Формування діалектної текстотеки: проблема інформаційної достатності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування діалектної текстотеки: проблема інформаційної достатності

Коваленко Наталія Дмитрівна

Емпірична база української діалектології, сучасні ґрунтовні дослідження утвердили особливий статус текстів зв'язного говіркового мовлення як багатовимірного, комплексного, самодостатнього джерела з невичерпною інформативністю для багатьох суміжних наук. Автентичні спонтанні тексти діалектного мовлення мають усі специфічні риси, властиві усній формі висловлення.

Матеріали до словників та атласів українських говірок, монографій, інших наукових праць добиралися, як правило, за програмами-питальниками, але специфіка мовного простору інакше, багатогранніше може виявлятися на підставі текстів, що містять як нефіксовані раніше мовні одиниці, явища, синтаксичні моделі, відбивають їх реалізацію в контекстуальних ситуаціях, різну актуалізацію смислового та емотивного плану вираження. За питальниками - пригадування, націленість інформанта на опорне слово, пошук, добір "грамотних" слів, а у тексті - їх природнє вживання в "неповторюваному акті мовотворення", адже носій говірки намагається чіткіше й повніше передати співрозмовнику зміст своєї розповіді, найтонші емоції та стани, дошукуючи слова, влучні фразеологічні одиниці, одночасно озвучуючи відомі (поширені), актуальні для мікросоціуму мовні засоби. П.Ю. Гриценко зауважує: "Зверненням до діалектних текстів як джерела лінгвальних свідчень ми змінюємо не лише базу даних діалектології, а з нею - й репертуар спостережуваних явищ, ми відчутно міняємо перспективу бачення й оцінки діалектних, ширше - мовних явищ" [2, 15].

На прикладі опублікованих текстів говорів південно-західного наріччя та суміжних говірок з' ясуємо інформативні можливості цього виду джерела діалектології. Сучасне південно-західне наріччя в текстах презентовано за територіями так: волинсько-поліські (Г.Л. Аркушин), закарпатські (О.Ф. Миголинець, О Д. Пискач), буковинські (Н.О. Руснак, Н.В. Гуйванюк, В.Є. Бузинська), східноподільські (Г.Г. Березовська, 1.1. Кривошея, Т.М. Тищенко). Н.М. Глібчук у двох книгах упорядкувала зразки живого діалектного мовлення з надсянських, наддністрянських, бойківських і лемківських говірок [ГПЗН; УГПЗН]. Додатки у виглядів текстів до опису однієї говірки подав М.П. Лесюк у праці "Мовний світ сучасного галицького села (Ковалівка Коломийського району)" [3], тому є можливість відчути реальність та індивідуальність окремої говірки. Цінними для діалектологів, фольклористів та етнографів є транскрибовані тексти різної тематики, що періодично публікуються на сторінках "Діалектологічних студій" Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України (Львів, 2003-2012 рр.). Існує низка текстів з чітко окресленою тематикою, поданих як додаток до дисертацій, які поки що так і залишаються в рукописах.

Упродовж останніх років емпірична база діалектології поповнилася й окремими збірками текстів, що мають тематичне обмеження: "Скарби гуцульського говору: Росішка (вівчарство у текстах)" М.А. Грицака [ СГГ], "Палає пам'яті свіча. Вогонь - не згас": Хрестоматія діалектних текстів очевидців Голодоморів" І.В. Гороф'янюк [ХГ], "Східноподільський родильний обряд: лексикографічний і текстовий описи" Т.М. Тищенко [5].

Серед інформаційно важливих діалектологічних джерел для діахронічних досліджень говірок тексти мають найвищу інформативність, якщо йдеться про вичерпний опис за всіма мовними рівнями. Подільський говір у транскрибованих текстах зв'язного мовлення представив А.А. Москаленко у 1965 р. (подільські говірки Одещини) [4]. Найповніше подано зразки говірок з усіх областей Поділля у виданні 1977 р. "Го - вори української мови" [ГУМ], що дає можливість визначити модифікації мовлення та ознаки поширення порівняно зі зразками кінця ХХ - початку ХХІ ст. [1; ЗП; ХГ]. словник наріччя діалектний

На матеріалі діалектних текстів, графічно реалізованих через точну транскрипцію, найперше спостерігаємо значну фонетичну варіативність, явища часткової чи повної редукції звучності тощо. Об'єктивність досліджень фактів сполучуваності слів, граматичних особливостей говірок, структурних відношень між елементами теж залежить від фотографічного рівня подання значних за обсягом текстів широкої тематики.

