Способи ускладнення простого дієслівного присудка

Размещено на http://www.allbest.ru/

СПОСОБИ УСКЛАДНЕННЯ ПРОСТОГО ДІЄСЛІВНОГО ПРИСУДКА

Ще з початку XX століття науковці активно вивчають діалекти української мови. Проте більшість досліджень стосувалася фонетичного та лексичного рівнів. Вивченню синтаксичних особливостей українських діалектів присвячені праці таких науковців, як С.П. Бевзенко («Про діалектні відмінності української мови на синтаксичному рівні», «До характеристики діалектних відмінностей у словосполученні»), І.Г. Матвіяс («Лінгвогеографічне дослідження українського діалектного синтаксису», «Особливості словосполучень у західноукраїнському варіанті літературної мови»), П.М. Лизанець («Українські південнокарпатські говірки Затисся Виноградівського району Закарпатської області»), Й.О. Дзендзелівський («Спостереження над синтаксисом українських говірок Нижнього Подністров'я»), В.М. Брахнов («Складнопідрядні конструкції говірок Переяслав-Хмельницького району у зв'язку з інтонацією»), В.І. Добош («Синтаксис українських південнокарпатських говорів») тощо. Поодинокі наукові розвідки українських діалектологів не можуть задовольнити діалектологічні потреби та відповісти на всі питання, що стосуються синтаксичного рівня українських говірок, зокрема східноподільських.

Традиційно східноподільськими вважають говірки, які на півночі обмежуються ізоглосою по лінії від верхів'я р. Рось північніше м. Ставища до верхів'я р. Гнилий Тікич; зі сходу і півдня - від р. Гнилий Тікич по р. Синюха до р. Південний Буг у напрямку на Ананьїв - Балту Одеської обл. - Чечельник Вінницької обл., на заході від Чечельника до верхів'я р. Рось [12, с. 35-36]. Східноподільські говірки залишаються одними з найменш досліджених з-поміж усіх інших діалектних зон. Синтаксис східноподільських говірок частково досліджений Є.М. Рудницьким («Зложене речення в гуманських діалектах») майже століття тому, окремі особливості словосполучень зафіксовано в Атласі української мови. Саме тому сучасний синтаксичний рівень східноподільських говірок вимагає грунтовного опрацювання, що й визначає актуальність розвідки.

Мета статті - визначити основні способи ускладнення простого дієслівного присудка в східноподільських говірках і виявити найбільш поширені з них.

Матеріалом для розвідки стали діалектні тексти, записані автором на території Східного Поділля, а також представлені в збірнику «Говірки Черкащини» (див.: ГЧ).

У працях із синтаксису більше досліджено складений дієслівний присудок, а ускладненому простому присудку уваги приділено недостатньо. Науковці вважають, що основні форми простих дієслівних присудків перетворюються на ускладненні тоді, коли різні відтінки значення передаються додатковими граматичними значеннями, наприклад, додаванням спеціальних часток чи повторенням слів [10, с. 116]. Різні частки несуть певне стилістичне, емоційне навантаження й використовуються в реченнях з різною метою. Ускладнені форми простого дієслівного присудка характерні в основному для розмовної мови або художньої розповіді [10, с. 118]. П.С. Дудик зазначав, що такі утворення характерні «для оформлення повнішої семантики і глибшої емоції» [6, с. 102]. Саме тому вони так часто зустрічаються в діалектному, живому розмовному, мовленні, зокрема в східноподільських говірках.

Окремі дослідники простий ускладнений присудок узагалі не визначають. У академічному виданні «Сучасна українська літературна мова» за редакцією І.К. Білодіда зауважено, що підсилювальні частки ну (ану), давай часто вживаються при присудку-інфінітиві й увиразнюють відтінок раптового початку тривалої дії, її інтенсивності та динамічності. Речення з таким присудком є особливим типом двоскладних речень [11, с. 155].

Про ускладнений присудок згадує в розвідці «Просте речення у кубанських говорах» Н.П. Федоренко. Науковець не розмежовує такі два види ускладненого присудка, як простий і складний. На думку науковця, присудок ускладнюється й повтореннями дієслів, і двома дієсловами, одне з яких утратило своє лексичне значення, і присудком, що повторюється й уживається разом із часткою. Повтори дієслів пояснюються прагненням зберегти у свідомості слухача образ і зміст сказаного [12, с. 287].

