Диграфічні конструкції для відтворення приголосних звуків у письмових системах сучасної української і корейської мов

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК81'353[811.161.2 + 811.531]

Диграфічні конструкції для відтворення приголосних звуків у письмових системах сучасної української і корейської мов

О. Аліменко

кандидат філологічних наук, старший викладач кафедри корейської філології Київського національного лінгвістичногоуніверситету

У статті досліджуються особливості функціонування складних графічних конструкцій у письмових системах сучасних української і корейської мов у рамках вивчення загальної проблеми формування і функціонування фонографічної писемності як феномена. Основним завданням дослідження є розгляд активних диграфічних конструкцій, покликаних відтворювати приголосні звуки зіставлюваних мов на сучасному етапі їх розвитку з метою визначення ізоморфних і аломорфних ознак, притаманних структурам неспоріднених фонографічних систем не- споріднених мов, що належать до різних граматичних типів творення.

Ключові слова: фонографічна писемність, українська графічна система, корейська графічна система, дигра- фічна конструкція.

В статье исследуются особенности функционирования сложных графических конструкций в письменных системах современных украинского и корейского языков в рамках изучения общей проблемы формирования и функционирования фонографической системы как феномена. Основным заданием исследования является рассмотрение диграфических конструкций, используемых для отображения согласных звуков сопоставляемых языков на современном этапе их развития с целью определения изоморфных и алломорфных свойств, характерных для структур неродственных фонографических систем неродственных языков, принадлежащих к разным грамматическим типам формирования.

Ключевые слова: фонографическая письменность, украинская графическая система, корейская графическая система, диграфическая конструкция.

The article deals with the peculiarities of the polygraphic complexes functioning in the writing systems of contemporary Ukrainian and Korean languages while studying the general problem of phonographic writing system formation and functioning. The main goal of the study is to look through the active digraph complexes used to reproduce the consonant sounds of the languages compared in order to find the isomorphic and allomorphic features in the structures of the unrelated phonographic writing systems representing the unrelated languages, belonging to the different grammatical system types.

Key words: phonographic writing system, Ukrainian graphic system, Korean graphic system, digraph complex.

Одним із основних завдань, яке продовжує ставити перед собою сучасна графічна лінгвістика, є визначення раціонального співвідношення між фонографічною писемністю і фонетичною будовою мови. І важливу роль у його вирішенні відіграють дослідження графічного інвентарю, яким оперує мова, як основи, на якій базується письмова система, оскільки саме графеми та особливості їх сполучуваності між собою формують основні принципи орфографії, на яких і тримається фонографічна писемність.

Науковці, які займалися цим питанням (Т.О. Амірова [1], І.О. Бодуен де Куртене [2], І.Дж. Гельб [3], О.О. Реформатський [4], Л.В. Сидельникова [5] та інші), визнають, що більшість алфавітних писемностей тяжіє до фонетичного або фонемного принципів орфографії, коли відтворення фонетичного інвентарю відбувається за схемою 1 звук = 1 монограф або 1 фонема = 1 монограф відповідно. Однак учені констатують наявність асиметрій традиційно-історичного походження у структурах навіть найраціональніших фонографічних систем. Такі спостереження наводять на думку, а чи дійсно фонографічна писемність є раціональним способом фіксації мовленнєвого потоку, і який алфавіт можна вважати раціональним.

Такий широкий підхід до постановки проблеми має на меті розгляд алфавітної писемності як феномена загалом і, насамперед, української і корейської алфавітних систем, які є неспорідненими між собою і сформованими у різний спосіб. Саме тому актуальним залишається питання, на яких засадах формується алфавіт як наочне відображення фонетичного інвентарю мови. диграфічний фонографічний мова

Для вирішення цього питання розглянемо трирівневу структуру будови фонографічної писемності, запропоновану 1.0. Бодуеном де Куртене [2], у складі якої присутні три основні рівні формування писемності: власне алфавітний, графічний і орфографічний. І кожен наступний рівень формується на базі інвентарю, присутнього у попередньому. Таким чином, поняття «алфавіт» набуває більш складного визначення, ніж просто «набір літерних знаків» і потребує детальнішого вивчення на всіх рівнях побудови. Однак ми зупинимося більш детально на його графічному рівні, оскільки він є найбільш показним щодо прояву асиметрій різного плану та є базовим для формування принципів орфографії.

