Відтворення імплікатур англомовного діалогічного дискурсу в перекладі українською мовою

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 81.255.4

Відтворення імплікатур англомовного діалогічного дискурсу в перекладі українською мовою

І. Ануріна

викладач

Кременчуцького національного університету

імені Михайла Остроградського

У статті розглядаються закономірності втілення імплікатур англомовного діалогічного дискурсу, представлених у творах сучасної художньої літератури, у їх перекладах українською мовою на прикладі оригіналу й перекладу роману «До зустрічі з тобою» британської письменниці Джоджо Мойєс. Автор вивчає проблему прихованих значень у актах вербальної комунікації, аналізує дієві способи відтворення імплікатур у перекладах художніх творів з англійської мови на українську.

Ключові слова: імплікатура, переклад, експлікація, художній текст.

мойєс мова імплікатура переклад

В статье рассматриваются закономерности воплощения импликатур англоязычного диалогического дискурса, представленных в произведениях современной художественной литературы, в их переводах на украинский язык на примере оригинала и перевода романа «До встречи с тобой» британской писательницы Джоджо Мойес. Автор изучает проблему скрытых смыслов в актах вербальной коммуникации, анализирует действенные способы воспроизведения импликатур в переводах художественных произведений с английского языка на украинский.

Ключевые слова: импликатура, перевод, экспликация, художественный текст.

The article deals with regularities of embodying implicatures of the Anglophone dialogue discourse represented in modem fiction in their translations into Ukrainian based on the original and the translation of the novel “Me Before You” by the British author Jojo Moyes. The author studies the problem of hidden meaning in the acts of verbal communication, analyses effective ways of reproducing implicatures in the translation of fiction from English into Ukrainian.

Key words: implicature, translation, explication, fiction text.

Спрямування сучасної лінгвістики на антропоцентричні аспекти мови й мовлення зумовлюють актуальність досліджень, які стосуються мовленнєвої діяльності людини в дискурсі. Однією з провідних ланок сучасної антропоцен- тричної лінгвістики є теорія імплікагур, яка в західному мовознавстві вважається авангардною у вивченні прихованих смислів у мовленнєвій комунікації. На теренах української лінгвістики ця теорія здобула розвиток у дослідженнях діалогічного дискурсу (Ю.О. Артеменко [2], Л.Р. Безугла [16], Н.Ф. Велівченко [3], Н.В. Говоруха [5], І.М. Панченко [12] та ін.). Назріла нагальна потреба інтегрувати теорію імплікагур у перекладознавство. Тому вивчення відтворення прихованих смислів мовлення під час перекладу є актуальним і важливим завданням сучасної транслятології.

Метою статті є встановлення закономірностей втілення імплікагур англомовного діалогічного дискурсу, представлених у творах сучасної художньої літератури, у їх перекладах українською мовою.

Проблема прихованих смислів у актах вербальної комунікації стала предметом активних міждисциплінарних досліджень, тому що імпліцитна інформація являє собою один із найважливіших елементів розуміння смислової структури тексту [9]. Існує чимало ситуацій, коли мовець у мовленнєвому акті передає не тільки прямий, експлі- цитний смисл, але й додатково прихований, імпліцитний, тож прагматичний смисл є ширшим, ніж семантичний. Перший включає другий, приглушує чи анулює друге. Це відбувається у натяках, випадах, іронії, метафорі тощо [8, с. 37]. Імпліцитність як лінгвістичне явище «належить комунікативному рівню й проявляє себе у прихованому вираженні семантики комунікативних одиниць, які тісно взаємодіють з експліцитно вираженим змістом» [11].