Й.О. Дзендзелівський у статті «Спостереження над синтаксисом українських говірок Нижнього Подністров'я», досліджуючи граматичну основу, не загострює увагу на ускладненні простого присудка, вживаючи лише таке загальне поняття, як складений присудок [4, с. 62].

Простий ускладнений присудок у середньонаддніпрянських говірках дослідила Г.І. Мартинова, розглянувши ускладнені форми простого дієслівного присудка в середньонаддніпрянських говірках, і виокремила найбільш продуктивні способи ускладнення. Авторка визначила, що найбільш поширеними способами ускладнення присудка в середньонаддніпрянських говірках є використання часток зі спонукальною, модальною, обмежувально-видільною та підсилювальною семантикою, близьких до них так званих «порожніх слів» чи повторення форм [7, с. 8].

Діалектні тексти, записані в східноподільських говірках, підтверджують висновки Г.І. Мартинової та свідчать, що в східноподільських говірках простий присудок ускладнюється за допомогою часток різного значення: Найпродуктивніші з них:

- підсилювальна частка і (й)надає дієсловам відтінку посилення, результативності, відповідності. Ця частка зустрічається найчастіше з-поміж інших: ну їпиек'ли 'парниї коро'ва/7 це д'л'а моло'дих о бо то коро'ваї пеик'ли таї ірозр'і'зали (Хом.); О / йак йа д іву'вала // х'і'ба ж так йак те^и,пер // йакуже у ш'колу хо'дила то у нас буу у се^и|л і клуб / та Гми і хо'дили у клуб (Тех); 'помни^ете йак 'бабушка 'Гала із ли'монойу ро'била / а то'д' і.ж і не^ибу'ло тих л і'моніу то бу'ло із 'вишн ами (Тет.). 'меду у 'нас ни 'йіли у цеї 'м-іс'ац / ну 'може ї'йіли (Бубн. Слоб.); а приї'шоу з 'арм'ійі / та Г наРшоу 'бабу 'Вал у/та ї жи'ниус'а (Юрк.);

- часткаяк - може використовуватися для підсилення несподіваності дії чи сказаного: а 'в'ін йак приї'шоу / ш'пичкойу / гет / по пли'т і / кру'гом проби'вау і про'биу те зе^ир'но (Весел.); оци'пили 'л іс / флож'ки та'ко пос'тавили / то тої сна'р ад / йакрво'нули / то там во'ронка бу'ла д'ва 'метра глиби'нойу (Тишк.); йак о'це ж наго'туйут'ст'рави там со'б-і накри'вайут' с'т'іл / хо'лод'н'і за'куски (Бубн. Слоб.); от ми доб'і'гайе'мо / раз йак у'жо ухеа'тила і не^и,су (Тет.); та йак поски'дали т'і гла'душчики з г'руби на ли'жанку (ГЧ);

- частка мов: моу пог'райе 'сутки то'д'і моу ц'і'дит' т'реба і у бу'тилки заку'порити цим і сТавити у холо^'іл'н'ік (Оз.); це коФи приЮс'ат' уже / ну 'хлопе^иц' моу приїшоу наре'чениї до 'н'ів-ести і во'на йак'шо во'на сог'ласна за 'н'ого 'виїти 'зам-іж / во'на приГмайе цеГхл'іб і то'д'і 'обм-ін'уйе йо'му також х'л'іб (Колод.). Частка мов у досліджуваних говірках надає реченням частіше не порівняльного, а стверджувального, підтверджувального значення;

-хоч (хоть, хоть би) - має обмежено-видільну семантику: в 'сорок 'вос'мому на 'було вже т'рошки 'лекше / вже т'рошки х'л'іба хоч вро'дило (ГЧ); а во'на 'каже гус'тойі балан'ди 'хогіби иава'рити (Тет.);

підсилювальна частка аж: 'тато 'м-ії буу на вої'н'і / ни'було йо'го / аж приРшоу в 'сорок п'йатому 'роц'і (Ладиж.);