Отже, метою нашої статті є розкриття кількості та основних особливостей функціонування диграфічних конструкцій, що відображають приголосні звуки української і корейської мов на сучасному етапі їх розвитку для визначення основних ізоморфних і аломорфних ознак зіставлюваних письмових систем.

Завдання:

- описати набір диграфічних конструкцій, що функціонують для позначення приголосних звуків у сучасній українській і корейській мовах;

- дослідити фонетичну валентність зазначених конструкцій;

- проаналізувати одержані результати для виявлення ізоморфних і аломорфних ознак, характерних для української і корейської писемностей на сучасному етапі розвитку.

Матеріалом дослідження стали літературні джерела української і корейської мов, датовані XX - XXI ст.

Українська графічна система XX - XXI ст. оперує широким набором диграфічних конструкцій для позначення приголосних. Усі вони виказують ознаки графічних комплексів і використовуються для відтворення лише одиночних звуків. Графічні кластери для відтворення звукосполучень повністю відсутні. Розглянемо графічний інвентар української мови детальніше.

Диграфічні конструкції, які мають одне фонетичне значення:

1) диграфи дь, ль, нь, ть функціонують у кінцевій позиції закритих складів для відображення простих м'яких [д1], [л1], [н1], [т'] відповідно, напр., диграф дь у словах типу ледь [7, с. 12], нудьгувала [7, с. 16], молодь [8, с. 27]; диграф ль у словах декілька [7, с. 11], пильно [7, с. 13], біль, шаль [7, с. 14]; диграф нь у словах осінь, тиждень, день [7, с. 11], сухенький, їстоньки [7, с. 12]; диграф ть у словах сирість [7, с. 11], мить, п'ять, навіть [7, с. 12], потьмарення [12] тощо;

2) диграфи зь, сь, ць використовуються у кінцевій позиції закритих складів для позначення простих пом'якшених [з1], [с1], [ц'] відповідно, напр., диграф зь у словах типу крізь [7, с. 11], близько [7, с. 15], вузькі [10, с. 22], низькі [10, с. ЗО]; диграф сь у словах переконавшись, якесь, дивлячись, розсміявшись [7, с. 12]; диграф ць у словах кицька [7, с. 11], хлопець [7, с. 16], кінець [8, с. 84], силоміць [8, с. 16] тощо;

3) диграфи дд, тт вживаються для відтворення подовжених м'яких [д1:], [т1:] відповідно у позиції перед наступним [і] або йотованими голосними, напр., диграф дд у словах типу громаддя [10, с. 52], підборіддя [8, с. 77], угіддя [11, с. 48], повноводдя [11, с. 307]; диграф тт у словах відплиття [6, с. 28], латаття [6, с. 88], багаття [10, с. 37], лахміття [10, с. 92], шиття [8, с. 11] тощо;

4) диграф зз використовується для відображення подовженого пом'якшеного [з':] у позиції перед наступним [і] або йотованими голосними, напр., галуззя [10, с. 130],риззя [12] , мотуззя [10, с. 48] ,маззю [10, с. 83],зав'яззю [11, с. 137] тощо;

5) диграф шш функціонує для позначення подовженого напівпом'якшеного [ш':] у позиції перед наступним [і] або йотованими голосними, напр., по піддашшю [10, с. 111], затишшя [10, с. 135], сумішшю [6, с. 177] тощо.