Головною умовою успішного мовленнєвого спілкування є вміння слухача проникнути в комунікативний задум (намір, інтенцію) мовця. Для того, щоб цілі й завдання діалогу були успішно виконані, щоб розмова не перервалася і не пішла незапланованим шляхом, учасники мають дотримуватися правил комунікативного співробітництва і їх мовлення потребує координування. У своїй роботі «Логіка і мовленнєве спілкування» Г.П. Ґрайс [7, с. 223-225] сформулював Принцип Кооперації, який передбачає чотири постулати, або конверсаційні максими. Максими, які скоріше є рекомендаціями, ніж правилами, можуть порушуватися на відміну, наприклад, від граматичних правил, порушення яких призводить до неправильного чи поганого вираження висловлення. Згідно з Г.П. Ґрайсом імплі- катури виникають на основі двох механізмів: 1) у разі стандартних імплікагур мовець докладає всіх зусиль, щоб дотримуватися Принципу Кооперації, навіть якщо результат не може бути кращим з точки зору слухача; 2) мовець навмисно нехтує максимами задля того, щоб слухач розпізнав це знехтування і вивів імплікатуру.

Г.П. Ґрайс виокремлює два види імплікагур - конвенційні й конверсаційні. Конвенційні імплікатури тісно пов'язані з мовним наповненням висловлення, тобто їх можна вивести поза контекстом, тоді як конверсаційні імплікатури виводяться у контексті з низки загальних умов, які визначають відповідне мовленнєве спілкування, тобто не залежать від значення слів. Конверсаційна імплікатура має бути такою, що виводиться, тому що у разі розуміння імплікатури інтуїтивно, а не за допомогою логіки, така імплікатура буде вважатися конвенційною. У разі виведення певної конвер- саційної імплікатури слухач спирається на таку інформацію: 1) конвенційні значення використаних слів і знання всіх їх референцій; 2) Принцип Кооперації і його постулати; 3) контекст висловлення - як лінгвістичний, так і будь-який інший; 4) інші фонові знання; 5) той факт (або припущення), що вся релевантна інформація, яка вказана вище, є доступною обом учасникам комунікації і що вони обидва знають або припускають, що це так.

Контекст, або ситуація спілкування, трактується у теорії мовленнєвих актів як набір підготовчих умов для успішного виконання й розпізнавання того чи іншого мовленнєвого акту. Д ля дешифрування імплікагур (особливо конверсаційних) необхідне знання культурного контексту - екстралінгвістичний компонент, загальні (для комунікангів) способи передачі й кодування інформації задля забезпечення можливості адекватного декодування стану речей, який передається [4].

Експліцигний смисл виражається вербально: лексичними, граматичними, синтаксичними засобами, а імпліцитний смисл адресат виводить із значень наведених одиниць з урахуванням конкретної ситуації, регістру та контексту спілкування. За І.В. Арнольд, «імплікація в широкому розумінні - це наявність у тексті вербально не виражених, вгадуваних адресатом смислів» [ 1, с. 148]. Адресат домислює і розширює сприйняте, спираючись на експліцигну інформацію, мовну компетенцію, асоціації, пов'язані з життєвим досвідом та набутими знаннями, загальнонаціональний і особистий спільний для учасників мовленнєвого акту культурний фон, на власний психоемоційний стан та, врешті-решт, на ерудицію, індивідуальну систему логіки і мислення; в усній комунікації відтворенню прихованого змісту сприяють також міміка, жести, інтонація. Імплікатура пов'язана з чотирма взаємозалежними явищами: 1) семантико-смисловою структурою всієї попередньої частини повідомлення - мовним висновком; 2) компонентами змісту довгострокової пам'яті (тезауруса знань про світ) - тезаурусним висновком; 3) факторами ситуативного контексту повідомлення - ситуативно-дейктичним висновком; 4) соціально-рольовими характеристиками адресанта й адресата - прагматичним висновком [14, с. 52].