Зауважимо, що в описових працях зневиразненою є важлива інформація про те, які лексеми, фразеологізми інформанти сприймають як природні, традиційні для їх мовного оточення. Окремі мовці розрізняють особливості своєї говірки і наголошують на цьому в момент спілкування: по рас je 1дереиво jahoee, je смереи 3ове, ми Ікажеиме, бо je ї]'аЛиц 'а і смеирека [УТР, 162]; Перше Лупу з р 'іпи, р 'іпл'анку,jaку нас си по-Зашему говорит, так ]'ак кЗадемо, ^тешеимо р 'іпу, кладемо у воду у горш '3 'ок [УТР, 175]; а jaк|шo З'рут у нас і голиниЗу, уак го воримо ми по-нашему, то 3'рут так: 1жито, пшеЗиц'у [УТР, 218]; котра йак / котра буЗа у Зел 'он 'і і суЗин 'ц 'і / а котра буЛа у с 'п 'ідЗиц 'е і вЗшиван 'ії сороц ':і і у в 'іЗку / то йак хто хт 'іу //у нас каЗали коЛис ' / шо то см 'іїт 'е /то ус 'о с 'м 'іїт 'е (с. Ставки Заліщицького р-ну Тернопільської обл.); о'тож так леиІген'ко переиговориуши з 1мамойу на сЛ 'ідуйуч 'і З'дибан 'і /йак гоЗорут у нас / із сЗойім хЛопцем (с. Жизномир Бучацького р-ну Тернопільської обл.); З Зира робили таЛу веиЛику /у нас назиЗали йіЗі пЛесканка (с. Завалля Кам'янець-Подільського р-ну Хмельницької обл.); накидали туди цибуЛин 'а / шолу'хи цибуЛин 'а / і коЛи воЗо закиЗ 'іли / тЗ'ди кидаи ту'ди Заїц 'і і воЗи буЛи таЗого чирЗоно коричнивого Зол 'ору / о // то буЛи таЗ 'і галуЗки ми каЗали (с. Завалля Кам'янець-Подільського р-ну Хмельницької обл.).

Інтуїтивне розуміння того, що окремі номінації можуть бути незрозумілі слухачеві, спонукає носія говірки усвідомлювати їх як давні, а не місцеві: ну і уже пиз 'Л'ішину т 'і ЗагсРди чиерЗон 'і / ми назиЗайим поЗ 'омк 'і так постарому [ГУМ, 215]; йак то постарому ше Зажут / в'ідаЛас 'а [ГУМ, 240]; \так о'то коЛис'каЗали кам 'іЗц 'і д 'істаЗати то /то каЗати Зукати Зишн 'і //о і достаивали т 'і кам 'іЗц 'і і варили варен 'а без кам 'іЗц 'іу (смт Теофіполь Хмельницької обл.).

Цікавою для дослідження залишається проблема опису механізмів сприймання та кодифікування номінацій літературної норми (загальнозрозумілого?, "грамотного"?) і традиційних, зрозумілих односельцям: укЛ 'еїка / верхопЛавка чи йак воЗа там поукІнижному // плотЗа / пЛитка у нас Лажут' / воЗа поукІнижному плотЗа [ТВП, 323].

Особливо цінним є те, що на основі текстів-спогадів різної тематики, відтворених звичаїв та обрядів, фольклорних знань розкривається не тільки рівень мовної компетенції діалектоносія, а й додаткова важлива інформація про розуміння часової реальності буття, що реалізуються через мовні засоби. Для антропології, семіотики та мовознавства (і суміжних наук) важливим є дослідження цієї проблеми, пов'язаної з системою інтуїтивних уявлень про часову протяжність. На матеріалі зв'язних текстів можливо вибудувати шкалу протяжності подій у часі від найдавнішого до теперішнього. Це можна продемонструвати на текстових матеріалах із Закарпаття, наприклад: 1) дауным дауну /у неи памйатных часах / жиу ґазда Свирид [УЗГ, 131]; 2) было тото дуже дауно /уже мало хто у сил 'і ї памн 'атайе // бапка казала / шчо была у сил 'і одна дуже фаїна і тр 'імна молодица [УЗГ, 139]; 3) дауно уто было / д'ітино мойа / коли шчи^м была мала та попут стултм б'ігала [УЗГ, 85]; 4) было уто ни титр / аїбо і ни дуже дауно // лиш фаїно памйатаву / ош говорило про уто ус 'о сиело [УЗГ, 87]; 5) за тых час 'уу /коли шчеи были колгозы / йакраз у с 'акьії час / йак титр /аугуст / вереисеин /ходшис 'ме на с 'інажат 'і [УЗГ, 133].