Диграфічні конструкції, які мають два фонетичні значення:

1) диграф дз використовується для відображення простого твердого [дз] у позиції перед простими голосними, окрім [і], а також простого пом'якшеного [дз'] у позиції перед [і] або йотованими голосними, напр., диграф дз позначає звук [дз] у словах типу гудзик [6, с. 44], дзвякіт [10, с. 35], дзуськи [10, с. 54], дзеркало [8, с. 118], дзиґа, дзиґлик [11, с. 110] і звук [дз'] у словах дзюрчить [10, с. 52], сто дзяблів [10, с. 224], дзінь-дзінь [11, с. 110] тощо;

2) диграф дж відтворює простий твердий [дж] у позиції перед простими голосними, окрім [і], а також простий напівпом'якшений [дж'] у позиції перед [і] або йотованими голосними, напр., диграф дж позначає звук [дж] у словахтипу кинджал [10, с. 103], джміль [6, с. 47], охолоджувати [6, с. 118], догоджати [8, с. 56], уджунглях [8, с. 124] і звук [дж'] у словах балканджії [10, с. 144], бджілка [8, с. 80] тощо.

3) диграфилл,ннвживаютьсядлявідтворенняподовженихтвердих [л:] і [н:] відповідно у позиціїперед простими голосними, окрім [і], атакожподовженихм'яких [л':] і [н':] відповідно у позиції перед [і] або йотованими голосними, напр., диграф лл відображає звук [л:] у словахтипу аллах [10, с. 43], до мулли [10, с. 104], ахіллесова п'ята [11, с. 26] і звук [л':] у словах підземелля [10, с. 57], провалля [10, с. 70], зусилля [10, с. 81], бадилля [11, с. 27]; диграф нн відтворює звук [н:] у словах типу старанно [10, с. 88], туманна [10, с. 101], буденне [7, с. 30], повинна [7, с. 52] і звук [н':] у словах запитання [7, с. 30], запаморочення, підвіконня [7, с. 34], припущення [7, с. 36] тощо;

4) диграф сс використовується для відображення подовженого твердого [с:] у позиції перед простими голосними, окрім [і], а також подовженого пом'якшеного [с':] у позиції перед [і] або йотованими голосними, напр., диграф сс відтворює звук [с:] у словахтипу ссавець, ссати [11, с. 385] і звук [с':] у сшвахузлісся [6, с. 185],риссю [10, с. 37] , волосся [7, с. 39], колосся [11, с. 189], повноголосся [11, с. 307] тощо;

5) диграфи вв, жж, чч функціонують для позначення подовжених твердих [в:], [ж:], [ч:] відповідно у позиції перед простими голосними, окрім [і], а також подовжених напівпом'якшених [в':], [ж':], [ч':] відповідно у позиції перед голосним [і] або йотованими голосними, напр., диграф вв відображає звук [в:] у словах типу бовваніти [10, с. 107], овва [8, с. 97], бовван [11, с. 39], вважати [12]; 2) і звук [в':] у словах ввічливо [8, с. 156], ввімкнути [6, с. 16]; диграф жж відтворює звук [ж:] у словах типу вожжина [12] і звук [ж':] у словахузбережжя [6, с. 185], збіжжя [10, с. 33], роздоріжжя [8, с. 33], подружжя [8, с. 12]; диграф чч позначає звук [ч:] у словах типу в Туреччину [10, с. 28], доччин [6, с. 52], Чехословаччина [6, с. 196], вояччина [11, с. 84] і звук [ч':] у словах передпліччя [10, с. 15], узбіччя [10, с. 103], поруччя [6, с. 141], обличчя [8, с. 93], струччя [11, с. 390] тощо.

У корейській графічній системі XX - XXI ст. також присутня велика кількість диграфічних конструкцій для позначення приголосних, однак у їх складі присутні як графічні кластери, так і графічні комплекси. Розглянемо їх детальніше.