Важливу роль у продукуванні та сприйнятті висловлення в прагматичному плані відіграють пресупозиції. Наразі серед учених не існує єдиної думки щодо визначення цього явища. Пресупозиція визначається як те, що сприймається як правдиве твердження у реченні, яке підтверджує інша інформація [17, с. 321]. Більшість учених сходяться в тому, що пресупозиції - це не виражений вербально компонент смислу висловлення, яке містить фонові знання, відомі учасникам мовленнєвого акту і є опущеними без шкоди для його адекватного сприйняття [9]. Отже, речення з пресупозиціями формально фрагментарні, оскільки не несуть у своїй структурі вербальне вираження попереднього досвіду, але при цьому вони сприймаються як фактично та інформаційно повні завдяки загальному фонду знань учасників комунікативного акту. Пресупозиції стосуються знань, які і мовець, і слухач не підтверджують експліцитно у мовленнєвому акті, але передбачають як попередній досвід, відомий обом сторонам комунікації, тож пресупозиція сприяє стисненню висловлення.

Зауважимо, що в основі кожної комунікації завжди перебуває інтенція адресанта, проте ступінь явно вираженого змісту й того, що мається на увазі, може виходити за межі очікувань адресата. Частотність імплікатур у мовленні адресанта підвищує його статус в очах адресата, адже адресант виглядає розумним, таким, що розуміється на тонкощах спілкування, а адресат, своєю чергою, розуміє, що комунікативний партнер довіряє його здогадливості. Комунікація на рівні імплікатур - це більш престижний тип вербального спілкування, тому він широко використовується освіченою частиною населення, оскільки для розуміння багатьох імплікатур реципієнт має володіти відповідним рівнем інтелектуального розвитку [13, с. 59].

У художньому творі розрізнюємо вертикальну комунікацію (автора з читачем) і горизонтальну (комунікацію персонажів). Відповідно, вивчення імплікатур має враховувати, на якому рівні відбувається їх актуалізація. Ця обставина має відображатися і в перекладі. Крім того, доцільним є розгалуження конвенційних і конверсаційних імплікатур, а також встановлення особливостей використання різноманітних мовних засобів як тригерів імплікатур, включно з особливостями втілення їх у перекладі. Такими тригерами виступають окремі лексеми, а також синтаксичні одиниці, які посідають центральне місце в системі імпліцитних мовних засобів. Пояснюється це тим, що саме завдяки їм здійснюється безпосереднє спілкування і повідомлюваний стан речей співвідноситься з реальною дійсністю. Як зазначає Л.М. Черноватий, імплікатури тексту оригіналу в тексті перекладу можуть маркуватися на різних рівнях - граматичному, лексичному, стилістичному тощо, і для правильної експлікації імплікатури перекладач має навчитися не концентруватися виключно на значеннях складників речення на поверхневому рівні [15, с. 357].

Дослідження відтворення імплікатур у діалоговому мовленні персонажів художньої літератури розглядаємо на прикладі оригіналу й перекладу роману «До зустрічі з тобою» британської письменниці Джоджо Мойєс, опублікованому в 2012 р. та перекладеному на українську мову Надією Хаєцькою для видавництва «Клуб Сімейного Дозвілля» у 2016 р.

Суцільна вибірка фрагментів, які містять імплікатури та їх відтворення засобами української мови, дає змогу стверджувати, що найчастіше перекладач зберігає імпліцитні смисли. Зокрема, серед способів збереження імплікатур виокремлюємо переклад, який відтворює імплікатуру такими ж засобами, яків оригіналі:

У цьому фрагменті художнього тексту конверсаційна імплікатура передається в перекладі тими ж мовними засобами, якими вона створена в оригіналі, тож спостерігаємо повний збіг оригіналу й перекладу.

Трапляється і другий спосіб відтворення імплікатур у перекладі - коли граматичне оформлення тексту перекладу відрізняється від оригінального висловлення:

В оригіналі висловлення, які містять імплікатури, що вказують на полегшення, яке відчуває матір, є нейтральними, до того ж вони містять паралельні синтаксичні конструкції, за допомогою яких автор намагається підкреслити, наскільки меркантильною була матір головної героїні роману. У перекладі нагнітання ситуації відбувається за рахунок додавання посилюючих часток наче й дуже. Отже, імплікатури в перекладі мають інше граматичне оформлення, ніж в оригінальному висловленні.

