшого відрізку дискурсу є дивною або несподіваною, змушуючи читача або слухача переосмислити, по-новому зрозуміти його першу частину [12].

Парапросдокіан використовується, зокрема, у наступному випадку. Коли у фільмі «Дім Великої матусі» жінки-сусідки приходять до Джона познайомитися і почастувати домашньою випічкою, одна з жінок починає привітну промову, однак справжня Велика матуся, в якої на той момент були проблеми зі шлунком, і вона хотіла піти додому до вбиральні, перебила її:

Welcome to Maple Drive. We hope you will come to love...

Oh, shut up and give the man your dry old Bundt cake sol can go home [13, 00:08:12-00:08:19].