Диграфічні конструкції, які мають одне фонетичне значення:

1) диграфи п, гс, и, використовуються як графічні комплекси для відтворення посилених приголосних [к:], [т:], [п:], [дж':] відповідно, напр., диграфа у словах типу 7ВВ, ВВВ [13, с. 23], [13, с. 31], ВВ, ВВШВ [15, с. 15], ВВ7ІВЧ[15, с. 23]; диграф у словах В В], ЩВВ [13, с. 15], ВВ[15,с. 16], ВВ В [13, с. 22], #[15, с. 14]; диграф Шу словах ЧВ [13, с. 382], ВЧВ [13, с. 424], ВВ [13, с. 449], BWB [15, с. 29], ЩВВВ [15, с. 30]; диграф у словах °ЧВ [13, с. 71], ВВ [13, с. 367], ВВВ [13, с. 350], ВВВ [15, с. 15] тощо;

2) диграф функціонує у кінцевій позиції складу як графічний комплекс для позначення простого [н], напр., ВВШВ! [13, с. 15], ЧШВ [14, с. 36], ВШЧ [14, с. 62], ВВВВ [14, с. 100], ВШВ [14, с. 173], ВШВ [15, с. 29], ШВ, ВВВІ [15, с. 92] тощо.

Диграфічні конструкції, які мають декілька фонетичних значень:

1) диграф М вживається як графічний комплекс для відображення посиленого твердого [с:] у позиції перед усіма голосними, окрім [і] та і-подібних дифтонгоїдів, його палаталізованого алофона [ш':] у позиції перед [і] та і-подібними дифтонгоїдами, а також простого твердого [т] у кінці слова або перед наступним приголосним, напр., диграфМ позначає звук [с:] у словах типу ВВЧВ [13, с. 414], ## / [15, с. 16], ВВ7! [15, с. 157], ВЧ В- [15, с. 162], звук [ш1:] у словах ВВ [13, с. 16], ВВВЧ [13, с. 23], ВВ ВВВ [13, с. 27], ВВ [15, с. 166] і звук [т] у словах ВВВЧ [15,с.60] тощо;

2) диграф йвживаєтьсяу кінцевій позиції складу як графічний комплекс для відтворення фонеми [р/л'], позначаючи палаталізований звук [л'] у кінці слова або перед приголосними і його твердий алофон [р] у позиції перед голосними, напр., диграф відтворює звук [л'] у словах типу #- [14, с. 74], ШВЧ- [14, с. 123], Ш- [15, с. 70] і звук [р] у словах В [15, с. 14], ВВ [13, с. 96] тощо;

3) диграфи ет, ет, функціонують у кінцевій позиції як графічні кластери, відтворюючи тверді [к], [м], [пх] відповідно у кінці слова або перед наступним приголосним, а також звукосполучення [л'г], [л'м], [л'пх] відповідно у позиції перед наступним голосним, напр., диграф позначає звук [к] у словах типу ВВЧВ] [14, с. 167], ВВВ [14, с. 275], - /#[15, с. 97], і звукосполучення [л'г] у словах ВВ°] [13, с. 255], bfB [15, с. 86]; диграфа відтворює звук [м] у словах типу BBW [14, с. 70], ЧВВ [15, с. 43], ВВВ [15, с. 63], і звукосполучення [л'м] у словах ВЧВ [14, с. 179]; диграф Ж відтворює звук [пх] у словах типу [13, с. 310], і звукосполучення [л'пх] у словах ВВЧ [9, с. 503] тощо;

4) диграфи W вживаються у кінцевій позиції як графічні кластери, позначаючи палаталізований [л'] у кінці слова або у позиції перед приголосними і звукосполучення [л'т*], [л'б] у позиції перед наступним голосним, напр., дграф відтворює звук [л'] у словах типу # -[9,с.416],ізвукосполучення[л'тх]условах Ш99А [9, с. 404]; диграф відображає звук [л'] у словах типу А] [13, с. 56], 4»4/ [13, с. 330], 4 [9, с. 251], 44, 44 [14, с. 121], і звукосполучення [л'б] у словах [13, с. 395], #4 [13, с. 373] тощо;