Змоделювати систему форм переповідності теж можливо лише на основі введених до наукового обігу текстів з різних територій. Розуміння давності та плинності подій і явищ, ролі людини у формуванні етнічної свідомості складають основу досвіду життєдіяльності людини в широкому розумінні слова. У звичайних, здавалося б, вказівках на джерело інформації проектовано шкалу давності, можливості спостережень за розгортанням тексту, перспективи бачення й оцінки мовних і позамовних явищ:

1) перед мене" були стар'і л'удие, шо казали, шо були туї много іеуреру і приїшли служити з ґели [УГР, 247]; у кашо- му сик 'і с 'ваткуйут ' в йідко времн 'а жи^жок і жишкиха / і говорили ше ран'шеї Л'уде стар'іїши шо воко про^т'іунейе [ГВП, 55];

2) йак муйа бабун'а русКазувала шче // мука бабун'а а мала д 'івекосто дев 'іт ' л 'іт йак умерла // пірит ' вуінойу [ГУМ, 39]; кокис' мойі д'їдун'о росКазували / шо Церкви тожи ни було [ГУМ, 374];

3) то ше кокис росКазував м 'іїтато /шо кажут /так 'і буки л 'уди/каут/шо тут йе прокл 'ата д 'їучинка [ГУМ, 398];

колис ' дауно / йак бы°лам шче до кус д 'ітваком / т 'амл 'у / йак муін'ан'коросказували меін 'і йеідну ци то каску /ци легенду [УЗГ, 46]; роЗказували Мойі Мама //міЧ 'і Мама роЗказували / жы йідні гМерла д 'іука [УЗГ, 58];

4) розказувала миен 'і одна жона / шо у йіхн 'ому сиел 'і циганки купили кнїішку [УЗГ, 112].

Діалектні тексти українських говірок (індивідуальні та неповторні) можуть бути оцінені як матеріал для вивчення комунікативних ситуацій, особливостей синтаксичних конструкцій. Метамовна свідомість діалектоносія, який намагається бути зрозумілим для слухача, може додатково коментувати особливості вживаної лексики чи мовлення загалом, наприклад: назат садиме р 'ту - картофл'у, уак с'а каже, мелаї [УГР, 292]; Шоби 1добре їшла і господарка / йак Кажут / процв'і'тала на о'чах (с. Жизномир Бучацького р-ну Тернопільської обл.); во Чи с 'а повертали с 'уда / бо во Чи зЧали / шо майут / йак то 1 кажут / тоївово / сПати у пеирин 'і / а 1 йісти би йім 1 добреи да 1 вати // н 'і 1 чо во 1 ни тут 1 доброго неиро 1 били / сеиЧ 'і /шо с 'а лие 1 шили (с. Стрілківці Борщівського р-ну Тернопільської обл.); ''лист 'ачка ки'дати дл 'а пахно'ти / шоб йа'кис ' боршч неи чуу 'в 'ітром / 'али шо'би боршч йа'киїс ' та'киї буу / шо'би йе'го з апе'т 'ітом по'йісти / шо'би 'миску Чилизати / йак тої каЧау 'пал 'чики обли'зати (с. Дерев'яне Кам'янець- Подільського р-ну Хмельницької обл.); йак дауЧо ходиу ХреиІтос по 1земли / йак приказовали / і стр 'ітиу йоЧо воук [ГУМ, 282].