- частка ще (ше) й для підкреслення дії, її посилення: да'руйут 'бат'ков-і 'борону / ше Гз че^ир'вонойу ст'р ічкойу та'койу / а ^|мати^ер' і 'утку/ і ше й у'т'атка на с'пин і / шоб 'мати ше їтру'дилас' а і 'д іт'ам 'уткойу ци'йейу ха'з'аїство три'мала (Бубн. Слоб.); с'перше бу'ла 'тушана ка'пуста / буу холо'дец / бу'ли ве^и'лик'і 'гарн і кот'л' ети / 'бабка за'пече^ина а'бо кар'тошка до кот'л ет / 'риба 'жар ана і хо'лод ана / к-і'с' іл / ше їбуу кч'с іл іс:ухоф'руктіу із су'хих 'вишен (Тет.); Бу'ла 'дочка голо'доука у 'нас шеїбу'ла 'добра голо'доука у 'сорок 'с'омому 'роц'і (Ладиж.);

- ну (ану) - частка, що надає дієсловам у реченні спонукання до дії: Йак зап'рошували / за'ход' ат' / тук туктук / с у'ди приїш'ли? а'ну за'ход'те / до гос'тинойі / до 'хати / ми вам с'каже^имо чи с у'ди чи не^ису'дн по'бачи^ете; а'ну моло'диї ка'жи чи с'у'ди; а то'д'і уже ну 'досит'уже ніч колу'пати с'і'даїмо уже за с' 'т іл уже дого'вори (Тет.);

- от - модальна частка, яка або слугує для підсилення сказаного, або має переповідне значення: а то'д'і ми вже зах'т'іли с'вейі 'хати / от да'вай *будим ст'ройітис'а (ГЧ); і ко'ли 'Паска от при'ходили ус'і сво'йі 'р'ід'н'і і 'празнували св-а'тили / а 'пот'ім с'ходилиса і п'разнували (Лел.);

- бодай - має семантику заборони або наказу: бо'йалис' а пропус'тити у'роки / шоб бо'даї/ ди'ректор ш'коли / ни 'визвау / нипов'і'домиу бат 'кам / шо ми запчз'нилис' а (Весел.);

прямо - частка, що підсилює дію: і 'дуже бу'ла ху'да пр'^,амо 'йелі хо'дила / у'род'і йак с конц'лаг-іра бу'ла (Лел.);

- відзайменникова частка собі надає дієсловам у реченнях вільної дії: а уже там со'б-і во'ни г-іл''це уже во'ни ви'нос'ат тих дв-і ч-іп'л'али 'коло во'р'іт там на 'дерево у 'кого йа'ке 'дерево то 'коло во'р'ітц'і 'гил'ц'а ч-іп'л'али знак шо ви'с'іл':а тут бу'ло (Хом.); ну то'д і уже шо / зби'райут со'б-і! та ї уже і'дут /нуна 'роспис і'дут (Син.);

- ніби, наче - порівняльні частки: зас'н'і'вочки 'хочимо / бо ми засти'л'айемо 'наче йак прикра'шайимо кра'ват' / 'робим зас'н'ів'ки (ГЧ); там во'ни / ну шо во'ни / го'р'ілку 'пили / 'йіли / с'п-і'вали і / це ¹наче казали рушни^|ки то'рочат рушни'ки (Син.); а'бо круго'в'і 'сан і ро'били / 'коли^есо в'ід 'воза / заби'вали у л' ід / ¹наче проби'вали л ід / 'дирку / в оче'рет і (Юрк.);

- вже - вживається не для часової орієтації, а для зв'зку слів у реченні, для передачі логічної послідовності мовлення, виділення основної інформації: вже др'іб'н'іше полу'чайе'ц'а волок'но / і вже у'се пириш'ч-ітила і вже би'ремс'а до ни'ток (ГЧ); та'ко йак це шчо'деник то ц о уже йа счи'тайу шо це та'к'і та'к'і а уже су'бота / то'д і ж у су'боту хо'дили у ш'колу; от уже г'рубку роспа'лили/ уже те^ип'лен ка / оїми уже і 'рад і уже / і порос'кутувалис'а / уже 'в'ешалочку нам зро'били / там чиїс' 'тато (Тет.);

- оце - вказівна частка, яка в досліджуваних говірках використовується швидше з переповідною метою: у 'нас нази'вали за'м'іс / о'це зби'рали л у'деї/ йак 'л уди 'хату 'мали буду'вати / зби'рали лу'деї/ за'возили г'лину / со'лому (Верхи.). Іноді частка використовується в парі з підсилювальною часткою ж: оцеж про'в'іу до'дому і ус о/за ручку і приї'шоу про'в'іу до 'хати те^и'бе і ус о (Тет.).