5) диграфи ЇЛ, Ж використовується у кінцевій позиції як графічні кластери, передаючи звуки [к], [л1], [б] відповідно у кінці слова або перед приголосними, а також звукосполучення [кс], [л'с], [бс] відповідно у позиції перед наступними голосними, окрім [і] та і-подібних дифтонгоїдів, і звукосполучення [кш1], [л'ш], [бш] перед [і] або і-подібними дифтонгоїдами, напр., диграфа у словах типу 4 [9, с. 237], 444 [14, с. 180]; диграф у словах типу 44 [9, с. 183], 44--S [9, с. 520]; диграф у словах типу [13, с. 24], И9ЯІА[9, с. 32] тощо;

6) диграф функціонує як графічний кластер для відображення звука [н] у кінці слова і перед приголосними, а також для відтворення звукосполучення [ндж1] у позиції перед наступним голосним, напр., диграф позначає звук [н] у словах типу [9, с. 462],44і44 [9, с. 323], і звукосполучення [ндж'] у словах [14, с. 150], 7М&&Ч [14, с. 148] тощо.

Таким чином, у складі української графічної системи функціонують 19 диграфічних конструкцій, 11 з яких мають одне фонетичне значення і 8 мають по два фонетичні значення, а у складі корейської графічної системи присутні 17 активних диграфів, серед яких 5 мають одне фонетичне значення, а 12 - декілька фонетичних значень. Такі показники говорять про відносну тотожність у загальних тенденціях досліджуваних писемностей, однак кількість полівалентних диграфів у корейській письмовій системі переважає. До того ж усі 19 конструкцій в українській писемності є графічними комплексами, водночас у складі корейської писемності лише 7 одиниць функціонують як графічні комплекси, тоді як 10 одиниць використовуються як графічні кластери, відображаючи не тільки окремі звуки, а і звукосполучення.

Отже, українська і корейська писемності мають ізоморфні ознаки у кількості активно вживаних диграфічних конструкцій, однак проявляють істотні відмінності у їх структурі, оскільки українська графічна система містить лише графічні комплекси, а корейська графічна система оперує як графічними комплексами, так і графічними кластерами.

Перспективою подальших досліджень є вивчення особливостей функціонування графічного інвентарю у контексті формування орфографічного рівня зіставлюваних писемностей.

Література

1. Амирова Т.А. Функциональная взаимосвязь письменного и звукового языка. М.: Наука, 1985. 286 с.

2. Бодуэн де Куртенэ И.А. Избранные труды по языкознанию. Том 1.М.: АН СССР, 1963. 385 с.

3. Гельб И.Дж. Опыт изучения письма (основы грамматологии). 2-е издание. М.: Едиториал УРСС, 2004. 368 с.

4. Реформатский А.А. Введение в языкознание. М.: Аспект Пресс, 1996. 536 с.

5. Сидельникова Л.В. Еволюція системи літерних знаків французького письма IX - початку XXI століття: фонографічний та ідеографічний аспекти: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня док. філол. наук: спец. 10.02.05 «Романські мови». К., 2012. 32 с.

Джерела ілюстративного матеріалу:

6. Бурячок А.А. Орфографічний словник: посібник для учнів початкових класів середньої школи. К.: Радянська школа, 1983. 209 с.

7. Гурницька Н.З. Мелодія кави у тональності кардамону: роман. Харків: Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2017. 400 с.

8. Корній Д. Гонихмарник: роман. 2-е видавництво. Харків: Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2013. 336 с.

9. Мазур Ю.Н. Корейско-русский словарь. М.: Русский язык, 2000. 571 с.

10. Малик В.К. Твори: в 2 т. Т. І: Таємний посол: роман. Кн. 1, 2: Посол Урус-шайтана; Фірман султана. К.: Дніпро, 1986. 440 с.

11. Полякова Л.О. Український орфографічний словник з граматичними таблицями + короткий правописний коментар. Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2009. 496 с.

Размещено на Allbest.ru