Для відтворення імплікатури можуть використовуватися інші засоби, як у такому фрагменті:

Висловлення That's a bit deep, isn't it? становить розділове питання, яке у перекладі українською мовою отримує форму стверджувального речення з посилюючою часткою вже: Це вже особисте. Оригінальне висловлення характеризується також вживанням лексеми deep, яка відіграє подвійну роль. З одного боку, deep означає глибокий, тобто особистий. Таким чином, автор має на увазі особисті запитання. З іншого боку, deep може мати значення серйозний, що підкреслює не тільки особистий характер запитання, а й серйозність планів, які Луїза повинна мати на майбутнє.

Поряд з передачею імплікатури під час перекладу зустрічаємо також низку випадків її втрати. Одним зі способів утрати імплікатури є її експлікація, яку розуміють як витлумачення, вербалізацію імплікатур оригіналу в тексті перекладу. Але ступінь необхідності експлікації перекладачі розуміють по-різному, а лінгвісти зазначають, що у сучасному перекладознавстві досі чітко не визначено, «які критерії потрібно застосувати для здійснення ранжування смислів за ступенем значущості та які з них потрібно і можна опускати під час перекладу» [6, с. 41]. Експлікацію імплікатури ілюструє такий уривок:

Конвенційна імплікатура Pop out some ankle biters? +> To give birth to children? під час перекладу втрачається. Розмовний ідіоматичний вираз ankle biters (доел.: той, хто кусає за щиколотку) - дитина (особливо маленька, яка не вміє ходити) перетворюється на лексему карапуз, що дає змогу зберегти зміст висловлення, експлікуючи імп- лікатуру, однак образність при цьому втрачається.

Розглянуту ідіому зустрічаємо в романі ще раз, де перекладач передає її як дармоїди.

Аналізуючи два діалоги, які відбуваються між Луїзою й Вілом, варто звернути увагу на предмет розмови. У першому випадку фразу ankle biters вживає саме Віл, намагаючись установити контакт з Луїзою й розпитуючи її про плани на майбутнє. У другому випадку головні герої обговорюють новину про весілля колишньої дівчини Віла і його найкращого друга. Луїза навмисне вживає вираз an ankle biter, щоб підтримати його і втішити. Таким чином, експлікація імплікатури є виправданою з прагматичної точки зору, так само як збереження образності у другому прикладі виявляється доцільним, зважаючи на інтенцію мовця.

Перекладач втрачає імплікатуру You don't grow up used to silence in a house like mine, експілкуючи її та передаючи за допомогою стверджувального речення я виросла незвиклою до тиші, водночас в оригінальному тексті маємо заперечення You don't grow up, до того ж займенник you у цьому разі вживається для передачі неозначено- особового значення. У перекладі речення виявляється означено-особовим. Хоча розглянута імплікатура втрачається повністю, у наступному реченні перекладачеві вдається передати імпліцитний смисл, тим самим частково компенсувавши втрати в попередньому випадку. У результаті перекладу двох речень українською мовою все одно отримуємо імплікатуру Я не звикла до тиші.

Таким чином, за збереження імплікатури в перекладі можливі варіації, зокрема: перекладач відтворює імплікатуру такими ж засобами, як і в оригіналі; граматичне оформлення тексту перекладу відрізняється від оригінального висловлення; для передачі імплікатури використовуються інші засоби. Виявлено, що в перекладах імплікатури іноді втрачаються завдяки їх експлікації, а втрати можуть компенсуватися завдяки іншим мовним засобам.

Дослідження є перспективним з точки зору пошуку дієвих способів відтворення імплікатур у перекладі художніх творів з англійської мови на українську, а також визначення причин їх втрат та обгрунтування подібних дій перекладача, що дасть змогу зробити вагомий внесок у теорію та практику перекладу художніх творів.

Література

1. Арнольд И.В. Стилистика. Современный английский язык: учебник для вузов. 4-е изд., исправл. и дополи. Москва: Флинта: Наука, 2002. 384 с.