У східноподільських говірках доволі часто використовується модель поєднання одразу кількох часток або часток і сполучників для ускладнення простого присудка, що надає реченням більшої експресивності, виразності, точності висловлювання. Наприклад:

1. і - ше й: при'ходим у 'хату / мол-о'диї си'дит 'йіс ц там / кат'л'ети / 'шос ше /мол-о'да приу'йазана / і ше її на ги'тару гра /оце так; бо в-ін же пом-і'н'ав х'л іб / і ше ївз 'ав с'а'ченойі во'ди 'дес 'там у п'л'ашец:і у кар'ман (Бубн. Слоб.); і шчеї'каже 'дали йа'к'ійіс та'ких йак л і'п^-оши^ечок (Тет.);

2. ж - і: од'на сто'йіт та'ко / пле^и'чнма а та 'з:ад і / шо ц о'му 'фантов'і прису'дити / во'на ж і не^из'найе шо (Тет.); оі же ж і б-ідуйали /дужи^е б-ідуйали (Ятр.);

3. геть - і: ої ле^и'жу ле^и'жу ше 'хочу / ше раз над'кус'у а це уже Та'марц і зане^и'су / то'д і уже захо'вала шоб гет і не^и 'бачи^ела (Тет.); а 'пот ім 'каже / поса'дили кар'топл у / геш'од'н і лушпаї'ки 'каже і са'дили бо не^ибу'ло ж 'тойі кар'топл і (Тет.); во'ни уже про х'лібчик гегіі не^игово'рили; у нас та'ка бу'ла 'горка у ш'кол і 'дуже ве^и'лнка / ми з 'горки гегіі при'б'ігла пал 'то п'ід'н ала на подк'лад і ка'тайус' (Тет.); х'л'іба ни 'було шо 'гет'і 'йісти / ни 'було шо у'з'ати у ш'колу (Ладиж.); 'Господ'і ст'рашно рос'казувати 'гет' И 'дужеист'рашно / хо'дили шчедру'вали ж'дали 'ц'іх д'н'іу шчедру'вати хо'дили / шоб 'дали йа'когос' п'ран'ічка ко'лис' (Ладиж.);

4. вже - ну: а то'д'іуже ну 'досит'уже п'іч колу'пати с'і'даїмо уже за с 'т іл уже дого'вори; (Тет.);

5. ото - вже: о'то уже нам бу'ло (Тет.); це ко'ли о'то уже до,пус'т,ц'ім / при'ходе моло'да до моло'дого і зап'рошуйе 'йіх бат,,к-іу цих ус'іх на ве1'с,іл':а і во'ни йіх час'туйут' так 'само і моло'диї при'ходе до бат''к-iy моло'дойі і так 'само йіх зас^,'т'іл':ам (Колод.).

Простий дієслівний присудок може також ускладнюватися модальними словами було, бувало, давай, взяв, візьми та й, знай тощо. Це дієслівні форми, які науковці іноді називають «порожніми словами», оскільки вони втратили лексичне значення, набули високого ступеня семантичності й слугують засобом вираження лише граматичних значень [7, с. 6]. Такі частки Г.І. Мартинова вважає досить продуктивними в середньонаддніпрянських говірках. Високу продуктивність їх відзначаємо й у говірках Східного Поділля:

- бувало: бу'вало прийду / на'робл'ана та'ка / нат'руд'ана / а вс'орав'но 'хочиц'а до к'лубу (ГЧ); у нас у к-ін''ц'і 'вулиц'і буу погр'іб / йа йак 'чула само'л'от / бу'вало 'сразу ту'ди т'і'кала / (Лел.);

- давай: йак при'ходит 'мати мол-о'дого / до мол-о'дойі /чи бат 'ки при'ход аг / от:о'д і да'ваїоб'м-ін'уватис'а х'л ібом/'пирид с'ваїбойу це (Бубн. Слоб.); ни да'вали йо'му с'т'іл'ц'а / а в-ін викуп'л'ав все / це ко'жуха і с^,т'іл^,'ц'а і пома'див моло'ду / і да'вай йі'йірозпл'і'тати (ГЧ);

- було: бу'ло с'і'дайут уже ве'черяйут / с'п-і'вайут у'с'аких п-і'сен' (Хом.); і усе це ви'вод'ат моло'дих йак 'мати ви'водит с 'хати / а хриш'чена бу\ло поси'пайе зер'ном (Бубн. Слоб.).