У великих зв'язних текстах виразно виявляється поділ одиниць за частотою їх вживання в говірковому мовленні не лише окремого реципієнта, а й говірки загалом, наприклад, у волинсько-поліських говірках: був куЧол / вс 'о йак ни має 1 бути // а с'периду буЧо при... / строїка дириуЧана // але тоже буЧа 1 дуже хоро''ше оборудована // то так йак і 1 нашийі 1 церкви // круглиї1купол с хриЗтом / вс 'о йак ни 1майе 1бути [ГВП, 367]; 1чехи хаз'айували так йак Майе 1бути // н'іУ'то йіх не зачиЧав // ну / хаз'аЧі добри буЧи / о [ГВП, 523]; в реркв'і в'ін слуЖ'іу все йак Майе 1бути [ГВП, 535]. У говірках Західного Поділля спостерігаємо такі паралелі, що пов'язані з традиційним духовним світосприйняттям: 'мама ста'ралас 'а / шо'би ус'і 'д'іти бу'ли убран'і у но'вому // ус'о 'шила нам зо

Штатного / готувала ус'о // убирала так йак Майе бути / йак Бог прикаЗау / бо то ус 'і шли до 1церкви (с. Завалля Кам'янець-Подільського р-ну Хмельницької обл.); таї уже йак ми привходили с баски / йак уже пос 'в 'а^тили у Церкв 'і / йак Бог прикаЗау //привходили додому (с. Завалля Кам'янець- Подільського р-ну Хмельницької обл.).

У розповідях носія південноволинської говірки, наприклад, вигукові фразеологічні одиниці характеризуються економічністю й точністю, надають мовленню колоритності й самобутності. Уміло вжиті у спілкуванні, вони концентрують головну думку, не потребують уточнень і роз'яснень і є частовжи- ваними: ше і тропки вибивали дйатами босими // а бот 'ім бйати так бо'л 'ат ' / шо аНу! (с. Стара Гута Новоушицько- го р-ну Хмельницької обл.); і дуже Хури дідут ' западен 'ц 'і на бавар / виеІзут ' / бо з 'в 'іти усе везли / а ми шо / б 'їдов 'і тав'і шо ну (с. Сошне Ізяславського р-ну Хмельницької обл.); ходила с ковойу / та 1 киї буу ковар Хот' куда! (с. Сошне Ізяславського р-ну Хмельницької обл.); а там йа вискочиела на своду борму і ус 'о / бо туди йак бу'ло ше пиериеїме голова /то ше дас 'т ' бопоту тавого шо! (с. Сошне Ізяславського р-ну Хмельницької обл.).

Зазначимо, що вивчення актуалізації фразеологічних одиниць проводилося переважно на матеріалі української літературної мови, за даними масиву діалектних текстів таких досліджень немає. У сучасних діалектних текстах виявляємо фраземи в різних контекстуальних ситуаціях з відтінками смислового та емотивного плану вираження. Особливо цінним є те, що на тлі фразеології розкривається рівень мовної вправності носія говірки, додаткова інформація про поширення та модифікації мовних явищ у просторі й часі, наприклад: йа уже так бойус'а / так мив'і л'ак приейШоу /збайеите [ГУМ, 284]; Но тоди мойа мати / царство йуї неибесне / набралас'а страху / посл 'е того уже не н 'а дуже не гоїкала [УЗГ, 24].

На спеціальне вивчення заслуговують фразеологізми- синоніми, їх реальне поширення, інформативна можливість у мікро- та макропросторі: кб'лис' на Ивана хвощ'і робили д 'іубам збитки / бо табиї звиЧаї заведениї // збиралис 'і перед Ивана увечеир / їшли де йе д 'іука / брали в 'ідчивали / пси на Хату видаджували /упивали / би с 'і см 'ійатис 'і хт 'іли (с. Заставці Монастириського р-ну Тернопільської обл.); а воНи уже йак хо'т 'ат та'к 'і 'геци зробити / то з'робл 'ат таКим сСпособом // ббо пати ' чок об 'іу' йе Коло кор 'ін ' ц 'а тай там у 'земл 'у затоуче або с 'ак або так [ГУМ, 304]; а х'лопці з ' нали / шо діу ч 'ета 'перид Андрейем ' дол 'у у Него пи ' тайут і ро'били з ' битки [БГ, 246]; присиЗа 'ла ми ' не до буди надворі / шоб я йа з'биткіу ни робила [БГ, 308]; май сСтарші л 'у 1 били брати нас на з ' битки [БГ, 308]; потому маї була туї водб тат велика, лиш тащі шкоди не зробила [УГР, 193]. Такі різні приклади активного побутування фразем переконують у важливості представлення у збірниках якнайширшого кола тематики, обов'язково із залученням текстів-розповідей (спогадів) про обряди, адже спостерігаємо різне функціональне, значеннєве та інформативне навантаження фразеологічних одиниць.