2. Артеменко Ю.О. Дієслівні індикатори імплікатур в англомовному дискурсі: структурно-семантичний та лінгво- прагматичний аспекти: автореф. дис. ... канд. філол. наук: спец. 10.02.04 «Германські мови». Харків, 2015. 20 с.

3. Велівченко В.О. Конверсаційні імплікатури як засіб вираження емоцій мовця (на матеріалі сучасної англійської мови). Вісник ХНУ імені В.Н. Каразіна. Серія: Романо-германська філологія. Методика викладання іноземних мов. 2012. № 1023. Вин. 72. С. 30-36.

4. Власян Н.Р. Проблема разграничения конвенциональных и коммуникативных импликатур. Вестник Челябинского государственного университета. 2014. № 7. URL: https://updoc.site/download/5ad6102596d96_pdf (дата звернення: 01.06.2018).

5. Говоруха Н.В. Структурные и когнитивно-семантические модели импликатур субординативных тавтологических высказываний. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. 2012. № 1002. С. 22-27.

6. Государська О.В. Семіотична модель як інструмент досягнення смислової адекватності при перекладі (на матеріалі відтворення французьких соматичних термінів українською мовою). Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія ФІЛОЛОГІЯ: збірник наукових праць. Київ: КНЛУ 2014. Т. 17. № 2. С. 38-46.

7. Грайс Г.П. Логика и речевое общение. Пер. с англ. Новое в зарубежной лингвистике. Вып. XVI. Лингвистическая прагматика. Москва: Прогресс, 1985. С. 217-237.

8. Кожухова И В. Интеррогативные, косвенные речевые акты: реализация коммуникативной неимпозитивности: (на материале английского и русского языков): монография. Челябинск: Рекпол, 2012. 143 с.

9. Мірошниченко І.Г. Пресупозиції та імплікатури як засоби стиснення тексту в українському мас-медійному дискурсі. ВісникДніпропетровського університету. Серія: Мовознавство. 2015. Т. 23, вип. 21(2). С. 85-89.

10. Мойєс Д. До зустрічі з тобою. Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля». 2016. URL: http://www.rulit.me/tag/ contemporary-romance/do-zustrichi-z-toboyu-download-free-450924.html (дата звернення: 02.06.2018).

11. Нефедова Л.А. Когнитивно-деятельностный аспект импликативной коммуникации. Челябинск, 2001. 151 с.

12. Панченко І.М. Імпліцитна адресатна референція в німецькомовному дискурсі: структурно-семантичний і прагма- дискурсивний аспекти: автореф. дис. ... канд. філол. наук: спец. 10.02.04 «Германські мови». Харків, 2016. 20 с.

13. Підгірна Н.М. Комунікативні типи компресивних конструкцій у художньому тексті. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Філологія. 2016. Вип. 20(2). С. 59--61.

14. Чернов Г.В. Контекстно-свободная и контекстно-связанная импликативность и проблема переводимости. Текст иперевод. Подред. А.Д. Швейцера. Москва: Наука, 1988. С. 51-63.

15. Черноватий Л.М. Проблема передачі імплікатур тексту оригіналу у тексті перекладу в парі «українська-англій- ська мови». Наукові записки Кіровоград, держ. пед. ун-ту ім. Володимира Винниченка. Серія: Філол. науки (Мовознавство). 2011. Вип. 95(1). С. 357-361.

16. Bezugla L. Arten von Implikaturen. Semantik und Pragmatik im Spannungsfeld der germanistischen und kontrastiven Linguistik. Fr./M.: PeterLang, 2013. S. 169-182.

17. Hudson G. Essential Introductory Linguistics. N. Y.: Blackwell, 2000. 533 p.

18. Moyes J. Me Before You. Penguin UK. 2012. URL: https://royallib.com/book/Moyes_Jojo/me_before_you.html (дата звертання 02.06.2018).

Размещено на Allbest.ru