Простий дієслівний присудок часто ускладнюється повтором тих самих або спільнокореневих слів. Найчастіше це дієслова зі значенням руху, інтенсивності дії, стану. Іноді це мовленнєве відтворення повторюваності дії, виражене повтором предикату, наприклад: о Іле"'ж уле“'жу ше 'хочу / ше раз над'кус у а це уже Та'марц і зане^и'су / то'д' і уже захо'вала шоб гет і не¹¹ 'бачи^ела; о'це так / 'того 'фанти 'того пе“ре"м'і'шали пе“ре“м'і'шали пороски^е'дали / повит а'гали (Тет.); хо'диу до 'баби 'Вал і / хо'диу хо'диу / а то'д і у 'нас бу'ло с'ватан':а (Юрк.). Елементом ускладнення можуть бути імперативи здебільшого у формі 2 особи однини з часткою не: до'йіти йа не" до'йіла бо йа не^иу'м^-іла / йаї 'зараз не^иу'м^-ійу до'йіти (Тет.).

У східноподільських говірках фіксуємо присудки, ускладнені сталими виразами, фразеологізмами, наприклад: He"6y'flO 'туфлїу з бур'а'ка ро'били ту'ди каблу'чок / і хо'дили у тих ре^и'зинових 'бот іках / ої хай во¹но с^,казиц':а (Тет.); ої хай во¹но с^,казиц':а / баї'дуже шо ми ш'че бу'ли ма'л і / а'ле у'се р'ів'но 'б'ігли на 'поле / пома'гали / йім бурйа'ни вири'вати а во'на са'пала (Вес.); начи'найа в'ід в'с аких / і 'кури / і сви'н а че м'йасо / і / кот'лети / і голуб'ц і / ну у'с о в'с о 'гет й'іх'то неп'ідко'пайец'а (Юрк.); Йаз'нати ни^еУзнайу/ ни^е,знайу/у нас та'кого ни'майе (Колод.).

Отже, у східноподільських говірках найбільш продуктивним способом ускладнення простого дієслівного присудка є використання підсилювальних часток, таких як і (й), ще й, геть і. Ускладнення простого дієслівного присудка за рахунок ідіом у східноподільських говірках відбувається рідше. Використовуючи частки з різним модальним значенням (підсилення, несподіванки, значення вільної дії, спонукання) та ідіоми, мовці надають своїм висловлюванням різні стилістичні відтінки, що робить мовлення більш виразним, колоритним та емоційним.

Умовні позначення джерел:

ГЧ - Говірки Черкащини: збірник діалектних текстів / упорядники Г.І. Мартинова, Т.В. Щербина, А.А. Таран. Черкаси, 2013. 870 с.

Умовні позначення говірок:

Черкаська обл.: Тет. - Тетерівка, Верх. - Верхнячка, Кр. Кол. - Криві Коліна, Бубн. Слоб. - Бубнівська Слобідка, Ладиж. - Ладижинка, Юрк. - Юрківка, Оз. - Озірна, Колод. - Колодисте, Горд. - Гордашівка, Син. - Синиця, Верхи. - Верхнячка, Ятр. - Ятранівка; Вінницька обл.: Хом. - Хомутинці, Кіровоградська обл.: Тишк. - Тишківка; Київська обл. - Лел. -Леляки; Кіровоградська обл.: Вес. - Веселівка.

Література

1. Атлас української мови: вЗт. Київ: Наукова думка, 1984.

2. Бевзенко С.П. Українська діалектологія. Київ: Вища школа, 1980. 244 с.

3. Брахнов В.М. Складнопідрядні конструкції говірок Переяслав-Хмельницького району у зв'язку з інтонацією. Діалектологічний бюлетень. Вип. VII. Київ: Вид-во АН УРСР, I960. С. 94-108.