Перспективними з погляду окреслення просторового поширення фразем та їх компонентів, а саме виявлення ареальних кореляцій, коли територія побутування фраземи та її компонентів збігається повністю або частково, є зіставний аналіз текстів з усіх територій.

Для науковців залишається актуальним розуміння схеми переходу елемента позамовної дійсності у вербальний варіант, який саме досвід і відчуття набувають символічності та можливості відтворюватися в мовленні: так шо виешн'ику ниХ'то ни ро' биу / бо то ни було у Моді [ГУМ, 313]; у нас та'кейі Моди' йіх неМайе брат 'і / с 'іх пуд''пен 'куу / ми час ' тіш не беремо [ГУМ, 71]; н'і / брла ''мода та'ка / шо засиі'палиі песиком / на'воз'іл'і туба / ну / 'земл 'у / в 'ерЛ 'еї/засиі'палиі го'р 'ішча / от / н 'іх'то / не / це не буКо 1моди`' даже там / шоб г'л 'іної 'в 'іб 'іт ' так йак точ'ка там чиі шо не бу'ло [ГЧЗ, 147]; тибер зар'ізау свиК'у чи корову / ку'пиу ''пенс 'ійу // ти ''пер здоров 'і Л 'уди ''пенс 'ійу полу'чайут // наї полу'чайут / во'но меи'н'і неи у 'мод'і `байдуже' (с. Лошківці Дунаєвецького р-ну Хмельницької обл.); н'е / то соу'с 'ом дру'ге / то соу'с 'ом дру'ге / дру'гого 'сорту гр 'і'б 'і / груз'ди / то та'ке / то н 'е йш'ло у нас у ре'зонт / н 'е / н 'е / те н'е йш'ло у нас у ре'зонт / а це но унас хоадо'в 'е / це 'б 'іелиі гр 'іб на 'п 'ервом х'вонт 'еі [ГЧЗ, 109].

Очікуваними в збірнику текстів-спогадів про голодомори, звичайно, є фразеологізми, що передають відчуття голоду і слабкості, відсутності їжі взагалі: те ї 'л 'уди б 'іду'вали 'дуже // не було туб 'і 1тоже шо ''йісти / не 1було шо ''йісти / Л 'уди 1падали /йак во... / йак ворони // [ХГ, 41]; а йак цеїбула /Бо:же м 'ії/ м 'іб 'і зробилос '/у мЛ 'іс'т'уПала чи шо /то йа там чут ' не удала у тому на цбинтар 'і / Бо:же м 'ії/ н 'ідо // [ХГ, 65]; йак недород / хаї буде недород / то башо гет 'у бу^тилку хто набите чи у горшдок йабиї там / то витрабали /забирали до капйаус 'о /ус 'о забирали под чиС'ту! [ХГ, 18].

Записані тексти М.А. Грицака, ТО. Ястремської про гуцульське вівчарство, звичайно, дають прогнозований матеріал із фразеології традиційного господарювання, а опубліковані розповіді про традиційні родинні обряди Т.М. Тищенко, Н.В. Хібеби та ін. - територія поширення обрядової фразеології.

У текстах-спогадах виявляємо структурно-значеннєві риси фразеологічних одиниць, їх функціональні особливості, семантичну організацію, а особливо - контекстуальні можливості: у[же робота на [мене ни обідиц':а // доброго ни бачила нижчого [ГПК, 32]; а йак ру[мини [билисти / хто неи хт 'іу удитиси // теберки [кажут / неи[ма на [тебе ру[м 'іна (смт Кельменці Кельменецького р-ну Чернівецької обл.) та ін.

Особливо важливе в дослідженні фраземіки відтворення не тільки логічного наголосу, стишення чи підвищення голосу, пауз, вигуків, а й жестів і міміки респондента, що пояснюються ремарками. На сьогодні таку повноту інформації маємо в збірниках, які уклав Г.Л. Аркушин: а в 'ербуус 'а на'зат /а н'і дома/ а н'і лома! / нбма н'ідого! (сміється) [ГП, 109]; с кар^топл'і то бардзо бобре //а шче йак окробити йе чим /о! /то бул'ш ничого не треба [ГП, 287]; а йа тидер табо каЖ'у / йаґби насказала / йак спивайут ' (сміється) // 1али уже каЖ 'у /у мибе голова ни... ниработайе [ГВП, 275]; ну /тобто мий шбаґор / йб'му тоже д 'ів 'ібосто л 'іт /1але у б 'ого уже там (покрутив біля скроні) / вин ни чого не скЛ'ейіт' [ГВП, 241].

Отже, безсумнівними є цінність діалектних текстів, потреба їх упорядкування для формування текстотеки з усіх територій поширення українських говірок. Говорячи про інформативну достатність текстів зв'язного діалектного мовлення, звертаємо особливу увагу на фразеологію говорів, яка сьогодні найменш вивчена. Досягти такої повноти інформації можливо, на нашу думку, за таких умов: дотримання єдиних, уже апробованих правил транскрипції говіркового мовлення; орієнтація на монологічне мовлення з елементами інтерв'ю та авто- коментування (особливо важливе при з'ясуванні слів із "затемненою" семантикою); запис максимально інформативних текстів найрізноманітнішої тематики (історії з життя тощо); важливо подати тексти визначеного говору ("ядра") і зразки суміжних говірок з метою підтвердження чи спростування, уточнення наукових висновків. Зауважимо, що задля докладного вивчення говірки, говору чи окремих мовних явищ, треба поєднувати текстові фіксації матеріалу із записами за різноманітними програмами-питальниками. Сучасні технічні можливості сприяють залученню учнів і студентів до записів територіального мовлення, найширшому охопленню говірок, формуванню аудіо- та відеотеки української діалектології.

Література

1. Говірки історичної Уманщини і суміжних земель: монографія / [Березовська, І.І. Кривошея, Т.М. Тищенко та ін.]; за ред. Т.М. Тищенко. Умань. 2008.

2. Гриценко П.Ю. Текст як простір вияву діалектних явищ // Збірник лінгвістичних праць. Ізмаїл. 2000.

3. Лесюк М.П. Мовний світ сучасного галицького села (Ковалівка Коломийського району). Івано-Франківськ. 2008.

4. Москаленко А.А. Методичні рекомендації для практичних занять з української діалектології. Одеса. 1965.

5. Тищенко Т.М. Східноподільський родильний обряд: лексикографічний і текстовий описи. Умань. 2014.

6. БГ Буковинські говірки: хрестоматія діалектних текстів / Уклад. Н. Руснак, Н. Гуйванюк, В. Бузинська. Чернівці. 2006.

7. ГВП Аркушин Г. Голоси з волинського Полісся (Тексти). Луцьк. 2010.

8. ГП Аркушин Г. Голоси з Підляшшя (Тексти). Луцьк. 2007.

9. ГПЗН Говірки південно-західного наріччя української мови. Збірник текстів / Упоряд. Н. Глібчук. Львів. 2000.

10. ГПК Говірки Південної Київщини / Упоряд. ГІ. Мартинова, З.М. Денисенко, Т.В. Щербина. Черкаси. 2008 ГУМ Говори української мови (Збірник текстів) / Відп. ред. Т.В. Назарова. К. 1977.

11. ГЧЗ Говірки Чорнобильської зони. Тексти / За ред. П. Гриценка. К. 1996.

12. ЗП Західноподільські та суміжні говірки. Тексти / Уклад. Н.Д. Коваленко (рукопис).

13. СГГ Грицак М. Скарби гуцульського говору: Росішка (вівчарство у текстах). Львів. 2008.

14. УГПЗН Українські говірки південно-західного наріччя. Тексти / Упоряд. Н. Глібчук. Львів. 2005.

15. УГР Павлюк М., Робчук І. Українські говірки Румунії. Едмонтон; Львів; Нью-Йорк; Торонто. 2003.

16. УЗГ Українські закарпатські говірки. Тексти / Упоряд. та примітки: О.Ф. Миголинець, О.Д. Пискач. Ужгород. 2004.

17. ХГ "Палає пам'яті свіча. Вогонь - не згас": Хрестоматія діалектних текстів очевидців Голодоморів / Упоряд. І.В. Гороф'янюк. Вінниця. 2014.

Размещено на Allbest.ru