4. Дзендзелівський Й.О. Спостереження над синтаксисом українських говірок нижнього Подністров'я. Діалектологічний бюлетень. 1955. Вип. 3. С. 59-78.

5. Добош В.І. Синтаксис українських південнокарпатських говорів. Ужгород, 1971.

6. Дудик П.С. Форми простого ускладненого присудка в полтавських говірках. Сучасні говори Наддніпрянщини: збірникстатей/відп. ред. В.С. Ващенко. Дніпропетровськ, 1969. С. 102-109.

7. Мартинова Г.І. Ускладнені форми простого дієслівного присудка в Середньонаддніпрянських говірках. Мовознавчий вісник: збірник наукових праць. 2015. Вип. 20. С. 5-10.

8. Матвіяс І.Г. Лінгвістичне дослідження українського діалектного синтаксису. Мовознавство. 1974. № 2. С. 20-25.

9. Рудницький Є.М. Зложене речення в гуманських діалектах. Український діалектологічний збірник. Київ, 1929. Кн. 2. С. 211-230.

10. Слинько I.I., Гуйванюк H.B., Кобилянська М.Ф. Синтаксис сучасної української мови. Проблемні питання. Київ: Вищашкола, 1994. С. 116-118.

11. СУЛМ. Синтаксис / за ред. І.К. Білодіда. Київ: Наук, думка, 1972. С. 148-179.

12. Тищенко Т.М. Ареальна стратифікація східноподільських говірок. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 10 «Проблеми граматики і лексикології української мови»: збірник наукових праць / відп. ред. М.Я. Плющ. Київ: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2007. Вип. 3. Кн. 2. С. 31-38.

13. Федоренко Н.П. Просте речення в кубанських говорах. Матеріали XII Республіканської діалектологічної наради: тези доп. Київ, 1971. С. 282-290.

14. Юрценюк В. Конструкції з об'єктним значенням у буковинських говірках. Науковий вісник Чернівецького національного університету: зб. наук, праць / наук. ред. Б.І. Бунчук. Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2009. Вип. 475-477: Слов'янська філологія. С. 639-643.

Анотація

О. СЬОМІНА. СПОСОБИ УСКЛАДНЕННЯ ПРОСТОГО ДІЄСЛІВНОГО ПРИСУДКА

У статті досліджено способи ускладнення простого дієслівного присудка в східноподільських говірках. Виявлено, що найчастіше простий дієслівний присудок ускладнюється частками різної семантики (підсилення, модальності, спонукальної тощо). Рідше простий присудок ускладнюється за допомогою ідіом, повтором тих самих або спільнокореневих слів, що найчастіше є дієсловами зі значенням руху, інтенсивності дії, стану.

Ключові слова: синтаксис, ускладнений простий дієслівний присудок, частки, фразеологізми, діалектний текст, східноподільські говірки.

Аннотация

дієслівний присудок східноподільчький ускладнення

О. СЁМИНА. СПОСОБЫ ОСЛОЖНЕНИЯ ПРОСТОГО ГЛАГОЛЬНОГО СКАЗУЕМОГО

В статье исследованы способы осложнения простого глагольного сказуемого в восточноподольских говорах. Замечено, что наиболее часто простое глагольное сказуемое осложняется частицами разной семантики (усиления, модальности, побуждения и т. п.). Реже простое сказуемое осложняется с помощью идиом, повтором тех же однокоренных слов, которые чаще являются глаголами со значением движения, интенсивности действия, состояния.

Ключевые слова: синтаксис, осложнённое простое глагольное сказуемое, частицы, фразеологизмы, диалектный текст, восточноподольские говоры.

Summary

О. SYOMINA. WAYS OF COMPLICATING A SIMPLE VERBAL PREDICATE

The methods of complicating a simple verbal predicate in the Eastern Podillia dialects are investigated in this article. In particular, it has been noted that most often a simple verbal predicate is complicated by particles of different semantics (intensifying, modality, stimulating, etc.). Less often, a simple predicate is complicated by idioms, by repeating the same cognates, which are more often verbs with the meaning of motion, intensity of action, state.

Key words: syntax, complicated simple verbal predicate, particles, phraseologisms, dialectal text, the Eastern Podillia dialects.

Размещено на Allbest.ru